твій погляд холодний як пізня осінь
прошитий наскрізь кулями з печалі
ми всі журнали давно перегорнули
немає слів щоб прошепотіти бувай
просто поглянемо у слід трамваям
що нас розвозять в два кінця землі
можливо навіть хтось із нас заплаче
коли залишиться з вином на самоті
але це все пішли трамваї десь туди
де нас поєднуватимуть лиш печалі
з вином дощем й сльозами на вікні
