Немов метеликів сріблястих зграя
Повільно лине в сяючому вальсі,
Беззвучний вітер легко їх торкає
І поцілунком звеселяє танці;
Блищать, іскряться квіти снігопаду,
На вії, на вуста мені сідають,
Від дихання огрійливого тануть,
Лишаючи краплиночки кришталю.
У променях сріблястої зірниці
Таночком білим весело кружляють
Сніжинки і, як намистинки митей
У павутинні днів прожитих, сяють.
01.01.2013
