| Сторінки (40/3944): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Згорали-падали зірки
В ніч листопадову
І понад стрічкою ріки,
Й понад левадами…
Там полином зросла печаль
У серці матері:
Сини йдуть землю захищать –
Їх в неї… п’ятеро…
Боровся перший до кінця –
Загинув, стоячи,
А готувався ж до вінця –
Як серцю боляче!..
А другий втрапив у полон,
Упав, не зламаний…
Чому життя так повело?..
Ще троє… з мамою…
Кигиче чайкою вона
Між них… Старається…
Спокою не дає війна…
У сні здригається…
І коли бачить зорепад
У небі зорянім,
У серці – лютий снігопад,
Тугою зоранім.
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.02.2017
Вечірній сум заслав собою небо,
Стомився вітер – крила опустив.
Зима, таки, нагадує про себе,
Хоча й спустився морок, ледь густий.
А коли ранок нічку переборе,
І день опустить очі у сніги,
Побачить у мереживі обори,
Мов королівство біле навкруги.
І знову хмари сірими стежками,
Пливтимуть понад снігом до весни,
Трястимуть чарівними рукавами…
Кому із нас пейзаж такий не снивсь?!..
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.02.2017
Якби мені ще раз послали життя,
Його б до дрібниць повторила:
У сонмі і бід, і невдач, і звитяг
Собі гартувала би крила.
Злетіла б туди, де ніхто не літав,
Забути щоб підлість і зради,
Прожити, як слід, свої зрілі літа,
Щоб ролі фальшиві не грати.
І це є не просто високі слова –
В них дух і свободи, і сили.
Як жінка, я теж не стомлюсь відкривать,
Ці якості в доньці і сину.
Я з долею вийду один на один –
Таку уже маю породу,
Бо жінка – основа й тепло для родин,
Й ніколи не жде нагороди.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2017
Зима. Майдан. Горять вогнями свічі…
Такі лютневі поминальні дні.
Народ зібрався втретє вже на віче,
Знедолений і стомлений в війні.
Бруківка вже не пахне димом, кров’ю,
Та біль не зник у душах матерів…
Ішли їх діти на Майдан з любов’ю.
Чому ж вони в вогні мали згоріть?
Портрети вбитих. А під ними – квіти…
І очі щирі зі світлин в стіні…
Дорослі тут, а поряд – майже діти.
Це ті, хто полягли тоді в борні.
Тут ті, кому боліла Україна,
І ті, кому болить вона й тепер.
Одна мета в них: це – піднять з руїни
І знищити, хто корупціонер.
Тут ті, хто вижив під російським «Градом»
І зна, як дзвін за вбитими рида.
Нема лиш тих, хто Україну зрадив,
Хто на крові торгує без стида.
Нема і тих, хто зараз під вогнями
На фронті і в блокаді під ОРДЛО.
Їх ночі й дні – справжнісінькі цунамі.
Що ж, справді, в Україні відбулось?
Це історичне, непросте питання,
Та істину засвоїв мій народ:
Боротись так, немов би це востаннє,
І кожен має бути патріот!
18.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719104
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.02.2017
Зима ще дрімає. Сніжок посірів.
Зіщулився, мабуть, від страху.
Тікає струмками вода із дворів,
Чекає давно на птахів.
У тузі ще з осені рідне гніздо,
Від снігу й дощів посіріло,
І хоч прикривалось від вітру листом,
Ледь вижило. Постаріло…
Оселя людська теж допоки жива,
Допоки лунають в ній кроки,
Допоки людина їй дух зігріва,
Й звучать голоси допоки.
27.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2017
[u](Присвячую 3-ій річниці Майдану.)[/u]
Земля і мати… Діти і війна…
Чи можна в вузол це один зв’язати?
Як цей момент в історії назвати
І визначити, в цім чия вина,
Коли згорають заживо серця
Й від матерів щоночі сни тікають,
Коли дітей жахи війни лякають
Й за волю нашу знищують борця?
А може, той Майдан не догорів?
За що ж тоді знялася Сотня в небо,
І на землі вже вигатили греблю
Тими, хто гідність і любов зберіг?
Війні ніяк не видно ще кінця,
І влада, ніби посестра тирана,
Не дозволяє рубцюватись ранам.
Майдан тепер горить уже в серцях.
Болить народу, чом же не збулось
Бажання стати вільним і великим,
Ніхто не відповів за чорне лихо,
І навіть істини згубилося зерно?
Допоки змучений нестатками народ
Кайдани не зіб'є олігархату,
І лад не наведе у власній хаті,
Не матиме ніяких нагород.
16.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718907
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.02.2017
Весна іще сніги не розтопила,
А зиму вартували снігурі,
Та для відльоту їм квитки купила.
Блакить раділа сонечку вгорі.
Воно ж плило-купалося в лагуні,
І простір, білий, ніжно обняло.
Хлібів, озимих, ще дрімали вруни,
Чекали, щоби сонце сніг зняло.
Коли ж весна умиється водою
З проворних, голосистих ручаїв,
Всі зрозуміють, їй нема кордонів,
Бо дух, весняний, поряд зачаївсь.
І низько попливуть густі тумани,
І вип’ють рихло-зернясті сніги,
І запахом незвичним задурманять
Зеленотрав’ям вишиті луги.
17.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718722
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2017
Мороз малює сріблом на вікні
З відтінком, синюватим, білі віти,
Не вишити таке на полотні,
Здається, раю божого то квіти.
І хоч укрила всюди все зима,
Неначе казку, дивовижну, пише,
Хай холодно надворі, то – дарма,
Весна давно в потилицю їй дише.
9.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718721
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2017
День зимовий не такий холодний,
Коли світить сонечко згори
На сліди в снігу звірів голодних,
На розваги-ігри дітвори.
Кине промінь він з небес на білий,
В діамантах сніговий розмай.
Там, де річка донедавна бігла,
З льоду трасу виткала зима.
В чудернацькі вбралися обнови
З осені оголені ліси,
Намистинки свіжокалинові
В обіймах купалися краси.
А сніги, мов білосрібна постіль,
На якій вмостився день ясний,
Снігурі, зими постійні гості,
Вже відчули подихи весни.
3.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2017
Поет – це той, хто не зерном, а словом
Уміє душі людям засівать,
Його в житті є особливе соло,
Де мелодійні і різкі слова.
Коли вони освячені любов’ю
І мало місця їм уже в душі,
Тоді дарунком є вони від Бога,
Й виплескує душа їх у вірші.
Поет – пророк. У нім – жива надія
На те, що завтра кращий буде день,
Попереду іде він від події
Й з народом, як вона уже гряде!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2017
[u]15.02.1979р. останні радянські війська залишили Афганістан.[/u][u] Афганців чекала іще одна війна на Україні.
[/u]
Іще одна сотня
Злетіла у небо –
Це наші «двохсоті»…
Скількох іще треба!..
Герої, в яких
За плечима Афган,
Солідні роки…
Мають в землю лягать?
Чому смерть зустріли
У рідній землі?
Чужа ж пожаліла…
Онуки малі…
Як їм пояснити
Такий рудимент,
Стріляв коли в нього
Свій ворог, ще й мент?
Чи той, з ким пліч-о-пліч
В Афгані стояв?
Чому творить злочин?
В чім правда своя?
Афганці-герої,
Ви нації квіт,
Хто шлях перекроїв:
Росія чи світ?
І зморшку старечу
Омиє сльоза
Матусі. До речі,
Хто може сказать,
За що її сина
Убили свої?..
Портрет он, красивий,
Стоїть на столі…
Тремтяча рука
Губить хусточку вниз…
«Діждалась» синка
Зі своєї війни…
А чи розуміє
Козак-дідуган,
Що випив без міри,
Де був той Афган,
Що смерть він посіяв
І горе приніс,
І що не в Росії
Пеньок його ріс –
Коріння ж зосталось
У нашій землі,
І хто на Кубані
Їм жити звелів?
Не знає!!!
І стогне,
Як мати,
Вкраїнська земля,
Сховає героя,
Та душ не зціля,
Лиш долі всім кроїть...
Убивцею вже
Отой доживає,
Хто різав ножем,
І руки, і очі
Униз опускає…
Безсонні і ночі,
Бач, доля й така є?
Й зорітимуть очі
Ясні із граніту,
А поряд – жіночі…
І внуки, і діти
Із квітами прийдуть.
І пада сльоза…
А поряд... могилка
Й матусі зросла...
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718354
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.02.2017
Кохання – що це, загадка природи,
Чи поклик нерозгаданий душі,
Де не останнє місце має врода?
А мо’, життя, подружнього рушій?
Кохання – це дарунок злої долі,
Чи почуттів найвищий пілотаж?
А може, тільки Богу це відомо,
Коли воно й до кого завіта?
Кохання – й досі загадка для світу,
Хто ним керує: зіронька, чи Бог?
Без нього не бува й в природі цвіту.
А мо’, містком жаданим є для двох?
Кохання перше – зоряний віночок,
Коли обоє в обіймах його,
Коли навпроти – ті єдині очі
І вже не чуєш ти єства свого.
Кохання й доля – вороги чи друзі?
Не кожному ця істина гряде,
Й хоч стрілась на життєвім виднокрузі,
Та іспит кожен тільки сам складе.
Ніхто не знає, хто кого рятує:
Кохання долю, а чи навпаки.
Страшніш, коли одне із двох жартує,
А це життя не впіймані роки.
Хто знав кохання те, що є взаємне,
Щасливий, кажуть, то є чоловік.
Коли ж не так, життя все’дно не темне,
Бо сонцем освятило воно вік.
Кохання – то є долі вишиванка,
Де кольори в гармонії злились,
Й життя тоді, мов мамина співанка,
Що з молоком ти пив її колись.
Нехай роки не стануть на заваді,
Коли кохання прагне ще душа,
Й коли ще серце здатне когось вабить,
Й народжує йому свого вірша.
Коли ж зненацька кров твоя отерпне
Від неземного того почуття,
Й душі від того затишно і тепло,
Вирішуй сам, як бути. Це – життя!..
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2017
Давно вже заблукали роки…
Змінився вік і навіть край,
Та в душу не приходить спокій.
О Боже, тільки не карай!
Для чого ми тоді зустрілись?
Щоб захворіть на все життя?
Не склали іспиту на зрілість,
Пили любов до забуття.
Давно вже маємо онуків,
Кохання стука вже до них –
Не знаю я рідніших звуків,
І кличуть знов мене вони.
Вже й красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Все манить наші душі сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Ми на різних з тобою покосах
Відспівали життєві пісні,
Зацвіли сріблом-інеєм коси,
Та промінчик надії яснів,
У дуеті, однім, поєднати
Наші долі і наші серця,
Щоб могла для нас двох залунати
Недоспівана пісня оця.
Щоб цвіло для обох одне щастя,
Й заіскрилось у сивих очах,
Смакуватимем, ніби причастя,
і кохання, і вірність плеча…
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Стоїть над урвищем розп’ята Україна...
В багні спинивсь її непевний крок…
«Вважаєте, ця влада незборима? –
Звертаюсь до пригнічених зірок, –
Невже так і застигнем на півкроці,
І знову ми не дійдем до мети?
Невже і в цьому, вже новому році,
Не зможемо брехню перемогти?
Адже могилами засіяна землиця,
Від Дону і до Сяну – у хрестах…
Як можна німо на цей біль дивиться,
Тамуючи свій полиновий страх,
Тоді як порізно й надійно розпинають
Отих, орду в кросівках* хто спиняв?
Як вирок слухати, котрий лунає
Із вуст, кому «родная мать» війна?
А судді ж хто? Питання риторичне.
За кожним майже сіро-бурий шлейф…
Збагачують свої кишені, звісно.
То може, вже нарешті їх пошлем?!»
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2017
На межі двох сторіч,
Нахилившись над полем брані,
Сипле зорями ніч,
Материнські болять їй рани,
Тож ридає душа,
І сльозина тече гаряча:
В небеса ж поспіша
Її сина душа, юнача…
Плаче тиші струна –
З молодого бринить серденька,
В нім життя засина,
А за милі – в молитві ненька.
А навколо – сніги,
Під якими земля волає:
Гинуть дочки й сини –
Україна вогнем палає.
Україна в вогні,
Та вона не на роздоріжжі,
Хоч Донбас у війні,
Та не бути снігам торішнім.
Бій іде за життя,
За здобуту нарешті волю,
Бій за світу буття
Гинуть наші синочки й доні.
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717945
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.02.2017
Риють землю нашу «Гради»,
Стогне небо у вогні,
Ворог знову спокій краде…
Україна – у війні.
Дим закутав терикони –
Для людей пекельний час.
Там свої на все закони –
Не такі, як в галичан.
Стогне ненька Україна –
Болем стомлена земля.
В душах у людських руїни –
Біди маєм від Кремля:
Той отримав домовину
Із синочком молодим.
В чім була його провина,
Що він посланий туди?
А комусь – мільярдів пару
Зелененьких… у крові…
Й хоч став заможним паном,
Не поможе удові.
Важко осягнуть сьогодні,
За що гинуть без вини
Діти наші? Щоб вільготно
Грабували нас пани?
Щоб багатий ще багатшав,
Сором втративши навік,
Та без міри тілом гладшав,
Хоч державний чоловік.
Риють землю нашу «Гради»,
Стогне небо у вогні…
Прийде час – нечистий вкраде
Тих, хто винен у війні.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717826
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2017
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717823
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2017
По долині струмок плине
З чистою водою,
Поливає ранок трави
Росою-сльозою.
Пусти ж мене, мамо-ненько,
Ніженьки помию,
Там чекає козаченько,
Моїм серцю милий.
«Іди ж, доню, не барися, –
Проказала мати, –
Козаченьку не корися,
Поки прийде сватать.
Прийшла дівка у долину,
Де струмок хлюпоче,
Соловейко на калині
Крильцями тріпоче.
«Ой, не прийде козаченько –
На війну поїхав,
Бо вона уже близенько,
Біди несе й лихо.
Заплакала дівчинонька,
Вернулась до хати,
Відшукала ікононьку
Й Бога, ну, прохати.:
«Ой, де милий іде-їде,
Земля хай тримає,
Вороженьки ж сіють біди,
Добра хай не мають».
Що в струмочку вода, чиста,
Біжить-вибігає.
Вже й калина без намиста,
Сніг її ламає.
Що в долині струмок плине
Та й не одне літо,
Біга дівка до калини,
Чи козак не їде.
Не дістались воріженьки
До дівчини краю,
То коханий козаченько
З Богом їх карає.
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Дніпре сивий, вільний, сильний!
Дніпре повноводий!
Здавна батько ти русинам –
Батько мого роду.
Ти віки пливеш по землях,
Широких, багатих,
Обіч ліси та озера,
Сади білі й хати.
Напилися тої волі
І ми, Дніпре, – люди,
Та чомусь не маєм долі –
Ніяк не здобудем.
Топчуть, палять землю цюю
Вороги-заброди,
На душі у нас гарцюють,
Цвіт зривають роду.
Та нема такої сили,
Щоб тебе спинити,
І хоч нас віки косили, –
Лиш міцніють ниті
Мого змученого роду –
Гордий він, живучий.
Буде вільним він народом,
Як і ти, Ревучий!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2017
Коли любові дивний сад
Зненацька квітом забуяє,
Коли твоя п’янка краса
Мене не тільки забавляє –
Стає казковим тим човном,
В якім пливу життям, мов раєм,
Й радіють очі і чоло,
А серце вальс кохання грає,
Тоді тобі моє болить,
Тоді мене твоє хвилює,
Це й є ота щаслива мить,
Заради неї жить вартує.
Тоді і я, і ти – це ми –
Це наша формула кохання,
Доводить, що ми є людьми,
І це фундамент для єднання
9.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
[u]Вчора зайшла на сторінку штабу блокади ветеранами АТО торгівлі з окупованими територіями і ще раз переконалася, який ми все-таки народ![/u]
Не знаю я такого ще народу,
Щоби зумів так волю полюбить,
Щоб відсіч так давав лихим забродам
І на землі не дав себе згубить.
Косили його, мучили-карали,
А він, мов фенікс, знову оживав.
Ні золота не мав, ані коралів,
Лише, як віл, уперто працював.
Сьогодні знов здає народ мій іспит:
Народ він, чи поселення рабів,
Що здатне тільки працювати й їсти.
Та вірю, раду дасть таки собі!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017
Спішать літа долати ті шляхи,
Що їм давно намалювала доля,
На них усе: і радощі, й страхи,
І лабіринти, часто невідомі.
То птахами тривожну рвали вись,
Розправивши свої могутні крила,
То на землі в буденності товклись,
Аж поки скроні паморозь не вкрила.
Таке воно – людське земне життя:
Падіння й злети, вироки й провини,
Не здатні іноді на щирі каяття,
Хоч ця наука є для них первинна.
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717250
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2017
О, як же хочеться весни,
Коли зима в лютневих примхах:
То снігопадом заряснить,
То парою із ніздрів диха,
То по біленьких килимах
Зайчиськом білим пробіжиться!
На те вона і є зима,
Щоб руки грілись в рукавицях!
Бува, й бурулечки-носи,
Прозорі, вниз зі стріх повісить,
Коли ж торкнеться до краси
У білих шатах казки лісу,
Вчаруєшся: яка ж пора!
І сумніви-думки нахлинуть.
А сонце іскорки збира,
Що при теплі до хмар полинуть.
8.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717247
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2017
Невже потрібно йти було століття,
Щоб знов зустріть невігластво в путі:
Ті ж руки Раші, у крові по лікті,
Що спрямувала нам війни потік.
Ми ж кращими платили їй за волю,
А та тікала кожен раз від нас,
Й сьогодні у нерівному двобої
Кладем життя за неї і Донбас.
Обділені і досі в нас любов’ю
І мова наша, і пісні, що ввись.
Нам послані вони Великим Богом.
А як з героями своїми повелись?
Сьогодні знов диктують* нам умови,
Кого із них у безвість віднести.
А мо’ це сатанинська діє змова,
То як без Правди маємо зрости?!
І пісня наша, й мова, і герої –
То нації надійні складові,
Тому ж і хочуть знищить, перекроїть
І Раша, й ті, хто є при булаві.
Єднаймось, люде! Наша це країна!
УПА й Бандера гинули за нас!
Ми довго й так стояли на колінах.
Прийшов для цього історичний час!
Так, непроста нам випала дорога
Й через війну судилося пройти,
Мізерну маючи від світу допомогу,
Воюючи на два важких фронти,
Але до світла зведемо мости!
7.02.2017.
* Заява з боку Польщі в особі Ярослава Качиньського: «Україна має прийти в Європу без Бандери».
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716970
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 08.02.2017
Сьогодні України доля
Та й світу також – на кону:
Донбасу жителі – бездомні,
Що слали з шахт вугілля в домни,
Тепер утягнуті в війну.
Росія танки подає їм,
Снаряди, міни, словом, смерть,
Немов біди нема своєї,
Якогось дурня з себе клеїть
І закровила край ущерть.
Невже і цих є жертв замало,
Щоб осягнути рабства суть,
Коли на хрест нас підіймали,
Село голодне розпинали,
Тепер війни взяли косу,
Щоб цвіт найкращий покосити,
В могилу щоб ярмо звело,
Щоб не були в нас діти ситі,
Та вже не будемо проситись,
Бо найважливіше збулось:
Проснулась гідність... Українська.
І нам Росія – не указ:
Своя у нас мета і військо,
Терпіти досить тії звірства,
Котрі чинились раз-у-раз.
Нам місце знайдеться у світі,
І землю звільним від заброд,
Ми жити хочем без совітів,
Із Кобзаревим заповітом,
Бо український ми народ!
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2017
Коли не все ще випите вино
Гіркої зради і німого болю,
Цілющим може стати ще воно,
Коли словам своїм даси ти волю.
Очистиш душу, щоб впустити знов
З повітрям свіжим почуття новіші,
І замість непотрібних вже розмов,
Вкладеш свої думки у щирі вірші.
2.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2017
З прадавніх посивілих літ
У муках корчилося слово,
Крізь глибину страшних століть
Пробилась і зміцніла мова.
Її слова – найбільший скарб
Для єдності мого народу.
Їх сила дужча у стократ –
Від Бога справжня нагорода.
Її слова – найбільший сніп,
Що зріс під сонцем полуденним,
Отой святий насущний хліб,
Який вживаємо щоденно.
Її слова – дитячий сміх,
Молитва матері до Бога,
І найцінніші від усіх
Слова ті щирої любові.
Її слова – тривога й біль –
Вони в житті цім місце мали.
І дітям накажи, й собі,
Щоб мову рідну зберігали!
9.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2017
Небо в сонмі зірок, далеких…
Шлях Чумацький біліє здавна…
Там – всесильний Дажбог, лелеки
І богиня водиці – Дана.
Тиша спить за вікном. Безлико
Кучерявиться сну мережка.
Сяйво місяця… Роси тихі
Заворожують ночі стежку…
6.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2017
Горять лампадки, шини і машини…
Півнеба запалив російський «Град»…
Мов струни, натяглися нерви й жили,
Й серця горять від підлості і зрад.
Така сьогодні наша Україна:
Горить її розіп’ята душа,
Той, хто не хоче жити на колінах,
Край боронити рідний поспіша.
Бої, блокади, дзвони будять груди,
Адже в Донбасі непроста війна:
Там ллється кров у свята і у будні –
Це Раші ненависної вина.
Саме вона кожнісінької днини,
Нам душі травить, долю обійма,
Політ спинити хоче лебединий,
Бо незалежність нашу не сприйма.
Важка ця ноша. Тяжко Україні….
Тріщить хребет, та воля ще жива
Й нову збудує долю на руїнах,
Тож хай надійна буде булава!
5.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2017
Донецький край укотре кров’ю вмився.
Осліпли зорі в спалахах вогнів.
Народ давно вже від війни втомився,
Живе в незрозумілому багні.
І зиму, й весну болем зустрічає,
Кінця не видно цій брудній війні.
І найдорожче – діток утрачає –
Своє майбутнє : дочок і синів.
Захмарні ціни, всюди безробіття.
У владних кріслах – партія бариг –
Олігархату віддані лобісти,
Невже не видно тих страждань згори?
Коли ж ти, Боже, спиниш це свавілля?
В чім України бачиш ти вину?
А може не болять тобі ці війни?
Скільком послав каліцтво й сивину?
Невже не чуєш матерів ридання
Й до тебе найщиріших молитов?
А кров’яну ріку, що із Майдану
Також не бачиш? А смертей з АТО?
О, скільки ж горя випало народу!
Від болю стогне змучена земля.
Пошли ж нам перемогу в нагороду,
І небо мирне, світле для малят!
4.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716429
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2017
Тремтять під «Градом» і будівлі, й поле –
Там доля України на кону.
Убитих душі в дзвони б’ють на сполох,
Щоб не забув народ наш про війну.
І п’є тривогу материнське серце,
Адже її дитина саме там:
Макіївка так схожа на «Освенцім» –
Людські ковтає душі і життя.
Змиритись важко, а тим більше жити
В такий важкий невизначений час,
Та варто лиш одній меті служити:
Єднанню –Київ, Крим, Львів і Донбас.
1.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.02.2017
Схід догора. Ледь корчиться в війні…
Шрами земля загоїть… А як люди?!
Ба, пам’ять не згорить же у вогні
Й багато ще крові і болю буде…
І кожного тривога огорта:
Земля ж одна і всі ми ніби люди.
Будемо жити, сіяти жита,
От тільки, як війну оцю забути?
Чи зможе пам’ять біль отой припнуть,
Що в серці вжився, коли воно плаче,
Забуть, як ворон шастав у степу,
А чи кружляв, там де тіла юначі?
Ми ж не манкурти, котрим все одно,
В якій землі чиїсь діла вершити.
Для нас важливо сіяти зерно
У землю ту, де діти будуть жити.
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716272
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2017
Плине сивий Дніпро.
Два крила він з’єднав України,
Між полів і дібров
Доганяє степів далину.
Скільки ж доль перетнув,
Переслухав пісень, солов’їних!
Чарував серебром
І в історії мить зазирнув.
А ізвідти вони – України і слава, й кайдани,
Й атрибути війни,
Вже останньої, з свіжим тавром,
І синівська любов,
Вороги яку не розгадали,
І зажурений Бог,
Що схилився над сивим Дніпром.
Він не може збагнуть,
Як російський народ, православний,
Заповітне забув, котре Він диктував їм віки:
Не убий! Не украдь!
Чом же Путіну служать васали?
Зупиніть же війну!
Схаменіться, не пізно поки!
29.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.
Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Що розлилися повноводим морем,
То де ж твої любові сіячі?
Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.
А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
[u](Присвячую земляку, веретану АТО, Володимиру Доносу, котрий з протезом живе повноцінним життям, навіть займається спортом і виступає у змаганнях).
[/u]
Коли застогнав-закровив Іловайськ
Й з оточення хлопці ті рвались,
Серпневий, важкий, незабутній був час –
Річниця тоді святкувалась,
Як вирвались із есесерівських пут.
Столиця цвіла парадом,
А там – коло смерті, ба, навіть не кут,
Й призначення їм – вмирати…
Горіла земля… І котел захлинавсь…
Антенами все волосся…
Таке… у АТО? Хто сказав, що війна?
Та вижить йому велося,
Хоч і не минула година, лиха –
Костиста вже за півкроку,
А час, загальмований, пінно збігав,
Боєць не піддався року.
Безцінні в бою санітара знання –
Спинив джгутом кровотечу
Й поповз до «зеленки» він не навмання…
Думки відрубав про втечу.
«Чим бігти? – із себе тихцем глузував, –
Якби ж не такі ці ноги…
Й кривився від болю, вужем ізвивавсь,
Подалі щоб від дороги.
А сонце палило… Карало вогнем.
А губи води просили...
«Синочки, послухайте, діти мене,
Війну виграють лиш сильні, –
Згадав він комбата пророчі слова, –
Тож мусите виживати.
Цю істину ніс я крізь роки, Афган:
В бою треба жнивувати.»
Боєць усміхнувся… Поїсти би як?
Було б непогано печеню.
Й на «перше» – живий, дощовий був черв’як –
В немиту поклав він жменю.
Так ложкою він із землі добував
(Згодилась таки бійцеві).
Мурахи… на «друге» собі подавав.
Не згадує вже про це він…
Чотири доби і нога… без стопи.
Бог знає, як він тримався.
Полон. Операція. Воля. Не спить…
Тоді лиш собі признався,
Як жити хотів, як росицю із трав
Спивав, мов живильний трунок.
Коли ж наближається серпень, свята,
В зіницях – новенькі труни…
Він вижив!.. І навіть на ноги устав.
Такі, як він, не здаються.
Життя розпочав із нового листа,
Та чи серед нас уживуться
Оті, що в війні здобули такий гарт,
А він не усім відомий.
Ну й, що, що у нього несправжня нога,
Страшніша душевна втома!..
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715866
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.02.2017
Земля України – героїв земля –
Історія стверджує, сива,
Сьогодні устав він супроти Кремля.
Це доля його попросила?
Згадаймо, як вибухнув стрімко Майдан,
Голіруч ішли проти сили,
Й життя не один з них за волю віддав,
Мети ж його не загасили?
Морози, вітри, льодяний водомет –
Мов жито, життя косили,
Та духу герої такий мали злет,
Що «беркутівці» відступили.
Ішли в хід бруківка, пляшки і бетон –
Здавалося, зло змісили,
З Майдану летіть довелося в АТО,
Де їх москалі вже косили.
Сьогодні у Божих, святих небесах
Ті, хто від війни не ховались,
Косила героїв російська коса,
На місце їх інші ставали.
Земля України – героїв земля –
Це кожен уже усвідомив.
А тих, керував хто війною з Кремля,
Гаага чекає, відома!..
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2017
Горює Україна за синами,
Що на війни дорогах полягли,
Грудьми, своїми, ворога спиняли
І в небо полетіли, мов орли.
Стомилась Україна вже від воєн,
Від материнських, полинових сліз.
А кожен її син – то світлий воїн,
В майбутнє проклада надійний слід.
Одна лише Вкраїна на планеті,
Оспівана і зболена земля,
Одна в своїй трагедії і злеті.
Любить її нам небеса велять!
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017
Вже цвіркуни й останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекало все закінчення війни.
Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні також цвинтар тоне в квітах…
Землі горбочок – материнський біль…
І хрест… Його помітила ще звідти,
Звідки ішла, та крок її слабів…
Вологий хрест матуся довго гладить
(Вчорашній дощ устиг його скропить),
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе теж їм не болить.
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали і для правнучат…
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився.
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес.
Думки мене і сю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?»
Дивилися на неї темні очі
З портрета сина на його хресті…
«Поплатяться усі, мамо, за злочин, –
Почулось їй. Чи вітер шелестів, –
Коли земля вогнем важким палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває.
А небо спустить вистражданий мир.»
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2017
Горить Донбас. Киплять сніги.
Мороз і душі пропікає.
Проклятий час. Пруть вороги.
То чорну справу вершить Каїн.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Вогнем і небо вже палає.
Там пекла справжнього круги
Й героям двері там до раю.
Горить Донбас. Киплять сніги.
Кровить Авдіївська промзона.
200-их, ранених – стоги…
І сатанинський спів Кобзона.
О Боже, де ж ти забаривсь?
Чи дим тобі вже виїв очі,
Що ти не бачиш ізгори,
Який внизу твориться злочин.
А мо’, людей тобі не жаль?
Чи не твої це, Отче, діти?
Тоді назви, де та межа,
Щоб мир настав і в нас, і в світі!..
31.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715478
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.01.2017
І ночі, холодні, і дні, невеселі…
На сході кипить війна.
Війна – на два фронти: пани ж каруселять
Й з Москвією вона.
Війна ця жорстока і антинародна,
І назва її - АТО.
Не просто там зайди – російські солдати,
Котрих підкида Ростов.
Важка ситуація: суд – без люстрації,
Вирок – із рукава.
Це ж де таке бачено: сепар – пробачений…
Судила ж бо не Москва!..
І кров закипає від несправедливості:
Скільки ж дітей лягло!
Немає від кого чекати нам милості…
В траурі місто й село…
Високу ціну людьми нашими сплачено:
Не сотні вже – тисячі…
Чи ж може таке бути владі пробачено –
У бізнесі всі й рвачі!
Укотре земля наша кров’ю стікає…
О небо, ти ж свідком є,
Ти бачиш, кого навіть кров не лякає –
Багатство ростять своє.
Їх душам, іржавим, потрібна держава,
Аби її грабувать.
Це ж скільки роботи – війна на два боки –
То першим кого вбивать???
І ночі, холодні, і дні, невеселі…
Собаче в людей життя…
Ховають синів і міста, наші, й села,
Й немає ніде пуття!..
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715298
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.01.2017
Народе, встань! Замрімо у мовчанні!
Зніміть кашкети, всі чоловіки!..
П’ять ангелів знялись… Коли б останні!..
Це ж наші українські вояки!..
Вони пливуть, туди де вічний спокій,
Снаряди не свистять і мовкне «Град».
До Бога їх ведуть і спереду, і збоку
Теж ангели – небесний то парад.
А на землі – тіла… лежать ледь теплі,
Трояндово під ними сніг розквіт,
Й бійців серця, навіки вже отерплі,
Які хотіли цей змінити світ.
Країно, станьмо ще раз на коліна,
Велить так звичай нам тіла стрічать.
Твої герої це, розп’ята Україно…
Й сльозою капле поряд них свіча…
30.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715294
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017
«Заспіваю тобі, сину, пісню про пташину,
Пір’я в неї особливе, ніжне, жовто-синє.
Та в польоті пташка мила крилечко зламала,
З нього пір'я розгубила – рану тяжку мала.
Капле кров із тої рани та й на всю округу…
То все справа рук тирана – маємо наругу…»
Син піднявся, молоденький, – душа затремтіла,
Пригорнув до себе неньку: «Не птаха летіла…
Ой, не птаха – Україна! Нема що й гадати,
І душа в неї чаїна, навчена літати.
Тій пташині треба волю. Крило підлікую.
Не одну стрічав у полі я й орду такую.»
Й полетів у край, далекий, пір’ячко збирати,
Знав, що ворога нелегко буде покарати.
Та зуміє – це ж не вперше – рать перемагати,
А війну коли завершить, знов обніме матір.
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715166
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.01.2017
[u]Присвячую пам’яті Олександра Олеся, перепохованого в Україні 29.01.2017.
[/u]
Він повернувся. Через стільки літ!..
Додому повернувся, в Україну.
Поезія на весь звучала світ.
Душа ж за рідною землею все боліла.
Він повернувся, врешті, назавжди
На землю, котра серце зчарувала.
Вона ж сьогодні в пазурах біди –
Московія політ знов перервала.
Він відчував, що має бути тут,
В землі, якою в чужині так марив,
У вільній, без тісних російських пут,
Та знов її шматують східні маври.
Він повернувся, щоби стати в стрій
Борців за неї. Це – його стихія.
Не довіряв ніколи цій «сестрі».
Живі і мертві – всі проти Росії!
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715159
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2017
Нічка розсипала зорі-зерняточка
В чорній небесній імлі,
Ой, не зерно – білі то янголяточка,
Що прибули з землі.
Нічка розсипала зорі-намистечко –
Сльози то матерів,
Падають росами ранком на листячко.
Скільки ж їх угорі!
Нічка розсипала зорі-краплиночки,
Та їх не полічить.
Плачуть, ой, плачуть малі сиротиночки,
Слізоньки ті п’ючи.
Нічка розсипала зоряне золото,
Ранок прийде зібрать,
Так стрепенеться земля моя молодо,
Ворога щоб скарать.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017
Прожито не один десяток літ…
Частіш на п’яти старість наступає…
Здавалося б, змінитись має світ,
Та недовіри мітка знов стрибає
До влади, що мордує свій народ
І визнати ніяк те не бажає,
Й каміння в її падає город,
Й народному терпінню теж межа є.
Вона ж, немов верблюжий караван,
Іде собі із повними горбами.
Зачепиш – обізве тебе «болван»,
А може, й ще доточить щось губами.
Й катує думка: що ж то воно є,
Адже світилось у кінці тунелю…
Чому ж тоді її ми визнаєм
І красти дозволяємо «зелені»?
І бідний ще біднішим чомусь став –
Кінці з кінцями іноді не зводить.
Поранення в АТО коли дістав,
Дивись, когось «про око», нагородять…
І біль вогнем все тіло пропіка,
Чи про таку ті мріяли державу,
Що полягли учора і в віках?
Їх імена уписані в скрижалях.
Й схилився у зневірі мій народ:
Вперед іти – там прірва не пускає…
Чи ж знайдеться й коли той патріот,
Котрий народні сили об’єднає
І караван той правдою злякає?
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714750
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2017
[u]Присвячую народній артистці України Ніні Матвієнко.
[/u]
(Слова для пісні)
Спів той слухала ніжно-глибокий,
Мов торкнулась до пісні крила,
І забула про все: і про спокій,
Із яким я до цього жила.
А в тій пісні – уся Україна,
Де не пасма – ряди сивини…
Не була ти ніколи царівна.
Хто й кому із вас двох завинив?
Мов Богині, співачці вклонюся,
Скроні теж її у сивині,
До слідів праотців доторкнуся,
Що згубилися між полинів.
А в слідах тих – і біль, і тривога,
Що з любов’ю вплелися в пісні,
Торували до волі дорогу,
То ж глибокі вони й голосні!..
Й пред тобою схилюся, Богине,
Під мотиви пісень солов’я,
О Величносте, ненько Вкраїно,
Це тобі сива пісня моя!..
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714513
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.01.2017
Я дякую Богу й долі,
Що в Клуб мене привели,
І на поетичнім полі
З віршів мені храм звели.
З вас кожен уласне світло
У душу мою вливав,
Й слова, що любов’ю квітли,
Магічні, п’янкі слова.
І кожного постаралась
Насіять добра душа.
Пила їх я й усміхалась
Краплинкам того вірша.
В світ мені здавсь милішим,
Адже вас он скільки є,
І січень враз потеплішав,
Мов літечко настає.
Спасибі вам, друзі милі,
За вашу любов тепло,
Ніколи щоб не томились,
Намічене щоб збулось!
Хай Музи вас не лишають
Й здоров’я не підведе,
Бо в кожного з вас душа є,
Що трудиться ніч і день!
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714512
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2017
За вікном ніч із ранком вінчається,
Серце з Музою зустрічається –
І лягають в рядки слова,
Як зерно у житах наливається,
Піснедивом гаї заливаються
І мінує-вбива Москва.
Та не вбити наш дух Московії,
Не минути біди їй – оскомини,
Бо ми в праведному бою.
Прийде час, ми поля засіємо,
Ті що спалені в нас Росією,
Землю визволимо свою.
Ніч із сонечком та й зустрінуться,
В Україні життя ізміниться,
Й завесніється на душі.
Попрощаємося з розпукою,
А гордитися будем Злукою,
І добром зацвітуть вірші.
Скільки ж горя уже побачено,
Яку ціну високу сплачено!
Зачекалась добра земля.
Будуть хмари вгорі веселими,
Над містами пливти і селами
І радітимуть нам здаля.
Небо квітнутиме нам зорями,
Чорноземи-поля розорані,
І пісні, нові, зазвучать.
Сонце буде сіять над нивами,
Матері стануть всі щасливими
Ранки, росяні зустрічать!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017
Розправивши крилята, кришталеві,
Сніжинки тихо падають згори,
Усілись на сережки довгі кленів,
На гостроверхі, голі явори.
Створили казку, снігову, довкола,
Земля під нею солодко дріма ,
Мороз із льоду витесав окови –
Така цьогоріч видалась зима.
Вітри лоскочуть гілля і замети,
Собі щоб казку. білу, підкорить,
Коли ж в тобі живе душа поета,
То віршами вона загомонить.
9.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Гримить на сході день і ніч війна,
Калічить землю і людей, і душі,
Й здригається небесна далина –
Навіть вона до цього не байдужа,
Коли стрічає плем’я молоде…
А скільки ж душ туди вже піднялося!
Поглянь, як небо, зоряно цвіте,
Ті зорі сріблом падають в волосся…
Тим, хто умів їх віддано любить,
І хто без них тепер осиротіли
Вони готові все-усе зробить,
Аби душа вернулася до тіла!..
Та вись глуха є до людських страждань
І німо зустрічає вбивцю й жертву,
Хто за любов життя своє віддав,
А це герой. Такий не може вмерти!..
Живі герої в помислах, ділах,
Вони землі своєї патріоти,
Покликані ворожу рать здолать.
Їм жити й жити в пам’яті, народній!..
24.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714189
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.01.2017
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоби ласки було багато,
Ти і я коли віч-на-віч,
А у небі рясний зорепад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Щоб серця не втомились кохати,
І любов ту в тобі й мені
Не замів восени листопад.
Подаруй мені, любий, ніч,
Котра тільки одна буває,
Коли душі й обох тіла
Переповнені почуттям.
Подаруй мені, любий, ніч,
Хай коханням два серця палають,
Щоб у душах любов цвіла,
Яскравішало наше життя.
Чернігів. 3.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
Горів Майдан три місяці зимою
І вже три роки живемо в війні.
Ця антиукраїнська вража змова
Нагадує минуле вже мені,
Коли Рассєя із більшовиками
Накинули петлю на мій народ
Й давили без жалю його роками,
Й стогнав Сибір, як гинув патріот.
Сьогоднішня війна – не просто бійня –
Вкраїни доля зараз – на кону,
Борімось, щоб не впасти у «обійми»,
Як відбулось недавно у Криму!
Горів Майдан три місяці зимою,
І плавив той вогонь серця і сніг.
Це завдяки йому ми мали змогу
Не впасти без війни Москві до ніг!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2017
Споконвіку Україну
Зайди грабували,
Синів її, мужніх, вірних,
На смерть катували.
Й сльоза, гірка, материнська,
Розливалась морем,
Не діждавшись сина з війська,
«Втішалася» горем…
Чи ж не досить тобі, ненько,
Муки пить, стогнати,
Нап’ястися раз гарненько
Та й сновиг прогнати?
Свою правду в своїй хаті
Тоді будеш мати,
Як у владу не багатих
Будеш вибирати,
А тих, котрі мають гідність,
Нею не торгують,
Кому землі наші рідні
Й хто за них воює.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.01.2017
Їх «кіборгами» чомусь назовуть,
Та хто пояснить, в чому слова суть,
Адже воно чужим, незвичним є для нас
І народилось у війни тривожний час?
Як по мені, то смертники вони,
Котрі летовище із перших днів війни
Боронять у Донецьку, не здають,
В Кремлі їх «украми», бандерівцями звуть.
А це – сини, звичайні, України.
Й наказ у них – стояти до загину,
Але бійці не хочуть умирать,
І кожен тут для кожного є брат.
І ненька теж одна в них – їх земля.
Не зрозуміть цього поплічникам Кремля!
13.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713753
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.01.2017
Знов морок, сірий, плечі розправляє
І застеляє знов увесь Донбас,
По наших дітях ворог знов ціляє,
І будить біль у серці ця стрільба.
Тріщить хребет моєї України,
Але ж не здасться, вірю я, вона.
Жало російське вирве те, зміїне,
Й потухне скоро ця брудна війна.
Луганськ і Львів ще будуть панувати
В одній державі, на одній землі…
Й вдихне, нарешті, спокій кожна мати,
Під мирним небом спатимуть малі.
30.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017
Ще в сніги природа не вдяглась
І не дошкуляють нам морози,
Планів теж Росія не зреклась:
Посилає військо і погрози.
Зруйнувавши повністю Донбас,
Запиває лихо наше кров’ю.
Та не залякає вона нас,
Адже ми озброєні любов’ю.
Споконвіку наша це земля,
Пращурів, далеких, тут могили,
Боронити волю нам велять.
Будемо стояти до загину.
Хай малюють плани вороги,
Духу міць нікому не здолати.
У руках надійних корогви,
Пам’ятайте, москалі, прокляті!
Чернігів. 11.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2017
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
То плачі матусині за сином…
Віддала…
Віддала синочка воювати
Та й на Схід…
Як за ним журилась рідна мати!
Плакав рід…
Ждала-виглядала вона сина
Ніч і день.
Серденько матусі голосило:
«Чи ж прийде?
Зупини війну, о милий Боже,» –
Молилась…
Личенько змарніло її, гоже…
Схилилась…
Цілувала матінка ікону.
Хрестилась,
Не забуде проводів до скону,
Стомилась…
Плакала трембіта в горах, синіх,
Ридала…
Доля… врятувала мамі сина
Й віддала…
Мужнього, живого, до порогу
Привела,
Та в очах у матері тривога
Немала…
Пригорнулась матінка до сина,
Тулилась…
Скроні у синочка стали сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713553
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.01.2017
Не сни то –
пам’яті моєї то картини
Часів, коли
була я ще дитина,
І по-дитячому
не зовсім розуміла,
Чому звичайні люди
жить не вміли,
Лиш працювали важко,
повсякчас,
І бачили батьки
вночі лиш нас.
Тепер радієм,
Бо ж була робота…
А де ж держави
про людей турбота?
Й що бачили в житті
і ми – їх діти?
А довелося з них
скільком сидіти
За вільне слово –
волі вже катма,
У таборах,
де літечка нема!?..
І знову пам’ять
важко застогнала:
Чому народ наш
доля обминала?
Не дочекались
кращого ті люди.
Тож, може, діти
наші вже здобудуть
І вільне мислення,
і правове життя –
Не виживання, а
достойне майбуття?!
29.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713337
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.01.2017
Матусенько, голубко, сива-сива,
В очах, твоїх, застигла сіро-синь,
Ти ниву свою старанно косила,
Аж руки мозолисті від коси.
Над сином, мов чаклунка, чаклувала,
І материнським пестила теплом,
У колискову ніжність уплітала.
Життя ж бурхливо річкою текло.
А як зміцніли синові крилята,
Ти й не намилувалася на цвіт,
Як полетів він землю визволяти
І рятувати від фашистів світ.
Сніги упали в коси – вже не сива –
Молитвами ти сина берегла,
І Бога про одне лише просила…
Та доля твоя раптом відцвіла…
Коли ж тебе, утомлену, сховали
На цвинтарі, що виріс край села,
Ти… рушником з хреста свого махала –
Свого синочка й звідти берегла.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.01.2017
Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2017
Земля. Сніги. Мороз пищить…
Усе тепла шукає.
Донбас кипить. Броня тріщить:
Карає «брата» «Каїн».
Невже біблійний цей сюжет
В житті існує вічно?!
Та мій народ – не Авель же –
Ми люди героїчні.
Палають душі не вогнем –
Великою любов’ю,
Тож москалів* ми проженем,
Закривши край собою.
Нехай мороз! Нехай зима!
Хай небеса – в загравах!
Святішого для нас – нема,
Як знищить вовчу зграю.
Настане світла ще пора
Й сніги стечуть водою.
Ми ж будем сіять і збирать.
Не знаючись з бідою!
17.01.2017.
* "Москалi"* - назва тих людей, якi хвалять Путiна, пiдтримують дii Путiна, спрямованi на розшматування Украiни.
А взагалі, МОСКАЛІ - це солдати регулярної армії Російської імперії. Ще у Шевченка було: "І заберуть у МОСКАЛІ" - тобто до армії.
інших жителів Росії в ті часи називали КАЦАПИ, оскільки була мода на "козлині борідки". КАЦАП - це складноскорочене "КАК ЦАП".
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712931
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.01.2017
(Після коментаря мого вірша Віталієм Назаруком).
Нам би миру та волі ковточок,
Ми багато не прагнемо мать:
Зберегти щоб синочків і дочок,
Психологію, рабську, зламать.
І життя потече в іншім руслі,
Працювати ми вміємо й жить,
Зникнуть хмари від горя на Русі,
І земля буде людям служить.
Квітуватиме в лузі калина
Під вечірні пісні солов’я.
Величатиме світ Україну.
Буде вільна козацька земля!
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
З війною й третє літо пролетіло,
Осінній смуток випила зима…
Донбас перетворився у катівню
Для тих, борцем хто став проти Кремля.
Доноси знову в моді у Донбасі –
Чи не в 30-ті зроблено стрибок?
Хоча 2017-ий на часі,
Не популярні Правда і Любов!
Історія не знає поворотів,
Та 37-ий там таки запах:
Доноси на сусідів-патріотів,
Котрі готові вже створить УПА.
Закуті в сніг стоять німі руїни,
Де донедавна сріблом лився сміх…
Що ж трапилось з тобою, Україно?
Коли і як примириш ти усіх???
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712700
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 17.01.2017
Коли сонечко сяде за ліс,
Небо вишиють ніжні серпанки,
Я іду по нагрітій землі,
Котра вистигне тільки до ранку.
А внизу мене стріне вода,
У полон забере мої очі,
Місяць молодо вниз погляда,
Де замовкла вода й не хлюпоче.
Я у воду, ще теплу, зайду,
Буду слухать, як річечка дише,
Комарі у цей час не гудуть –
П’ють зі мною і місяцем тишу.
10.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2017
[u](Багато загиблих у Донбасі були єдиними синами у сім'ях, часто залишаючи матір одну. Не можу обминути цю тему.)[/u]
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі зоряну накинувши свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль, нестримний, фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712474
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2017
(Вірш про антигероїв.)
Генерал Василь Блохін, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Леніна та інших високих державних нагород був чекістом і головним катом при сталінській системі у 20-40-х роках, керував розстрілами більше 10000 чоловік, виконуючи, ( за словами Сталіна) чорнову роботу. Він особисто вбив біля 700 поляків у Катині.
Вірш стосується і співробітників «Беркуту», котрі воювали проти повсталого народу на Євромайдані у 2013-2014 р.р.
Була ж така професія «палач»
З Компартії квитком в своїй кишені.
«Совіцький» він смакуючи калач,
В людей стріляв, мов по живій мішені.
Прицільно й сміло кулю посилав
Частіше у потилицю він жертві.
В званні, мов гриб після дощу, зростав,
Без Бога помагав людині вмерти…
Служитель він закону? – Сатани!
Йому дістався камінь замість серця,
Не відчував і власної вини –
Лише вбивать життєвим стало сенсом.
Десятки тисяч пар людських очей
Плили перед курком.Серця спинялись...
Щоб зірка, п’ятикутна, на плече
Упала, вбивця був завжди слухняним.
Важкий фінал у генерала був
Й людського співчуття не міг він мати –
Закон, важливий, вбивця той забув :
Життя людей не можна позбавляти.
Торкнулась теми, давньої, в вірші,
Бо по пекельнім летимо ми колу…
Чи ворухнулось щось, людське, в душі
У беркутівця, що служив зразково,
Коли забувши головний закон,
Такі, як він, "пожартували" кров’ю?
Громадянин це? - Немічний кокон,
Ні співчуття у нім, ані любові.
Тож перш, ніж руку на народ піднять,
Гарненько зваж, чиїм ти є солдатом,
Що честь і совість – зовсім не «фігня»,
Й найбільший гріх – ці якості продати!
Не стань в житті коконом-палачем –
Такого і Всевишній не прощає,
Під камуфляжем чи під шкіряним плащем
Народ твоє хай серце захищає.
15.01.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.01.2017
Плине птахою
Доля в небі,
Розпашілому від війни,
У зажурі-тривозі
верби –
Миру хочуть давно вони.
Плине доля
Над чорним полем,
Хвилювалися де жита…
Серце матері
Рветься болем –
Упізнала ж своє дитя.
Плине доля
Над полем, білим,
Залишає кривавий слід…
Її крилонька
Геть зболіли…
Туманіє навколо світ…
Плине доля
Над бором, сивим,
Слабша помах її крилят…
«Ти тримайся,
Коханий сину,» –
Закликає його земля.
Тихим болем
Луна озвалась,
Покотилася в далину –
Доля то
За життя змагалась,
Проклинаючи цю війну.
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712247
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2017
[u](Світлій пам’яті загиблих морпіхів присвячую)[/u]
Їх три було, відважних, і хоробрих,
Вернутись не судилось їм назад.
Тривожна звістка, чорна і недобра,
Поранила усіх, немов гроза:
Ворожа міна шлях їм перервала,
Життя лишивши дужих, молодих,
Котрі ординську втримали навалу,
Яку нечистий в Раші наплодив.
Їх три було, сміливих, сильних, мужніх,
Землі й присязі відданих синів,
Їм доля України небайдужа,
Хотіли, небокрай щоби яснів.
Їх три. Морпіхи. Різного всі віку,
Але одну несли в собі любов,
І кожен був бійцем і чоловіком,
Котрий і в сні боявся стать рабом.
Вдяг січень вкотре траурну хустину
І цих героїв в небеса провів…
А кожен з них – то є чиясь дитина
І незабутня пара удові…
Вічна слава героям:
мол. сержанту Миколі Охріменку,
мол. сержанту Сергію Соньку,
старш. Матросу Сергію Трубіну,
котрі під час виконання бойового завдання
8 січня 2017 року підірвалися на міні. (Їх вік - 23, 29 і 53 роки)
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712245
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2017
Життя – це не завжди пряма дорога
І ти на ній – без досвіду турист,
Коли не знаєш, звідки ждать підмоги,
Та хтось тобі наказує: борись!
Життя – ріка, глибока, швидкоплинна,
Котра несе людину в майбуття,
Пливи й знаходь ті на шляху перлини,
Котрі б тебе будили до звитяг.
Життя – це дивовижно-хлібне поле,
Де між колоссям – зрілі полини,
Де чайкою кигиче власна доля,
Коли те поле в ранах від війни.
Життя – любов, велика і всесильна,
Готова ізцілить собою всіх.
Це шлях, важкий, від матері до сина,
Це божий світ у всій його красі!
Життя – це рани, іноді утрати,
Але і тут рятує нас любов,
Якою наділяє діток мати
І освятив давно Великий Бог!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2017
На скроні впала перша сивина
Сьогоднішньому нашому герою.
Пофарбував не іній їх – війна –
Саме вона покликала до бою
Івана із далекого села,
Що загубилось між полів, широких,
Спочатку в Югославію вела,
Тепер в Донбас, де з братом вже два роки.
Війну бійці пізнали у лице,
Їм не забути запах диму й крові.
Не раз їх ворог частував свинцем,
Та до землі не зменшилось любові.
Сьогодні в Вільний Степ Іван прибув,
Щоби вдихнути запах дому й волі,
Вклонитись степу також не забув
Й кохання стрів, яке послала доля.
Не кожен з нас героєм може стать –
Війна для цього кращих обирає,
В сім’ї великій дружній він зростав,
Тепер Герой Народний – гордість краю.
Важкий для України зараз час
І лиш такі, як він, кують їй долю,
Повернуть Крим і вивільнять Донбас.
І Вільний Степ – село стане відомим!
10.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Поспішаю щодня на сайт,
Де чекають на мене друзі,
Де поезій рясна краса
І закохані в ліру душі.
Там злилася небесна синь
З далиною степів і моря,
Діамантові сни роси
І велике народне горе.
Гуркіт вітру там і грози
В парі з тишею повінчались,
Й материнської біль сльози
За дітьми, що не повертались.
Міць козаччини сива там
І вкраїнства дух, незборимий,
Там кохання п’янкий кришталь
Заворожує свіжу риму.
Із Маланкою привітать
Поспішаю, рахую кроки…
Довгі стеляться хай літа!
Зі старим, ба, Новим вас роком!
13.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2017
Здолаю океани і моря,
І паралелі, й шир меридіанів,
Звернуся до усіх простих мирян:
«Любіть цей світ, прекрасний і жаданий.
Поставте перепони для війни,
Бо в небезпеці вся наша планета.
Під подихом небесних зоряниць
Вона народить нам нових поетів,
А ті співати будуть про красу
І про любов, високу, непідвладну
Ні розуму, ні волі… Й дивний сум
Торкнеться тих, хто є напівгалантним.
Бо лиш краса й любов врятують світ –
Слова ці істину святу «глаголять»:
І поняття про мир стають нові,
Що не дозволять мій народ неволить!
28.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
В тихі сни
Запрошу я ніч,
Побесідую
Із зірками.
До далеких
Торкнусь сторіч,
Помережу
Свій шлях думками.
Про життєву
Високу суть,
Дивну місію
В ній людини,
Про земну
І людську красу,
Про держави
Міцну родину.
Скроні в променях
Сивини
Перебрали
Важке минуле:
В світ прийшли ми
Не для війни –
Перша думка
В мені майнула.
Ми прийшли
Збагатити світ
І утвердити
В нім людину,
Свій у нім
Колисати рід,
Відвернути
Лиху годину,
Щоб земля
Мала день і ніч,
Й одне одного
Не вбивали,
Щоби досвід
Важких сторіч
Рятував
Від орди-навали.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2017
Тільки сонце в житті не плаче –
Не буває у нього сліз.
Скільки горя людського бачить!
Лиш теплом відповість на злість.
От би в нього усім повчитись,
Чи позичить собі тепла,
Від ненависті відпочити,
Закінчилась би враз війна!
16.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017
1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
Приспів:
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась ,густа,
Та найтепліше удома,
Де довелось виростать.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Звідти і спогади віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Дякувать буду й зітхати,
Бо ж не усе відбулосоь…
Приспів.
Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Й спогади буду гортать,
Про найтепліше удома,
Де довелось виростать.
Приспів.
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
[u](Поетесі Світлані Костюк присвячую, котра померла 6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося іще одне перо
І впало на стежині до Аїда,
Любов’ю воно дихало й добром,
Теплом душі, жіночої, зігріте.
Два роки у нерівному бою…
З хворобою боролась відчайдушно.
І доленьку, поранену, свою,
В пісні вплітала, хоч було сутужно.
В Святвечір попрощалася душа
І ангелом наблизилась до Бога,
Останнього не скінчивши вірша
І не допивши до кінця любові…
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.01.2017
В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Немов пташиним зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: «Було!?
А може, тінь то від мого кохання?»
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання…
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2017
Я в зимову казку заблукаю,
Поселилась що в моїм саду,
Доторкнусь до гілочки руками,
З них кристали інею впадуть.
Заіскряться-замигтять сніжинки,
Затанцюють на снігу вогнем,
І синички дружно, без спочинку,
Привітають «пінь» своїм мене.
Жовто-сиві, пишні груденята
Дописали казочки сюжет…
Милі мої, смілі пташенята,
Не злякає вас ніхто уже:
Ні морози, ані завірюхи,
З голоду ж пропасти я не дам –
В годівничку і зерна, й макухи
Насипати буду вам щодня.
15.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710692
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2017
Кохання, довжиною в півстоліття,
Ввірвалось в серце, молоде, його,
Й хоча давно він чоловік, солідний,
Та не розтратив почуття свого.
Майнули в даль всі зустрічі їх теплі,
Та не згубились в хаосі життя,
Моменти, як від щастя душі терпли,
Котре нести збирались в майбуття.
А час летів, уносив корективи,
І долі їх розвів урізнобіч.
Лиш пам’ятку-світлину з об’єктиву
Носив усе життя він при собі.
Дивились звідти очі, безневинні,
Й щораз будили в нім солодкий щем,
Коли вони під співи, солов’їні,
Кохалися під зоряним плащем.
Пів сотні літ – це для життя немало…
Листав уперто роки календар,
Й хоч долі їх упевнено тримали,
Він крадькома… на фото поглядав.
І ось наваживсь очі знов зустріти
Оті, з далеких, сімдесятих літ.
Давно дорослі, самостійні діти,
Онуки є, але ж… неповний світ.
Кохання, довжиною в півстоліття,
Пронесене через мости життя,
Були утрати, зваби, лихоліття,
Та вистояли світлі почуття.
Шляхи життєві – вічні лабіринти,
Де доля – поводир є і суддя,
Вона уміє серце підкорити,
Та не завжди є щастя знаряддям.
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Любов, немов гроза, ввірвалася неждано
У душі спраглі, вільні ще серця.
Вони ж співали, іноді ридали,
Боялись випить трунок до кінця.
Пили його ковточками дрібними,
Зібравшись смакувати все життя.
А дні котились сірими й нудними,
Не здатними до чергових звитяг.
Летів так час, нові долав вершини,
Перевіряв на міцність почуття,
Й застав обох, як стали вже чужими,
І сторінки вже лічені життя.
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2017
Купають хмари землю і мої літа:
Її – дощем, літа – горюч-сльозою,
Здається, вище враз усе зліта,
Умите щедрою весняною грозою.
Колише небо хмари і мої літа,
Впивалось сонцем, крало водограї.
Життя мого мелодія ота
Озвалась горем у чужому краї.
І зорі, тихі-тихі, як мої літа,
Зорять-міркують, падати не хочуть.
Мені ж здається, ця пора – свята.
Я благоденство в ній собі знаходжу. 25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017
Стогне наша земля від горя –
То трагічна для неї мить:
Сліз у неї не ріки - море,
В неї серце… болить, щемить.
Хто засіяв поля розбратом,
Це відомо світу всьому,
І хоч мова із східним братом
У Донбасу одна, кому
Він потрібен отам, в Росії,
Коли нищиться всюди все,
Коли Кремль лиш брехнею сіє
Й не ховає своє лице.
Над подіями час схилився,
Зрозуміти не може теж,
Хоч терплячий, але стомився,
Й знов шукає початок меж,
Що народ розділили навпіл,
Перекроїли душі тим,
Хто держави нові на мапі
Теж малює й свої фронти.
Стогне наша земля від болю,
У підвалах народ сидить:
Він боїться за власну долю
Й чи снаряд не доб’є сюди.
Може ж, досить уже ховатись,
Брати вже пора автомат,
Проти ворога об’єднатись
І піднятися з усіма.
Тільки в єдності справжня сила
Й Українська одна земля:
Різномовна, але красива,
Всі пішли її визволять!
10.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2017
Сірий купол грудневого неба…
Трусить тихо лапатим сніжком.
Сіна стіг, всім здалося, далебі,
Чарівним сніговим став стіжком.
Він тулився за садом, в леваді.
Білим пухом укрились гілки.
І ніщо не було на заваді
Довгожданим сніжинкам легким.
Вітерець заховався за хмари,
Щоб дивитись на сніг звідтіля,
Тиха радість душі не затьмарить.
А ще більше радіє земля,
Снігу першого не забуває –
Снігопади ще будуть в житті,
І здається, таке відчуває
Наречена в весільній фаті.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017
Не може вицвісти душа –
Вона ж бо вічна, милий друже,
Найбільший гріх, як залиша
Вона в біді, стає байдужа.
І хоч життя дається раз,
Радій, що душу маєш вічну,
Вона святий дороговказ,
І ти у неї підопічний.
Та мудрість інше ще гласить,
Що душу шліфувати треба.
– Цього, – із неба голоси, –
Ніхто не зробить, окрім тебе.
Ганна Верес (Демидено).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.01.2017
А сніг ішов…
І день, і ніч ішов…
М’якою ватою стелився він під ноги…
Здавалось, білі
Він скарби знайшов
І вирішив засипати дороги…
Злилися небо
Й сонна далина,
І горизонт на милю підступився…
Навколо тільки
Біла пелена…
Собачка навіть гавкать притомився…
Вдяглися в сніг
Дерева і кущі,
Пропали раптом гамірні ворони…
І ненароком
Вирвалось з душі:
«Та це ж зима дарує всім корони!..»
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.01.2017
Гартуємо крила
В війні ми щоденно,
Щоб дійство вогненне
На Сході спинить,
І наступ закрити
Щоби незбагненний,
Де гинуть у -нне
Вкраїни сини.
Кують невідомі
Ту славу герої,
Та зна імена їх
Вкраїнська земля:
Це ті, котрі погляди
Інші вже мають.
Ніколи не стануть
На службі в Кремля.
Хай слава про наших
Героїв не в’яне
Й воскреснуть в історії
Їх імена.
Росію ж накаже Бог:
То аморально,
Коли відбувається
Братня війна.
23.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709799
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.01.2017
Що ти зробив для неньки України
Крім того, що народ свій грабував?
Країну з тестем добре ж ви доїли,
Ліпили з нас безгласого раба.
Й коли, нарешті, вже народ проснувся,
Й куди країна котиться, дізнавсь,
Від президента навіть відсахнувся.
Намітилась майбутнього весна.
Роки збігали плинно, ніби води.
І спалахнув один, другий Майдан.
Не одного й очільника приводив,
Синів найкращих за мету віддав.
А мільярдер , такий собі, дозволив
Вагоме слово світові сказать
І цим позбавить українців волі.
Та і не міг він розумом пізнать,
Що то таке – єдина Україна –
Від діда-прадіда звойована земля.
Стомивсь народ стояти на колінах:
Не панувать тут карликам з Кремля!
А Пінчукам, Ахметовим бажаєм
Податись пішки разом до Москви.
Народному терпінню ж теж межа є…
А може, тут, як вошок подавить?!
Хто совістю навчився торгувати,
Для тих порожній звук – любов і честь.
Їм головне – побільш награбувати.
Чи не чужа в їх жилах кров тече?!
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709629
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.01.2017
[u]28 грудня 2016 року під Крутою Балкою під час бойового завдання загинув розвідник Леонід Михайлович Поводенко («Козак»), родом із с. Михайлівка Перевальського району Луганської області.[/u]
Бідою стежка раптом обірвалась,
Якою йшов упевнено герой,
Крутою Балкою те місце називалось.
Це тут «Козак» наш смерті не зборов.
До ворогів так не хотів потрапить,
Розвідник знав собі і їм ціну.
У пекло двох таки устиг відправить,
Хоч одночасно проклинав війну.
Він з тих країв, де сріблом упивалась
У літній день замріяна Лугань,
На повні груди там душі співалось,
Красу цю, мов святиню, зберігав.
За неї він пішов і воювати:
Донбас, Лугань – то все його земля.
Не міг її він тим подарувати,
Команду хто виконує Кремля.
Він України був відважним сином,
По-іншому ж не вміють козаки,
Та підвела його козача сила,
Коли насіло кілька, мов круки.
«Умієте, таки, ви катувати
І будь-кого готові злісно вбить,
Я про одне лиш буду шкодувати,
Що живете не навчені любить», –
Сказав і змовк у тій святій задумі,
Яку востаннє лиш людина п’є,
І йшов від нього той живильний струмінь,
Що сил боротись іншим додає.
Потухли очі, козакові, сині…
Лугань відчула смерть його здаля…
«Він Україні був надійним сином, –
Луною обізвалася земля…
31.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709624
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.01.2017