Після смерті прийме нас матуся земля,
У безкраї степи, чи поліські піски,
Але наша душа буде й далі кружлять,
Доки шлях прокладе у далекі зірки..
Невідомо чому рветься нитка життя,
Невідомо чому смерть буває жорстока?
І чому кожен мріє свої каяття,
Донести до небес,хоч Господь так високо.
Часто дуже болить, часом серце мовчить,
Хтось красиво живе, хтось бідує і плаче,
Та нічого уже нам в житті не змінить,
Не вернути назад, не прожити інакше…
Може хтось після нас змінить правила гри,
Інший шлях обере, обере іншу долю,
Дочекаються внуки такої пори,
Що зуміють далебі прожити без болю…
Але кажуть життя часто має повтор,
Повернеться назад ще до когось ця доля,
Усміхнеться комусь, чи сотворить терор…
Коли нова людина її це дозволить.
Мудро про високі духовні речі. Тільки слово *кружля* у першому катрені варто було б замінити на *кружлять* (тобто, *кружляти*), бо форму *кружля* можна вживати лише у теперішньому часі (душа (що робить?) кружля), а вона у Вас вжита у майбутньому. Вибачте, що втручаюся. Я з найкращими намірами, бо шаную Вас!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тобто, Господь у серці кожного з нас... 
Тільки слово *кружля* у першому катрені варто було б замінити на *кружлять* (тобто, *кружляти*), бо форму *кружля* можна вживати лише у теперішньому часі (душа (що робить?) кружля), а вона у Вас вжита у майбутньому. Вибачте, що втручаюся. Я з найкращими намірами, бо шаную Вас! 
