| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Літа її з журбою обнялись…
Мережка біла в коси рано впала…
Не та вже ненька, що була колись –
Тоді зустрічним сонце дарувала.
Воно ж сміялось із-під довгих вій,
Й душа зустрічного їй також посміхалась,
Пісні виводила не гірше солов’їв,
Поки війна зі сходу обізвалась.
Кровинку-сина ніжно обняла
Й вручила його доленьку святому,
Натільний хрест із себе ізняла
Й йому вдягла, щоб той вернув додому.
Минали дні і місяці, й роки –
Терпляче мати сина виглядала.
«Ну, хай без ніг, ну, хай би без руки,
Аби живий», – на думку їй спадало.
Вона ні в кому не шука вини –
Несе в собі свою життєву втому:
«Чи не згорів синок в вогні війни?
А мо’, й живий повернеться додому!?»
І погляд рветься до ікон здаля –
Молитву шлють її тремтячі губи:
«Зроби, щоб вільною була моя земля,
Убережи дитя моє від згуби!
Не міг же він пропасти без сліда,
А може, десь страждає у полоні…»
На самотині нищечком рида…
І туляться до серця дві долоні…
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.06.2018
Скільки сказано про любов,
Про святе почуття й високе:
Для одних – до зірок це стрибок,
А для інших – це прірва глибока.
І все ж справжня людська любов –
Це велика самопожертва
Людям, рідному краю також,
І не є це якісь там прожекти.
Це є те, ради чого жить
Мимо власної волі мусиш;
І хоч швидко життя пробіжить,
Не здригнеться твій жоден мускул,
Що прожите життя не дарма,
Що залишиться прах лиш з тебе,
Бо ціннішого скарбу нема,
Як любов дарувать від себе.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Мов землетрус, трясе війна країну,
Обтрушуючи кращий плід і цвіт,
І той, для кого мати Україна,
Пішов, щоб захистить її і світ.
Пішов туди, ізвідки не вертають,
Своїм життям наблизити щоб мир,
Де тільки чорні ангели літають
І рвуться душі воїв крізь дими.
Пішов туди, щоб чорнотінню стати,
Понад країною розправивши крило,
Щоб молодим на всі віки зостатись,
Пройшовши пекла чорного полон.
Ішов туди, здавалось, ненадовго
В полоні мрій, простих земних бажань,
Та зрадила солдата його доля.
Хоч вірною лишилася душа.
Оплакує синів своїх країна
І молиться за перемогу й мир.
Хто війни почина, від неї й згине!
Прорветься мир і світло крізь дими!
25.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2018
Я забреду в осінні тихі дні,
Щоби в красі природи розчинитись
І на земнім казковім полотні
Всевишньому і долі поклонитись.
Молитвою я освячу уста,
Щоби цвіли земля і діти наші,
Щоби народ на повен зріст устав
Й Донбасом захлинулась, врешті, Раша.
А осінь сонцю струни напина,
Щоби на них симфонію зіграти,
Про те що скоро скінчиться війна
Й колаборанти загримлять за грати.
17.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2018
Земля в війні… Їй теж болить…
В бентезі навіть небо…
Тут не гроза – війна гримить…
А людям миру треба…
Вони відвикли від війни,
Що губить цвіт, синочків…
Здалося, й Бог сльозу зронив
На свіжий хрест з віночком.
Свою, уласну боротьбу
Вести з нас має кожен,
Ми тільки так минем ганьбу –
Росію переможем.
Нас нелегкий чека двобій
Супроти супостата,
Наказ-мету постав собі:
Вкраїну – не проспати!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796199
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2018
Чи щастя було строкате,
Чи так жартувала доля,
Що Він був на боці ката…
Вона ж – за Вкраїни волю…
Озвалось кохання болем…
Вона першокласний снайпер
Та й Він теж стрілець нівроку.
І рвались серця їх навпіл –
Вони у війні півроку…
А доля стояла збоку.
Поділене й небо навпіл,
Хоча в нім нема кордонів…
Під ним – України мапа…
Ламала усіх недоля…
Їх завтрашнє… невідоме…
Рушницю піднявши звично,
Прицілився і… спізнився:
В приборі його оптичнім
Знайомий портрет… світився.
Завмер чоловік… Спинився…
В його молодому оці
Мелькало людей чимало…
«Вона це… на тому боці…
На мушці його тримала.»
В душі його щось… зламалось…
Між ними не просто метри –
Держави дві поміж ними…
І друзів десятки мертвих,
І дзвони по них… тужливі,
Й кохання… А чи можливе?!
16.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2018
Ой, гуляло сонечко
По весні,
Обіцяло полечку
Дні ясні,
Споришами, квітами
Забавлялося,
Роси самоцвітами
Посміхалися.
Ой, гуляла веснонька
У полях,
Вітром-перевеслами,
Слала шлях,
По стежині веснонька
Проходжалася,
Повести до літечка
Обіцялася.
7.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795995
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.06.2018
Думки кружляють чорним воронням
Над хвилями розбурханого серця…
І кожна то зліта, то порина,
Й душа холоне… Плачуть два озерця…
Впилася п’явкою у ті думки війна
І неможливо їх спинить, прогнати…
А з шумовиння пам’яті зрина:
Яке велике серце має мати…
І все ж війна на те і є війна,
Щоби ділити світ на дві частини…
Саме у тім і є її вина
За чорні дні, за свіжі домовини…
І ділить вона все напополам:
На «до» і «після». Долі ділить людям…
Чиясь зарано згасла-відцвіла.
Це біль у серці материнськім будить.
Заплуталась матуся у думках:
Чому її улюблениці доні
Тепер по різні боки барикад?..
Грудей торкнулись мамині долоні…
Одна пішла із друзями в АТО,
Щоб Україну-неньку захистити,
І зупинить її не міг ніхто,
Щось інше не змогла б собі простити.
Свій вибір Бог також продиктував
Її другій кровинці, синьоокій,
Котра не вірила, що стануть убивать
Брати вчорашні. Залишилась збоку
Від України. В неї є сім’я,
Робота… Все їй надважливе.
Здавалося ж, один народ, земля…
Знов думка матінку укотре ужалила…
Складний трикутник вивело життя:
АТО, Луганськ і Крим напівросійський…
Яке ж таки складне людське буття,
І надгірке, коли вступає військо…
Не кращі зараз для усіх часи,
Та Україна, вірять, переможе:
Війни вогонь зуміє загасить,
Хоча й героїв теж число помножить…
Ще заясніє в матері в очах
Хвилинка щастя, скупана сльозою,
Як від Десни до самого Збруча
Земля уп’ється миром і красою.
10.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795992
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2018
Важка й складна завжди ця тема:
Де голова всьому – система,
Де йде на брата рідний брат,
Серця і почуття горять.
В душі – лиш біль – нема святого.
Не повернімося ж до цього…
1
В останню ніч у казематі
У сні побачила знов матір,
Красиву, добру і метку,
(В житті ж бо знала лиш таку).
Розумні, щирі темні очі
Будили доньку серед ночі,
Немов хотіли щось сказать,
Та мову відняла сльоза.
Слова якісь складали губи –
Несила розібрать їх Любі.
На думці лиш було одно:
Яке ж душі червиве дно
Мав той, кого вона кохала!
Як матінка її благала,
Ще перевірить почуття,
Щоб пронести крізь все життя,
Подарувала б їй внучаток!..
Сімейного життя початок
Для Люби, мов полин гіркий,
Не знала навіть, гріх який
Вона здійснила. Боже милий,
О, як думки її втомили!
Як з ними ночі коротать?..
Замкнулась, не могла й ридать.
Тепер стаття п’ятдесят восьма
Їй світить, і від того – млосно.
Не сподівалася цього,
Й не передбачиш усього…
Не ллються сльози хай рікою –
Писавсь, таки, його рукою
Донос на неї… Як він міг?
А думала ж, що чоловік,
Якому гідність притаманна,
І що взаємне в них кохання,
І що вони – одна сім’я.
Тепер ніщо не звеселя…
Вона ще все переверталась
Із боку на бік. Врешті, вклалась
І знов заснула, мов дитя.
Нема й не буде каяття,
Адже вона ні в чім не винна,
Й не ворога вони зловили, –
Все рвали голову думки, –
А він, а він ото який!
Був час – його урятувала,
А доля, бач, що готувала?!»
Їй пригадавсь так званий суд
І вироку безглузда суть.
Тоді в суді відводив очі.
Чи ж розумів, що коїв злочин?..
Й що нікчемний цей процес,
Знав він, вона і всі про це.
Обвинувачення типове:
Вела проти вождя розмови –
Антидержавна їхня суть,
Тож ворога тавро несуть
Нехай вона й майбутні діти…
Дмитро не знав, куди подіти
Своїх очей, бо звідусіль
У нього втупились усі
І пропікали до живого.
Майнула в погляді тривога,
Скидавсь тепер на цуценя,
Побіг мерщій він навмання.
А люди, що сиділи в залі,
Мов до стільців попримерзали,
Безгласі, й в кожного – думки:
– Несправедливо, все-таки…
І тільки матінка кричала.
Її слова, мов грім , звучали:
Кляла систему, зятя, суд
І тих, що варту тут несуть,
Аж поки вивели із зали,
Щоб зайвого тут не казала.
О бідні, бідні матері,
Які ж ви вірні дітворі!
За них готові і у пекло,
Вас не лякають грози, спека,
Ані системи злий закон,
Ані арешт, ні звук оков!
2
Пройшли роки… Вона – на волі.
Сніги зійшли. Поля ще голі.
Весна несміло прокричала
Лелекою. Та вже стрічало
Тепер її нове життя –
Зранку й до вечора – шиття.
«Модистка», так її назвали.
О п’ятій ранку уставала,
Щоб заробить на хліб, на чай.
Сама чистенька, зазвичай,
При керосинці то метала,
То шила. Серце, мов з металу…
Завжди усміхнена, мовчить –
Зуміло ж заслання навчить.
Жила одна, кажуть, як палець,
Й сама не знала, як це сталось…
Життя – то дивна-дивина:
До неї з пляшкою вина
Зайшов поважний з виду чин.
Заказ приніс. Сюди йдучи,
Не думав-не гадав ніколи,
Що тут зустріне ту, що з школи
Таку ще юну він забрав,
З душею, повною добра.
Кравчиня звично обернулась,
Зустрілись погляди. Здригнулись:
«Так, це була… вона.
Позаду – заслання, війна,
Але ж ті самі милі очі,
Що снилися не раз щоночі,
Стрімкі ті ж самі дуги брів…
Куди це я сп’яна забрів?» –
Подумав. Жінка ж упізнала,
Але цього не показала,
Солодких не вела речей.
Він не спускав з неї очей…
Про справи тільки гомоніла,
Що забагато в неї діла –
Нема часу йому пошить.
«Не зможу вже без неї жить,» –
Думки боролися з думками,
А в серце болем заштрикало…
Коли ж на завтра він прийшов,
«Модистки»… вже він не знайшов.
Пройшла зима, і третя, й п’ята…
До днів останніх… Це – розплата!?..
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795833
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 16.06.2018
Нема міцніших для душі оков,
Аніж кохання, перше і останнє,
Що зневажає осуд і закон.
А ти заручник власного повстання.
Й миттєвостей щасливіших нема,
Коли душа в дуеті із душею,
Ти ж усвідомлюєш: прожито недарма,
Коли душа не вкрилася іржею.
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Літня в зоряну свитину
Одяглася ніч,
Загорнула, мов дитину,
Кожну-кожну річ…
Місяць, повний, тихо плине,
Погляда згори…
Солов’їна пісня лине.
Крекчуть явори…
23.05.2015
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795785
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2018
Гей, Україно, матінко єдина,
Зачарувала ти собою світ,
Це тут моє гніздо, моя родина,
І перший крик, і крил моїх політ.
Приспів:
Тут пахнуть роси травами п’янкими –
Їх не забути і не відректись –
Дніпро й Донбас, Карпати й море з Кримом,
І між серцями вишиті мости!
Гей, Україно, ненько посивіла,
Про тебе і тобі мої пісні,
Уплетені в акорди солов’їні
І скупані у голубій Десні.
Приспів.
Гей, Україно,ти не та, що вчора,
Краса твоя не випита до дна.
Синів твоїх ще юних, й сивочолих
Тепер навіки дух наш поєднав.
Приспів.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795783
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.06.2018
Любов і мир – два вічних ідеали,
Котрі тримають на плаву життя,
Без них воно безрадісним ставало б
І зупинило б вічності плиття.
Любов і мир – щось є цього цінніше
Для того, щоб людський плодився рід?
Тож бережімо їх, обох, пильніше,
Щоби міцнів, багатшав родовід.
2.01. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
На життєвім моїм покосі
Не стрічалось шовкових трав –
Будякове сімейство, оси,
Та ще й долю хтось ніби вкрав.
Я ж зберу всю жіночу силу,
Перетру усі будяки,
Осам меду наллю й осилю
Все, що слав мені Бог роки.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Спинись на мить і голову схили,
Коли побачиш напис на граніті,
Там той, у кого мрії не збулись
Й не буде вже ні осені, ні літа.
Там той, хто подолав земні шляхи
І час зустрів рокований, останній,
Хто відповів за скоєні гріхи,
Коли серденько битись перестало.
Не поспішай ніколи у житті –
На все у нім – свій день, своя година,
А напис на граніті чи хресті
Засвідчує: то пам’ять про людину.
12.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Я дякую Богу за кожен свій день,
За кожну життя хвилину,
Грайливу веселку,що в небі цвіте,
І кисло-гірку калину.
За холод подякую Богу й тепло,
Що душу мою гартують,
За все, що в житті є і буде,й було,
За слово, котре рятує.
Подякую Богу й за вічну красу –
Живу у її полоні,
Я пісню свою їй на суд понесу
В жіночих вузьких долонях.
Подякувать маю й за думку живу,
Що ллється швидким струмочком,
За тих, котрі поряд зі мною живуть,
За пару, внучат, синочка.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Сьогоднішня сторіночка життя…
Тривожного й, немов полин, гіркого…
Таке не може втрапить в забуття,
Бо ж українська кров тече рікою.
А понад нею – материнський плач…
Могили і хрести ростуть усюди…
Сокиру знов заніс москаль-палач
Над волею, над мовою…
Б’є в груди…
Поля зчорніли… Дике вороння
Збира на них невимовлений стогін
Того, хто впав і землю обійняв…
Під ним – портрет коханої й… святого.
6.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795394
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.06.2018
8.06.2018. у Колодяжному, в музеї Лесі Українки, відбулася презентація збірочки "Понад усе нам наша Україна". На це дійство завітали автори з багатьох областей України.
Гостинно й урочисто, як завжди,
Земля Волині знову зустрічає.
Нас у Колодяжнім. Тут – Лесині сліди,
То ж їм вклонитись мусимо, звичайно.
Так, як до матері приходять на поклон,
Так ми прийшли до Лесиного храму,
Щоби відчути дух її, тепло,
Й відкрив музей для нас укотре браму.
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
В повітрі звук мелодії повис…
Піднявся над стареньким фортеп’яно,
Він Лесею народжений колись,
І душі нам, немов стрілою, ранить.
Тобі звітуєм, Лесю дорога,
Про те, живем як і як хочем жити,
Саме життя сьогодні вимага
Народу і землі своїй служити
Ділами й словом, й на передовій,
Борониться де України воля.
Непросто зараз матері, вдові
І тим, хто кров’ю поливає поле.
Та ти, як і раніше, вір в народ –
Немає в світі ще такої сили,
Якій би був підвладний патріот,
Хоча й не раз нам голови косили.
Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?!
Війна іде, то ж платимо до ста
Синами й кров’ю, й дочками своїми,
Та покоління гідне підроста,
Що вже праправнуками є твоїми.
Вони це ті, які не підведуть,
Їм особлива місія у світі,
Такі підкорять висоту й редут,
Бо слідують Шевченка заповіту.
4.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Не сон то страшний – закривавлена дійсність
У чорно-сірих тонах,
Де втрачений мир, розуміння, надійність,
Де косить людей війна.
Не сон то страшний – то сьогодні Донбасу:
Розбиті села й міста,
Де долі вирішують боєприпаси.
Убитих список зроста.
Не сон то страшний – то затоплені шахти
Із шурфами мертвих тіл,
І де генерали могли залишати
Солдатиків у «котлі».
Не сон то страшний – то герої країни,
Щоб голод, спрагу гасить,
Щурів вполювавши, ділились і… їли,
Краплинки пили роси.
Не сон то страшний – то історії дати,
Війни брудні сторінки,
Коли захотіли Росії продатись
Із Дону-ріки бандюки.
18.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794488
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2018
Там вибухи, вогонь і дим –
Війни холодні очі,
Супроти нас там злочин,
Бо ж син упав… І не один…
Давно там змучений народ
Чекає тиші, миру,
Земля давно стомилась
Під берцами чужих заброд.
Мороз у вікна загляда,
Донбасу дошкуляє,
Усюди чорна смерть гуляє –
То України є біда.
28.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794486
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2018
Тікають дні усміхнено-веселі,
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнські очі:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794407
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2018
Коли весна тепла нап’ється вщерть
Й озветься щебетаннями-піснями,
Скупає землю грозовим дощем,
Місток-веселку кине над ланами.
Тоді й душа сп’яніє від краси,
І серденько заходиться тремтіти.
Здається, сам Всевишній запросив
Її до нього в небеса злетіти.
Я подарую посмішку ясну
Веселці і всьому земному раю
І привітаю сонячну весну,
Що на краплинках дощових заграє.
21.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794400
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.06.2018
Ніч мовчазна повільно допливала
Уже до ранку, тишу як збудив
Зозулі голос. Поряд закувала.
Ще кругле тіло місяць ледь котив.
Цвіли у небі одинокі зорі
І слухали пташине, мирне «ку».
Солдат всю ніч простояв у дозорі –
Хотілося дрімати юнаку.
–Зозуле,– каже, – птаха ти пророча,
Для мене припасла ти скільки літ?
Він повернув у бік до неї очі
Й помітив раптом, як… здригнувся цвіт.
І біль – стрілою пронизав нестерпний,
Звалив із ніг солдата-козака,
І кров – фонтаном свіжа його, тепла,
І постріл… птаху звуком налякав…
Застигли очі десь в ранковім небі,
Мов для душі бійця шукали шлях…
Його ж думки останні не про себе –
Про матір й щоб живий лишився птах…
24.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794296
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.06.2018
Слалась доленька лабіринтами,
Я ж ішла вперед – не здавалася,
Й хоч шляхи були переритими,
Та моїм життям називалися.
Майоріло воно і веснами,
І осінньою позолотою,
Жита-літечка перевеслами,
Нерозлучне було й з роботою.
Сонце-променем посміхалося,
Десь тремтіло в сльозі, журилося,
І змагалося, і кохалося,
Доки, все-таки, притомилося.
Крутить обід життя ще впевнено,
Скроні снігом ледь припорошені…
Щастя й лиха набравши в пелену,
Йтиму кроками вже коротшими.
31.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2018
Болить мені біда землі моєї,
Сиріт, що наплодила ця війна…
Бо без батьків зостались через неї…
Душа моя п’яніє без вина…
Болить мені, коли синів лишають
Того, що називається життям…
Хто право дав Московії «рєшалам»
Нас обзивати «украми», «сміттям»?
Болять мені і материнські муки,
Що з ними матері і день, і ніч,
Із дітьми, і з коханими розлуки,
Й вогонь ляка недогорілих свіч…
Болить мені, як чую дзвін тривожний,
Що сповіщає про відхід синів…
Таке забуть-пробачити не можна
Й не викинуть війни із наших снів…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794127
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.06.2018
Надворі червень. Дні давно вже довгі.
Земля таріллю під тепло лягає.
Високе небо, тихе і бездонне.
Жита у полі вітер колихає.
Буріють перші у садку порічки,
Радіють сонцю вишні й абрикоси.
У яблук, груш порозовіли щічки.
Дощу розсада все частіше просить.
Гаряче сонце в обіймах заграви
За ліс тікає, щоби відпочити.
Ще комарі на скрипочках не грають,
Бажають день ще трохи доточити.
Коли ж у трави ляжуть щедрі роси,
І цвіркуни стривожать синій вечір,
Пташина пару до гнізда запросить,
Щоб колискову заспівать малечі.
М’ячем поволі місяць випливає,
Щоби небесні подолати милі,
Йому і зорям соловей співає.
Мурахи сплять, бо дуже вже втомились.
Люблю червневі дні я й ночі теплі,
Коли краса навколо і розмаї,
Коли вода у річечці отерпла,
Й здається, дива кращого немає.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794126
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2018
Коли життя осінню
Вже пробує росу,
Й зима вже ходить тінню,
Допити щоб красу,
Тоді лише людина
Пізнає смак життя,
Але говорить дивно:
«Не жив же до пуття»
Така вже наша вдача:
Хай потім, не зумів,
І крекчемо неначе,
Й шукаєм ворогів.
Оглянутись не встигли,
Як фініш і… поріг…
Рідня заголосила:
«Остання ж із доріг…»
15.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
Літепло, літечко, літо, ой, гріло пшеницю
Й раптом упало на поле в зчорнілу стерню –
То понад ним зацвіли вогняні зоряниці.
Ворог криваву почав у Донбасі війну.
То не колоссячком, чорним, устелене поле –
Зламані, зболені, змучені людські життя,
То покалічені, з горем повінчані долі
Кожного, хто Україні є рідним дитям.
Хай і обпалена, але не зламана воля
Кличе до бою, щоб землю свою врятувать.
Світе, невже ти іще не стомився від воєн,
Що дозволяєш невинних людей убивать?
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794025
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.06.2018
Там, де житами хвилечки гуляють
І небо пада в обійми Дніпра,
Ту землю Україна називають –
Всевишній у кулак її зібрав.
В минувшину вже попливло немало
Й води з Дніпра немало утекло,
Вона ж жила – раділа й сумувала,
Бо на путі немало й бід було.
Стогнала й під татарським ігом довго,
Топтали коні Польщі і Литви,
Коли ж Росія вплинула на долю,
Вдягла вінок на себе удови.
І стали її діточки нещасні,
Й саму її штовхали без кінця.
Здавалося, дух воленьки погасне.
Й сльоза не раз була їй до лиця.
Та вистояла, хай і на руїнах,
Вона збудує хату для дітей,
І Русь далека – зараз Україна –
Ще місце гідне в світі віднайде!
Хоча москаль терза її зі сходу,
Мадяри манять, Польща жде в раби,
Та станемо єдиним ми народом
І заживем у мирі без журби!
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793924
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.05.2018
Не дай вам Бог зустріти егоїста
І пов’язати долю з ним навік,
Усе життя вас будуть гризти-істи
І не важливо, жінка, чоловік…
Багато доведеться і пізнати,
Бо не бува легких із ним доріг,
Непросто в чомусь і переконати:
Надто високий для обох поріг!
А коли «егом» стане ще й дитина,
І ворогу такого не бажай,
Нещастя то велике для родини,
Як діти власні ріжуть без ножа…
Порад нема й не може буть готових:
Характери й умови різні в нас –
Рецепт єдиний – мудре ваше слово,
Помічником йому – терпіння й час!
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2018
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Дише Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом опущений рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793774
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.05.2018
Кишать двори у місті дітворою,
А це ж козачки наші й козаки,
І завтрашнього дня надійна зброя,
Хоча й малі вони іще поки.
Дарує травень свіжовмиті квіти,
Каштани запалили свічечки.
Радіють знов весні дорослі й діти –
В очах горять веселі зірочки.
Мережить сонце посмішки на щічках,
Лунає безтурботний крик і сміх,
Поки запросить їх у ліжка нічка,
А ноги переступлять ледь поріг.
Щокатий місяць в вікна заглядає
І казочку плете їм із дрімот,
Хоча Донбас війна іще гойдає,
Та не зламати наш уже народ!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2018
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять недовго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу.
В світ прийшли ми завдяки Творцю.
Поєдналась сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю.
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2018
Весна, мов мати, землю огортає,
Удосталь в ній і світла, і тепла,
Рясненько теплий травень розквітає,
За ним і літо червнем доплива.
Простеле багатющий воно ситець,
Посеред листя витче зрілий плід,
І подарує запашний гостинець:
Це полунички, котрі любить світ.
В них колір сонця, змішаний з землею,
І ягода, мов еталон краси,
Щоранку я смакую тільки нею,
Не струшуючи божої роси.
Чернігів. 3.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2018
Зустрілася жіночка, що при надії,
Їй посмішку вишили пишні уста…
Чекає на неї важлива подія –
Родини дитини. І буде зростать
Синочок чи донечка, рідні та милі,
І теж посміхнуться до неї і нас.
Сьогодні від ноші вона притомилась,
Та в Бога на все є відведений час.
Пройшла вона мимо. І думка гайнула:
Хай буде в житті твоїм все, як і слід,
Щоб доля тебе і дитя не нагнула,
А посмішки ваші осяяли світ.
Хай вистачить сонця й тепла для малечі,
Великим, багатим постане наш рід,
Адже не одні знадобляться нам плечі,
Майбутнього щоби нам викохать плід.
Тій жіночці, котра була при надії,
Зраділа моя сивочола душа,
Адже й для землі це моєї подія,
Слов’янки лице каже: нам – не чужа.
Милуюсь її ледь округленим тілом,
І просяться-рвуться на волю слова:
«Народ мій жиє! Мій народ молодіє!
Й молюсь, щоб ця жінка була не вдова…»
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Було їх у неї двоє –
Тепер же – ні одного –
Поклали себе за волю…
Як сіяла долю дітям,
Матуся, то цвів розмай,
Кохала їх більше квітів
І сонцем була сама,
Щоб діточкам вистачало
Любові її й тепла,
Сердиті вітри стрічала –
Стіною для них була.
Росли-підростали діти,
Всміхалась матуся їм,
Не знала, де радість діти –
Аж раптом… ударив грім…
Прямісінько мамі в серце –
Те плачем гірким зайшлось:
Обидва сини ж – у герці –
Біди щоб не відбулось…
І рвав біль їй білі груди,
Тікала земля з-під ніг…
Що з дітками її буде?
Молитвою – оберіг…
Не грім то – війна на сході,
Що проти її дітей
І проти її народу…
Хрестами… земля цвіте!
Й кричать із-під них могили
До світу уже всього:
«Вкраїні не дай загинуть!»
Двох свічок… палав вогонь…
Тепер вона, мов журавка
Поранена, шкандиба…
Синочків-синів їй жалко…
Зчорніла, немов журба.
Хмеліє весна розмаєм
У обіймах у тепла…
Матуся… вузлик тримає –
Гостинці синам несла…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.05.2018
Продзвенів останній дзвоник для мого старшого внука Ростислава, випускника Чернігівського ліцею № 16 і ця подія допомогла народитися такому віршеві.
Лунає малиново в школі дзвоник
Для учнів це фінал сумний і старт…
Лишитись і в дитинстві не дозволить,
Й дорога їх чекає непроста.
Частіше серце б’ється в юних грудях:
Стривожив вальс шкільний випускників,
Бо дзвоника такого вже не буде
Ніколи. Й через тисячу віків.
Весна дарує квіти їм червоні
І жовті, і бузково-голубі…
Сльозу й дитинство ненароком зронить
Та й полетить на крилах голубів…
І затуманять сльози мамам очі,
Й слова чомусь у горлі застряють,
Адже попереду тривожні дні і ночі…
Їх діти враз доросліші стають…
25.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2018
Коли весняний грім розірве небо,
А дощик змочить першу сіножать,
Опустять гілля-руки мокрі верби,
Урізнобіч струмочки побіжать…
Тоді й душа людини завесніє,
Пташиною під хмари полетить,
Веселкою над світом заясніє,
Поміж людьми будуючи мости.
26.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2018
Всі матері у світі надто схожі:
Єднає їх любов до всіх дітей –
Свої вони, сусідські, перехожі –
Ім’я такої матері – святе.
Й нема святішого від ймення цього,
Бо лиш від них завжди залежить мир…
Спитай, російська мамо, сина свого:
«Коли ж, синок, ми станемо людьми?
За що вбиваєш брата-українця –
Він не прийшов завоювати нас –
Невже не вистача тобі червінця,
Що їдеш воювати на Донбас?
Як будеш в очі Богові дивиться,
Коли настане судний день і час?
Життя дала тобі я – не вовчиця,
Чому ж обрав ти долю палача?
Посіяв хто тобі жорстокість в душу?
За все в житті доводиться платить!
Тому, хто злу в житті своєму служить,
Ніколи Правди не перемогти!»
23.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793153
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.05.2018
Райдуг цвітуть перевесла
Й схили єднають Дніпра,
Щедрі красою тут весни.
Все є, лиш мало добра:
Рве Україну зі сходу
«Брат» учорашній – москаль.
Долю землі і народу
З рук своїх не випуска.
Б’ється й матусеньки доля,
Ніби поранений птах,
Кличе боротись за волю
Навіть її, хоч в літах.
«Скільки би ворог не мучив
Дух наш не перемогти,»–
Сивий озвався Ревучий
І пливучи миготить!
Райдуг святі перевесла
Встануть над сивим Дніпром.
Мир в Україні воскресне
І запанує Добро!
23.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793152
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.05.2018
О краю мій, єдиний і далекий,
Ти долі незрадливий оберіг,
До тебе лину я, немов лелека,
Із нелегких розгублених доріг.
Це у тобі мої найперші кроки,
Сполохані мереживом роси,
Для мене дав святі свої уроки,
Щоб долі лан, як слід заколосивсь.
Приспів:
Не маю пред тобою я провини,
Мій неповторний, милий серцю край,
Ти та моя незрима пуповина,
Моєї долі вірна серцевина,
Що кличе у мого дитинства рай!
О краю мій і незабутня хато,
Це ви моє цілюще джерело,
Доріг в моїм житті було багато,
Й ламалося не раз моє крило,
Та кожен раз вклоняюся низенько,
Ступаючи в тривозі на поріг,
Адже на нім сліди і тата, й неньки,
Котрі ти стільки літ мені беріг!
Приспів.
20.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793026
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.05.2018
Коли теплом весна уп’ється й світлом,
І заквітує барвами земля,
Ген, затріпочуть листям свіжим віти,
А це і душу, й серце звеселя,
Бо не бува в житті весни сумної,
Коли панує щастя всюди й мир,
Тому й пісень багато так весною –
Гармонія тоді і між людьми.
Яскравих барв в весни позичить літо,
Й зарожевіють ягоди в саду,
Блакить напне воно над цілим світом.
Джмелі несамовито загудуть.
Запурхають метелики крилаті,
Лишаючи на квіточках сліди…
Жуки рогаті, рижі й волохаті
Прикрасять лугу витканий сатин.
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793024
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2018
Долина, заворожена туманом,
Укутана, лежить, немов німа,
Ні вітру, ані звуків тут немає.
Здалось, душі живої тут нема.
А є роса лиш, ніжна господиня,
Розвішала що перли-кришталі.
Це добрий знак для сонячної днини,
Й радітимуть старі їй і малі.
Я простягаю в марево долоні
Й занурююсь в густому молоці,
Побути щоб в чарівному полоні,
Відчути росо-дотик на щоці.
А пам’ять занотовує картину,
Заради чого справді варто жить…
Так, я природи-матінки дитина,
То ж мушу їй, як Богові, служить!
9.03.2 018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2018
Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.
Сипле холодом ніч
На хатинки німі, одинокі,
У ставок босоніж
Забрели верболози гуртом.
І сади теж сумні,
Бо давно вже утратили спокій:
Їх лякає у сні
Незвичайний сича баритон.
Сподівалась весна
На струні березневій заграти,
Щоби радість пізнав
Цей загублений, змучений край.
Зорі ніч колиса –
Риба стала в ставочку пірнати,
А весняна краса
Заблукала у втрачений рай.
Сіра неба імла
Розсівалася м’яко у тиші,
І на воду лягла
Сіроокого ранку дуга.
Чути десь, як весна,
Свою сонячну арію пише
Й на село і ставок
Золотаве манто одяга.
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2018
Село моє – краплинко ріднокраю,
З давен моїх ти прадідів земля,
Тебе я називаю диво-раєм,
Де стежка починалася моя.
Я долю свою виткала руками,
Де ти, немов надійний оберіг,
Вело мене надійними стежками,
Щоби стерня не наколола ніг.
Село моє, колиско веселкова,
Мого дитинства неповторний цвіт,
Краса твоя, немов роса ранкова,
Котра чарує і лікує світ.
В житті моїм ти та свята криниця,
З якої пригубила я води,
Не раз мені ти будеш іще сниться,
Бо смак той залишився назавжди.
21.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018
Щодня шука новини в інтернеті
Моя за день натомлена рука,
А там – героїв-вояків портрети…
І серце протика немов, багнетом…
Число ж їх насторожує й ляка…
Вдивляюсь в очі їхні: карі, сині,
Й прочитую жагу в них до життя…
Й душа моя ридає, мов за сином:
Чом без жалю війна їх покосила?
Чом згинули вони в вогні звитяг?»
У деяких цвітуть припухлі щічки,
І симпатичні виткались ямки.
А в того он - напівдитяче личко:
Характер проглядається і звички…
І… перевеслом чорним – ці стрічки…
Караються душа і серце болем…
«О, скільки ж вас уже у вишині!
Чому була такою воля Бога,
Чи мало в небесах іще любові? –
Нуртують грішні у мені думки.
22.05 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792773
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.05.2018
Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні, –
Все життя в труді.
Приспів:
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Сину вже казав, –
Хай земля квітує
Барвами весни,
Небеса дарують
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Горенько розлите –
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
Приспів. (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Батько той тулив,
І лилась молитва
З серця мовчазна:
Щира, нетужлива,
Бог її пізнав:
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792669
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.05.2018
Не сплять тумани. Зранку предвіщають
Хорошу днину, сонячну й ясну,
З дитинством я сьогодні попрощаюсь,
Тому мені давно вже не до сну.
П’ятнадцять років маю, перших, повних,
Крило зміцніло, проситься в політ.
З сестрою їдем вчитися обоє,
Милуємось чарівністю полів.
Село уже сховалося в долині,
Дивились вслід верхівки яворів.
Момент оцей живе в мені й донині,
В життєвих негараздах не згорів.
Ті явори не раз мене стрічали
І проводжали в обране життя,
І виглядали не деревами – свічками,
Котрі вели вже до нових звитяг.
2.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2018
Велика правда про УПА
В стогах історії ховалась,
Від часу навіть загнивалась.
Німа вона була й сліпа,
Та вижила, прийшла у світ
Героїв нації назвала,
Їх імена крізь товщу літ
Прийшли до нас і запалали
Серця святим отим вогнем.
Любов’ю до людей розквітли,
Їх більшало із кожним днем,
І темряву прорвало світло.
Сьогодні ще іде війна
Між темним мороком і сонцем,
Та буде названа вина,
До правди хто закрив віконце,
Бо нація тоді жива,
Коли героїв пам’ятає.
Ні не високі це слова –
Такою істина свята є.
2.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792536
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.05.2018
Коли весна стривоженим крилом
Розбудить ліс і почуття пташині,
Луги засіє молодим зелом
І ранку саван з марева пошиє.
Я їй і сонцю вкотре посміхнусь,
Радіючи оновленню природи.
Дай, Боже, стріти не одну весну –
Ясну і теплу неба нагороду.
26.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792531
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2018
Ой, упав туман
тай на річеньку,
Берег обіймав
ще й водиченьку,
І вербу обняв,
що купалася,
Молода вона,
закохалася.
Ой, поплив туман
понад кручею.
Полонив лиман
в сиві кучері,
Вийшов до стежок –
поховалися.
Розбудив пташок –
обізвалися,
Ранні голоси
розливалися,
Крапельки роси
прислухалися.
І вербиченька
зачарована,
У водиченьку
та й закохана.
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792341
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.05.2018
Задививсь на землю небокрай,
В білий квіт вдяглись сади травневі,
І здалося, то спустився рай,
Стрілись де колись Адам і Єва.
А як дощик трави заросив
І веселку, мов дугу, поставив,
Я не знаю іншої краси,
Як місток-підкова понад ставом.
Добіжить тихенько білий день,
Вечір спустить сонечко за гору,
Соловейко пісню поведе,
І не знає втоми його горло.
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792340
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2018
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла,
Не раз опало вже осіннє листя,
Навідалося й срібло до чола.
Й лишилось там. Жде сина із Донбасу…
Матусю лиш надія зігріва…
«Чому ж не обізвався ти ні разу?» –
Пливуть у ніч збентежені слова…
Чи є та міра, щоб тривогу змірять,
Ту материнську, що живе в душі…
Вона ж іще чекає-жде і вірить:
Повернеться… Вертаються ж чужі!..
З журбою сни матусі обнялися,
Мережечкою зморшка пролягла...
Якби ж то мрії матінки збулися
Й живий синок вернувся до села!...
15.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792234
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2018
Вузька стежина бігла при дорозі,
Ховалася у сивих полинах,
Раділа сонцю і липневим грозам,
Та зачепала і її війна.
Ламала полини вона і сікла,
Нещадно ковиряла її гладь,
І стежка вже, поранена, не бігла,
Й сліди, останні, теж не зберегла.
Війна і до людей жалю не мала –
На душах чорне ставила тавро,
Того – вбивала, іншого – ламала
І нищила людське тепло й добро.
Вони ж жили… Ще й лікували душі,
Зі злом були у вічній боротьбі,
І люди не були глухі й байдужі,
Бо не перетворились у рабів!
16.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792230
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2018
Мій прапрадід з далеких тих древлян,
Що волю цінували вище, ніж княгиню,
Один з небагатьох чоловіків-слов’ян,
Що замість рабства вибрали могилу.
Та волі слід лишив він на землі,
Зерно її зійшло в їх праонуках –
Старі, дорослі вони вже, а чи малі –
Безпомилково волі чують звуки.
А їх уже несила заглушить –
Зерно те зійде й в інших поколіннях,
Заставить волею також нас дорожить,
Щоб мали Богу й волі поклоніння.
24.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792131
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.05.2018
У вишиванці – доля України,
Квітучо-калинова, ледь гірка,
На білім полотні, що мов перлина,
Козачки доля в ній і козака.
У вишиванці – кольори веселки
Й червоний з чорним теж переплелись,
І доля хлібороба невесела,
Й борця за волю, що велась колись.
У вишиванці – древо твого роду
Й його коріння прапрадавній код,
В ній українська втілена порода,
Щоби життя пливло без перешкод.
У вишиванці – доля наша з вами,
Для кожного святий це оберіг,
Її майстрині справжні вишивали,
Щоб України захистить поріг!
17.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
Поезія – душі це пісня,
Тож хай бринить вона, співа,
Поки не стане серцю пізно,
Поки працює голова.
Поезія – не просто голос,
Служить покликаний тому,
Кому бажаєш щастя й волі,
Свій крок звіряєш по кому.
Поезія – без дна криниця,
Співа де вічне джерело,
Поету завжди має сниться
І те, що буде, й що було.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Україно, згорьована матінко сива,
Скільки раз твій народ дикі війни косили!
Удовина сльоза скільки раз поливала?!
Та від того, лишень, ти міцніша ставала.
Засівала кістьми ти ворожими землю,
Поміж ними пшениці і житечка зерна,
Кров’ю й потом те щедро усе поливала
І від того земля ще… чорніша ставала.
Ти Майданом своїм цілий світ здивувала,
Відіб’ємо, повір, і російську навалу.
І зрадіє Дніпро, і та слава не згине,
Й запанує добро у тобі, Україно!
31.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791959
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.05.2018
Понад красунею Десною
З легенди сивої, як світ,
З лісів і пісні чарівної
Чернігів мій почав політ.
Він золотими куполами
Засвідчив про своє єси*
І оточив себе полями
У ніжних обіймах роси.
Тобі вклоняюся, мій граде,
Куточок раю на землі,
Моя журба й моя розрада,
Мій сивочолий оберіг.
Чернігове, моя колиско,
Ти колисаєш дивом світ,
Фонтанів сонцесяйні блиски
Намистом падають до віт.
Чернігове, коханий граде,
Люблю тебе й твоїх людей,
Мені ти став за батька й брата,
Благословенний кожен день.
Твоєю славою впиваюсь,
Мого натхнення джерело,
З Десни водицею вмиваюсь,
Тому радію, що збулось!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2018
Нам часто і життя не вистачає,
Щоби уласну душу розгадать:
То ворогів добром-теплом стрічаєм
Ще й зичимо їм Божу благодать,
Або про друзів, рідних забуваєм,
Хоча і зобов’язані їм всім,
Що мали у житті і зараз маєм.
Здоров’ям ризикуємо своїм.
Життя людське – складна загадка світу,
Де зібрано усе в однім снопі:
Й кохання, у якому не злетіти,
Й вітри життєві, мов серед степів.
Є й заздрощів слова, як біль, колючі,
І хвилювань сердечних череда,
І тиша, котру слово не озвучить,
І навіть схлипи стриманих ридань.
Життя людське – це роздуми про вічне,
Де попрані закони між людьми,
Де ярлики одне другому віша.
Ні, пояснить не можем цього ми.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2018
Чекай мене, мамо, щодня й щогодини,
Чекання твоє, мов молитва свята,
Так значить багато в житті для дитини,
В яких би вона не блукала світах.
Чекай мене, мамо, увечері й зранку,
Як зорі розквітнуть чи сонце зійде,
Я птахом прилину у сон на світанку,
Щоб легше прожитий тобою був день.
Чекай мене, мамо, допоки є сили,
Допоки ще подихом грієш уста,
Чекання твоє так потрібне для сина
І крилам дочки із ним легше зростать.
Чекай мене, мамо, завжди й звідусюди,
Й чекання твоє переможе війну:
Всевишній загарбників наших засудить,
А люди нащадків їх теж проклянуть.
Чекай мене, мамо, і я повернуся,
Твій образ для мене – святий оберіг,
Молитва твоя і чекання, матусю,
Живого мене приведуть на поріг!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791694
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.05.2018
Крізь час пітьми сторінка за сторінкою
Минувшини картини постають,
Як удовині сльози бігли ріками,
Й героїв імена нові встають.
Вони, собою мур твердий ламаючи,
Історії творили сторінки,
Й висів над ними меч важкий, караючий,
Не день, не два – а довгії віки.
І гибіла душа борця, волаючи:
Доволі землі наші руйнувать,
Шляхів до волі у борні шукаючи,
Взялася її кров*ю поливать.
Палали береги оба Славутича –
Від диму й болю корчилась земля…
Ніколи ці події не загубляться.
Сьогодні знов війна проти Кремля.
«До бою, люде, за свободу-воленьку, –
Лунає голос сивої ріки, –
Щоби не повторилася недоленька
По волі промосковської руки.
Щоби запанувала власна правдонька,
Ще не одна злетить у рай душа,
Пильнуй, щоб люта не творилась зрадонька ,
Доволі лиходія потішать!»
12.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791691
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.05.2018
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791457
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2018
Рабиня чи богиня – хто ж вона –
Та жінка, що життя дарує людям,
І змушує п’яніти без вина,
Й про себе часто змушена забути.
То – мати. В двох іпостасях живе –
Рабиня і богиня одночасно –
Чи то у неї дзеркало криве,
Що не завжди усе в неї прекрасно?
Чи звиклось так: усім завжди служить,
Й обов*язків щодня в неї по вінця,
Забула, що й для себе треба жить,
Чи на помаду викинуть червінця?
А іноді, хоч рідко, й так бува:
Одягне вона сукенку тугеньку,
Що стан її красивий обвива,
Туфлята на підборах… Диво-ненька!
Нікого не хвилює й її вік –
Милуються і діти, й перехожі.
Про ревнощі згадає чоловік –
Вона ж і справді на богиню схожа.
Постава, губи, очі – все, як слід,
І голову упевнено тримає…
Саме такі красу несуть у світ
І часто потрапляють у романи.
Рабиня і богиня – хто ж вона –
Ота, що світ своїм рятує болем,
По серцю її котиться війна,
Але не меншає у нім любові.
І навіть урятований вже світ
Без неї був би знищений багнетом,
Саме вона дарує людству цвіт:
І мудреця, й художника, й поета!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2018
Тікає грудень у минулий час,
Сніжком укотре землю укриває –
Четверту зиму мій народ стріча
Й то сніг, то землю кров’ю поливає.
Як можна душам звикнуть до війни,
Коли вони народжені, щоб жити,
Коли зросли гіркі в них полини,
А малося ж зійти добру і житу!
Як можна звикнуть до людських утрат,
Що серце материнське розривають,
Коли так званий, учорашній «брат»
Наших синів і дочок убиває?
Як можна рани тій землі зцілить,
Котра героїв прийняла в обійми,
І як та рана матері болить,
Коли вона не може дихать вільно?
Який і де знайти той оберіг,
Щоб відвернув війну від мого краю,
І як Всевишній тим пробачить гріх,
Хто Україну змучену карає?!
13.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791342
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.05.2018
Випробовує час
Нас вогнем і важкою ходою,
І слізьми матерів,
І смертями коханих дітей.
Розпашілий Донбас
Не залити ніколи водою –
Чорне сонце вгорі
До складних перетворень веде.
Випробовує час
Україну як вільну державу.
Пломеніє свіча,
Котра світ розбудила зі сну.
Прийде воля до нас –
Згинуть душі нещирі, іржаві,
Лиш би кожен почав
Будувати у серці весну.
І розквітне вона
На вкраїнських з прапрадіда землях…
Згине люта зима,
А із нею й колючі сніги.
І вже жодна війна
Не посміє посіяти зерна,
Й будуть всі пам’ятать,
Який мир для життя дорогий!
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791340
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.05.2018
В красу весняну закохався світ.
Мов наречені, вишні. Абрикоси
Рожево-білий розгубили цвіт.
Берізки поряд розпустили коси.
Свічки каштанів стрімко піднялись
Й роями комашиними пишались,
А ті минали кожен свіжий лист –
На серцевини квіточок всідались
Тополя гіллям вгору подалась –
Пишалась перед кленом своїм станом,
А він в сережках, справжній ловелас,
Старається, та гілля не дістане.
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791291
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2018
Із сивиною роки обнялись,
Намалювали і сліди печалі.
Змінились – не такі ми , як колись,
Бо з юністю назавжди розпрощались.
Горить іще в очах живий вогонь,
І трепетні уста хвилюють груди,
Але не зрозуміти нам того,
Чом іншої вже юності не буде.
Й життю не повторитися… О, ні!
Як двічі в одну річку не вступити…
А ми пливем удвох… в однім човні,
І хочеться, як і колись, любити.
17.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Передрікала долю непросту
Мені зоря – ворожка ясночола,
Журився в небі зоряний пастух,
Здається, все було, неначе вчора.
А я росла, щоб стати у двобій
Із долею, що рівно не стелилась,
Виборювала шлях в житті собі
І на його узбіччі не тулилась.
Хоч і нелегко по життю іти,
Коли вітри назустріч, не схилялась,
Свої лишала виразні сліди,
Долала гідно страхи, сіру млявість.
Нехай сліди ці не такі значні –
Відпочивать не мріяла на лаврах,
Терпіти не могла я маячні,
Легкого не шукала діла, слави.
Хай долю маю досить непросту,
Я на свою зорю не нарікаю:
В поезії і в досвіді росту,
Свою любов дарую щедро краю!
11.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2018
Весна кругом розсипала тепло…
Краса проснулась – око забавляє…
Заворушилось-ожило село,
Вітри в дуду свою постійно грають.
Коли весна затче небесний край
Голубизною й хмарками легкими,
Здається, Бог сам опустив нам рай,
Прибравши землю барвами такими.
У сині проліски обулися ліси,
Що з осені сміливо роздяглися,
Позичивши у весноньки краси,
Проснулося салатно-свіже листя.
У кучерях, у білих снять садки,
Тому бджола знайшла собі роботу.
Яка ж краса навколо, все-таки!
Птахи також у весняних турботах.
Після грози із сонечком вода,
Чарівні вимальовує підкови,
А із-за хмарки ангел погляда:
Нам посміхнувся щиро, веселково.
Нема, здається, місця для журби,
Коли знов ранок сонце зустрічає…
Великий Боже, ще одне зроби –
Війну спини – вона життя лишає.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.05.2018
«Як жити будеш з кров’ю на руках? –
Всевишній якось москаля питає.–
Невже тебе ніяк це не ляка.
Ти укра в його ж хаті убиваєш?
Чому переступив його поріг,
Коли твоє у млин не засипалось?
Людину вбити – непростимий гріх.
А скільки ж їх у тебе нанизалось?
Всьому у світі є своя ціна,
Й за мир вона була і є висока.
Настане час – закінчиться війна,
Та гріх твій не забуде моє око!..»
6.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791010
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2018
Сипле квітом весна –
Білим квітом на чорну землю…
Тепла днина ясна
Просить так чоловічих рук…
Зачекалась земля…
Зачекалась земля на зерна!..
Але чорні жнива…
А земля – розпашілий брук!..
Приспів:
« Я не хочу війни, –
Понад світом гучніше грому, –
Я не хочу війни, –
Сколихнуло небесну вись, –
Повернися живим,
Повернися живим додому,
Щоби жить, як колись,
В мирі жить, як жили колись.
Колисають думки
Мене недитячі,
Хоч які там роки –
Маю лиш одинадцять літ.
Я дитина іще,
Я дитина, та вже не плачу,
А молюсь про одне,
Про одне лиш благаю світ.
Приспів.
6.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791009
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.05.2018
Я дякую тим, котрі нас захищають,
Мій сон бережуть і свободу свою,
Заради країни сім’ю залишають,
Живими легендами навіть стають.
Я дякую тим, хто себе не шкодує,
В кім воля твердіша за якісну сталь,
Хто всю Україну собою рятує,
Хоч рани глибокі в борні цій дістав.
Я дякую тим, хто лежить в домовині,
Хоч були міцніш за Донецький бетон…
У спеку пекельну, в мороз, хуртовину
Беріг Україну із зони АТО.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790850
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2018
Зустрілись в Ічні березневим ранком
Із поетесою Іриною Шкребко.
Геть стежку замело сніжком до ганку,
Та ми раділи зустрічі тайком.
Із того часу це ім’я – Ірина
Для мене набувало інший зміст:
В сім’ї у поетичній це перлина,
А кожен твір, мов дивний благовіст.
В Ічнянській ми тепер «Поеткриниці»,
Милуюсь нею – еталон краси.
Чарують її вироби світлицю…
Отож тримайте із води й роси
У день народження ці щирі побажання –
У році він є особливий день –
Добра і світла, радості й кохання,
Хай доля Ваша квіткою цвіте!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790848
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2018
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
Плачуть люди, плачуть води:
І Дніпро, і Тиса,
Бо ж дітей погасла врода –
Біда горло тисне…
Ой, побігли по Вкраїні
Сльози удовині…
Стоїть народ на колінах –
Стріча домовини.
Кричать душі зо всьой мочки –
Слова в них застрягли:
«За що ж гинете, синочки,
Що воленьки прагли?»
Розбрелися по Вкраїні
Хрести й домовини.
Душі москалів, зміїні,
У гореньку винні.
За що ж діточок караєш,
О Боже, Великий?
Не весілля чом збираєш,
А ділити лихо?!..
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790606
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.05.2018
Я дякую, доле, тобі за ті дні,
Котрі прожила в любові.
Були серед них і веселі, й сумні…
Здолали ми все з тобою:
І смуток холодний, гостріший за ніж,
(Ми рани вдвох рубцювали),
І юності час, коли ми босоніж
В колючу стерню ставали.
Я дякую, доле, тобі за той час,
Коли молоділи весни,
Тоді Боже небо раділо за нас,
Бо знову любов воскресла.
А ми пропливали у сонмі заграв,
Забувши про біль і горе,
Когось ми здолали, хтось нас переграв
У нашім життєвім морі.
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790603
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2018
Любові не буває половини –
Вона в людини є або нема.
Це та свята природи пуповина,
Котра тебе в житті твоїм трима.
Вона твої і крила, і тенета,
І саме так влаштований цей світ:
Немає без любові ні поета,
Ні воїна, що нації є цвіт.
Хто ж почуттям торгує і землею,
Шукає всюди рибку золоту,
Давно існує в цім житті без неї,
Живе не на землі, а на плоту.
А доля плоту від води залежить,
Від вітру, тобто, річки, течії…
І лиш любов до краю вірно стежить,
Хто ти і де, і друзі хто твої.
Любов – надійний стержень для людини,
Котрий її й на бій святий веде
За землю-матір і сім’ю-родину.
Він визначає кожен її день!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2018
Із сивиною роки обнялися
Її й його. Обом – за шістдесят.
Багато друзів в вирій подалися –
Вони ж іще плекають диво-сад.
А в нім – журби і щастя перевесла –
Усе зібралось у життєвий сніп:
Міцні морози і бурхливі весни,
І тихий зойк, і зоряні пісні,
І сивина, де слід не тільки долі –
То слід живої зрілої краси.
Її джерела досі невідомі,
Як і сльози – солоної роси.
Вони ж їх п’ють, розбавлені медами,
І розбивають келихи щораз
На щастя, щоби більше не ридали,
Шукаючи для себе щирих фраз.
10.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790398
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2018
У пору цвітіння в сусідськім саду
Наш прапор розцвів. Це є нації дух.
Із вітром повів непросту він розмову
Про сутність свою, про АТО і про мову:
«Я той, з ким не згине земля України
У думах народних й піснях Чураївни.
Я той, в кім козацької слави ядро,
Хто сіє у душах любов і добро!
Я сонце з блакиттю тому поєднав,
Щоб край Український більш воєн не знав!»
1.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2018
То не сніги упали в коси –
То в мами рання сивина,
В очах – невиплакані сльози,
Бо на її землі війна.
Душа – невипита криниця
Любові, ласки і тепла.
Не раз матусі буде сниться,
Коли щасливою була.
Життя ділилось її навпіл,
Тепер – на вістрі у біди,
Вона пройшлась, немов цунамі, –
Синок загинув молодий.
Крило зламалося у мами –
Притих життя її політ…
І тільки віра ще тримає,
Що завтра мир прийде у світ!
25.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790334
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.05.2018
Я не можу мовчать.
Коли кров запеклась на травах…
Я не можу мовчать,
Коли в небі вмирають зірки…
Я не можу мовчать,
Коли в серці пекуча рана,
Коли діти кричать,
Виглядають батьків роки!..
Я не можу мовчать,
Коли стогне земля під «Градом»…
Я не можу мовчать,
Коли гинуть щодня сини…
Я не можу мовчать,
Як хрести над людським парадом
Вже до світу кричать:
«Танго смерті спини! Спини!»
Я не можу мовчать:
Україна ж моя палає…
Я не можу мовчать,
Бо страждає вдова й земля…
Я не можу мовчать,
Коли й небо про мир волає,
Коли мертві кричать,
Проклинаючи слуг Кремля…
Я не можу мовчать…
1.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790200
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.05.2018
Літа мої від осені до осені
Зібрались у важкий великий сніп.
Не сяють очі вже такою просинню,
А в коси впав сріблясто-сивий сніг.
Та пам’ять ще жива й не потолочена,
Намистом у ній спогади цвітуть
Про те село – близьку й далеку вотчину, –
Про стежку у дворі моїм святу.
Густенько споришами геть заткалася,
Рушник при хаті – мамин оберіг, –
Черемха нареченою прибралася,
І навіть віник, що стеріг поріг.
І заблукає погляд мій між квітами –
Зазирить мак (між мальвами принишк),
Навстріч красолі брилики зорітимуть,
В мені розбудять посмішку вони.
Проймає жаль, адже вже не повториться
Те, що було. В минуле попливло…
Допоки серце стукати не втомиться,
Моє зі мною житиме село.
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790190
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2018
Пробачити й забуть?!.. Серйозні речі,
А особливо, коли ми вже не малеча,
Коли ще кров не висохла на ранах,
Коли земля страждає від тирана,
Коли за неї падають кістьми,
Чи зможем це колись пробачить ми?!
Чи може син буть матір’ю забутий,
Допоки їй на цьому світі бути,
Коли за нічку коси стали сиві?
Забуть таке вона не має сили!
Так, ми є милосердними людьми,
Але пробачити, забуть не зможем ми!
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790026
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2018
Коли Десна виходить з берегів
І морем розливається довкола,
То не стає кордонів і лугів.
Я дива ще не бачила такого.
Застиг під сонцем водяний розлив
Німим широким жовто-синім морем,
Ледь виглядають гілочки лози.
Така вода втече, але не скоро.
По пояс верби в воду забрели,
Відкисли вже всі ноги їх коряві.
Життя собі і в водах зберегли.
Немов солдати, вільхи поряд браві.
Осліпли очі – дивом упились,
Яке приходить раз у рік – весною.
Ті почуття назавжди збереглись,
То ж стільки літ живуть в мені з Десною.
Я уявляю, ніч як упаде
Й засіє води зернами-зірками,
Несміло птаха пісню поведе,
Поки сова «пугу» своїм злякає.
Люблю Десну я у весняний час,
Від вод і трав навколишніх п’янію…
Хто на Десні весну хоч раз стрічав,
У того серце від краси німіє.
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790022
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2018
(Його поховали 25.04.2018. після 3-ох років пошуків).
Шукали три роки, поки відшукали…
Засвідчив про те результат ДНК…
В полон захопили Андрія «шакали»…
Безжальна вбивала іззаду рука…
Стріляла… в беззбройного… Щоби надійно…
Аби не ожив… Щоб навіки закляк…
Три роки країна шукала Андрія,
Бо син її був він і є, позаяк.
Хоч років відвів йому Бог небагато,
Та воїн свій край научився любить.
Послав не один він «гостинець» для «брата»,
Уклав москалів у «двохсоті гроби».
Ридали за ним і рідня, й побратими,
І друзі. І місто притишило крок…
Це воїна душу до раю впустили,
Й поменшало в небі яскравих зірок.
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789693
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2018
Не три, то п’ять поранених щоднини…
Калічить нам дітей «вчорашній брат».
Чи кінчиться колись лиха година
І згинуть назавжди москаль, бурят?
Я ж вірю, що існує кара Божа,
Бо зло не може довго панувать …
Настане час: Всевишній допоможе
Й закінчаться ці кров’яні жнива.
Моя країна ще себе відродить –
Дзвенітиме у ній дитячий сміх,
Свій пройде шлях від роду і до роду,
І «брат вчорашній» відповість за гріх.
А той, хто край свій по-синівськи любить
І волі хоч краплинку пригубив,
Ніколи совісті і гідності не згубить,
Бо це є тест, що ми є не раби…
Гортає час календаря листочки,
Де кожен день статистика сумна…
Та навіть з вічності синочки наші й дочки
Все зроблять, щоб закінчилась війна!
28.04.2018.
Ганна Верес Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789691
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.04.2018
Зі слів розкутих і найтонших фраз
Собі я витчу промінець-надію,
Який би у кулак народ зібрав
Й повів творити історичне діло.
Всьому початком є лиш сутність слів –
Вони володарі епох-реалій,
І в ролі полководців, і послів
Завжди вони найпершу скрипку грали.
Крізь сиву призму пройдених століть
Ще не змінилась сутність і свободи.
Саме вона найбажаніший плід
Була і є людині і народу.
Ті, хто пізнав свободу й слова суть,
Із праведного шляху вже не звернуть,
Бо у собі цей скарб завжди несуть.
Ним дихає синівська кров у венах.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789499
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2018
Злились де біль і пісня воєдино –
То все моя поліська сторона,
Гніздо тут і моя сім’я-родина,
Й надійна для країни тут стіна.
Земля Чернігівська – колиска України,
Тут нації і серце, і душа.
Це звідси втрапив Муромець в билину
І Ігор-князь на половців рушав.
Не раз вона втрачала свою волю,
Та дух її від болю не слабів.
Сьогодні тут кується наша доля.
Земля Чернігівська – це не земля рабів!
26.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789496
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2018
Коли весна, усміхнено-весела,
Пошле на землю перший жмут тепла,
То оживуть ліси, поля і села,
І стежка, що до річечки вела.
І забрунькує зеленню вербиця,
У листя згодом посмішку схова,
Мов килими, простелиться пшениця,
Веснянку вперше птаха заспіва.
12.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789403
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2018
Сивіють рано наші матері:
Синочки ж їхні у борні згорають…
Чи розуміють це ті, що вгорі,
Як туга серце материнське крає?
Хтось двадцять мав, а хтось – за п’ятдесят…
Війна про вік ніколи н питає,
А особливий має вона сад,
Де лиш хрести… Й вітри на них ридають.
Допоки будуть гинуть молоді
Й з посрібленим чолом солдати наші?
Хтось був учитель, медик чи водій…
Скільком політ життя спинила Раша?
А кожна смерть – не тільки в серці біль –
Душа прошита кулею навіки,
Й тече життя матусине в журбі,
Хоч син її став справжнім чоловіком.
В війни завжди криваво-чорний слід –
Він землі й душі навпіл роздирає…
Коли ж це зрозуміє, врешті, світ,
Що доля завойовників карає?!
21.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789400
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.04.2018
Весна із журавлями прилетіла.
Втекли-розтали рихлі вже сніги.
Земля теплу весняному зраділа.
Заозерили водами луги.
Ген, жайворонка пісня полилася.
Гаї збудили співом солов’ї.
Весна-красна тим дивом упилася,
Впізнавши в них мелодії нові.
Ось жабка-стрибка кумкнула в ставочку,
Мережку-стежку вишив журавель,
Одяг сіреньку і м’яку сорочку.
В ній дотепер журавлик той живе.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789344
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2018
Немов у храм, я в поле завітаю,
Вітрам стокрилим, сонцю поклонюсь,
Засіяти в них дозволу спитаю
Ту землю, що любив колись дідусь.
Нехай боки їй сонечко зігріє,
Дощі напоять радістю зерно,
Вечірнє небо тішить і зоріє,
Бо для хлібів важливе і воно.
Коли жита потягнуться до нього,
А колоски вусаті зашумлять,
Немає щастя більшого земного,
Ніж те, як хліб народжує земля!
20.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2018
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018
Коли зрада в очі засміється
І застеле погляд твій сльоза,
Пам’ятай, лиш той в житті не гнеться,
В кім надія з рук не вислиза.
Коли доля ниткою снується
А чи пригощає полином,
Те життя щасливим не назветься,
Й не залити ту печаль вином.
Краще пошукай тоді розради
Чи у Бога, чи у самоти,
І хоча гіркою буде правда,
Все ж зумій надію віднайти.
Й доля знов до тебе посміхнеться,
В душу знов наллє тепла-добра,
І усе-усе в житті складеться,
Й сонечко в очах твоїх загра.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789176
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2018
Звідки до нас з’являється весна:
Із монотонності небес, чи із-під снігу,
На різнотрав’я і пташиний спів рясна,
Де всі змагаються весні й собі на втіху?
А може, сонце нам спуска весну,
Щоби і працею уславилась людина,
Під солов’їну пісню голосну
Нові земля щоб врожаї усім зродила.
О весно! Ти загадка й для малят,
З теплом повінчана і з казкою-красою,
Лиш ти так можеш душі звеселять
Й вмивати ранки свіжою росою!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788604
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018
Коли весна заповнить небокрай
Блакиттю, що лиш раз на рік буває,
Здається, що то світлий Божий рай,
Де на хмаринці сонце пропливає.
Ген чарівні, високі небеса,
Мов крилами, планету огорнули,
І ожива небачена краса,
В яку природа й люди всі пірнули.
В зеленотрав’ї річки береги,
Де поміж них пливуть поважно води,
Звучать пташині хори навкруги,
Й берізок білоногих манить врода.
Ось довгокоса івонька-верба
Нагнула стан і гілля до водиці,
Немов над сином матері журба,
Немов сльоза за мужем удовиці.
А як запахне вишні білий цвіт,
Заметушиться плем’ячко бджолине,
Світлішим стане цей весняний світ,
Чекатиме квіток і на калині.
Красу ту райську вип’ю я до дна,
Пташиною знімуся в піднебесся,
Щоби її ще й з висоти пізнать
І зустрічати з нею свої весни.
16.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788453
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018
О мамочко, твоя душа
Безмежно-щедра і багата,
В піснях оспівана й віршах,
Готова світ весь обійняти.
Твоя розіп'ята душа
Терпляче-чиста і правдива,
На поміч звикла поспішать
І не лише своїй дитині.
Ти та, без кого білий світ,
Давно би чорним став, холодним,
Йому даруєш долі цвіт –
Дитя своє несеш в долонях.
Ти та, хто щедро засіва
Зерно любові в кожну душу,
Без нього б темним люд ставав,
Лукавив би і був байдужим.
У тебе сонячна душа,
Любові ти є рятівниця,
Що звикла в дітях залишать,
Рясних чеснот, тепла криницю.
23.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2018
Цей Седнів – тиха гавань для творців:
Художників і обраних поетів.
Багато побувало тут спеців,
Що підняли за воленьку багнети.
Краса природи і краса душі
З’єднались на землі цій воєдино .
Піснями стали Глібова вірші
Й Шевченка доля теж сюди водила.
Тут Лизогубів замок і церкви
Того хвилюють, хто дістав їх оком.
І ненароком горло біль здавив:
Чи знають це чиновники високі,
Що підступає неспокійний Снов
І до альтанки Глібова, й до школи.
І це не є ні казкою, ні сном –
В природі на усе свої закони:
Те знищити, що зроблено не так,
Перетворить будівлі у руїни…
Коли ж наш Седнів буде розквітать –
Краса і гордість неньки України?
Краса природи і краса душі
Живуть іздавна в Седнівському краї,
Загорнена у сиві спориші,
Й на хвилях Снову сяє світлограєм!
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
Вставала з сонцем, падала з зорею ––
Така нехитра доля удови…
Хлоп’яток двоє дибали за нею –
Ланцюг недолі шлях її обвив.
Вона ж жила, трудилась, не здавалась,
Ховала тугу аж на дно душі,
Й хоч очі чоловічі задивлялись,
Не ризикнула: діти ж їм чужі.
Косила і рубала, і пиляла,
Рукам її підвладне було все.
Про її сльози лиш подушка знала,
Та морщилось без радості лице.
На світ дивились жінки світлі очі,
Шукаючи розради у красі…
Тікали дні, хмеліли смутком ночі,
Іскрився іній у тугій косі.
Добра у ній невипита криниця,
Якої вистачало на усіх.
Не раз батьки й сестра їй буде сниться,
Може, за рід спокутувала гріх.
Життя промчало, мов гривасті коні,
Стомились руки, ноги, та не дух.
Такою вона буде і до скону,
Бо з роду й покоління відчайдух,
Що знало і дитинство полинове,
І горя смак з любов’ю пополам…
І товпляться думки про неї знову:
Душі такій, рукам таким хвала!
12.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788313
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2018