| Сторінки (40/3944): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Щодень пишу вірші я не в нікуди,
А щоб засвідчить до землі любов,
Пишу, щоб їх читали добрі люди,
А цензором моїм хай стане Бог.
Любов ту п’ю із колосу пшениці,
Зі срібла-рос й дзвінкого джерела,
І з сивого Дніпра, й тої землиці,
Що кров’ю зрошена синівською була.
Я п’ю її і з пісні, весняної,
Яку дарують щедро солов’ї,
З густих лісів, що виросли стіною,
І з рушника із хлібом на столі.
У серце, в кожне, стежку відшукаю,
Щоб там новим росточком ізійти,
Щоб стати обороною для краю
І ворога гуртом перемогти.
23.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2016
[u]Учора прочитала твір Олекси Удайка "Ой Морозе, Морозенку". Звичайно, і вірш, і пісня нікого не залишають байдужим. І в мене народився ось такий вірш.[/u]
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люд голодний в’янув
І походжав між трупів чорний крук.
Хрести й могили – пам’яті скрижалі –
Таке не заховаєш у архів,
Вони ж бо чули, люди як страждали
Й земля стогнала в ті часи, лихі.
Як села змовкли… Лиш вітри блукали,
Ганяли двері кинутих хатин,
А в матері у Божої стікала
Сльоза від диких голоду картин.
Волосся – дибки. А на серці – камінь…
Як вистояв, як вижив мій народ?
Як «братом» називатись міг роками,
Хто катом був, бездушний ідіот?
Хіба людське буває притаманним
Тим, хто не знає співчуття, жалю?..
Пробилась правда крізь часу тумани
Про звірства, що творились у краю.
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люди вимирали…
І ситий походжав між ними крук…
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.10.2016
Відходять,
життям
сплативши,
За нас
і за волю
нашу,
Настала
щоби в нас
тиша,
Щоби
захлинулась
Раша
Своєю
в Донбасі
кров’ю,
Щоб світ
бачив те
на очі,
Вмирали
як
із любов’ю…
Прийми їх,
Великий
Боже!..
Вони,
патріоти
краю,
Героями
вийшли
з битви,
У черзі
тепер
до раю…
З любов’ю,
що
недопита
Утрапили
в смерті
пащу,
Нам важко
із цим
змиритись…
Відходять…
Ідуть
найкращі
У вічність,
щоб…
повторитись…
5.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.10.2016
Коли у білий сніг вберуться коси
І мудрість зацвіте в твоїх очах,
Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,
Тримайся, і старайся пробачать,
Бо зло не може довго панувати –
Воно для рівноваги є в житті.
Час прийде не терпіть – перемагати,
Тоді настануть дні вже золоті.
Життя не може бути диво-раєм,
Смаку його не знатимеш без мук,
А найстрашніш, як за життя… вмираєш.
Собі ж за ідеал слова візьму:
Прожити так, щоб совість не згубити,
Творити так, щоб розумів мене народ,
Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,
Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016
Важко, мамо,
Нам жити стало,
Не хотіли ми
Воювать,
Та недавно
Війна застала:
Нас посміли
"Брати" вбивать.
Важко, мамо,
Ту правду знати:
В їхніх жилах
Є й наша кров,
Та стріляють
В нас «Смерчі» й «Гради».
А ще вчора ж
Була любов.
‘
Важко, мамо,
Ой, важко стало,
Бо ж Росія
Була наш "брат".
Друга дітки
Сирітки стали.
Ніяк тіло
Його забрать.
Важко, мамо,
Стало нам жити,
Сліз немало
Вже пролилось.
Всі ми маєм
Святу молитву,
В мирі й злагоді
Щоб жилось.
Важко, мамо.
Здобути волю,
А ще важче
Не втратить честь,
Та втримаєм
Вкраїнську долю,
Кров козацька
У нас тече.
22.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696014
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.10.2016
Полтава
Я не за те, щоб пам’ятними стали
Лиш булава й чубаті козаки,
Я хочу, щоби пам’ять не ослабла
Про те, як жив народ наш ці віки.
– Полтава, сонячна Полтава, –
То мелодійний спів зліта.
Зорить орел над парком Слави
І в будні, і в усі свята.
Давно закований у злото
Не може хижий птах злетіть.
Чиї він втілював польоти?
Що мали люди на меті,
Коли орла над парком Слави
У центрі міста підняли?
Це честі додало Полтаві?
Чи дяка, що не запалив
Тоді її, як шведи рвались,
Й Петру на білому коні
Шукати в Ворсклі скло старалась
Царева свита. Не в вогні!!!
Може, хто, й справді, бачить славу
В орлі російських військ, Петра?
Чим обернулось для держави,
Для України те «ура»?
Не маєм права забувати,
Війни тяжкої жодну мить,
Купа Полтаву Ворскла-мати
Й давно-давно про це шумить:
«Мені здається, «славний Орле»,
Собою інше ти вінчав:
Як цар Петро змінив нам долю,
Державу знищувать почав.
Тож розберімось, добрі люди,
В чім суть російського орла,
Й торжествувати правда буде,
Бо іншою вона була!»
Живе заквітчана Полтава
Давно новим своїм життям,
Як пісня у кількох октавах,
Як чесний свідок всіх звитяг!
22.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
На стежці лежало… серце,
Розтоптане… Ще стогнало…
Мов тихе казкове скерцо…
Ішли… і… не обминали…
Шматочки людського серця,
Неначе скалки, палали…
Горить так на сонці скельце,
Та всі, мов сліпі, снували…
А поряд будяк, колючий,
Себе показати вміє…
Уколе – ранка ,болюча…
Він схожий тоді на змія…
Й шукає душа одвіту:
– Невже будяк… важливіший?
Обходять дорослі й діти…
Чи цвіт його красивіший?
–Ні! Люди черствими стали,
Забули ціну любові,
Поміж будяків зростали,
Згубили дорогу к Богу.
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Коли душа обділена любов’ю,
Не сколихне її ніякий біль,
Й не слід винити в цім життя чи Бога –
Причина криється лише в тобі.
Коли душа обділена любов’ю,
Вона бідніє, змушена страждать,
Шкода, коли це станеться з тобою,
Тож поспішай тепло своє роздать.
Примнож любов. І стане світ теплішим,
І посміхнуться сонце й небеса,
Й наділить Бог тоді тебе щедріше,
І ти відчуєш, що таке краса!
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Я намалюю осені красу
І загорну у жовтня багряницю,
В долонях ранку роси понесу
В поля, де вруниться зелом пшениця.
Розвію по ріллі лелечий сум –
Нехай у тиші під сніжком дрімає
І виллється весною у красу,
І забуяє зеленню-розмаєм.
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Невже нічого досвід той не варт,
Коли мужі державні – без відваги,
Коли при владі – бізнес і розбрат?
Європа ж так здала в тридцяті Прагу.
Невже по тому ж колу й ми ідем,
Коли без нас вирішують нам долю?
Коли торгівлю з ворогом ведем,
Чекає що народ той, всім відомо.
Чи не пора про себе заявить
Про те. що в світі всі народи рівні,
Що вмієм землю ми свою любить
І будем боронити край чарівний.
Коли ж Брюссель і далі буде нам
Свою прихильність лиш демонструвати,
Покотиться на Захід ця війна,
І буде Кремль Європі диктувати.
Та поки істину оцю пізнає світ:
З агресором ніяких справ не мати –
Утратить Україна кращий цвіт
І не одна посивіє ще мати.
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.10.2016
Ніколи не були ви нам братами –
Останній міф радянщини ізник,
Коли ви стали справжніми катами
У час цієї підлої війни.
Може, тоді були ви нам братами,
Коли в Криму свій вивісили стяг,
Коли в Донбас на танках завітали
Й на світ увесь брехали у «Вістях»?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли Богдана зрадив Олексій,
Як Січі Запорізької не стало?
(Це Катерина – підлості носій).
Може, тоді були ви нам братами,
Як ми в тридцяті дохли на полях?
Журби сторінку й цю перегортали –
До комунізму, бач, стелили шлях.
Може, тоді були ви нам братами,
Як нас мільйони везли в Сибір,
В Карелію, в степ дикий Казахстану?
Нам – біль, могили… Славу ж – лиш собі.
Може, тоді були ви нам братами,
Як потурали владі в цих ділах?
А мо’, зручніше жити вам кротами
І берегти уласне тіло й дах?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли ганьбили й мову, як могли?
Вона ж жила, у душах розквітала
Й назвала: «Ви вкраїнці – не хохли!»
Нас ви й тепер вважаєте братами,
Як діток зариваєте в полях?
Вам зойки матерів не долітають,
Як годите убивцям із Кремля?
Ніколи не були ви нам братами,
Бо ми для вас лише «дурні хохли»,
Себе ж нам подавали «господАми»,
Щоб і перечить навіть не могли.
Ніколи не були ви нам братами,
Про це засвідчив досвід поколінь,
Коли в найкращих голови злітали,
Хто мав сміливість встати із колін.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому ми упевнились не раз.
Застерігав пророчими устами
Давно про це наш Батько, наш Тарас.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому пересвідчився народ.
Останні сумніви в свідомості розтали…
І це одна із Богових щедрот.
16.10.2016.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Добігло літо швидко до кінця,
Діброви запалила юна осінь –
Ознака це осіннього лиця,
Та сонечко теплом хвилює й досі.
Ген чорнобривців вишикувавсь ряд
І осені вони найбільш радіють,
Пан-бархатом, немов вогнем, горять,
І мають довго ще цвісти надію.
Дощі полощуть поле й неба синь,
Водою напувають щедро квіти,
У обіймах ранкової роси
Застигли айстри - диво з див у світі.
Чекають осені і люди, і земля,
Немов сім’я чекає на родини,
А коли світ побачить те маля,
То крила щастя виростуть в людини.
Й земля, мов породілля, теж здихне,
Обов’язок здійснивши свій високий,
Лиш після цього, мов дитя, засне:
До Благовіщення їй буде спокій. 10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2016
[u]Сьогодні той день, коли народилася моя мама. Але, на жаль, її давно немає з нами.[/u]
Давно хотіла розказать
Я вам про маму:
Її молитва і сльоза
Усюди з нами.
Рятує нас і береже
Від зла-напасті:
Яким не був би вік уже,
Не дасть пропасти.
Легенду знали про дітей,
Що річка вкрала?
Шукали їх – нема ніде –
Під лід загнала.
Гаряча ж мамина сльоза
Лід розтопила,
Живих устигли розпізнать
Доньку із сином.
Щоби сильнішою була
Рідна матуся,
Летіти буду до села,
Тай пригорнуся.
Й тоді гірка її сльоза –
Не зранить серця,
Я очі зможу ці назвать:
«Мої озерця…»
І зацвіте матуся враз,
Немов лілея,
Легка і ніжна, кожен раз –
Найкраща фея.
Вона рятує й береже
Від зла-напасті.
Яким не був би вік уже, –
Не дасть пропасти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2016
Війна і мир – два вічних антиподи,
Що супроводжують завжди людське життя,
Вони відроджують і знищують народи,
Порушують, на жаль, закон буття.
Хоч сила й зло частенько правлять світом,
Та праведність сильніша їх обох.
Ця істина не тільки є в Завітах –
Вона є там, де є людина й Бог.
6.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Літа у сиву мантію вдяглися,
Позаду непростий життєвий шлях:
Не раз жовтіло й опадало листя,
Збиралися жита не раз в полях.
Води втекло немало в синє море,
Сушило сонце роси теж не раз.
Підходило і відступало горе,
І гаснув день, і знову загоравсь.
І бій щоденний, часто ледь поборний,
І млива смак життєвого гіркий,
І щастя, перемішане з журбою –
Мого життя то виткані роки.
Та я життя люблю іще сильніше,
Бо знаю, що воно лише одне,
І хоч здоров’я стало вже слабкіше,
Мій дух, любов ніщо вже не зігне.
12.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Жовте сонечко
притомилося,
Жовтим золотом
листя вмилося.
Жовтий вересень
журів закликав,
Листям береста
по траві блукав.
З жовтим променем
цілувалась я,
Жовтолистячком
стежка вбралася,
Жовтий дощик той
по чолу стікав...
В мене й осені
доля є така?
3.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Пливе в повітрі осінь, тепла, рання,
Плоди цяцькує й листя у садку.
Не чути солов’їного сопрано.
Я вкотре осінь стріла на віку.
Та цьогорічна, дивна, особлива,
Багата кольорами і теплом,
Гостюють оси в яблуках і сливах,
Ще й груш посмакувать їм припекло.
Радіють росам, мов живі, жоржини,
Тамую подих, сонце як встає,
Біжить побіля них вузька стежина.
Павук в малині казочку снує.
А в листі кучерявому калини
Намистом заясніли ягідки.
У мареві, легкому, осінь плине,
Додаючи і світові роки.
7.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694019
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Ми знов зустрілись
удвох з тобою
Не позавчора
і не колись,
Чи планувалось
самим це Богом,
А чи любові
не напились?..
Зустрілися ми
у синій вечір,
Як обсипався
вишневий цвіт.
І забіліли
трава і плечі,
І здався раєм
нам цілий світ.
Чому ж зустрілись
ми знов з тобою
І від вишневих
п’яніли чар,
Лиш нам належить
берег любові
Й знов малиново
серця звучать.
Нам пізнє щастя
зірки пророчать,
І відректися
немає сил…
Горять-весніють
знов наші очі –
То додала їм
любов краси.
9.07.2016.
Ганна Верес (ДЕмиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Давно помічено людьми:
Життя – то дивний вид спіралі,
Коли частенько… навіть ми
Подібних фактів назбирали.
Та випадок один мені
Тривожить серденько і досі,
Як я малим дівчам тоді
Побачила їх на дорозі.
Він молодий і статний був,
Густе й хвилясте мав волосся…
Світились очі… Все забув…
Дивилося німе колосся
З полів, що обступили їх
І справа, й зліва від дороги.
Немов русалка із полів,
Вона прибігла… Хоч на трохи…
Не чути мови їхніх вуст,
Лише – рука в руці… І очі…
До пасма чорного торкнувсь,
Поцілувати вітер хоче.
З плечей, немов рука, коса
Важким звисала перевеслом…
Її нев’януча краса,
Й через багато літ воскресла,
Коли зустріла їх я знов
На тім же місці, на дорозі.
Все, як тоді… Яка любов!
Десятки літ жила в тривозі.
Ті ж очі, руки і… поля,
Те ж сонце над полями світить,
Те ж почуття, що окриля
Людей і править нашим світом.
Легенько вітер доторкнувсь
До… посивілого волосся,
Його й її… Й мов стрепенувсь:
– Чому ж зійтись не довелося?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2016
Глухі, сліпі та без’язикі –
Усе це, друзі, не про нас:
На сайті зараз стільки зику!
І це в війни кривавий час…
Країна корчиться від болю
Під градом зброї і підлот,
А ми – у війнах між собою:
Хто більший-менший патріот?
У кого ширші шаровари, –
Не є це духу показник,
Кінчаймо міжусобні чвари,
Щоб сайт Поезії не зник,
Щоб разом видворити тролів,
Щоб стали, як одна сім’я,
Тоді лиш усміхнеться доля
І вільні будем ти і я.
І посміхнеться наша мова,
Зрадіє автору й віршу,
Велику силу має слово, –
Укотре нагадать спішу.
Коли в сльозах жона і ненька,
Без ліку вже калік, сиріт,
Подумаймо іще гарненько,
Як зреагує на це світ.
В окопах наших в час воєнний
Вмирають націй всіх сини,
Подумаймо ж разом у –енне,
Що би сказали нам вони?
9.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2016
Земля моя вбралася в сіру печаль,
Не може й красі радіти –
Гібридну війну наш сусід розпочав:
Вбиває-калічить діток.
І мріють про мир і народ, і земля,
Про власну щасливу долю,
Не хочуть залежать від банди з Кремля,
Що нашу ґвалтує волю.
А воля – то ніби ковточок води
При рані, а чи в пустелі,
Без неї немає держави ходи,
Надію вона лиш стеле.
22.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693305
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.10.2016
[u](Присвячую своєму учневі Сімоніченку Костянтину Леонідовичу, учаснику АТО, у якого померла мама, так і не дочекавшись сина).[/u]
Він заплатив матусею Росії,
Хоч випадково втрапив у війну,
Котра розлуки й смерті всюди сіє,
Й не визнає ніяк свою вину.
Він заплатив матусею й Донбасу –
Її, єдину, у житті лиш мав –
Й душа його не зцілиться і з часом,
І не одна прокотиться зима,
Поки себе відчує він природно,
Пізнає перемоги дивний смак,
Адже війна іде антинародна,
А він боєць, а не слизький слимак,
Щоби ховатись за надійні спини,
Він син і батько – це високий ранг,
Такі, як він, вороже військо спинять,
Хай перед ними сам орангутанг.
Не дочекалась ненька перемоги
І миті, син як ступить на поріг
З такої небезпечної дороги, –
Господь її для цього не вберіг…
Війна ще йде… Донбас смакує кров’ю,
Душа ж матусі з Богом розмовля
Про те, щоб сина огорнув любов’ю,
Щоб миру дочекалася земля.
Важкі думки… Тяжкі часи настали…
Клекоче кров у венах… Бій іде…
Ростуть по Україні п’єдестали…
Куди ж ти, Боже, далі поведеш?..
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693303
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2016
Життєва змовкла юнака струна,
Душа ж іще боролася щосили,
Для нього тестом стала ця війна:
Чи справді України є він сином?
Простий був хлопець. З нашого села.
А став солдатом. «Кіборгом» назвали.
В Донецьк його стежина пролягла.
Героєм став, утрапив під завали…
Та перш ніж тіло рідним передать,
Кремлівські найманці, щоб хтось іще загинув,
Родину щоби змусити страждать,
Подбали і про інші домовини:
Під руку хлопцю вклали без чеки
Гранату (не людські то, дикі плани)…
І це оті, з якими ми віки
Жили по-братськи. Й хочеться заглянуть,
Тому, хто смертю тіло начиняв,
У вічі: чи душа присутня в ньому?
Чи замість неї там гадюченя,
Не здатне жить по-людськи, по-земному?
Та кіборг знов усіх оберігав,
Безглуздої не допустивши смерті:
Гранату під рукою так тримав,
Що не дістать. Героєм був і мертвий…
Такий він – хлопець з нашого села,
Й таких у нас багато є – мільйони,
Тож найманцям пихатого Кремля
Пора назад вертать свої колони.
Ми, українці, – непростий народ,
Ми добрі, роботящі, незлобиві,
В порядку в нас і діти, і город,
І душі теж людські, вільнолюбиві.
10.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Крові він запах пам’ятав з Афгану,
Знав біль утрати друга на війні,
Колись був і солдатом, непоганим,
І «асом» на броньованім коні.
Сьогодні в небезпеці Україна,
А це його і праотців земля,
Азійську хитрість пам’ятав, «зміїну»,
І план, підступний, карликів з Кремля.
Не мав він звички зважувать, чекати
(Гаряча кров – ознака козака),
Бо ж Україна є для нього мати
І в білім світі лиш одна така.
Зібрав нехитрі чоловічі речі
Із ночі ще намітив і маршрут,
Ніхто йому не зміг би заперечить…
«Солдат-афганець має бути тут,» –
Сказав собі. Й свідомість підкорили
Два слова: Україні – буть – не буть…
І в бій святий душа його порине.
Такий не змінить честі на ганьбу.
8.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693181
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.10.2016
Війна і батька, й сина
Безжалісно косила,
І діточки ридали,
Й кричали матері,
А Вічність німо… зрила,
Народ як незборимий
Історія гойдала –
Донбас якраз горів…
Молитва мчала к Богу:
«Нам освяти дорогу,
В майбутнє без Росії
Хай наш проляже шлях,
Любов’ю, а не кров’ю
Устелиться він знову,
А в тих, брехню хто сіє,
Хай голови болять,
Бо Україна має
Своє одвічне право
Нарешті самостійно
Жить, господарювать,
Любові вкинуть зерна
В багаті чорноземи,
Пшеницю й жито сіять –
Не кров’ю поливать».
11.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016
Світ знов завмер при слові «Іловайськ»,
Війну ж не передати на словах,
Крізь біль і зраду правда пророста,
Хоч доля в України не проста.
І падає на землю болем дзвін,
За вбитими ридає-плаче він,
За тими, хто життя недолюбив,
Але для України все зробив.
Застиг навіки в горі Іловайськ…
В молитвах рік і мати, і вдова…
Ще виглядають воїнів з доріг…
Чом, Боже ж ти героїв не вберіг?!..
8.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686635
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016
Упала чорна тінь на наш Донбас,
Та оборону ще тримають гідно
Ті, хто пред ворогом стоять за усіх нас,
За тебе, Україно наша рідна.
А час пливе і сіє гіркоту:
Чому ж між нас нема порозуміння,
Вогонь єднання був малий – потух…
Коли, народе, матимеш прозріння,
Що не бажає ворог нам добра,
Й життя людське для нього є дрібниця,
Не зрозуміть йому і значення Дніпра:
Поету ж це – невипита криниця.
Проснись, Донбасе, від тяжкого сну,
Розкрий на все, що відбулося, очі,
Й наступну вже зустрінеш ти весну,
Як день ясний після страшної ночі.
20.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686294
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.08.2016
Лежить скалічена земля,
Людською кровію полита,
Ніщо її не звеселя,
Все тіло «Градами» побито.
Лежить Донбас, та не умер,
Він ще побореться за себе,
В нім буде український мер,
Над ним – високе світле небо.
І жити буде в мирі люд,
Весільні сукні вдягнуть вишні,
Вогонь, що виник там, заллють,
І стерегтиме те Всевишній.
15.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2016
І настане час,
коли один скаже:
«Слава Україні!»
І мільйони
відповідатимуть:
«Героям слава!»
Степан Бандера.
Знов подвигами дихає земля
І Україні добавляє слави,
Сини її в бою проти Кремля
Стоять на смерть. Вони міцніші сталі.
Із діда-прадіда долала вона шлях,
Щоби позбутись рабства і неволі,
І падали найкращі на полях
У боротьбі за України долю.
Історія у пасмах сивини,
Але не відцуралась від свободи,
Кривавими були шляхи війни,
Та не зламати дух мого народу!
Напівзруйнований сьогодні наш Донбас,
Болять землі його смертельні рани,
Та прийде істини великої той час,
Коли здолаєм і цього тирана.
28.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686110
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.08.2016
Я вишию словом
Думки свої й мрії
І пісню свою складу:
«Слова – не полова –
Це ними, Росіє,
Ти кликала нам біду».
Хай пісня моя
Долетить до Чукотки,
Торкнеться сердець матерів
І з Пензи, Орла,
Петербурга, Находки.
«Своїх не пустіть синів
На вбивчу війну,
Там дарують могили
Таким молодим синам».
«Спокутуй вину,
Адже діти там гинуть,
Росіє, – твоя вина».
Зерном я любові
Всім душі засію.
Щоб виріс рясний врожай:
«Як можна з тобою
Брататись, Росіє,
Як смерті дітей прощать?»
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686109
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.08.2016
Україна чекала весни,
Постмайданної вже, ясної,
Але чорне крило війни,
Заросило усіх сльозою.
Україна чекала змін:
Поміняти жадала статус,
Та сусід, мов Горинич-змій,
Поспішив в Крим ногою стати.
Україна чекала добра,
Жити краще, аніж в Європі,
Та оба береги Дніпра
Кров’ю землю Донбасу кроплять.
Україна вже не чека –
З «братом старшим» в нерівнім герці.
Доля в неї своя, така:
Дух свободи нести у серці!..
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685891
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.08.2016
Зі світлин у музеї – очі
Молодих і в роках бійців,
Котрі дні під вогнем і ночі,
Хоч війни не були спеці.
Очі, щирі, малі й великі…
Придивляюсь зо п’ять хвилин…
Обмірковую: скільки ж лиха!
Душу повнить печаль-полин…
Речі тут вояків, портрети:
Той – безвусий, а той – уже –
Тут – художники і поети,
Інженери, таксисти ще.
І студенти, і програмісти,
Режисери і вчителі…
Скільки ж доль ці світлини містять!
У задумі – старі й малі,
Що прийшли сюди теж відчути,
Чим герої оці жили,
І здавалося, пульс їх чути:
Пульс людини, чи пульс… війни?
Мовкне тиша, бо теж в скорботі:
На портретах же – кращий цвіт
(Не відклали війну на потім,
Рятували і нас, і світ).
Чоловік, що стояв праворуч,
Неуміло сльозу змахнув:
«Ми були у бою з ним поруч…
Як так трапилось, не збагну…»
Пахнуть свіжі бійців портрети,
Мов шикуються у ряди…
Тут – художники і поети,
Йшли грудьми нас загородить…
20.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.08.2016
Гримить війна і небо розривається
Стрілою вогняною знов навпіл,
А на землі дівчатко надривається,
На ніжки стаючи свої слабі.
Підняти неньку хоче, закривавлену,
Мале дитя не може ще збагнуть,
Чому в його матусі раптом «вава» є,
Що до життя її не повернуть…
Плачем дитячим тиша, приголомшена,
Дивилася згори на чорний дим,
На дерево, що стало, ніби локшина,
І на стіну, розсипану в ряди.
Це тільки штрих того, що відбувається,
А скільки охопив би об’єктив,
І зрозуміти дав, як кров’ю упивається
Земля, в якій міг опинитись ти?!
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685707
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.08.2016
Гортає час сторінку за сторінкою,
І це є сторінки всього Буття.
Може, тому й народжена я жінкою,
Бо без жінок зупиниться життя.
Сьогодні журить світ страшна трагедія,
В Донбасі розгулялась що торік:
Росія хоче нашого переділу,
Щоб Україні вкоротити вік.
Ридають матері, дітей втрачаючи…
Не заживе ця рана й за життя…
А мить для матері, коли, труну стрічаючи,
Сама готова йти у Небуття?
Стоїть Донбас, холодний і задимлений,
У ранах, у глибоких, і в крові,
Й пишається в Кремлі тиран гординею,
А хтось синка в останню путь повів…
Гортає час сторінку за сторінкою,
Де вписані жорстокість і любов,
Ні, той тиран народжений не жінкою,
Тому й не знає про любов, либонь…
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685705
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.08.2016
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685489
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2016
Горить земля… Й людські палають душі
В полоні нетерпимості й злоби
І робляться вони скупі й байдужі,
Без каяття, без плану, що зробить.
Чому людське в собі вбивають люди
І не вщухає материнський крик?
Допоки вже війна всіх мучить буде?
Чом, Боже, людям розум ти закрив?
Життя ж людське одне бува, єдине,
Щоби безжально нехтувати ним,
Якщо ж самодостатня ти людина,
Зроби усе, щоб не було війни!
31.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685480
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.08.2016
Дрімало літо на присохлих чебрецях,
Як сколихнула світ подія дика ця,
Як Іловайський закипав котел,
Й бажання виникало непросте:
Живим лишитися, щоб сонечку радіть,
Адже були тут більшість – молоді;
Бійці, яким лишень за двадцять літ.
Й принишк, немов чекав на диво, світ.
Той чорним став «зелений коридор»,
Тут на бійців чекав Армагеддон,
Й стріляли в них, беззбройних, мов в зайців,
В них «Слава Україні» – на руці.
Вагу тих слів збагнути не могли
Ні ополченці, ані найманці «-огли»,
Убить такого просиналася жага…
І жертви Бог лічити не встигав.
І… зазвучало на всіх мовах: «Іловайськ»,
Й останні небо слухало слова
Безвусих ще героїв і в літах,
Дивився місяць ізгори й… ридав…
Він бачив, як припали до землі
Хтось непритомний, той – без рук, а той – без ніг.
Вона ж, залита кровію, тряслась…
Вогонь тут, дим і напівдикий глас.
І довго ще гарячою була
Земля, яку засіяли тіла,
Впізнати важко в них було людей,
Та й поле стало від крові… руде…
Земля схолола, та для нас свята,
І хоч молитва часто тут зліта,
Вона іще страждає: їй болить,
Що пеклом для синів була в ту мить.
12.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685341
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.08.2016
[u]Присвячую Олегу Сенцову, українському в’язню, несправедливо засудженому у Росії на 20 років, котрий учора (22.08.2016р.)написав листа до українського народу, в якім заявив,що й звідти буде боротися проти окупантів. [/u]
– Я цвяхом стану для труни тирана, –
Слова Сенцова сколихнули світ…
Таким новий є України цвіт:
Він і в неволі, мов на полі брані.
– Нас не зламать нікому і ніколи,
Адже свобода – то понад усе,
Війна гірку науку нам несе,
Котру не вивчиш в мирний час у школі.
Хай каторга у двадцять літ – то рана,
Та без утрат немає майбуття,
Хоча у мене лиш одне життя,
Я цвяхом стану для труни тирана!..
23.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.08.2016
Розпинає Україну
«Старший брат» зі сходу.
Стихла пісня солов’їна,
І прив’яла врода.
Рветься серце України,
Плавлять землю «Гради»,
Весь Донбас уже в руїнах.
За що ж так карати?
«За що її розпинаєш,
Щоб в ярмі тримати?
За що дітей убиваєш?
Щоб сивіла мати?»
Ворог тільки посміхнеться:
«Я тут ні при чому…»
А чи Богу поклянеться
Він також у цьому?
Той не може панувати,
Хто брехнею сіє.
України не здолати
Ніколи, Росіє!
27.09.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685235
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.08.2016
Вже досить плакати, страждати, Україно,
Синів у ворога вимолювать тіла,
Давно пора вже діями своїми
Зробити так, щоб наша узяла.
Щоби держава, вільна й незалежна,
Росії військо викинула геть,
Для цього є у нас любов безмежна,
І дух, і віра – це здолає смерть.
Єднаймося ж, народе, воєдино,
Лиш разом ми здолаємо біду.
І станьмо, як одна міцна родина.
Хай Бог і сили нас не підведуть!
30.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685233
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.08.2016
У небеснім, неосяжнім морі
Зірочки, розгублені тремтять:
Материнські сльози їм болять…
П’ють вони і біль людський, і горе…
Застеляє дим їм жовті очі,
Без жалю пече війна вогнем,
Навіть Боже небо не збагне,
Як спинити проти людства злочин.
А Земля все глибше поринає
У болото скоєних гріхів…
Як війни позбутися штрихів?
Хто й коли в цім винних покарає7
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684980
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2016
Розіп’яла Москва нам нашу долю
На невгамовних чорних трьох вітрах:
Донецьк, Луганськ і Крим, уже відомий,
Де чиняться і звірства, і сваволя,
Де квіт найкращий у вогні згора.
Та тільки мрію нашу – не убити,
Народу волю – не перемогти,
Ми вмієм землю рідну боронити,
Москви козирна карта – газ – убита
І спалені хиткі між нас мости.
Лякають небо пустки і руїни,
Але живий козацький вільний дух,
З ним виросте-розквітне Україна,
Котра людьми прославилась своїми,
Й нову державу внуки вже зведуть.
10.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684975
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.08.2016