Разом з тобою в цю ступили осінь,
Тумани нам горнулися до ніг,
Я стежку ту ще пам"ятаю й досі,
А ти у серці спогад цей зберіг?
Потім вітри чомусь заголосили,
І лише дощ сміявся як на глум,
Чи почуття ми в літі залишили,
Чи полонив обох осінній сум?
Ти руку відпустив - я промовчала,
Пізно було благати про любов,
У позолоті стежка заблукала,
І кожен вже окремою пішов.
Чому цей спогад серце обпікає,
Чи ще блукаємо ми досі навмання,
Чому, ні ти, ні я - цього не знаєм,
Та осінь не для нас проклала шлях.
Галина Грицина.
