| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Як можна душам звикнуть до рутини,
Коли народ нагнула так біда,
Коли серденько зранене дитини
З Донбасу й досі батька вигляда?
А той на нього з ангельського краю
І дивиться, і прикрива крилом,
Блага у Бога миру свому краю,
Щоби земля укрилася зелом.
І хто те зна, чи вистачить століття,
Щоб ми простили тих, хто у Кремлі?
Нові ж хрести, мов свідки лихоліття,
Насіялись так густо по землі…
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2018
Моя країна – ненька Україна –
Ці вимовляю з гордістю слова –
Тут світ чарує пісня солов’їна,
Господар землі густо засіва.
Моя країна – батьківщина жита –
А отже жити нам у ній віки,
Лиш би навчитись цій землі служити,
Як їй служили славні козаки.
Моя країна сильна і багата –
Це зрозуміли Раша, світ і Бог,
Ми навчимося й правдоньку кувати,
Розбудимо у дітях ту любов,
Що всіх вестиме на борню за волю,
Що, як вода, потрібна для життя,
Й здобудемо для себе гідну долю,
Не буде де «російського сміття»!
15.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2018
Життя гірка й солодка чаша
Іще не випита до дна.
Широка ще дорога наша,
Та я іду по ній одна.
Терплю вітри життєві й зливи.
Здається, їм нема кінця.
Вдови дорога особлива,
І іншої нема, ніж ця.
А ти пішов у світ незнаний,
Залишив прізвище й дітей,
І спомин, ніжний той, весняний,
Коли черемха зацвіте.
Найбільше щастя тепер – діти,
Хоч нелегка ця ноша є.
Той час, що плакати й радіти,
Обов’язково настає.
І коли прийде час весілля,
Дітей я стріну теж… одна:
В руках – рушник із хлібом-сіллю.
І плакать буде вся рідня.
Не подарую діамантів
Нема й не буде їх, либонь.
Найкраще, що дарує мати,
Сумління, вірність і любов.
Хоч маю я жіночу силу,
Пройду тернистий долі шлях,
Хай не темніє небо синє,
Хліб наливається в полях!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2018
Люблю зими веселу заметіль,
Коли сніжинки в танці знемагають,
А ранком сонце снігову постіль
Вогнем запалить, випливши з-за гаю.
Люблю і ранні подихи весни,
Коли сніги розбуджені рідіють.
Коли тепло затче не тільки сни,
Але й розбудить світлооку мрію.
Люблю я гамір літній дітвори
І шум вітрів, і гуркотливі грози,
І косовицю ранньої пори –
Такою є життя сільського проза.
Люблю осінні спалахи дібров
І полотно замисленого неба,
Коли від хвилювань холоне кров
І пеленають сум з водою верби.
19.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2018
Я люблю свою землю
І свій гордий до болю народ,
Цю любов пронести
Через всі негаразди зумію,
Із вогню і золи
Саме тут проростав патріот,
І тому тільки з ним
Я пов’язую долю і мрії.
Я люблю свою землю
І такою, яка вона є:
В історичних синцях
І тяжких закривавлених ранах.
Тут коріння моє
І насіння кохане моє,
Тож не зваблять мене
Ні близькі, ні далекі заграни.
Я люблю свою землю
У цвітінні садів і тривог,
І тоді, коли край
Чорним полум’ям воєн палає.
Знаю, виведе нас
Із пітьми закоптілої Бог,
Й сивочолий Дніпро
Схід і захід навіки з’єднає.
10.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802858
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.08.2018
Серед тисяч доріг і стежок
Лиш одну, лиш одну обираю
До свого сокровенного раю,
Де нікого ніхто не карає,
Де мільйони гарячих думок.
Серед хвиль призабутих морів,
Серед гір, що димлять в високості,
Я стою, ніби тінь, на помості,
І навколо немає вже злості,
А є віра – то мій оберіг.
Серед тисяч розвихрених фраз
Оберу ту просту, без прикрас,
Дух у ній щоб звучав новизни,
Щоб чужої цуралась казни
І в серцях у людських збереглась.
9.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2018
Вона, обнявшись з горем, спала,
В господі все сама вела,
З війни вдовою раптом стала,
Як і багато із села.
Сама косила і в’язала,
І ціпом молотила хліб,
Дітей до школи споряджала
І підпирала ветхий хлів.
Висока, статна молодиця,
У грубім чоботі – нога,
На ній – незмінна і спідниця,
Що стегна круглі обляга.
А вже як пісню заспіває,
Їй рівних, ні, нема в селі,
І сльози вміло заховає
Десь у найглибшій глибині.
Така вона, радянська жінка,
Жила що в повоєнний час.
Згадаю, й так стає вже гірко.
Хай це не вернеться до нас.
25.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802780
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.08.2018
Стояла ніч, всі зорі розгубивши,
Зі сходу в небі загорівся день,
А вже на землю на святу ступивши,
Збудив він птахів, звірів і людей.
Мереживом цвіли будівлі сонні,
Зненацька запалало в вікнах скло.
Горобчик ворухнувся на осонні,
І сон тікав далеко за село.
Півні пісні ранкові вже запіли,
Озвались відра в цямринах криниць.
Ворота ще мовчали – не скрипіли,
Чекали, поки випустять ягниць.
Застав зозулю у гніздечку ранок,
Поспати любить птаха у цей час…
В повітрі запах гіркувато-пряний
Із солов’єм схід сонця зустріча.
11.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.08.2018
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2018
У холодку, під липою, сидів
Ще не старий, здається, чолов’яга.
З усього видно, це його був дім.
Тут він живе… один і… «без бамаги».
Нехитрий і навколо інтер’єр:
Дерева пишні, клунок, пляшка пива…
Бомжом його назвали, бач, тепер…
Чи то гріхів своїх збирає жниво?
Ніхто про те не відає давно,
Та й він про все не хоче розповісти:
Сім’я була, чи карти, мо’, вино…
Тепер йому нема куди йти звідси.
А мимо люди плинуть потічком,
І кожен з них несе свої турботи:
Лиш він один… сидів якось бічком,
Потупив очі: сім’ї в них, роботи…
Усі спішать: дітей ведуть з садка,
Хтось на побачення біжить, а той – до неньки.
Когось присутністю своєю він ляка…
Взуття і одяг зношені, благенькі.
Не поспішають тільки його дні.
Частіш голодний. Ситий тільки літом.
Чи то немає в нього і рідні,
Чи то Нечистий править нашим світом?
Ніхто про те й спитати не бажа,
Чому він тут, під липою, надворі,
І ким його поранена душа,
Й зарадить як цьому людському горю.
Такий вже світ, жорстокий і… німий…
А ми ж усі, у першу чергу, люди…
Чи знаємо, де він серед зими?
Чи справді серце, а не лід у грудях?
9.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802686
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2018
Коли весна розбурканим крилом
Землі торкнеться й проліски розбудить,
Я поспішаю в ліс, що за селом,
Щоби красу побачити й збагнути.
Поміж дерев, що сік весняний п'ють,
Озера сині розлились навколо,
Сороки гнізда саме перші в’ють,
Долає сонце дня ясного коло.
Легень замало… Аж не продихнуть –
Так свіжо й легко тут лишень буває.
І неможливо час той повернуть,
Такої свіжості лиш тут трава є.
Рукою ніжно доторкнуся… Ну, дитя!..
Боюсь злякати весняну розпусту,
Що знає лиш любов – не каяття.
Ой, ле-ле! Стала в заячу капусту.
Ті кошики хоч мало прожили,
Та смак весни й буття уже пізнали,
Тож залицятись рано почали,
Мов говорили: «Залишайся з нами…
Ти мавкою зростеш поміж беріз,
Щоб ряст купати свіжою росою»…
Під вечір завершився мій круїз –
Побачення з весняною красою!
16.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2018
В гаю замовкли солов’ї,
Вітри у сни сховалися…
Спить ніч липнева на селі.
Ми ж у саду… кохалися.
Дивився місяць ізгори
І зорі милувалися,
Як ми тривожної пори
Невміло цілувалися.
І яблуневий сад принишк,
Навколо тихо й росяно…
– Люблю, – твій голос ледь зронив.
А місяць грався косами.
Пустунчик-липень насміхавсь,
Хоч був і зачарований,
Та зрозумів: нема гріха
Для тих, хто так закоханий.
7.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2018
Колисала нічка
Воду диво-річки,
Зоряним притомленим крилом,
М’яту із любистком
Зодягла в намисто,
Напувала сном моє село.
Нічка колисала
Зоряні кресала,
Дарувала місяцю пісні,
Мрію величала,
Ранок зустрічала,
Роси де сміялися рясні.
1.08 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802476
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.08.2018
Гостріше гострого меча
Буває слово для людини.
Хто його силу поміча,
Той цінуватиме родину,
Бо необдумані слова
Готові вбити – не вбивати.
Хто істину цю забува,
На кого-хоч може кивати.
Знічев’я ти не кидай слів,
Щоб не вернулись бумерангом.
Слова – найкращі із послів,
Вони найвищі мають ранги.
Слова ті щирі, від душі,
Що здатні камінь роздробити, –
Важливий для життя рушій,
Готовий подвиги творити.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2018
Земля Чернігівська талантами багата:
Довженка це і Стельмаха земля,
Тичина вчився слову тут й співати,
Верьовки хор теж вухо звеселяв.
Качанівку і Седнів, і Батурин
Тарас Шевченко серцем полюбляв,
Під сяйвом місяця, що плив попід Сатурном,
Він Катерини горе змалював.
Творив із ним Ілля – відомий Рєпін –
Тут «Запорожцям» образи збирав,
Він над султаном посміявсь, як треба,
«Руслана і Людмилу» Глінка грав.
Чи ж можна уявити славний Ніжин
Без Гоголя чи полку козаків?!
Десну-красуню без туманів свіжих?
А липи ще десь бачили такі?
Земля Чернігівська – це та земля єдина,
Де біль із радістю, мов сестри обнялись.
Радію, що я є її дитина,
І вірю, стане кращою колись!
4.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802296
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2018
Земля Чернігівська – колиска України…
Несу в долонях їй свою любов.
Це край верби, барвінку і калини.
За нього сотні раз лилася кров.
Палили нас і різали, й топтали
Монголи, дикі половці й Литва.
Козацька знать уперше тут повстала,
Хоч поплатилась за свої слова.
Полуботок, Мазепа, Скоропадський –
Козацьких днів і слава, і печаль –
Гетьманом кожен був із них і батьком…
Хіба можливо їх не величать!
Не одного гетьмана у холодний
Сибір заслали, щоби залякать.
Ті ж, муки приміряючи Господні,
Присягу не зганьбили козака.
Батурин спалено, а з ним – козацькі душі…
Здавалося, сам Бог ридав згори.
Чи можна, це згадавши, буть байдужим,
Пробачить смерть жінок і дітвори?
Пройшли віки… Їх не зібрати в жмені…
Підставив небу плечі чорний жертвам хрест.
Тисячооко дивиться на мене
Й на схід показує його уявний перст:
Поглянь, мовляв, яка краса навколо,
Зайди в козацьку церкву, помолись
За тих, котрі не вернуться ніколи,
За тих, кого замучили колись…
Довкола річка. Голубіють хвилі…
Тоді були червоними вони.
Це в них зарізані тоді знайшли могили
Діди, жінки і діти без вини.
І знову ллється наша кров на сході
(Москва на цей раз косить наш Донбас)…
Вона є катом для мого народу
Та всіх уже не знищити їй нас!
4.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802289
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.08.2018
(Присвячую ветерану АТО, активісту, Віталію Олешку з Бердянська)
Іще один герой упав – «Сармат» –
Не на війні, хоч воював в Донбасі,
Корупції і владі ставив «мат»,
Тому й загинув… Вдома… Не на пласі,
А пострілом у спину, на очах
Дружини, друга, поряд навіть хата…
Ще одного ми позбулись плеча,
Щоби в борні могли перемагати…
Та чи потрапить вбивця той за грати?
5.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802000
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.08.2018
Стефурак Степан Степанович- боєць ДУК "Правий сектор"!
Осінь 2014 року, стала для Степана останньою в житті.
Сьогодні в молодого Героя- День Народження.
Згадайте цього хлопця в молитві, спогадах.
Розкажіть дітям, онукам про нього.
Нехай знають- Степан загинув, щоб вони жили.
Він повернувсь додому… на щиті
Із рідного, як він вважав, Донбасу…
Туди юнак з Майдану полетів
І згинув від ворожого фугасу.
Він повернувсь додому… на щиті,
Хоч жити так хотілося хлопчині,
Не раз був переможцем у житті,
А тут… упав, немов на ту причину.
Він повернувсь додому… на щиті,
Хоч друзів прикривав завжди собою,
Так ворога хотів перемогти.
Душа ще там літа – над полем бою…
Він повернувсь додому… на щиті…
Схід боронив від вражої навали,
Усе, що міг, зробивши на війні,
Героєм став…
Його Степаном звали…
5.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801997
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.08.2018
Ще літо в лузі бавилося квітом
І птахи тренували голоси.
В оправу срібну одягались віти,
Коли п’яніли ранком від роси.
Котило сонце жовте тіло небом,
Пило водицю з чистої Десни,
А прибережні довгокосі верби
Сивіли і вітали день ясний.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801903
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2018
Окрайцем літа серпень виглядає,
Роса купає трави тут і там,
Самотній одуд у садку ридає,
Стерня застигла, де цвіли жита.
Хмаринки з високості одинокі
Благають осінь ще не поспішать…
У селянина більшає мороки,
Тож терпне від думок його душа.
Ідуть-пливуть тумани над землею,
Купають сірі ноги у воді,
Розбуджені ранковою зорею
Ховають віти в мокрій бороді.
Ще неба не турбує клин лелечий,
І синь не колисає ще журба.
Підставив небу ліс широкі плечі,
Вдихає запах першого гриба.
Такий він серпень – місяць загадковий:
Удень – ще літо, осінь – уночі,
Хоч сіє світло місяця підкова,
Та не знайшлись ще осені ключі.
21.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801901
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2018
Ой була історія
Отака:
Закохалась Глорія
В козака,
А була красива, мов
Вишні цвіт,
Видававсь щасливим їй
Цілий світ.
Приспів: А вишневий цвіт
Осипається,
Те, що в віщім сні,
Все збувається.
Хоч життя одне,
Все трапляється.
Дівча молоде –
Помиляється.
Той козак гультяєм був
Ще й яким,
Тож застерігали
Її жінки:
Ой не вір, дівчинонько,
Козаку,
Бо дістанеш доленьку
Ти тяжку.
Приспів /той же/.
Дівчина не слухала
Тих порад,
Бо кохала вухами
Всіх підряд.
Наробили славоньки
Козаки.
Ба, казали правдоньку
Ті жінки.
Приспів /той же/
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801809
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.08.2018
Із сивиною жінка повінчалась,
Коли його зустріла на шляху…
За стільки літ ні разу не стрічались,
А вже ж і в нього скроні у снігу.
Вона і він на цій землі не з казки –
Їх бігли поряд юності стежки.
В очах – без міри сонечка і ласки,
Й любові теж, здавалось, на віки.
Злодійкувато доля посміхнулась,
Надійні приховала козирі:
Стежини в різні боки повернулись –
Не вистачило світла від зорі.
Тепер ці очі рідні, до нестями,
Знов доторкнулись до її очей,
Здавалось, вони дна душі дістали…
І затремтіли серце і плече…
О, як її життя пекло-вертіло
І зодягло важкий вінок вдови…
Тепер їй утопитися кортіло
В очах його й напитись синяви!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018
Тиша спить за вікном,
Заколисана місячним сяйвом,
Зорі сріблом-зерном
Щедро всіяли стомлену вись.
І отари думок,
Забрели в мою юність русяву.
Соловей теж примовк,
Лиш підковою місяць повис…
Тиша спить…
24.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2018
Землі своїй я долю вишиваю
Гарячим словом стану меч сталить
Й до вічності, як мати, промовляю:
Живі з війни хай вернуться сини!
Я словом перемогу вишиваю,
Хай б’є воно прямісінько у ціль,
Ним маски підлості сміливо позриваю
Й утру сльозу матусі на щоці.
Й засяє сонцем вільна Україна,
Де люди особливі і земля,
І слово українське не загине
В бою супроти вірних слуг Кремля!
Цю вишиванку подарую світу,
Щоби про біль дізнавсь наш і красу,
Й про те, скільки осипалося цвіту.
За них молитву Богу понесу!
28.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801684
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2018
7 вересня в Авдіївській промзоні загинув Ігор Телюк – солдат, кулеметник 1-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців. Життя воїна обірвала куля снайпера.
Ігор народився 30 вересня 1979 року в смт Клавдієво-Тарасове, а мешкав у селі Бабинці Бородянського району Київської області.
Закінчив київське ВПУ №4, де здобув фах “верстатник широкого профілю 3-го розряду”. Працював у Бородянці за фахом, а також на інших роботах у Київській області.
31 січня 2016-го підписав зі Збройними силами контракт на три роки.
Залишилися дружина та донька, мати, брат і сестра.
Учора ще одна свіча згоріла –
Душа бійця з промзони піднялась.
Ще сонце вересневе землю гріло…
Чом доля врятувать не спромоглась?
Застигло у німім риданні небо
Над полем, де Авдіївка. В четвер.
– Скількох ще українців туди треба? –
Серця кричали з усіх сил тепер.
А згодом вдома свічечка горіла
Й рікою сльози бігли із очей.
Упала мати на холодне тіло
І біль її, немов метал, пече…
Чому синочка в неї відібрали
Й за що насправді ця іде війна?
Невже то доля з нею жарт зіграла –
Її і нас тривожить таїна.
8.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Ще монотонну пісню дощ співав,
Закуталося небо у тумани,
Вмивалася-купалася трава,
Краплин води листочки не тримали.
І гілля сосен опустило вниз
Лапаті і колючі свої руки –
Давно ж чекали теж дощу вони,
Тепер їх ледь помітні дивні рухи.
Під краплями рівненького дощу
Атласилось косулі мокре тіло,
А дощик несподівано ущух –
Зозуля покувати прилетіла.
15.04.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801585
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2018
Не можу я задніх пасти,
Щось кличе туди, де горить.
Мій статус такий – і баста…
Душа за тими болить,
Хто впав тут, переді мною,
Лишившись життєвих сил.
На себе буваю злою:
А що, коли він просив
Про послугу, ту, останню,
Що тільки одна бува,
І в мозку вже зависають
Мої й не мої слова.
Тоді я себе караю:
Чом не на передовій,
Й сіріє картинка раю:
Як жити його вдові?
Не можу я жить в комфорті,
Війни де нема й не чуть,
Там – очі в дітей голодні,
І слізоньки з них течуть.
А матері як те бачить,
Як тухне в очах життя
Дитини її… Й пробачить
Тим, став хто давно сміттям?
Не можу іти-кульгавить,
Мовляв, хтось та доведе,
Не вмію брехать-лукавить,
Тож місце моє не десь,
А там, де сьогодні жарко,
Де наш опадає цвіт…
І моторошно, і жалко…
Чого ще чекає світ?!..
14.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801484
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2018
Стомилась нічка, літня, темнокрила,
Давно кінець поклавши балачкам,
Усе живе коротким сном зморила,
Згубила лік у небі зірочкам.
Нарешті сон той проганяє ранок,
(Його збудили перші голоси),
Зірки хутенько в пелену збирає,
Ховає стежку в відблисках роси.
Пливуть легкі над озером тумани
І гублять коси, сиві, поміж трав,
Ранкову тишу впевнено тримають,
Аж поки день укаже шлях вітрам.
Дрімає літо в лузі, на покосі,
П’янить сухого сіна аромат,
Вітри ті заплітають вербам коси,
Лоскочуть воду, ніби жартома.
24.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801483
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.07.2018
Купити мир за будь-яку ціну
Хтось пропонує, щоби зменшить жертви,
А інший проклинає цю війну
І сам готовий за Вкраїну вмерти.
Така дилема доконає нас,
Поки не знайдем рішення одного,
Що Україна – Крим це і Донбас,
Й народ один без класу панівного.
Допоки станем істину шукать,
Хто правильний, а хто ще правильніший,
З нас ворог буде ниточки сукать,
Щоб відірвати шмат собі побільший.
Тож проганяймо історичний сон,
Що сіяв смуту не одне століття,
УПА це й боротьба УНА-УНСО –
Росточки волі проросли ізвідти.
Згадаймо, як вмирали за народ
Ті козаки, що шанували волю,
Й коли впаде останній патріот,
Стань ти ним і плекай країні долю!
Найвищу в світі має мир ціну,
Сповна уже сплатила Україна,
Тож має тільки виграти війну,
А не просити миру на колінах!
28.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801364
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2018
В хустці чорній траурній підряд
П’ятий рік живе моя Вкраїна –
Це тому, що «учорашній брат»
Знову звичку виявив зміїну:
Як удав, готовий задавить
Тих, без кого жити вже не може.
Не болить йому сльоза вдови.
Звик себе вважати за вельможу.
Та в Союз не буде вороття,
Де Росія звикла панувати,
Український син віддасть життя,
Щоби в наймах не стогнала мати.
26.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801359
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.07.2018
В старій хатині заховався сум
Під сірими від часу рушниками.
Узори їх ще бережуть красу,
Що маминими створена руками.
В них дивовижних маків пишний ряд,
Волошки із колоссям обнялися.
З портрета очі мамині зорять
Крізь запах чебрецю і дрібнолисту.
Он мальви заглядають у вікно:
Кортить і їм на диво подивиться.
Цим квітам теж, мабуть, не все одно:
Чи жита то колосся, чи пшениці.
Ті рушники – чарівне полотно.
В них – доля жінки, котра вишивала,
І покоління роду не одно,
Що витримало не одну навалу.
В них древо роду гіллям піднялось,
Його не знищити, ані зламати.
Усе, що малося в житті, те відбулось,
Та вище всього оберегом мати!
27.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2018
Ми роз’їхались надто юні,
А зустрілись… занадто сиві…
Віддзвеніли кохання струни…
А були ж молоді, щасливі…
Розпрощалися ми весною,
А зустрілись у зрілу осінь…
В когось вмилась щока сльозою.
Всі зібрали життєвий посаг.
Ми сьогодні знов повернулись
У дитинство, те, безтурботне,
Одне одному посміхнулись:
Досить жити лиш для роботи.
Зустріч наша багато важить –
Півстоліття ж бо за плечима –
Зморшки наші про нас розкажуть,
Що вмостилися під очима.
Зустріч наша у день липневий,
Коли жита вже гнеться колос,
Зачекались ми всі на неї,
Кожен-кожен подасть свій голос,
Хто він і де літав ці роки,
І чи не притомились крила,
Які мав від життя уроки
І як думка про рідне гріла.
І не є це уже секретом,
Що життя людське надкоротке,
Тож так мало часу для злетів,
Після – діти, онуки, фотки.
Тому, друзі, й цю мить цінуймо,
Бо ніхто не прожив ще двічі –
Пам’ять мертвих теж пошануймо,
Бо ні школа, ні ми не вічні!
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801221
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.07.2018
(Присвячую поетесі Олі Калині та іншим матерям, чиї сини загинули в АТО).
Звертаюсь до тебе, згорьована нене.
Мої співчуття й шанування тобі
За все, що синочок зробив твій для мене,
За твій материнський невимірний біль.
За те, що ти сина героєм зростила,
За ночі безсонні й рясну сивину,
За щирість, з якою ти Бога просила
Його врятувать і кляла цю війну.
Тобі поклонюсь, мов богині, покірно,
Бо ти заплатила найвищу ціну:
Ти вирвала серце, землі своїй вірне,
Це виграти нам допоможе війну!
26.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801121
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.07.2018
Літа його вдяглись у сивину,
Коли удруге він зустрів війну,
Коли не із чуток знав про Афган,
А втрапив під смертельний ураган
В свої неповні дев’ятнадцять літ,
Коли Кабул палав на цілий світ.
Солдатом ставши на чужій війні,
Він присягнув. Не міг сказати «Ні!»
Посеред скал азійської землі
Ледь не загинув. Вижити ж зумів,
Коли горіла і земля навкруг.
Тоді загинув кращий його друг…
З квит очком члена ВЛКСМ
Молився він і проклинав усе…
Згодом Всевишньому подякував за те,
Що сонце знов побачив золоте.
Приходили не раз до нього в сні
Ті, хто стояли поруч на війні.
Життя котилось колесом, м’ячем,
Та в серці й досі біль вогнем пече,
І корчиться-стражда його душа,
Коли згадає, друг як залишав
Цей світ. А був йому ж, як брат…
А чи послав би в нього він снаряд?
Ще пам’ятав боєць, як пахла кров,
Яка ціна життя і що – любов,
І чим для нього рідна є земля,
І в небі «кру» осіннє журавля.
Весну теж не одну в житті стрічав,
На руки брав синочка-дитинча,
І навіть внука врешті дочекавсь.
Роботи не цурався, не лякавсь.
Та ось Майдан… І запалав Донбас
У роковий для України час.
Синок туди солдатом поспішав…
Затріпотіла воїна душа:
«Ну, як же це? Як міг російський «брат»
На українців посилати «Град»?
І плечі дужі вправно розправля, –
Це вже моя горить тепер земля!»
Із сином поряд став у перший ряд,
Щоби зустріть один на двох снаряд…
Було так, є і буде на Русі:
Залежить перемога від усіх!
27.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801120
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.07.2018
Коли уп’ється літечко красою,
Й дістане жайвір сонечка крилом,
Згори його поллється диво-соло
Понад полями і моїм селом.
Той спів пташини сколихне діброву,
Напоїть ніжним трепетом жита,
Освятить душу вірою й любов’ю
І здастя мені, та я і не та.
Я теж розправлю вільні свої крила,
Щоб пісню ту над світом пронести,
Щоби вона висоти підкорила,
Злітала вище, ніж святі хрести.
Ту пісню доточу своїм сопрано
І розпочнем із жайвором дует,
Який загоїть віковічні рани,
Що здатен лікувати лиш поет.
27.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800998
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.07.2018
Вона пройшла, струнка, зеленоока,
У камуфляжі (він їй до лиця)…
Припухлі губи, біля вушка – локон,
Й статурою не схожа на бійця.
Ішла не просто дівчина – мадонна.
Здалося, що зійшла із полотна,
Щоб Україні врятувати долю,
Бо ж замахнулась на Донбас війна.
Не видають ще зморшки її роки,
Шнурочки брів, мов чайки два крила…
Їй завдяки, сьогодні маєм спокій,
Хоча й вона у пеклі побула,
Але не з тих, щоби стояти збоку,
Коли земля від болю знемага.
Їй не чужі історії уроки,
Тому й грозою стала ворогам.
Горять вогнем її великі очі,
Бажання помсти груди розпира…
Той погляд передати важко й зодчим…
Сам Бог велить їй ворога карать.
Пройшла вона, упевнена, щаслива,
Готова обійнять руками світ…
«Вона сьогодні – за дочку й за сина,» –
Подумала я дивлячись услід.
20.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800996
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.07.2018
/Пам’яті Віктора Ходака із Ливенського, що загинув безвісти, присвячую. Ця подія надзвичайно сколихнула мене ще й тому, що моє дівоче прізвище теж Ходак./
Гортає вкотре пам’ять сторінки,
І серце материнське завмирає:
Синок у неї, молодий такий,
Тепер, мабуть, душа летить до раю.
А був же він однісінький-один –
Її кровиночка, ні, сонечко, єдине,
Багатодітних стільки є родин,
Та тільки їй прийшла лиха година.
Він звик для себе долю вибирать
І йшов туди, де важче, небезпечно,
Тепер свободу й землю рятувать
Пішов і став героєм, безперечно.
Давно його замовкли позивні,
Та віра материнська не вмирає:
Не може ж він без імені в землі
Лежати, коли матінка згорає.
Вона його чекала стільки днів
І все життя іще чекати буде,
І житиме надією, без снів,
Бо не дозволить їй любов забути.
11.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800886
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.07.2018
Коли вітрила осінь підійма
І в далеч біло-синю відлітає,
Лягає всюди килимом зима,
Аж поки сонце весну привітає.
Воно запросить до життя зело,
І журавлями небо розмалює,
Що синім морем рівно розлилось…
Сади травнева заметіль схвилює.
Коли ж краса ця в літо заблука,
Озветься з лісу дивним стоголоссям,
Жита гроза липнева підляка,
Й волошки сині згубить між колоссям.
15.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800881
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.07.2018
В зелені шати літечко вдяглося,
Луги вже запросили косарів,
З вітрами цілувалося колосся,
У холодок ховались комарі.
І сонечко сміялось полуденно,
І дна сягала в річці дітвора,
Курчатка шубки міряли модерні –
Це є найкраща літечка пора.
А коли вечір ледь прикриє плечі
Німою прохолодою згори,
Коханій качур пір’ячко розчеше
І серце качечки зуміє підкорить.
А потім зорі вийдуть вечерові,
Свисточки налаштують солов’ям,
І ті затягнуть хором учергове,
І сном, блаженним, спатиме земля.
16.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800723
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2018
Розлились по землі
Чорні сльози біди і печалі…
Бандюки, що в Кремлі,
Про війну навіть не прокричали,
Лізуть, і не спинить
Біль, гіркий, у серцях, материнських…
Гинуть кращі сини
Від снарядів і мін чужинських.
В чорній смуті земля,
Адже діти щодня її гинуть…
Кровопивці з Кремля
Їм підступно готують могили.
Та мине полоса –
З болю чорного вирвуться люди,
А святі небеса
Скоро синіми й мирними будуть.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800721
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.07.2018
Коли у сни вривається війна
І ніч лякає зойк вдови й дитячий,
У хату горе двері відчиня,
Й невтішно мати за синочком плаче,
Той біль землиця також відчува,
Вона ридає німо, хоч незряча…
Які і де знайти такі слова,
Щоб ними пояснити смерть юначу?
Земля страждає разом з усіма
І стогін свій теж додає за сином,
Коли у лоно у своє прийма
Того, кого війна в бою скосила.
17.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800582
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.07.2018
На землю вечір тихий опустивсь,
Засіяв небо зоряним намистом…
Цвіркун у мокрих травах заросивсь…
Заграла його флейта урочисто…
Й душа затріпотіла солов’я,
Боялась дійство вечора проспати –
Реакція на все в нього своя –
Пісенно-зоряні гармоній постулати.
Вечірню тишу сміло сколихнув
Не просто піснею – веселим щебетанням,
Збудив у лісі приспану луну.
Пора прийшла для любощів, кохання…
Торкнувся спів зірок і вітрокрил,
Полився хвилею над сонною землею.
Здалось на мить, ворота в рай відкрив,
Благословивши на життя єлеєм.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800580
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.07.2018
Непросто зупинити водограй,
Коли для нього служать небо й гори,
Коли Карпат чарівно-сивий край
Розлив навколо смерекове море.
Коли у нім танцюють сотні сонць
І вже не шум, а гул стоїть довкола,
Тремтить він між навколишніх висот,
А звук такий, який не чув ніколи.
Не варто й зупиняти водограй,
Це – муза гір, вона завжди примхлива,
То поведе тебе у дивний рай,
То в річку перетвориться бурхливу.
13.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800426
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.07.2018
Дрімає літо в сивих полинах,
Упившися легкою гіркотою,
А може, і не їх у тім вина,
А ночі неповторної, святої.
Коли усе злилось в легенький шарм –
Пора якраз рясного квітування,
Тож одинока стомлена душа
Шукає насолоди і кохання.
Репертуар закінчивсь в солов’я,
А серце кличе пару до єднання.
Зрадливий місяць сяйво простеля,
Поки зоря замінить його рання.
Колишуть тишу дивні скрипалі,
Чергуючи тональності сюрчання.
А літо… спить посеред полинів,
Вдихаючи той запах незвичайний.
19.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800424
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.07.2018
Так часто хочеться утрапити у казку,
Забувши про життя суворий ритм,
І спраглими губами пити ласку,
Вершину не одну ще підкорить!
Упитися надією, мов дивом,
Ударить лихом об землю: доста!
Нелегко жити в світі цім правдивим,
Та кидатись не варто із моста,
Бо стільки ще чекає справ на мене,
І кожна потребує ще тепла.
Ділитиму усім по повній жмені,
Лиш би ріка життя іще текла!
І на доріг складному перехресті,
Коли я ненароком теж спіткнусь,
Мене хтось теж відважиться підвести,
Та поки що теплом своїм ділюсь!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2018
Впиваємось п’янким вином-нектаром
Із шумовиння білого садів.
Ген, солов’ї запіли-засвистали –
Вечірнім зорям кожен з них радів.
Коли душа пташиними піснями
Й теплом весняним повниться ущерть,
І синь небес, і сонечко над нами,
Тоді здається, що потрібно ще?
Та так уже влаштована людина,
В гармонії щоб жити з усіма:
З природою, в суспільстві й в теплу днину
Душі щоб не морозила зима.
15.05 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2018
На прадавнім кургані-могилі,
По-старечому витягши руки,
Дуб стоїть. Він в війні не загинув,
Не оглух і від вибухів-звуків.
Хоч гуляли над ним блискавиці,
Навіть грім його вперто обходить,
Щовесни на гілляці-правиці
Птахи житло для себе знаходять.
Веселіш тоді дубові жити:
То пісні і розваги, пташині,
То глузують волошки із жита,
Споришем пробігає стежина.
Мов Атлант, тепер дуб на кургані,
Із землі п’є корінням він силу,
Небо гіллям своїм підпирає.
Вірним світу цього є він сином!
04.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
Одні у світ приходять, щоб ламати,
Забувши про важливий заповіт:
А інші, щоб його розбудувати,
А мати, щоби вижив білий світ.
Приносячи себе йому у жертву,
Собою вона зцілює його,
Готова й на хресті за нього вмерти,
Часом і сина віддає свого.
Вуста її молитву вишивають,
А очі бережуть святий поріг,
Вони і маски підлості зривають,
Щоби Господь планеті мир зберіг!
Вклонімося ж доземно материнству,
Щоб тих очей не мучила сльоза.
Хай сонцем мами посмішка іскриться
Й війна ніколи світ не колиса!
16.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018
Життя ніколи не бува простого –
У нім багато знаків запитань.
Жени від себе ту життєву втому
Що заважає дихать і літать.
Коли ж пізнаєш насолоду лету,
Життя стає світлішим – не нудним,
Так зрозумієш воїна й поета
І справжній жах і зради, і війни.
Вони ведуть народ до ешафоту
Лише за те, що він у світі є.
Служи ж на благо рідного народу,
Лиш так ім’я не очорниш своє!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2018
Пливуть літа крізь осені і весни,
На скронях вишиваючи сліди.
Ледь притомились долі й віку весла,
Навколо ж тільки більшає води.
Розхитує вона у хвилях човен,
Сердито вириває весла з рук,
Та буде краще завтра, ніж учора,
І я позбудусь учорашніх мук.
І хоч літа у білий сніг прибрались,
Так хочеться ще вірити в дива.
Може, тому й ніде не прогиналась –
Сильнішою старалася ставать.
Легких стежинок у житті немає,
Та силу додає людині дух:
Це він її і на плаву тримає.
Для власних весел сили я знайду!
16.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2018
Серед тисяч розкованих фраз
Та одна, котра гріє серця,
Перетворює душу в борця,
Кров у венах хвилює щораз:
«Я люблю!» Камертоном звучить
Двох закоханих душ переспів,
І немає важливіших слів,
Коли серце співа – не мовчить:
«Я люблю!» Ці чарівні слова
Чути хочуть усі повсякчас,
Й оберегом в житті є для нас,
Здатні душі добром засівать:
«Я люблю!»
18.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Давно всі сказані слова
І ним, і нею –
Розкішні із весни хліба
Стали стернею.
Давно закінчився терпець ,
У душах – рани…
А може, стали під вінець
Обоє рано?
А може, витліла любов –
Зола лишилась?
А чи забув про нас сам Бог?
Серця втомились?
Давно всі сказані слова,
І в серці – пустка.
Від дум аж пухне голова,
Бо ж їх так густо.
Страшний сміється лиходій –
Знайшов забаву.
– Для чого ми зійшлись тоді? –
Думки стрибали.
Як сонце сходить, то трава
Росою плаче.
З любов’ю серце ожива
Завжди неначе.
А коли сонечка нема,
Травиця в’яне.
В душі – одна лише зима…
Що буде з нами,
Коли всі сказані слова?
13.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Не може розмірено дихать земля:
Вогонь їй і дим заважають.
Лихі посланці прибули від Кремля,
Людей у катівні саджають.
Не просто людей – України синів,
Що здатні безмежно любити
І землю, й дітей, і своїх матерів,
І волю, яку не убити.
Й горить у очах їх незвичний вогонь –
Катам його не зрозуміти,
Й поставити поряд немає кого
Із тих, що Москви сателіти.
І вкотре жахається небо, і Бог
Того, що творять у Донбасі,
А та, до Росії велика любов,
Загубить усе там наразі.
4.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799672
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.07.2018
Кохалася у житі квітка росяна,
Великим синім оком сонцю посміхалась.
Світило спить, було, і квітка засина,
Бо вволю вже за день наколихалась.
Її волошкою назвав народ колись,
І зовсім не тому, що з виду волохата.
Русалки то полів, що сонця напились
І з неба в жито впали. Їх багато.
Хто до краси тієї серцем доторкнувсь,
Вдихнув хоч раз жагу замріяного поля,
Мені здається, той у рай, земний, пірнув,
Де все переплелось: краса, життя і воля.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли зустрілись погляди очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
Розправивши зірчасту парасолю,
Тікала ніч у літо від весни,
А соловей скінчив вечірнє соло,
В гніздечко запросив до себе сни.
Дрімали верби, коси розпустивши,
Долонею застиг широкий став,
Що звечора, заколисавши тишу,
У обіймах її до ранку спав.
Щокатий місяць не збирався спати –
Чумацький шлях легенько перетнув,
Осяявши дерева й білі хати,
У воду впав, та хвильок не горнув.
Дивилась ніч на жовтувате диво
Й до нього посміхаючись, цвіла,
Поки зоря, ранкова, розбудила
Людей і верби, й став, що край села.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2018
Мліє літо в нашому садочку:
Сонце зачепилось в вишняках,
Стука дятел диво-молоточком –
Павучків-жучків геть полякав.
Гілля-руки вгору тягнуть сливи,
Нанизавщи сотні ягідок,
Поряд кучерявиться малина,
Кетяги сховала в холодок.
Кличе погляд за садочком річка,
Що лоскоче хвилями кущі.
Жабки підставляють сонцю щічки.
Очерет прочісують вужі.
Скільки ж дива виткало нам літо:
Запалило сонце на воді.
Котре ловлять безнадійно діти.
Чи йому можливо не радіть?
21.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799439
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.07.2018
Іще один в минуле день подавсь,
Шлях помережив добрими ділами:
З вітрами на калині погойдавсь,
Озерну воду пив із журавлями,
Трудився в полі – жито змолотив,
Колись би тиждень люди його жали,
Тепер же лан, бурштинно-золотий,
Стернею став, де бусли походжали,
Із сонечком купався у воді,
На плесо-дзеркало привів качат-малечу.
Так і прожив життя своє в труді
Цей день, поки йому зустрівся вечір.
9.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.07.2018
Жінок у світі білому багато –
Застигла їх краса й на полотні,
Та найсвятіша поміж ними – мати,
Що йде частіше боса по стерні.
Вона і є та світу рятівниця,
В якої діти – справжній дивоцвіт.
Душа – любові світлої криниця,
Приречена урятувати світ.
Матуся – й роду вірна берегиня,
Хоч створена, говорять, із ребра,
Не побоюсь назвать її БОГИНЯ
Любові, щастя, миру і добра!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
Сипле долі рука
Щастя у зашкарублі долоні…
Тішить це і ляка,
Бо такий непростий маєм світ.
Полиновогірка
Течія ще тримає в полоні…
Я ж пливу і щодня
Свого роду лелію в нім цвіт.
У відкрите вікно
Учергове весна заглядає…
І вже не всеодно,
Коли ж літа настане пора…
Не упасти б на дно…
Хай зозуля кує – не ридає…
Я ж молюсь, щоб війни
Не зустріла в житті дітвора.
Із Росії війна
Заповзла до Донецького поля…
І чия в цім вина,
Визначати сьогодні не слід…
Помолюся за нас,
За землі Української долю…
Мо' ж, біда об'єдна
Й поважатиме нас тоді світ!
Я на вістря часу
Сивочолі літа нанизаю,
Сіроокий свій сум
Заховаю… О, ні, загублю!
Їм тепло понесу,
Бо згодиться в житті, я це знаю,
Й материнську сльозу
Проковтну, бо онуків люблю.
27.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
Стелилась доля дівчини непросто…
Спішила жить, де тисячі людей…
Залишила красу села і простір
І долі віддалась: нехай веде…
Летіла в світ без остраху, як завше,
В п*ятнадцять років дивляться на світ.
Може, вернутись?! Ні, уже нізащо –
В Чернігові он скільки є робіт!
Камвольний… Там працює без утоми
(Не звикла задніх пасти у житті),
Молилась іноді, ледь вміючи, святому,
Хоч це й заборонялося тоді.
Раділа першим успіхам, зарплаті,
Сіреньким будням, сонячним святам,
Любила, як і молодь вся, поспати,
У мріях в сьомім небі політать…
Зустрілась якось дівчині і пара:
Вдівець, в літах, з ним – шестеро дітей…
Та не вважала це за Божу кару
Й на труднощі не скаржилась ніде.
Пливло життя не човником – паромом,
Під ним – каміння, сильна течія.
І грози були з блискавкою й громом.
Трималась на плаву таки сім*я.
Народжено і діточок ще двоє –
Тепер вже мали власний дитсадок –
Трудилися, немов воли, обоє.
До праці кликав кожен день гудок.
Державу підіймаючи з руїни,
Складали надважкий життєвий тест.
Ледь вижили під голод всі. Й боліли
Їх душі і народжувавсь… протест.
Здолала все в житті ця дивна пара
(Від неї старший він на надцять літ),
Утрапив у тридцятих він… на нари,
Не залишивши й діткам заповіт.
Вона ж сама виводила їх в люди,
Шукала всюди і його сліди.
Для внуків-правнуків вона була і буде
Криницею любові й доброти.
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799214
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2018
Не раз він починав своє життя
Із аркуша чистенького, нового,
Минуле викидаючи в сміття,
Ставав не раз на ноги свої кволі.
Не раз оцінку сам собі давав,
І починав нові і плани, й дії,
Але не відбулись в житті дива
І розбивались матері надії.
А він ішов у темряву, в тунель,
Де тільки морок – світло не маячить,
Де цвіллю і болотом тільки тхне
І доля одинока тихо плаче.
І крається-карається душа
Її й його. Де ж вихід з лабіринту,
Котрий обом нічого не лиша,
Як тільки одне одного корити.
А роки – то підкорення вершин,
Яке щодень стає все важче й важче,
І де знайти отой один аршин,
Щоб горе виміряти, долі не зламавши?
Й пливе життя – ланцюг складних подій,
Знайти їх чергу важко в круговерті,
Та неможливо жити без надій
І пережите неможливо стерти!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799211
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2018
Пахне рутою-м’ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч.
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я ж, думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
І мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
У красу закохаюся,
З ранком тим привітаюся,
А зустрінуся з вечором –
Знов роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2018
Іду крізь час і біль випробувань,
В синцях і тіло, і душа, і руки,
Іду шляхом невдач-розчарувань,
Долаючи й п’ючи зустрічні муки.
Крутий той шлях угору, ще й стрімкий,
Устелений шипами і камінням,
Та хоч на схилі вже мої роки,
Таким душі моєї є веління:
Іти поміж поразок і звитяг,
Коли той шлях любов’ю не зігрітий,
Та без турботи не бува життя,
Тож вистояти треба в нім зуміти!
3.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2018
Принишкло між ярів моє село,
В долині, де хлібів густі посіви,
Де колисали зорі й вечір співи,
Де соняхом дитинство відцвіло.
Ставки, як біло-сині дзеркала,
Пишалися водою, взимку – льодом.
Я ж– працелюбним Ходаковим родом,
Що гордістю тоді був для села.
В нім ті, що не лежали на печі:
Чудові будівельники і зодчі,
Котрі не знали ані дня, ні ночі,
Військові, вчителі і сіячі.
І ткалі, й вишивальниці були,
Що прославляли українську долю,
А час приходив рятувати волю –
З гнізд вилітали не сини – орли.
Важкий сьогодні для держави час,
Та Ходаки не звикли задніх пасти,
Ці не дозволять матінці пропасти –
Летять тепер в задимлений Донбас.
І знову я укотре повторюсь:
Мій рід і був, і є, і авжди буде.
Одні з найкращих у селі цім люди…
Люблю його й по праву ним горджусь!
3.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798977
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2018
Торжествує душа,
П’є енергію сонячних ранків,
І вже я не чужа
Цьому світу і вічній красі.
Вип’ю кварту води
Із криниці – природного збанку,
Й заходжуся ходить
По холодній траві у росі.
Серце змінює ритм –
І чеканить життєві частоти,
Синь чарує згори –
Вимальовує пензликом даль.
І біжать табуном
Мої роки в далекі висоти,
Де звучить метроном
Й стежку зоряну тихо гойда.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018
На замріяній калині
Вже проснувся перший квіт,
Вітер спить у тій долині,
Не тривожить її віт.
Там вода біжить-струмує,
Сріблом-дивом миготить.
Дівчинонька там сумує,
Нахилилась до води:
– Ой водиченько-струмочку,
Вдаль біжиш ти день і ніч,
Прала милому сорочку
Й одягла тут при зорі.
А тепер його немає –
Мусив їхать на війну,
А мене журба ламає.
Бо лишив мене одну.
Той струмок біжить-дзюркоче,
Прислухається до слів,
Ще й молитва слух лоскоче,
Вона краща із послів.
Чує, як козак додому
Мчить полями навпростець,
Волю він везе і втому
Й перемоги вдяг вінець.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798854
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.07.2018
Земля Чернігівська ураз заголосила:
Пішов у вічність вірний син її...
О. як вона любила свого сина!
А він віддав їй всі роки свої!
Його у серпні мати народила,
Подарувавши долю непросту,
А та по тюрмах, засланнях водила,
Та мав Лук’яненко свою мету святу.
Нагадував він швидше в клітці птаха,
А птахові без волі не змогти,
Кращі роки життя поклав на плаху,
Колючі розірвав таки дроти
Й імперію зумів перемогти.
Прощається сьогодні Україна
З великим сином отчої землі.
Ніколи не ставав він на коліна
І нам боротись до кінця велів!
Прощається й земля з борцем за волю
І п’є гірку настояну печаль,
Та вже не буде вороття сваволі,
Хоч важче стане без його плеча,
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798842
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.07.2018
За що ж покарана ти, ненько Україно,
І душу травлять згірклі полини?
Чому твої синочки кращі гинуть
В вогні незрозумілої війни?
Чи не тому, що ти терпіла довго
Принижень стільки і «братерський» глум,
Все сподіваючись отримать кращу долю
Й так довго кланялась російському орлу?
А мо’ тому, що істину забула,
Що воля здобувається в борні?
Скільки ж синів твоїх лягло в Кабулі
В афганській, а чи іншій ще війні?
А мо’ тому, що вірила безмежно
У складені «совітами» казки?
В них не було про волю, незалежність,
До комунізму шлях лежав слизький…
Війна завжди приводила до згуби –
Сьогоднішня розкрила очі нам.
Й поставила питання доля руба:
Чи зробить нацією наш народ війна?
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798655
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2018
Вікно завісив нам з тобою вечір
Фіранкою імлистою в світилах…
Рука твоя лягла мені на плечі,
Й зненацька коси шовком розпустились…
Просилася між нас чуттєва казка
І напоїла чарами, здалося,
Пили уста і душі наші ласку,
Розсипану любистком у волоссі.
А зоряна фіранка споглядала,
Як тіла два сплітались воєдино,
І коси вже на плечі не спадали,
Зоря нова в той вечір народилась.
1.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Життя земне важке і загадкове:
В нім біль розлук, любові таїна,
І щастя часто згублена підкова,
І страх, коли вривається війна.
Землі болить, коли синів втрачає
(Ба, волі не бува за півціни),
Усюди на колінах зустрічає
Народ своїх героїв із війни.
Серця тоді у чорний біль закуті
Й не стихне він, й не зникне до кінця –
Сплелися в нім далекі війни й Крути,
І світова, й з Московією ця.
Життя, тебе не просто зрозуміти,
Коли ти є та вічна боротьба,
Коли сама людина собі мітить,
Що є для неї гідність і ганьба.
17.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2018
Найтяжчий гріх, коли ти друзів зрадив,
Не варто, кажуть, зрадників прощать,
Народ покірний може й землю втратить,
Що ж дітям в спадок буде залишать?
Ніхто не може жити без свободи –
Це аксіома на усі часи –
Коли ж земля втрачає патріотів,
Затчеться сумом неба світлосинь.
Збагнуть непросто ці життя уроки,
Бо стільки в світі білому незгод!
Роби в житті обдумані лиш кроки,
Щоби не проклинав твій рід народ!
5.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2018
Ще дзвеніло літо
В теплих споришах,
Сонце ясно світить,
Спать не поспіша.
Пахнуть квіти й трави
Медом та вином,
Бабки крильми грають
Бавляться давно.
Небо синьооке
Простір обняло,
Бігли на толоку
Вівці за село.
Сірі, кучеряві,
Теплі кожушки
Обминали ями,
Бігли навпрошки,
Адже заблищало
Срібло там води,
Швидко наближались
Й ми усі туди.
Засинає літо
В теплих споришах,
Майорить в повітрі
Осені душа.
14.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798424
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2018
Нам шанс дається раз у цьому світі,
Щоби не нарекли нас «пустоцвіт»,
Красу пізнать зими, весни і літа,
І після себе залишити слід.
У дітях він, у правнуках і внуках,
В посадженім учора деревці.
Ніщо не дістається нам без муки
І без роси на маминій щоці.
Життя завжди свої закони пише,
Для них надійна охорона – Бог.
Чергуються у нім і буря, й тиша,
Людська ненависть і свята любов!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798423
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2018
Купальську ніч, липневу, загадкову
Дарує людям раз у рік земля,
Краса небес її також казкова.
Здається, світло ллється звідтіля.
Палахкотить вогнем ясним багаття…
Навколо юнь, віночки на воді.
Горять свічки яскраві. Їх багато…
То так Іван Купала захотів.
Бринять пісні, і сміх, легкий, веселий,
Колише цю купальську дивну ніч,
Котра під ноги щастя людям стеле,
А це в житті важлива справді річ.
7.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2018
Розпахлось літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
А там ставок застиг у сивих лозах,
Срібляста повінь розтопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та особлива, в кожного своя.
І вечорів казкова зоряниця
Нову надію щедро посила.
П’янить колосся жита і пшениці,
Що підступили близько до села.
Хвилює серце пісня солов’їна,
Саме вона любов і дух зціля –
То все моя красуня Україна –
Моїх дідів і прадідів земля!
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2018
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798086
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.07.2018
В ліс манить запах стиглої суниці,
І звуків, і видовищ карусель…
«Під-під-па-дьом» лунало із пшениці
І шарму добавляло до пісень.
Вже вечір літній, опустивши крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
Спинив вітрець. Він трав уже не бриє –
Десь заховався чи утік кудись.
А прийде ранок, вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Сховавши шати пишні навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2018
Пахнуть роси літечком,
Весняним дощем,
Кожна перша квіточка
Будить ніжний щем.
Пелюстковим озером
В тиші мліє сад,
Роси пахнуть грозами –
Краплями висять.
Пахнуть роси м’ятою
З парків і садів,
Чебрецями й маками,
Де нема слідів.
Пахнуть роси квітами,
Де співа бджола,
Сяють самоцвітами
В лузі край села.
Пахнуть роси свіжістю
При ясній зорі,
Маминою ніжністю
В полі і дворі.
Пахнуть роси травами,
Де кохання слід,
Стиглими отавами
Напоїли світ.
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797991
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2018
Клинами прокричала журавлиними
Укотре над землею й ця весна –
Не пісня над Донбасом тепер линула,
А горем обізвалася війна.
Не росами і трави посміхалися –
Під «Градами поплавилась земля,
Там воля із неволею змагалися,
І дим їдкий їм очі застеляв.
Весна – пора цвітіння і закоханих –
Вона ж сьогодні з присмаком біди,
Тому земля під вибухами охала,
Коли синочок гинув молодий.
24.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797990
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.07.2018
Ніхто, крім нас, не звільнить наш Донбас,
Бо тільки ми так волею п’янієм,
Настав сьогодні історичний час,
Коли для нас вітри попутні віють.
А значить це, що кожен з нас прозрів,
Наситившися братньою любов’ю,
Дух українства у собі зберіг,
Нам подарований Великим Богом.
Століттями нас гнули москалі,
Та дух наш, віру нашу – не зламати.
Нема для нас дорожчої землі,
Ніж ця, тому й життям за неї платим.
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797740
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2018
Зустрілися ми з тобою
У вечір багряно-синій.
Ти зустріч цю звав «судьбою».
Цілунку вуста просили.
Й хоч серцю у грудях тісно,
І часто збивалось з ритму,
Моя це, чи наша пісня
Просила тоді скоритись?
Світилась згори зірками
Та тиша й на нас дивилась,
Як доля двома стежками
Під ноги в одну стелилась.
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Нас літо запросило в спориші,
Де роси зранку зацвіли і… зникли,
А струни незрадливої душі,
Здавалося, давно до цього звикли.
Не дихав степ тепер – вогнем пашів,
У сяйві сонця потонуло небо…
Не чути шамкотіння і хрущів,
Та і нема у цім давно потреби.
Квітчастий килим червень простелив,
Де маки кров’ю у вінки вплелися…
Дерева вбулися у дивні постоли,
Їх прикрашало свіжовмите листя.
Волошки-очі зирять крізь жита
У височінь далеку, синьооку.
Назустріч пісня жайвора зліта,
Чарує степ, укравши його спокій.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797639
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.06.2018
Прискіпливо вдивляюсь я
У глибину віків
Й пред славою схиляюся
Вкраїнських козаків.
О земле, ти пригадуєш
Далекий дзвін копит,
Коли летіли з шаблями
Дніпровські козаки?
Коли в очах іскрилося,
У стременах – нога…
І в рукопашну билися.
Водою час збігав…
Закровлена трава-ковиль
Лягала під людей,
Й думки не йшли із голови:
– Де ворог? Ворог де?
Рука ж , немов заведена,
Рубала ворогів
І зліва, й справа, й спереду,
Бо вірна корогві.
Усі один за одного
Стояли, як стіна,
За землю плодородную.
Вже голову стина
Рука козацька шаблею –
Якщо не він – його,
Й кива йому з пошаною
Той, врятував кого.
За віру православную,
Дружину і дітей,
За Січ, що стала славою,
Козак усіх змете.
Він, гордий, бою навчений,
Стоятиме на смерть,
Ним, як молитву, завчено:
– Нап’юся волі вщерть!
І воля, й слава, й доблесті,
Козацька шабля й кінь –
Це не якісь там домисли –
То істини такі.
І завдяки цим якостям
Відважних козаків,
Ми живемо не якось там –
В державі, ще й якій,
Де найсвятішим віра є,
Можливості й сім’я.
Пишаймось Україною –
Вона для нас своя!
27.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797636
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.06.2018
Гей, стогне ніч від вибухів у полі
І ненька стогне в дальній стороні:
Синок її землі рятує долю,
Бо Україна-ненька – у війні.
Матуся долю синову благає,
Щоби та милосердною була.
Краплинками малими час збігає.
Синочка ще їй доля берегла.
Та раптом… затремтіло чорне небо –
То «Град» вогнями падав навкруги.
Її синочку жити й жити треба –
Не пожаліли – вбили вороги.
Стогнала ніч… Роса сльозою впала
І запеклась на тілі юнім кров.
Синочок згас – матуся відчувала,
Але жива, жива її любов.
Душа її, немов згоріле поле,
Де ледве дишуть чорні полини.
У неї й України – спільна доля –
Дітей втрачати в полум’ї війни.
Ще стогне ніч, болять їй свіжі рани
І на землі, і в маминій душі,
Та ж проклинає Путіна-тирана
Й диктує закривавлені вірші.
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797500
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.06.2018
У тишу одягнувся синій вечір,
Закутав ліс і воду, і лозу,
Вмостився на могутні дуба плечі
Й дививсь, як річка дихала внизу.
Він жадно пив сріблясто-сонну тишу,
Аж поки розірвав її цвіркун,
Я ж споглядаю мовчки, ледве дишу,
Пірнувши в казку чарівну таку.
Нарешті нічка тишу вечорову
Розіп’яла над свіжістю дібров,
Ось місяць виплив повний, жовтобровий,
Щоб шлях до ранку зоряний збороть.
А коли ранок скине срібні роси
У трави прибережні, де вода,
Заб’є карась хвостом у верболозі…
І сонця край те буде споглядать.
16.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797498
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.06.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2018
Я день починаю з новин у інеті,
І це вже не звичка – це запит душі:
Спиняють синів наших у напівзлеті
Оті, в кого душі в москальській іржі.
У них поселилося зло і зневага,
Це ті, що не знають людського жалю,
Таким невідома синівська звитяга
За землю, за матір, за волю свою.
Я день починаю з новин у інеті,
Де зведень частіш гіркуваті слова…
Болить це усім: матерям і поетам,
Що сіють рядочки нових сподівань.
23.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797382
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.06.2018
Тікають дні усміхнено-веселі,
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнські очі:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797204
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.06.2018
Коли садки весняні відшумлять
Й затчуться береги очеретами,
В гаю пісні пташині зазвучать,
Напоєні і росами, й житами.
Та літечка притомлена пора
Ляга на соковиту зелень в лузі,
А до води ставок дітей збира –
Розсипався їх лемент по окрузі.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2018
Мої красунечки, кохані українки,
Не знаю я вродливіших дівчат…
Війна – це, справді, дійство не для жінки,
Та й вашого чека земля плеча.
Адже ви вмілі, молоді, завзяті,
Без вас слабіший був би бастіон.
Це головне, що маю я сказати
Про вас і ваш жіночий батальйон.
В окопах ви сьогодні – не на пляжі,
Й не в туфлях – в берцах париться нога.
Шкода, що молодість минає в камуфляжі,
Війна від вас багато вимага.
Та все мине і ворог захлинеться,
Хоча в душі війни лишиться слід.
Й життя в окопах ваше теж минеться,
Й зрадіють вам Донбас і Крим, і світ.
25.05.2018
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797058
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.06.2018
Тиша спить за вікном…
Ніч її ізгори вартує
І імлисте рядно
Злотом-зіроньками гаптує.
Соловейко примовк –
Із коханою спить в гніздечку.
Зорі впали в струмок –
Одягнули на плин вуздечку.
Змовкли всі голоси –
Втома й нічка їх підкорили.
Ще трава без роси…
Голубів обнялися крила.
Торжествує душа,
Вдосталь тиші й краси напившись…
І джерельце вірша
Шамкотить… Чуть, як ручка пише…
1.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2018
Не по роках зрадлива сивина
Мережкою матусі в коси впала,
Виною їй не визнана війна,
Тому й душа від горя закипала…
Плачем німим зайшлася і зоря
(Синочок мами згинув в юнім віці).
А біль пекучий груди розпирав…
Душа ж кричала, повна ним по вінця…
Приспів:
«А я ж тебе, синочку, ждала й жду,
Аж поки не засну в своїм чеканні,
У райському зустрінемось саду,
Я сподіваюсь, мій синок коханий!..»
Й шукали очі мами ту зорю,
Котра горює-журиться із нею.
«Дозволь мені, хай перша я згорю,
А потім ти зустрінешся з землею.»
Не по роках зрадлива сивина
Відразу в мами кілька літ украла…
Виною їй невизнана війна…
Життя матусі тихо догоряло.
Приспів.
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796971
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.06.2018
Літечко в край завітало,
Брязнула в лузі коса…
Білим по синьому ткало
Небо. Яка ж це краса!
Вечір і нічка казкові,
Крадуть і спокій, і сон.
Місяця жовта підкова
Часто міняє фасон.
Та найчарівніш, як ранки
Роси толочать між трав
І прогляда крізь фіранку
Дивне сплетіння заграв.
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796970
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.06.2018
Душа бійця з АТО була крилата
І з ангелом у чергу стала в рай…
Ледь не щодня дітьми за волю платим
За те, щоб мир прийшов у рідний край.
Димить Донбас… Сягає дим Європи…
Густий і чорний, він не всім гірчить…
Лиш Україна землю кров’ю кропить,
Гірку сльозу ледь не щодня п’ючи.
Вітри розносять дим у різні боки,
Прорватись важко сонцю крізь стіну…
Та рани наші заживуть, глибокі,
І Україна спинить цю війну!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796736
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.06.2018
Вечірнє сонце свій долає шлях
І шле на землю для людей дрімоту,
А у Донецьких змучених полях
Війна свою продовжує роботу…
Чи усвідомлює вона свій чорний гріх,
Що без жалю людські життя ламає,
Що у дітей украла спокій, сміх?
Земля забула, що таке розмаї…
Адже ковтає вогняний потік,
І множаться її і воїв рани –
Такі «дарунки» маєм від «братів»
І посмішку єхидну від тирана.
Та ось ущух рясний смертельний шал,
І зброя ЗСУ заговорила…
Отримав таки ворог відкоша,
А чорні ангели свої згубили крила…
11.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796735
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.06.2018
Ні, не зважа на сивину кохання!..
Та й що таке кохання? Чи не гріх,
Коли осяяло воно, немов востаннє,
Її й його о пізній вже порі?
Хоча й із сивиною обнялося
І животворним квітом зацвіло,
Ну, й що, що у снігу в обох волосся!
А мо’, кохання ще і не жило!?
І вже ніщо для нього пересуди,
Коли тріпоче ластів’ям душа,
Та іншого в житті їм не лиша,
Вони ж лише живі звичайні люди,
Може, тому й любити так спішать?!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Доба столітньої війни
повільно плине до фіналу,
І серцю боляче, щемить:
коли ж ця наволоч сконає,
Що захопила Крим, Донбас
і кров’ю обагрила море,
Та ворогу не знищить нас –
накличе і на себе горе!
Нема у світі ланцюгів,
щоб волю нашу закувати:
Ми є нащадки козаків,
І Україна – наша мати!
13.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796711
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2018
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі зоряну накинувши свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль нестримний фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796565
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.06.2018
А дні біжать розмірено і швидко…
І хто те зна, хто коригує біг?
Життя людське скидається на нитку,
Яку ти часто сам прядеш собі.
Від того й дні і радісні, й похмурі –
Одні медові, інші, мов полин…
Між ними й ті є, що будують мури,
Та страх пройма, щоб не спинився плин.
Таке воно, життя-буття людини:
Бурхливе і спокійне водночас,
То ж поспішай створить свою родину
І на руках потримай онуча.
Відчуй і біль сторонньої людини,
І руку простягни їй помічну,
Забудь про помсту і людську гординю,
І жити всі по-іншому почнуть.
А дні біжать щасливі і не дуже,
В душі вони лишають певний слід.
Страшні для людства ситість і байдужість,
Хоча сьогодні цим страждає світ!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018