ви сидите там на ваших сідалах,
а тоді підскакуєте, й дерете горлянку –
краще вам було б хильнути склянку зранку,
тоді й репетувати.
я співаю, ви спостерігаєте.
а слухати? ви зазираєте мені до рота,
хочете знати, як він виводить такі слова;
але, щоб вам корилися й граматика, і нота,
на те потрібне й серце, і вуха, й голова.
де ваші вуха? ви дивитесь,
як мої руки доводять
до сказу прекрасну гітару –
ви заздрите й дивуєтеся. краще б спробували самі.
ви хочете всього багато,
й ще вдвічі більше, й на шару –
підіть та скопайте город
вашій тітці, і бабці, й кумі.
ну добре, слухайте ще й пісню про кохання:
ви маєте великі сподівання.
ви аж труситеся. ви дурієте, щоб вас помітили.
ви котите хвилю, щоб вас показало
й по інтеру, й по mtv.
ви гукаєте наше ім'я – наше святе й пресвітле
блискавичне ім'я, а нам нудно,
ми думками аж ген у москві.
ви з повагою дивитеся на наші круті барабани.
на наші залізні струни,
й на наші диявольські пики.
наші танці лоскочуть вам нерви,
ви впадаєте в інфінітив;
вдома ви будете довго ваксувати свої черевики,
потім – лякати сусідів і жерти чужих котів.
ви маєте великі сподівання.
чи зможете ви зіграти вашу велику роль?
о, так, ви вже маєте дуже певні на те сподівання:
вас покликав мій голос,
ви впали
в епілепсію, й ви – мумітроль
за твором: great expectations, kiss
ні, то не філологія. ліричний герой не зміг підібрати коректнішого терміну, от і скористався тим, що перше спало на думку. він же не філолог, а простий рок-музика
