| Сторінки (40/3944): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Виткало літечко
Трави до пояса,
Бджілку і квіточку,
Й дощ над покосами,
Й ранки з туманами,
Й небо із грозами,
Понад лиманами
Верби із косами.
Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.
Літечко вислало
Стежку до осені
Вишнями стиглими
І абрикосами,
І огірочками,
Й жовтими осами…
Йде по ній хлопчик мій
Ніжками босими.
6.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Золотисто-жовту пектораль
Зодягла на себе диво-осінь,
Кличе мене з хати ця пора,
До її краси торкнутись просить.
По розкішно-сивих споришах,
Обережно з трепетом ступаю,
І здалось, немов моя душа
Росами-краплинками стікає.
Пригублю холодної роси
Із долонь безвітряного ранку,
А згори – небесна сіро-синь
Привідкриє сонечку фіранку.
Й попливе воно легким м’ячем,
Мов по морю, чистим небокраєм,
А під ним – журавлики ключем
«Кру» своїм ранкову тишу крають.
«Прощавайте», – посилаю вслід,
Хоч за ними ладна теж летіти.
Так уже влаштований наш світ,
Що ми всі Землі цієї діти.
17.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Іду- крокую містом я зеленим…
Людей назустріч очі струменять.
Тепер вони близькими є для мене,
Бо в нас одна – Чернігівська земля.
Підставила вона гостинно груди,
Щоб ми любов пили, немов нектар,
Чернігівці – прості і добрі люди.
А скільки ж розлетілось по світах!
Ми почуття синівської любові,
Немов дарунок неба несемо,
Коли в молитві наодинці з Богом,
Коли їмо, працюємо, спимо.
Ідуть назустріч, взявшися за руки,
Онуки наші, повні свіжих сил,
Й частіш у них і в мене серце стука.
Вони є втіленням і міста, і краси.
Радіє око за дітей і волю.
Бо України є вони кістяк,
Це в їх руках землі і міста доля.
Радію, що належу до містян!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
Благословенна батьківська земля,
Де родить хліб, джерела б’ють студені,
Мій рід бере початок звідтіля,
Там люди роботящі і нужденні.
Це там єдиний батьківський поріг,
Що кличе нас, дітей, завжди додому
З усіх далеких і близьких доріг.
Йому несем свою життєву втому.
Благословенні сині небеса,
Що хату отчу нам оберігають,
Не забувають пам’ять колисать,
Хоча літа, немов вода, збігають.
Це там я пізнавала вперше світ,
Дитям до сонця руки простягала
Й дивився вслід калини білий цвіт,
Коли поріг я отчий залишала.
9.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
О краю мій, лечу в думках до тебе,
Де ніг моїх малий несмілий крок,
Це там найвище над землею небо
І особливий погляд у зірок.
Це там лежать заквітчані рівнини
І осокори гострі, мов шпилі,
Стрічають в небі клини журавлині,
Коли весна впаде серед полів.
О краю мій, любове незбагненна,
Ясна палітра витканих полів,
До тебе кличе кров моя у венах,
В край чебреців і сивих полинів.
Туди, де простір – ні кінця, ні краю, –
Де даль сивіє смугами дібров,
Де хвилями жита під сонцем грають,
Де проросла надія на добро!
26.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751562
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2017
Просинаймось, українці,
В кожній бідній хаті,
Ми ж народ уже – не вівці –
Не даймо брехати
Тим, хто на крові майданній,
Зайняв владні крісла.
Своє вже ми відридали
В ГУЛАГах, на Віслі.*
Сотні років московитам,
Орді відслужили…
Синів, доньок стільки ж вбито,
Надірвано жили!..
Досить, люде, рабувати –
Кредо наше – воля.
Україна наша варта
Щасливої долі.
Просинаймось, українці,
Досить нам дрімати,
Ми ж народ уже – не вівці,
А Вкраїна – мати.
Пам’ятаймо, українці,
Гени в нас сарматів,**
Не купляймось за червінці,
Гідність пора мати.
20.03.2017.
* У квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію “ Вісла” — насильницьке виселення українців (140,6 тис.чол.) з українських етнічних земель, якi входять до складу Польщi, але е iсторично украiнськими землями(Лемкiвщина, Холмщина, Пiдляшшя, Надсяння).
** Назва сармати перекладається з індоіранських мов як "підперезані мечем". Пращури сарматів, як і предки скіфів, у середині 2 століття до н. е. Вони кочували з територii Украiни на захiд, а прийшли на Украiну зi сходу, iз земель, якi знаходяться схiднiше вiд Украiни. Частина iз сарматiв оселилася в Украiнi, а частина - кочувала звiдси на захiд.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751560
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2017
Не заплачу я й не заридаю,
Коли зрада постука в вікно…
Біль і сльози людину з’їдають –
Я це знаю і знала давно.
Полинами я вистелю душу,
Все ж надії свічу запалю:
«Що ж, так малося бути, мій друже,
Я за гріх твій також помолюсь.
Не тому, що образи не знаю,
Я така ж, як і всі… Я – жива…
Та в молитві свій статус пізнаю:
Ні дружина ж я є, ні вдова…
Час тихенько повзтиме без тебе,
Календар рахуватиме дні,
Сонце теж буде міряти небо,
Поки віра проснеться в мені…»
23.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
Полонила мене найбільше
Та любов, що чарує віршем
Про таке дороге й потаємне,
І високе, й близьке, й приємне…
Полонила мене безмежно
Любов перша і… обережна,
Про яку не розкажеш словом,
Невідома і мудрим совам.
Полонила мене весною,
Але стала чомусь… пісною,
І затьмарився світлий погляд,
Тож від щастя лишився… спогад.
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
Чернігівська (там витоки життя),
Полтавська (гартувала дух і крила,
І готувала до важких звитяг).
І матерів, так сталось, двох я маю:
Та, що зродила, ніжила грудьми,
Співала колискову і благала,
Людиною була щоб між людьми.
А друга матінка – велика Україна,
Її тризуб для мене не тавро,
А гордість за історію країни,
За свій народ, за сивий мій Дніпро!
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2017
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі вдягши зоряну свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль нестримний фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751192
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.09.2017
Догорає літо у садочку,
Стогоном, пташиним, простір ранить,
Жаб давно не чути у ставочку,
Десь на груші дятел барабанить.
Яблучка червоними щоками
Закликають їх посмакувати,
Ластівки комах іще шукають,
Щоб нове потомство годувати.
Пеленають землю сиві ранки,
Вішають на листя щедрі роси.
Одяглися трави у серпанки,
А по них ступає рання осінь.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751086
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2017
Іще один в минуле день подавсь,
Шлях помережив добрими ділами:
З вітрами на калині погойдавсь,
Озерну воду пив із журавлями,
Трудився в полі – жито змолотив,
Колись би тиждень люди його жали,
Тепер же лан, бурштинно-золотий,
Стернею став, де бусли походжали,
Із сонечком купався у воді,
На плесо-дзеркало привів качат-малечу.
Так і прожив життя своє в труді
Цей день, поки йому зустрівся вечір.
9.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2017
Заглядає нічка у вікно,
Місячно-казкова, літня, тиха,
Огортає землю нашу сном –
Не могла приспати тільки лиха,
Котре розколихує Донбас
Мінами і «Градами», й смертями,
Третій рік воно карає нас,
Людям не дає прийти до тями.
Ранить небо материнський крик
І дрібна сльоза сирітська капа,
Там грудьми своїми шлях закрив
України син-боєць кацапу.
І тремтить від вибухів земля,
Стомлена і зрадою, й війною,
Поливає кров свята поля,
Та стоять сини наші стіною.
7.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2017
Життєві сторінки горта нервово
Укотре невблаганний диво-час,
Багато відбувається нового,
Та найстрашніш, як вибухи звучать.
В журбу закута ненька Україна,
Останні з неї сили п’є війна,
Донбас перетворила у руїну,
Думки і душі людям розпина.
Земля до помсти патріотів кличе,
Народ під булаву одну збира,
І кожна мати чайкою кигиче
Й душа її тихесенько згора.
Думки тривожні сіре небо сіє,
Допоки ще війни повзтиме час.
Ви чуєте, убивці із Росії,
З козацьким духом край мій повінчавсь.
А дух такий нікому не здолати,
Адже це Бога щедрий світлий дар,
Міцніший він від справжнього булата.
Тож буде переможена орда!
Життєві сторінки горта нервово
Тисячоліття третє вже, нове,
І матері кричать, і плачуть вдови.
На подвиг Україна нас зове!
15.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750939
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2017
Пливуть-біжать похмурі дні й щасливі,
У невідому даль вони біжать,
Немов струмочки, внуки галасливі,
Тож лебедіє, казку тче душа.
То спалахне зорею в соннім небі,
То сонцем заясніє навкруги,
І ожива в мені творить потреба.
Нехай Господь додасть мені снаги.
28.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750613
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017
Чужа земля ніколи не ставала
Їм матір'ю. Хіба чужим гніздом!
Вони ж екзамен не один здавали:
Уміння, мову і в сім'ї роздор.
«Спасибі», – вимовила чисто,
Здалось, аж надто урочисто,
Сказала, як навчала ненька,
Коли була іще маленька,
Не оглядаючися, сміло,
Так як колись казати вміла.
Таксисту заплатила справно,
Нарешті закінчила справи
І повернулася додому,
Упевнена була в одному:
Нікуди їхати не буде,
А житиме, як і всі люди,
Та й правду нікуди подіти:
Допомогла добряче дітям –
У них є хліб, до хліба, житло,
То ж досить в чужині їй жити,
Де лиш чужі слова-розмови
(Їй довелось теж вивчить мову),
Та не така вона співоча –
Чужа… «Прости мені вже, Отче,»
– З цими думками піднімалась,
А серце все чомусь здригалось:
Чи то від надтяжкої ноші,
Чи від недоспаної ночі…
Ось поверх шостий, заповідний,
Такий близький для неї й рідний.
«Мабуть, сюрприз мене чекає, –
Подумала, – бо не стрічає
Її омріяний Микола.
А як кохалися ще з школи!..»
Вона нарешті подзвонила,
Та двері… жінка їй відкрила,
Яку не бачила ніколи.
Спитала: «Тут живе Микола?»
Подумала, що помилилась,
Злякалась, адже так втомилась.
Хотілось швидше відпочити
І з кочівним життям скінчити.
Та раптом голос чоловіка
Почувся з кухні: «Хто там, Віко?»
Він до дверей прийшов швиденько.
«Це я, – відповіла тихенько, –
Твоя дружина, прилетіла,
Давно ж зустрітися хотіли.
Вже досить роки марнувати
Будемо господарювати,
Тобі ж я слала добрі гроші,
Допоможи ж внести цю ношу,
Тут всім гостинці…» Та Микола:
«Пробачте, вас не знав ніколи…»
Й закрились двері перед носом…
Вони здались їй чомусь… косі.
І пересохло в неї в горлі…
Хіба буває більше горе?!..
Вона посиділа на сходах,
В думках своїх дійшла до згоди:
«Дарма вже правди тут шукати –
Найкращий спосіб – це тікати.
Нове життя почати зможу».
Лишила під дверима ношу…
Знов за кордон вона летіла
Шукать собі нового діла…
09.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750612
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.09.2017
– Іще одна ніч пропала?
– Та ні, не пройшла дарма.
Я твір про війну писала:
Раділа, клялась, вмирала
З героями з усіма.
Дививсь молодик з-під лоба
На муки оті страшні:
– Хіба це нормальне хобі?
І твір теж низької проби –
Залишив лиш сум в душі.
– Слова ці – мені утіха,
Не треба і похвали:
Якщо чув усе з-під стріхи,
Якщо було не до сміху,
Значить, тобі болить?..
Виходить, таки старалась
Писати я не дарма:
Якщо зрозумів, що сталось,
І рана в душі зосталась,
Виходить, не міг дрімать?..
Вже ранок у вікна стукав
І місяць у хмарах щез.
– Таки, непогана штука, –
Сердечко місяця стука, –
Від твору лишився щем.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017
Мене вражає неба висота –
Палітра синьо-біла, загадкова,
Вночі зірок яскравих рясота
І місяця посріблена підкова.
Мене вражають жайвора пісні,
Що звеселяють сонячні простори,
Й здається, що вони є затісні
Для весняної пісні, непростої.
Мене вражає річечки потік,
Що мов сльозою, омиває землю,
Купає в сонці хвилі золоті
І заглядає у життя підземне.
Мене вражають пагубні слова,
Які народ колись нарік «прокльони»,
І той, хто так безжально заривав
Людських життів невинних тих мільйони.
Мене вражає зрада і любов:
Ту – ненавиджу, ту – обожествляю.
Хай судить першу справедливо Бог,
Любов навічно хай благословляє.
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750385
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017
Поглянь, то осінь плаче за вікном?
А може, дощ? В повітрі прохолода…
Упали в трави роси-серебро
І заясніло-зацвіло болото.
Ген плинуть-мріють клини журавлів
В далекій синій неба високості,
І долітає звідти до землі:
«У вирій ми! Туди ми тільки в гості!..»
Вирує, гомонить осінній гай –
Прощання то й пташині сльози всюди.
Їм шлях на південь небом проляга.
Хвилюються птахи, неначе люди.
29.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750288
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2017
«Ваш син… пропав,
Десь безвісти ізник,» –
Ця звістка всіх, мов до землі прибила,
Ніхто не знав,
Що трапилось із ним:
В полоні, чи ворожа куля вбила.
Страшна і вбивча
З фронту новина
Усю рідню мов паралізувала.
Проклята тричі
Буде хай війна…
Чому над ними доля глузувала?
І зморшка ріже
Батькове лице,
Із жертвою погодитись як знову?
Як мамі рідній
Пояснити це
Та чи й потрібна їй оця розмова?
Війна – то жах,
Калічить і вбива…
Цій матері того не зрозуміти,
Адже вона
Тепер напівжива,
Бо найдорожча втрата – її діти!
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.09.2017
Горта сторінки нервово
Історія кожен раз,
Насупила раптом брови,
Адже загорівсь Донбас.
В крові стоїть по коліна.
Хрести, мов гриби, ростуть…
Розтерзана Україна…
*Нємцова труп на мосту…
Жахливі котлів картини
Ще й досі ковта народ,
Втрачають дітей родини…
Як ворога побороть?
Та сонечко струсить попіл,
Осяє ще наш Донбас.
За штучний країни поділ
Росію скарає Час.
1.03.2015.
Борис Нємцов – російський опозиціонер, якого було розстріляно на мосту за 200м від Кремля в ніч з 27 на 28 лютого, бо він засуджував війну Росії з Україною.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750201
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.09.2017
Життям він ризикуючи не раз,
Дивився у холодні очі смерті,
Рятуючи від погані Донбас,
Готовий навіть молодим умерти.
Він бачив, як горить його земля,
Як передчасно матері сивіють,
І сум синівські очі застеляв,
Чом людські душі, мов метал, ржавіють?
Готові власну гідність продавать,
Землі й своє майбутнє не цінують,
Не здатні захищать свої права,
Хоч не живуть давно, лише існують.
19.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750195
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.09.2017
Згубило літо теплі кольори,
Зозуля житнім колосом вдавилась,
Чи то від спеки літньої стомилась –
Це час передосінньої пори.
Відпахло літо стиглим ячменем
Із жовтооким поглядом ромену,
Й волошкою, що тут зросла для мене.
З приходом осені цей запах теж мине.
Темніють лапи бузини густі,
І шкіряться червонощокі груші,
Лоскоче ніжно серце мені й душу
Калинове намисто на кущі.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749747
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2017
Людей, нещасних зовсім, не буває,
І щастя їхнє різний час триває:
У когось – вік, чи рік, у когось – мить,
І потім все життя болить, щемить
І ниє серце. Що йому порадиш?
Чужому горю, звісно, не зарадиш,
Й за щастя треба, все-таки, платить,
Адже купатись в нім завжди кортить
Усім. Допоможи їм, милий Боже,
Та й щастя у людей таке несхоже.
Воно завжди у кожного – своє:
Той – церкву, сад чи місто заснує,
Хтось діток цілу дюжину народить
І не чекає манни-нагороди,
Той – рідну землю вірно береже
Й себе не бачить іншим він уже.
Цей – служить людям, чесно, без віддачі,
І сам за це їм навіть дуже вдячний.
Той – хліб вирощує: пшеницю чи овес –
Від сонця скоро вже згорить увесь.
Нещасних повністю ніколи не буває.
Вір, щастя прийде, і життя триває!
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2017
Весна вже тче небес ясну блакить
І жовтими, і білими нитками,
Засяє сонце й попливуть хмарки,
І я пливу між ними теж думками
Туди, де юності моєї цвіт,
Де перші, десь невдалі мої кроки
У загадковий, неспокійний світ.
Це він припас мені свої уроки.
І затремтить у спогадах душа,
І застукоче серденько частіше –
Літа мої до вирію спішать
Із кожним днем жвавіше і жвавіше,
Щоб відродитись в правнуках і віршах.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2017
Люба Горличко, Наталю,
В цей осінньо-теплий час
Із Днем Ангела вітаю
Й Днем народження я Вас!
Хай тепло, добро, здоров’я
З Вами будуть всі роки,
А Господь від зла боронить,
Посилають дар зірки!
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749678
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.09.2017
Серця, країну, молодість русяву,
Прийшов нам ворог навпіл роздирать,
Але не вмре ніколи наша слава…
«Героям слава!» –очі всіх горять…
Від східного кордону і до Сяну –
Знайдеться всюди вірний патріот,
Котрий землі, своїй, примножить славу.
«Героям слава!» – не змовка народ.
Убитих душі в небеса злетіли…
«Героям слава!» – світ весь підхопив…
Щоб кулі у Донбасі не свистіли,
Що ти для України вже зробив?
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2017
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2017
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2017
Чернігів – місто кучерявих кленів,
Дубів могутніх і духмяних лип,
Одягнених в шатро легке, зелене.
Тримають небо злото-куполи.
Хвилює вітер верби довгокосі.
Стоять каштани – вірні сторожі,
Відчувши у повітрі ранню осінь,
Плодами кожен до землі тяжів.
Фонтани, сквери – і краса, й розваги,
На білку не одну чека дупло,
Доба передосіння ще триває,
Тож холод не лякає ще зело.
Чернігів – місто слави і надії,
В нім не змовкає щебет дітвори,
Тут юнь крилата у полоні мрії
Готова чудеса в житті творить.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749378
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2017
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2017
[u](Присвячую дідусеві Івану Васильовичу Лободі, репресованому у 30-х роках.)[/u]
Шепоче ніч стривожено і тихо,
Стежину стеле стомленим думкам
Про те, яке було в родині лихо.
Той плин думок не раз мене лякав.
Адже земля квітуча і багата
Тоді втрачала багатьох синів,
Безжальний голод заглядав у хати…
І мій дідусь… загинув… Не в війні!
Дідусю, як же боляче за тебе,
За знівечений і короткий вік,
А може, то небес була потреба,
Віддав щоб душу справжній чоловік?
Любив ти землю в золоті пшениці,
Над плугом гнувся низько і потів.
Для тебе Україна – не дрібниця –
Це те, заради чого животів.
У час жорстокий ти долав дорогу,
Що у 30-х Бог тоді відвів,
Недоля чатувала за порогом,
За все сповна життям ти відповів.
Стікає кров’ю знову Україна,
Праправнуки твої тепер в борні.
Колись тебе у таборі згноїли,
Вони ж геройськи гинуть у війні.
І думка думку знов переганяє:
Так, шлях до волі й правди нелегкий,
Та Україна вже себе звільняє
Від тих кайданів, що несла віки.
24.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749231
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 04.09.2017
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
Та знов тебе єднала булава.
Вона є атрибутом сили й волі,
І мій народ у бій вела не раз
За землю рідну і за кращу долю,
Яку так щиро оспівав Тарас.
Вона не річ козацької забави,
Хоч слід на ній і злота, й серебра,
Вона нетлінна пам’ять роду й слави,
Що дух гартує воїнам добра.
Народе України мій, великий,
Не раз в житті ти падав і вставав,
Не раз відчув ти смак гіркого лиха,
І знов тебе єднає булава!
2.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2017
Удовине жито
Обсипається,
Доля з удовиці
Насміхається.
Удовина хата
Плаче, горбиться.
Удовиця, наче
Тая горлиця.
Удовині ночі
Ой довгесенькі,
Донечка й синочок
Ще малесенькі.
Удовині коси
Шовком падають.
Слізоньки – не роси
З очей капають.
Удовині сльози
Течуть річкою,
Кличуть її доню
Всі Марічкою.
Виросте дівчатко те
Стане мрією
Пару зустрічатиме
Вже Марією.
А синочок-сокіл,
Весь у батечка,
Виросте високим –
Видно змалечку.
Удовине жито
Не обсиплеться
Матінка на діток
Не надивиться.
19.05.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017
Народе мій, ти загадка для світу:
Терплячий і покірний, і палкий!
Ці риси, мій народе, в тебе звідки?
Від тих, чиї топтали нас полки?
Народе, ти на диво витривалий,
Пожежу в душах якісно гасив
І витримав ворожі всі навали
Став вільним на прийдешні всі часи!
Народе мій, відомий ти у світі,
Твоя складна історія – моя.
Не хочем жити ми Москві підзвітні
І під диктат, що лине із Кремля!
Народе мій, проснися, досить жити
За принципом: аби тільки не я!
Не будь обслугою, зумій служити,
Стань як хрестом освячена сім'я!
Облуду скинь з очей, о мій народе,
І від князів ти відділи синів,
Щоби не милостиню – нагороду
Від них усіх ти вимагати смів!
Народе мій, я в мудрість твою вірю,
Постанеш скоро вже на повен зріст,
Бо і терпінню є в природі міра,
Й планету сколихне одвічний благовіст!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2017
О, скільки бачила земля
І Боже небо звідтіля,
Де Сонце, й зорі, й ясен місяць,
Як чужоземці її місять!
З далеких, сивих тих віків
Випробування ж бо які
Їй пережити довелося!
Сивіло у людей волосся
Від тих важких випробувань.
Але народ не забував,
Хто він і де його начало,
Терпів ті муки незвичайні,
А власну віру вперто ніс.
І з-під історії коліс
Вихоплював знання і досвід,
То ж користуємось ще й досі
Свароговим календарем:
По ньому сієм і орем,
П'ємо ми чудодійні соки,
Короваї печем високі,
Шануємо Великий день,
Коли Весна-красна прийде,
Землі і Неба шлюб освятить –
То для слов'ян – найбільше свято.
А коли птахи до гнізда
Верталися, радів ґазда
Їх першій пісні і роботі,
Хоч жив тоді щодня в турботі:
Садив і сіяв, і моливсь –
Таке життя було колись.
А літнє свято наближалось,
Тоді до купи всі збігались, –
І Бог Купайло у вінку
Благословляв їх на таку
Незвичну ніч, де очищались
Вогнем, водою обмивались,
Шукали папороті цвіт.
Чарують звичаї ці світ
І досі. Як радіють очі
Сварога, що тієї ночі
Закріплював щасливий шлюб,
Щоб кожен у житті був люб,
Щоб всі здорових діток мали,
Богів своїх щоб шанували!
І знову праця допізна,
Щоденна, але кожен знав,
Як сніп останній дожинають,
В червоні стрічки завивають
Й несуть до хати «дідуха».
І радість вже не затуха.
У Спасівські свята багаті
Гостили маком, медом в хаті.
У свято Матінки Землі,
Де на осінньому зелі
Жовтіла ковдрою Покрова.
І змішувались різні крові
Під час весільної пори.
Горіли очі в дітвори,
Біля воріт коли ставали
І наречену продавали.
Біля порога на землі,
У житньому тоді зерні
Монети, повзучи, збирали
Навперебій. І зберігали,
І хвасталися, хто як міг.
А танцювали вже… без ніг…
З сніжком приходило Видіння,
А з ним і різне рукоділля.
Тут видно зразу, хто який.
Як вишивали рушники,
За ниткою теж слідкували,
Чи легко слалась, чи сукалась,
Бо ж доля буде теж така
Нерівна, вся у вузликах.
У всіх вона є невідома,
Тому вшановували й Долю,
А та з-за зірки визирала
Й життєву нитку тихо пряла,
Й хоч долі свято непросте,
Та мова буде не про те.
А хочу повернутись знову
До того, шанувать як слово
В житті людськім і берегти.
Бо розучились я і ти
Ним дорожити. А тримали ж
Ще наші пращури і мали
Від того шану у Богів,
Тому нащадкам і боргів
Ніяких теж не залишали,
Крім заповітів на скрижалях:
Любити й берегти свій край,
Щоби потрапити у рай.
А перепусткою там стане
Свята земля, яка пристане
До тіла білого твого,
Коли на захисті свого
Стоятимеш ти роду. Й пальці
В землиці будуть теж від праці.
Це справді мудрий заповіт –
Якби ж виконував це світ!..
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748811
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.09.2017
Ще дзвеніло літо
В теплих споришах,
Сонце ясно світить,
Спать не поспіша.
Пахнуть квіти й трави
Медом та вином,
Бабки крильми грають
Бавляться давно.
Небо синьооке
Простір обняло,
Бігли на толоку
Вівці за село.
Сірі, кучеряві,
Теплі кожушки
Обминали ями,
Бігли навпрошки,
Адже заблищало
Срібло там води,
Швидко наближались
Й ми усі туди.
Засинає літо
В теплих споришах,
Майорить в повітрі
Осені душа.
14.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748774
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2017
Поезія народжується серцем –
Це не красиво складені слова –
Мелодія, котра звучить мов скерцо
Й любов’ю душі людям засіва.
Саме така в Шостацької Людмили
Висока й ніжна, й справжня водночас –
Її перо писати не втомилось,
Дарує насолоду для всіх нас.
І це не просто жінка – поетеса,
Майстриня слова і творець добра,
На Українку схожа вона Лесю.
Не міг її створить Господь з ребра.
Скоріш із діамантів найдорожчих–
Це ними кожне слово вишива.
У День народження стоять хай на сторожі
Відомі побажань святі слова:
Здоров’я й щастя, й довгі-довгі роки!
01.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748771
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2017
Сьогодні у серпневий світлий день
В родині нашій незвичайне свято!
Ще літня квітка радістю цвіте
В твій День народження для тебе, любий брате!
Десяток сьомий почало життя.
Хай доля всі незгоди обминає…
Здоровий будь, роби все до пуття,
Живи без горя, сліз і без обману!
За тебе вип’ю келих цей до дна,
Щоби наповнилась душа твоя любов’ю,
Щоб друзі цінували і рідня,
І ангел-охоронець був з тобою!
31.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748600
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.08.2017
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2017
Посаджу калину
В себе під вікном,
Хай же запах лине,
Змішаний з вином.
Виросла калина –
Зчарувала світ,
З нею й я, дівчина,
Ніби маків цвіт.
Калинові губи
Маками цвітуть,
Калинове щастя
Теж зустріла тут.
І хоч гіркувате –
Кращого нема,
Щастя не сховати –
Не зляка й зима.
Калинова гілка,
Кажуть, чарівна.
З неї ж бо сопілка
Незвичайно гра.
А вже як заграє
Для коханих двох,
Сина посилає
З неба їм Сварог.
Хай росте калина,
Гілля не всиха,
Колискова лине –
Сина колиха
Мати молодая
Зачарує світ.
Радо поглядає
Калиновий цвіт.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2017
Де високі і скелясті гори,
А між ними віковічні доли,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські швидкі співають води,
Вітру подих свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
Жив орел там, на гірській вершині,
Мав орлицю, віддану дружину,
І було в них четверо діток.
День і ніч дзвенів внизу поток.
Про сімю велику цю, орлину,
Про красу гірської полонини.
Й чарами здавалися тоді
Танці сонця й місяця в воді.
А коли туман заблудить в гори
У сиру осінню диво-пору,
Виростуть орли з малих орлят,
Клекотом в повітрі задзвенять,
Заніміють гори в павутинні,
Скачуть води в дикім шумовинні,
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить!..
Ось смерека в зелен-цвіт прибралась,
До гори хатинка теж підкралась.
Там жили матуся і дочка,
Роботяща, мила й замічка
На щоці родимка в неї мила,
То й назвали дівчину Людмила.
Мов тополенька, вона струнка,
Все чекала долю-юнака.
До струмка ходила по водицю.
Ось орел відвідав удовицю,
Мову вів із матір’ю таку:
- Хочу заміж взять твою дочку
Хочу одружити з нею сина,
Буде жити з ним, де гори сині,
Де дощами граються хмарки,
Виглядають ввечері зірки,
Відчайдухи-привиди де бродять,
Де гірські співають диво-води,
Вітру подих, свіжий і легкий,
Ледь помітні для очей стежки.
І блага орла сердешна мати,
Доньку щоб від нього врятувати,
Що й варить не знає як обід,
Що й робить не вміє, так як слід.
Та орел умів думки читати,
Й доньку став зі скелі чатувати.
Ось прийшла набрать вона води,
Мов стріла, упав хижак туди.
І, хоч рано це було ізранку,
До гнізда приніс він полонянку.
Не діждалась матінка дочки,
Обійшла усі вона стежки,
Вже хотіла з горя утопиться,
Та мисливець зупинив вдовицю.
Легінь цей життя її зберіг,
Хати став близьким йому поріг.
Він поклав принаду під смереку,
Заховався в скалах недалеко,
За орлом за кожним полював,
І по черзі кожного вбивав.
Прибула останньою орлиця,
Де сім'я поділась, подивиться,
Та й її мисливець обдурив:
Щоб дочку вдовину ізгори
Принесла вона на сильних крилах,
Каже: - В хаті всіх орлів закрили.
Виходу в орлиці не було –
Посадила Люду на крило.
Тільки дівчина на землю стала –
Битись серце птаха перестало,
Бо мисливець вистрілив у ціль.
Як зраділа матінка дочці!
Згодом мисливець той стане зятем,
Заживуть і дружно і завзято…
Не одна смерека вже росте
Там, де доли, місце не пусте,
А гірське село. І з полонини
Коломийки часто-густо линуть.
Не чіпають і орли людей,
Красивіших хоч нема ніде.
Не такі високі тепер гори,
Заглядає менше тепер горя.
Там дощами граються хмарки,
Споглядають цю красу зірки
Відчайдухи-привиди не бродять,
Та гірські співають диво-води,
Вітру подих свіжий і легкий,
І помітніші тепер стежки.
Там орли живуть на верховині,
Скачуть води в дикім шумовинні.
Горде небо дивиться – не спить.
Навкруги життя гірське кипить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748473
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.08.2017
Співаю гордо: «Україно,
Ти неповторна і свята.
Моя молитва щиро лине,
У височінь, мов птах зліта.
Слова цвяхами забиваю,
Надійно й влучно щоб було.
Хай Бог спасіння посилає
На землю нашу і зело.
Нехай далеко слава лине,
Розбудить сині небеса,
Хай люди у війні не гинуть,
Вогонь добра хай не згаса.
Не дай же рідну Україну
Нікому й зроду розп’ясти,
І пісню нашу солов’їну
Співати й знати будеш ти!
Хай сонце наше величаве,
Щоденно що обходить світ,
Врожай на все пошле державі
І лад на тисячі століть!»
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2017
Стоїть ясен над водою,
Розмовляє із бідою.
Поряд з ним біліє хата,
Кущик мальви волохатий,
І осика, і тополя,
А за хатою ще й доля.
Гуртом біду проганяють.
Зорі тихі поглядають.
Ріс так ясен сім годочків,
Народив ще трьох синочків.
Росли вони, розростались,
Поки в хаті щастя сталось:
Там з'явилися двійнята –
Слід колисочку підняти.
Попрохали у Ярила
Ізрубати ясенину,
Діточок щоб колисати,
Стали ясен той тесати.
Майстрували-чепурили,
До сволока причепили.
Не годилося колиску
Вішать в хаті надто низько.
Ясен діток колисає,
Матір пісню їм співає:
«Ростіть, дітоньки, здорові,
І розумні, й чорноброві,
Міцні, сильні, мов дубочки,
Головне – не теремочки,
А щоб добрі були душі,
Не росли щоб ви байдужі
До людини і до краю,
Де і гори, й водограї,
Де поля й низькі долини,
Журна пісня журавлина,
Й солов’їне щебетання,
Й козаків святе братання.
Ой, ростіть, мої синочки,
Як прекрасні ясеночки,
Міцні, стрункі ще й високі,
Щоб раділи, й люди, й сокіл.
Личком, тілом щоб красиві,
А ще долею щасливі!»
Та й заснули мама й діти.
Місяць з неба ясно світить,
Ясени ті розважає,
Діткам спать не заважає.
Ясени ж три молоденькі
Стережуть сон діток, неньки,
Ведуть мову із бідою:
«Пливи, бідо, за водою,
Не тривож синів-дубочків,
Хай дрімають їхні очки,
Вдень сміються – не ридають,
А виростуть – не стидають,
Не соромлять свого роду,
Батька-неньки і народу.»
Ясени так над водою
Розпрощалися з бідою,
Не пустили її в хату
Дітям доленьку ламати.
20.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748116
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.08.2017
В казках завжди - високі гори
І темний ліс навколо них.
А ця – про сонячні простори,
Де жив вихрастий чарівник.
Цей чарівник відомий – Вітер.
Вночі в долині він дрімав,
А вранці плив із трав на віти,
Вітався чемно з усіма.
Ось квіточки торкнув пелюстку,
Листочок ніжно пригорнув,
Перетворився в дивний згусток,
Між гіллям в зелені пірнув.
То підстрибом побіг по луках,
Хотів метелика зловить.
І про важкі життєві муки
Забуде кожен у цю мить.
Потрапив Чарівник до річки,
Щоб воду трішки подражнить.
Цілунком ягідку порічки
Нагородив. Ой, бережись!
То вітер вже набрав розгону
Й верхівку дерева хитав,
Міняв незвичні полігони.
Ось перебрався на жита.
Отам уже він розгулявся:
Стрибав і падав акробат,
А потім в хмари десь подався:
- Чи бачили, як я стрибав?
А ті ж до нього посміхались:
- Звичайно ж, бачили. А як?
І житні хвилі затихали –
Господар - в хмарах, позаяк.
Почуло сонце ту розмову
Про дивного Чарівника:
- Ви повторіть цю казку знову –
Цікава й тепла ж бо яка!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747981
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.08.2017
У кукли-донечки маленькі рученята,
Великі й виразні, мов зорі, оченята,
Заплетене волосся в дві косички
І погляд, мов у хитрої лисички.
Я свою донечку, мов сонечко, люблю,
Мабуть, їй братика з бабусею куплю,
Щоби прогнать від них обох біду,
Адже я в школу в перший клас піду.
24.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.08.2017
Тікають дні усміхнено-веселі
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнське серце:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747836
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2017
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять не довго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу:
В світ прийшли ми завдяки творцю,
Поєднались сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю…
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2017
Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
В житті відлиги часті і морози…
Будь вдячний, друже, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2017
Я націоналіст, а це не просто слово –
Це той, без кого нація німа,
Саме вона народу є основа,
Без неї і держави теж нема.
Я націоналіст. Для мене це важливо,
Я нації клітиночка мала,
Ціную мову й пісню, ту, тужливу,
Що Роксолана з Турції вела.
Я націоналіст. Когось це слово тішить,
Для декого лише порожній звук,
Буденності не терпить воно й тиші,
І вироком звучить людському злу.
Я націоналіст. Це слово підзабуте,
Та без таких, як я, майбутнього нема,
І лиш з такими Україні – бути,
Бо нації такої не зламать!
Я націоналіст і це архіважливо,
Бо нація тоді лише жива,
Коли збере все історичне жниво
Й заходиться нове вже вишивать.
Я націоналіст і мрії мої світлі,
Адже народ без них не вижива:
Своє він місце відшукає в світі –
Це не мої – пророка це слова!
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.08.2017
Пахне рутою-м'ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч,
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
Ледь мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
З ранком тим привітаюся,
У красу закохаюся,
А зустінуся з вечором –
То роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2017
Простелило стежку
Сонце на воді,
Й золота мережка
Зацвіла тоді.
Хвилечки тріпочуть,
Але бережуть,
Як до сонця схочу,
Нею побіжу.
Пролягла до мене
Золота струна,
Хвилька, ледь зелена,
Її напина.
Простягну долоні –
Хочеться заграть,
Опинюсь в полоні
Сонячних багать.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746871
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2017
Заблукало літечко в полинах,
Солов’ї стомилися й заніміли,
Марева ранкового пелена
Луки застеляла вже, хоч несміло.
Потяглись до сонечка нагідки –
Золотої осені перші квіти,
Мов маленькі сонечка діточки,
Шлють світилу сонячні теж привіти.
Помідори сонечка напились,
Червоніли радістю на городах,
Соняшник зажурено нахиливсь –
Осінь завойовує всю природу.
03.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2017
Пахла м’ята перцева близько,
Ціпеніла небес висота.
У гніздечко, немов у колиску,
Дика птаха поклала дитя.
І співали йому колискову
Очерет з осокою й вода,
І відкрилося царство казкове,
Де хмариночку хвиля гойда.
Там латаття розпластане листя
І застиглий квіток білий віск
У первісній красі збереглися,
Здивувавши мене й цілий світ.
А як вечір уп’ється любистком,
Захмеліє і зоряна ніч,
Погляд мій привертатимуть блиском
Ті віночки, що з квітів і свіч.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2017
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три материнських серденька занили…
А чи болить тому, хто втік в Ростов
І цю війну привів на Україну?
Сьогодні пролилася знову кров…
За що війна синів наших карає?
Чи не за те, що знають ту любов,
Що волю береже своєму краю?
І потекла їх кров у ту ріку,
Що Україні воленьку боронить…
Дитя ж героя раптом в дитсадку
Не по-дитячому сльозинку зронить.
Ріка та болем всюди розлилась
Й заглянула уже не в три оселі…
Чому ж і досі мрія не збулась,
Печаллю заткані міста і села?
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три горя в їх постукали оселі…
–Чи відповість за кров синів хоч хтось? –
Шептала кожна матінка до себе.
Їх троє тих, хто залишили стрій
І на їх місце сотні інших встали,
Життя вручивши долі й медсестрі,
Герої вірять: мир таки настане!
6.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746601
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2017
Через роки, через віки
Загляну сміло у минуле.
– Яка ж моя земля таки! –
На крилах думка промайнула, –
Ген, товпились рясні гаї
Побіля білих хат з садами,
І повітки були свої,
Й поля, з ворожими слідами,
Й вусаті милі парубки,
В розкішних диво-шароварах,
В сорочках вишитих дівки,
Що зналися на травах-чарах.
А молодиці ж бо які!
Кров з молоком – про них казали,
То все – дружини козаків,
Хоч і жили не в царських залах.
А вже як прийде та пора,
Коли сади радіють цвіту,
Щебече всюди дітвора –
Немає кращої у світі.
Були й такі тоді часи,
Коли хати вогнем палали,
Та нікому було гасить,
Бо у полон людей тих гнали.
Все витримала ця земля
Й як молодиця після родів,
Ще краща стала. Й звеселя
Її природа всі народи.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746465
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2017
Тривога пам’ять обійма,
І все повільно оживає,
Все те, чого тепер нема,
А в снах іще воно триває.
Побачила я дивний сон:
Мов поміж гір лечу на крилах,
Внизу – ще декілька персон,
Всі люльки миру закурили.
У всіх у них – по булаві,
Гетьманській. Значить, владу мають.
Конфлікти в них, нові й нові,
В напрузі весь народ тримають.
Усі вони складають план,
Державу як урятувати,
Щоб українець став ще й пан,
Добробут міг свій планувати.
Нарешті мир стає царем
Ув молодій моїй країні.
Невже забудуть все старе
Та й відбудують ті руїни?
А там он сонечко встає,
Щоби усіх теплом зігріти,
І житло в кожного своє,
Батьків шанують їхні діти.
Трудитись, вчитися спішать,
Захоплення свої теж мають,
Радіє й світиться душа
У кожного. Та і сама я
Спускаюсь нижче до землі –
Повірила, що сон правдивий,
Коли ж в державі у моїй
І справді буде таке диво?!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2017
В ліс манить запах стиглої суниці
І звуків, і видовищ карусель,
Десь «під-па-дьом» лунає із пшениці
І добавляє шарму до пісень.
Як вечір літній опускає крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
То теплих трав вітрець уже не бриє,
Бо заховався чи утік кудись.
А ранок прийде – вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Всі заховавши шати навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746409
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2017
Україно, згорьована матінко сива,
Скільки раз твій народ дикі війни косили!
Удовина сльоза скільки раз поливала?!
Та від того, лишень, ти міцніша ставала.
Засівала кістьми ти ворожими землю,
Поміж ними пшениці і житечка зерна,
Кров’ю й потом те щедро усе поливала
І від того земля ще… чорніша ставала.
Ти Майданом своїм цілий світ здивувала,
Відіб’ємо, повір, і російську навалу.
І зрадіє Дніпро, і та слава не згине,
Й запанує добро у тобі, Україно!
31.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746407
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2017
Котило літо сонця диск
по колу,
День кінчиться, йде вечір до людей –
Ні відмінить його, ані
прискорить,
І тільки він змінити може день.
А далі – нічка, сни
порозсилає
Землі, воді і темним небесам:
Когось пожурить,
інших звеселяє,
Лиш сонечко до ранку зависа.
А коли небо знову
потурбує
Його несмілий промінь угорі,
Нові господар плани знов
будує
На день, що тільки-тільки загорівсь.
14.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746150
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2017
Літній день давно вже
Притомився,
Ненароком вечір
Опустився,
Приголубив верби
Над водою,
М’ятою упився
Молодою.
А як нічка витче
Тихі зорі,
Упадуть ті в річку,
Непрозору,
Зацвіте вода тоді
Зірками,
І ніхто красу ту
Не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2017
На життєвім моїм покосі
Не стрічалось шовкових трав –
Будякове сімейство, оси,
Та ще й долю хтось ніби вкрав.
Я ж зберу всю жіночу силу,
Перетру усі будяки,
Осам меду наллю й осилю
Все, що слав мені Бог роки.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2017
Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2017
Розсівала нічка зорі в небі.
Місяць виплив дивно-молодий.
Колисала річка сонні верби
Під чарівну музику води.
Приспів:
«Хлюп-«,»хлюп-«, «хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,«люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Добігає нічка до півночі,
Місяць воду, зоряну, гойда.
Зорі нічка під крило сховала,
Коли ранок сонце зустрічав.
Дивним сріблом річка вигравала,
В ній акорд, ранковий, зазвучав.
Приспів:
«Хлюп-,хлюп-, хлюп-«, –
Біжить вода,хлюпоче.
«Люб-«,»люб-«, «люб-« –
За нею плине в даль.
Пташенятко крильцями тріпоче,
З сонечком цілується вода.
«Хлюп-«,»хлюп-» ,»хлюп-«
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2017
Сюрчало літо коником у лузі,
Покоси свіжі впали з зелен-трав,
Жовтів Іван-купальний в лісосмузі,
Коли спускався вечір із заграв.
Коли я бачу літню цю картину,
Як сонечко сідать не поспіша,
І чую, як сюрчання поруч лине,
Купається в загравах тих душа.
11.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745965
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2017
Голодомор - це чорні сторінки,
Історії моєї України,
Коли вмирали діти і жінки,
Й чоловіки, не ставши на коліна.
Часи жахливі пережив наш люд,
Але Всевишньому було таки угодно,
Перемогти непереможну лють,
Живий щоби народ був і сьогодні.
Коли живі в тобі чуття і біль,
Значить міцні й здорові твої корені,
І Україна – не земля рабів,
А тих, хто духом сильні і нескорені.
Коли болить тобі країни біль,
І ти її шануєш більше себе,
Це Бог таку можливість дав тобі,
Ти той, якого Україні треба.
Прозріння теж приходить через біль,
Такою правда є життя земного,
Та рани ці на користь лиш тобі,
Тож кожним нервом доторкнись до нього...
Словами важко передати біль,
Та це не важче, ніж із ним вмирати,
Тож Україну, люди, не згубіть,
А Бог поможе винних покарати.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745837
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.08.2017
Відпахло літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
Ставок застиг у сивих верболозах,
Срібляста повінь затопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та, особлива, в кожного своя.
Там вечорів казкова зоряниця,
Нову надію людям посила,
П’янить колоссям жита і пшениці,
Що підступили ближче до села.
Там серце ранить пісня солов’їна,
Вона любов і дух мій ізціля…
То все моя квітуча Україна –
Моїх дідів і прадідів земля.
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2017
Віддзвеніло в лузі тепле літо,
Відцвіло ромашками в саду,
На широких крилах долі вітру
Я назустріч осені іду.
Моросять дощі тепер частіше,
Зморшки-павутинки зацвіли…
Осінь і ляка мене, і тішить,
Забувать про літо не велить.
Кличе мене мрія ще в дорогу,
Журавлями спогади пливуть
Знов туди, до отчого порогу,
Мимоволі кожен з них ловлю.
Й оживають, мов у сні, картини,
Де дитинства вишиті літа,
Й серед літа мальви біля тину,
Й юності груднева Калита.
Віддзвеніло літечко у полі,
Відцвіло волошками в житах,
Коли стріла карооку долю,
Що летіла поряд, наче птах.
Все те я на пам’ять нанизаю,
Й заспіває серце, защемить.
Сторінки нові життя пізнаю,
Як весна в повітрі засурмить.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
Життя і доля – що ж із них первинне
І хто керує долями й людьми,
Кого вважати у нещасті винним,
Щораз шукаєм відповіді ми.
І кожна з них складна і надважлива,
Немов що перше: курка чи яйце,
Й хоч голова вже у людини сива,
Збагнути, справді, дуже важко це.
5.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2017
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
Плачуть люди, плачуть води:
І Дніпро, і Тиса,
Бо ж дітей погасла врода –
Біда горло тисне…
Ой, побігли по Вкраїні
Сльози удовині…
Стоїть народ на колінах –
Стріча домовини.
Кричать душі зо всьой мочки –
Слова в них застрягли:
«За що ж гинете, синочки,
Що воленьки прагли?»
Розбрелися по Вкраїні
Хрести й домовини.
Душі москалів, зміїні,
У гореньку винні.
За що ж діточок караєш,
О Боже, Великий?
Не весілля чом збираєш,
А ділити лихо?!..
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2017
(Ця зустріч з подругою дитинства Раєю Штик відбулася через 51 рік у Дубно, де я була з поетами на екскурсії. Писався в автобусі після того, як за вікном його побачила напис «Дубно»).
Коротка зустріч через стільки літ
Нас потривожить мала за хвилину…
Який тісний, усе-таки наш світ!
Тебе ж запам’ятала, ще дитину,
Ту чорнооку дівчинку-красу,
Коли ділилось все, перші секрети,
Тепер я на побачення несу
Себе й звання маленького поета.
І ось ми вдвох – дві подруги з села…
По шість десятків років за плечима…
Іконку ти на згадку подала
Й цукерки. Й знов життя нас розлучило.
І знову на невизначений час.
Чи стане днів, щоби зустітись знову?
Й тремтливо голоси наші звучать,
А пам’ять цю записує розмову:
«Ти, Раю, бережи себе завжди,
Бо ж мрію ще зустрітися з тобою…»
«А може, то нас Бог нагородив
Обох і зустріччю, і щирою любов’ю?»
І засвітились зорі ув очах,
Заворушились зморщечки-мережки.
А час лічити знову дні почав…
Та чи простеле Бог іще нам стежку?*..
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745088
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2017
Наснилась полю сива-сива доля
Багатострадної Вкраїнської землі,
Як азіати, а точніш, монголи
Топтали й мучили віки народ її.
Як матерів гірко-солоні сльози
Текли тоді річками у моря,
Лютневі як пекли її морози, –
То України змучена земля.
Здихнуло поле після цеї ночі,
Бо важко пережити такі сни…
Відкрило сонечко під ранок свої очі,
А вже зима котилась до весни.
І хоч земля іще не парувала –
Не вистачало ще того тепла, –
Та знов синів під стяг один збирала,
Бо запалила знову Схід… війна.
Гвалтують знову дикі азіати
Землі прадавньої закони і нарід:
Горять людські і душі там, і хати…
–Чом, Боже, їх від мук тих не вберіг?
Адже народ тобі так щиро вірив,
Чекав – накажеш зло у світі цім,
Свою давно він горя випив міру,
Пошли ж на землю з неба мудреців,
Щоб війни вони, врешті, зупинили,
Й синівська не кропила кров землі,
Щоб материнські душі так не нили,
Щоб люте панство щезло у Кремлі.
Розпластана, обдерта Україна
Лежить на кращих землях, світових,
Над нею – крик, так схожий на чаїний,
За сином – матері, за мужем – удови.
Полтава, Дублянщина, 12.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744949
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2017
Він є лише звичайний добробат,
Не вабили якого слава, подвиг,
Для когось побратим, комусь "дружбан",
А гроші викликали в нього подив.
Війною він закінчував Майдан –
Душа його на битву запросила…
В житті своїм уперше заридав,
Коли на Інститутській вбило сина…
Він розумів, за що мав воювать,
Лишаючи сім’ю свою в столиці,
І ворога навчився убивать,
Шукати правди тільки не стомився.
Він знав, що смерть гуляє поміж куль,
Й синочкову не зможе теж забути,
Але вступивши у війни ріку,
В ній перемогу вирішив здобути.
Він просто був звичайний добробат
І іншого не зна для себе діла,
Покликаний тим голови рубать,
Хто Україну-неньку його ділить.
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744946
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.08.2017
[i]– В запеклому бою проти 50 московських танків у промзоні Авдіївки увечорі 14 квітня поліг смертю Героя син волонтера нашої ГС Олексія Михайловича Кабушка — Мирослав, 38 років. Сиротами залишились троє дітей, написали у соцмережі представники ГС «ЛГО «Громада Полтавщини».
[/i]
У світ прийшов він, щоби славить мир,
І душу мав і світлу, і прекрасну…
Чому ж так рано від життя стомивсь?
Чому в війні свіча його погасла?
Любив боєць і сонце, і дітей,
І серце мав наповнене любов’ю,
Він милувавсь, калина як цвіте,
Хоча вона й повінчана з любов’ю.
Сім’я для нього – то понад усе,
Матусю цінував, немов Богиню,
Усміхнене завжди його й лице…
Чому ж дозволив Бог йому загинуть?
Народжений для щастя і життя,
В Донбас пішов, щоб боронити землю,
Обрав невипадково шлях звитяг,
Усюди доброти посіяв зерна.
21.06 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744816
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.08.2017
[u]Нещодавно доля звела мене з чудовою жінкою, що має глибоку рану в серці: її син загинув у бою в квітні 2016 року. Це Надія Кабушка, тепер живе у Писарівці на Новосанжарщині.
[i]Зігнуло горе Надю до землі, синок загинув, внуки ще малі,
вона ж жиє, як Бог святий дає, така ніколи честь не продає.
[/i]
У косах перші пасма сивини
І пелюстки-вуста її прив’яли…
Для бідоньки хтось двері відчинив,
Щоб ночі й дні їй чорними ставали.
І посивів в очах їй білий світ,
У зморшки зодяглось лице красиве,
Бо не піднять, не оживити цвіт…
І туга огорнула очі сині.
Здається, жінку знаю цю давно
Й біду її готова розділити,
На полинах настояне вино
Із нею день-у-день готова пити.
15.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744815
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.08.2017
Ніколи наш народ не жив без війн,
І кожен раз від них він був у шоці…
Вони зустрілись тут – вона і він, –
Де чатувала смерть на кожнім кроці.
Вона і він, неначе два крила
Одної долі, котра поєднала
Її, що медсестрою тут була,
Й його у час, коли весна буяла.
І свідчив про кохання блиск очей,
Не поміщалось серце в теплих грудях.
І вже нема важливіших речей,
Ніж почуття… Й святішого не буде…
Диктує їм задимлена весна
Свої військові і людські закони:
Садів тут незвичайна білизна
І смерть, що ворог слав з-за териконів.
Та почуття сильніше від війни,
Тож під ногами в них рушник весільний,
Все переможуть з гідністю вони,
Під силу їм і Путінська Росія.
5.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017
Коли два серця б’ються в унісон
І очі-зорі дивовижно сяють,
Кохання це, а не казковий сон,
Хоч скроні в них давно вже не русяві.
Заглянула у душі їм любов,
Її спустили з неба янголята.
Й здається, світ радіє їм обом
І мрії посилає їм крилаті.
3.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017
(Їдучи в тролейбусі, побачила скаліченого атовця)
Йому несила заховать шрами,
Що вкрили і потилицю, і руки,
Й в буденному житті його штормить,
Тривожить з побратимами розлука.
У госпіталі вдруге народивсь,
Коли нарешті знов прийшов у себе…
Очима він по стелі поводив
І зрозумів: не час душі на небо.
Ще мозок закривавлений слабів,
Та змалював картину того бою…
Ніколи б не пробачив він собі.
Коли би друга не прикрив собою.
І хоч ціна висока за життя:
Каліцтво там собі тоді отримав –
В душі не мав ніколи каяття,
Адже живі обидва, незборимі.
А це для всіх сьогодні головне,
І я за вояків обох радію:
Хай лихо у житті їх обмине!
Хіба не подвиг це, лише подія?
15.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744615
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2017
Нічка розсипала зорі
В темній, небесній імлі,
Й думи важкі, непрозорі,
Плинуть, немов журавлі.
А коли ранок настане
Й вишиє сивий туман,
Той попливе понад ставом
Й запеленає лиман.
Ну, а коли ненароком
Сонце завісу прорве,
Бути не треба й пророком:
День воно в гості зове.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2017
[u]Нещодавно я змінила місце проживання, тому не мала можливості спілкуватися з вами, дорогі мої друзі! Рада зустрічі. Скучила за всіма вами.[/u]
Полтавська земле, мачуха і мати
Для мене пів століття ти була,
Навчала світ і долю пізнавати,
Шляхами невідомими вела.
Я йшла і щиро вірила у казку,
Людей стрічала різних у путі,
Але не часто мала божу ласку,
Та впертою завжди була в житті.
Усе було: долала я висоти
І оберемком падала униз,
Старалася і вдома, й на роботі,
Страждала часто навіть без вини.
Ламались плани. Зраджували крила,
Та не зламався внутрішній мій дух.
І гори не одні я підкорила,
Все мріяла, що тут себе знайду.
На горизонті й фініш замаячив,
Десяток не один життєвих ран…
Іду до нього сміло я, не плачу,
Несу на батьківщину тіло й сан,
Щоб там води своєї пригубити,
Вдихнути запах рідної землі
І без утоми все в житті любити,
Всевишній, мабуть, так мені звелів.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2017
«Ти народилась в ніч, у горобину, –
Бабуся якось журно прорекла, –
Боюсь за тебе: щастя б не згубилось,
І доля щоб від тебе не втекла.
Адже зоря твоя тоді страждала,
Коли здригалось небо грозове,
Й матуся твого крику не діждала,
Подарувавши нам життя нове, –
Й рукою так нечітко ледь махнула,
Здалося просто, просто в нікуди.
І фартушину в очі умокнула, –
Іди уже, дитино. Ну, вже, йди…»
Дівча стежину кроками долало,
А в голові – бабусині слова:
«Чому вона мені отак сказала?»
Вітрець волосся ніжно завивав.
Так полетіла в світ, чужий, жорстокий…
Малярувати вчилася. Жила…
Та в місті тім якось на неї оком
Накинув чоловік. З ним… сина зачала.
Маля невдовзі світ оповістило,
Що тут воно й, наперекір, жиє.
А вона бавила його, ростила,
Дівоцтво покалічивши своє.
І злиднів якось вигнати не вміла –
Лиш ледве-ледве зводила кінці.
Хваталася за всяке-всяке діло.
Ой, чи окупляться старання їй оці?
Признатись не могла вона й бабусі,
Хоч зрідка їздила, аби допомогти –
І спіх не той у неї був у русі.
Хлоп’ятко поспішало теж рости.
Сама його поставила на ноги.
Він прабабусю не застав живу.
Вона ж боялася сказати їй про нього.
Квартиру згодом вже отримала нову.
Частенько приїжджала до могили,
Щоби спокутувати давній власний гріх,
Та якось син її, дорослий вже,… загинув –
Навіки залишив її поріг.
І що важливо: в ніч, у горобину,
Коли вертався в місто із села.
Його грозою на стежині вбило –
Вона ж бо… іменинниця була…
Давно було це, та не гоїть рану
Ні час, ні люди. Не вщухає біль…
Все пам’ятає, як вона збиралась
Теж їхати, і дорікне собі.
Ось і тепер… могилки обробила
Бабусі й сина. Обвела хрести
Їх рушниками. Поряд – горобина,
Ще не велика… Їй рости й рости…
16.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732790
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.05.2017
Чоло її у ранній сивині,
Під очі – зморшки, мов печать недолі:
Синок її загинув у війні,
Прибув недавно мертвий він додому.
Єдиний був він у матусі син,
Може, тому й душі у нім не чула,
Любов ця добавляла їй краси.
Чому ж її молитви не почули
Ні вороги, ні Божі небеса?
Чому ж на вік, ще юний, не зважали?
І капає з очей її сльоза,
Адже його, живого, вона ждала.
Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.
Свій день вона з молитви почина:
«Нехай усі здорові будуть діти.
Ніде й ніколи не гримить війна
Й не плачуть матері за дітьми в світі…»
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731747
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.05.2017
В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.
Вікно відкривши, я відчула подих:
То тихий легіт доторкнувся кіс.
А може то легка рука Господня
Мені дарунки сипала якісь?
І вище піднімалось сіре небо,
Аж ось запеленала його синь –
В промінні сонця виникла потреба
І в краплях свіжих першої роси.
Мені здалось, я теж у цім оркестрі
Мелодію важливу теж веду,
І на життя людського перехресті
Серед краси цієї не впаду.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2017
Стежки всі наші заблукали
Серед життєвих бід-незгод.
А може, ми це їх злякали,
Не зрозумівши усього?
А може трави винні в цьому,
Чи тепле сонце, чи вода,
Чи особиста наша втома,
Що стежка та не прогляда?
Життя одне у нас з тобою:
Без тебе – я, без мене – ти,
Не можем жити без любові
Й по стежці вдвох також пройти…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Доба столітньої війни
повільно плине до фіналу,
І серцю боляче, щемить:
коли ж ця наволоч сконає,
Що захопила Крим, Донбас
і кров’ю обагрила море,
Та ворогу не знищить нас –
накличе і на себе горе!
Нема у світі тих цепків,
щоб волю нашу закувати:
Ми є нащадки козаків,
І Україна – наша мати!
13.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731321
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.05.2017
Червоний колір з чорним завжди поруч –
За землю то людська пролита кров,
У ній велика сила непокори
Й безмежна до Вкраїни є любов.
Червоний з чорним – кольори це болю,
Тривоги за понівечений край,
Це кольори синівської любові,
Котра дітей під стяг один збира.
Вони готові за Вкраїну вмерти,
Бо доля у борців саме така.
Червоний з чорним – кольори безсмертя,
Героїв слава житиме в віках.
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.04.2017
Чорним болем по Вкраїні
Горе розлилося,
Без вогню живе горіло,
Гинуло в колоссі.
Не житами – полинами
Засіялись душі,
Нахилилася над нами
Смерть і досі… душить…
І знов болем Україну
Біди спеленали:
Донбас лежить у руїнах
І Крим відібрали.
Неправедні, злії люди
У владі засіли,
Та Вкраїна жити буде,
Чуєш-бо, Росіє?!
Не скувати ланцюгами
Воленьки-свободи,
Кращі з кращих погибають
Синочки з народу.
Крим наш вернеться, я знаю,
І Донбас додому,
Запанує мир у краї
Від Сяну до Дону!
27.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730896
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.04.2017
Вишивала весна
синім бісером росяні ранки,
Заглядала туди,
де ще спала цнотлива краса,
Я ж відчула, що я –
то не я, а закохана бранка,
І висіли вгорі,
мов з шифону, легкі небеса.
Малювала вона
дивним пензликом зелень, мов руту,
Простеляла до ніг
кучеряві, густі спориші…
Може, вербам і я
довголистом на гілочці буду,
І тоді я й весна
вже ніколи не будем чужі…
Голубіла весна
диво-морем квітковим в долині,
Обзивалась бджола,
заглядаючи в свіжий той цвіт,
Ніжний трунок пила
із суцвіть ніжно-білих калини,
І вже не засинав
зачарований квітами світ.
15.07.2016
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2017
Весна спустила перший жмут тепла,
Земля травневим снить уже розмаєм,
Вода струмком грайливим потекла,
Дощі сніги останні розмивають.
Ось сонце першу квітку дістає
Із-під землі, мені щоб дарувати,
Відкрила миле личенько своє –
Й рука не хоче пролісок зривати.
Жовто-зелено дивиться верба
На синє диво, що з землі сміється.
І шпак, немов заведений, стриба –
Весни неперевершений співець він.
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730807
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2017
Заколисана піснею й мовою
Українська жива ще рідня,
Це Росія війну нам замовила,
Щоби знищити нас – роз’єднать.
Мать Рассєя нехай не старається –
Україні і мові в ній – жить,
А імперія скоро розвалиться,
Путін-цар у тайгу забіжить.
І тоді заживе вільно й солодко
Україна – найкраща земля.
Мир і Правда дорожчі за золото –
Дійде це колись зайдам з Кремля!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730706
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.04.2017
Вже весни діждались люди,
Раптом… сніг, та ще й який!
Вітер сильний, холод лютий,
З абрикос летять квітки.
Вітром змучені тюльпани,
Поверх снігу височать,
Все у білому жупані,
Трави дихати спішать.
Перелякані нарциси
Нахилилися, тремтять,
Горя вдосталь напилися,
Не розцвівши до пуття.
І в суспільстві, і в природі
Не найкращі нині дні,
Тяжко-важко жить народу…
Діти ж гинуть на війні.
22.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730704
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2017
– Це кіборги?
– Ні, ангели без крил…
Це люди, що зрослися із бетоном…
– Живих ніколи їх не підкорить! –
Нарешті зрозуміли «лугандони».
Летовище
І досі у вогні…
Там волю України захищають…
Там оборону віддані сини
Упевнено вже місяці тримають.
Таких не візьмеш
Силою, вогнем –
Бетон і дух цих вояків рятують…
І народився дикий план «NN»,
Яким смертельну пастку приготують…
Жахливий цей
Кремлівський дикий план:
Під терміналом хлопців поховати…
І мозок несподівано закляк:
Невже таких народжує теж мати?!..
Про цей жорстокий
І підступний план
Бетон дізнався й, мов живий, …здригнувся ,
Та своє тіло на бійців… поклав…
Підірваний, над хлопцями нагнувся. ..
Сіріє пам’яттю
Вчорашній термінал,
В могилу братську поховав героїв…
А щоб війні скоріш прийшов фінал,
Старе й мале, берімося за зброю!..
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730436
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.04.2017
[u](Присвяч. Володимиру Івасюку, автору пісні «Червона рута».
Пішов з дому 24.04.1979., а знайшли повішеним 18.05.1979.)[/u]
Він з тих, у кого дата лиш одна –
Народження, а іншої – немає.
Любов до України він пізнав
І світ зачарував Карпатським краєм.
Квітневий день біди не віщував:
Синіли віддалік, як завше, гори,
Як він востаннє пісню заспівав,
Не знаючи, що за порогом – горе…
Він вийшов, та назад… не повернувсь
(В машині чорній ждали й люди чорні),
Не міг Володя розумом збагнуть,
Що день останній він прожив учора…
Ковтав тривогу й біль весняний Львів,
Коли вершилась чорна влади справа.
Застряв навіки в горлі юний спів,
Й стрічало душу небо у загравах.
Знайшли Володю в лісі, без очей,
І ката слід на тілі… чорно-синім,
А поряд – ніякісіньких речей…
Та Україна упізнала сина.
І плив народ, мов весняна вода,
Івасюка ніс тіло, мов святиню…
Карпати чули, як народ ридав,
Ховаючи улюблену дитину.
Він з тих, у кого дата лиш одна,
І шлях один: зі славою в безсмертя.
Талант його у сніп народ єднав.
Таких пісень із пам’яті не стерти!..
17.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.04.2017
Стоять у задумі верби…
«Для чого, за що війна?
Синам жити й жити треба», –
Немов з-під землі – луна.
Душа матерів сивіла,
Безсила той жах збагнуть,
І рвалась вона, й боліла,
Кляла кожен день війну.
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.04.2017
Весна…
Тепло в долоні…
Згори –
безмежна синь…
У сонечка
в полоні
Народження краси…
Проснулися
листочки,
І перші
квіточки,
А серед них –
синочки
І усмішка дочки.
2.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.04.2017
Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.
Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить
До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730016
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.04.2017
Рано, ой, ранесенько
встану зранку,
Вишию білесеньку
я фіранку,
Із калини вистелю
там узори,
Щоби милувалися
ними зорі.
Вишию й хмариночку
й жовте сонце,
Гляне з неба ще одне
у віконце.
Голубків двох вишию
й пишні квіти,
Щоб раділи миру
пташки і діти.
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2017