Їх не тримають у руці,
Ці Українські Прапорці.
Вона стоять в землі, напроти,
Їх тисячі, полки і роти.
Стоять вони якось підряд,
Ніхто не шикував їх в ряд.
За кожним серце, плечі, руки,
Вдовині сльози й мами муки.
Їх наче бджілок у рою,
Отих, хто згинули в бою.
Хто кинув все, й пішов вмирати,
Сім'ю й Державу захищати.
З портретів дивляться нам в очі,
Для нас це день, для них лиш ночі.
Ось молодий, а інший сивий,
Та кожен з них Герой сміливий.
Колише вітер Прапорці,
Які не втримати в руці.
Героїв, для котрих навіки,
В бою закрилися повіки.
На Майдані Незалежності.
07.11.2025 року.
де
