| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Як повідомив штаб АТО ... Близько 10-ї години, 12.02.2018 року під час обстрілу загинув молодший сержант Сисков Дмитро Вадимович, 1980 р.н. уродженець міста Чернігова.
Лютневий день не був тоді холодний,
І білий сніг біди не обіцяв…
Він друзів вірних мав і нагороди,
Та день той став останнім для бійця.
Його ім’я красиве, звучне, сильне,
В сім’ї і люди кликали Дмитром.
Для неньки України був він сином,
І погляд променів його добром.
Не у окопі він тепер – у небо
Знялась війною стомлена душа,
І хоч за волю воювать ще треба,
Він побратимам право це лиша.
Із фота – очі – темно-сірі, теплі,
Бажанням жити струменять з-під скла…
Дивлюся і душа моя отерпла:
Чому ж у світі так багато зла?
Чому душа так рано відлетіла,
Лишивши Україні біль і жаль,
А матері в труні холодне тіло
І до кінця життя гірку печаль?
13.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777062
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2018
Усе в житті своє джерельце має:
З любові проростає лиш любов,
Високий дух на подвиг піднімає,
Із ним ніхто ще не ставав рабом!
Земля також народжує зернину,
Коли води нап’ється і тепла,
Й коли пошле їй небо світлу днину,
Й любов’ю щоб людина полила.
Любов’ю дише і поета ліра,
І мати, що виношує дитя,
Любов щедріше щастя людям міря
Й знайти допомагає сенс буття.
Тільки б любові не було замало,
Бо міра їй – у кожного своя,
Вона й родинне щастя теж тримає,
Коли із неї проросте сім’я.
Непросто сад любові посадити,
А ще складніше виростить його,
Коли, крім двох, зростають їхні діти,
Горніть же їх до саду до свого!
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
Лежать пожовклі фота і листи,
А в них – життя – скупий автограф долі –
Якесь із них не встигло й розцвісти,
Чиєсь же перейшло життєве поле.
І не букетом, а снопом думки:
Життя, шо ж робиш ти із нами:
То плину тихого наповнені роки,
То розженуться швидко, мов цунамі?
І знову думка час переганя:
Нема життя без мук, випробування,
Й для кожних ніг своя лише стерня,
І висота в життєвому змаганні.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
Серед тисяч життєвих доріг
Вибираємо тільки одну,
Залишаючи отчий поріг,
Йдем «у люди» життя щоб збагнуть.
І молитва матусі жива
Поспішає за нами услід.
Вона здатна творити дива –
Прихиляє до ніг цілий світ.
Щоб стежина рівніша була,
Пам'ятаймо про отчий поріг,
Жінку, котра усе віддала,
І себе, щоб Господь уберіг.
11.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Гортають шляхи життєві
І ранок новий і день,
Посеред яких дієві,
Оті, що є для людей.
І вийшла життєва сповідь.
Немає у ній брехні,
Мов гостросюжетна повість,
Там будні мої й рідні.
Усі у труді-роботі,
Долали шляхи круті,
Про діток, батьків в турботі,
Скрізь – перші, хоч не святі.
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2018
Людська душа коли сфальшивить,
Страждає, плаче, їй – болить,
Й коли їй шансів не лишили
Вину спокутувать колись.
Людська душа завжди від Бога,
Безмежно добра і проста,
Чужий болить їй біль-тривога.
Коли ж дитина підроста
Й пірнає в світ цей, дикий, грішний,
Немає спокою душі –
Хворіє заздрощами, грішми,
І рідні вже стають чужі .
Тоді темніє світла днина,
Ні друзів, ні товаришів…
У світі, знай, ти є людина –
Не дай хворіть своїй душі!
10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Літа у сиві кучері вдяглись,
У молодість давно забута стежка…
Не той політ, як то було колись,
І на обличчі вицвілі мережки.
Щоразу на лелечому крилі
Моя весна й до мене прилітала,
Тривожна трохи й радісна мені,
Коли на мир надії повертала.
Й на те, що скоро скінчиться війна,
Й сини живі повернуться додому,
А молода заквітчана весна
Поверне землю у старих кордонах.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2018
Сльозою радості і світлої печалі
Зустрілось нам кохання на путі,
Незвідане ще досі й величаве, –
Таке, яке буває раз в житті.
Немов осінню, тепло-ніжну казку,
П’ємо удвох цей трунок чарівний,
Де все переплелось: і сивина, і ласка,
І почуття невинної вини.
Обличчя наші в вишиванках долі,
В очах – небесно-світла голубінь,
І вже душа не проситься на волю,
Бо віддалася повністю тобі.
Тікають сни у щастя позолоті,
Їм поміститись важко у душі,
А ми удвох над вічностю в польоті
Й вогонь кохання ллється у вірші.
6.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Добалакались,
Доборолися –
Поводир згубивсь,
Спало колесо…
Про що мріялось,
Не забулося,
Щастя мірялось,
Та не збулося…
Роздяглись уже
І розбулися,
Чи ж і досі ще
Не проснулися?!
Воєвод зяті
В сріблі-золоті,
Вже й отці святі
Теж розколоті.
Багачів сини
Й ще багатшають,
Майже всі – чини,
Й з виду гладшають.
А сини удів
Все горбатяться,
Їм – війни уділ –
Знемагаються…
У Донбасі цвіт
Осипається,
А ті, що живі,
Ще змагаються.
У сльозах земля
З кров’ю міситься,
Бандостан Кремля
Цьому тішиться.
Та не відібрать
У нас воленьку,
Не збудуєм грат
Ми для доленьки.
Прийде світлий час –
Мрія збудеться,
Буде наш Донбас –
Відбудується!..
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2018
Україна з горя посивіла:
Топче ворог землю її знов,
Та жива, жива душа і віра,
І надія, і свята любов.
Кличе сурма кожного в дорогу,
Хто зберіг ці щирі почуття,
Дорожить хто батьківським порогом
Й не шкодує власного життя.
Бо ж війна шматує землі наші,
Хоче знов накинути петлю.
Не роки – віки воює Раша,
Долі всім ламає без жалю.
Кличе сурма і мене до бою,
Щоби боронити отчий край,
Тяжко розлучатись нам з тобою,
Залишати наш сімейний рай.
Потемніло небо у Донбасі,
П'є земля синівську свіжу кров.
«Помолись, кохана, ти до Спаса,
Щоб москаль Вкраїну не зборов!»
Чернігів. 9.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2018
Чи можна не любить своїх дітей,
Яких зачав у обіймах любові?..
Ця розповідь моя саме про те,
Хоч швидше це гірка життєва сповідь.
Вона його кохала, як ніхто,
Й вогнем палало особливим серце,
Не хизувалась, а жила з хрестом.
Та з долею зустрілася у герці.
Були вони з коханим молоді
І щирою любов’ю одержимі.
Здавалося, й Всевишній їм радів –
Бо щастя слав закоханим стежину.
Воно ж їм посміхнулося обом
Тай полетіло ластівкою в безвість,
Лишивши їм на двох одну любов.
І потекли струмочком їхні весни.
З кохання того народився син –
Такий до болю бажаний синочок .
Доволі в нім і розуму, й краси,
Міцним зростав, неначе той дубочок.
Літа майнули в віковічну даль,
Міцніли крила синові щоднини...
Татусь усе, що мав, йому віддав.
Душі не чула й мати у дитині.
За полудень поквапились літа,
Батьки обоє в інеї, у сивім,
Та в погляд попросилася сльота,
Адже чужими стали вони з сином.
Його ж чекали вранці і удень,
Молитву щиру Богу посилали.
Було, почують щось через людей
Й серця тоді, немов вогнем палали.
То п’ють гірку розлуку, мов полин,
І батько, й мати (син не каже очі)…
В запої то невісточка, то син…
Тікають дні. Безсонні мучать ночі…
Та батьківська любов сліпа завжди,
Навіть тоді, коли розчарування
Їм душі роз’їдає, ніби дим,
Любов жива, бо син – то плід кохання.
Не можна не любить своїх дітей!..
16.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775810
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.02.2018
Не може країна та бути багата,
Де все продається з легкої руки:
І гідність, і віра, де правлять магнати
Й клюють її серце, мов чорні круки.
Не може народ бути дружним, щасливим,
Що мрію утратив на кращі часи,
Де пам’ять німа, хоч давно уже сива,
Де іскри надії вже час погасив.
Не можна заставити землю любити
Того, в кім душа і сліпа, і глуха,
Хто здатен героїв і мову ганьбити.
Знай: тяжчого в світі немає гріха!
Не може земля народити таланти,
Краси де і волі, і правди нема.
У нас, в українців, палких, толерантних,
Є все, тільки долі та щастя катма!
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775799
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2018
«Не за таку я Україну згинув, –
Озвався патріота юний глас, –
Ніколи не ховався я за спини
І скуштував вогню в бою не раз.
Не про таку я мріяв Україну
І за цю мрію заплатив життям…
Мабуть, Всевишнього було на це веління,
Хоча для матері і досі я дитя.
Я не шкодую, що пішов так рано,
Тай з долею є марними торги,
Немало нас тоді зима забрала
Зі Світлодарської смертельної дуги.
Лиш одного, вкраїнці, я боюся,
Чи ж не дарма ми полягли в бою…
За Україну я і тут молюся,
Ви ж землю й гідність не зганьбіть свою!»
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018
В людей не схоже
Життя на казку…
Живем, як можем –
П’єм Божу ласку.
Життя – це завжди
Випробування:
То п’єм, як завше,
Нектар кохання,
То біль розлуки
П’єм полиновий.
І щастя, й муки
На черзі знову.
Життя прожито,
Хочеться й більше,
Життєве жито
Я сію в вірші.
Слова лягають
Рядком рівненько,
Роки збігають…
Давно вже й ненька.
В синочків вуса
Повиростали,
На них дивлюся –
Ледве дістану.
Хоча і в віці,
Зі злом борюся,
В життєвій річці
Не загублюся.
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
Іще один шанс Бог дає Україні –
Знеболитись, думкою перепочить,
І вже осідлати вітри-переміни.
По-іншому маємо в світі ми жить.
За волю сплатили і кров’ю, й життями,
А це надвисока у світі ціна.
Устаньмо ж, братове, й прийдімо до тями,
Бо наша біда – це не тільки війна.
Це натиск на владу і битва на сході,
Сухий маєм порох і міць кулаків,
Тож станьмо єдиним, відважним народом!
Земля України – земля козаків!
Іще один шанс Бог дає Україні,
Щоби олігархів прибрала з путі…
Це вже не порада, це – Боже веління,
Бо іншого шансу не буде в житті!
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2018
А час летить, невпинний і жорстокий,
На власне вістря нижучи віки
І маючи всесуще дивне око,
Рахує без утоми нам роки.
Він мітить всі життєві повороти,
Падіння, злети й зоряні часи,
І неможливо щось зробить супроти.
Його ані змінить, ані впросить.
Мелькають зими, свіжовмиті весни,
І осінь літа не переганя…
І тільки пам’ять іноді воскресне
Про того, кого час не нагинав.
24.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
І крізь життєві відлиги й морози…
Будь вдячний, вдячний, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2018
Дістану перо і ліру,
Слова у думки зв’яжу
І те, що в душі назріло,
На вістря часу нижу.
А там – і земля, і люди,
І неба ясна блакить,
І те, що було і буде,
Й прожиті мої роки.
Я в сутність людську проникну,
Бар’єри усі проб’ю
І черствість, напевне, зрихлю,
Бо світ, хай такий, люблю.
Казали, сльоза не в моді,
А світ же не без сльози:
Поглянь: на траві, в городі
Скільки блищить роси!
Сльозою вмиває небо
Травинку, і гору, й гай –
В житті є така потреба –
Радіти й плакать встигай!
20.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2018
У кожного із нас одна стежина,
Де біль падіння й над собою злет.
В житті людськім усе це надважливе,
А особливо, коли ти – поет.
Тоді твоя рясніє ними доля,
Бо сенс життя – важкий словесний бій,
Де захищаєш ти смиренну волю,
За зброю взявши слово лиш собі.
І рани у поета надглибокі,
Бо бою без поранень не бува.
Не може він спостерігати збоку –
У ціль летять його палкі слова.
Наповнити щоб людям спраглі душі,
Він краплі серця людям роздає,
Й душа людська стає вже небайдужа,
Борцем також за волю постає.
23.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
Я хочу світ пізнати до дрібниць
І в нім зайняти особливу нішу,
Куди би звуки линули дзвіниць.
А небо диктувало свіжі вірші.
Я шепіт слухатиму колосу й зірок,
І спів дощу й дует його із вітром,
І той найперший звук – дитячий крок,
І сум вербовий, що застиг у вітах.
У віршах тих – вінчання спраглих душ
І неповторний смак того кохання.
З яким я по життю у парі йду,
І за дітей молитва і прохання.
У них звучатиме мелодія життя
Мого і гілки кожної із роду,
Й людське велике й щире каяття,
Й дороговказ від Бога для народу!
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774772
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
Щокатий місяць виспиться за день
На іншім боці нашої планети,
А ледь стемніє, знову він зійде
І зачарує зорі і поетів.
Пливе поважно, мов небесний цар,
Зібравсь нарешті зорі полічити,
Та хоч лічбі далеко до кінця,
Зникає, хоче знову відпочити.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2018
Я не ворожка, не ідеаліст,
Та долю іншу всім передрікаю:
Зійде на землю нашу благовіст,
І запанує лад у ріднім краї.
Ще засміються мати і дитя,
Вдихнуть повітря свіжого у груди,
І України зміниться життя,
І заживуть щасливо наші люди.
І сонце буде веселіш світить,
І зацвіте біліш рясна калина,
Земля радіти буде і родить
Багаті врожаї своїй родині.
11.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2018
Нещодавно подивилася відео і це стало основою для цього твору.
Саме такі Кремлю раби потрібні –
Без гідності, манкурти півнімі.
Ні, це не мавпи – люди, їм подібні –
Це укранці, що знайшли їх ЗМІ
У церкві. На побачення з святими
Спішать сюди із вірою в душі
Чоловіки і жіночки в хустинах.
Чому ж землі своїй вони чужі?
Коли ж зненацька прямо запитали,
Що знають вони зараз про Донбас,
Розгублені, мов миші, утікали.
«Про це, – говорять, – не питайте нас.»
І це тоді, коли чотири роки
Стікає кров’ю їх таки ж земля…
Як пояснити ці непевні кроки?
Чи не прислугою вони є у Кремля?
В очах – свята наївність і покірність –
З такою вівці йдуть на ешафот…
Кому ж це Богу чи Кирилу вірність?
І ким є ця людина? Патріот?!
Життя сюрпризи часто нам готує,
Так є й було на протязі віків,
Як ворог на твоїй землі лютує,
То честю є для всіх чоловіків
Свою країну гідно боронити,
Ціною навіть власного життя.
Не треба Бога ницістю гнівити.
Якщо ти чоловік, тоді затям,
Не вірі треба сліпо слугувати –
Це не поради – вимоги такі:
Народ, родину, землю захищати –
Обов’язок святий чоловіків!
31.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2018
Хитає Україну і штормить
В зрадливому і кров’яному морі…
Донецький край палає і димить –
Росією посіяне там горе.
І саме там наш опадає цвіт –
Синочки й доньки – діти України.
Та німо споглядає на це світ,
Лиш в українця кров у жилах стигне.
Адже окрім московських там заброд,
Воюють між собою темні клани,
Яким начхать на совість і народ,
Бо інші в них – хижацькі тільки плани.
І напинає жили патріот,
Життя віддати ладний за свободу,
Він зрозумів: потрапили в город
Ті бур’яни, що вип’ють кров народу.
20.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774372
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2018
Закінчується осінь зацілована,
Впадуть сніги, призначені для повені,
Весна скупатись мусить в цій воді,
Щоб напоїти проліски тоді.
Коли ж весна мине-втече заквітчана,
З теплом і працею людей повінчана,
Спішить за нею літо золоте –
Акацій білий цвіт нагадує про те.
Так і летять ці пори диво-птахами,
Снігами, грозами, дощами чи комахами
Чарують землю клопітним життям.
Ми ж називаємо таке життя буттям.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2018
Чоло її у ранній сивині,
Під очі – зморшки, мов печать недолі:
Синок її загинув у війні,
Прибув недавно мертвий він додому.
Єдиний був він у матусі син,
Може, тому й душі у нім не чула,
Любов ця добавляла їй краси.
Чому ж її молитви не почули
Ні вороги, ні Божі небеса?
Чому ж на вік, ще юний, не зважали?
І капає з очей її сльоза,
Адже його, живого, вона ждала.
Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.
Свій день вона з молитви почина:
«Нехай усі здорові будуть діти.
Ніде й ніколи не гримить війна
Й не плачуть матері за дітьми в світі…»
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2018
Герой – це той, у кого в серці рана,
Коли горить прабатьківська земля,
Котрий за неї гідно умирає
Й собою дух козацький ізціля!
Герой – це той, хто сміло вибирає,
Перемагати чи вмирать в борні,
Він прапор честі високо тримає,
А це важливо надто у борні.
Герой – це той, кому не по дорозі
Із тим, хто здатен все і всіх продать,
Й коли ворожі танки на порозі,
Впаде під них, життя щоби віддать!
Герой – це той, хто зовсім небайдужий
До того, як живе його народ.
У нім любов жива і дух потужний,
А це найкращі із людських щедрот!
10.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2018
Розпинають Україну
Іроди прокляті.
Народ знову на колінах,
Стогне в рідній хаті.
Україна воріженькам –
Чужая землиця,
Для нас вона рідна ненька
З долею вдовиці.
Москаль її роздирає
На шмаття зі сходу,
В борні із ним умирає
Кращий цвіт народу.
Тисячі життя поклали,
Сотні у полоні,
Влада ж нишком згаптувала
В офшори мільйони.
Чи не пора, добрі люди,
Тих бариг прогнати,
Гірше жити вже не будем,
Кожен має знати:
Найсвятіші – тільки воля
Й Україна-мати,
Хто ж чинитиме сваволю,
Будем тих карати!
13.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2018
Історії картини біло-чорні
Нагадують про себе кожен раз:
Про голод, Соловки, війну, Печору,
Репресії, СРСР, Донбас.
Немає у житті і випадковостей –
Час нанизав події на спіраль.
Здається, вже фінал відомий повністю,
Та знов народ уроків не зібрав.
Тому й розп’ята знову Україна:
Мордує Захід, Схід – у пазурах…
Чому ж і досі ми такі наївні?
Чи не пора усіх в кулак зібрать
І відсіч дати Заходу і Сходу,
Сказати горде «ми вже не раби»,
Вклонитись пам’яті борців сивобородих,
Живий кордон з людей своїх зробить.
Для цього треба віру підкувати
У те, що ми один міцний народ,
Що Україна – справжня наша мати
Й нема в ній місця для чужих заброд!
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2018
З дитинства моя муза не мовчала,
Але не мала досить вона сил,
І раптом, мов проснулась, зазвучала…
Життя уже прожите, виріс син.
Усе-все на одно запрацювало
І стало порятунком для душі,
Яку біда частенько частувала
Й словами виливалась у вірші.
Я віддавалась почуттям високим
Родині й Україні водночас,
То в небо підіймалась, наче сокіл,
То падала в задимлений Донбас.
То з матінкою сина виглядала –
Кровиночку пестовану її,
Або про день про завтрашній гадала,
Пташиною летіла у гаї,
Щоб виплакатись небу наодинці,
Торкнутися руками до грудей:
Коли ж угомоняться вже ординці?
А схід… кипить… На цілий світ гуде…
Війна за волю нашу там іде!
22.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2018
Купала річка напівсонні береги
І мила жовті ноги очерету.
Ідилію цю зорі й місяць стерегли –
Таке у них життєве вічне кредо.
Все бачать вони й чують, і… мовчать,
Втішаються земним далеким раєм,
Піснями цвіркунів, що із трави звучать,
Сови тривожне «пу-гу» душі крає.
Тоді стрибнуть у річечку вони згори,
Щоби зарятувати біди й бідки,
А дочекавшись ледве світлої пори,
Назад вертають, падали ізвідки.
Потрапить зорі не могли лише туди,
Людські де долі без жалю ламали,
Енкаведист начальству так годив,
Щоб не здалось, що присудили мало.
Тоді тремтіли зорі в небі від жалю,
Й чекали всі на Боже милосердя.
Історію згадаю цю й журюсь.
Бо знищено було тоді осердя
Мого народу, мо’, найкращий цвіт.
А кару хто поніс? Які взяли уроки
З прожитого? Адже жахався світ,
Дізнавшись про страшні тридцяті роки.
Весняне сонце закотилося в траву,
Здавалось, рух по колу утрачало,
Попереджало ніби владу наяву,
Немов будило в ній людське начало.
Може, тому, саме весняної пори
Вождя "безсмертя"* вітром рознеслося,
А може, Бога владний помах ізгори
Життя нового клав зерно в колосся.
Й тепер, як бризне теплим променем весна,
Красою зачарує і піснями,
Молюсь: хай нива наша визріє рясна,
Хай не глумиться вже біда над нами.
28.07.2013.
*Смерть Сталіна 5 березня 1953р.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773613
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.01.2018
Україно, ти вільна й красива,
У калиново-житнім вінку.
Багатьох ти героїв зростила,
Але долю дала їм яку?
Хіба може народ бути сильним,
Що минуле своє не зберіг,
Не гордивсь патріотом, ні, сином,
Загубив його подвиг в борні?
З ким воюєте і проти кого?
Люди, де загубилась мораль?
Як у серці немає святого,
У вогні тоді правда згоря.
Схаменіться! Одна ж Україна,
І єдиний великий народ.
Тільки той, хто боровсь до загину,
Є герой. І лиш той – патріот.
Це від нього п’ємо ми наснагу
І звіряємо крок в майбуття,
Хто боровся і впав не за славу,
А за краще народу життя!
У молитві схиляюсь, Богине,
Нене, ймення свого не зречись,
Синьоока моя Україно,
Незалежність свою збережи!
19.01.13
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2018
У плетиві гіркім старих думок
Постійно матінка сама себе питає:
– Чому не я, чому пішов синок? –
Та ніч нічого не відповідає, –
Придумав хто нікчемну дітям смерть,
І як вона пов’язана з землею,
А чи з душею, коли повна вщерть
Незрозумілих внутрішніх полемік?
Й холоне мозок в неньки, й сон тіка,
І тіло про спочинок забуває.
– Чому у мене доля отака,
І завдяки чому життя триває?
Чи зможу я дізнатись хоч колись,
І біль душі перемогти живою,
Здавалося, що шлях, як слід, стеливсь.
Чому ж тепер повінчаний з журбою?
Вже ранок сірий стукає в вікно,
А з ним укотре й відповідь ступає:
– Життя у тебе є лише одно,
І ноша ця тебе лише чекає!
27.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2018
Тікає ніч по стежці між зірок,
Підкорена законами природи,
Назустріч дню новому зробить крок
І посивіле марево народить.
Коли ж воно, схвильоване, затче
Ярки й долини, й річище глибоке,
То слухать буде, як вода тече,
Загорнена у тишу сірооку.
Під маревом дрімає осока
Над плесом онімілої водиці…
Ідилія ранкова отака
Чарує око і моє, і птиці.
27.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773490
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2018
В поета лиш одна життєва дата –
Це день народження… Й лиш той митець,
Котрий зумів всього себе віддати,
Зодягне слави непростий вінець.
За паспортом – Висоцький Володимир,
За покликом – він бунтівний поет.
По лезу бритви доленька водила,
Саме таким постав його портрет.
Не маючи ні золота, ні слави,
Він надто рано відійшов-спочив,
Хоч особливо зорі йому сяли,
Та нагород поет не заслужив.
Пісні й тепер людей до купи зводять,
Їх крила – понад містом і селом
Й єство поета на думки наводить,
Тому, мабуть, так рано відцвіло.
Поезія його жива й донині,
Бо зіткана із правди і надій,
Тому й близька вона простій людині.
Хто пригубив її, життю радів.
24.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773370
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.01.2018
Життя людське складне і неповторне,
Ти зіткане з тривог, любові й бід,
Немов веслом, по тобі доля горне
Й нові випробування шле тобі.
Тут не існує «бартеру» чи «торгу»,
З ним не співзвучне й слово «дублікат»,
Цього не усвідомлює лиш кат,
Що є життя єдине й неповторне, –
Було так, є і буде у віках.
29.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
Летять роки у невідомість,
Спішить зозуля їх лічить,
Не загуби ж в дорозі совість,
Принади жадібно п’ючи.
Хай смак гіркий всіх негараздів
Шлях уперед не закрива,
І перемоги, і поразки,
Бо серце інше зігріва:
Життя прожито недаремно,
Коли позаду – скромний слід
З років, спокійних і буремних,
Воно й складається в усіх.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772972
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
Якби земля уміла говорить,
Дізналися би ми про все немало:
З яких народ наш вибрався горнил,
І долі й досі він чому не має,
Як сіяв він жита і як збирав,
Губив і знову й знов знаходив віру,
Орел в степу як груди роздирав,
І як служила вірно йому ліра.
Ще не знайшлись ніде такі гаки,
З яких би не зірвався він додолу,
Карався у неволі хоч роки,
Та повертався, знов, сліпий, додому.
І волю в битвах грізних здобував,
Горів і воскресав з золи, мов фенікс,
Він знав, для козака що – булава,
І вуса, й оселедець здоровенні.
Із шаблею лягав він і вставав,
Щоб честь приберегти собі й родині,
І танцював найкраще, і співав,
Не проклинав оту лиху годину.
Якби земля уміла говорить,
Розповіла би нам вона чимало:
Чому Всевишнього навчивсь народ хвалить,
Хоча в житті лиш землю й віру має.
17.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772807
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.01.2018
Де Дніпро гуля
Сріблом-хвилями,
То моя земля,
Із калиною,
І з озерами,
Невеселими,
І з долинами,
Ледь журливими,
Із садочками,
І туманами,
Ясеночками
І з лиманами.
Бог її водив,
Пестив мукою,
Поки висвятив
Врешті злукою.
В дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все пройшла тоді –
Не розпалася.
Скільки ж за життя
Настраждалася!
Волю ж, мов дитя,
Все ж діждалася!
Не чужі вітри –
То історія:
Майдан вибухнув,
Владу створено.
Дуже дорого
Небу сплачено…
Знаєм ворога,
Та не страчено.
У День Злуки як
Двадцять другого
Сергій Нігоян
Був загублений.
Білорус упав
У недобрий час,
Як колись УПА
Полягла за нас.
А тепер Донбас
Пече раною,
Скільки треба нас –
Нігоянових,
Скільки ще впаде
Наших діточок?
А весна прийде
То барвіночок
Проросте-зійде,
Зеленесенький,
Синьо зацвіте
Молодесенький –
То синівська кров
Проросте, либонь
Щоби Бог ізнов
Дарував любов.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Мов золоті курчата, зорі
В нічному небі розбрелись.
Воно ж, безмовне, непрозоре,
Все пам’ятало, як колись
Стогнала матінка-землиця
Під кіньми дикої орди,
Та була змушена скориться…
Багато утекло води,
Крові пролитої немало,
Що обагрила води ті.
Списів – не тисячу зламали…
А скільки ж зламаних життів!
На все те зорі німо зрили,
Від жаху падали униз,
Та українці не скорились –
Здобути волю спромоглись.
Квітуй же, мати Україно,
Тобі хай заздрять вороги.
Навік зіллються воєдино
Дніпра обидва береги.
24.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
Спішу-несу до тебе я любов,
Мій Борисфене, повноводий, сивий,
З часів, коли створив тебе Дажбог,
І до сьогодні твій потік красивий.
Широка й вільна в тебе течія,
Що береги навіки поєднала;
І правда теж – одна на всіх – своя,
Топталась ворогами – не сконала.
Одне в нас сонце і одна земля,
Твої ми діти, мати Україно,
Нехай нам душі горді звеселя
Ця водяна глибока серцевина.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]
Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.
«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.
Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
По долині річка плине,
Та не вибігає.
Росте поруч тополина –
До небес сягає.
Що та річка-синьострічка
Хвилечками грає,
Понад нею пісня лине –
Котиться над плаєм.
Що тій пісні в грудях тісно
Ще й серденько крає –
То до неньки козаченько
Обізвався з раю:
«Прости мене, рідна нене,
За хустину чорну.
Знаю, вісточка про мене
Прийшла відучора.
Свою пісню невеселу
Болем спеленаю,
Віру в душах хай поселить,
Гімном залунає…»
По долині річка плине –
Назад не вертає..
Мати сива свого сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018
Лиш зранена душа дива творить –
Цього не знала й я ще донедавна.
Вона й сильнішого за себе збадьорить,
Й на подвиги заради інших здатна.
Лиш у такій душі живуть слова,
Народжені у вирі дум-страждання,
Тоді вона то плаче, то співа
Й шедеври виколисує спонтанно.
Відомі ій і смак гіркий біди,
І трунок ледь п’янкий із вуст любові.
Це він її такою народив,
Намічену з небес великим Богом.
Непросто відшукати ту любов,
Котрій під силу іншого окрилить
І відшукати шлях один на двох.
Цю істину і я в собі відкрила.
6.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018
Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.
Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.
Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2018
Зима укотре снігом притрусила
Всю землю нашу й київський Майдан…
Ще тужить мати за загиблим сином,
Який життя там за народ віддав.
І тане сніг від сліз її гарячих,
А в коси рання впала сивина…
Кигиче вона чайкою і плаче:
–Скількох забрала і АТО-війна?
Коріння проросло її з Росії.
Вже знемагає, гинучи, народ,
Та сподівається, що прийде той Месія,
Що України буде патріот.
Й озвалось небо віщими громами:
–Святішого обов’язку нема,
Як боронить народ свій від омани.
Поставить крапку нинішня зима.
Й закінчення війни не за горами –
Гряде для України світлий час,
Тож не дарма сини в вогні згорали…
Палахкотить їх пам’яті свіча.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771975
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.01.2018
Коли засинають верби,
Панує уже зима,
Снігами лякає з неба,
І виходу вже нема,
Як владу її признати,
Пізнати її красу,
Й турбуюся про пернатих –
У холод зерна несу.
Проснуться тоді лиш верби,
Як спів весни задзвенить,
Хмарки, мов птахи, на небі –
То літа приходить мить.
В журбі сіро-жовті верби –
То осені вже пора:
Сумує природа й небо,
І навіть дерев кора.
Затужать з вітрами верби,
Останній як згублять лист.
Весь рік дні лічило небо –
Останні вже подались…
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2018
Заколосилися жита,
Заколосились.
А я така ще молода,
Прошу про милість:
Переписать своє життя –
Почати знову,
Прожити хочу до пуття
Й веду розмову:
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна,
Ще й козаченько виглядав,
Де спіла вишня.
Кохання ми пили удвох –
Наше кохання,
Не знали, що чека обох
Гірке зітхання.
Давно вже зібрані жита,
Поля німіють.
І я така ще молода
Жити не вмію.
Адже кохання і життя –
То різні речі.
Його до самозабуття
Кохала ввечір.
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна.
Вже козаченько не сідав,
Де була вишня.
Кохання випили удвох
Тай оп’яніли…
Почався час сумних тривог –
Личко змарніло.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Вдивляюсь у портрети вояків,
Що полягли героями в Донбасі,
Й сльозу ковтаю: за гріхи які
Сини Вкраїни згинули на пласі?
Чому ж не всім болить АТО-війна?
Може, тому й не бачать тих портретів?
Чи знають вони, що таке вина
За крила зламані, потрібні так для злетів?
З портретів – очі – темні, голубі,
Закохані в життя і небо синє.
Вони мені наказують й тобі,
Щоб кожен став землі своєї сином.
Читаю в них не докір – тільки біль,
Який не передать ніяк словами:
Не можуть те пробачити собі,
Що землю не звільнили від навали.
30.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771487
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018
У обіймах туги й болю,
Неначе зламався світ,
Іде боротьба за волю,
Де нищиться кращий цвіт.
Не квітом земля рясніє,
Не килимом чебреців –
Від горя земля сивіє –
Їй шкода синів-бійців.
О, скільки ж біди зазнала
Ти, земле моя, й смертей!
У відповідь застогнала:
«О, де ж отой Прометей,
Який ці омиє рани,
Адже вони так болять,
Народ підняв на тирана? –
В думках непростих земля.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771484
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018
Відгарцювала молодість в труді,
Десятки літ нам доля нанизала,
Не пасти задніх і тепер в житті
(Так Україна-ненька наказала),
А правди слово нести поміж мас,
Прошите кулею, освячене любов’ю,
Щоби прозрів-проснувся вже Донбас
З молитвою і каяттям до Бога.
Збудити маєм українства дух,
Зачарувати мовою своєю
Усіх і проросійських відчайдух,
Щоб зажили всі дружною сім’єю.
І хоч Москва воює – не дріма,
Наш дух і волю нашу не здолати,
Не віддамо землі ми задарма,
Бо Україна – то як рідна мати,
Що лиш одна буває у житті,
І тільки їй завдячуєм буттям ми.
Хай за штурвал усілися не ті,
Та вона прийде скоро вже до тями.
Із влади гниль відкине геть вона –
Очиститься, мов грішниця на прощі,
Забуде слово назавжди «війна».
Мир не купляється за золото чи гроші,
А тільки кров’ю той відродим дух,
Що помічний у битві за свободу,
І сповістить під новий рік дідух
Про те, що досить гинути народу!
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018
Не хлібом єдиним
Живе людина,
А словом Божим,
І це є так.
Навчи ж ти рідних –
Голодних, бідних,
А ще заможних
І роботяг.
Й світ стане іншим,
І більше віршів,
І люди краще
В нас заживуть,
Бо кожен знає:
Слова єднають,
І жити нащо,
Розкриють суть.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Вже відспівали солов’ї,
А серце жде і тихо плаче.
Стою одна… Роса в траві…
А ноги, кам’яні неначе…
Дивився місяць із-за хмар,
Зі мною теж чекав весь вечір,
Цей нерозгаданий ліхтар –
Дружок закоханих, до речі.
Та на побачення прийти
Так і не зміг ти у леваду,
Давно вітрець уже притих.
Що ж тобі стало на заваді?
Тоді любов подарував,
Тепер – тяжке розчарування.
Здалось, заплакала трава,
Адже тремтить-вмира кохання.
Хай не голосять солов’ї,
Зозуля на вербі не плаче.
Прозріння, те що в голові,
Хотілось серцю би призначить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Сумують верби над водою.
Сивіють… Сонечка нема.
Вже скоро стрінуться з бідою,
Як запряже вітри зима,
Як буде рвати і ламати,
У панцир віти закує,
І важко буде їм тримати
Тендітне гіллячко своє.
Та не впадуть у безнадію,
Не заморозять холоди –
Закон життя є – він ще діє:
Загляне сонечко сюди,
Розтопить лід, розбудить соки,
І верби знову оживуть,
Й мов три сестриці, всі високі,
Цей берег ще постережуть.
06.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2018
Загубилось кохання наше
На життєвих німих стежках
І ніхто уже нам не скаже,
Чом та ноша була тяжка.
Загубилося… Плаче осінь,
Бо не зна, куди забрело…
Чом же серце болить і досі,
Як любові там не було?
Розійшлися путі-дороги,
Лиш у дітях лишився слід,
А у нім – непроста тривога:
Без любові змарніє світ…
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Вона його чекає… із війни,
Того, кого кохає.. Без вини
Тікають дні і ночі… Рани й біль…
Сумують карі очі. І собі
Не можуть пояснити до кінця,
Як біль той зупинити. Ждать вінця?
А чи вручити долі – хай веде
У даль, у невідому… Чи ж знайде
Вона жіноче щастя те, своє
І вип’є, мов причастя. І снує
Думок її неспинна суєта:
Хіба ж вона в тім винна, що він там?
Він теж її чекає день при дні,
Ніщо вже не лякає… Геть змарнів,
Адже давно на сході – у війні –
Чекає теж нагоди, бо ж земні
Для нього всі тривоги не чужі…
Вона ж йому живому шле… вірші.
А ті багато значать у борні,
Не зможе й він пробачить цій війні
Ні ран, ані розлуки на роки…
«Калаш» стискають руки ще поки…
12.01. 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Зоряна ніч, невесела,
Сумно дивилась згори
На поруйновані села
І на чужі прапори,
І на поля, почорнілі,
В ранах там стогне земля,
І на міста, спорожнілі,
Від «подарунків» Кремля.
Раптом ту ніч сколихнуло
Вибухом, і не одним,
Небо знов стало похмуре:
Нове убивство під ним.
І поселилась тривога
В темній небесній імлі…
Де та надійна дорога,
Край покладе що війні?!
19.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770826
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2018
Іще один… упав на полі брані,
Пташиною знялась душа увись,
А в серці, материнськім, – свіжа рана…
Чи думала вона про це колись,
Що сина доведеться їй ховати,
А землю «братня» рватиме війна,
Й нас кацапня заходиться вбивати –
Росія Київ стане розпинать.
А скільки ж їх повернуться додому,
Скалічених, безногих, без очей!
А з ними – біль і нелюдська утома,
З якими тихих не бува ночей…
Ще не одне здолають вони лихо,
Свій несучи важкий, життєвий хрест,
А Україна, вільна і велика,
Новий собі здобуде Маніфест!
31.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.01.2018
(Присвячую тим митцям, кого знищила Сталінська система у 30-х. (Микола Куліш, Лесь Курбас, М.Хвильовий, І. Дніпровський, М.Йогансен, Мих. Драй-Хмара, М. Зеров та ін.). Ми вільна Україна
В однім із виступів Володимир Путін назвав Україну окраїною "большого государства". Це йому наша відповідь.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Хоча і з ранами – слідами боротьби,
І наш народ ніколи не загине!
Не знищили і зашморги Коби*.
Він частував нас голодом, свавіллям
І навіть звів репресій ешафот,
Та дух народу залишився вільним,
Його за зброю вибрав патріот.
Нас гартували долі повороти:
Це Сандармох, Сибір і Колима,
Тому вже нас нікому не збороти,
Хоч ворог України не дріма.
Одна у нас мета: земля і воля –
Вона солодша меду й калача,
І хоча ми іще занадто кволі,
Не випустимо з рук уже меча.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
І волі не здамо без боротьби,
Воскреснемо поміж золи з руїни
І не дамо нас більше роздробить!
22.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018
А ми зустрілись
у день осінній
У друзів наших
під час весілля.
Тебе узято
почесним свідком.
А я не знала,
і хто ти, й звідки.
Але хіба це
було важливо,
Коли у серці
вогонь і злива,
І коли очі
зорею світять,
Коли ти той, що
один у світі?
Лице і постать
твої відразу
Рідними стали
й хоча ні разу
Тебе не бачила
я і не знала
Виходить, справжню
любов пізнала?..
Молюсь тобі я,
пам’ятна осінь,
За те, що стрітись
нам довелося,
Що серце будять
твої лиш очі,
Й снитися будуть
мені щоночі.
З вогнем надії
тепер жить мушу,
Хай він і гріє,
і пестить душу.
Із ним зникає
безлика сірість,
А замість неї
приходить зрілість,
Бо справжня цінність –
життя в любові.
Я жити хочу
цим знову й знову!
О незабутнє
осіннє листя,
Це при тобі ми
тоді клялися,
І хоч ці клятви
вітри терзали,
Та щастя наше
не замерзало.
Хай оберегом
стане гарячим.
Наше кохання,
тобі я вдячна!..
25.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Хіба можливо звикнуть до війни,
Коли захисників щодня вбивають,
Котрі не мають іншої вини,
Ніж та, що власну землю захищають?
Хіба можливо звикнуть до смертей,
Що стукають у материнське серце?
Враз сивина на скронях зацвіте,
Бо ж синове зламалося весельце.
Хіба можливо звикнуть до біди,
Що спрутом обвела всю Україну?
Любові почуття в собі збуди,
Якщо не хочеш з нею теж загинуть.
14.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2018
На плечах у ночі спали зорі,
Трави впали в обійми роси…
Гай виднівся, темний, непрозорий,
Пару голубину запросив.
Голубочки довго воркували,
Мріяли про завтрашній політ,
Адже їм зозуля накувала,
Що вони врятують білий світ.
Ранок прийде – роси позбирає –
Голуби піднімуться у вись,
Відшукають в небесах корали,
Що зібрало сонечко колись.
Закружляють у безмежнім небі,
Синява торкнеться до їх крил,
Берегтимуть мир для себе й тебе,
Птахами ж їх миру нарекли.
28.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
– Красуня! – говорили у селі ,–
Їй розуму за двох послав Всевишній,
У хаті працювала й на землі,
Зустріла й долю, коли квітли вишні.
Життя її – суцільна новизна:
Труд і навчання, й казочка з любові,
Та ні вона, й ніхто того не знав,
Яке життя намічене їй Богом.
У шлюбі першому прийшов у світ синок,
Не раз їй дарував розчарування.
Так і зростав. Та продзвенів дзвінок –
Сам Бог послав тепер нове кохання.
Долала пара буднями життя,
На двох її любові вистачало,
Та все якось було не до пуття,
Бо серце жінки кожну мить кричало.
Як розділить любов свою на двох:
Горіть в коханні й не образить сина?
Цьому служило все її єство,
Тай чи була вона відтак щаслива?!
Не раз на вишнях зірвані плоди,
Зима не раз дорогу замітала.
Не манівцями Бог її водив –
Дорогою, та горенько спіткало.
Не стало сина. Раптом. В ДТП
У час нічний, недобрий він утрапив…
Вона ж живе з журбою й дотепер,
Так і не знає усієї правди.
Коханий – з нею. Щахли почуття…
Календарі роки і дні гортають.
Із них тепер складається життя.
Лиш очі про одне лише питають:
Чому так стадось? Винен хто у цім?
А старість глухо стукає щоднини.
Застиг узор зі зморщок на лиці
І докір, що не вберегли дитину.
18.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770147
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.01.2018
Чому сивіють рано матері?
Від болю, а чи від тяжкої втрати:
Коли донька, а чи синок згорів,
Чи без вини їх кинули за грати?
Тоді у неї корчиться душа,
Й здається, що утрапила в безвихідь.
І доля іншого уже їй не лиша,
Як стати в бій з неправдою і лихом.
Тоді вона не жінка вже, а лев,
З останніх сил готова захищати
Своє дитя, доросле чи мале,
Адже вона не просто жінка – мати.
26.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018
О, як його ж війною обпекло!
Так несподівано, а головне – безжально...
Руки тепер у нього… не було…
Шукав очима… тут вона… лежала.
І холод тіло пронизав до п’ят:
Як буде жити далі він безрукий?
На ноги як поставити хлоп’ят –
Терзався мозок у душевних муках.
Укрила очі сіра пелена,
А там – картина, випечена болем:
Сім’я і шахта, й ця брудна війна,
І ті, хто з ним прийшли сюди з забою,
Щоб Україну-неньку врятувать
Від чорної чуми, що смертю сіє.
Горіло все: земля, тіла, трава –
То «Гради» били «братньої» Росії.
І товпились-пекли його думки,
Аж поки він від них таки отямивсь:
Він зробить все, щоб юні козаки
Не відчували батькової травми.
18.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769883
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.01.2018
До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.
А в них – любов жагуча до життя,
Ота, що в муках іноді рятує
І душу змушує пройти крізь каяття,
А чи, як кат, без вироку катує.
Важкий процес народження творінь,
Коли в борні – реальність і сум’яття…
О музо, не дозволь душі старіть,
Щоби не стало це моїм розп’яттям.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2018
Давно не молода і не вродлива,
І вже немало зміряно висот…
Не завжди визначала, хто сиксот…
Були в житті морози, спеки, зливи…
Погляну пильно в дзеркало на себе,
Нехай не кожну схоплено деталь,
За справи, ні, не мала я стида,
Хоча й зірок не діставала з неба.
Мудріє погляд… Осінь на порозі,
Малює сивим пензликом чоло…
О, скільки ж мрій і планів не збулось
На цій життєвій, непростій дорозі!
І хоч пора осіння сонце краде,
Не розгубила ще душа тепла,
Бо жінкою народжена була,
Бо звикла роздавати, а не брати!..
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
У людей непростих
Не проста є і доля,
Важче їй пропустить
І двобій із бідою.
Посилає вона
Різні випробування,
Й не людей в тім вина,
Що душі поривання
Їм ускладнять життя
І заставлять долати
Всі закони буття,
Посилають за грати.
Ні колючі дроти,
Ні нікчемні погрози
Не злякають отих,
Що в житті мають позу,
Тобто чесне ім’я
І всебачучі очі,
Їх хвилює сім’я,
В них недоспані ночі.
Мов по лезу ножа,
Ходять люди ці часом,
І комфорту душа
Не одержує часто.
Але це – їхній стиль,
Їх стихія, їх хобі:
Між камінням цвісти,
Й сенс у цьому знаходить.
У людей непростих
Не проста є і доля:
За собою вести,
Бути світу відомим!
14.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769848
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
Народ – то не сірий натовп,
Без дум, ватажків, ідей,
Що здатен лише карати –
В нім важко впізнать людей.
Народ – то велика Правда,
Старим і малим – одна,
Відстояти може право,
В один кулак об’єднать.
Тоді він могутня сила,
Що зможе усе змести,
І пошанувати сина,
І землю свою спасти.
Я горда сьогодні з того,
Що стали народом ми,
Що молимось до святого
Й залишилися людьми.
17.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769546
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2018
Зажурена мати край столу сидить,
В вікно вона поглядає.
Жде сина. Той, стежку забувши сюди,
Не їде. Вона ж страждає.
Ні слів не лишилось у неї, ні сліз…
Їх німо душа ковтає.
Вони ж добре вивчили в серденько слід.
А доля літа гортає.
А там яскравіє синок… малюком,
Веселий та повнощокий.
У школі навчання. І виш, і райком.
Згубився матусин спокій.
Хоч роки її уже не молоді,
І сина літа на схилі,
Життя написало їм стільки подій
І в коси сійнуло сиві!
Летіли роки її, мов рисаки,
Підбилися геть в дорозі.
Чому ж вона має вердикт отакий?
Синок не бува в порозі…
Колись же була і вона молода,
А зараз ледь-ледь ступає…
Чи сина сумління його не з'їда?
Матуся ж… напівсліпа є.
Звела сивий погляд свій на образи,
Й послала думки до Бога,
Щоб Той на синочка її не грозивсь,
Бо ж квітла душа любов'ю.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769543
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2018
Там тиша німа стояла,
Під зорями спала ніч.
В росі трава застигала
Побіля доріг узбіч.
Здалося: життя спинилось,
Завмер у тривозі час.
А мо’, від війни стомилась
Ця ніч і рятує нас?
А може, Донбас повірив,
Що ми не є вороги?
Чим думав же він допіру,
Смертей стільки навкруги?!
16.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018
Закуталась багрянцем знову осінь,
Клини лелечі зникли в далині,
А він димить… Болить Донбас… і досі,
Бо полягло вже стільки в цій війні!
Вітри осінні дмуть на нас зі Сходу
І день, і ніч… Чи ж стомляться вони?
Усі казали: ми одного роду –
Чому ж ми стали жертвами війни?
Донбас димить, а матері… ридають…
Під дзвін могилка свіжа вироста.
Багрянець тихо з дерева спадає,
Та не прикриє чорного хреста…
27.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769383
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018
В тихім березі,
під вербою,
Ми зустрілися
із тобою.
Й народилась
красива мрія:
Твої очі –
мені надія.
Через вінця
лилося щастя,
І здалося –
мрія збулася.
Та з неба раптом
зоря злетіла –
І зустріч наша –
вже безнадія.
Сумує й зараз
вербове листя…
Чом долі з нами
так обійшлися?
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018
Мене назвали ковалем,
Кує що долю власній мові.
Приємно чути це, але
Сьогодні зайва ця розмова.
Коваль із мене ще слабкий,
Хоч мову я й люблю без міри.
Й не хочу, щоби на скибки
Хтось краяв неньку Україну.
Цьому служитимуть завжди
Душа моя і серце, й віра.
Моєї долі це вердикт:
Служить народу має ліра!
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2018
В житті, мабуть, у кожної людини
Стрічаються справжнісінькі перлини;
Без них у всіх нудний життєвий шлях,
Рясне не родить жито на полях.
Перлини ці – то не прості є люди:
Великодушні, добрі, а ще мудрі,
Частіше дбають не про себе, ні,
Йдуть по колючій босоніж стерні,
Та серце власне високо тримають
І в душі інших зерна засівають
І мудрості, і дива-доброти.
Й пустого слова вже не зрониш ти,
Бо уподібнитись цим людям забажаєш,
Свої поступки теж по них звіряєш,
Помітним стане й твій життєвий шлях,
Й жита рясніші вродять на полях.
6.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769145
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
Давно вже я не молода,
Сивіють коси, слабнуть крила,
Та думка ще жива зліта:
Невдачі, горе не скорили.
Міняє обрис дивний світ,
Не ті вже кольори навколо,
І навіть саду інший цвіт,
Лиш Сонце йде по тому ж колу.
Я хочу світ цей зрозуміть,
Прийшовши із батьків країни,
Хай не спішить душа старіть –
Людська вона, а чи чаїна.
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
Відлетів-промайнув і сімнадцятий рік,
Нам добавивши трішки віку.
Багатьом він засяяв зорею вгорі,
І таких у нас в Клубі без ліку.
Рік Новий особливий для кожного з нас –
Посилає нові надії,
Що повернеться Крим і прозріє Донбас,
І від того народ зрадіє.
В Новорічну казкову грудневу цю ніч
Зі святами вітаю, друзі!
Всім здоров’я, добра й перемоги в війні,
Хай міцні нас єднають узи!
З Новим 2018 роком!
31.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769045
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2017
Дитинство забрело в луги ромашкові,
Переплелись де ніжність і тепло.
І ми були так схожі з неваляшками,
Вгорі над нами сонечко плило.
А далі юність в сукні з горошинами,
Вітала й бігла якось водночас,
Злітала понад пишними жоржинами,
Лукаво посміхалася до нас.
І тільки після трапези весільної
Життя подібне стало рушнику,
Коли пішли дорогою ми спільною,
Хай нелегкою, але ж вибрали таку.
Вже у човні, штормами геть розгойданім,
Плило подружнє молоде життя,
Засіяне і квітами, й незгодами,
Й словами непростими каяття.
Хоч скоро крила наші вже притомляться,
Все ж вірю: посміхнеться доля нам,
Бо щастя є не тільки у жертовності,
А і в хмільному запаху вина,
Яке ми вип’ємо сімейством, міцно спаяним,
Коли зберуться за столом усі,
І зрозумієм, що життя не згаяне,
Якщо сидить тут рід у всій красі.
26.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка – не маска –
Свята то мамина любов.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А обніму її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.
Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.
Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Матусині очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Це він думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2017
З дитинства ми всі родом і з села,
Й дорога в світ для кожного була
Своя, що дуже не проста є,
Бо ж без землі ніхто не виростає.
Це їй завдячуєм своїм життям-буттям,
Саме її і я, і ти дитя,
І першим почуттям, і першим кроком.
Вона є мати й те незриме око,
Що бачить все й нічого не проща,
Тож хай не втомиться творить добро душа,
Щоби жили у мирі наші діти,
Щоб світ умів прийдешньому радіти,
І більше буде теплих кольорів,
І очі посвітліють матерів!
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017
Стомився день. До ночі ще далеко,
Та перший струмінь свіжості війнув.
І на душі так затишно і легко.
Здається, гори сам перевернув.
Із сонцем встав і старанно трудився,
Тож день прожитий знову недарма,
А зачерпнеш долонями водиці –
Утоми слід, мов вітром, геть здима.
І як повітря присмак вечоровий
Вдихнеш, відчуєш дивну благодать,
А вечір зустрічатимеш вчергове,
Про пережите не забудь згадать.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768537
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
А доля була крилата…
Мене повела від хати,
У світ, чужий і далекий,
Неначе того лелеку,
У світ, іще невідомий,
А там все не так, як вдома:
Вода не така в криниці,
І голос не той з пшениці,
І люди чужі, лукаві,
' І роси не так стікали,
Й не так половіло жито,
А треба, а мусиш жити…
Бо доля моя … крилата.
27.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
Тікає ніч на інший бік планети
І сни пливуть у недосяжну даль,
Не спиться совам, матерям, поетам,
І неспокійна в річечці вода.
Не сплять також холодні очерети,
Забрівши в воду майже до колін.
Дописують свої вірші поети,
А поряд з ними – свічка на столі.
Тривожить небо зірочка ранкова,
І соловей пісень ще не веде.
Здається, що нема ніде й нікого,
Та день новий, усе-таки, гряде.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768336
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2017
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.12.2017
Давно у снах
весна і літо, й осінь…
Тепер навколо
розляглась зима,
З глибоким снігом,
вітром і морозом,
На жаль, цьогоріч
іншого нема.
Частенько і
бабуся-заврюха
Навідує,
мов гостя, тихий край,
Тоді синички
й горобці-злодюги
Під стріхами
шукають собі рай.
Коли ж зима
під відлигу одягне
Дерева в срібні
ризи і кущі.
Здається, ніби
з неба білий янгол
Казкову втіху
сипле для душі.
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768218
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017
Заколисана піснею й мовою
Українська жива ще рідня,
Це Росія війну нам замовила,
Щоби знищити нас – роз’єднать.
Мать Рассєя нехай не старається –
Україні і мові в ній – жить,
А імперія скоро розвалиться,
Путін-цар у тайгу забіжить.
І тоді заживе вільно й солодко
Україна – найкраща земля.
Мир і Правда дорожчі за золото –
Дійде це колись зайдам з Кремля!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768207
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2017
Уже не паморозь – сніги
У мами в косах,
Коли всім літо навкруги,
Для неї – осінь,
Коли давно вже на крилі
І діти, й внуки…
Стоять портрети на столі…
Полин розлуки
Ковтає мати день і ніч,
Тікають сили.
Бентежить серце дивна річ:
Дочка із сином,
Котрі забули джерело,
Що їх тримає.
Може, й життя їх не вдалось –
Любові мало?
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Коли життя – не розпочать
І вже терпіти
Немає в матері снаги,
Й нема бажання.
Не раз вже сходили сніги –
Немає шани
До тих, життя хто дарував
І ніжну пісню,
Від себе часом відривав,
Старався, звісно,
Щоби не гірш, щоб нарівні,
Як людські діти.
Туди завжди лише вповні –
Порожній – звідти.
А вслід – гіркі, меткі слова,
Малоприємні.
І серце кров’ю залива
Від дум таємних:
Чому так випало мені?
Чия провина?
Слова чекались чарівні–
Образ лавина.
І болем повниться душа,
Німа – ридає.
Він і на мить це не лиша –
Роки гортає,
Сутулу старість ген несе
Ще й одинокість.
Для мами діти – то є все,
Геть власний спокій.
І пада моршкою печаль
На лоб, під очі,
Немов тавро, немов печать –
Біди то почерк…
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Й коли життя – не розпочать…
То ще терпіти?!
28.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2017
Колише ставочок хвиля
Й ховається під вербою…
Гніздо на ній птаха звила,
Придбала діток в любові.
Туман їх попестить зранку,
А вдень вітрець поспіває,
Чи чорна ворона каркне,
Малих пташенят злякає.
Матуся ж, уся в роботі,
І тато їй підсобляє,
За діток вони в турботі,
Гніздечко сінцем встеляють.
Пташкам і ставок радіє,
І зорі їх забавляють.
Аж поки під осінь в ірій
Гуртом попливуть над плаєм.
27.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2017
Знову ділять Україну
На «за» і на «проти»,
Чи і в душах вже руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи ще кров’ю не впилися –
Забажалось кави?
Чи в житті не відбулися,
Що звикли лукавить?
А чи совість розгубили?
«Рошену» схотілось?
Чи забули, скількох вбили,
Що сюди злетілись?
А чи серце оніміло,
Чи ж болю не чує,
Й тих, хто правду каже сміло,
В наметах ночує
Не за себе – за Вкраїну,
За мир та свободу?
Чи коліна не зболіли?
Станьмо вже народом.
Не ділімо ж уже неньку –
Біда ж бо єдина,
Думай кожен та гарненько,
Якщо ти людина,
Бо велика є різниця
Між людьми й рабами:
Першим воля навіть сниться,
Інші ж – із торбами
На поклон ідуть до влади,
Або ж утікають,
То хіба не є це зрада?
Чи й це не лякає?
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017
Народ мій є, народ мій завжди буде,
ніхто не перекреслить мій народ.
Василь Симоненко.
Народ мій є і був, і завжди буде,
Допоки існуватиме Земля,
Допоки серце кожного у грудях
Любов’ю душу буде окрилять.
Оцінить світ тоді і нашу сутність:
Жадання волі й здатність до звитяг,
І віру нашу, гідність і могутність.
Заслужимо цим право на життя.
Народ мій є і був, і завжди буде, –
Уписані в скрижалі ці слова,
І споконвічні наші атрибути –
Тризуб під сонцем, жито й булава!
20.12. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017
Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.
Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.
І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2017
Гортаю знов пожовклі сторінки
Історії моєї України,
А там – неволі чорної роки
І воскресіння не одне з руїни.
Сьогодні знов земля моя в війні:
Відтятий Крим, Донбас залитий кров’ю,
Неначе сам Нечистий зголоднів –
Упивсь війною і насупив брови.
І затремтіла змучена душа,
І вкотре небо про одне благала,
Щоби людей в біді Бог не лишав
І благодать навколо нас лягала.
17.08. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767682
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.12.2017
Виспалась ніч у долині.
Де ночувала краса,
Кремовий кущик калини
Теж чарував небеса.
Променем сонечка ранок
Ледь доторкнувся квіток,
І хоч було це ще рано,
Випив росиці ковток.
А пелюстки підставляли
Боки комашці дрібній,
Щастям росу запивали
Й тихо шептали мені:
«Поки нас сонечко гріє
Й рання турбує сльоза,
Й небо над нами синіє,
Житиме наша краса".
29.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767512
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017
Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.
Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить
До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767509
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017