Вуличний скрипаль-мелодію так грає,
що душу з середини мою виймає.
По скрипці чути,як плаче душа,
назовні виходить- вона в скрипаля.
Він струни ніжно рукою чіпляє,
неначе дівчину кохану ласкає.
А музика,неначе спільне кохання,
буває радість,а буває зітхання.
Послухавши мелодію,що скрипаль грає,
я розумію -я теж кохання це знаю.
Я теж- таке життя десь проживав,
я теж -так сильно жінку кохав.
Але незнаючи програти і ноти,
хоч і мужчина -тільки витер я сльози.
Тож грай юначе.відпускай все на волю,
усе минется - тільки ненарікай ти на долю.
Мелодію дослухавши,всю до кінця,
без жалю вийняв свого гаманця.
Такій мелодії ціни немає,
скрипку наче душу людську він знає.
Спасибі мій скрипалю-чуєш ти грай,
людям мелодію,свою живу ти давай.
Хай музика лунає,хоч душа ридає-
мене той зрозуміє,хто кохав або досі кохає.
