Загуркотів старий і сивий грім,
Далекі блискавки освітлювали небо.
Згадав хтось з переляку правило двох стін,
Раптовий вітер розкуйовдив коси вербам.
Холодні краплі падали згори,
Землі торкалися знесиленим цілунком .
Давно у червні не було грози,
Що для всього живого є дарунком.
Стіна дощу об’єднувала всіх,
Ставали мокрими машини і будинки.
Калюжі з бульбами ховали гріх доріг,
Тікали люди під автобусні зупинки.
Зелений світ на ранок заблищав,
Омитим листям зір заполоняє.
Гідрометцентр знов пообіцяв,
Що дощ після обіду завітає.
15.06.25р. Олександр Степан.