(ідея Л. Белея)
Скупа будівля в диханні автівок
Давно дорогою поселена отут.
Охочих відпочити без путівок
Чекають стіни і солодкий блуд.
Обгортки від дешевих карамельок
Облизують замурзані шнурки.
Пляшки порожні : у безодні пельок
Портвейн блювали шийки завузькі.
Поблискують оранжеві надрізи
Цидулок у зажовтяних зубах.
А силуети в брудно-сизих ризах
Десь прогулятись випустили страх.
Скелети шкірять: з ребер арматурних
Стікають покалічені кістки,
Що вбралися у лахи балагурні
І стережуть загиджені тріски.
Кутки щербаті у цементних брижах
Кубельця для відправ домашніх в’ють,
А вікна без оправ їсть вітер хижий –
Прозорі плівки язики січуть.
Єлей ікон лигається на стінах
ЗаРЕПано - заРОКаних святих,
Розбещеністю грають дикі міни –
Їм графіті позичили той штрих.
Потворні тіні скапують руками,
Хлебечуть з пляшки - черга колова,
Тут мова матів схрещена з тілами -
В кліпанні слів зчахає мирова.
А зверху чавлять похітливі зорі
І кожен доторкається до них,
Та в присмаку буденних алегорій
Той дотик губить по дорозі вниз.
