Ці порцелянові слова - упали і... розбились...
А плитам полу байдуже до них.
Немов не чули їх, але ж друзки лишились,
Розкидані лежать, аж день притих
Матеріальна думка стала, керамізувала,
Довколишню занедбану сім"ю.
Та щоб розбить каміння, виявилось мало,
Крихкої порцеляни - б"ють і б"ю.
Нам треба, як годиться, у словах сталева криця,
І рупор мідний - янгола труба.
Коли вже змушений мужик перехреститься,
Він хреститься; ганьба, брати, ганьба...
2001р.
