UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Марічка9: Мені додому… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Святослав_, 07.11.2016 - 22:07
   Небо стане синім ще не раз І босі ноги попросяться у роси Час тому не ворог Хто не ворог самому собі... Марічка9 відповів на коментар Святослав_, 08.11.2016 - 10:14
І все-таки є речі, які більше не повторяться, яким би другом ти собі не був.
Святослав_ відповів на коментар Марічка9, 08.11.2016 - 13:11
Річ, лише в нашій пам"яті, "повторами" спливаєНектароносна буденність далекого минулого Перероблена нами на солодкий спогадів мед. Особливо солодкий, коли перебуваємо на роздоріжжі, або в "пустелі" робінзонади посеред пустосірого натовпу. Ступити знову, як вперше, можна в іншу річку. Будь-коли. Потрібна тільки плинна вода, і той, хто до неї прийшов. )))   
Systematic Age, 15.02.2016 - 21:29
Таке ностальгічне... І тепло, і холодно від такого...Сподобалось, на правду! 
Дантес, 23.04.2015 - 16:56
Ну, фото датовані 10-м роком. Там Вам коло 17-ти. Але справа навіть не в фото: Ви недовірливо-насторожена, як і належить юній дівчині з гарним вихованням)
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я взагалі по життю недовірливо-упереджена, то і професійне, і дякуючи вихованню  Ну і стосовно десятого року, то Ви на два роки помилилися у припущеннях
Дантес, 23.04.2015 - 16:45
Просто сьогодні я прочитав більше Ваших віршів)І знайшов їх дуже сильними. Ви, правда, трохи засерйозна, як на свій вік, але до цього можна звикнути. Буду заглядати, якщо не заперечуєте. 
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Ви знаєте мій вік? Зрештою, фізичний вік - поняття відносне, як на мене.І ні, не заперечую. Дантес, 23.04.2015 - 12:36
Я вертаюсь домів, і дай, Боже, щоб це не востаннє,Бо я серце своє назавжди залишив Верховині, Я вертаюсь сюди, щоби знову поглибити рани, Які точно ніколи вже не заживуть на чужині. Марічко, Ви не ображайтесь на мене за того запорожця, просто мої границі рамок норм не завжди співпадають з загальноприйнятими. А взагалі я Вас раптом заповажав і надалі буду дивитись знизу вверх (коли Ви будете не в спідничці)
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За що ж мені на Вас ображатися?І що послугувало причиною раптово мене заповажати? Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Михайле. І дякую за візит!
Потусторонний, 03.05.2013 - 17:32
Да, это так. И это особенно заметно по отношению к ушедшим от нас. Мне неловко, что от моих слов повеяло могильным холодом. Но в этом контексте (для полноты, для завершённости) без него никак.  Когда человеку оказываются почести после смерти , наверное это и есть Высшие почести. правда в нашем чудовищном мире даже эти понятия не всегда четки. (Вы один из моих мой любимых авторов. Ваша душа гармонирует с Вашей внешностью. Поэтому мне совсем не хотелось бы Вас огорчать) Заранее прошу прощения. Положение (потусторонее) и истина - обязывают. Уж простите, великодушно.
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема Вам за що вибачатися! Дякую за гарні думки і за те, що читаєте. Це для мене дуже багато
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То наслідок музичного виховання Вчителька сольфеджіо завжди писала "вунісон" і мені це завжди наочно пам*ятатиметься 
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
