Як сирота, стоїть берізка,
Злетів уже останній лист.
Куди поділися сережки,
Що до лиця були колись?
Стоїть оголена, самотня,
Ну хто їй раду може дать?
Колись була вона красуня,
Весь одяг був їй так під стать.
На неї вітер позирає,
Чим приховать цю наготу?
Її так сором пробирає,
Колись він бачив не таку.
Одна надія - прийде вечір,
Сховає всі її гріхи.
Як нагорода буде втеча,
І зникнуть всі її страхи.
Повільно темрява ховає,
Її під темним покривалом.
Але одне вона не знає,
Була для вітру ідеалом.
Тепер він гладить голі віти,
До неї ніжно припадає.
Бажає так її зігріти,
І в неї душу всю вкладає...
Миру Вам і щастя! 
