Я бачив вірші про різні міста,
Напишу про Львів, такого в мене нема,
Навіть не знаю про що написати,
Вийду на двір, щоб поспостерігати.
Вийшов на вулицю, навколо дивлюся
Бачу дівчата ідуть і сміються,
Я підійшов щоб запитати
Та інший випадок став помічати…
Дивлюся, дядько біля банкомата
Хоче собі гроші з карточки взяти,
Залізна машина картку забрала
Усмішка дядька кудись поскакала
Враз з бізнесмена виліз вандал,
Який автоматові так надавав
І матюки із мармизи літали
Було все чути десь на пів кварталу.
Та ця подія не дуже цікава,
Вирішив я далі піти,
Наступна пригода на мене чекала
Потрібно було її тільки знайти…
Вирішив, що піду на зупинку
Де проїжджають маршрутні таксі
Підготував пожмакану гривню
Та не очікував на обставини ці…
…одна маршрутка не зупинилась,
Інша, набита людьми ледве стала
Я ледь просунувсь, на першу сходинку
Двері закрились, побачив людинку,
Якій із проханням –«передайте будь ласка»
Гроші віддав і не вагався
Ну і в маршрутці набиті по вуха,
Більше руками я довго не рухав.
Я відчував психічну нагрузку,
Погляди вбивчі, пронизали маршрутку
Доклавши сили відкрилися двері
І я побачив світло в кінці тунелю
Місце звільнилось і нагла бабуся
У надзвичайному впертому русі
На вільне місце смачно сідає
І геніально, в сусіда питає,
«Вибачте, це 66-та маршрутка,
Бо не встигаю я на вокзал…?»
«Вам в іншу сторону, це 22-га!»
Десь, із кінця, чийсь голос лунав.
Бабця, швиденько із крісла встає
І надважку торбу в руку бере
Із гучним криком «Шофер зупиняй!!!»
До тих дверей де я був підлітає…
Це моє місто, яке зветься Львовом
Для тих хто живе тут, це все зовсім не нове
Та місто Лева дуже красиве
У ньому багато знайдеш позитиву
Місто старе, понад 750 років
В ньому багато ти зробиш кроків
Тут також багато історичних споруд
Це місто Львів і воно саме тут…
Багато туристів по місту бродить
Кожен із них собі щось знаходить ,
Карти дешеві у ручках тримають,
Хоча у них ніц не доганяють…
Але якщо ти зовсім екстримал,
Треба щоб ти у трамвайчик попав,
Стань на зупинці, навкруги озирнися,
Часу багато, трамвай запізнився.
На горизонті, не видно нічого,
Але я чуюзвукитривоги
Я обернувся, гроші готую
Залізний монстр, звуком катує
Двері відкрились, заходжу і знаю,
Є вільне місце, та я не сідаю
Витягну тридцять копійок з кишені
«Один студентський…», я теревеню.
Серце спокійне, я не на тривозі,
Але дарма зробив я прогнози
Двері закрились, й залізна тварюка
Зрушила з місця з загрозливим стуком,
Зрушила з місця і було все схоже,
Немов моряк я, був, що не може…
Нічого вдіяти, тільки триматись,
І я зупинки не міг дочекатись.
Бог, точно чує смертних молитви,
Бо тільки Бог, може це зупинити
Двері відкрились і всі хто дожили
Із корабля того, в море поплили
Я на землі і безмежно радію,
Хоча відчуття, що я зараз зомлію
Та це мине через деякий час
Хоч я не можу це сказати про вас…
ID:
342631
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.06.2012 00:49:46
© дата внесення змiн: 08.06.2012 00:49:46
автор: sk8ter-boyy
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чи Ви не любите Львів? Навіть якщо пишете про негатив, то вкладайте більше почуттів(як би не було погано, та це Ваше рідне місто) Сам вірш не поганий, але щось бракує. Може його треба читати як реп?... Я теж писала про Львів, про його сльози... Заходьте, буду рада 
