Цунамі з інію, чи білий ураган,
А понад лісом наче хвилі в морі,
Ажур цей виткав лютий - він суворий,
Та гарний майстер, хоч і хуліган.
Криштальні стали ріки і струмки,
Стоять в ніжному мареві дерева,
Панує лютий - це його манера,
Хоч все і тане від тепла руки.
Я ніби в царстві справжньому стою,
І не одна я - нас таких багато,
В свій перший день дарує лютий свято,
Де ж він узяв цю всю красу свою?
Та сонечку наснилася весна,
Весні дорогу! Все так як належить...
Сонце краси торкнулось обережно,
Заплакав лютий: " Що, трудивсь дарма?"
Галина Грицина.
Прекрасно.
Дякую.
