Богові
Кінець квітучої весни.
З моїх бажань, мов справжній Тато,
У цьому світі Ти здійснив
Усе, що світ цей здатен дати.
Але потреб, бажань і мрій
У мене — океан безкраїй.
Та всі вони, о Друже мій,
Тут нездійсненні. Я це знаю.
Тому що їх об'єкт є Ти.
Тому що не Твоя обитель
Егоїстичності світи.
І я навчаюся любити.
Бо світ любові — це мій дім,
Який я зрадив і покинув
Колись давним-давно. Та втім
Мене, як будь-яку людину,
Він кличе й манить. Бо ніяк
Немає повноти без нього.
Обитель повноти — Твоя
Особа, особистість Бога.
Я мрію, щоб мої чуття
Красою сповнились Твоєю.
Я — часточка Твого життя.
Я — часточка краси цієї.
Я маю вічну роль у ній.
І жити без цієї ролі,
Найближчий, Вічний Друже мій,
Мені — мов жити у неволі,
В розлуці із життям самим,
В розлуці з тим, що є по праву
Моїм усім, в розлуці з тим,
Де всі мої бажання й справи.
17.05.2019, Чернігів
