|
У послуху Творцю - віра жива,
А мертва - протидіє Його волі,
І віри, навіть, третьої нема,
А ми для своїх вір дали роздолля.
Уперше віру вибрали свою
Адам і Єва, з'ївши плід свавілля,
Ї не знайшлося місця їм в раю,
Де Богу всі слухняні добровільно.
Тому ми тут, де плату - смерть за гріх
Платив, любов явивши нам, Безгрішний,
Щоб в покаянні милувати всіх,
Від смертного гріха простивши грішних.
Знов вибір вільний Бог не скасував:
Чи вірити Христу, чи вірити лиш в Нього,
Чи згодні, щоб Він нами керував,
Бо знає в рай лише Христос дорогу.
У вічний рай ми за Христом йдемо,
Чи за дияволом, як тінь, в геєну?
Земне нас не врятує статус - кво,
Якщо за смертний гріх нема прощЕння.
Бо ким би не були ми на землі,
Якщо в гріхах, то наша віра мертва,
Бо без Святого Духу всі ми - злі,
І без Святого Духу всі ми - смертні.
Як віримо Христу, за Ним як тінь,
Йдемо до Царства вічної любові,
Де зрад немає, ні брехні, ні війн,
Де справи всі на "я люблю" - основі.
Царюють вічно де Отець і Син,
Що на Хресті здобув для нас спасіння,
Світоглядів для смертних Він - почин,
Явив Він людству з мертвих воскресіння!
Воскреслий каже нам: воскреснуть всі -
До пекла - грішні, а святі - до раю
Чий голос слухати з двох голосів:
Життя чи смерті - кожен вибирає.
Як лицемірством ділимо серця:
"Ні чорту кочерга, ні Богу свічка",
Не любимо якщо життя Творця,
То не для нас свята і райська вічність.
Любов - свята і вічна Суть Творця,
Ми ж в Його світ не принесли нічого,
Живу чи мертву віру оберуть серця -
Чи вірити Творцю, чи вірити лиш в Нього?
#####
Мудрість Божу визнав вмить досвід мій жіночий:
Всі земні наші роки - мить для вічного життя,
Що без сили нам Творця, ритм "люблю" серцебиття,
Зберігати в кожну мить неможливо точно!
Силу в серце для "люблю" лиш Христос вливає,
Його волю як воно не міняє на свою,
А святий і вічний ритм, що взаконив Бог в раю,
В данний Богом час земний зберегти бажає!
Богу як не вірю я, лише вірю в Бога,
Що ж скажу я на Суді: не хотіла перейти
З рабства смерті і гріха, і слідком за Тим іти,
Хто відкрив для наших душ в рай святий дорогу?
Зрозуміла, щоб не був шлях земний трагічним,
Треба йти нам за Христом, Він щоб вів до раю нас,
З ритмом серця "я люблю", над яким не владний час,
Ритм, що силою Христа володіє вічно!
#####
Как верить нам решать: иль Богу или в Бога
Меж "верю в Бога я", и меж "я верю Богу",
Две разницы больших - сказал бы одессит,
Ужель нас не страшит, что Божий Суд в итоге
"По вере" - приговор для всех нас огласит?
Ведь очевидный факт: и дьявол "в Бога верит",
Но почему-то он в геенну осуждён,
Что если мы живём с аналогичной верой,
То, с дьяволом тогда в геенну попадём?
Коль вечной жизни ДАР, душа в темнице тленной,
Не хочет у Христа, Его найдя, просить,
То плату "смерть за грех", без "прощена" - в геенне,
Как грешнице, самой придётся ей платить...
Как верить нам решать: иль "в Бога", или "Богу",
Иль гордо в ад идти с желанием грешить,
Иль вверится душой Христу, как Педагогу,
Чтоб Он учил её: дышать - любить и жить...
***
ВВЕРИТЬСЯ - доверяя, всецело положиться на кого-л.,
отдать себя в чье-л. распоряжение; довериться
ПЕДАГОГ - специалист, главная обязанность
которого работа с детьми.
#####
Признания в любви, и море плача,
Признания в любви, а в сердце ложь,
Сказать кому-то "я люблю", то значит
Сказать, что "ты со Мною не умрёшь ".
#####
Поняла, что срок земной - миг для жизни вечной,
Убедилось сердце, что - сила жизни у Христа,
Что её в помине нет - ни в иконах, ни в крестах,
Бог силён её вложить в ритм "люблю" сердечный!
Своей силою Христос сердце наполняет,
Волю Божью коль оно не меняет на свою,
А святой и вечный ритм, узаконенный в раю,
Средь земных сует хранить горячо желает!
Коль не верю Богу я, только верю в Бога,
Что скажу я на Суде, спросят, коль о том:
Следом в след чего не шла за Спасителем Христом,
Если знает только Он в рай святой дорогу.
Ценность оценив души, сердцем согласилась -
За Спасителем идти в Царство Божье следом в след,
С ритмом сердца "я люблю", не зависящим от лет,
С ритмом, что Христовою обладает силой!
#####
Поверив в Бога, но не веря Богу
В отца поверив, но отцу не веря,
Вступая с ним в высокомерный спор,
Встаём на путь безбожный и неверный,
Закону «возлюби» наперекор.
Поверив в маму, но, не веря маме,
Превозносясь над ней умом своим,
Во вред себе мы нарушаем сами
Закон всепобеждающей любви.
Поверив в Бога, но, не веря Богу,
Душа не сможет обрести покой,
Ведь счастье ходит лишь одной дорогой,
Где вечную любовь зовут святой.
На жизнь дающих без любви взирая,
Мы сами предаём свои сердца,
Они тогда любовью лишь пылают,
Коль вверены святым рукам Творца.
ID:
1037978
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Реалізм
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 18.04.2025 13:13:47
© дата внесення змiн: 10.06.2025 09:38:40
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
