Небо похмурніло, посіріло.
Але ж сонце там завжди є.
Так життя в одну мить застигло.
Звідки і нащо та мить?
Птах не розучиться літати,
хіба хто крила обітне.
Слова , що ріжуть
треба забути і прощати.
І далі, далі йти.
А пуп'янок любові заховай
у долоні .
У похмурніле небо злітай.
Тепло цілує скроні.
)Дякую!
)
