Трималося літо за павутинку
Та Осінь без стуку ввійшла
Змінила в двобою картинку
Позолотою впала аж до села
Старалося літо іще фліртувати
Надривно кричати літнім теплом
У вербові коси хотіло сховатись
Продовжити жити осіннім стеблом
Та Осені фарби дісталися в спадок
Залили довкола зелену траву
Обернулись вони золотим листопадом
Забезпечивши Осені прудку ходу
GENYK
Гарно! Та павутинка ось - ось урветься, тоді вже не тільки й осінь, а й зима до нас засміється,з сніжком пухкеньким, морозцем гарненьким...А поки ж насолоджуємося цією панною...
