і ось коли
з'явились наміри побачити моря
спіткати власне тіло на піску
тепло теплом зустріти
навіть меж
сягнути в тому щоб жалітися на світ
такий несправедливий
от тоді
легені схлопуються
глухо як вікно
спустошеного дому
от тоді
ховаєшся негайно
й навпаки
стаєш настільки видимою всім
щоб врешті стало байдуже
бо ти
ще матимеш про що не шкодувати
коли ніколи видовжиться і
пошириться
на неосяжну відстань
