Безсонна ніч пішла десь в небуття,
І сонце встало із промінням чистим,
Я вдячна Богу що іду своїм життям,
За дні, що опадають жовтим листям.
Перебираю в спогадах й думках,
Все те, що вже змінити неможливо,
Не може бути іншим цей мій шлях,
Де я була по-справжньому щаслива.
Там я була, так як і всі - жила!
Сіяла жниво, там збирала зерна,
Мого життя та долі хоругва,
Тут не була розгорнута даремно.
На цій землі якийсь лишаю слід,
Комусь і він стає дороговказом,
Йшла як могла, наперекір і вбрід,
Не несла в душі підлості ні разу.
Не мала заздрощів, такого відчуття,
моя душа і до цих пір не знає,
Любов і щирість, світлі почуття
Я ці слова, мов квіти вам лишаю.
Не стану жалкувати про цей шлях,
Що десь я поміж інших загубилась:
Не поле перейти - прожить життя,
Я ще іду, і горда, що не збилась.
Галина Грицина.
ID:
1052118
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.11.2025 14:16:56
© дата внесення змiн: 25.11.2025 14:16:56
автор: синяк
Вкажіть причину вашої скарги
|
