БЛИСК БЕЗ СЕНСУ
Купа блиску манить нас щодня,
Рекламує щастя без основ.
Світ давно скотився до нуля,
Де душа вмирає без розмов.
Нам нав'язують блискучі дні,
Із обгортки ліплять цілий світ.
Не питають: треба нам, чи ні,
Глушать сенс всіх зроблених робіт.
Вже не модно думати самим,
Про любов, про совість, про буття.
Все, що щире, те назвуть смішним,
Все, що глибше — це не для життя.
Та душа, наш дивний екземпляр,
Все ж не зникла — тихо десь жива.
Їй не треба слів, гучних фанфар,
Їй потрібна тиша світова.
І допоки є ще ті, хто все ж
Не пускають більш до себе гріх,
Світ врятує лиш любов без меж
І вогонь, що буде гріти всіх.
Мирослав Манюк
27.06.2025
