Продовження вірша https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034177
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Ну ось, Метелик, ти й попався,
Тепер вже я веду за носа.
Колись зі мною довго грався,
Дививсь на мене чомусь скоса.
Тепер тобою я пограюсь,
З цих пір володарка твоя.
Розумний ти? - тепер дізнаюсь,
Моя загадка не проста.
Чогось я хочу, та не знаю,
Про це я мріяла давно.
Якщо загадку відгадаєш,
Мені постукаєш в вікно.
Присів, сумує мій Метелик,
Не будеш, бачу, ти моя.
Чомусь я схожий на вареник,
А ти висока і струнка.
Колись читав Езопа байку,
Згадав: "Лисиця й виноград".
Поставлю я коханню крапку:
Для мене ростом замала.
Сказав Метелик наугад...
З родзинкою! 
