| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Чи є народ, щоби такі страждання
Зміг пронести крізь темряву століть:
Пожежі, війни, голод і повстання?
Він… вижив! Не судилось околіть!
Чи є пісні такі ще на планеті,
Щоб з болю народилися й журби?
Це з ними йшов народ наш на багнети,
Таких пісень не відають раби.
А чи земля, багатша, є у світі
Із долею, тяжкою, орача,
З мереживом зими, весни і літа
Й духмяним запахом хлібини-калача?
Це ми її своїми мозолями
Леліяли завжди, немов живу,
То кров’ю поливали, то сльозами,
Втрачали й здобували булаву.
Ми карту, чорну, вивчили Росії:
Печора в ній, Норильськ* і Воркута.*
Дух волі й там народ наш рясно сіяв,
Але земля під ним була не та.
Зна наші муки і тайга, сибірська,
Пив нашу кров «Горлаг*», Екібастуз,*
Енкавеесу непростимі звірства –
Скрутити ж нас не вистачило уз.
Вкидали нас у війни, у криваві,
Стогнали де В’єтнам і Гондурас,
І правду про Афган не відкривали
Так само, як сьогодні про Донбас.
Здавалося, що випив чашу горя
І відновився-відродивсь народ,
Росія ж, мов чума, у Чорнім морі,
Й катує тих в Криму, хто патріот.
Це наш народ пройшов крізь ці страждання
На протязі кількох важких століть:
Пожежі, війни, зради, постмайданні…
Він… вижив! Незборимий він! Не зліть!..
15.12.2016.
* Міста і табори в Росії, де відбувалися повстання політв’язнів, засуджених за ст..58 на 10-15років, основна кількість яких були українці. Саме вони були організаторами тих повстань, борцями проти стукачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.12.2016
[u]Кожного 11грудня після 2013року у Києві дзвони Михайлівського собору нагадують Україні, як тодішня влада хотіла зачистити Євромайдан, кинувши тисячі силовиків. Але народ вистояв. Собор став тоді прихистком для сотень поранених.
До цього собор мовчав майже 8століть (з часу нападу монголів у 1240році).
[/u]
Собор Михайлівський вже третій рік підряд
Своїми дзвонами у день, грудневий, тужить,
І хоча шини на Майдані не горять,
Російські танки наш Донбас «утюжать».
Укотре він нагадує всім нам,
Щоби народна пам’ять не старіла,
Не вірили ніколи щоб панам,
Уміло щоб чужі стрічали стріли.
Коли я чую той тривожний дзвін,
Знов риюсь в історичному лахмітті,
Й спливає, як народ покликав він
Орду зустріти у крові по лікті.
І пророста надія, хай хитка:
Монголи щезли – щезне і Росія,
Бо доля завойовника така.
А землю, мирну, житом ще засієм!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707089
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.12.2016
Ми є люди з тобою –
Це найвище звання,
Народились з любові,
Отже це не звільня
Нас від того, що люди
Мають жить, як брати,
Тож давайте так будем
Жити він, я і ти.
Ми є люди – це значить –
Ми є діти Землі,
Головне де з призначень –
Посміхатись зорі,
Цій володарці долі
І людей, і країн,
Милуватись роздоллям,
Вище буть королів.
Ми є люди з тобою…
В цім висока є суть:
Ні війна, ні розбої
Щастя не принесуть.
Ми є люди з тобою,
Будьмо й завтра людьми
Ті, що в полі, в забої.
Україна – це ми!
25.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Коли тікають сни посеред ночі,
То запрягаю я свої думки
І про життя, дитяче і дівоче,
І про заміжні непрості роки.
Все пережите проживаю в -енне,
Змінити щось не дозволяє час;
І непросте, і заразом буденне,
Але життя лише одне у нас.
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Чи є у світі ще така земля,
Щоб так чорніла галкою у полі,
Щоби могла так око забавлять
Й стогнала у ярмі чужім без волі.
Чи є у світі ще такий народ,
Який уміє землю так любити,
За неї ладен будь-кого збороть,
Життя дітей не пошкодує в битві?
Чи є у світі ще така краса,
Яку так важко випити словами,
Де так рясніє матері сльоза,
Бо землю кров’ю діти засівали?
27.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706693
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.12.2016
Спокійно спати, бач, не кожен може.
Чому так є? Я легко доведу:
Сумління лиш того в житті не гложе,
Хто з ним завжди і всюди у ладу.
***
Людиною прожить мені так хочеться,
Людське обличчя людям зберегти,
Не буде і твоє сумління корчиться,
Коли це гасло матимеш і ти.
***
Найбільша у держав, сімей є вада,
Коли негідник чи дурак при владі.
***
Тривожать війни світ вогнем і кров’ю –
Червоний з чорним поруч кольори.
Ненависть в вічній боротьбі з любов’ю –
Чомусь давно так послано згори!..
***
А дні, немов птахи, летять в історію,
Й назад нема й не буде вороття,
Живи, щоб не було за себе соромно,
Бо лиш одне в нас на землі життя.
***
Пробачити – не значить – все забуть –
Не тіло ранить слово – серце й душу,
Тому розважливим і мудрим завжди будь,
Каратися пізніш себе не змушуй.
***
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706689
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
Штовхались, товпились слова,
В рядки так важко їм лягати,
Тож кострубато так: вдова,
Стара, слаба, дітей двох мати.
Живе, як Бог дасть, в самоті.
Важкі вже руки, ноги сині…
На стінах – фота. Молоді…
Вона – у парі, донька з сином…
Дровцята в грубі гоготять,
Сусідка тільки розтопила,
Старенька прикрива котят
(Спустила Мурка з-під стропила).
«Не змерзли щоб, такі ж малі,» –
Міркує вголос сива бабця
І тре холодні мозолі.
Прикрила очі. Знебулася…
І проплило, немов у сні,
Життя її, все, до дрібниці,
Як і побрались повесні,
Як викопав Іван криницю,
Як потім хату вже звели –
Своє гніздечко наймиліше.
Про діток мову завели,
Казав Іван: «Якби побільше.»
«Подарував Всевишній двох,
У рік, що був перед війною,
Якраз під празник, під Різдво,» –
Заслало очі пеленою.
Пішов Іван. І в перші дні
Його війна в бою скосила.
Вона ж, хоч оченьки й сумні,
Та доньку бавила і сина.
О, скільки зведено ночей,
Поки вони на ноги стали!
Колись слабке її плече
Тепер було, немов із сталі.
Робила в полі, наче віл,
В дворі, у хаті, на городі,
Розтерті ноги до крові…
Терпіла… Бач, така порода.
А потім… Потім, як млинок
На вітрі крутиться і верне,
Життя крутило так. Синок,
Дочка... Чуть світ – вона на фермі.
Усе робила, як могла,
Дітей будила до роботи,
Та й полетіли із села
Подалі. Мати – у турботі:
То примудриться щось послать,
Листів від кожного чекає,
Готова все була здолать
(Живуть в далекім діти краї).
Не зчулась, як життя пройшло,
Сховалась старість за плечима…
Газдиня на усе село –
Тепер ледь бачила очима.
Чекає вісточки від них,
Раділа внукам, правнучатам:
«Які то вже тепер вони?..
Не їдуть… Нікого й стрічати…»
Сусідка дров іще внесла,
Стареньку щоб якось зігріти,
На фота глянула: «Діла!..
Чи є в вас серце? Діти, діти!..»
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Коли залиша лебідка
І лебедя, і гніздо,
Це так неприродно й бридко –
Не хвалить цього ніхто.
Коли забува лебідка,
Що мати вона й одна,
Що плачуть без неї дітки,
Й осудить її рідня,
Тоді вона не лебідка,
А швидше – зозуля-птах.
Її не хвилюють дітки,
Хоч в сивих уже літах.
Зозуля кує красиво –
Живе вона як, хто зна?
Пробачити мо’ й просила,
Та син її… не впізнав…
Нехай це уроком буде
І людям, і птахам – всім.
Дітьми дорожіть же, люди,
Свою їм любов несіть.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016
Крізь ситечко серця війну пропускаю,
Щоб вилити на папері
Дочірню любов до Вкраїнського краю
У звичній мені манері:
Щоб слово солдатом, воюючим стало
За мир на землі, праотчій,
У спротив до ворога щоб виростало,
Усім відкривало очі.
Удосталь ми горя уже напилися,
Ми нація вільна, горда,
Тож кожен собі у душі поклянися,
Єдиним щоб стать народом.
Щоб захід і схід врешті-решт обнялися
І з Кримом в єдине ціле,
Полеглих героїв щоб мрії збулися
І люди цьому раділи.
13.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706285
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Ми всі поранені підступною війною
(Її осколки в кожному із нас),
Життя синів сьогодні є ціною
За наш далекий і близький Донбас.
Ці рани незагойні в душах, наших,
Не скоро угамується їх біль,
Який принесла вкотре уже Раша,
Щоби перетворити нас в рабів.
Але немає в світі цьому сили,
Щоби могла наш дух перемогти.
Моя Вкраїна, вільна і красива,
Приречена і жити, і цвісти!
13.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2016
Клекоче бій. Ридають небеса.
Змішалися там кров і сльози, й муки…
Там кожен вибух землю колиса…
Тіла лежать, а поряд – ноги, руки…
Сховалось сонце в почорнілий дим,
Воно від горя також потемніло,
Боялося заглянути туди,
Чекало. Щоби небо заніміло.
Туди ж злітали й душі вояків,
Їм простелили ангели дорогу
До тих, котрі на протязі віків
Кували Україні перемогу.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.12.2016
Летить життя, немов вітри, осінні,
Рвучкі, холодні, часом із дощем;
Землі моєї доля під прицілом
Й від того в серці осідає щем…
Чому ж така ти, доле, безталанна?
А мо’, Всевишній відвернувсь від нас,
Бо ж Україну розривають клани:
Не поділили Крим, тепер Донбас.
Їм не болять людські щоденні втрати
І навіть доля матінки землі,
Плодять безвольну і беззубу «вату»,
І за одно з тими, що у Кремлі.
Проснись, народе, зупини грабунок –
По всьому світу вже твоє добро,
Не раз ти пригубляв свободи трунок
І боронив від недругів Дніпро.
Ще маєш порох у порохівницях,
І з кланами тобі не по путі;
Історія – це вічна шахівниця,
Де перемога сильного в житті.
Хіба тебе не кличе вже до бою
Загиблих кров, що рятувала нас?
Ти маєш стати знов самим собою,
Не маєш права втратити цей час!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706095
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.12.2016
В автобус, що йшов із Полтави в Хорол,
З речами юнак… Мо’, з дому…
Своє хвилювання він чемно зборов.
Ще й мама... (в очах – утома)
Дивилась у двері синочкові вслід,
Мов долю його благала:
Не буде для нього жорстоким хай світ,
Рівненька стезя лягає.
Легка і тверда нехай буде для ніг,
Щоби не заспотикались.
Чекати завжди буде отчий поріг,
Якщо раптом заблукає.
А рушив автобус – ті очі в вікні
Ще їхали довго за мною…
Чому ж не такою любов є синів,
Як у матерів, – земною?
22.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705915
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.12.2016
Три подружки ішли-пливли по місту,
Весняна синь світилася в очах.
У душах – і тривожно, й урочисто,
Бо ж квапились життя нове почать.
Учора відлунав останній дзвоник –
Він юність від дитинства відділив –
Тепер вони не підлітки вже кволі –
На зрілість перші заліки здали.
І сонечко їм тепло усміхалось,
І ледь встигав за ними юний вік,
Здавалося, усе навкруг прибралось,
От тільки дивний стрівся чоловік,
Пропитий до останньої клітини,
Мав порожнечу в синіх теж очах
(Одної з них це батько був. Дитини...
Він не впізнав – шукав могорича).
І коли з ним дівчатка порівнялись,
Дочка свій погляд відвела убік,
Про батька вона друзям не призналась.
Та й чи пробачить це колись собі?..
Але сьогодні в неї було свято –
Подолана важлива висота.
«А може б, слід було і обізватись?» –
Горіли щоки з сорому-стида.
10.06.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705911
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.12.2016
Дощик, сірий, з неба сіяв,
Мов осінній сум,
Як на воду птаха сіла –
Виткала красу.
Та пташина – то лебідка –
Воду ледь горта…
«Ти куди летіла й звідки?» –
Річечка пита.
«Ой, летіли ми зі сходу –
Край той у війні.
Не забуду цього зроду:
Вдарили вогні.
Над Донбасом пролітали
Разом ми з дітьми,
Й не одненьке тіло впало
З мертвими крильми.
Мій коханий, мої діти
Більше не злетять,
Не цінується у світі
І людське життя…»
Сіяв дощик з неба, сірий,
Сльози їй змивав…
Смертю знову «гради» сіють –
Бій іще тривав…
8.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705740
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.12.2016
Він їхав знов туди, де був торік,
Де з долею удвох перебували.
Вона його, чи він її вберіг
І рашівську спинили все ж навалу?..
Він їхав знов в задимлений Донбас,
Зруйнований наполовину, чорний,
Щоб з долею знов рятувати нас…
(Повістку знов отримав… тільки вчора).
А дома ж залишилася сім ‘я:
Батьки, дружина й діточки, обоє,
Й земля, Чернігівська, і рідна, і своя,
Й молитва мамина – свята розмова з Богом.
Він вернеться таки живим колись,
І мир в Донбасі все-таки настане.
Дай, Боже, щоби мрії ці збулись
Й мара війни назавжди хай розтане!..
22.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705739
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2016
Здригнувся світ у котрий уже раз –
Майдан горів, тепер горить Донбас,
І доля України – на кону –
Росія ж утягла нас у війну.
І гинуть українці – батько й син –
За землю несказанної краси,
За волю гинуть і за свій народ,
Де кожен є герой і патріот.
І стогне Україна день і ніч,
Бо ж з ворогом зустрілась віч-на-віч,
І корчиться від ран тяжких земля,
Котра чекала щастя із Кремля.
Та не бува законів для війни,
Бо гинуть мирні люди без вини:
Жінки й чоловіки, старі й малі
І моторошно від смертей землі…
20.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
На тілі Вкраїни рана,
Її – не залікувать…
Ти радий тепер, тиране?
Не вмієш і шкодувать
За тим, що засіяв смертю,
Що гине найкращий цвіт…
А може, перш ніж умерти,
Ти знищити хочеш світ?
Нарешті знайшлося слово,
Тебе як повеличать:
Для світу всього – «Х…о» він!
Поставлю і я печать.
Таких не хвилюють люди,
Ні Біблія, ні Коран.
Ти Богом задумав бути?
Не Бог ти – тупий тиран.
Немає в тобі любові,
Скалічити здатен, вбить,
Лиш зло стоїть за тобою
І з цинку важкі гроби.
Та Бог ізгори все бачить,
Вривається вже терпець.
Гадаю, Він не пробачить,
Близький тобі вже кінець!..
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705574
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Осінню казку пише листопад
Вже не таку, усміхнено-красиву,
Ріллею ліг на зиму у степах,
Чи маревом понад болотом, сивим.
Ця казка добігає до кінця,
Фінал ховає свій під падолистом.
Він до калини в лісі залицявсь.
Подарувавши їй до свят намисто.
Холодний ранок інеєм пропах,
Вітрець на гіллі ще не колихався,
В мереживі, ажурному, реп’ях
До мене й сонця радо усміхався.
У сіру шаль прибрались небеса,
Хотіли ранок подихом зігріти.
Цю казку грудень зможе дописать,
Як подарує вікнам дивні квіти.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко0.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705391
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2016
Давно вже сонце заплило за гору,
Безсонна ніч до ранку ледь повзла:
Важке матусю огорнуло горе…
Чи доля жартувала з нею зла?
Її синочка-красеня, святого,
Здалося, куля мітила убить…
Хотілось би заглянуть в очі того,
Хто став на шлях страшної боротьби.
За що воюєш, вбивце-супостате?
Ти проти кого зброю повернув?
Свою країну став четвертувати,
Цю розпаливши непросту війну?
Мовчала ніч, як завжди, безголоса,
Читала в тиші мамині думки…
А над Донбасом пропливала осінь,
Й стікали кров’ю наші вояки.
Лежить матуся. Й очі не закрила.
І серце стука, ніби метроном.
«Якби ж то мала ангельські я крила,
Була би там,» – бесідує зі сном.
Не помогло матусі і снодійне,
А ранок як спустився від зірок,
Подарував дзвінком святу надію:
«Поранений, але живий… синок!..»
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705389
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.12.2016
Я долю свою вистелю любов’ю
До тебе, земле, й рідної сім’ї,
Поради попрошу в самого Бога:
«Дай мудрості для всіх дітей твоїх!»
Я долю свою вишию хрестами,
Червоні й чорні поряд покладу
І вип’ю все те спраглими устами,
Щоб відвернути від землі біду.
Я долю свою квітами засію,
Щоб звеселити ними білий світ,
Щоби навік затямила Росія,
Що маєм свій, прадавній заповіт:
«Із Волею і Правдою лиш жити
На Українській праведній землі,
Нікому і ніколи не служити.»
З прадавніх літ сам Бог нам повелів.
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2016
(Після прочитання твору "Доля" Надежди М.)
О доле, сива! Птахо, невловима!
Ти часто вітром стукаєш в вікно,
Або ведеш стежинами, кривими,
І тчеш із буднів сіре полотно.
О доле! Мила ластівко, крилата!
Пасу я твій під хмарами політ
І мрію під крилом, твоїм, літати,
І серцем пізнавати білий світ.
О доле! Ти і слава моя, й плаха,
І та із найвірніших рятівниць,
Котра, коли в житті летить все прахом,
То посилає світло блискавиць.
Зберу тоді їх голими руками
І на життєве жезло нанижу,
А трохи помудрію із роками,
То про життя поему напишу.
6.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016
Летіла ластівка, летіла
Через ліси, моря, поля,
Несла і душу свою, й тіло,
Домівку бачила здаля.
Вона давно цього чекала
І навіть марила у сні,
Не дні – години рахувала.
Тепер завдячує весні.
Земля і пахне, і парує,
Крилу наснаги додає.
Любові вибір і добру є –
В гніздо б потрапити своє.
Воно єдине й найтепліше –
Там ластів’яти перший зойк,
Тому воно і найрідніше,
Бо хто відчув це хоч разок,
Той знає інші ціни й цілі –
Приходить все це із життям.
І ластівка, що уціліла,
Те саме скаже. Це затям.
Летіла ластівка, летіла
З весною разом на крилі,
Несла і душу свою, й тіло,
Щоб стати втіхою мені.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Нам роки весноньки несуть
І красні літечка.
Життя людського справжня суть –
Жили щоб діточки.
Щоб не кінчався родовід
І небо зоряне,
Світились роси щоб в траві,
Поля щоб зорані.
Рясніють хай густі жита,
З небом стрічаються,
Життєва казка золота
Хай не кінчається…
6.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Поезія наша різна
І різних людей збира,
Частенько аж надто грізна,
То, наче дитя, капризна, –
Така в одну мить згора.
А є і така, що п’ється,
І випить немає сил.
І плаче вона, й сміється,
В ранкову траву проллється
Краплиночками роси.
Й слова простеля, мов душу,
Усе ними огорта:
І річку, й крислату грушу,
В них думка звучить потужно.
Поезія ця свята.
Поезія наша різна,
Як різні усі і ми,
Тож поки іще не пізно,
Віршуймо. І після тризни
Залишимось між людьми.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2016
Розповзлись густі тумани,
Сиво-кучеряві,
Річку вкрили і лимани,
В воду заглядали.
А там – рибки-дзиги грали,
Мили лисці ноги,
В очеретяному раї
Не чути нікого.
І здалось на мить туманам,
Що й вода примовкла,
Бачать: лисочка тримає
Рибку світло-жовту.
Верби коси опустили,
Ними п’ють водицю,
– Шкода рибку, –так просили
Дику вони птицю.
Як тумани піднялися,
Сиві та лапаті,
Дві пташини обнялися…
Не веліло спати
Сонце, що ледь пробивалось
Крізь густу завісу.
Хвильки бігли, ніби грались,
По водиці, звісно.
26.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704813
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2016
Ніч полонила гори,
Тихо зійшла в поля.
Пташка крилечком горне
Ближче своє маля.
Слухають шепіт річки
Місяць ясний, зірки –
Вірна сторожа нічки,
Найнята на віки.
Ранок іще не може
Ночі перебороть.
Сонечко не тривожить
Стомлений теж народ.
Ніч – то не тільки диво –
Загадка не проста:
Тих, хто любив, збудила,
Й стрілися їх уста.
30.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704603
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2016
Слова свої занурить
в кожну душу,
Щоб, як зерно, могли там ізійти,
Щоб люди не були
сліпі, байдужі,
Щоб місце у житті змогли знайти.
У цьому сенс життя мого,
мій друже,
Мене ж за це, прошу, не осуди!
***
Простить – не означає – все забуть,
Відсутній термін в пам’яті «табу».
***
Буває дружба на усе життя,
Хоч рідко, але все таки буває,
Якщо це друзі справжні – не сміття,
Котрі про честь свою не забувають.
***
Кажуть, що доля, ніби птах крилатий,
Коли впіймаєш, будеш ти багатий,
Щасливий теж і матимеш везіння,
А не впіймаєш – запасись терпінням.
***
Питання виникає знову й знову:
Чом України шлях такий важкий?
У відповідь: біда не в вірі й мові,
Біда у тім, хто наші ватажки.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
(В продовження теми форсування Дніпра в листопаді 1943р., коли ціною великих жертв Київ був таки взятий.)
Вони воювали вперше
І з ворогом, і з водою –
То час був великих звершень:
Вони у бою… без зброї…
На берег спішили, правий,
Столицю аби звільнити;
Навстріч вогняні заграви,
Ті, після яких не жити.
Охоплював дикий відчай
Їх в водах, святих, Дніпрових…
Хто право дав їх калічить,
Ще юних, а вже героїв?
Згасали їх очі-свічі…
Не бігли у хлопців сльози,
Дніпро заглядав у вічі
Й останні слова відносив.
А потім вмирали вдруге,
Коли свої… підривали,
Мовляв, то не є наруга,
Бо з трупів були завали.
Й стогнав очерет іржавий
Із заростей прибережних:
«А ви за яку державу
У жертву життя принесли?»
Мовчали… й вода, й герої,
Адже не розкажуть мертві,
Як юних їх, під конвоєм,
У пащу вкидали смерті…
Вони умирали двічі,
Щоб Київ постав Героєм.
Та він… не поставив свічі,
Історію … перекроїв…
Вони умирали двічі,
Жили щоб і ми, й столиця,
Дух волі щоб дув із Січі,
Війни не було. Й пшениця,
Й жита на полях родили,
І хвилі Дніпром гуляли,
Й народ, як одна родина,
Й історію… виправляли.
Вони умирали двічі
В холодних осінніх водах.
Їх роки… ще небо лічить
І їх пам’ятає вроду.
Вони умирали двічі,
Й забути їх – значить, зрадить…
Для них не потрібні Віче,
Салюти, гучні паради –
Лиш тиха розмова з Богом
Й запалені нами свічі,
Й ми стали самі собою…
За нас же… вмирали двічі…
6.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.12.2016
То не паморозь упала –
рання сивина –
Скроні так розмалювала
юнаку війна,
Йшов туди, веселий, чорний,
ямки на щоках…
Бій запеклий був учора…
І… одна рука…
Непритомний впав… у шоці…
Мов мерця, звели…
Вже не ямочки у хлопця –
рани зацвіли.
Лиш ясніли очі, сині,
задивились в вись…
«О, яка ж вона красива!
Війни де взялись?!
Що ділити хочуть люди?» –
Спрагу п’є душа.
Санінструктор: «Жити буде!..
В госпіталь рушай!..»
То не паморозь упала –
рання сивина,
Ямки кров’ю малювала
юнаку війна.
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.12.2016
Душа народу корчиться від болю,
Адже загарбник ходить по землі.
Заміривсь Кремль на нашу долю й волю,
До Криму шлях прокласти тим звелів,
Хто тут «під кайфом», словом, терористам,
Вести під прикриттям російським бій:
Тут «зеки» з автоматами й артисти,
Їх Батьківщина – Псков, Урал, Сибір.
Зима і дощ вогонь той не спиняють,
Хоч по коліна у крові Донбас,
Росія ж «гумконвої» посилає
Із зброєю, щоб винищити нас.
Давно там сміх і пісня не бриніли,
В вогні й руїнах весь Донецький край.
Там серце промислове України
Спинилось, бо настав російський «рай».
Та ворогові нас не подолати,
Бо наша зброя – віра і любов,
Господарями станемо у хаті,
Бо з нами Правда і Великий Бог.
3.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704269
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2016
(Основою для написання твору став випадок, про який дізналася із новин ТСН.)
Свій шлях до щастя в кожного із нас,
Це часто не прості випробування:
Для них – війна, собака і Донбас,
Поки зустріли тут своє кохання.
Він молодий, вродливий і… глухий,
Приїхав на велику Україну:
Російський триколор не до снаги –
Не захотів там жити на колінах.
Його багатство – чорний вірний пес
(як міг лишити друга на поталу),
Не уявляв без нього він себе,
Хоч з ним не раз біда його стрічала.
Чимало ще між нас черствих людей,
В таких серцях і влітку прохолодно,
Не міг знайти з ним житла він ніде,
То ж просто неба спали і… голодні…
Аж раптом стрілась та, що лиш одна
Була і є на цілім білім світі,
Побачила тоді обох вона,
І розцвіло у їхніх душах літо.
Звела їх доля, щоб жили утрьох
Вона і він, і друг, обом їм вірний,
Нагородив їх донечкою Бог,
Котра була для них кохана й рідна.
Зустріла я усіх їх чотирьох,
Усміхнених, по-справжньому щасливих,
Побачила й упевнений їх крок,
А у очах їх – сяйво, особливе.
Нехай на сході ще гримить війна,
Та саме їй завдячують цим щастям:
Назустріч долі вигнала вона…
Таке в житті стрічається не часто...
Чернігів 1.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Ішла війна… Верталася зі сходу…
Вогненні кроки міряла назад.
Найважче їй було долати води…
Під Києвом збиралася гроза…
І став Дніпро холодним полем брані,
Схрестилися де шпаги у війні,
Отримавши напівсмертельну рану,
Він вистояв… Сказав фашисту: «Ні!»
Кипів Дніпро рожевою водою,
Під залпами, немов живий стогнав,
З коричневою бився як ордою,
І не одну молитву тут спізнав,
Як обіймав тіла солдат, ще теплі,
І плакав, опускаючи на дно,
І не одна душа людська отерпла,
Коли дивилась на страшний Содом.
Давно минув гарячий, сорок третій,
Та рана та і досі ще жива,
Історикам наказує й поетам
Знайти правдиві про війну слова.
13.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.12.2016
Злились в єдине кров там фінська
І дикість, не проста, – азійська,
Котрі не кличуть сіять, жать,
А грабувати і вбивать.
Азійську дикість Чингісхана
І Грозного – царя Івана
Кацапська об’єднала кров
І знищила до тла любов.
І людям стало невідомо,
Як жити любо-мирно вдома,
Родину й землю берегти,
Бо ж звикли лиш чуже гребти.
Назвавшись хитро нам «братами»,
Насправді хижими китами
Були й ковтали ціляком,
Хто гордим був чи смільчаком.
Азійська кров, підступна, мстива,
До нас, слов’ян, немилостива,
Тож москалі нас запрягли
Й «раби» змінили на «хохли»,
І опинивсь народ, великий,
У пазурах страшного лиха,
А впившись ним донесхочу,
Сказав «доволі!», бо відчув
Уже в собі достатньо сили,
Щоби не гнутись, не просити
Щоби в Москви своє ж добро.
Й радів із того наш Дніпро,
Що врешті стали незалежні,
Вже досить годувати лежнів,
Пора для себе хліб ростить.
Москва ж не хоче відпустить.
Та й заходилась нас ділити
На Схід і Захід, щоб спалити
Ідею й віру у святе,
Що інше є життя – не те,
Що і земля, й народ – єдині,
Що вільно має жить людина,
Для себе тільки працювать,
Це не високі є слова,
Народом нас щоб величали,
Щоб мова рідна зазвучала.
Коли ж Москві сказали «ні!»,
Та захотіла у війні
Втопити нас. Кремлівська влада
Послала із Чечні півгадів,
З Тамбова, Пскова дикарів.
Забрали Крим. Донбас горів…
З оскалом звіра нас вбивали,
Передихнути не давали,
Карали лиш за те, що ми
Другого сорту є людьми.
Запам’ятай, ворожа зграє,
Не панувать тобі над краєм,
Де вільні люди і Дніпро,
Імперське знищимо тавро,
Не ті ми вже хохли, наївні –
Ми громадяни України,
Звелів Господь нам довго жить
І всім, що маєм, дорожить!.
30.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.12.2016
Де лісів посивіла стіна
Поєдналася із небокраєм,
Там несе свої води Десна,
Й на кларнеті, на сонячнім, грає.
Де вітри заблукали в жита
І над ними розправили крила,
Там молитва матусі, свята,
Мені шлях у майбутнє відкрила…
Смакувала всього на віку,
По краплинці душа вигорала…
Чи я вибрала долю таку,
Що вела мене в світ і карала?
Чи Всевишнього воля згори –
На шляху цім мені заблукати,
Й поки свічка моя догорить,
Всі шляхи мої будуть строкаті?..
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2016
Пам’ятай сиву істину, сину,
В слові, в кожнім, велика є сила:
І лікує воно, і вбиває,
І жартує, і часто карає.
Слово лукаве – ніщо перед Божим,
З праведним словом дружити лиш гоже.
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
Ще пахне літо м'ятою п'янкою,
Роменом і волошковим кущем,
Й легким туманом, сивим, над рікою,
Але у серце вже закрався щем.
Біжить життя, складне і швидкоплинне,
І не завжди, як хочеться, живем:
То загрузаєм у життєвій глині,
То в піднебессі птахою пливем.
Постане осінь у твоїм порозі,
Ромен зів'яне і волошки теж,
Не м'ята вже – полин напише прозу,
Накаже: «За своїм здоров'ям стеж!»
А коли осінь в серденько постука,
І в теплих жилах прихолоне кров,
Збагнем нарешті, як болить розлука
Із тим, кому дарована любов.
Деньок осінній швидко пробігає,
Адже для ночі відділив аж чверть.
Тому й зробити все не устигаєм,
Та спішимо, шукаєм слова «смерть».
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Якби можна було повернути назад
Ті літа, що у даль відлетіли,
Але мрія, неначе вода, вислиза –
Незбагненна, ні, марна затія.
Якби можна було підкупити любов,
Але волі вона непідвладна –
Імідж є і краса, і багатство дав Бог,
А з любов'ю чомусь людям складно.
Якби можна було перекроїть життя,
Щоб без болю і без перелюбу –
Без минулого ні, не бува майбуття
Ні в самотніх, ні в тих, що у шлюбі.
Якби можна було досвід свій передать
Своїм тільки народженим дітям,
Та життя сторінки заставляє гортать
Лиш свої… І куди тут подітись?..
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2016
Плаче свічка в вікні
Вже не воском – людською сльозою…
Тихо ніч осіда,
Накриває все сонним крилом.
Я ж кричу їй:
– О, ні!
Пригадай 33-ій… Зимою
Голод як поїдав…
Вимирало ж і місто й село…
Плаче свічка в вікні,
На шибках вимальовує тіні,
Темна ніч за вікном
Заридала осіннім дощем.
Голос мертвих дзвенів,
Ніби струмом пронизував тіло,
Й хоч було це давно,
Та й з роками не меншає щем…
Плаче свічка в вікні,
Зна, як нас виривали з корінням,
Й знов пекуча сльоза
По свічі опускається вниз.
Образ Бога змарнів:
Не прийшло ворогам ще прозріння,
Може б, він підказав,
Щоб покаятись хоч спромоглись.
27.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2016
[u](Розповідь правнукам про гірку минувшину солдата-фронтовика, який пройшов нацистський і радянський табори).[/u]
–Тоді нас, в’язнів, з табору забрали
І влаштували непрості лови…
–За що ж тебе, дідусю, покарали?
–За те, що залишився я живий!..
– Це ж як , скажи, як все це зрозуміти,
Хіба за це людей треба карать? –
Все не вгавали-дивувались діти.
– Прийшла пора вам правду розказать.
Завжди війна – це лихо для народу,
Коли повзе ворожа, хижа рать
І топче землю, долю і свободу,
Доводиться тоді вже вибирать:
У бій іти за себе, матір, землю,
А чи рабом, безгласим бидлом стать,
Віддать чужинцям ріки і озера,
Луги, квітучі, села і міста?
Та рабська кров вся висохла у венах,
І гідністю не вмів я торгувать,
Святим обов’язком було тоді для мене
За Батьківщину ворога скарать.
У військо добровольцем записався –
Наука бою і… передова.
В званні від рядового підіймався
І вже накази сам я віддавав.
В Орловсько-Курській аж отримав рану,
На волосинці тіпалось життя,
І як в полон мене тоді забрали,
Не пам’ятав я навіть до пуття.
А там – неволя й нелюдська наруга…
І номер – ось він – табірне тавро…
Часом така в душі була напруга,
Як кажуть, пам’ятатиму «по гроб».
Повзли повільно дні… Ми ледь конали…
Надія рятувала й молитви.
Із мрій рожевих малювали плани.
І спогад горло кожному давив.
Та мрії ті солодкі вщент розбились,
Мов дешевенький півскляний кришталь.
Ми з вартою навіть голіруч бились…
Коли звільняли, втрапив у шпиталь.
А звідти… на Сибір… Дорога дальня…
Лиш через вісім повернувся літ.
Листів – «ніззя», «запрєщєни й свідання».
Таке уперше бачив білий світ.
Старий закінчив сповідь. Похрестився…
Безкровні губи і рука тряслись…
Праправнукам роздав свої гостинці:
– Своїм онукам розкажіть колись,
Яким було становлення країни,
І як система нищила людей.
Історію вивчайте України,
Хай по життю Всевишній вас веде!
23.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.11.2016
Нічка посіяла
зорі
В полі нічному,
німім.
Води вночі
непрозорі.
Ранок іще
не димів.
Верби тут сплять
і тополі
В передранковій
імлі,
Голоду свідки
й неволі
Тут, на вкраїнській
землі.
Старість, мов зраджена
доля,
Зморшки в корі
пише-рве,
Ранить щоразу
свідомість
Тим, хто між
нами живе.
Стиха шепоче
стежина
Про найстрашніші
роки,
Як Україна
тужила
І не роки,
а віки.
Скільки ж тут сліз
пролилося.
Знає і небо,
й земля,
Вітер цілує
колосся.
Час тільки рани
зціля…
3.12.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.11.2016
Так, мені пощастило:
Мою бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною.
І дідусь якось вижив
В приголомшеній тиші
В тридцять третім, страшною весною.
У війну був героєм,
А як рани загоїв,
Працював, не шкодуючи сили,
Щоб життя ізмінилось.
Щоби я народилась,
Рідним татом гордилась – їх сином.
Так, мені пощастило:
Й другу бабцю не вбило
Ані голодом, ані війною,
Та дідусь… не вернувся,
Бо ніколи не гнувся,
Про це мама ділилась зі мною.
Так, мені пощастило:
В хаті рідній зростили,
Не спізнала я голоду, воєн,
Задивлялась на трави,
Зустрічала заграви,
Не ступала на землю червону!..
23.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
Схід у клаптях, свіжих, багряниць…
Сни ще додивлялись неба очі,
А сліди ранкових зоряниць
В мареві розтали після ночі.
Зодяглися в роси спориші,
Зчарували ранок кришталями,
Легко стало якось на душі,
Полетіла птахом над полями.
Явір стріла… Гордо зеленів,
Ніби вийшов сонечко стрічати…
Голос перепілки задзвенів,
Жайвір виніс пісню на крилятах…
На долоні синій озерця
Славили любов качині крила…
Слухав ліс пісні… Картина ця
Шлях у Вічність, зоряну, відкрила…
21.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702961
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2016
Давно забута стежечка до хати,
Нема давно у ній живих людей,
Були ж у ній і діти, й батько, й мати…
Туди нас пам’ять крізь роки веде…
Хрестом пробилась… Крик – до неба й досі,
Бентежить розум голоду чума,
Людські життя складались у покоси
Таке забути права в нас нема!..
Мільйони їх лягло тоді, в тридцяті,
Знесилених, знекровлено-блідих,
За ними не було кому ридати,
Подати напівмертвому води.
Мільйони тіл, розтерзаних, у полі,
А хтось знаходив цвинтар край доріг,
І плакала над ними власна доля,
Згубивши у Москві свій оберіг.
Від голоду, здалось, умерла й віра,
Закутавши серця у лід-сніги,
Нам листопад вінок журби приміряв,
Свічу прозріння подали боги.
Мороз по тілу і клубок у горлі,
І трепетом в очах – гірка сльоза…
Нам важко говорить про це й сьогодні,
Та треба світу правду розказать,
Щоби піднять державу із руїни
Й нову вже будувать не на брехні.
Це вистраждала право Україна
У голоді, у холоді й війні!..
25.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.11.2016
Не спить Україна. Три роки не спить.
Майдан, тепер Схід палає.
Кладуть свої голови вірні сини,
Від рашівських пут звільняють.
В тривозі застиг-почорнів листопад,
Смертями й дощем лякає.
Та дух, вільний, наш, уже не закопать,
До волі він шлях плекає.
І капа з очей материнська сльоза,
Сирітку-внуча купає,
В могилу за сином і сила зповза…
Чом доленько ти скупа є?
Три роки, здається, короткий є час,
Та сліз і крові вже море.
Вкраїнськими будуть і Крим, і Донбас
І владу бандитську зборем!
18.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702767
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
Трясе Росія знову білий світ
То «градами», то бомбами, то страхом,
Бо кнопка небезпечна у Москві
В руках неадекватного є птаха.
Цей двоголовий з кігтями хижак,
Пронизаний імперською іржею,
Ненавчений нікого поважать:
Ні свій народ, ні тих, що за межею.
А коли жертвою його стає народ,
Той кігтями безжально розриває,
Ковтає тих, землі хто патріот,
І кров’ю, ненаситний, запиває.
Чи ж довго ще терпітиме це світ,
Чи все ж приборкає огидну, дику птаху?
Скільком ще доведеться посивіть,
Поки кінець прийде орлу і страху?
3.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016
У віз важкий давно літа впряглись
Тай полетіли в срібночолу осінь.
Ми ж у житті своєму відбулись,
А душі ще тепла і щастя просять.
Мережать скроні сріблом нам роки –
Душа ж, людська, ніколи не старіє –
Життя закон неписаний такий:
Кохана лиш людина її гріє.
І хай уже давно за півста літ,
Новий непросто лист життя почати,
Давно осипавсь молодості цвіт,
Та, якщо чесно, нічого втрачати.
Цінуймо ж кожен рік і кожен день –
Вони до нас не прийдуть уже вдруге,
Тож коли час важкий в житті гряде,
Згадай, як добре поруч мати друга!
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702549
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Жінки і війни – два коротких слова,
В них – біль і кара, злоба й майбуття.
Коли ж про жінку повелась розмова,
Скажу, їй людство вдячне за життя.
Було так, є і, мабуть, завжди буде,
Такий лихий вже людство має рок:
Війну ведуть боги, а гинуть люди,
Й змінити щось безсилий і пророк.
Жінки і війни… Скільки світ біліє,
Йому вершили долю лиш вони:
Без жінки він збідніє, помарніє,
І саме жінка – крапля для війни.
Жінки і війни – перемоги й відчай,
І знов вона рятує вкотре світ,
Бо лиш вона народжується двічі:
Сама й землі дарує діток-цвіт.
Та з’ява важко матері дається,
А ще трудніш, як діток утрача…
А мо’ війна над жінкою сміється,
Як забирає в неї орача?!
Жінки і війни – обійми любові
І чорної зневаги вражий крок…
Чи ж допоможе душам темним сповідь,
Щоб вознеслись у небо до зірок?!
27.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Полотно осіннє тче природа:
Висохла травиця без дощів.
Ранки приморожені… Погода
Сонечко дарує для душі.
Без пісень гаї, мов оніміли,
Все за них розкажуть кольори,
Листя з клена падає несміло,
Небо милувалось ним згори.
Далі, мов зелена свіжа рута,
Ліс стоного соснами уріс,
То веселий вітер гіллям крутить,
То летить до гаю дивний гість.
Легко осінь по землі ступає,
Стукіт дятла слухає в саду,
Й як горіх плоди свої скидає,
Порадіє кожному сліду.
У осіннім золоті й берізка –
Одяглась у жовтий сарафан.
Лічить білка зірвані горішки,
У дупло про чорний день хова.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702446
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2016
Осінній день з прощальним дивним присмаком
Ще дружить з сонечком, та погляд спохмурнів,
Шляхи-дороги дощиком прибризкає,
Засіє поле літньої стерні.
А ніч осіння в чорні візьме обійми
Казкову нерозтрачену красу,
Калиною червоною оздоблену,
Пошле під ранок кущику росу.
То засміється, мов червоне золото,
До сонця, що пізніш тепер встає,
А разом з ним і день новий народиться,
Який нові надії роздає.
А коли ранок, сірий, листопадовий,
У марево зненацька упаде,
Потонуть в нім долини й річки впадина –
То день новий в календарі гряде.
20.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702445
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.11.2016
З Майдану вони помчали
Назустріч лихій орді,
Там кулі грудьми стрічали
В кросівках бійці тоді.
Палили вогнем із «градів»,
Аж плавилася земля,
Азійсько-російські гади,
Керовані із Кремля.
Дивилися хлопці в очі
І смерті не раз не два,
І снився їм стан дівочий,
І штаб їх не раз здавав.
У холод їх зігрівала
Любов до землі, свята,
Й спинили, таки, навалу,
І армія вже не та.
Тепер сторожують небо –
Не сотня їх вже – сто сім…
А мо’, в них і там потреба?!
Героям слава усім!..
22.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702166
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.11.2016
Втретє вже журавлі відлітали,
Залишаючи край у війні,
Де серця матерів калатали,
Боячися утрати синів.
Третя осінь не росами вмилась,
Не дощами, рясними, – слізьми.
Від війни, від неправди стомились,
Хто простими були й є людьми.
Втретє осінь уже роздяглася,
Та чомусь… не покаране зло,
І сльозою вдова залилася,
Бо зламалось життєве крило.
Третю осінь земля у Донбасі
З дивним трепетом стогне від ран,
Де не раз людська кров пролилася
У війні, що намітив тиран.
Втретє осінь сивіє туманом,
І повзе над землею журба…
Скільки ж доль ця війна поламала!
Кров’ю впився утретє Донбас…
28.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702165
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.11.2016
Огорнув листопадовий вечір
Землю, плечі, мої і малечі:
Сім і вісім минуло їм рочків,
Часто їх називаю «синочки»,
Бо ж війна в мене сина забрала…
За що ж, доле, ти так покарала?
Всім думки заважали нам спати:
«Розкажи нам, бабусю, про тата.
Звідки війни у світі беруться?»
Й кожен ближче хотів пригорнуться.
Вечір тиху ту розповідь слухав,
Не торкались подушечок вуха…
«Із Майдану* війна почалася,
Перша кров саме там пролилася.
Заузорився сніг тоді кров’ю
Тих синів, що вмирали з любов’ю.
Вони ж сотнею в небо злетіли,
Кожне серденько кликали й тіло
До святого, нерівного бою,
Україну закрить щоб собою.
А на півдні рукою тирана
Готувалася й інша ще рана:
Крим Росія наш ампутувала,
У Одесі пожар влаштувала,
Розпалила багаття в Донбасі,
Й смертю дихали міни й фугаси.
Непроста це війна, а гібридна,
Ще кінця їй, здається, не видно,
Але віра і дух – незборимі,
Скоро ворог удавиться Кримом,
Прийде час і Донбас теж прозріє –
Чуже сонце його не зігріє,
Бо Росія – для волі в’язниця,
Саме в цьому між нами різниця:
Ми шануємо дух і свободу,
Необхідну й святу для народу.
Так, війна почалася з Майдану,
Коли мрія збулася, прадавня,
Коли Київ зігрів міліони,
Що до волі змели перепони.
Ми, вкраїнці, народ-відчайдухи,
Це від нас утікала щодуху
Влада, що готувала нам грати
І хотіла народ покарати.
Пам’ятайте ж, мої онучата,
Цього владі не можна прощати.
Тільки правда цінується в світі
І життя не в золоченій кліті,
Що здобуток найвищий народу –
Правда, гідність і власна свобода!
21.11.2016.
*Майдан Незалежності в Києві, де відбувалась революція Гідності з 21. 11. 2013р. й до березня 2014 р.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701898
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016
«Іще не вмерла воля України,» –
Гімн розпирає груди і серця,
Він стомільйонно над Майданом лине,
І у мені пробуджує борця.
Там люди, сиві і простоволосі,
Старі і молоді чоловіки,
І сколихнувся світ многоголоссям.
Котре міцніло не роки – віки.
Коли я чую «Слава Україні!»,
Пульсує-б’є у тілі моїм кров:
Земля моя, квітуча, рідна, вільна,
Таку не просто ворогу збороть.
Вона не стане жити у кайданах,
Бо неспокійна в венах кров кипить,
На сніг пролита взимку на Майдані,
Донбас тепер собою теж кропить.
19.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701892
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2016
А життя навкруги
Вирує,
Гордим помахом крил
Чарує
Білих лебедів,
Що над хатою,
Понад грушею,
Над крислатою,
В теплих променях
Дива-сонечка,
Понад луками,
Понад полечком,
Де димить-цвіте
Жовте жито.
Скільки скоєно!
Пережито…
Скільки різних людей
Побачено
На шляху своїм
І… пробачено!!!
Бо життя – то від слова
«Жито»,
Тож по правді нам
Треба жити.
І життя в нас одне -
Єдине,
Будь же гідним звання
Людини!
4.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2016
Коли літа не в радість є тобі
І косий погляд рідних добиває,
І кожна зморшка скорчилась в журбі
(В стареньких чомусь часто так буває),
Тоді в своїх копаєшся літах,
Шукаючи пояснень і причини:
Чому твоя дитина золота
Перетворилась у напівлюдину.
Тому й в суспільстві нашому згоря
Повага і увага до злиденних.
Нездатні бачити красивого, заграв,
Самі вмирають тихо і щоденно.
Збагніть це, люди, й зміниться весь світ,
І роки перетворяться у радість,
Бо кожен з нас здаватиме свій звіт
Природі й Богу. Й ось така порада:
Обличчя змінить наш на краще світ,
Коли людське в людині запрацює,
Коли застрянуть в серці люди й квіт,
І запах квіту того всяк відчує!
11.07.2013.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2016
Я хочу стати сонечком для тебе,
Щоб мав ти вдосталь світла і тепла,
Бо відчуваю в цім таку потребу,
Щоби завжди тобою я жила.
Зорею ранньою для тебе, любий, стану.
Щоби новий з тобою день стрічать,
Будитиму тебе щораз устами
І грітимусь біля твого плеча.
Я стану казкою для тебе, чарівною,
Щоби її ти все життя читав,
Був скелею й дитиною зі мною,
Ділив усе, що витче нам життя.
Я хочу стати піснею твоєю,
Від буднів щоб не черствіла душа,
Щоб називав коханою своєю,
І місця сумнівам не залишав.
24.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Горить Донбас вогнем несамовитим…
Вогонь і дим закрили синю вись,
І люди краю почали вже вити:
– За що?
А був казковим він колись.
Дивилися у небо терикони
І поспішав на працю в шахти люд.
Неписані були й свої закони:
Утрату із рюмашечки заллють.
Було, що й пісня розправляла крила
Й злітала над просторами степів…
Тепер війна вже горло перекрила,
Тобі, народе, довго ж ти терпів,
Терпів, і гнув занадто свою спину,
Збагачуючи власних хазяїв?
Вони ж висмоктували і останню силу
І виросли в багатих крадіїв.
Горить Донбас, і плачуть його діти…
Вугілля їде у Росію з шахт.
Війна вже й світу почала смердіти…
Й болить за нього теж моя душа.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2016
Історія – не просто термін-час ,
Де люд, події у клубку сплелися,
Хотілось плакать там, а іноді кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив, знать хотів, що ж буде після?
Від голоду в тридцяті врятувавсь,
Напівживий, лишивсь… Чи не для суду?
А далі… тридцять сьомий влаштував
Віссаріонич, з Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг
Таки здобуто волю всім народом.
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московіти все до рук прибрали,
Й тепер, вже через двадцять літ… війна…
А може і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби тугіше стиснути петлею?
Щоб нахилити знову до параш?
Вони не просто з себе дурнів клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ відкинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать.
Це добре зрозумів кривавий Путін!
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми – здавна вільні люди.
23.10.2016.
*Велика Вітчизняна пройшлась по європейській частині Союзу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2016
Вони пройшли війни сувору школу,
Пізнали біль поранень і утрат –
Таке не забувається ніколи,
Коли чужий стає тобі, мов брат.
Пройшли вони крізь пекло у Донбасі,
Де кожен крок – ціною у життя,
Два други – не у мами на ковбасах –
Аеропорт – їх поле для звитяг.
Вони не просто друзі – одне ціле,
Не просто «укри» – названі брати –
Й єдиною було обом їм ціллю
Ворожу рать в бою перемогти.
І віра теж одна у них – незмінна:
Живими повернутися з війни,
Тож обминали хлопців вражі міни,
Бо це Вкраїни вірнії сини.
Я бачила, як вояки прощались:
У кожного натруджена рука,
Немов брати, вони і обіймались,
А у очах їх блиск не по роках.
Стояли вони в берцях, камуфляжах,
Вловили очі й ранню сивину…
Ох, нелегка, синочки, в вас поклажа!
Це ваші груди стріли цю війну.
Та вірю, із такими Україна
Все ж вистоїть, оновиться земля.
Донбас устане з сірої руїни
Й навіки прокляне «братів» з Кремля.
Лубни (на шляху до Чернігова) 29.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701293
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2016
В дорозі стріла пару я щасливу –
Вона і він – стрункі і молоді,
Обличчя, мов змальовані, красиві,
Та ще одне помітила тоді.
Німі вони… Уста їх так тремтіли,
Все ж не зривався з них природний звук,
Вони сказать важливе щось хотіли,
Та не слова, а жести й пальці рук…
Дивилась я… і вірила… у диво,
І дякувала Богу, що їх звів.
Це Він намітив місце і годину,
Коли юнак в житті її зустрів.
(В дорозі до Чернігова 29.10.2016.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Журавлем відкричала осінь,
Літом, бабиним відцвіла,
Долила сивини у просинь
І заглянула до села.
Там багрянці струсила з кленів,
У садках – де-не-де плоди,
Одинокі іще й зелені,
Не злякались вітрів, води.
Коли ж висипле з торби зорі
Ніч осіння, яка краса!
Простір стане напівпрозорим,
Місяць скибкою зависа.
Пізня осінь, хай не яскрава,
Часто купана у дощах.
Засинають дерева й трави…
Прагне спокою і душа.
Чернігів. 2.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2016
Запишалася калина
Квітом білим,
Біля неї по долині
Річка бігла,
Ніжним цвітом срібноока
Милувалася
І водою з осокою
Забавлялася.
Прилетів у ту долину
Буйний вітер,
Цілував квітки калини,
Пестив віти.
Задивлялася калина
Та й у водоньку,
Ніби в люстерко дівчина
Та й на вродоньку.
Вона з вітром гомоніла,
Колихалась,
Ягідками червоніла –
Закохалась.
До водиці важке гілля
Нахилилося…
Слава про кохання вірне
Покотилася.
25.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2016
Іще покотилась доля
Зорею. Згори униз…
І зморшкою – в мами втома,
Що сина чекала вдома
Й благала: «Зажди! Спинись!
Адже він прожив так мало:
Лиш двадцять та ще і два…»
Іконку в руках тримала,
Молитву із серця слала,
Й здригались її слова…
Зоря ж, мов жива, тремтіла
(Чіплялося ще життя),
Їй падати не хотілось…
І блідло синочка тіло…
Єдине ж її дитя…
20.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697168
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.10.2016
Останні теплі дні дарує осінь,
Ще кличе далиною синява,
Не самоцвіти то у травах – роси.
Пожовкле листя вітер обрива.
Ще приязно нам сонечко сміється,
Пригубить ранком кинуту росу.
Коли ж пташині ягід заманеться,
Не пожаліє осені красу.
23.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2016
Для України шанс останній,
Щоб відхреститись від чуми,
До цього довго йшли-зростали,
Та чи мудріші стали ми?
Й питання гостре виникає,
Чи варто дітьми їй платить,
Як це робилося віками?
Ні, не оцінять це кати.
Жалю нема в такому серці:
Одне тлумачення – орда,
Підступна й хитра вона в герці,
Й мов гідра, що не вкинь, з’їда.
Єднаймося ж супроти неї,
Бо знову землі заметуть,
Із апетитами гієни
Ціль мають дуже непросту:
Накинуть зашморга на шию
Й у власній хаті задавить.
За що ж сини тоді спочили,
Подумаймо і я, і Ви,
Бо шанс у нас це історичний.
Устаньмо ж всі: старе й мале –
Й ординську погань, нам не звичну,
Відправимо у мавзолей.
А дух наш з волею, святою,
З’єднаймо заради дітей
І в битві з дикою ордою
Нову країну віднайдем.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.10.2016
Війна й кохання – іспит злої долі:
Одне народжує, а та – краде життя.
Ця формула є не завжди відома,
Та є закономірністю буття.
А як же усвідомити нам, людям,
Чому за щастя платимо життям,
Якого на землі уже не буде?
Це істиною є також буття.
1.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2016
У золото діброви одяглися
І клен вогнем червоним загорівсь,
Тепер у нього не зелене листя.
Над ним тривожать небо журавлі.
Стоять ліси в зажурі, у глибокій,
І терен від печалі посинів.
Царює всюди осені неспокій,
Тож терен його віддано стеріг.
Вітри засіли у сосновім гіллі,
В намисті, у червонім, дикий глід,
Калина поспішає на весілля,
Туманом пахнуть трави із боліт.
Проворна білка мчить за жолудями,
Мов верхолаз-висотник по дубах,
В дупло чуже вона не заглядає,
Коли несе гостинці у зубах.
3.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Запахла осінь свіжою калиною,
І тихий смуток душу ледь обпік,
«Курли», останнє, журавлине, линуло
Із-під хмаринок, ніби з-під повік.
Осіннє небо голоси ті слухало
І сипало дрібнесеньким дощем
Понад полями, лугом, лісосмугами
Й гіркий будило непідробний щем
За птахами, що з краєм попрощалися,
І за теплом, що гріло нас щодня,
За квітами, що у красі кохалися,
За всім, що із минулим нас єдна.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696668
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2016
На коліна впала мати
Перед образами
Й слова стала поливати
Гіркими сльозами.
Стоїть вона на колінах
Перед святим ликом:
«По всій, по всій Україні
Розлилося лихо.
Заглядає у тих серце,
Хто діточок має…
Ба, найбільше горе неньці,
Як синів ховає.
Як душа тремтить від болю,
Як сиріток бачить,
Їм тепла ж треба й любові, –
Ледь говорить – плаче. –
Зглянься, Матінко Маріє,
Стрілись ми з бідою:
У війні ми, ще й нерівній,
З дикою ордою.
На землі крові усюди
Уже по коліна,
Гинуть кращі наші люди,
Гине ж Україна…»
Ненароком і в ікони
Сльоза покотилась:
«Всі одержать по закону:
Орда й сиротина.
Правду боронити треба
І свободи зерна,
Лиш тоді Господнє небо
Мир пошле на землю.»
5.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696664
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.10.2016
Щодень пишу вірші я не в нікуди,
А щоб засвідчить до землі любов,
Пишу, щоб їх читали добрі люди,
А цензором моїм хай стане Бог.
Любов ту п’ю із колосу пшениці,
Зі срібла-рос й дзвінкого джерела,
І з сивого Дніпра, й тої землиці,
Що кров’ю зрошена синівською була.
Я п’ю її і з пісні, весняної,
Яку дарують щедро солов’ї,
З густих лісів, що виросли стіною,
І з рушника із хлібом на столі.
У серце, в кожне, стежку відшукаю,
Щоб там новим росточком ізійти,
Щоб стати обороною для краю
І ворога гуртом перемогти.
23.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2016
[u]Учора прочитала твір Олекси Удайка "Ой Морозе, Морозенку". Звичайно, і вірш, і пісня нікого не залишають байдужим. І в мене народився ось такий вірш.[/u]
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люд голодний в’янув
І походжав між трупів чорний крук.
Хрести й могили – пам’яті скрижалі –
Таке не заховаєш у архів,
Вони ж бо чули, люди як страждали
Й земля стогнала в ті часи, лихі.
Як села змовкли… Лиш вітри блукали,
Ганяли двері кинутих хатин,
А в матері у Божої стікала
Сльоза від диких голоду картин.
Волосся – дибки. А на серці – камінь…
Як вистояв, як вижив мій народ?
Як «братом» називатись міг роками,
Хто катом був, бездушний ідіот?
Хіба людське буває притаманним
Тим, хто не знає співчуття, жалю?..
Пробилась правда крізь часу тумани
Про звірства, що творились у краю.
Хрести, зчорнілі, давні, дерев’яні,
Німі і непідкупні свідки мук,
Як в 33-ім люди вимирали…
І ситий походжав між ними крук…
23.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.10.2016
Відходять,
життям
сплативши,
За нас
і за волю
нашу,
Настала
щоби в нас
тиша,
Щоби
захлинулась
Раша
Своєю
в Донбасі
кров’ю,
Щоб світ
бачив те
на очі,
Вмирали
як
із любов’ю…
Прийми їх,
Великий
Боже!..
Вони,
патріоти
краю,
Героями
вийшли
з битви,
У черзі
тепер
до раю…
З любов’ю,
що
недопита
Утрапили
в смерті
пащу,
Нам важко
із цим
змиритись…
Відходять…
Ідуть
найкращі
У вічність,
щоб…
повторитись…
5.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696180
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.10.2016
Коли у білий сніг вберуться коси
І мудрість зацвіте в твоїх очах,
Хвороба, біль, чи зло чиєсь підкосять,
Тримайся, і старайся пробачать,
Бо зло не може довго панувати –
Воно для рівноваги є в житті.
Час прийде не терпіть – перемагати,
Тоді настануть дні вже золоті.
Життя не може бути диво-раєм,
Смаку його не знатимеш без мук,
А найстрашніш, як за життя… вмираєш.
Собі ж за ідеал слова візьму:
Прожити так, щоб совість не згубити,
Творити так, щоб розумів мене народ,
Терпіти стільки, щоби честі не зганьбити,
Мені це найцінніша з нагород!
8.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016
Важко, мамо,
Нам жити стало,
Не хотіли ми
Воювать,
Та недавно
Війна застала:
Нас посміли
"Брати" вбивать.
Важко, мамо,
Ту правду знати:
В їхніх жилах
Є й наша кров,
Та стріляють
В нас «Смерчі» й «Гради».
А ще вчора ж
Була любов.
‘
Важко, мамо,
Ой, важко стало,
Бо ж Росія
Була наш "брат".
Друга дітки
Сирітки стали.
Ніяк тіло
Його забрать.
Важко, мамо,
Стало нам жити,
Сліз немало
Вже пролилось.
Всі ми маєм
Святу молитву,
В мирі й злагоді
Щоб жилось.
Важко, мамо.
Здобути волю,
А ще важче
Не втратить честь,
Та втримаєм
Вкраїнську долю,
Кров козацька
У нас тече.
22.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696014
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.10.2016
Полтава
Я не за те, щоб пам’ятними стали
Лиш булава й чубаті козаки,
Я хочу, щоби пам’ять не ослабла
Про те, як жив народ наш ці віки.
– Полтава, сонячна Полтава, –
То мелодійний спів зліта.
Зорить орел над парком Слави
І в будні, і в усі свята.
Давно закований у злото
Не може хижий птах злетіть.
Чиї він втілював польоти?
Що мали люди на меті,
Коли орла над парком Слави
У центрі міста підняли?
Це честі додало Полтаві?
Чи дяка, що не запалив
Тоді її, як шведи рвались,
Й Петру на білому коні
Шукати в Ворсклі скло старалась
Царева свита. Не в вогні!!!
Може, хто, й справді, бачить славу
В орлі російських військ, Петра?
Чим обернулось для держави,
Для України те «ура»?
Не маєм права забувати,
Війни тяжкої жодну мить,
Купа Полтаву Ворскла-мати
Й давно-давно про це шумить:
«Мені здається, «славний Орле»,
Собою інше ти вінчав:
Як цар Петро змінив нам долю,
Державу знищувать почав.
Тож розберімось, добрі люди,
В чім суть російського орла,
Й торжествувати правда буде,
Бо іншою вона була!»
Живе заквітчана Полтава
Давно новим своїм життям,
Як пісня у кількох октавах,
Як чесний свідок всіх звитяг!
22.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
На стежці лежало… серце,
Розтоптане… Ще стогнало…
Мов тихе казкове скерцо…
Ішли… і… не обминали…
Шматочки людського серця,
Неначе скалки, палали…
Горить так на сонці скельце,
Та всі, мов сліпі, снували…
А поряд будяк, колючий,
Себе показати вміє…
Уколе – ранка ,болюча…
Він схожий тоді на змія…
Й шукає душа одвіту:
– Невже будяк… важливіший?
Обходять дорослі й діти…
Чи цвіт його красивіший?
–Ні! Люди черствими стали,
Забули ціну любові,
Поміж будяків зростали,
Згубили дорогу к Богу.
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Коли душа обділена любов’ю,
Не сколихне її ніякий біль,
Й не слід винити в цім життя чи Бога –
Причина криється лише в тобі.
Коли душа обділена любов’ю,
Вона бідніє, змушена страждать,
Шкода, коли це станеться з тобою,
Тож поспішай тепло своє роздать.
Примнож любов. І стане світ теплішим,
І посміхнуться сонце й небеса,
Й наділить Бог тоді тебе щедріше,
І ти відчуєш, що таке краса!
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Я намалюю осені красу
І загорну у жовтня багряницю,
В долонях ранку роси понесу
В поля, де вруниться зелом пшениця.
Розвію по ріллі лелечий сум –
Нехай у тиші під сніжком дрімає
І виллється весною у красу,
І забуяє зеленню-розмаєм.
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2016
Невже нічого досвід той не варт,
Коли мужі державні – без відваги,
Коли при владі – бізнес і розбрат?
Європа ж так здала в тридцяті Прагу.
Невже по тому ж колу й ми ідем,
Коли без нас вирішують нам долю?
Коли торгівлю з ворогом ведем,
Чекає що народ той, всім відомо.
Чи не пора про себе заявить
Про те. що в світі всі народи рівні,
Що вмієм землю ми свою любить
І будем боронити край чарівний.
Коли ж Брюссель і далі буде нам
Свою прихильність лиш демонструвати,
Покотиться на Захід ця війна,
І буде Кремль Європі диктувати.
Та поки істину оцю пізнає світ:
З агресором ніяких справ не мати –
Утратить Україна кращий цвіт
І не одна посивіє ще мати.
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.10.2016
Ніколи не були ви нам братами –
Останній міф радянщини ізник,
Коли ви стали справжніми катами
У час цієї підлої війни.
Може, тоді були ви нам братами,
Коли в Криму свій вивісили стяг,
Коли в Донбас на танках завітали
Й на світ увесь брехали у «Вістях»?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли Богдана зрадив Олексій,
Як Січі Запорізької не стало?
(Це Катерина – підлості носій).
Може, тоді були ви нам братами,
Як ми в тридцяті дохли на полях?
Журби сторінку й цю перегортали –
До комунізму, бач, стелили шлях.
Може, тоді були ви нам братами,
Як нас мільйони везли в Сибір,
В Карелію, в степ дикий Казахстану?
Нам – біль, могили… Славу ж – лиш собі.
Може, тоді були ви нам братами,
Як потурали владі в цих ділах?
А мо’, зручніше жити вам кротами
І берегти уласне тіло й дах?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли ганьбили й мову, як могли?
Вона ж жила, у душах розквітала
Й назвала: «Ви вкраїнці – не хохли!»
Нас ви й тепер вважаєте братами,
Як діток зариваєте в полях?
Вам зойки матерів не долітають,
Як годите убивцям із Кремля?
Ніколи не були ви нам братами,
Бо ми для вас лише «дурні хохли»,
Себе ж нам подавали «господАми»,
Щоб і перечить навіть не могли.
Ніколи не були ви нам братами,
Про це засвідчив досвід поколінь,
Коли в найкращих голови злітали,
Хто мав сміливість встати із колін.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому ми упевнились не раз.
Застерігав пророчими устами
Давно про це наш Батько, наш Тарас.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому пересвідчився народ.
Останні сумніви в свідомості розтали…
І це одна із Богових щедрот.
16.10.2016.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Добігло літо швидко до кінця,
Діброви запалила юна осінь –
Ознака це осіннього лиця,
Та сонечко теплом хвилює й досі.
Ген чорнобривців вишикувавсь ряд
І осені вони найбільш радіють,
Пан-бархатом, немов вогнем, горять,
І мають довго ще цвісти надію.
Дощі полощуть поле й неба синь,
Водою напувають щедро квіти,
У обіймах ранкової роси
Застигли айстри - диво з див у світі.
Чекають осені і люди, і земля,
Немов сім’я чекає на родини,
А коли світ побачить те маля,
То крила щастя виростуть в людини.
Й земля, мов породілля, теж здихне,
Обов’язок здійснивши свій високий,
Лиш після цього, мов дитя, засне:
До Благовіщення їй буде спокій. 10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2016
[u]Сьогодні той день, коли народилася моя мама. Але, на жаль, її давно немає з нами.[/u]
Давно хотіла розказать
Я вам про маму:
Її молитва і сльоза
Усюди з нами.
Рятує нас і береже
Від зла-напасті:
Яким не був би вік уже,
Не дасть пропасти.
Легенду знали про дітей,
Що річка вкрала?
Шукали їх – нема ніде –
Під лід загнала.
Гаряча ж мамина сльоза
Лід розтопила,
Живих устигли розпізнать
Доньку із сином.
Щоби сильнішою була
Рідна матуся,
Летіти буду до села,
Тай пригорнуся.
Й тоді гірка її сльоза –
Не зранить серця,
Я очі зможу ці назвать:
«Мої озерця…»
І зацвіте матуся враз,
Немов лілея,
Легка і ніжна, кожен раз –
Найкраща фея.
Вона рятує й береже
Від зла-напасті.
Яким не був би вік уже, –
Не дасть пропасти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2016
Війна і мир – два вічних антиподи,
Що супроводжують завжди людське життя,
Вони відроджують і знищують народи,
Порушують, на жаль, закон буття.
Хоч сила й зло частенько правлять світом,
Та праведність сильніша їх обох.
Ця істина не тільки є в Завітах –
Вона є там, де є людина й Бог.
6.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Літа у сиву мантію вдяглися,
Позаду непростий життєвий шлях:
Не раз жовтіло й опадало листя,
Збиралися жита не раз в полях.
Води втекло немало в синє море,
Сушило сонце роси теж не раз.
Підходило і відступало горе,
І гаснув день, і знову загоравсь.
І бій щоденний, часто ледь поборний,
І млива смак життєвого гіркий,
І щастя, перемішане з журбою –
Мого життя то виткані роки.
Та я життя люблю іще сильніше,
Бо знаю, що воно лише одне,
І хоч здоров’я стало вже слабкіше,
Мій дух, любов ніщо вже не зігне.
12.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Жовте сонечко
притомилося,
Жовтим золотом
листя вмилося.
Жовтий вересень
журів закликав,
Листям береста
по траві блукав.
З жовтим променем
цілувалась я,
Жовтолистячком
стежка вбралася,
Жовтий дощик той
по чолу стікав...
В мене й осені
доля є така?
3.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Пливе в повітрі осінь, тепла, рання,
Плоди цяцькує й листя у садку.
Не чути солов’їного сопрано.
Я вкотре осінь стріла на віку.
Та цьогорічна, дивна, особлива,
Багата кольорами і теплом,
Гостюють оси в яблуках і сливах,
Ще й груш посмакувать їм припекло.
Радіють росам, мов живі, жоржини,
Тамую подих, сонце як встає,
Біжить побіля них вузька стежина.
Павук в малині казочку снує.
А в листі кучерявому калини
Намистом заясніли ягідки.
У мареві, легкому, осінь плине,
Додаючи і світові роки.
7.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694019
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2016
Ми знов зустрілись
удвох з тобою
Не позавчора
і не колись,
Чи планувалось
самим це Богом,
А чи любові
не напились?..
Зустрілися ми
у синій вечір,
Як обсипався
вишневий цвіт.
І забіліли
трава і плечі,
І здався раєм
нам цілий світ.
Чому ж зустрілись
ми знов з тобою
І від вишневих
п’яніли чар,
Лиш нам належить
берег любові
Й знов малиново
серця звучать.
Нам пізнє щастя
зірки пророчать,
І відректися
немає сил…
Горять-весніють
знов наші очі –
То додала їм
любов краси.
9.07.2016.
Ганна Верес (ДЕмиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Давно помічено людьми:
Життя – то дивний вид спіралі,
Коли частенько… навіть ми
Подібних фактів назбирали.
Та випадок один мені
Тривожить серденько і досі,
Як я малим дівчам тоді
Побачила їх на дорозі.
Він молодий і статний був,
Густе й хвилясте мав волосся…
Світились очі… Все забув…
Дивилося німе колосся
З полів, що обступили їх
І справа, й зліва від дороги.
Немов русалка із полів,
Вона прибігла… Хоч на трохи…
Не чути мови їхніх вуст,
Лише – рука в руці… І очі…
До пасма чорного торкнувсь,
Поцілувати вітер хоче.
З плечей, немов рука, коса
Важким звисала перевеслом…
Її нев’януча краса,
Й через багато літ воскресла,
Коли зустріла їх я знов
На тім же місці, на дорозі.
Все, як тоді… Яка любов!
Десятки літ жила в тривозі.
Ті ж очі, руки і… поля,
Те ж сонце над полями світить,
Те ж почуття, що окриля
Людей і править нашим світом.
Легенько вітер доторкнувсь
До… посивілого волосся,
Його й її… Й мов стрепенувсь:
– Чому ж зійтись не довелося?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2016
Глухі, сліпі та без’язикі –
Усе це, друзі, не про нас:
На сайті зараз стільки зику!
І це в війни кривавий час…
Країна корчиться від болю
Під градом зброї і підлот,
А ми – у війнах між собою:
Хто більший-менший патріот?
У кого ширші шаровари, –
Не є це духу показник,
Кінчаймо міжусобні чвари,
Щоб сайт Поезії не зник,
Щоб разом видворити тролів,
Щоб стали, як одна сім’я,
Тоді лиш усміхнеться доля
І вільні будем ти і я.
І посміхнеться наша мова,
Зрадіє автору й віршу,
Велику силу має слово, –
Укотре нагадать спішу.
Коли в сльозах жона і ненька,
Без ліку вже калік, сиріт,
Подумаймо іще гарненько,
Як зреагує на це світ.
В окопах наших в час воєнний
Вмирають націй всіх сини,
Подумаймо ж разом у –енне,
Що би сказали нам вони?
9.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2016
Земля моя вбралася в сіру печаль,
Не може й красі радіти –
Гібридну війну наш сусід розпочав:
Вбиває-калічить діток.
І мріють про мир і народ, і земля,
Про власну щасливу долю,
Не хочуть залежать від банди з Кремля,
Що нашу ґвалтує волю.
А воля – то ніби ковточок води
При рані, а чи в пустелі,
Без неї немає держави ходи,
Надію вона лиш стеле.
22.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693305
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.10.2016
[u](Присвячую своєму учневі Сімоніченку Костянтину Леонідовичу, учаснику АТО, у якого померла мама, так і не дочекавшись сина).[/u]
Він заплатив матусею Росії,
Хоч випадково втрапив у війну,
Котра розлуки й смерті всюди сіє,
Й не визнає ніяк свою вину.
Він заплатив матусею й Донбасу –
Її, єдину, у житті лиш мав –
Й душа його не зцілиться і з часом,
І не одна прокотиться зима,
Поки себе відчує він природно,
Пізнає перемоги дивний смак,
Адже війна іде антинародна,
А він боєць, а не слизький слимак,
Щоби ховатись за надійні спини,
Він син і батько – це високий ранг,
Такі, як він, вороже військо спинять,
Хай перед ними сам орангутанг.
Не дочекалась ненька перемоги
І миті, син як ступить на поріг
З такої небезпечної дороги, –
Господь її для цього не вберіг…
Війна ще йде… Донбас смакує кров’ю,
Душа ж матусі з Богом розмовля
Про те, щоб сина огорнув любов’ю,
Щоб миру дочекалася земля.
Важкі думки… Тяжкі часи настали…
Клекоче кров у венах… Бій іде…
Ростуть по Україні п’єдестали…
Куди ж ти, Боже, далі поведеш?..
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693303
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2016
Життєва змовкла юнака струна,
Душа ж іще боролася щосили,
Для нього тестом стала ця війна:
Чи справді України є він сином?
Простий був хлопець. З нашого села.
А став солдатом. «Кіборгом» назвали.
В Донецьк його стежина пролягла.
Героєм став, утрапив під завали…
Та перш ніж тіло рідним передать,
Кремлівські найманці, щоб хтось іще загинув,
Родину щоби змусити страждать,
Подбали і про інші домовини:
Під руку хлопцю вклали без чеки
Гранату (не людські то, дикі плани)…
І це оті, з якими ми віки
Жили по-братськи. Й хочеться заглянуть,
Тому, хто смертю тіло начиняв,
У вічі: чи душа присутня в ньому?
Чи замість неї там гадюченя,
Не здатне жить по-людськи, по-земному?
Та кіборг знов усіх оберігав,
Безглуздої не допустивши смерті:
Гранату під рукою так тримав,
Що не дістать. Героєм був і мертвий…
Такий він – хлопець з нашого села,
Й таких у нас багато є – мільйони,
Тож найманцям пихатого Кремля
Пора назад вертать свої колони.
Ми, українці, – непростий народ,
Ми добрі, роботящі, незлобиві,
В порядку в нас і діти, і город,
І душі теж людські, вільнолюбиві.
10.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Крові він запах пам’ятав з Афгану,
Знав біль утрати друга на війні,
Колись був і солдатом, непоганим,
І «асом» на броньованім коні.
Сьогодні в небезпеці Україна,
А це його і праотців земля,
Азійську хитрість пам’ятав, «зміїну»,
І план, підступний, карликів з Кремля.
Не мав він звички зважувать, чекати
(Гаряча кров – ознака козака),
Бо ж Україна є для нього мати
І в білім світі лиш одна така.
Зібрав нехитрі чоловічі речі
Із ночі ще намітив і маршрут,
Ніхто йому не зміг би заперечить…
«Солдат-афганець має бути тут,» –
Сказав собі. Й свідомість підкорили
Два слова: Україні – буть – не буть…
І в бій святий душа його порине.
Такий не змінить честі на ганьбу.
8.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693181
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.10.2016
Війна і батька, й сина
Безжалісно косила,
І діточки ридали,
Й кричали матері,
А Вічність німо… зрила,
Народ як незборимий
Історія гойдала –
Донбас якраз горів…
Молитва мчала к Богу:
«Нам освяти дорогу,
В майбутнє без Росії
Хай наш проляже шлях,
Любов’ю, а не кров’ю
Устелиться він знову,
А в тих, брехню хто сіє,
Хай голови болять,
Бо Україна має
Своє одвічне право
Нарешті самостійно
Жить, господарювать,
Любові вкинуть зерна
В багаті чорноземи,
Пшеницю й жито сіять –
Не кров’ю поливать».
11.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016
Світ знов завмер при слові «Іловайськ»,
Війну ж не передати на словах,
Крізь біль і зраду правда пророста,
Хоч доля в України не проста.
І падає на землю болем дзвін,
За вбитими ридає-плаче він,
За тими, хто життя недолюбив,
Але для України все зробив.
Застиг навіки в горі Іловайськ…
В молитвах рік і мати, і вдова…
Ще виглядають воїнів з доріг…
Чом, Боже ж ти героїв не вберіг?!..
8.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686635
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2016