Вечоріло, та місяця ще не було, серце гріло, незрівнянне родинне тепло, твоє тіло, наснаги знайшло джерело, зрозуміло, в кого добре, десь викличе зло! Все не просто, є безліч причин, змінить простір, хоч на пару годин, тихий острів, ти на ньому один, на край мосту, не пустив тебе син! Повернуло, життя в інший бік, б’є минуле, ти від нього не втік, куй зозуле, ще якийсь життя рік, щоб забули, ми біду і смак лік!
