| Сторінки (40/3944): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Народ – то не сірий натовп,
Без дум, ватажків, ідей,
Що здатен лише карати –
В нім важко впізнать людей.
Народ – то велика Правда,
Старим і малим – одна,
Відстояти може право,
В один кулак об’єднать.
Тоді він могутня сила,
Що зможе усе змести,
І пошанувати сина,
І землю свою спасти.
Я горда сьогодні з того,
Що стали народом ми,
Що молимось до святого
Й залишилися людьми.
17.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769546
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2018
Зажурена мати край столу сидить,
В вікно вона поглядає.
Жде сина. Той, стежку забувши сюди,
Не їде. Вона ж страждає.
Ні слів не лишилось у неї, ні сліз…
Їх німо душа ковтає.
Вони ж добре вивчили в серденько слід.
А доля літа гортає.
А там яскравіє синок… малюком,
Веселий та повнощокий.
У школі навчання. І виш, і райком.
Згубився матусин спокій.
Хоч роки її уже не молоді,
І сина літа на схилі,
Життя написало їм стільки подій
І в коси сійнуло сиві!
Летіли роки її, мов рисаки,
Підбилися геть в дорозі.
Чому ж вона має вердикт отакий?
Синок не бува в порозі…
Колись же була і вона молода,
А зараз ледь-ледь ступає…
Чи сина сумління його не з'їда?
Матуся ж… напівсліпа є.
Звела сивий погляд свій на образи,
Й послала думки до Бога,
Щоб Той на синочка її не грозивсь,
Бо ж квітла душа любов'ю.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769543
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2018
Там тиша німа стояла,
Під зорями спала ніч.
В росі трава застигала
Побіля доріг узбіч.
Здалося: життя спинилось,
Завмер у тривозі час.
А мо’, від війни стомилась
Ця ніч і рятує нас?
А може, Донбас повірив,
Що ми не є вороги?
Чим думав же він допіру,
Смертей стільки навкруги?!
16.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018
Закуталась багрянцем знову осінь,
Клини лелечі зникли в далині,
А він димить… Болить Донбас… і досі,
Бо полягло вже стільки в цій війні!
Вітри осінні дмуть на нас зі Сходу
І день, і ніч… Чи ж стомляться вони?
Усі казали: ми одного роду –
Чому ж ми стали жертвами війни?
Донбас димить, а матері… ридають…
Під дзвін могилка свіжа вироста.
Багрянець тихо з дерева спадає,
Та не прикриє чорного хреста…
27.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018
В тихім березі,
під вербою,
Ми зустрілися
із тобою.
Й народилась
красива мрія:
Твої очі –
мені надія.
Через вінця
лилося щастя,
І здалося –
мрія збулася.
Та з неба раптом
зоря злетіла –
І зустріч наша –
вже безнадія.
Сумує й зараз
вербове листя…
Чом долі з нами
так обійшлися?
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018
Мене назвали ковалем,
Кує що долю власній мові.
Приємно чути це, але
Сьогодні зайва ця розмова.
Коваль із мене ще слабкий,
Хоч мову я й люблю без міри.
Й не хочу, щоби на скибки
Хтось краяв неньку Україну.
Цьому служитимуть завжди
Душа моя і серце, й віра.
Моєї долі це вердикт:
Служить народу має ліра!
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
В житті, мабуть, у кожної людини
Стрічаються справжнісінькі перлини;
Без них у всіх нудний життєвий шлях,
Рясне не родить жито на полях.
Перлини ці – то не прості є люди:
Великодушні, добрі, а ще мудрі,
Частіше дбають не про себе, ні,
Йдуть по колючій босоніж стерні,
Та серце власне високо тримають
І в душі інших зерна засівають
І мудрості, і дива-доброти.
Й пустого слова вже не зрониш ти,
Бо уподібнитись цим людям забажаєш,
Свої поступки теж по них звіряєш,
Помітним стане й твій життєвий шлях,
Й жита рясніші вродять на полях.
6.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769145
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
Давно вже я не молода,
Сивіють коси, слабнуть крила,
Та думка ще жива зліта:
Невдачі, горе не скорили.
Міняє обрис дивний світ,
Не ті вже кольори навколо,
І навіть саду інший цвіт,
Лиш Сонце йде по тому ж колу.
Я хочу світ цей зрозуміть,
Прийшовши із батьків країни,
Хай не спішить душа старіть –
Людська вона, а чи чаїна.
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
Відлетів-промайнув і сімнадцятий рік,
Нам добавивши трішки віку.
Багатьом він засяяв зорею вгорі,
І таких у нас в Клубі без ліку.
Рік Новий особливий для кожного з нас –
Посилає нові надії,
Що повернеться Крим і прозріє Донбас,
І від того народ зрадіє.
В Новорічну казкову грудневу цю ніч
Зі святами вітаю, друзі!
Всім здоров’я, добра й перемоги в війні,
Хай міцні нас єднають узи!
З Новим 2018 роком!
31.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769045
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2017
Дитинство забрело в луги ромашкові,
Переплелись де ніжність і тепло.
І ми були так схожі з неваляшками,
Вгорі над нами сонечко плило.
А далі юність в сукні з горошинами,
Вітала й бігла якось водночас,
Злітала понад пишними жоржинами,
Лукаво посміхалася до нас.
І тільки після трапези весільної
Життя подібне стало рушнику,
Коли пішли дорогою ми спільною,
Хай нелегкою, але ж вибрали таку.
Вже у човні, штормами геть розгойданім,
Плило подружнє молоде життя,
Засіяне і квітами, й незгодами,
Й словами непростими каяття.
Хоч скоро крила наші вже притомляться,
Все ж вірю: посміхнеться доля нам,
Бо щастя є не тільки у жертовності,
А і в хмільному запаху вина,
Яке ми вип’ємо сімейством, міцно спаяним,
Коли зберуться за столом усі,
І зрозумієм, що життя не згаяне,
Якщо сидить тут рід у всій красі.
26.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка – не маска –
Свята то мамина любов.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А обніму її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.
Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.
Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Матусині очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Це він думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2017
З дитинства ми всі родом і з села,
Й дорога в світ для кожного була
Своя, що дуже не проста є,
Бо ж без землі ніхто не виростає.
Це їй завдячуєм своїм життям-буттям,
Саме її і я, і ти дитя,
І першим почуттям, і першим кроком.
Вона є мати й те незриме око,
Що бачить все й нічого не проща,
Тож хай не втомиться творить добро душа,
Щоби жили у мирі наші діти,
Щоб світ умів прийдешньому радіти,
І більше буде теплих кольорів,
І очі посвітліють матерів!
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017
Стомився день. До ночі ще далеко,
Та перший струмінь свіжості війнув.
І на душі так затишно і легко.
Здається, гори сам перевернув.
Із сонцем встав і старанно трудився,
Тож день прожитий знову недарма,
А зачерпнеш долонями водиці –
Утоми слід, мов вітром, геть здима.
І як повітря присмак вечоровий
Вдихнеш, відчуєш дивну благодать,
А вечір зустрічатимеш вчергове,
Про пережите не забудь згадать.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768537
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
А доля була крилата…
Мене повела від хати,
У світ, чужий і далекий,
Неначе того лелеку,
У світ, іще невідомий,
А там все не так, як вдома:
Вода не така в криниці,
І голос не той з пшениці,
І люди чужі, лукаві,
' І роси не так стікали,
Й не так половіло жито,
А треба, а мусиш жити…
Бо доля моя … крилата.
27.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
Тікає ніч на інший бік планети
І сни пливуть у недосяжну даль,
Не спиться совам, матерям, поетам,
І неспокійна в річечці вода.
Не сплять також холодні очерети,
Забрівши в воду майже до колін.
Дописують свої вірші поети,
А поряд з ними – свічка на столі.
Тривожить небо зірочка ранкова,
І соловей пісень ще не веде.
Здається, що нема ніде й нікого,
Та день новий, усе-таки, гряде.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768336
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2017
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.12.2017
Давно у снах
весна і літо, й осінь…
Тепер навколо
розляглась зима,
З глибоким снігом,
вітром і морозом,
На жаль, цьогоріч
іншого нема.
Частенько і
бабуся-заврюха
Навідує,
мов гостя, тихий край,
Тоді синички
й горобці-злодюги
Під стріхами
шукають собі рай.
Коли ж зима
під відлигу одягне
Дерева в срібні
ризи і кущі.
Здається, ніби
з неба білий янгол
Казкову втіху
сипле для душі.
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768218
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017
Заколисана піснею й мовою
Українська жива ще рідня,
Це Росія війну нам замовила,
Щоби знищити нас – роз’єднать.
Мать Рассєя нехай не старається –
Україні і мові в ній – жить,
А імперія скоро розвалиться,
Путін-цар у тайгу забіжить.
І тоді заживе вільно й солодко
Україна – найкраща земля.
Мир і Правда дорожчі за золото –
Дійде це колись зайдам з Кремля!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768207
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2017
Уже не паморозь – сніги
У мами в косах,
Коли всім літо навкруги,
Для неї – осінь,
Коли давно вже на крилі
І діти, й внуки…
Стоять портрети на столі…
Полин розлуки
Ковтає мати день і ніч,
Тікають сили.
Бентежить серце дивна річ:
Дочка із сином,
Котрі забули джерело,
Що їх тримає.
Може, й життя їх не вдалось –
Любові мало?
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Коли життя – не розпочать
І вже терпіти
Немає в матері снаги,
Й нема бажання.
Не раз вже сходили сніги –
Немає шани
До тих, життя хто дарував
І ніжну пісню,
Від себе часом відривав,
Старався, звісно,
Щоби не гірш, щоб нарівні,
Як людські діти.
Туди завжди лише вповні –
Порожній – звідти.
А вслід – гіркі, меткі слова,
Малоприємні.
І серце кров’ю залива
Від дум таємних:
Чому так випало мені?
Чия провина?
Слова чекались чарівні–
Образ лавина.
І болем повниться душа,
Німа – ридає.
Він і на мить це не лиша –
Роки гортає,
Сутулу старість ген несе
Ще й одинокість.
Для мами діти – то є все,
Геть власний спокій.
І пада моршкою печаль
На лоб, під очі,
Немов тавро, немов печать –
Біди то почерк…
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Й коли життя – не розпочать…
То ще терпіти?!
28.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2017
Колише ставочок хвиля
Й ховається під вербою…
Гніздо на ній птаха звила,
Придбала діток в любові.
Туман їх попестить зранку,
А вдень вітрець поспіває,
Чи чорна ворона каркне,
Малих пташенят злякає.
Матуся ж, уся в роботі,
І тато їй підсобляє,
За діток вони в турботі,
Гніздечко сінцем встеляють.
Пташкам і ставок радіє,
І зорі їх забавляють.
Аж поки під осінь в ірій
Гуртом попливуть над плаєм.
27.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2017
Знову ділять Україну
На «за» і на «проти»,
Чи і в душах вже руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи ще кров’ю не впилися –
Забажалось кави?
Чи в житті не відбулися,
Що звикли лукавить?
А чи совість розгубили?
«Рошену» схотілось?
Чи забули, скількох вбили,
Що сюди злетілись?
А чи серце оніміло,
Чи ж болю не чує,
Й тих, хто правду каже сміло,
В наметах ночує
Не за себе – за Вкраїну,
За мир та свободу?
Чи коліна не зболіли?
Станьмо вже народом.
Не ділімо ж уже неньку –
Біда ж бо єдина,
Думай кожен та гарненько,
Якщо ти людина,
Бо велика є різниця
Між людьми й рабами:
Першим воля навіть сниться,
Інші ж – із торбами
На поклон ідуть до влади,
Або ж утікають,
То хіба не є це зрада?
Чи й це не лякає?
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017
Народ мій є, народ мій завжди буде,
ніхто не перекреслить мій народ.
Василь Симоненко.
Народ мій є і був, і завжди буде,
Допоки існуватиме Земля,
Допоки серце кожного у грудях
Любов’ю душу буде окрилять.
Оцінить світ тоді і нашу сутність:
Жадання волі й здатність до звитяг,
І віру нашу, гідність і могутність.
Заслужимо цим право на життя.
Народ мій є і був, і завжди буде, –
Уписані в скрижалі ці слова,
І споконвічні наші атрибути –
Тризуб під сонцем, жито й булава!
20.12. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017
Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.
Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.
І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2017
Гортаю знов пожовклі сторінки
Історії моєї України,
А там – неволі чорної роки
І воскресіння не одне з руїни.
Сьогодні знов земля моя в війні:
Відтятий Крим, Донбас залитий кров’ю,
Неначе сам Нечистий зголоднів –
Упивсь війною і насупив брови.
І затремтіла змучена душа,
І вкотре небо про одне благала,
Щоби людей в біді Бог не лишав
І благодать навколо нас лягала.
17.08. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767682
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.12.2017
Виспалась ніч у долині.
Де ночувала краса,
Кремовий кущик калини
Теж чарував небеса.
Променем сонечка ранок
Ледь доторкнувся квіток,
І хоч було це ще рано,
Випив росиці ковток.
А пелюстки підставляли
Боки комашці дрібній,
Щастям росу запивали
Й тихо шептали мені:
«Поки нас сонечко гріє
Й рання турбує сльоза,
Й небо над нами синіє,
Житиме наша краса".
29.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767512
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017
Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.
Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить
До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767509
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017
Заколосилось житечко у полі –
Широким дивним морем розлилось,
А поряд нього три зросли тополі –
На Україні часто так велось,
Коли брати-вітри в полях гуляли –
Не знали вони іншого в житті –
Дерева щиросердо забавляли,
Що зустрічалися на їх путі.
Немов живе, їх шелестіло листя
І стан тремтів у кожної стрункий,
Коли гілки із вітром обнялися,
Та швидко мчав він далі залюбки,
Щоб хвилями жита поколисати,
Тополі ж тільки зирили услід,
А їх зелені крони, ніби шати,
Собою чарували білий світ.
16.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767252
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.12.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – місто, сад чи церкву заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Людей, нещасних зовсім, не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767251
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.
Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.
На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.
Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2017
Проснулась ненька Україна
У двадцять другий червня день,
Коли від вибухів – руїни,
Й надовго спокій пропаде,
Коли того, що з нами сталось,
Ще й мозок осягнуть не міг,
А скільки ж їх в війні зосталось:
Отой – без рук, а цей – без ніг!
Земля тоді ревла, стогнала ,
В вогні – незібрані поля,
Чужі хрести* нам небо рвали,
І молодь падала в боях,
Й роса змішалася із кров’ю,
Стрічала сонце, мов чужа,
Коли прощалися з любов’ю…
Це неприродно, це вже жах!
І молоді, прекрасні мами
З дітьми вмирали водночас,
Людей тоді … за м’ясо мали.
Народ же звіра** величав?!..
Хто порахує точно жертви
Такої спірної війни?
Все достеменно знають мертві,
Та не розкажуть нам вони.
А правда в тім: війна – то злочин
І оправдання їй нема;
Багато може бути збочень,
Допоки пам’ять в нас німа!
3.09.2013.
Ганна Верес(Демиденко).
* Німецькі літаки зі свастикою.
** Й.В.Сталін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2017
Біла паморозь коси накрила –
То є віку і долі печать,
Ще несуть мене віддано крила,
Хочу ж інше життя розпочать.
Я літа на свій досвід помножу,
У слова-оксамит загорну,
В кожну душу зайду-потривожу,
Найніжнішу струну віднайду.
Намалюю не стежку – дорогу
І для себе, й народу свого,
Розділю з ним і біди, й тривоги,
Не розтрачу сумління мого.
Не злякає в путі хай пороша,
Ані грози, ні сильні вітри,
Не купляється доля за гроші –
Тож душі мені це не ятрить.
Лиш зусиллями власними можна
Україну із прірви піднять
І життя, європейське, заможне,
На землі, на своїй збудувать!
13.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2017
Йому було неповних дев’ятнадцять.
Як закипіла Друга світова,
Коли схрестились шпаги різних націй,
І не одна упала голова.
Із Заходу на Схід війна котилась
І нищила усе на тім путі,
А матінка його щодня молилась,
Щоб син живий до неї прилетів.
Так, він літав. Дістався й до Берліна,
Живий, хоч тіло у шрамах-рубцях.
І ворога поставив на коліна.
Майором став, почавши із бійця.
Давно відгарцювали канонади.
Союз пощез. Берлін уже не той.
Нову війну затіяли в нас зайди.
Майор перевернувся… під хрестом!..
5.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766863
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.12.2017
Посіяла долю дітям
Матуся у чебрецях,
Аби цвіло в душах літо
І посмішки – до лиця.
Аби чебрецевий трунок
Чуття чарував-п’янив,
Щоб діти раділи врунам
Й не стріли в житті війни.
Та доленька посміялась
Над матінкою й дітьми:
На сході земля здригалась –
Донбас про війну сурмив.
І душу закутав холод:
Як бути її синам?
(Учора – ще учні в школі –
Сьогодні – й для них війна).
Й знов сіє матуся долі
У розові чебреці:
«Жили щоб сини на волі, –
Сльоза текла по щоці.
10.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
Колись за дною партою сиділи
Й сніданком теж ділилися не раз.
Здавалося, усе було до діла.
Одного Йваном звали, той – Тарас.
Й освіту здобували разом в вузі,
А потім розійшлися їх путі,
Та все одно близькими були друзі,
Хоч і не часто так бува в житті.
Роки, мов зграйка птахів, пролетіли…
Гніздо мав кожен, щебет дітвори.
Душею не старіли вони й тілом,
На скронях – слід осінньої пори.
В обох і діти вже повиростали:
Одні – у Львові, в інших – Магадан.
Та дружбу, що міцніш була від сталі,
Розбив назавжди Київський Майдан.
Не міг ніяк Тараса зрозуміти
Тепер російськомовний друг Іван,
Чому Тарас із дітьми йшов на мітинг,
Не вірив він і друговим словам
І про безвіз, обіцяний в Європу,
І до землі, і нації любов…
Чи дружба та була низької проби?
Гадаю, час розсудить їх обох.
20.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766742
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.12.2017
Край річки виросла калина,
Гірку журбу корінням п’є.
Пташки летять над нею клином,
Та ні одна гнізда не в’є.
І лиш зозуленька-сестриця
Щодня до неї приліта,
Розкаже, що вночі їй сниться,
Калину також розпита.
Сховає в кучерявім листі
Мала пташина довгий хвіст
Тай замилується намистом,
Яке наниже білий цвіт.
Калина ж, ніби наречена,
Стоїть у білому вінку,
Багатство квітів незліченне.
Чи можна ще знайти таку?
Коли ж зозуля заніміє,
Не ній намиста вже разки.
Ніхто там жити не посміє,
Вона лиш лічить там роки.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Бути жінкою –
Стати зіркою,
А ще ненькою
Для маленького
І коханою
Для коханого,
Серцю звабою
Полум’яною,
Господинею,
Не гординею,
Честі й вірності
Берегинею.
Бути жінкою –
Стати квіткою,
Що, коли цвіте,
Більш нема ніде,
І царицею-
Чарівницею,
А у чорний день –
Рятівницею.
Світлим сонечком
За віконечком,
Теплим променем
В тихих споминах,
Бути жінкою –
Стать лебідкою,
Що з лебедиком
Та із дітками
По життю пливуть
В небі й по воді.
– Справжня жінка ти, –
Я скажу тоді.
2.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Там, де мов сніг, едельвейси
Й хвилями грає Дніпро,
Просинь наповнює весни
І розливає тепло.
Де пшениці половіють
Й жайвором пісня зліта,
Й верби, мов люди, сивіють, –
То Україна свята.
Там, де поля неозорі
Морем здаються здаля,
Вечір запалює зорі, –
То моя рідна земля.
Там мого роду коріння
Голосом крові луна,
Й кленів осіннє горіння
Й берег ріки в полинах.
4.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017
Коли у снах поселиться печаль
І їх ґвалтує мало не щоночі,
Коли надійний губиться причал,
То безнадії вистражданий почерк.
Коли відчув ти зради смак гіркий,
Що болем ліг уже на сиві плечі,
Перебереш свої й чужі роки,
Що відлетіли по шляхах лелечих,
Тоді пізнаєш істину просту:
Життя нема легкого у людини,
А в долі є невидимий пастух,
Котрий пасе її щоднини, щогодини.
І ти мудрієш: невблаганний час
Сторінку за сторінкою гортає,
Аж поки там, на фініші, стріча
Твоя зоря, що небо покидає.
3.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2017
Стоять у соннім мареві сади,
Мов райське, яблуневе біле диво,
Й схотілось нам заглянути туди,
Де у дитинстві з братом ми ходили.
Стежину росяну потурбувать,
До пелюсток торкнутися губами,
Якщо де є на світі ще дива,
То тільки тут, під нашими ногами.
Відчути там нетлінний аромат
Тоді, як сонця легіт не лоскоче,
Вітри в цю пору зовсім не шумлять,
Цвіркун мовчить – збудить красу не хоче.
Хмаринки не колишуть небеса,
Мов стережуть квітучий сад і хату.
Зненацька біла саду та краса
Упала на чоло мені і брату.
4.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Літа прибрались в білу павутину,
На скронях доля вивела печать,
Я є Землі і Вічності дитина,
І вдруге вже життя не розпочать.
Та разом з тим, я істину ту знаю:
Життя моє – для Вічності лиш мить,
Тому красу природи я пізнаю,
Прислухаюся, як вода шумить.
У шумі тім звучить людський неспокій,
Гармонія між вчора й новим днем.
Я жити хочу на Землі допоки,
Допоки доля щедра напряде.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки і невільна втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – твої у завтра смілі кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це повсякденні, болісні уроки,
Коли, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли в душі порядок і удома,
Тай не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається,
Й ти сенс утратив, чи зламав крило,
Чи ненароком доля посміється,
Тримайся. Не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017
Стежку у вишивках долі
Радо долаю щодня,
Довгу важку й невідому.
Впевнено йду й не одна.
Тут мій і біль, і вагання,
Тут моє літо й зима,
Й смак гіркуватий кохання
Планів моїх не зламав.
Тут я й матусею стала,
Ймення це гордо несу,
Доля не раз колисала
Радість чергуючи й сум.
Білі весни заметілі
Снігом на скронях цвітуть.
Роки-птахи пролетіли…
Внуки з коханими йдуть.
Тут мої свята і будні,
Інеєм витканий слід,
Кроки життя незабутні
В Богом заснований світ.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017
Як можна душам звикнуть до рутини,
Коли народ нагнула так біда,
Коли серденько зранене дитини
З Донбасу й досі батька вигляда?
А той на нього з ангельського краю
І дивиться, і прикрива крилом,
Блага у Бога миру свому краю,
Щоби земля укрилася зелом.
І хто те зна, чи вистачить століття,
Щоб ми простили тих, хто у Кремлі?
Нові ж хрести як свідки лихоліття,
Насіялись так густо по землі…
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765704
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2017
Чому така є правда незручна
Для тих, котрі були і є при владі,
Коли вони, заможні, при чинах,
Ні із законом, ні з людьми не ладять?
Чому їм сльози наші не болять
І долі патріотів не тривожать?
А може, правда інша в них – своя,
Що здатна біль наш в кілька раз помножить?
І виллється той біль в народний гнів,
Що не почує про перестороги,
Бо ситий від обіцянок-брехні,
Він прокладе нову собі дорогу,
Де правда буде вже торжествувать
І працюватимуть одні для всіх закони,
І кара буде ні, не на словах,
Така, що не забудеться до скону!
11.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765703
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2017
Свої у мене з владою рахунки
Тією, що народ ма ні за що,
Котру хвилюють бізнес і грабунки,
Сховати вчасно статки у офшор.
Частенько забува й про те, що каже,
Закони всі під себе підмина,
Замішана у зраді (служить Раші),
І це в той час, коли іде війна.
Тож треба підточити трохи пам’ять
Та нагадать, на трон хто посадив,
Коли ж сумління їй душі не спалить,
Ніколи не повернеться сюди.
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2017
Життя прожити хочу так,
Щоби стелилася за мною
Любов, велика і свята,
Яку назвуть іще земною.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишити слід вагомий,
Щоб мова, щира і проста,
Людей збирала у загони.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишитись в дітях, внуках,
І щоб про мене запитав
Нащадок, схильний до науки.
Життя прожити хочу так,
Щоби земля запам’ятала,
Верба, берізка золота
Сміялись небу, як світало.
Життя прожити хочу так,
Щоб люди чули мою пісню,
А потім підхопив і птах,
І все змінилося опісля…
Життя прожити хочу так,
Щоби не випік сором очі,
Щоб не замучили літа.
Допоможи мені, мій Отче!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017
Тікають дні і ночі у минуле,
Усе у світі має свій політ,
Я лиш тепер цю істину збагнула,
Який прекрасний і жорстокий світ.
Пливуть рікою літо, осінь, весни,
Встелила скроні інеєм зима,
Ледь притомились і життєві весла.
Але мене той холод не зламав.
Тож я пливу на хвилях долі й часу
Поміж людей, вітрів випробувань,
Мінялись президенти, друзі, гасла,
Та залишались вірними слова
Про те, що я дочка землі своєї
І України-матінки дитя,
Що я хворію і пишаюсь нею,
Й її буття – то і моє життя.
4.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2017
Впилась болем Україна
Й сльозою гіркою –
Лежить Донбас у руїнах,
Кров тече рікою.
Не матимуть ті прощення,
Хто смертями сіє,
Рано-пізно зло пощезне.
Пам’ятай, Росіє!
І добра тому не буде,
Хто правдоньку топче.
Проклинають його люди.
Ти прости їм, Отче!
Кажуть, що клясти негоже,
Та як осягнути
Отой біль? Прости їм, Боже…
Синів – не вернути ж…
Де батькам шукать розради,
Що смерть недаремна,
Коли всюди – тільки зрада,
Події буремні?
Не сліпий господь. Я вірю,
За усе спитає,
Й хоч немає горю міри,
Воля є святая.
З нею й будем панувати
На землі багатій,
З неправдою воювати
В українській хаті!
7.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2017
Коли Господь, подарувавши землю,
Куточок раю заодно створив,
Укинув Він туди найкращі зерна
Й замилувався сходами згори.
А там Карпат пісенні водограї
І посивілий від журби Дніпро,
Ліси й лани, і щедрі, і безкраї,
І згублене серед людей добро.
Коли вся влада, за кермо вхопившись,
Забувши, що життя дається раз,
І славою химерною упившись,
Забула і про Крим, і про Донбас.
Й про те забула, що народ – це люди,
І про високу місію добра,
І що ненависть лиш до себе будить
У того, хто колись її обрав.
А це є надважливим аргументом,
Бо не стражда безпам’ятством народ.
Й історія підносить документи,
Коли мого народу – не збороть!
9.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764983
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017
Там, де мов сніг, едельвейси
Й хвилями грає Дніпро,
Просинь наповнює весни
І розливає тепло.
Де пшениці половіють,
Жайвором пісня зліта,
Й верби, мов люди, сивіють,
То Україна свята.
Там, де поля неозорі
Морем здаються здаля,
Вечір запалює зорі,
То моя рідна земля!
Там мого роду коріння
Голосом крові луна,
Й кленів осіннє горіння,
Й берег ріки в полинах.
4.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Чи вичахне наш біль, хоч коли-небудь?
Чи вистачить терпіння пережить?
Чи вистоїть над нами Боже небо
І чи навчить життям нас дорожить?
Пульсує кров у зледенілих жилах
І оживає приспана любов,
А в ній є те, душа чим дорожила:
Не може бути мій народ рабом!
Хай копита життєві землю крешуть,
Долаючи історії роки,
І хоч правителі і зараз людям брешуть,
Та не поверне доля до сохи.
28.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764715
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017
Служити мусиш Богу і народу
І матінці – прабатьківській землі,
А не тому, хто вручить нагороду,
Чи статки має «темні» й немалі!
Народу ти давав синівську клятву.
І, якщо гідність носиш у собі,
Служить не будеш будь- кому за плату –
З народом встанеш в правій боротьбі!
На сході ворог землю нашу топче.
Саме такі йдуть на передову.
Я ж помолюсь за тебе, любий хлопче,
І Господа на поміч позову.
Щоб вистояв ти в боротьбі нерівній
І мир усюди в нас запанував,
Наказую: будь клятві власній вірний,
Щоб знав, за кого кров ти проливав!
7.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764714
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017
Сховали Правду аж на дні,
Замків навішали немало
І ґвалтували день при дні…
Здалось, нещасна задрімала.
Роки збігали, як вода…
Давили голодом, війною.
За лихом слалася біда,
Та не згубила параноя
Комуністична. Встав народ
І Правду розбудив нарешті,
Хоч не один ліг патріот
За Україну незалежну.
Закінчився у Правди сон,
На люди вирвалась, небога,
І зазвучало в унісон:
Із Волею одна дорога.
Але гетьманська булава
Утрапила не в тії руки:
Солодкими були слова…
Народ нові чекали муки:
То розділив, мовляв, Дніпро,
То Волі мало нацменшинам…
Плило до рук брудних добро,
Аж поки запалали шини…
Зрадів тоді за нас весь світ,
Вітало небо й континенти…
І знов… війна. Лягає цвіт.
Втрачаєм знову дивіденди.
Болить, бо ж Правда засина…
Не даймо ж їй заснути, люде.
На небі ж боляче синам…
Чи й їх ми здатні вже забути?!
26.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764591
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.12.2017
І знову осінь спогади колише
Про революції* червоно-чорні дні…
Це на скрижалях вічність їх запише
Святою кров’ю (не на полотні).
Холонув мозок… Як те зрозуміти,
Коли народ беззбройний… і повстав.
Коли були побиті й вбиті діти…
Чи мала влада на собі хреста,
Коли людей за мрію убивала?
Й стогнав тоді палаючий Майдан,
Коли людей людьми не визнавали,
А весь народ за вбитими ридав.
І рвала на собі сорочку мати:
«За що дитя єдине віддала?
За те, що з владою насміливсь воювати?» –
Упала вона, бідна, знебулась…
Осінній вітер материнську тугу
Помножить на увесь народний гнів
І спинить над людьми нову наругу:
Змете і суддів, і чинуш-панів,
І «виправданих» корупціонерів,
І Раду, що є зрадою для нас,
І «реформаторів»-хапуг-«місіонерів»…
Гряде такий для України час!
26.10.2017.
*Мається на увазі революція Гідності 2013-2014р.р.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764589
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.12.2017
Не хочу жити трутнем на землі,
Що їсть і п’є – плід інших споживає,
Творити хочу справи власні, хай малі,
Допоки розум є і я жива є,
Допоки світ нужду має в мені,
Допоки на Землі життя триває.
Писати хочу про усе-усе,
Примірять біль чужий утрати, зради,
Хвилина щастя хай увись мене несе,
Спитаю там у Господа поради,
Людську хто радість в небесах пасе
І хто накаже тих, що її крадуть.
Писати хочу про добро і зло,
Що на плечах цей грішний світ тримають,
Без їх гармонії життя би не було,
А може, зовсім інший світ ми б мали?
Тож хай добра міцнішає крило.
Тільки б вітри його не поламали!
Не хочу жити трутнем на землі…
30.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764342
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017
Він запах крові пам’ятав з Афгану,
Знав біль утрати друга на війні.
Колись теж був солдатом непоганим
І «асом» на броньованім коні.
Сьогодні в небезпеці Україна,
А це його і праотців земля,
Азійську хитрість добре знав, «зміїну»,
І план підступний карликів з Кремля.
Не мав він звички зважувать, чекати
(Гаряча кров – ознака козака),
Бо Україна є для нього мати
І в білім світі лиш одна така.
Зібрав нехитрі чоловічі речі,
Із ночі ще намітив і маршрут,
Ніхто йому не зміг би заперечить…
«Солдат-афганець має бути тут,» –
Сказав собі, й свідомість підкорили
Два слова: Україні – буть – не буть…
І в бій святий душа його порине.
Такий не змінить честі на ганьбу!
8.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764335
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017
Донецький край укотре кров’ю вмився,
Осліпли зорі в спалахах вогнів.
Народ наш вкотре від війни втомився,
Живе в незрозумілому багні.
І зиму, й весну болем зустрічає,
Кінця не бачить цій брудній війні,
І найдорожче – діток утрачає –
Своє майбутнє: дочок і синів.
Захмарні ціни, всюди безробіття.
У владних кріслах – партія бариг –
Олігархату віддані лобісти.
Невже не видно цих страждань згори?!
Коли ж ти, Боже, спиниш це свавілля?
В чім України бачиш ти вину?
А може, не болять тобі ці війни?
Скільком послав каліцтво й сивину?
Невже не чуєш матерів ридання
Й до тебе найщиріших молитов?
А кров’яну ріку, що із Майдану,
Також не бачиш вбитих у АТО?
О, скільки ж горя випало народу!
Від болю стогне змучена земля!
Пошли ж нам перемогу в нагороду
І небо мирне, світле для малят!
4.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764091
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2017
Вже цвіркуни останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекали всі закінчення війни.
Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні цвинтар також тоне в квітах.
Землі горбочок – материнський біль.
І хрест… Його помітила ще звідти,
Ізвідки йшла. Та крок її слабів.
Дійшла і хрест вологий довго гладить,
(Вчорашній дощ устиг його скропить).
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе зовсім не болить…
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали… і для правнучат.
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився:
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес…
Думки мене і цю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?
Дивилися на неї темні очі
З синівського портрета на хресті…
Поплатяться усі, мамо, за злочин,» –
Почулось їй, чи вітер шелестів, –
Коли земля війною ще палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває,
А небо спустить вистражданий мир!»
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2017
Летять роки у просторі буття
І кожен з них до вічності волає
Про те, яким було колись життя
В моїм стражденнім українськім краї.
Мільйони доль в букет один сплелись:
Земля, родина – їхні ідеали,
Але війна, пожежі, душі – в вись –
То все сліди ворожої навали.
Дніпро не раз на тілі кров змивав.
Він бачив тут і половецькі стріли,
І азіатів як народ колись карав,
І як фашистську наволоч зустріли.
Голодних стогін чув також людей.
Хоч їхнім хлібом інших годували.
Таких земель, людей таких – ніде…
За що ж тоді їх голодом вбивали?..
Сьогодні знов у траурі Дніпро,
Йому болить ще кров, свята, Майдану,
Він знає, як синівська пахне кров
І чує матерів гірке ридання.
Й тепер в тривозі він і небеса:
Гроза Росії ще Донбас карає,
І хоч там нелюдів сьогодні до «біса»,
Мир запанує у моєму краї!
28.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Чи біди нас роблять добрішими,
Чи інше в добра джерело?
Чому ж стаємо ми всі грішними,
Коли у старцях живемо?
Щоразу питань тільки більшає,
Як істину хочем пізнать,
Чому ж люд ніяк не добрішає?
Де стежка була – борозна.
По ній ідемо, спотикаємось,
Шукаємо винних у тім,
Коли й грішимо, теж не каємось,
А хочем добра у житті.
Чи ж варто на те сподіватися,
Чого сам ти людям не дав?
Людиною щоб називатися,
Про вічну любов пригадай!
23.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Хтось вибрав шлях, прямий, гладенький,
Тримавсь порогу батька- неньки
І фрази завчені казав,
А коли стрівся у двобої,
Не зміг, бач, витримати болю –
Його роззброїла сльоза.
А цей не любить егоїстів,
Смачне не зможе сам поїсти.
Його дорога не проста.
Та з ним і небеса синіші,
І гріє сонечко тепліше,
Бо там людська є доброта.
27.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017
Коли душа заповнена ущерть
І серце вже не тліє, а палає,
Його ще не торкнувся зради щем,
І віти ніжно дерево схиляє,
Коли струмок не плаче, а дзвенить,
І дощ веселий, хоч навколо сіро,
Немає в цім закоханих вини
Ні в юнім віці, ані в віці зрілім.
Засуджувати зраду теж не слід,
Хоч Бог теж проти перелюбу-зради,
Та вже такий він є – наш дивний світ –
Шукає в протилежностях розраду.
01.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763600
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017
Моїх поезій квітне диво-сад,
Де почуття й краса в одне сплелися,
Там дощики осінні моросять
На голий гай, що зняв останнє листя.
Заплетені у спогади думки
І в вельон білий на травневих вишнях:
Ген пролетіли зграйкою роки
Над школою, училищем і вишем.
Там літо з осінню, мов сестри, обнялись,
Вслухаються, як журавлі голосять,
І волошкова заніміла вись,
Теплом підперта зжатого колосся.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763596
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017
Давно вже висохла трава.
Косилась тим, хто в батальйоні.
Він кров за край свій пролива,
Дружина теж у медзагоні,
Бо ворог топче землю їх.
Нема кози, згоріла хата.
Давно не бачили своїх,
Дітей забрала його мати.
І хоч не поряд він, вона –
Одну велику роблять справу:
Воюють, адже йде війна,
І їхні дії чесні, праві.
Із ним трофейний автомат.
Ні камуфляжа, ані берців
Не міг він з ворога знімать,
Хоча і був у небезпеці.
Та ось знайшовся волонтер,
Такий же сміливий, хоробрий,
Підкинув одяг, бетеер,
Обув, на перший погляд, добре.
У нього вже не батальйон,
А полк, стоять на смерть готовий,
Щоб вигнать «руське стадо» вон,
Й радітиме Донбас від того.
Він є розвідник, знає це,
Від нього доля всіх залежить.
Знайшов якось в траві кісце.
Сховав. Нехай це не бентежить:
Ще мир повернеться сюди,
Збереться вся його родина,
Він вип’є свіжої води
Й косити буде знов долину.
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.11.2017
Вона Всевишнього благала, ні, просила,
Щоби війни спинилася гроза.
В гіркій жалобі прапор жовто-синій,
І землю кропить матері сльоза,
І знову – кров… Допоки, Україно?
Чи кров синів така тобі смачна?
Чому найкращий цвіт на Сході гине?
Нащо тобі й гібридна ще війна?
Чому тепер? За що дітей караєш,
Великий Боже, милий, схаменись!
Вони своєму так потрібні краю,
Де перші кроки зроблені колись.
Тоді ти, земле, діточкам раділа,
Любов’ю напувала їх, теплом,
Не для війни ростила їх – для діла…
Якби ж то все по-іншому було!
Та дійсність – то не казка веселкова
І інші кольори частіше в ній.
Для щастя й миру викую підкову,
Щоб край покласти цій брудній війні!
21.05.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763087
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2017
Там вибухи, вогонь і дим –
Війни холодні очі,
Супроти нас там злочин,
Бо ж син упав… І не один…
Давно там змучений народ
Чекає тиші, миру,
Земля давно стомилась
Під берцами чужих заброд.
Мороз у вікна загляда,
Донбасу дошкуляє,
Усюди чорна смерть гуляє –
То України є біда.
28.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017
Курличе осінь в небі журавлем
І сіє в душу у мою тривогу,
То кличе гай бурштиновий мене.
Прослала осінь листяну дорогу.
І ось я тут, де казка навкруги,
І шепіт листя товпиться у груди,
Дерева – різнобарвні корогви…
Таку красу ніколи не забути.
Вдяглась у помаранч горобина,
У спалахах, червоних, кущ калини,
А наді мною – неба глибина,
І я туди пташиною вже лину.
Перебираю сонця промінці,
В мереживо осіннє їх вплітаю,
І щастя вже сміється на лиці.
Тепер я осінь із-під хмар вітаю.
А піді мною багряніє гай,
Я ж упилась красою, неземною:
Це мій чарівний, український край,
Повінчаний навіки він зі мною.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762902
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2017
Бешкетує всюди осінь:
То дерева роздяга,
Й гілочки на вальс запросить,
То в ріллю зерном ляга.
Чи впаде дощем на землю,
Скропить місце для зерна,
З очерету у озерах
Витче й казочку вона.
А у воду як загляне,
Стане зорі рахувать,
Закурличе над полями.
Заклубочить між левад.
У садку плоди дотрусить –
Не зимі ж їх залишать!
Все, як слід, зробити мусить.
Дивна в осені душа!
27.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2017
Куди йдемо, о люди? Знов блукаєм?
Катуєм душі не чужим – своїм…
Вже й до смертей синів в АТО звикаєм?
Невже Господь черствими буть велів?
Куди йдемо? Як далі існувати,
Коли своє лиш кожному болить?
А мо' у нас вселився біснуватий?
А нацією станемо коли?
Коли одним чуттям заволодієм,
Й проснуться дух і віра в усіх нас,
Тоді лиш адекватні будуть дії
Й оцінить світ нас – не лише Донбас?
27.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2017
Прозорі струни осінь напина,
Аби на них зіграти власну пісню
І нагадати, що іде війна.
Їй теж болить, що буде з нами після?
Адже поліг-опав народу цвіт,
А поруч ворог сильний і жорстокий…
Яким він буде, той майбутній світ?
І чи з війни засвоїмо уроки?
Четверта осінь вмилась у крові…
І тисячі в небесний рай злетіли…
Хто зна, як жити матері й вдові,
Що попрощались із холодним тілом.
А осінь стеле знов красу й печаль,
Яку ні сльози, ні дощі не змили.
Не вистачає у сім‘ї плеча…
Та й осінь від війни уже стомилась.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2017
Брела пора осіння манівцями,
Дивилась, чи кленочки вже горять,
Напоєна у лузі чебрецями,
Дощем вона купала все підряд.
Плили над нею клини журавлині –
Автографи осінньої журби.
Намистом вихвалялася й калина –
То сонця промінь диво те зробив.
Я ж подарую осені тенета –
Нехай не поспішає до зими,
Щоби красою упились поети
Й свої творіння вилили в томи.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762533
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2017
Вітри зимові завивали,
Закуталось у сніг село…
Ні люди в нім не сновигали,
Котів, собачок не було…
Стемніло рано… Чорні вікна
Пили мовчання і… печаль…
Чиїсь здригнулися повіки…
Каганчик на столі зачах…
Зі смертю дівчинка змагалась…
Устати вже не мала сил…
Бліденьке личко посміхалось…
Над нею – божі образи…
А їй приснились мама й тато,
І братик з нею у саду,
(Прийшли сюди, щоб погойдатись…
Ще не послав Господь біду)…
Сміялись діти синім сливам.
Тут груш і яблук рясота…
І кожен стиглий плід, красивий –
Такі давались у свята.
А темінь крила розправляла,
Вітри стогнали за вікном…
Маленьке серце… зупинялось –
Завмер життєвий метроном…
25.11.2017.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Озвалась осінь журавлиним зойком,
Укотре розірвавши білий світ,
Земля впилась дощами, яблук соком,
Що розгубило дерево в траві.
Тримаючи вітри в своїх кишенях,
Крізь марево проб’ється таки день,
Наллє роси він у долини-жмені,
Аж поки сонце згодом їх знайде.
Не акварелі осінь розливає –
Красу свою у лісі і в дворі,
А коли роси ранки умивають,
Те диво є найкраще із творінь.
У осені всього завжди доволі:
Тепла й печалі, й музики дощів,
І свіжої ріллі в далекім полі,
І золотих на дереві плащів.
Пора осіння щедра і багата
Невтомно стеле з листя килими,
А чи почне на струнах сонця грати,
Щоб тих розвеселити, хто втомивсь.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762342
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2017
Одну світлину… Лиш одну світлину
У спадок маю я від дідуся
Й думками у 30-і чорні лину…
Ох, не одна життєва драма ця.
І пам’яті фрагменти повертають
В скупі з бабусі вирвані слова:
«Про це, дитино, в Сталіна питають,
А не у мене»… Й мимохіть сплива
Оте, як гнули нас тоді, ламали…
Вели вперед, до «світлої мети»,
Два голоди, війну із німцем мали…
Ой, довелось нам дорого сплатить!
Народ, який лиш поклонявся волі,
Плодився й жив в усі часи в труді,
Зустрів в 30-і голод і недолю:
Жив на воді і дикій лободі.
І вижив, щоб відбутися у світі,
На повен зріст устати й заявить:
Ми, українці, люди горді й смілі,
Рабами нас ніколи не зробить!
І «рай союзний» мали – досить «щастя»,
Ним ситі й на майбутні вже віки,
Бо інше маєм розуміння братства.
Із діда-прадіда ми вільні козаки.
Дізналась мало я тоді, та горда
Із того, що дідусь мій – правдоруб.
Для мене це звання є вище лорда;
Його за приклад я собі беру!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762184
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.11.2017
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Ладять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за півдня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762180
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2017
Я українка… Це високе ймення
Усе життя несу я у душі,
І істину пізнала достеменно,
Як до свободи мій народ тяжів.
Я українка в –еннім поколінні,
Тут пращурів могили і хрести,
І пам'ять є про них свята й нетлінна,
Як споконвічне: Господи, прости!
Я українка й гордо заявляю,
Що Україна – це моя земля.
Сьогодні ж в серце у моє стріляють
Недолюдки, керовані з Кремля.
Я українка – випалене часом.
Це код мій і єдиний позивний.
Моя земля – це є земля Донбасу,
Карпат, Полісся й Криму без війни!
Я Українка!
23.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Пливли журавлі в печалі,
Їх небо вгорі стрічало,
І води, мов скло, блищали,
Й тремтів напівголий гай,
Та душі птахів кричали,
Землі своїй сповіщали,
І глухо слова звучали:
«Не всіх дочекався край.»
«Ви шлях не кропіть сльозами, –
Хмаринки їм відказали, –
Про долю просіть в молитві,
Зумійте її здолать.
Тримайте міцніш руками,
Не так, як колись, роками,
Не сльози вже треба лити,
Навести в родині лад».
Отак і моя країна
Долала шлях журавлиний,
Здобувши священну волю,
Спішила сльозу зронить,
А з неба їй вільні птахи:
«Врятуй же синів від плахи –
Від третьої світової,
Нав’язаної війни».
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
Накипіло… Як же накипіло!..
Зацементувалася душа…
І болить вона сильніш від тіла,
Та надія все ж не залиша:
Вистоїть народ наш у двобої,
Правді ж не дозволено вмирать…
Тих, хто знищив малазійський «Боїнг»,
Зможе і знайти, і покарать.
І на тих, хто зазіхнув на волю,
Начинив фугасами Донбас,
Бог нашле не кару вже – недолю,
Від Кремля врятує згодом нас.
І засяє сонце перемоги,
Засміється хвилями Дніпро,
Пройдемо свою важку дорогу,
Й запанують воля і добро!..
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761834
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Давно у сиву далечінь спливли літа,
Та дух , козацький, як завжди, витав,
Дух пращурів – йому тісна могила.
Ні смерть, ні війни дух цей не зломили.
Він непокірний, гордий, не одне життя
Вів козаків до слави, до важких звитяг.
Літав, як Божий дар, завжди над нами,
Вертав на землю знову дочками, й синами.
І кров козацька з ним міцніє, ожива,
Й народ з ним іншу долю вишива,
Бо дух – то вічне, те, що нас єднає.
Ми, українська нація, така одна є! 15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2017
Прокотивсь по землі листопад.
Простелив килими, барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовто горять кольори,
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761643
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2017
Розлилися води
на три броди
І блищать вони,
мов серебро,
Для мого народу –
три дороги,
Волю щоб здобути
і добро.
Перша з них – важка,
полита кров’ю,
Де загине наш
найкращий цвіт,
Виткана великою
любов’ю,
Нею йшов до Правди
цілий світ.
Другий шлях – змиритися
із болем,
Крим віддавши, тихо
«здать» Донбас,
Та чи зможем бути
ми собою,
Внуки наші як
оцінять нас?
Третій шлях – віддатися
Росії,
Мову проміняти
на «язык»,
Не для нас поля
свої засіять,
І Москви боятись,
як грози.
Розлилися води
на три броди .
І блищать вони,
мов серебро…
Час твій роковий
настав, народе:
Зняти назавжди
раба тавро.
16.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Життя свого перегорну
Пожовклу непросту сторінку,
В далекі спогади пірну
І згадую черству скоринку
Від хліба чорного, як ніч,
А поряд з ним – ще смерть і голод,
Як демон тих важких сторіч,
Після якого глухо й голо
І неба крик (воно ж німе)…
Забути це й йому несила:
Господар з голоду умер,
Нещасна мати… з’їла сина…
Із розумом вона таки,
Все ж розпрощалася, небога.
Не пробача земля таким,
Тож прожила вона недовго.
Лишилось мало тепер нас,
Хто знав оту лиху годину.
Тепер, звичайно, інший час –
Не знають голоду родини.
В них інші й спогади, не ті,
Що маєм ми, вже літні люди.
Хай же ніколи у житті
Таких страшних подій не буде!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761463
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.11.2017
Бентежить душу знову листопад
З дощами, морозцями і туманом…
Мій знов народ за Правду виступа,
Бо надто ситий черговим обманом.
Він знає: шлях до Правди надважкий
Й ціна висока українській волі,
Але ж не ті при владі ватажки:
Їх України не хвилює доля.
Стомивсь народ і від АТО-війни –
Синівські душі рай заполонили,
Коли спиняли ворога вони.
Та вільні наш Дніпро і полонини.
Я вірю в те, що вистоїть народ,
Що розірве байдужості кайдани,
І зрозуміє: тільки патріот
Тримати має булаву гетьмана.
17.11.2017
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2017
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Дощами скупані луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги.
Без листя клени.
Ослабла змучена трава
У сивих росах,
А осінь землю засіва
Й холоду просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761291
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Закружляло листя в хороводі –
Вітер і зривав його, й трусив –
Падало на землю і у воду…
Сивий дощ із неба моросив.
Занедужала трава, зігнулась,
Не раділа холоду й воді.
Тихий легіт літа не забула…
Без тепла навколо світ збіднів.
І хоч до весни ще так далеко,
Упадуть на листячко сніги,
Та тепло повернуть нам лелеки,
Все зазеленіє навкруги.
8.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761289
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Не визнаю я у житті напівбогів,
Напівзвірів не визнаю й напівборгів,
Напівненависть, а також – напівлюбов,
Бо не поділиш половину на обох.
Адже любов є у природі лиш одна,
Дві половинки її п’ють і всю до дна.
Не визнаю я також і напівлюдей,
Напіврозлук, напіврічок, напівідей,
Не визнаю і напівзрад, й напівжінок –
Не зодягають для вінчання піввінок.
I напiвзамiж - то дурниця, саме так.
А хто це робить - напiвдурень той, тупак.
Я визнаю ідею, цінну, різний борг,
І те, що світом нашим править тільки Бог,
Ненависть, звіра визнаю і жінку теж,
Й любов, одну лише на двох, але без меж.
І шлюб, двополий, традиційний, визнаю –
На цих позиціях стояла і стою.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761181
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017
Осінь пливе понад краєм
За журавлиним ключем,
Роси, мов дивні корали,
Після вологих ночей.
Заткані озиминою
Зазеленіли поля,
Ліс, сіро-жовтий, – стіною,
Погляд манив іздаля.
Золотом квітнуть діброви,
Марево пада згори,
Мокре, густе, сивоброве.
Осені то кольори.
17.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761177
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2017
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2017
Знов пам’ять людям осінь напина,
Що ж відбулось насправді на Майдані,
Й чому нав’язана Росією війна,
Й якими ми були ще донедавна?
Вчетверте ліг на землю листопад,
Водиці із Дніпра втекло немало,
Донецьке небо рве не зорепад –
Російські «Гради» нам життя ламають.
І болем обзиваються серця,
Чи не даремно Сотня* піднялася?
Чом революція не мала ця кінця
Й чом кровію народною впилася?
По душах вона скрепером пройшлась,
Шматуючи країну і родини…
Системі чом не дано відкоша?
Чи краще стало жить простій людині?
Коли ж на історичних терезах
Ми зважимо усі і «за» і «проти»,
То зрозумієм: то була гроза,
Що розбудила душі патріотам.
Відтак, назад не буде вороття,
Бо не спинити України лету.
Такі закони нашого буття,
Не буде вже майданів і наметів,
Народна хвиля буде, всіх змете,
Навіть старі у попелі руїни,
Й земля, вдихнувши волі, розцвіте,
Земля, ім’я якої – Україна!
18.11.2017.
* Небесна сотня.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.11.2017
«Я проклинаю, – з материнських вуст
Слова камінням падали додолу, –
Хоч матір’ю у світі цім зовусь
Й слова були ще досі невідомі…
Я проклинаю, – рвали ніч уста
Тієї, що жила лише любов’ю, –
Синочок мій не для війни зростав,» –
Під зоряною корчилось габою.
Й калічив серце мамі чорний біль,
Не даючи дрімати небу й ночі…
«Росіє, завинили чим тобі?» –
Вогнем палали материні очі…
Вдихала ніч гіркий цей монолог,
Шукаючи пояснень-аргументів:
Чому так статись у житті могло
І винен хто у сина її смерті?
Сльози її зміліло джерело
Й матуся не зронила і краплини…
Чому в житті так з нею відбулось?
Чом позбулась єдиної дитини?
На небі схід ліниво багровів,
А мати у думках важких блукала:
Як жити їй, афганця удові?
І від прокльонів душу рятувала…
«Я проклинаю,» – плакала трава,
Й німіло небо від її розпуки…
Вже день новий в природі наставав,
Та матінку не залишали муки.
9.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760801
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2017
[u]Будьку Олександру Анатолійовичу (позивний «Шустрий») , що загинув 17 листопада 2014р. Він випускник школи-ліцею №16 м.Чернігова
[/u]
Чернігівський хлопчина він, простий,
Закоханий у парків зелен-шати,
Прорік синівське батькові: «Прости,
Тебе і місто мушу залишати,
Поїду Україну захищати.
Важкий для неї випав зараз час:
Підступний ворог землю роздирає,
Залитий кров’ю, змучений Донбас…
В безсонні серце і душа згорають:
Не мій то принцип – «хата моя скраю».
І ось він там, далеко звідціля…
Не смерті він боявся, а полону,
Хотів, щоби зцілилася земля,
Й поповнивши захисників колону,
Мир поспішав принести у долонях.
Та доля-зрадниця завжди так поступа:
Тавро вручила смерті… в нагороду…
А може, доля та була сліпа,
Що вибрала його з життя колоди?
Ба, сином вірним був свого народу!
Цьогоріч знов сумує листопад:
17-ого – треті роковини,
Як відійшов у вічність син-солдат…
Він там за нас і неньку Україну…
Це пам’ятати кожен з нас повинен!
8.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.11.2017
Не тінь жовта – осінь ступає
По вим’ятій мокрій траві,
В хмаринці пливе над степами,
Дощі щоб спустити нові.
Давно вже посіяне жито
Зеленим квадратом лежить
І ладне під снігом спочити,
Весною щоб знову ожить.
25.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760636
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2017
Благословляла мати… на війну
Єдиного улюбленого сина,
І холодом у серце жах війнув:
«Хіба ж для цього я тебе зростила?
Хіба ж на світі мало й так біди?
Хіба ж ти зайвий у моїй родині?
Не маю права я сказать – не йди,
Бо ти ще й України є дитина.
Які і де знайти такі слова,
Щоб ворога держави зупинити?
Жона твоя дитятко сповива,
Як їй сльози гіркої не зронити!
Якби всі сльози матерів зібрать
В одне велике і глибоке море
Й втопити там, ні, з Богом покарать
Того, хто війни шле й голодомори.»
Синок святий портрет поцілував,
А потім неньку у щоку, солону,
Дружину пригорнув з синком, що спав,
Й пішов, щоб мир принести у долонях.
10.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2017
Луг сивів унизу туманами,
Стежечки упивались росами,
Сонце, довоювавши з хмарами,
Промінцями пробилось косими
На верхів’я тополі в золоті
І на груші під багряницями,
І на кущик калини молодо
Що давно жартував з криницею.
Вітер не колисав ще листячка,
Та уже доторкнувся пір’ячка,
Розцвіло на кущі намистечко –
Осінь впала і на подвір’ячко.
Заквітчалася диво-квітами:
І жоржинами, й чорнобривцями,
Й золотими берези вітами,
Вихвалялася і полицями
З помідорами й огірочками,
І грибами, й смачненьким соусом,
І важкими капусти бочками.
Крутить жовтень осіннє колесо.
21.11.2014.
ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760556
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2017
Осінь рання, тепла, жовтоброва,
Захотіла рідний край змінить:
В золото укутала діброви,
Пряла літа бабиного нить.
Розгубила запахи-дурмани
У траві високій край села,
Випасала ранками тумани
Біля річки, поряд що текла.
Фарбувала листя і в садочку,
Жартувала з вітром на воді.
І панич, останній на тиночку,
Небу теж, немов дитя, радів.
А як дощик з висоти проллється,
Покупає луки і поля,
Сонцю осінь жовто посміхнеться
Й стане листям землю застелять.
21.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760555
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2017
Де ходили ноги босі
Й слід козацького коня,
Почорніли раптом роси –
То Донбасівська земля.
То моя свята земля.
Де тополя із вербою
Й з вітром буйним розмовля,
Пісня стрілася з журбою –
У вогні моя земля.
То моя свята земля.
Де вітри ковил колишуть,
Треба землю визволять,
Просить миру вона й тиші,
Плаче змучена земля.
То моя свята земля.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
Виглядає сина й досі,
Бо ж покликала війна.
Зачекалася вона.
24.11.2014
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2017
Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2017