В дні нашої юності
фоно - музики не знали,
Під звук скрипки та цимбалів
Фокстрот в парку танцювали.
З шкільної парти нас учили,
Що партія веде до комунізму.
З першого до посліднього
Курсу зубрили науку -
Марксизму – ленінізму.
Коли Сталін помер, як плакали,
сучасне не знає покоління.
Нас директор вивів на лінійку
І сказав сідати на коліна.
Я тоді був в восьмому класі
Горе людське в голоді ,і
Колективізації впізнав
І тому на коліна не став.
Присяги піонерської не приймав,
в комсомол не вступав.
З дитинства ідеологію комунізму
Ніяк тоді не сприймав.
Батька в район викликали на допит
За вчинений мною поступок.
Казали, що росте не дитина
А анти комуністичний вилупок.
У вдома на мене кричали, не били
Казали, що обійшлося без Сибірі.
У школу мене більше не приймали.
То буле нелюди,а звірі.
Більше у школу я не ходив
Осенію в технікум вчитись вступив.
Щоб довідку на виїзд узяти,
Треба провірити видатки
Чи сплачені всі державі податки.
А податки були не малі:
Молоко, м'ясо, картоплю
І шкуру ще не забитої свині.
Як рідні сплатили,
про це не знаю я
Дали мені довідку
І виїхав з села.
По суботам додому приїхав
Картоплі,капусти, огірків
На тиждень їсти набирав.
Пройшли роки
культ осудили,
а змін ніяких -
все так залишили.
І тепер коли кажуть,
Що тоді добри жилося
Минуле не згадують лихом,
Так в народі повилося.
А нехай згадають,
Як вставали до світанку
В черзі за хлібом стояли,
Щоб купити буханку.
Наша юність була весела,
Не звертали на злидні,
Співали міста і села
Хоч тій настанови
Були нам обридні.
Нам забороняли джинси одівати,
І танцювати чарльстон.
Пісні тільки радянські співати.
Все це було немов сон.
В інститутські роки
Коли марксизм вивчав.
Тоді довідався, що Ленін
Філософських знаній не мав.
Усі твори у нього - це сварка
З Плехановим Мартовим , і К^
Меч підняла над народом
Кровава сталінська рука.
Все минуло, як чудернацькій сон
Тепер молодість співає.
Носить куртки і джинси
І танцює чарльстон
