Ти залишаєш після себе недопалок,
Недокурене «я ще може прийду»,
А тим часом я лежу, вся скрючена,
І чекаю...
Чекаю і курю.
Із кожної шибки вітром заносить істину,
Ти не мій. І не той. І не так все було.
А я закриваю вуха, і далі тебе люблю.
Люблю тебе так, що це схоже на параною.
Я люблю тебе коли їм,
Коли сплю,
Коли мастурбую,
Коли займаюсь сексом з іншим.
Я люблю тебе на парах,
На лекціях,
Семінарах.
Люблю тебе, коли хворію.
Коли п’янію
я тебе ще більше люблю.
Люблю коли зізнаюсь в коханні іншим,
Коли забираю свої слова назад,
Люблю тебе так, як алкоголік пляшку,
Як начальник любить свою секретаршу,
Розвівши їй ноги на краю стола.
Люблю тебе так, як суддя правду,
Як мати своє немовля.
Люблю тебе...
І знаю, що дарма!
