давай, тобі сьогодні розкажу,
як я кохаю, любий, без останку,
як проміняла тишу я на шум,
як день, закінчується ранком.
давай, тебе сьогодні обійму,
щоб ти відчув, це полумʼя пожежі.
Я проміняла сльози, біль та сум
на почуття, що дістають до вежі.
Давай, притиснеш ти до стінки
мене, і рахуватимем до ста,
як пристрасно, безжально-стрімко
кусатимеш - мої пухкі вуста.
Давай, вкраду я твоє серце, душу,
а ти, не відпускай, за мною стеж.
Назавжди будеш - я коханням змушу,
яке не знає ні кордонів, правил, меж.
ID:
1031958
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.01.2025 16:43:03
© дата внесення змiн: 31.01.2025 16:43:03
автор: Валерія Сотнікова
Вкажіть причину вашої скарги
|
гарно! емоційно і щиро. 
