| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Небо в сонмі зірок, далеких…
Шлях Чумацький біліє здавна…
Там – всесильний Дажбог, лелеки
І богиня водиці – Дана.
Тиша спить за вікном. Безлико
Кучерявиться сну мережка.
Сяйво місяця… Роси тихі
Заворожують ночі стежку…
6.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2017
Горять лампадки, шини і машини…
Півнеба запалив російський «Град»…
Мов струни, натяглися нерви й жили,
Й серця горять від підлості і зрад.
Така сьогодні наша Україна:
Горить її розіп’ята душа,
Той, хто не хоче жити на колінах,
Край боронити рідний поспіша.
Бої, блокади, дзвони будять груди,
Адже в Донбасі непроста війна:
Там ллється кров у свята і у будні –
Це Раші ненависної вина.
Саме вона кожнісінької днини,
Нам душі травить, долю обійма,
Політ спинити хоче лебединий,
Бо незалежність нашу не сприйма.
Важка ця ноша. Тяжко Україні….
Тріщить хребет, та воля ще жива
Й нову збудує долю на руїнах,
Тож хай надійна буде булава!
5.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2017
Донецький край укотре кров’ю вмився.
Осліпли зорі в спалахах вогнів.
Народ давно вже від війни втомився,
Живе в незрозумілому багні.
І зиму, й весну болем зустрічає,
Кінця не видно цій брудній війні.
І найдорожче – діток утрачає –
Своє майбутнє : дочок і синів.
Захмарні ціни, всюди безробіття.
У владних кріслах – партія бариг –
Олігархату віддані лобісти,
Невже не видно тих страждань згори?
Коли ж ти, Боже, спиниш це свавілля?
В чім України бачиш ти вину?
А може не болять тобі ці війни?
Скільком послав каліцтво й сивину?
Невже не чуєш матерів ридання
Й до тебе найщиріших молитов?
А кров’яну ріку, що із Майдану
Також не бачиш? А смертей з АТО?
О, скільки ж горя випало народу!
Від болю стогне змучена земля.
Пошли ж нам перемогу в нагороду,
І небо мирне, світле для малят!
4.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716429
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2017
Тремтять під «Градом» і будівлі, й поле –
Там доля України на кону.
Убитих душі в дзвони б’ють на сполох,
Щоб не забув народ наш про війну.
І п’є тривогу материнське серце,
Адже її дитина саме там:
Макіївка так схожа на «Освенцім» –
Людські ковтає душі і життя.
Змиритись важко, а тим більше жити
В такий важкий невизначений час,
Та варто лиш одній меті служити:
Єднанню –Київ, Крим, Львів і Донбас.
1.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.02.2017
Схід догора. Ледь корчиться в війні…
Шрами земля загоїть… А як люди?!
Ба, пам’ять не згорить же у вогні
Й багато ще крові і болю буде…
І кожного тривога огорта:
Земля ж одна і всі ми ніби люди.
Будемо жити, сіяти жита,
От тільки, як війну оцю забути?
Чи зможе пам’ять біль отой припнуть,
Що в серці вжився, коли воно плаче,
Забуть, як ворон шастав у степу,
А чи кружляв, там де тіла юначі?
Ми ж не манкурти, котрим все одно,
В якій землі чиїсь діла вершити.
Для нас важливо сіяти зерно
У землю ту, де діти будуть жити.
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716272
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2017
Плине сивий Дніпро.
Два крила він з’єднав України,
Між полів і дібров
Доганяє степів далину.
Скільки ж доль перетнув,
Переслухав пісень, солов’їних!
Чарував серебром
І в історії мить зазирнув.
А ізвідти вони – України і слава, й кайдани,
Й атрибути війни,
Вже останньої, з свіжим тавром,
І синівська любов,
Вороги яку не розгадали,
І зажурений Бог,
Що схилився над сивим Дніпром.
Він не може збагнуть,
Як російський народ, православний,
Заповітне забув, котре Він диктував їм віки:
Не убий! Не украдь!
Чом же Путіну служать васали?
Зупиніть же війну!
Схаменіться, не пізно поки!
29.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.
Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Що розлилися повноводим морем,
То де ж твої любові сіячі?
Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.
А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
[u](Присвячую земляку, веретану АТО, Володимиру Доносу, котрий з протезом живе повноцінним життям, навіть займається спортом і виступає у змаганнях).
[/u]
Коли застогнав-закровив Іловайськ
Й з оточення хлопці ті рвались,
Серпневий, важкий, незабутній був час –
Річниця тоді святкувалась,
Як вирвались із есесерівських пут.
Столиця цвіла парадом,
А там – коло смерті, ба, навіть не кут,
Й призначення їм – вмирати…
Горіла земля… І котел захлинавсь…
Антенами все волосся…
Таке… у АТО? Хто сказав, що війна?
Та вижить йому велося,
Хоч і не минула година, лиха –
Костиста вже за півкроку,
А час, загальмований, пінно збігав,
Боєць не піддався року.
Безцінні в бою санітара знання –
Спинив джгутом кровотечу
Й поповз до «зеленки» він не навмання…
Думки відрубав про втечу.
«Чим бігти? – із себе тихцем глузував, –
Якби ж не такі ці ноги…
Й кривився від болю, вужем ізвивавсь,
Подалі щоб від дороги.
А сонце палило… Карало вогнем.
А губи води просили...
«Синочки, послухайте, діти мене,
Війну виграють лиш сильні, –
Згадав він комбата пророчі слова, –
Тож мусите виживати.
Цю істину ніс я крізь роки, Афган:
В бою треба жнивувати.»
Боєць усміхнувся… Поїсти би як?
Було б непогано печеню.
Й на «перше» – живий, дощовий був черв’як –
В немиту поклав він жменю.
Так ложкою він із землі добував
(Згодилась таки бійцеві).
Мурахи… на «друге» собі подавав.
Не згадує вже про це він…
Чотири доби і нога… без стопи.
Бог знає, як він тримався.
Полон. Операція. Воля. Не спить…
Тоді лиш собі признався,
Як жити хотів, як росицю із трав
Спивав, мов живильний трунок.
Коли ж наближається серпень, свята,
В зіницях – новенькі труни…
Він вижив!.. І навіть на ноги устав.
Такі, як він, не здаються.
Життя розпочав із нового листа,
Та чи серед нас уживуться
Оті, що в війні здобули такий гарт,
А він не усім відомий.
Ну й, що, що у нього несправжня нога,
Страшніша душевна втома!..
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715866
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.02.2017
Земля України – героїв земля –
Історія стверджує, сива,
Сьогодні устав він супроти Кремля.
Це доля його попросила?
Згадаймо, як вибухнув стрімко Майдан,
Голіруч ішли проти сили,
Й життя не один з них за волю віддав,
Мети ж його не загасили?
Морози, вітри, льодяний водомет –
Мов жито, життя косили,
Та духу герої такий мали злет,
Що «беркутівці» відступили.
Ішли в хід бруківка, пляшки і бетон –
Здавалося, зло змісили,
З Майдану летіть довелося в АТО,
Де їх москалі вже косили.
Сьогодні у Божих, святих небесах
Ті, хто від війни не ховались,
Косила героїв російська коса,
На місце їх інші ставали.
Земля України – героїв земля –
Це кожен уже усвідомив.
А тих, керував хто війною з Кремля,
Гаага чекає, відома!..
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2017
Горює Україна за синами,
Що на війни дорогах полягли,
Грудьми, своїми, ворога спиняли
І в небо полетіли, мов орли.
Стомилась Україна вже від воєн,
Від материнських, полинових сліз.
А кожен її син – то світлий воїн,
В майбутнє проклада надійний слід.
Одна лише Вкраїна на планеті,
Оспівана і зболена земля,
Одна в своїй трагедії і злеті.
Любить її нам небеса велять!
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017
Вже цвіркуни й останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекало все закінчення війни.
Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні також цвинтар тоне в квітах…
Землі горбочок – материнський біль…
І хрест… Його помітила ще звідти,
Звідки ішла, та крок її слабів…
Вологий хрест матуся довго гладить
(Вчорашній дощ устиг його скропить),
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе теж їм не болить.
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали і для правнучат…
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився.
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес.
Думки мене і сю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?»
Дивилися на неї темні очі
З портрета сина на його хресті…
«Поплатяться усі, мамо, за злочин, –
Почулось їй. Чи вітер шелестів, –
Коли земля вогнем важким палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває.
А небо спустить вистражданий мир.»
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2017
Горить Донбас. Киплять сніги.
Мороз і душі пропікає.
Проклятий час. Пруть вороги.
То чорну справу вершить Каїн.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Вогнем і небо вже палає.
Там пекла справжнього круги
Й героям двері там до раю.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Кровить Авдіївська промзона.
200-их, ранених – стоги…
І сатанинський спів Кобзона.
О Боже, де ж ти забаривсь?
Чи дим тобі вже виїв очі,
Що ти не бачиш ізгори,
Який внизу твориться злочин.
А мо’, людей тобі не жаль?
Чи не твої це, Отче, діти?
Тоді назви, де та межа,
Щоб мир настав і в нас, і в світі!..
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.01.2017
І ночі, холодні, і дні, невеселі…
На сході кипить війна.
Війна – на два фронти: пани ж каруселять
Й з Москвією вона.
Війна ця жорстока і антинародна,
І назва її - АТО.
Не просто там зайди – російські солдати,
Котрих підкида Ростов.
Важка ситуація: суд – без люстрації,
Вирок – із рукава.
Це ж де таке бачено: сепар – пробачений…
Судила ж бо не Москва!..
І кров закипає від несправедливості:
Скільки ж дітей лягло!
Немає від кого чекати нам милості…
В траурі місто й село…
Високу ціну людьми нашими сплачено:
Не сотні вже – тисячі…
Чи ж може таке бути владі пробачено –
У бізнесі всі й рвачі!
Укотре земля наша кров’ю стікає…
О небо, ти ж свідком є,
Ти бачиш, кого навіть кров не лякає –
Багатство ростять своє.
Їх душам, іржавим, потрібна держава,
Аби її грабувать.
Це ж скільки роботи – війна на два боки –
То першим кого вбивать???
І ночі, холодні, і дні, невеселі…
Собаче в людей життя…
Ховають синів і міста, наші, й села,
Й немає ніде пуття!..
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715298
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.01.2017
Народе, встань! Замрімо у мовчанні!
Зніміть кашкети, всі чоловіки!..
П’ять ангелів знялись… Коли б останні!..
Це ж наші українські вояки!..
Вони пливуть, туди де вічний спокій,
Снаряди не свистять і мовкне «Град».
До Бога їх ведуть і спереду, і збоку
Теж ангели – небесний то парад.
А на землі – тіла… лежать ледь теплі,
Трояндово під ними сніг розквіт,
Й бійців серця, навіки вже отерплі,
Які хотіли цей змінити світ.
Країно, станьмо ще раз на коліна,
Велить так звичай нам тіла стрічать.
Твої герої це, розп’ята Україно…
Й сльозою капле поряд них свіча…
30.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017
«Заспіваю тобі, сину, пісню про пташину,
Пір’я в неї особливе, ніжне, жовто-синє.
Та в польоті пташка мила крилечко зламала,
З нього пір'я розгубила – рану тяжку мала.
Капле кров із тої рани та й на всю округу…
То все справа рук тирана – маємо наругу…»
Син піднявся, молоденький, – душа затремтіла,
Пригорнув до себе неньку: «Не птаха летіла…
Ой, не птаха – Україна! Нема що й гадати,
І душа в неї чаїна, навчена літати.
Тій пташині треба волю. Крило підлікую.
Не одну стрічав у полі я й орду такую.»
Й полетів у край, далекий, пір’ячко збирати,
Знав, що ворога нелегко буде покарати.
Та зуміє – це ж не вперше – рать перемагати,
А війну коли завершить, знов обніме матір.
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715166
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.01.2017
[u]Присвячую пам’яті Олександра Олеся, перепохованого в Україні 29.01.2017.
[/u]
Він повернувся. Через стільки літ!..
Додому повернувся, в Україну.
Поезія на весь звучала світ.
Душа ж за рідною землею все боліла.
Він повернувся, врешті, назавжди
На землю, котра серце зчарувала.
Вона ж сьогодні в пазурах біди –
Московія політ знов перервала.
Він відчував, що має бути тут,
В землі, якою в чужині так марив,
У вільній, без тісних російських пут,
Та знов її шматують східні маври.
Він повернувся, щоби стати в стрій
Борців за неї. Це – його стихія.
Не довіряв ніколи цій «сестрі».
Живі і мертві – всі проти Росії!
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715159
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2017
Нічка розсипала зорі-зерняточка
В чорній небесній імлі,
Ой, не зерно – білі то янголяточка,
Що прибули з землі.
Нічка розсипала зорі-намистечко –
Сльози то матерів,
Падають росами ранком на листячко.
Скільки ж їх угорі!
Нічка розсипала зорі-краплиночки,
Та їх не полічить.
Плачуть, ой, плачуть малі сиротиночки,
Слізоньки ті п’ючи.
Нічка розсипала зоряне золото,
Ранок прийде зібрать,
Так стрепенеться земля моя молодо,
Ворога щоб скарать.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017
Прожито не один десяток літ…
Частіш на п’яти старість наступає…
Здавалося б, змінитись має світ,
Та недовіри мітка знов стрибає
До влади, що мордує свій народ
І визнати ніяк те не бажає,
Й каміння в її падає город,
Й народному терпінню теж межа є.
Вона ж, немов верблюжий караван,
Іде собі із повними горбами.
Зачепиш – обізве тебе «болван»,
А може, й ще доточить щось губами.
Й катує думка: що ж то воно є,
Адже світилось у кінці тунелю…
Чому ж тоді її ми визнаєм
І красти дозволяємо «зелені»?
І бідний ще біднішим чомусь став –
Кінці з кінцями іноді не зводить.
Поранення в АТО коли дістав,
Дивись, когось «про око», нагородять…
І біль вогнем все тіло пропіка,
Чи про таку ті мріяли державу,
Що полягли учора і в віках?
Їх імена уписані в скрижалях.
Й схилився у зневірі мій народ:
Вперед іти – там прірва не пускає…
Чи ж знайдеться й коли той патріот,
Котрий народні сили об’єднає
І караван той правдою злякає?
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714750
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2017
[u]Присвячую народній артистці України Ніні Матвієнко.
[/u]
(Слова для пісні)
Спів той слухала ніжно-глибокий,
Мов торкнулась до пісні крила,
І забула про все: і про спокій,
Із яким я до цього жила.
А в тій пісні – уся Україна,
Де не пасма – ряди сивини…
Не була ти ніколи царівна.
Хто й кому із вас двох завинив?
Мов Богині, співачці вклонюся,
Скроні теж її у сивині,
До слідів праотців доторкнуся,
Що згубилися між полинів.
А в слідах тих – і біль, і тривога,
Що з любов’ю вплелися в пісні,
Торували до волі дорогу,
То ж глибокі вони й голосні!..
Й пред тобою схилюся, Богине,
Під мотиви пісень солов’я,
О Величносте, ненько Вкраїно,
Це тобі сива пісня моя!..
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714513
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.01.2017
Я дякую Богу й долі,
Що в Клуб мене привели,
І на поетичнім полі
З віршів мені храм звели.
З вас кожен уласне світло
У душу мою вливав,
Й слова, що любов’ю квітли,
Магічні, п’янкі слова.
І кожного постаралась
Насіять добра душа.
Пила їх я й усміхалась
Краплинкам того вірша.
В світ мені здавсь милішим,
Адже вас он скільки є,
І січень враз потеплішав,
Мов літечко настає.
Спасибі вам, друзі милі,
За вашу любов тепло,
Ніколи щоб не томились,
Намічене щоб збулось!
Хай Музи вас не лишають
Й здоров’я не підведе,
Бо в кожного з вас душа є,
Що трудиться ніч і день!
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714512
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2017
За вікном ніч із ранком вінчається,
Серце з Музою зустрічається –
І лягають в рядки слова,
Як зерно у житах наливається,
Піснедивом гаї заливаються
І мінує-вбива Москва.
Та не вбити наш дух Московії,
Не минути біди їй – оскомини,
Бо ми в праведному бою.
Прийде час, ми поля засіємо,
Ті що спалені в нас Росією,
Землю визволимо свою.
Ніч із сонечком та й зустрінуться,
В Україні життя ізміниться,
Й завесніється на душі.
Попрощаємося з розпукою,
А гордитися будем Злукою,
І добром зацвітуть вірші.
Скільки ж горя уже побачено,
Яку ціну високу сплачено!
Зачекалась добра земля.
Будуть хмари вгорі веселими,
Над містами пливти і селами
І радітимуть нам здаля.
Небо квітнутиме нам зорями,
Чорноземи-поля розорані,
І пісні, нові, зазвучать.
Сонце буде сіять над нивами,
Матері стануть всі щасливими
Ранки, росяні зустрічать!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017
Розправивши крилята, кришталеві,
Сніжинки тихо падають згори,
Усілись на сережки довгі кленів,
На гостроверхі, голі явори.
Створили казку, снігову, довкола,
Земля під нею солодко дріма ,
Мороз із льоду витесав окови –
Така цьогоріч видалась зима.
Вітри лоскочуть гілля і замети,
Собі щоб казку. білу, підкорить,
Коли ж в тобі живе душа поета,
То віршами вона загомонить.
9.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Гримить на сході день і ніч війна,
Калічить землю і людей, і душі,
Й здригається небесна далина –
Навіть вона до цього не байдужа,
Коли стрічає плем’я молоде…
А скільки ж душ туди вже піднялося!
Поглянь, як небо, зоряно цвіте,
Ті зорі сріблом падають в волосся…
Тим, хто умів їх віддано любить,
І хто без них тепер осиротіли
Вони готові все-усе зробить,
Аби душа вернулася до тіла!..
Та вись глуха є до людських страждань
І німо зустрічає вбивцю й жертву,
Хто за любов життя своє віддав,
А це герой. Такий не може вмерти!..
Живі герої в помислах, ділах,
Вони землі своєї патріоти,
Покликані ворожу рать здолать.
Їм жити й жити в пам’яті, народній!..
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.01.2017
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоби ласки було багато,
Ти і я коли віч-на-віч,
А у небі рясний зорепад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоб серця не втомились кохати,
І любов ту в тобі й мені
Не замів восени листопад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Котра тільки одна буває,
Коли душі й обох тіла
Переповнені почуттям.
Подаруй мені, любий, ніч,
Хай коханням два серця палають,
Щоб у душах любов цвіла,
Яскравішало наше життя.
Чернігів. 3.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
Горів Майдан три місяці зимою
І вже три роки живемо в війні.
Ця антиукраїнська вража змова
Нагадує минуле вже мені,
Коли Рассєя із більшовиками
Накинули петлю на мій народ
Й давили без жалю його роками,
Й стогнав Сибір, як гинув патріот.
Сьогоднішня війна – не просто бійня –
Вкраїни доля зараз – на кону,
Борімось, щоб не впасти у «обійми»,
Як відбулось недавно у Криму!
Горів Майдан три місяці зимою,
І плавив той вогонь серця і сніг.
Це завдяки йому ми мали змогу
Не впасти без війни Москві до ніг!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2017
Споконвіку Україну
Зайди грабували,
Синів її, мужніх, вірних,
На смерть катували.
Й сльоза, гірка, материнська,
Розливалась морем,
Не діждавшись сина з війська,
«Втішалася» горем…
Чи ж не досить тобі, ненько,
Муки пить, стогнати,
Нап’ястися раз гарненько
Та й сновиг прогнати?
Свою правду в своїй хаті
Тоді будеш мати,
Як у владу не багатих
Будеш вибирати,
А тих, котрі мають гідність,
Нею не торгують,
Кому землі наші рідні
Й хто за них воює.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.01.2017
Їх «кіборгами» чомусь назовуть,
Та хто пояснить, в чому слова суть,
Адже воно чужим, незвичним є для нас
І народилось у війни тривожний час?
Як по мені, то смертники вони,
Котрі летовище із перших днів війни
Боронять у Донецьку, не здають,
В Кремлі їх «украми», бандерівцями звуть.
А це – сини, звичайні, України.
Й наказ у них – стояти до загину,
Але бійці не хочуть умирать,
І кожен тут для кожного є брат.
І ненька теж одна в них – їх земля.
Не зрозуміть цього поплічникам Кремля!
13.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713753
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.01.2017
Знов морок, сірий, плечі розправляє
І застеляє знов увесь Донбас,
По наших дітях ворог знов ціляє,
І будить біль у серці ця стрільба.
Тріщить хребет моєї України,
Але ж не здасться, вірю я, вона.
Жало російське вирве те, зміїне,
Й потухне скоро ця брудна війна.
Луганськ і Львів ще будуть панувати
В одній державі, на одній землі…
Й вдихне, нарешті, спокій кожна мати,
Під мирним небом спатимуть малі.
30.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017
Ще в сніги природа не вдяглась
І не дошкуляють нам морози,
Планів теж Росія не зреклась:
Посилає військо і погрози.
Зруйнувавши повністю Донбас,
Запиває лихо наше кров’ю.
Та не залякає вона нас,
Адже ми озброєні любов’ю.
Споконвіку наша це земля,
Пращурів, далеких, тут могили,
Боронити волю нам велять.
Будемо стояти до загину.
Хай малюють плани вороги,
Духу міць нікому не здолати.
У руках надійних корогви,
Пам’ятайте, москалі, прокляті!
Чернігів. 11.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2017
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
То плачі матусині за сином…
Віддала…
Віддала синочка воювати
Та й на Схід…
Як за ним журилась рідна мати!
Плакав рід…
Ждала-виглядала вона сина
Ніч і день.
Серденько матусі голосило:
«Чи ж прийде?
Зупини війну, о милий Боже,» –
Молилась…
Личенько змарніло її, гоже…
Схилилась…
Цілувала матінка ікону.
Хрестилась,
Не забуде проводів до скону,
Стомилась…
Плакала трембіта в горах, синіх,
Ридала…
Доля… врятувала мамі сина
Й віддала…
Мужнього, живого, до порогу
Привела,
Та в очах у матері тривога
Немала…
Пригорнулась матінка до сина,
Тулилась…
Скроні у синочка стали сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713553
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.01.2017
Не сни то –
пам’яті моєї то картини
Часів, коли
була я ще дитина,
І по-дитячому
не зовсім розуміла,
Чому звичайні люди
жить не вміли,
Лиш працювали важко,
повсякчас,
І бачили батьки
вночі лиш нас.
Тепер радієм,
Бо ж була робота…
А де ж держави
про людей турбота?
Й що бачили в житті
і ми – їх діти?
А довелося з них
скільком сидіти
За вільне слово –
волі вже катма,
У таборах,
де літечка нема!?..
І знову пам’ять
важко застогнала:
Чому народ наш
доля обминала?
Не дочекались
кращого ті люди.
Тож, може, діти
наші вже здобудуть
І вільне мислення,
і правове життя –
Не виживання, а
достойне майбуття?!
29.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713337
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.01.2017
Матусенько, голубко, сива-сива,
В очах, твоїх, застигла сіро-синь,
Ти ниву свою старанно косила,
Аж руки мозолисті від коси.
Над сином, мов чаклунка, чаклувала,
І материнським пестила теплом,
У колискову ніжність уплітала.
Життя ж бурхливо річкою текло.
А як зміцніли синові крилята,
Ти й не намилувалася на цвіт,
Як полетів він землю визволяти
І рятувати від фашистів світ.
Сніги упали в коси – вже не сива –
Молитвами ти сина берегла,
І Бога про одне лише просила…
Та доля твоя раптом відцвіла…
Коли ж тебе, утомлену, сховали
На цвинтарі, що виріс край села,
Ти… рушником з хреста свого махала –
Свого синочка й звідти берегла.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.01.2017
Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2017
Земля. Сніги. Мороз пищить…
Усе тепла шукає.
Донбас кипить. Броня тріщить:
Карає «брата» «Каїн».
Невже біблійний цей сюжет
В житті існує вічно?!
Та мій народ – не Авель же –
Ми люди героїчні.
Палають душі не вогнем –
Великою любов’ю,
Тож москалів* ми проженем,
Закривши край собою.
Нехай мороз! Нехай зима!
Хай небеса – в загравах!
Святішого для нас – нема,
Як знищить вовчу зграю.
Настане світла ще пора
Й сніги стечуть водою.
Ми ж будем сіять і збирать.
Не знаючись з бідою!
17.01.2017.
* "Москалi"* - назва тих людей, якi хвалять Путiна, пiдтримують дii Путiна, спрямованi на розшматування Украiни.
А взагалі, МОСКАЛІ - це солдати регулярної армії Російської імперії. Ще у Шевченка було: "І заберуть у МОСКАЛІ" - тобто до армії.
інших жителів Росії в ті часи називали КАЦАПИ, оскільки була мода на "козлині борідки". КАЦАП - це складноскорочене "КАК ЦАП".
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712931
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.01.2017
(Після коментаря мого вірша Віталієм Назаруком).
Нам би миру та волі ковточок,
Ми багато не прагнемо мать:
Зберегти щоб синочків і дочок,
Психологію, рабську, зламать.
І життя потече в іншім руслі,
Працювати ми вміємо й жить,
Зникнуть хмари від горя на Русі,
І земля буде людям служить.
Квітуватиме в лузі калина
Під вечірні пісні солов’я.
Величатиме світ Україну.
Буде вільна козацька земля!
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
З війною й третє літо пролетіло,
Осінній смуток випила зима…
Донбас перетворився у катівню
Для тих, борцем хто став проти Кремля.
Доноси знову в моді у Донбасі –
Чи не в 30-ті зроблено стрибок?
Хоча 2017-ий на часі,
Не популярні Правда і Любов!
Історія не знає поворотів,
Та 37-ий там таки запах:
Доноси на сусідів-патріотів,
Котрі готові вже створить УПА.
Закуті в сніг стоять німі руїни,
Де донедавна сріблом лився сміх…
Що ж трапилось з тобою, Україно?
Коли і як примириш ти усіх???
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712700
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.01.2017
Коли сонечко сяде за ліс,
Небо вишиють ніжні серпанки,
Я іду по нагрітій землі,
Котра вистигне тільки до ранку.
А внизу мене стріне вода,
У полон забере мої очі,
Місяць молодо вниз погляда,
Де замовкла вода й не хлюпоче.
Я у воду, ще теплу, зайду,
Буду слухать, як річечка дише,
Комарі у цей час не гудуть –
П’ють зі мною і місяцем тишу.
10.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2017
[u](Багато загиблих у Донбасі були єдиними синами у сім'ях, часто залишаючи матір одну. Не можу обминути цю тему.)[/u]
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі зоряну накинувши свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль, нестримний, фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712474
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2017
(Вірш про антигероїв.)
Генерал Василь Блохін, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Леніна та інших високих державних нагород був чекістом і головним катом при сталінській системі у 20-40-х роках, керував розстрілами більше 10000 чоловік, виконуючи, ( за словами Сталіна) чорнову роботу. Він особисто вбив біля 700 поляків у Катині.
Вірш стосується і співробітників «Беркуту», котрі воювали проти повсталого народу на Євромайдані у 2013-2014 р.р.
Була ж така професія «палач»
З Компартії квитком в своїй кишені.
«Совіцький» він смакуючи калач,
В людей стріляв, мов по живій мішені.
Прицільно й сміло кулю посилав
Частіше у потилицю він жертві.
В званні, мов гриб після дощу, зростав,
Без Бога помагав людині вмерти…
Служитель він закону? – Сатани!
Йому дістався камінь замість серця,
Не відчував і власної вини –
Лише вбивать життєвим стало сенсом.
Десятки тисяч пар людських очей
Плили перед курком.Серця спинялись...
Щоб зірка, п’ятикутна, на плече
Упала, вбивця був завжди слухняним.
Важкий фінал у генерала був
Й людського співчуття не міг він мати –
Закон, важливий, вбивця той забув :
Життя людей не можна позбавляти.
Торкнулась теми, давньої, в вірші,
Бо по пекельнім летимо ми колу…
Чи ворухнулось щось, людське, в душі
У беркутівця, що служив зразково,
Коли забувши головний закон,
Такі, як він, "пожартували" кров’ю?
Громадянин це? - Немічний кокон,
Ні співчуття у нім, ані любові.
Тож перш, ніж руку на народ піднять,
Гарненько зваж, чиїм ти є солдатом,
Що честь і совість – зовсім не «фігня»,
Й найбільший гріх – ці якості продати!
Не стань в житті коконом-палачем –
Такого і Всевишній не прощає,
Під камуфляжем чи під шкіряним плащем
Народ твоє хай серце захищає.
15.01.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.01.2017
Плине птахою
Доля в небі,
Розпашілому від війни,
У зажурі-тривозі
верби –
Миру хочуть давно вони.
Плине доля
Над чорним полем,
Хвилювалися де жита…
Серце матері
Рветься болем –
Упізнала ж своє дитя.
Плине доля
Над полем, білим,
Залишає кривавий слід…
Її крилонька
Геть зболіли…
Туманіє навколо світ…
Плине доля
Над бором, сивим,
Слабша помах її крилят…
«Ти тримайся,
Коханий сину,» –
Закликає його земля.
Тихим болем
Луна озвалась,
Покотилася в далину –
Доля то
За життя змагалась,
Проклинаючи цю війну.
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712247
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2017
[u](Світлій пам’яті загиблих морпіхів присвячую)[/u]
Їх три було, відважних, і хоробрих,
Вернутись не судилось їм назад.
Тривожна звістка, чорна і недобра,
Поранила усіх, немов гроза:
Ворожа міна шлях їм перервала,
Життя лишивши дужих, молодих,
Котрі ординську втримали навалу,
Яку нечистий в Раші наплодив.
Їх три було, сміливих, сильних, мужніх,
Землі й присязі відданих синів,
Їм доля України небайдужа,
Хотіли, небокрай щоби яснів.
Їх три. Морпіхи. Різного всі віку,
Але одну несли в собі любов,
І кожен був бійцем і чоловіком,
Котрий і в сні боявся стать рабом.
Вдяг січень вкотре траурну хустину
І цих героїв в небеса провів…
А кожен з них – то є чиясь дитина
І незабутня пара удові…
Вічна слава героям:
мол. сержанту Миколі Охріменку,
мол. сержанту Сергію Соньку,
старш. Матросу Сергію Трубіну,
котрі під час виконання бойового завдання
8 січня 2017 року підірвалися на міні. (Їх вік - 23, 29 і 53 роки)
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712245
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2017
Життя – це не завжди пряма дорога
І ти на ній – без досвіду турист,
Коли не знаєш, звідки ждать підмоги,
Та хтось тобі наказує: борись!
Життя – ріка, глибока, швидкоплинна,
Котра несе людину в майбуття,
Пливи й знаходь ті на шляху перлини,
Котрі б тебе будили до звитяг.
Життя – це дивовижно-хлібне поле,
Де між колоссям – зрілі полини,
Де чайкою кигиче власна доля,
Коли те поле в ранах від війни.
Життя – любов, велика і всесильна,
Готова ізцілить собою всіх.
Це шлях, важкий, від матері до сина,
Це божий світ у всій його красі!
Життя – це рани, іноді утрати,
Але і тут рятує нас любов,
Якою наділяє діток мати
І освятив давно Великий Бог!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2017
На скроні впала перша сивина
Сьогоднішньому нашому герою.
Пофарбував не іній їх – війна –
Саме вона покликала до бою
Івана із далекого села,
Що загубилось між полів, широких,
Спочатку в Югославію вела,
Тепер в Донбас, де з братом вже два роки.
Війну бійці пізнали у лице,
Їм не забути запах диму й крові.
Не раз їх ворог частував свинцем,
Та до землі не зменшилось любові.
Сьогодні в Вільний Степ Іван прибув,
Щоби вдихнути запах дому й волі,
Вклонитись степу також не забув
Й кохання стрів, яке послала доля.
Не кожен з нас героєм може стать –
Війна для цього кращих обирає,
В сім’ї великій дружній він зростав,
Тепер Герой Народний – гордість краю.
Важкий для України зараз час
І лиш такі, як він, кують їй долю,
Повернуть Крим і вивільнять Донбас.
І Вільний Степ – село стане відомим!
10.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Поспішаю щодня на сайт,
Де чекають на мене друзі,
Де поезій рясна краса
І закохані в ліру душі.
Там злилася небесна синь
З далиною степів і моря,
Діамантові сни роси
І велике народне горе.
Гуркіт вітру там і грози
В парі з тишею повінчались,
Й материнської біль сльози
За дітьми, що не повертались.
Міць козаччини сива там
І вкраїнства дух, незборимий,
Там кохання п’янкий кришталь
Заворожує свіжу риму.
Із Маланкою привітать
Поспішаю, рахую кроки…
Довгі стеляться хай літа!
Зі старим, ба, Новим вас роком!
13.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2017
Здолаю океани і моря,
І паралелі, й шир меридіанів,
Звернуся до усіх простих мирян:
«Любіть цей світ, прекрасний і жаданий.
Поставте перепони для війни,
Бо в небезпеці вся наша планета.
Під подихом небесних зоряниць
Вона народить нам нових поетів,
А ті співати будуть про красу
І про любов, високу, непідвладну
Ні розуму, ні волі… Й дивний сум
Торкнеться тих, хто є напівгалантним.
Бо лиш краса й любов врятують світ –
Слова ці істину святу «глаголять»:
І поняття про мир стають нові,
Що не дозволять мій народ неволить!
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
В тихі сни
Запрошу я ніч,
Побесідую
Із зірками.
До далеких
Торкнусь сторіч,
Помережу
Свій шлях думками.
Про життєву
Високу суть,
Дивну місію
В ній людини,
Про земну
І людську красу,
Про держави
Міцну родину.
Скроні в променях
Сивини
Перебрали
Важке минуле:
В світ прийшли ми
Не для війни –
Перша думка
В мені майнула.
Ми прийшли
Збагатити світ
І утвердити
В нім людину,
Свій у нім
Колисати рід,
Відвернути
Лиху годину,
Щоб земля
Мала день і ніч,
Й одне одного
Не вбивали,
Щоби досвід
Важких сторіч
Рятував
Від орди-навали.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2017
Тільки сонце в житті не плаче –
Не буває у нього сліз.
Скільки горя людського бачить!
Лиш теплом відповість на злість.
От би в нього усім повчитись,
Чи позичить собі тепла,
Від ненависті відпочити,
Закінчилась би враз війна!
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017
1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
Приспів:
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась ,густа,
Та найтепліше удома,
Де довелось виростать.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Звідти і спогади віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Дякувать буду й зітхати,
Бо ж не усе відбулосоь…
Приспів.
Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Й спогади буду гортать,
Про найтепліше удома,
Де довелось виростать.
Приспів.
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
[u](Поетесі Світлані Костюк присвячую, котра померла 6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося іще одне перо
І впало на стежині до Аїда,
Любов’ю воно дихало й добром,
Теплом душі, жіночої, зігріте.
Два роки у нерівному бою…
З хворобою боролась відчайдушно.
І доленьку, поранену, свою,
В пісні вплітала, хоч було сутужно.
В Святвечір попрощалася душа
І ангелом наблизилась до Бога,
Останнього не скінчивши вірша
І не допивши до кінця любові…
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.01.2017
В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Немов пташиним зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: «Було!?
А може, тінь то від мого кохання?»
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання…
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017
Я в зимову казку заблукаю,
Поселилась що в моїм саду,
Доторкнусь до гілочки руками,
З них кристали інею впадуть.
Заіскряться-замигтять сніжинки,
Затанцюють на снігу вогнем,
І синички дружно, без спочинку,
Привітають «пінь» своїм мене.
Жовто-сиві, пишні груденята
Дописали казочки сюжет…
Милі мої, смілі пташенята,
Не злякає вас ніхто уже:
Ні морози, ані завірюхи,
З голоду ж пропасти я не дам –
В годівничку і зерна, й макухи
Насипати буду вам щодня.
15.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710692
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2017
Кохання, довжиною в півстоліття,
Ввірвалось в серце, молоде, його,
Й хоча давно він чоловік, солідний,
Та не розтратив почуття свого.
Майнули в даль всі зустрічі їх теплі,
Та не згубились в хаосі життя,
Моменти, як від щастя душі терпли,
Котре нести збирались в майбуття.
А час летів, уносив корективи,
І долі їх розвів урізнобіч.
Лиш пам’ятку-світлину з об’єктиву
Носив усе життя він при собі.
Дивились звідти очі, безневинні,
Й щораз будили в нім солодкий щем,
Коли вони під співи, солов’їні,
Кохалися під зоряним плащем.
Пів сотні літ – це для життя немало…
Листав уперто роки календар,
Й хоч долі їх упевнено тримали,
Він крадькома… на фото поглядав.
І ось наваживсь очі знов зустріти
Оті, з далеких, сімдесятих літ.
Давно дорослі, самостійні діти,
Онуки є, але ж… неповний світ.
Кохання, довжиною в півстоліття,
Пронесене через мости життя,
Були утрати, зваби, лихоліття,
Та вистояли світлі почуття.
Шляхи життєві – вічні лабіринти,
Де доля – поводир є і суддя,
Вона уміє серце підкорити,
Та не завжди є щастя знаряддям.
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Любов, немов гроза, ввірвалася неждано
У душі спраглі, вільні ще серця.
Вони ж співали, іноді ридали,
Боялись випить трунок до кінця.
Пили його ковточками дрібними,
Зібравшись смакувати все життя.
А дні котились сірими й нудними,
Не здатними до чергових звитяг.
Летів так час, нові долав вершини,
Перевіряв на міцність почуття,
Й застав обох, як стали вже чужими,
І сторінки вже лічені життя.
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2017
Купають хмари землю і мої літа:
Її – дощем, літа – горюч-сльозою,
Здається, вище враз усе зліта,
Умите щедрою весняною грозою.
Колише небо хмари і мої літа,
Впивалось сонцем, крало водограї.
Життя мого мелодія ота
Озвалась горем у чужому краї.
І зорі, тихі-тихі, як мої літа,
Зорять-міркують, падати не хочуть.
Мені ж здається, ця пора – свята.
Я благоденство в ній собі знаходжу. 25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017
Стогне наша земля від горя –
То трагічна для неї мить:
Сліз у неї не ріки - море,
В неї серце… болить, щемить.
Хто засіяв поля розбратом,
Це відомо світу всьому,
І хоч мова із східним братом
У Донбасу одна, кому
Він потрібен отам, в Росії,
Коли нищиться всюди все,
Коли Кремль лиш брехнею сіє
Й не ховає своє лице.
Над подіями час схилився,
Зрозуміти не може теж,
Хоч терплячий, але стомився,
Й знов шукає початок меж,
Що народ розділили навпіл,
Перекроїли душі тим,
Хто держави нові на мапі
Теж малює й свої фронти.
Стогне наша земля від болю,
У підвалах народ сидить:
Він боїться за власну долю
Й чи снаряд не доб’є сюди.
Може ж, досить уже ховатись,
Брати вже пора автомат,
Проти ворога об’єднатись
І піднятися з усіма.
Тільки в єдності справжня сила
Й Українська одна земля:
Різномовна, але красива,
Всі пішли її визволять!
10.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2017
Сірий купол грудневого неба…
Трусить тихо лапатим сніжком.
Сіна стіг, всім здалося, далебі,
Чарівним сніговим став стіжком.
Він тулився за садом, в леваді.
Білим пухом укрились гілки.
І ніщо не було на заваді
Довгожданим сніжинкам легким.
Вітерець заховався за хмари,
Щоб дивитись на сніг звідтіля,
Тиха радість душі не затьмарить.
А ще більше радіє земля,
Снігу першого не забуває –
Снігопади ще будуть в житті,
І здається, таке відчуває
Наречена в весільній фаті.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
Не може вицвісти душа –
Вона ж бо вічна, милий друже,
Найбільший гріх, як залиша
Вона в біді, стає байдужа.
І хоч життя дається раз,
Радій, що душу маєш вічну,
Вона святий дороговказ,
І ти у неї підопічний.
Та мудрість інше ще гласить,
Що душу шліфувати треба.
– Цього, – із неба голоси, –
Ніхто не зробить, окрім тебе.
Ганна Верес (Демидено).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.01.2017
А сніг ішов…
І день, і ніч ішов…
М’якою ватою стелився він під ноги…
Здавалось, білі
Він скарби знайшов
І вирішив засипати дороги…
Злилися небо
Й сонна далина,
І горизонт на милю підступився…
Навколо тільки
Біла пелена…
Собачка навіть гавкать притомився…
Вдяглися в сніг
Дерева і кущі,
Пропали раптом гамірні ворони…
І ненароком
Вирвалось з душі:
«Та це ж зима дарує всім корони!..»
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.01.2017
Гартуємо крила
В війні ми щоденно,
Щоб дійство вогненне
На Сході спинить,
І наступ закрити
Щоби незбагненний,
Де гинуть у -нне
Вкраїни сини.
Кують невідомі
Ту славу герої,
Та зна імена їх
Вкраїнська земля:
Це ті, котрі погляди
Інші вже мають.
Ніколи не стануть
На службі в Кремля.
Хай слава про наших
Героїв не в’яне
Й воскреснуть в історії
Їх імена.
Росію ж накаже Бог:
То аморально,
Коли відбувається
Братня війна.
23.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709799
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.01.2017
Що ти зробив для неньки України
Крім того, що народ свій грабував?
Країну з тестем добре ж ви доїли,
Ліпили з нас безгласого раба.
Й коли, нарешті, вже народ проснувся,
Й куди країна котиться, дізнавсь,
Від президента навіть відсахнувся.
Намітилась майбутнього весна.
Роки збігали плинно, ніби води.
І спалахнув один, другий Майдан.
Не одного й очільника приводив,
Синів найкращих за мету віддав.
А мільярдер , такий собі, дозволив
Вагоме слово світові сказать
І цим позбавить українців волі.
Та і не міг він розумом пізнать,
Що то таке – єдина Україна –
Від діда-прадіда звойована земля.
Стомивсь народ стояти на колінах:
Не панувать тут карликам з Кремля!
А Пінчукам, Ахметовим бажаєм
Податись пішки разом до Москви.
Народному терпінню ж теж межа є…
А може, тут, як вошок подавить?!
Хто совістю навчився торгувати,
Для тих порожній звук – любов і честь.
Їм головне – побільш награбувати.
Чи не чужа в їх жилах кров тече?!
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709629
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.01.2017
[u]28 грудня 2016 року під Крутою Балкою під час бойового завдання загинув розвідник Леонід Михайлович Поводенко («Козак»), родом із с. Михайлівка Перевальського району Луганської області.[/u]
Бідою стежка раптом обірвалась,
Якою йшов упевнено герой,
Крутою Балкою те місце називалось.
Це тут «Козак» наш смерті не зборов.
До ворогів так не хотів потрапить,
Розвідник знав собі і їм ціну.
У пекло двох таки устиг відправить,
Хоч одночасно проклинав війну.
Він з тих країв, де сріблом упивалась
У літній день замріяна Лугань,
На повні груди там душі співалось,
Красу цю, мов святиню, зберігав.
За неї він пішов і воювати:
Донбас, Лугань – то все його земля.
Не міг її він тим подарувати,
Команду хто виконує Кремля.
Він України був відважним сином,
По-іншому ж не вміють козаки,
Та підвела його козача сила,
Коли насіло кілька, мов круки.
«Умієте, таки, ви катувати
І будь-кого готові злісно вбить,
Я про одне лиш буду шкодувати,
Що живете не навчені любить», –
Сказав і змовк у тій святій задумі,
Яку востаннє лиш людина п’є,
І йшов від нього той живильний струмінь,
Що сил боротись іншим додає.
Потухли очі, козакові, сині…
Лугань відчула смерть його здаля…
«Він Україні був надійним сином, –
Луною обізвалася земля…
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709624
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.01.2017
Біліють здалеку поля,
Дрімають луки під снігами.
Морозом скована земля –
Мов діаманти під ногами.
У тиші-казці ліс стоїть,
Закутаний у срібло-іній,
Напевно, бачить сни свої.
Від сонця впали сині тіні.
Мороз і річечку скував,
Аж тріск луною обзивався.
Проміння сонця ліс сховав,
І з небом далина злилася.
Спустився вечір над селом,
Вже запалив у вікнах світло,
Накрив натрудженим крилом.
Все небо зорями розквітло.
12.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709464
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.12.2016
Ось іще один рік не пробіг, мов майнув,
Закривавлений, неспокійний.
Не закінчили ми цю прокляту війну,
Бо ж Росія – держава- кіллер.
Несприятливий, бач, високосний цей рік,
І для нас не зовсім хороший:
Йде війна: той – убитий, а той – згорів…
А життя ж не купить за гроші!..
У війні живемо уже третій ми рік,
Але ж вистояли, зуміли.
Чи то Бог на нас зглянувся і уберіг,
Чи в боях серця скам’яніли?!
На порозі наступний, сімнадцятий рік –
Рік нових сподівань на Бога.
Хай же він принесе нам святий оберіг
І наповнить серця любов’ю!
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709462
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.12.2016
[u]Ветерани-комбати "Азову", "Донбасу" та інших підрозділів вирішили шляхом блокування припинити корупційні зв'язки з окупованою територією і заставити бойовиків повернути заручників.
[/u]
На вітер слів не кидають комбати,
Ідуть ва-банк до влади – напролом,
Ідуть, можливо, і на смерть за брата,
Котрий давно утрапив у полон.
Залізна воля. Витримка військова.
В боях здобутий і імунітет.
Вони брати, хоча і не по крові.
Єднає їх війна, менталітет.
Не раз поміж життям і тінню смерті,
Немов по лезу бритви вони йшли,
Й не одному судилось там умерти.
Тепер же інший фронт вони знайшли.
Корупція, що наскрізь пронизала,
Терпіння їхнє висмоктала все.
Й подонків тих комбати розпізнали:
То – з Ради, то кабмінівське лице.
Нема у хлопців інших варіантів,
Як у державі цій навести лад
Та повернути людям ті мільярди
За ліс, метал, спиртне і шоколад.
На бій вони ідуть тепер зі спрутом,
Котрий усюди щупи розпростер,
Його створив у нас не Вовка Путін,
А той, чий капітал, мов гриб, росте.
Народ чинуші й за людей не мають,
Тарифний вдягши надважкий хомут,
Стаж, трудовий, до смерті піднімають,
Податками і безробіттям жмуть.
Два роки бранці у Криму, в Росії,
Їх вистача в підвалах ДНР,
Вожді ж брехню межи очі всім сіють,
Що для їх волі роблять все тепер.
Отож надія тільки на комбатів,
Цінніше їхнє слово за мільярд,
Їх не цікавить слава, чи дебати,
Вони – це України авангард!
29.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Ганна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2016
[u]Всіх друзів по клубу вітаю з Новим роком! Здоров'я, натхнення, любові і миру!
[/u]
Постукав рік сімнадцятий у двері,
Та не святково зовсім на душі.
Не кличуть ні розваги, ні таверни –
В Донбасі ж люди гинуть, й молоді.
Болить душа… Дніпро від сліз солоний…
Рожевий від крові вже небозвід,
Та серед нас і п’ята є колона,
Котру московський радує привіт.
Хіба не дикість – рік, Новий,– в Гаваях,
І це тоді, коли кипить війна,
Не день, не два – три роки вже триває.
Чому ж не ранить їхніх душ вона?
Убиті - поміж ангелів герої,
Мережить скроні рання сивина.
Росія Українські землі кроїть…
І бранців сотні… Це чия вина?
І все-таки, я Новий рік чекаю,
В букет складаю горсточки надій:
Мир запанує у моєму краї
Після кривавих, змучених подій!
29.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2016
[u]Андрій Байбуз загинув 18грудня 2016р. під Світлодарськом. В останні хвилини свого життя він подзвонив матері мобільним телефоном.[/u]
Стелився дим. Затих нарешті бій.
Давно такого не було, жаркого…
Він подзвонив: «Це я дзвоню тобі…
Ти пам’ятаєш, мамо, ще такого?
Жартую трохи. В мене все – о’кей.
До перемоги зовсім небагато.
Я й тут боєць, матусю, – не лакей,
Хоч до війни так не хотів звикати.
На світі цілих сорок я прожив,
А поряд – ще й молодші, вполовину.
Ти, головне, себе побережи,
А я вернусь, живий, не в домовині…
І… з перемогою. Ти це запам’ятай:
Не зрадив я в житті ніде й нікого.
Мене нічого більше не питай…
Може й, не був у тебе я зразковим,
Та й забував слова тобі знайти
Оті, що кожна матінка чекає…
Знай: найрідніша і найкраща ти…»
І… змовк… Життя із рани витікало…
28.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709065
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.12.2016
Нічка, зоряна, у небі
Сум усюди сіє,
Знов стріляють-громлять лейби,
Покидьки з Росії.
Б’ють прицільно, крадуть, нищать
І міста, і села.
Міномети смертю свищуть.
Край той невеселий.
Поміж зорями вузенький
Шлях, Чумацький, димний,
Десь голосять вдови й неньки,
Діток розбудили.
Перелякані навіки
Зорі й бідні люди,
Загубили спокій-ліки.
В житлових спорудах
Нема вікон – лиш тривога:
Коли ж мир настане?
Куди ж виведе дорога
Тих,котрі повстали?
Й малоросами не хочуть
Тут вони вмирати,
Зрозумівши власний злочин.
Схід *– не Емірати…
У Примор’ї ** лиш китайців
Частіше зустрінеш;
Копійки за свою працю.
В чужім краї – й фініш…
Нелегкі думки засіли,
І печуть, і мучать:
Чи ж там вийде жити сміло.
Чи за дріт, колючий?
Душу холод пропікає:
З цим як далі жити?
Кращі роки утікають…
На полях – не жито –
Міни, сховані розтяжки.
Пахне смертю звідти.
Небезпечно жити й важко.
Бідні й ми, і діти.
Гляне нишком в паспортину,
Синю, українську,
Молить Бога за дитину,
Що в чужому війську:
«Війна нащо йому, треба?
Примири ж всіх, Боже!»
Сумно дивиться у небо,
Жде, чи ж допоможе?
Ніч до краю добігає.
Зіроньки погасли:
«Може, Бог це нас карає
За російські гасла?!»
20.12.2016.
*Далекий Схід.
**Мається на увазі Далекий Схід у Росії, куди запрошували кримчан.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709063
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2016
[u]Під час бойової операції на Світлодарській дузі (18 грудня 2016р.) дійсно один із героїв Андрій Байбуз (позивний "Ефа") відмовився, щоб його, пораненого в ноги, врятували, і попросив, щоби забрали з поля бою молодого бійця. Так і загинув "Ефа", перед смертю ще встиг поговорити з матір'ю по мобільному телефону, пояснивши їй, чому він так зробив.
[/u]
Тривожно спав у ніч ту Світлодарськ,
Бо бій ішов, жорстокий і нерівний,
Й чекала чорна вояків біда,
Таких безстрашних, Україні вірних.
На дрібки сік повітря автомат…
Свистіли міни… Рухались солдати…
Та ось упав улюбленець-комбат…
Й згадалося його: «Не смій ридати!»
Лежав комбат, мов зрізаний дубок,
Навколо дим стелився сивиною.
Й здалось на мить, послав йому сам Бог,
Отих, що перевірені війною.
А поряд нього корчивсь побратим,
Ще молодий, якому жити й жити.
Просив ледь чутно той боєць: «Води...»
«До нього, хлопці, треба Вам спішити, –
Сказав комбат, – а я іще міцний…»
Й послав до неба свій останній погляд.
Там образ матері побачився, ясний,
Що піднялася чайкою над полем.
Й душа його… злетіла догори,
Щоби оглянуть звідти місце бою.
«О, ні! Таких уже не підкорить, –
Якби ж я міг закрити їх собою.»
27.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.12.2016
Мої вірші воюють у Криму.
Розвінчують російського тирана.
Ви скажете, потрібно це кому?
Тим, хто живу у серці має рану.
І хто давно вже виріс із раба
Й навчився жити під крилом у волі,
У кому поселилася журба,
Та мрія ще жива про світлу долю.
І не лише для себе – для дітей,
Онуків, правнуків, для Криму-України,
Хто вірить, що майбутнє те гряде –
Й закінчиться доба війни-руїни.
Мої вірші не тільки у Криму,
Але й на сході, в вогнянім Донбасі.
Пишу я їх невтомно ще й тому,
Щоби відкрити очі бідоласі,
Котрий повірив у «Російський мир»,
Мовляв, його це історичні браття.
Без України «Мир» той утомивсь
І запалив війни жарке багаття.
Людей лишив уласного кутка,
Розбив дороги, школи і… надії.
Як не влаштовує вас доля отака,
Берімося за зброю і до діла:
Всю наволоч, гнилу, відкиньмо геть;
Не личить нам стояти на колінах.
Шахтар ти, робітник, інтелігент,
В руках, у наших, доля України!
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2016
Можливо я когось і подивую,
Що тільки словом землю бережу,
Я з нього кам’яну стіну збудую
І серце кожне духом заряджу.
А дух ніколи не здолати «градом»,
І куля таке серце не проб’є,
Не назвемо й Росію більше братом,
Бо істина нам право це дає.
Поки серця пульсують наші кров’ю,
І сонце торжествує кожен день,
Ми уп’ємось синівською любов’ю,
Й від заздрощів наш ворог упаде.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2016
Заколосилися жита,
Заколосились,
Перепел пару щось питав:
Душа просилась.
Рясніла краплями роса,
Поїла стебла,
Під колосочками звиса
Вона ледь тепла.
Приспів: – Під-під-па-дьом,– (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Росою грають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе, –
– Думала море за селом, –
Чайка кигиче.
Заголубіли небеса –
Раділи житу,
А його вітер колисав –
Хотілось жити.
Спішило сонце освятить
Той повний колос.
До нього з жита ген летить
Цей дивний голос.
Приспів: – Під-під-па-дьом, – (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Промені грають.
Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе.
– Думала, море за селом, –
Чайка кигиче.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Давно це вже не таємниця,
Знущався над нами як брат,
Вивозив як жито й пшеницю,
Народ залишав… вимирать.
Давив як не раз нашу волю
І мову топтав теж не раз,
Він рабську кував для нас долю,
Покраять державу зібравсь.
Були ми завжди другим сортом:
Бач, не українці – «хохли»,
Хоча і у війнах, і в спорті
Частіше ми перші були.
В Сибір, в Воркуту, у Печору
Везли у кайданках дідів,
Здається, неначе учора
З нас кожен десятий сидів.
Морозили і катували,
Свободи щоб вибити дух,
А ми ще твердіші ставали,
Спинять не збиралися рух.
Час прийде: в кулак, у єдиний,
Зіллються і захід, і схід
За правду і право людини.
Такими чекає нас світ!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.12.2016
[u](Знала я одну жінку, котра відсиділа за сім колосків 7років при тих комуністах, за якими так багато ще плачуть, виступають проти декомунізації. У творі її доля.)
[/u]
Вона одна. Одна, як перст, і в хаті,
І в дощ, і в спеку, й як тріщить мороз.
Не звикла й плакатись на людях чи зітхати,
Хоча не шкодувала доля гроз.
Одна вона і день, і ніч стрічає,
Але найтяжче ранку їй чекать:
Все слухає, як серце кров качає,
А ніч не поспішає утікать.
У світ прийшла давно. Ще довоєнна.
І стежку теж топтала непросту,
Не бачила, й які вони – «зелені»,
Й скарбничку мала теж вона пусту.
Сьогодні теж старій ніяк не спиться –
Калейдоскоп прокручує життя:
Якби ж не те колоссячко пшениці,
Усе було би в неї до пуття.
А так…
І попливе думками
В далекий край, де молодість згнила.
(Її впіймали в полі з колосками,
Котрі вона під голод підняла.
Не забарився й вирок зі статтею,
І доля повела її… в Сибір.
Можливо, інший був би за межею,
Вона ж везла всі біди на собі).
Усі сім років згадувала мову,
Якій навчала мама з ранніх літ.
Й морози вдома не такі, зимові.
Який тісний і величезний світ!
Коли ж землі, своєї, вже ногою
Вона торкнулась, залилась слізьми.
Не просто й рани їй було загоїть,
Тай чи можливо пережите змить?!
Так і лишилася одна у цілім світі.
Не дочекалися-спочили і батьки
У сорок сьомім, у голоднім літі.
Така ціна була за колоски.
Погас завчасно й вогничок любові
(Чужого ж красти жінка не могла).
Так і лишилась без сім’ї, небога,
Лиш доля рясно зморшками лягла.
І сивина навідалася рано
У коси, її, чорні, як смола,
А може, проросла з тієї рани,
Що довго у душі її жила…
До фінішу вже роки добігають,
У косах і у голосі – зима.
Вогонь в очах її не меркне, пригасає…
Дістались колоски не задарма…
Аж ось постукав ранок у віконце,
Хоч не склепила зовсім ще очей.
Бентежить схід промінчик, перший, сонця,
І серденько ще звечора пече.
«Та то – дарма, – подумала, – минеться,
Пішли молодші мене за межу, –
Й піднятися із ліжка жінка пнеться, –
Чого ж це я і досі ще лежу?!..»
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708610
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.12.2016
[u](Звернення до тих, хто воює з нами у Донбасі).[/u]
Зачекай, не спіши, не треба!
Зупинися, ну, хоч на мить!
Запитай не себе вже – небо,
Як у вбивці душа щемить.
Не стріляй, не гріши, бо ж може,
Саме в цьому твій оберіг,
Глузд, здоровий, хай переможе.
Не вбивай: це найтяжчий гріх!
Не стріляй! Будь не вбивця – воїн –
Статус різний у них обох:
Воїн – то захисник є волі,
Вбивцю ж першим накаже Бог.
Чию ж волю ти тут рятуєш,
Коли б’єш по таких, як сам?
Знаю, ти, як і я, бідуєш
І не віриш у чудеса.
Ти такий не один, я знаю,
Мудрість, все-таки, прояви.
Ти є гостем у нас незваним,
Стань карателем для Москви!
Саме звідти нечиста сила
Повела тебе в наш Донбас.
Пам’ятай, я тебе просила.
Роковий скоро прийде час!
24.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Писати хочу так, серця щоб завмирали,
Пізнаючи землі нетлінний рай,
Зі мною зорі в небі щоб збирали
Й любили, як і я, свій рідний край.
Я закохати хочу всіх у слово,
Просте, співуче, в нім – народу суть,
Щоб ним клялися в вірності й любові
І відчували істини красу.
Писати хочу так, щоби мене чекали
Із порцією правди про війну,
Щоб вороги тих слів, моїх, лякались,
Визнаючи свою у ній вину,
Щоби разом нам випало сміятись
В обличчя тим, хто мав нас за рабів,
Щоби в путі ніколи не спинятись
І ціну знати ворогу й собі.
Писати хочу так, щоб волі не приспати, –
Неволі не пробачить нам земля,
Коли на неї прийдуть супостати
Й на шмаття стануть рвати-розділять.
Серця я хочу словом розбудити
В тих, кому власне жниво – не межа,
Своє ім'я боялись щоб ганьбити,
Щоб українців світ весь, поважав.
Писати хочу так, щоб тисячі читали
І про далеку, сиву давнину,
Чиї сини ми, й дочки, пам’ятали
Й землі платили власну данину.
Я хочу віру людям відродити
У завтрашній, у кращий, світлий день,
Любов до ближнього у душах розбудити,
Вона за руку мир нам приведе.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Іще ‘дна ніч до ранку доповзла,
І голова від дум ще важча стала:
Як же ці дикі найманці Кремля
Вже Україну й цілий світ дістали!
«Майстри», так звані, нелюдських тортур
Знімать навчились й скальпи з полонених,
А щоб вогонь живий в очах потух,
То розпинають на хрестах… у –енне.
І це вчорашні друзі, ба, брати?!
(Киплять думки, аж мозок пожирають),
Це нелюди. Це навіть не скоти.
Ніде заручників у світі не карають.
Заручники? І це у час війни?
Чом звикли ми до терміну такого?
Ніколи не загладити вини
Тим, хто вбиває й заробля на крові!..
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2016
Де вітри ковил гойдали
Й степ із небом обнялись,
Ранки росами спадали,
Край той був таким колись.
А тепер земля – у ранах,
Кров у травах – не роса –
Б'ється мій народ з тираном:
У диму і небеса.
Матерів гірке ридання
Сколихнуло синю вись,
Недоспіване кохання
Закотилося кудись.
І зажурена калина
Віти опуска в траву,
Удові сльоза-краплина
Затулила синяву.
12.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.12.2016
У жалобі Україна
Після Миколая.
Впали люди на коліна,
Голови схиляють:
Пливуть спереду знамена,
Журбою повиті,
А за ними – не померлі –
В Світлодарську вбиті.
Ниють душі, плачуть очі
У тих, хто стрічає,
І серця кричать-тріпочуть:
«Чому ж,Миколаю,
Від дітей ти відвернувся
В день такий, великий?
Богу ж, мабуть, присягнувся
Боронить від лиха?!
Уся ж наша Україна
У хрестах, могилах,
Схід горить, земля – в руїнах…
Там же кращі гинуть!..»
Мовчать усі: Захід, небо
Про війни багаття.
Сподіваймося ж на себе,
Українці-браття.
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2016
Вона не така, як всі, –
Проста й трохи особлива,
І справа не у красі –
Для віку свого зваблива.
Вона не така, як всі,
Давно втік від неї спокій,
І зморщечки на лиці,
Мов свідки про зрілі роки.
Вона не така, як всі,
Бо кредо життєве інше,
Цвіте сивина в косі,
Любові ще повна ніша.
Вона не така, як всі,
Останню сльозу згубила.
Усі в неї – в кулаці –
Себе тільки не любила.
Служила усім і всяк,
Вважала: так має бути,
І виріс не син – "босяк".
Готовий про всіх забути.
І шепче на вухо біль:
«В любові знать міру треба
Й служити більше собі,
Коли є у цім потреба.»
21.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2016
Я не хочу війни…
Хочу, щоби її загасили,
Бо гіркі полини
Залоїли в мені кожну кліть.
Хіба можна забуть
Материнське ридання над сином,
Із АТО що прибув?
Хіба може таке не боліть?
Не двоколірний світ –
Ми про це не сьогодні дізнались.
Найстрашніше ж, як він
Одягається в чорну чалму,
Коли землі в крові,
Коли люди живуть біля згарищ,
Коли падає квіт
Із питанням, останнім: «Чому?»
Я не хочу війни,
Щоб зірки без причини згорали.
Чим юнак завинив,
Котрий місце у небі зайняв?
Де ж та правда, скажіть?
Божа сила чом тих не карає,
Хто не знає межі
Й руку хто на хлопчину підняв?
Не один ще впаде,
Та залишить нам віру й надію,
Щоби завтрашній день
Попіл згарища не притрусив,
Щоби він і вона
Квітам, сонцю і дітям раділи,
Щоби жодна війна
Наші долі не сміла косить.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Щодень читаю, думаю і… плачу,
Історії ковтаю сторінки,
А там і Русь, і половці, й Козача
Доби Вкраїни. Нелегкі стежки
Пройшов народ мій, та здобув свободу,
Политу кров’ю і слізьми не раз,
Вдяглася пам’ять у вінок скорботи,
Бо промінь не один завчасно згас.
Сьогодні знов народ мій у тривозі,
Адже терзає долю «східний брат»,
Здавалось, не було звідтіль загрози,
Та Крим устиг й Донбасу пів забрать.
Й думок, сумних, лякаюся, щоразу:
І друг, і брат в житті, щоб виручать,
А не для того, в хату щоб залазить,
Вбивати й сиротити онучат.
Історія іде по свому колу,
Нові щоразу в’яже нам вузли,
Життя ж – то найсуворіша є школа,
Скоріше би назад ви поповзли.
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016
Страшне то дійство – війни на землі,
Адже війна п’є кров щодня й без міри.
Майбутнє десь ховається в імлі,
Кругом снаряди падають і міни.
Війна не знає слова «співчуття»,
Свої у неї правила й закони.
Вона – це млин, що в жорнах тре життя,
Що стануть історичною мукою.
Війна – це стан, коли тікають сни,
І звикнути до цього неможливо.
В ній губиться і вихід запасний,
Коли вона збирає вкотре жниво.
Війна – це біль, один на всіх, важкий,
В ній не буває милості до жертви,
Їй по фігу таланти і роки,
Коли виносить вирок, жить чи вмерти.
Війна не знає поняття «простить»
Її сліди давно відомі в світі:
Могили, свіжі… і хрести, хрести,
Де не завжди під ними свіжі квіти.
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2016
Раша хоче перекроїть
Нашу Україну.
Скільки вже лягло героїв!
Та й сьогодні гинуть.
Іловайську чорну дату,
Дебальцевський смуток,
Світлодарськ… Не передати
Таке й не забути!
Не розмінна ми монета
Для Європи й світу,
Налаштуємо багнети –
Досить вже терпіти
На собі експерименти
Російської зброї,
Котру так спішать підвезти
Вражі гумконвої.
Щоб не утилізувати,
Цілять в груди наші,
Мінськ нам радять визнавати
І Європа, й Раша.
Братньої війни ми подих
Добре відчуваєм:
Вивезли метал, заводи,
«Градами» шугають.
Сунуть карту нам, дорожну,
Мовляв, ще й без плати.
«Терористам вірить можна?» –
Хочеться спитати.
Поміж миром і війною –
Два лиш кілометри,
В Миколая день, зимою,
Скільки впало мертвих?!
Ситі-ситі ми цим миром,
Олланде і Меркель,
Співчувать нам не втомились
І експериментам?
Ще до вас не долітають
Міни та снаряди?
Наших хлопців накривають
Гаубиці й «гради».
Не витримують вже вуха
І брехні Росії.
Досить, мабуть, уже слухать,
Буть голіруч ціллю!
Ще ніхто війни не виграв
Чужими словами,
Враг, як ноги об нас витре,
Прийде і за вами!
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707714
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2016
Наснилось мамі, що синок в біді.
Чекати ранку вже вона не стала,
Умилась наспіх в крижаній воді,
Останні гроші із ензе дістала.
Бігцем побігла рано на вокзал
Й там нетерпляче поїзда чекала.
Застигла в глибині очей сльоза.
Ніщо її тепер не залякає:
Ані дорога, хай і довга путь,
Ні невідомість – має бачить сина.
Не міг же Бог слова її забуть,
Не раз в молитві про синка просила.
Аж ось і поїзд. У вагон матуся
Свої нехитрі речі занесла.
Згадалась донька. Виросла Катруся –
Красуня перша їхнього села.
Стовпи мелькали і міста, і села,
І кілометри бігли між коліс.
Бліде обличчя мами – невеселе,
Зовсім не те, яким було колись.
Нарешті й до поста вона добралась,
Хоч довелось немало пережить,
Поки в людей дорогу допиталась:
Війна ж іде тут, як ти не кажи.
Бійців зустріла. Молодь, є і старші.
У кожного жовто-блакитний знак.
«Захисники, –подумала, – від Раші.»
Спішила сина серед них пізнать.
Та не так сталось, мамі як гадалось:
Сказали, син… потрапив у шпиталь.
Погасла у очах коротка радість…
«А де він?» – командира знов пита.
І серце знову у дорогу кличе…
Пости і села, сіра і земля.
Душа без звуку чайкою кигиче:
Що ж наробили найманці Кремля?!
Аж ось Дніпро. Шпиталь стоїть. Військовий.
Й питання перше: «Так у вас мій син?»
«Він тут. Багато втратив крові, –
Сказав хірург і губу закусив,
Як лікарі, ми робим все можливе.
І догляд відповідний має він.»
З грудей матусі вирвався тужливий
Непевний звук. На неї погляд звів
Тоді вже лікар. Знітилася мати
Дістала дна тепер його очей:
«Я сина свого буду доглядати!..
Ведіть, я маю сильне ще плече…»
Вони зустрілись: мати і синочок…
Не зразу – через кілька довгих днів.
Пов’язка, біла, покривала очі…
В колясці… син, тримаючись, сидів.
Вона не впала синові на груди –
Все зрозуміла без чужих речей:
До подиху, останнього, з ним буде –
Клялась собі, бо син же… без очей…
19.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707597
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.12.2016
Ой, надворі зимно, біло,
Віхола гуляє.
Свято до дітей прибігло
Свято Миколая.
Цей святий аж надто добрий,
В бороді – сніжинки,
Він слухняним і хоробрим
Вже припас машинки.
З неба в вікна заглядає
Й вибира в торбинці,
Під подушку підкладає
Непрості гостинці:
По лозинці – неслухняним
До ліжечок віша,
В його торбі, полотняній,
Книги, найновіші.
Ранком сонечком заскочить
Дідусь, будить діток:
«Може ще хтось спати хоче?»
Враз пізнали діда:
«Хоч хотілося зими нам
І твоїх гостинців,
Принеси ти краще мир нам
У своїй торбинці!»
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707596
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.12.2016
Сонце тче веселу, теплу днину.
Колисає вітер зелен-гай.
Поспішаю вкотре до хатини,
Пам'яті струна де тихо гра.
То не пісня над землею лине –
То весни замріяна пора:
Клини наді мною, журавлині,
Тож душа від щастя завмира.
Ніби білопінно-ніжна фея,
Ледь рожево яблуня цвіте,
Простягає рученьки до мене,
А в суцвіттях – сонце, золоте,
Йду до хати… Привидами речі:
Мамина хустина і халат,
Рогачі й лопати* біля печі,
Виставлені ненькою улад.
Стрілися з портрета очі тата,
Мудрі і серйозні, як завжди,
З-під його рук виросла ця хата,
Нас до праці рано теж будив.
Мало місця спогадам у серці,
За плечима – стежечки життя,
Посивілі у складному герці,
Та назад немає вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне знаряддя, схоже на лопату, для випікання хліба у печі, як правило, на листкові з капусти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Точу щоденно я своє перо,
Щоби на все в житті реагувало,
Але ж болить мені найбільше кров,
Котру в Донбасі діти проливають.
О, скільки ж там понівечених доль!
І тисячі у небо вже злетіли…
Згадаймо Іловайський коридор:
Як жити наші хлопчики хотіли!..
Чому згорали вояки в котлах
І гинули в Донецьку під бетоном?
Як спати влада уночі могла,
Коли, здавалось, у крові потонем?!
Та встояли орлята! Ні, орли
В нерівному цім історичнім герці,
Заслон, надійний, для усіх звели,
Бо в кожного з них – українця серце!..
9.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2016
Вже листопад перегорнув останні дні.
Короткі стали, сірі і сумні.
Намоклий лист він скинувши на землю,
Вклонився грудню щиро і доземно.
А той зрадів, пославши морозці,
Вже холодніше і щоці, й руці,
І опустили голови жоржини,
Синички на деревах затужили.
У стріхи заховались горобці.
Бач, винахідливі які ці молодці!
Темніли у зажурі пізні води,
Бо після грудня січень на підході.
Ген із-за лісу курявить зима,
Снігами й хуртовинами всіма.
Та правди нікуди, усе-таки, подіти:
Найбільше їй радіють наші діти!
24.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707209
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2016
(Після прочитання однойменної статті у фейсбуці).
[u]На початку грудня в 1930 роках(точно рік указати важко, бо довго ця інформація була засекречена) біля ст.. Козача Лопань було розстріляно 337 кобзарів-лірників, котрих звезли до Харкова (тодішньої столиці України) буцімто на з’їзд.
[/u]
Сліпі Гомери неньки України
У Харків** звозилися на важливий з’їзд.
Співці не знали, що відтак загинуть…
Та не згубивсь в історії їх слід.
Тік день, грудневий, вітряний,холодний…
При кожному сліпому кобзарі
Був поводир – дрібне хлоп’я, голодне.
Торбина на плечі для сухарів.
А в кобзаря – його незмінна кобза,
Вона йому – дружина і сім’я.
Життя його – гірка суцільна проза.
Ще й доля з ним. І в кожного – своя.
Про волю їх пісні і думи, й мова.
Гортали й історичні сторінки
У спеку й дощ, і в пору, у зимову
Їх слухали і діти, і жінки.
І зморшками лоби перекривало
Чоловікам, ба, напівкріпакам,
Як кобзарі співали про навалу,
Про запорожців, Байду-козака.
Тоді чоловіки, мов підростали,
Охоплені незвіданим чуттям,
А в душі наливалось тверді-сталі,
З покори виривалося життя.
Співців, їх думи влада не любила.
Їх скликавши на форум, непростий,
Більше трьохсот у ешелон набили,
В Москву, мовляв, збирались відвезти.
Й не бачили сліпі, де зупинився
Той ешелон, що віз їх в нікуди,
І як рельєф навколо них змінився,
Як яр дорогу перегородив.
Очей також не бачили дитячих,
Лиш… трепет чули рук поводирів…
І тільки Лопань пам’ята Козача,
Дітей як… розстріляли й кобзарів…
Як на снігу цвіло вогнем багаття:
Горіли кобзи – їх не загасить…
Палило їх в погонах дике гаддя –
Системи то покірні, вірні пси.
Примовкла пісня-дума в Україні,
Та пам’ять не вмира про кобзарів,
Потроху виправля народ коліна...
Озвуться й думи із могил, старі!..
18.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
*Гомер – давньогрецький сліпий поет-співець.
**Харків – столиця Радянської України до 1934року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707206
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.12.2016