Львівська вулиця в сутінках. 
                Входять двоє колег зрілого віку з літературних кіл.
 
                          Перший
Як поживаєш в поїзді подій?
По понеділках ще не тягне під колеса?
                           Другий
По-моєму, життя — річ не улеслива:
Відстав верхом — то й не крутись, ти в нім не свій.
И немов так треба... Що ж, душі обнова —
Лиш в русі. Відчуваю: поїзд йде,
Та на пероні стоячи, б’ю себе в груди: я зі Львова.
...Ти зараз де?
Так, відчуваю, головою десь не вспів... 
Що ж, яка сила, то така й робота. 
Народ — тварюка: відбира перлини слів 
І хоче полоскати ними рота.
                          Перший
Схоже на те: ти від Поета заразивсь, 
Бо я тебе вже ніц не розумію... 
Ти що, супроти демокра...
                          Другий (перебиваючи)
Шляк би тя трафив! Ти що, дурний?
Балакаю як вмію.
Бачиш:  голоблю слова увернеш —
Не туди котиться підводонька-розмова,
Вже ніби й бачиш, увернути б, жити б,—
Куди тобі! Не можна зупинитись,
Вже в мізках щось ввімкнулося не так —
І йдеш до ящика для ідіотів, мать розтак.
Як гарно, пам’ятаєш, починав
Я говорити?
                        Перший
Всі ми гарно починаєм.
Потім, як женимся, мов подурієм:
Знать не знаєм, чого ми б’ємось?
                        Другий
Як розібратися, марні надії: 
В кого немає клепки в голові —
Вважай, каліка. Нині часи — тії,
Та й всі отак живуть одвіку...
То що нам кажуть? — Що Поет не од землі?
Цей — може: зверху таки видно.
...Ну, ти дивись: згадав його — і проясніло,
Одразу проясніло в голові!!
                       Перший
І не говори:
Він як говорить — мені тягне догори 
Всю голову. От чудасія! 
Так головне, що я там ніц не розумію, 
Що він говорить. Як то може бути? 
Чого ж я деру носа?
                      Другий
Полегшало? То більш не бовкай, тьма, 
Бо дишло повернеш знов до лайна 
Політики.
                     Перший
Не розпаляйся, бо згориш. 
                     Другий
Темний ти, брате. Ти — тільки наживка;
Світ хоче лиш духовної поживи.
Його з’їдять свої ж бо, українці:
Чужі не вгроблять — то свої це зроблять;
Підземний звір себе повторить завжди,
Поцілить в точку.
                    Перший
Не доведи Боже. Не будемо наводити. 
                 (Виходять.)
                                            (продовження буде)																											
														ID: 
															1014777
														
														 
														
														
														ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші 																												дата надходження: 04.06.2024 12:54:20														 
														© дата внесення змiн: 04.06.2024 12:59:50														 
																													автор: Шевчук Ігор Степанович
																											 
																										
																										
																								
												
												
													 Вкажіть причину вашої скарги
													
												
												
												
												
																							 |