| Сторінки (41/4016): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Коли весна утопиться в красі,
Отій найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі
І перший грім розбудить теплу зливу,
Й зозулине озветься з гаю «ку»,
Й веселка з небом землю поєднає,
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788128
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2018
Зоріла нічка казкою любові,
І таємниче небо посміхалось.
Кажуть, кохання – то дарунок Бога,
Може, тому так солодко кохалось.
Кохання й ніч пливуть частіше в парі,
І часто одне одного рятують,
Коли ж вночі коханням тільки марять,
Таке життя нічого не вартує.
Кохання й сни, здається несумісні,
І вибір поміж них завжди відомий.
Не здатні для кохання душі прісні,
Тому й живуть вони без щастя-долі.
29.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Весна спустила перший жмут тепла,
Земля травневим снить уже розмаєм,
Вода струмком грайливим потекла,
Дощі сніги останні розмивають.
Ось сонце першу квітку дістає
Із-під землі, мені щоб дарувати,
Відкрила миле личенько своє –
Й рука не хоче пролісок зривати.
Жовто-зелено дивиться верба
На синє диво, що з землі сміється.
І шпак, немов заведений, стриба –
Весни неперевершений співець він.
25.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788026
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018
Зима ще ткала сіре полотно,
Де донедавна навкруги біліло,
Коли весна заглянула в вікно
Й промінчиком постукала несміло,
Мов запросила: «Досить вже дрімать.
Виходь до мене, мушу привітати.
Своє відпрацювала вже зима –
Вівсянка заходилася співати.»
Схвильована, ступаю на поріг
Й шукаю смілу ту малу пташину…
Безкрая синь застигла угорі,
І погляд мій до себе мов пришила.
Торкнулась вона леготом лиця
І посмішку збудила ненароком,
На крилах весняного вітерця
Вівсянки пісня пролітала збоку.
А в ній – усе: і радість осяйна
Від того, що зима уже тікає,
Й надія тепла, світла, весняна,
Дарована мені й моєму краю.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788023
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018
Не раз в житті я осені стрічала
І зими проводжала до весни,
Та ненароком доля повінчала
Мене з красою ранку і Десни,
Де, як і я, вже сивокосі верби,
Які не раз зустріли тут весну.
Вода під ними стомлено-отерпла –
У роздумах після нічного сну.
А понад нею – марево стіною,
Мов вартовий і тиші, і краси.
Хто зустрічавсь хоч раз в житті з Десною,
У травах босі ноги заросив,
Той щастя більшого у Бога не просив.
3.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787859
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.04.2018
Україна моя котрий рік у війні –
І себе, й цілий світ рятує.
Її вірні сини полягли у борні
За свободу, мов хліб, святую.
Україна стріча на колінах синів,
Біль мечем розтинає груди:
Скільки ще ця війна в нас поставить хрестів,
Скільки свіжих могил ще буде?
Україна ховає найкращих дітей…
Геноцид, чи ціна за волю?
Тільки Бог один знає всю правду про те,
Як нам вибороть кращу долю.
Україна у ранах кривавих, важких,
Від так званих «братів», лукавих,
Це вони гнули нас не роки, а віки,
Смертю-голодом не злякали.
Україна жива. Й хоч болючі шрами
Нагадають не раз про себе,
Гордо пройде вона через війни-шторми
Й сонце волі освятить небо!
5.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787858
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.04.2018
Клини мережать небо журавлине –
Провісники весняних сподівань –
На цей раз «кру» їх зовсім не журливе,
Хоч жайвір ще весні не заспівав.
Купалися вже трави в перших росах,
Верба сережки жовті зодягла,
Спустивши у водицю довгі коси,
Хмариночку зловила, що пливла.
Утрапили в полон і журавлята,
Розчулили присутністю вербу,
У дзеркалі-воді їхні крилята
Заколисали хвильками журбу.
Мене теж даль покликала висока
І добре, що вона не має меж,
Побавилося мною сонця око,
Поки пробились крила в мене теж.
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2018
Йшов до могили… уклонитись другу,
Котрий йому життя урятував…
Спиняли разом варварську наругу –
Там перемогу кожен з них кував.
Приніс чарчину і… удячну душу,
Бо ж завдяки йому лишивсь живий:
«Перед тобою у боргу я, друже, –
І горло біль непроханий здавив, –
Важкі часи для України й досі,
Та в зуби вже не дивимось орді.
Вже віддощила і четверта осінь,
І батальйон не той, що був тоді.
Рашистам ми за тебе відплатили,
Отримали свій борг вони сповна,
Коли зайшли ми ворогу із тилу,
Але війна, сам знаєш, є війна.
Багато вояків лягло і наших,
Найважче ж, коли гинуть молоді…
Намітився каюк бандитам Раші,
Й твоя душа зрадіє теж тоді.
Надію нашу й віру не здолати –
Ця зброя найнадійніша в путі.
За землю нашу, за Вкраїну-матір!
Ми праве діло звершуєм в житті, –
Підняв чарчину, око ледь примружив…
Сльозу якось невміло він змахнув:
Царство небесне, незабутній друже,
Будь певен, ми цю виграєм війну!»
9.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787052
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.04.2018
Коли весна вітри вже запряже,
І ті примчать її до свого дому,
Вона льоди поріже, мов ножем,
І прожене сніги й зимову втому.
Я простелю для неї рушничок
І запрошу у край свій на гостини,
Замовлю музику і пісеньки пташок,
І розіпне весна свою хустину.
А там лугів небачена краса,
Й кульбабки-сонця, росами умиті,
І день, котрий не поспіша згасать,
І вод зелено-сині оксамити.
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786931
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2018
Чи думала колись земля Донецька,
Що так її заллють живою кров’ю,
Й та кров… синівська буде – не турецька,
А Раша ще й кордони перекроїть?
Чи думала вона, що вп’ється лихом,
А край вмиратиме у обіймах недолі?
Звучить тепер гірка її молитва:
«Прости ж бо, Отче, не віддай в неволю…»
Й кричить серед руїн душа Донбасу:
«Чому так сліпо вірили Росії?
Тепер калічать «Градом» і фугасом
Ту землю, що давно не жнуть, не сіють.
Утрат таких земля іще не знала,
Сльозами вмита і полита горем…
Давно пора позбутися хозарів,
Вінок одягши волі й непокори!»
3.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786930
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2018
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Цимбали дасть їм, скрипку і кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2018
Стояла ніч у росах по коліна…,
Щербатий місяць зорі рахував…
Пеклась душа матусина й боліла:
Чому синочка Бог не врятував?
Тремтіло серце і не спали очі,
Хоча до ранку місяць допливав.
«Сльоза завжди є подругою ночі», –
Блукала в думах мами голова.
А ніч зорила гордо й німо з неба,
Немов забула, що кипить війна…
І розпустили коси сиві верби,
Бо зрозуміли, в тім чия вина.
21.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018
Котилась пагорбами слава
Про українських козаків,
Немов гучний удар литаври,
Скрізь звуки ширились такі.
Від Кия, Щека і Хорива
Вони всотали дух Русі,
Душі козацької пориви
Були високими усі.
Тож козаки – борці за волю
Землі своєї і Дніпра,
В боях кували власну долю,
Кохались в променях добра.
Козацька слава невмируща,
Вона є покликом душі.
Живе в народі, в самій гущі,
Що є історії рушій.
Хоч дмуть вітри несамовиті
На Україну молоду,
Все ж вірим – Бога дивний витвір
Новий на цій землі зведуть.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786300
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.04.2018
Весна засипала теплом,
Зелом-травою,
Тож лізе крокус напролом
З землі на волю.
Голівку чемно підійма,
Вітає небо,
Весняне сонце обійма,
Бо є потреба.
Торкнулось ніжних пелюсток
Тай засміялось.
Розправив зморщечки листок –
Все забуяло.
Комаха нюхала той цвіт
Тай закохалась,
Крокус послав їй свій привіт –
Вона й зосталась.
Адже в кохання і весни
Чарівна сила –
Із ночі зробить день ясний
І небо синє!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
[b]Українська душа (1)
[/b]
Україно моя ти, згорьована,
Скільки раз ти була завойована!
Скільки раз твоя воля ламалася?
Та душа, як граніт, все ж трималася!
Українська душа в праці кована,
В пісні, танці, у звичаях схована,
Хлібом, сіллю і сонцем заквітчана,
З щедрим серцем давно вже повінчана!
Українська душа – нерозгадана –
Все було: піднімалась і падала,
Та себе розтоптать – не дозволила,
Бо жила з непокірною волею.
Українська душа, будь ще й сильною,
Молодою, із мудрістю сивою,
Щоб ніколи й ніхто не наважився
Твою честь розтоптать. І не скаржився
Щоб народ наш ніколи на доленьку –
Повернувся до віри, до Боженьки,
І зажив, як годиться народові:
Разом з правдою, і зі свободою!
2012.
[b]Українська душа (2)[/b]
Болем геть переорана
Українська душа,
Бо не ті короновані –
Крадуть, дурять – грішать.
Закували знов правдоньку
У тенета-замки,
У війні маєм зрадоньку…
Чи ж ми не козаки!?
Встаньмо дружно і молодо,
Як єдина сім’я,
Між ковальнею й молотом
Здавна наша земля.
Досить слізьми вмиватися,
Бо ж сльоза – не вода,
І не личить нам гратися,
Як нависла біда.
Сипле зорями світлими
Знов весняна нам ніч,
З Кобзаря заповітами
Станьмо всі пліч-о-пліч.
Волю неньки рятуючи,
Оголяймо шаблі,
Україні муруючи
Найміцніші щаблі!
Болем геть переорана
Українська душа,
Загадкова, нескорена,
Вижива й без «гроша»,
Незнайома із відчаєм
В чужих землях-світах,
Бо з землею повінчана,
Що для неї свята!
29.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2018
Плине час бурхливою рікою
Поміж бід життєвих і незгод.
Я землі не знаю ще такої,
Де би стільки витерпів народ.
Плине час, тікають у минуле
Воєн, революцій суєта,
Та ніщо народ мій не нагнуло.
Нація моя уже не та,
Щоби підгинать коліна, плечі,
Вже Росія нас не заляка.
Весь народ: і молодь. І малеча –
Знайдуть українця-вожака!
27.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Не вітри сердиті віють,
Все руйнують на путі –
То війна… Й сини сивіють,
Хоч такі ще молоді.
І не ворон в лісі кряче –
Доля плаче козака:
Кров із серденька гаряча
Кропить тіло і стіка.
Чула мати лихо з сином
І за кілька сотень миль,
І молитвою просила
Бути й ворогів людьми.
І Всевишнього благала,
Щоби війни зупинив,
Щоб не плакали кохані
І не падали сини.
Не сніги упали в коси –
То в матусі сивина,
А із нею рання осінь,
Бо пройшлась по ній війна.
Не дощі зросили очі,
Донедавна голубі, –
То сльоза, що дні і ночі
У чеканні і журбі.
28.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785910
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.04.2018
Коли весна затче землі простори
Зелом первісним, котиками лоз,
Уп’ються сонцем і долини, й гори,
Чекатимуть шумливих перших гроз.
Й душа моя не матиме спокою –
Розчиниться у диханні весни:
То чайкою злетить понад рікою,
То забреде у течію Десни.
І розіллється морем далиною,
Обніме верби збуреним теплом,
Озветься в лісі дивною луною
І знов злетить, розправивши крило.
8.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785906
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2018
Знову Україна застогнала –
Ще один упав її синок –
То орди російської навала
Смерті зодягла йому вінок.
Затремтіла-затряслась землиця –
Напилась біди донесхочу…
Жде бійця кохана білолиця,
Мріє, як прихилиться к плечу,
Як удвох, узявшися за руки,
Стануть вони разом на рушник.
Житимуть в любові, без розлуки,
Й діти їх не знатимуть війни.
Піднялась душа бійця над тілом,
Путь долала з ангелами ввись…
Ні, вона не плакала – раділа:
Перемоги знак таки повис!
30.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785639
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.04.2018
Весна спустилась над селом,
Збудила життєдайні соки,
І все навколо зацвіло
Під синім куполом високим.
Ген плинуть клини журавлів
Понад озерами, над плаєм,
Понад безмежністю полів.
Їх клекіт душу забавляє.
І ліс ураз ожив, і луг,
Їх сонце променем голубить.
Роботи більшає селу,
Та працювати воно любить.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785638
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018
Я оголеним нервом доторкаюсь до правди,
Відчуваю її, захмелілу від лжі,
Знов прокручую все і шукаю розради,
Як же трапилось так, що при владі чужі?
Інші зайди Донбас без жалю розпинають,
Може, це відголос ся чужої нам гри?
Від отриманих ран тисячі вже конають.
Відійшов до Росії і зраджений Крим.
Болем серце зайшлося, та надії чекає,
Бо ж сини полягти не могли задарма.
Люди, будьмо людьми – не чиїмись ляльками!
Тільки сильний народ в руках долю трима!
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785576
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
«Що ти зробив для України, –
Собі дозволю я спитать, –
Коли твоя країна гине?
Як на могилах танцювать
Отих, хто впав на полі брані
За мене й тебе, і дітей,
Отримавши смертельні рани?
Не маєш права ти на те!
Коли ти справжній українець,
Й байдужістю не захворів,
Змітаймо кодло все зміїне –
Землі своєї ворогів.
Важка-тяжка борні дорога –
Якщо не хочемо сконать,
Тоді здобудем перемогу,
Як навчимося зло карать!
Устаньмо ж всі за раттю рать!
5.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785575
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.04.2018
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три материнських серденька занили…
А чи болить тому, хто втік в Ростов
І цю війну привів на Україну?
Сьогодні пролилася знову кров…
За що війна синів наших карає?
Чи не за те, що знають ту любов,
Що волю береже своєму краю?
І потекла їх кров у ту ріку,
Що Україні воленьку боронить…
Дитя ж героя раптом в дитсадку
Не по-дитячому сльозинку ронить.
Ріка та болем всюди розлилась
Й заглянула уже не в три оселі…
Чому ж і досі мрія не збулась,
Печаллю заткані міста і села?
Сьогодні трьох поранено в АТО
Й три горя в їх постукали оселі…
–Чи відповість за кров синів хоч хтось? –
Шептала кожна матінка до себе.
Їх троє тих, хто залишили стрій
І на їх місце сотні інших встали,
Життя вручивши долі й медсестрі,
Герої вірять: мир таки настане!
6.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785325
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.03.2018
Пливуть літа життєвою рікою
Й несе їх неспокійна течія…
Ти знав мене давно і не такою.
Сьогодні я, коханий, не твоя.
Пливуть літа, минають перепони,
Бо непросте завжди людське життя.
Чужі для нього човники й понтони,
Лікують душі тільки каяття.
Пливуть літа… Їх вітер підганяє…
Біліє шум на скронях у обох,
А в серці й досі відгомін лунає
Того, що люди нарекли «ЛЮБОВ».
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Чи може мати прощення любов
Того, хто пов’язав себе з сім’єю?
Не одного торкалася, либонь,
Ця думка, що тотожна із моєю.
І хто диктує те, кого любить
Й коли упитись почуттям тим дивним?
Ми ж, щоб Отця святого не гнівить,
Таємно молимось йому за… ту ж людину.
Снують німі питання у душі…
Де відповідь шукати: справа? зліва?
Вони ж живуть у серці і в вірші,
Адже кохання – почуття нетлінне.
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Кістлява голоду рука
На Україну замахнулась,
Гадала, волі дух зляка,
Аби Кремлю ще нижче гнулась.
Такий був мирний хід війни,
Коли лягало нас мільйони,
Та родовід наш все ж не зник –
Нові устали батальйони.
Хоч нелегкий чекав нас путь:
Війна, знов голод нас точили,
Та позбавлялись таки пут
Й зростали крила над плечима.
Війна йшла в душах і серцях
Й нові шукала знову жертви.
Чого війна вартує ця,
Це знають і живі, і мертві?
Нема у світі ланцюгів,
Щоб волю нашу закувати.
Вони – то атрибут рабів.
Нам шлях до світла торувати!
Не сміймо ж правди забувать,
Чого вартує наша воля.
І у ділах – не на словах
Плекаймо Україні долю!
23.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785211
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.03.2018
Майже все моє свідоме життя пройшло на Полтавщині і, повернувшись на Чернігівщину, я хвилювалася, як зустрінуть мене на рідній землі у літературних колах. Перший, з ким я поспілкувалася телефоном, був Маринчик Станіслав Гаврилович, керівник Ічнянської спілки літераторів «Криниця», котрий по-батьківськи тепло обізвався до мене і запропонував стати членом цієї спілки. Затрепетала зворушена душа і народила такі поетичні рядочки з назвою «Ріднокрай»:
«Блукала ж де ти довго так, дитино, –
Озвавсь до мене сумно Ріднокрай,–
Життя ж таке коротке у людини,
Щоби шукати в чужині свій рай?
І небо, хоч одне у цілім світі,
Але ж… своя земля завжди тепліш,
І зими інші вдома, весни й літа,
І жовтолистом осінь пада в вірш.
Давно тебе чекає і криниця,
Не раз у неї місяць заглядав…
Й копач її, твій батько, мабуть, снився,
І пахла з неї сріблена вода.
Глибокий яр у посивілих росах,
Де в полинах рясні молочаї,
Тебе до раю рідного запросять
Й веселим щебетом-піснями солов’ї,
Що юності колись не доспівали,
І стежечка, ще береже твій слід
У весни, котрі землю засівали –
Твого дитинства й юності там світ!»
28.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2018
З прадавніх літ, від Єви і Адама,
У кожного своя життєва драма.
І в України теж своя є доля,
Та найсвятіш для неї правда й воля.
Мільйони жертв уже. Із цим як жити?
Не лізти на рожен – лише тужити?
Три голоди… Майдани, війни мали,
Та волі дух зростав, хоча й помалу!
Сьогодні знову Раша у порозі,
І влада заважає нам в дорозі:
Про нас вона не дбає – лиш про себе.
Душа кипить щораз і молить небо:
В Майдану вкрала владу –
Сьогодні дві машини…
Та це ж тотальна зрада…
Народ куди пошили?
І хто керує нами,
Про це відомо людям?
Держава вже на зламі,
Добра ж уже не буде!
Хіба не є це дикість –
Народу свому - пута!
Огидні навіть пики.
Чи можна це забути?
Тоді царює влада,
Як має вірних служок.
Народ ляга під «Гради»,
А влада... краде дружно!
17.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2018
Пів планети нічка підкорила,
Нанизала нам, землянам, сни,
Нап’яла легесенькі вітрила,
Щоб згодились вкотре для весни.
Щоб не йшла вона, а вже летіла,
Звеселяла сонцем рідний край,
Душі всі щоби теплу зраділи,
А на землю опустився рай!
Очі дивом весняні синіли –
У небес позичили краси –
На гіллі, недавно зледенілім,
Засміялись крапельки роси,
Заблукали проліски в долину,
Синіми сльозами зацвіли,
А згори їм клини журавлині
Кинули стривожене «курли».
Я не раз із веснами стрічалась –
Бачила багато на віку,
Ця ж весна зустрілась величава,
З пролісками свіжими в вінку!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784910
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018
Весняна нічка, тиха, загадкова,
Закутана в глибокі теплі сни…
Висить над світом золота підкова,
І лан безмовно-зоряний рясний.
Та раптом стрепенулась тиша ночі,
Чи то злякалась півнеголосів,
Чи мишки, що зерня у нірці точить,
Чи ноги замочила у росі?
Ураз тікати стали зорі в сховок,
Дрімала нерозбуджена земля.
Тепер у сни поринули і сови,
Й кульбабка ще повік не розтуля.
2.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784909
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018
Всі дні летять в нестримному польоті,
Об’єднуються в тижні, місяці,
А як дванадцять їх мине в клопоті,
Назвуть їх роком. І роки оці
Біжать-чергуються один за одним:
Звичайні й високосні. З них – життя.
Але нікого не хвилює чином жодним,
Як ти прожив? Яке в тебе дитя?
Здобутки мав які, і чи глибокі рани?
І що зробив для себе й для людей?
Ким був і чи не став мурлом-тираном –
Таке не значиться в житті людськім ніде.
А дати – то історія, не більше,
Не дружать з почуттям, вони – німі,
І кілька літ набавити собі ще
Теж ніяк: в долі кінчився ліміт.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2018
Колише нічка в човнику дрімоту
І посилає кольорові сни,
Там тиша розляглась в полях німоти
І подих світлооких днів весни.
В тих снах – зайча з бабусиної казки
І колобочок хитрий біля ніг,
І сонця недопита світом ласка,
І мамин поцілунок-оберіг.
Там зірочки до місяця сміються
І ніч пряде імлисту парасоль,
Шумливі хвилі там об скали б’ються
Й вітрила пурпурові жде Асоль.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2018
Кохання – що це? Гріх?
Чи Бога нагорода?
Це безтурботний сміх,
А чи прокляття роду?
Яке воно на смак:
Гірке, а чи солодке?
З деталями всіма,
Шкода, коли коротке.
Коли радіє світ
І серця два співають.
Притулишся до віт, –
Здається, оживають…
І блиск обох очей
Несила пояснити,
І небо їм рече
Стосунки ці зміцнити.
Тоді кохання – рай
Для неї і для нього,
Радіє навіть гай
З кохання неземного!
Коли ж серця мовчать.
Не кличуть до єднання,
Нема вогню в очах…
О ні! То – не кохання.
І присмак гіркоти
Наповнить щедро душу.
Як не хотів би ти –
Кохать себе не змушуй:
Не знайдено оков
Для вільного кохання,
Не встереже закон,
Як почуття зникає…
Ганна Верес (Демиденко).
3.01.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
З сокровенних глибин
Ці слова дістаю,
Ще заглянути в душу я мушу,
Мов над прірвою, я
Біля тебе стою,
Клятви вірності, ні, не порушу.
Кажуть, справжня любов
Не признає оков,
Інші кажуть: вона окриляє,
Та від зайвих розмов,
Виростали що знов,
І від клятви вона не звільняє.
Як же далі нам жить?
Честю як дорожить,
О моя запізніла любове?
Не бува теплих гроз
У осінній мороз,
Мабуть, ми нагрішили з тобою!?
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Коли весною небо закурличе
Й з долоньок сонця зійде первоцвіт,
Мене до себе квітка ця покличе,
І я пірну у казки дивосвіт.
Мене обійме там краса весняна,
Скупають роси тіло молоде,
І почуття, до цього ще не знане,
У даль мене у синю поведе.
Зустріну там я тишу вечорову
І ранок, і вітрів прудких танок,
З фіалкового озера в діброві
Я квіточку весні вплету в вінок.
Кульбабову пушинку привітаю
І поспішу метелика догнать…
Краса ця неземна, мабуть, свята є –
Їй тільки мир потрібен – не війна.
28.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784401
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2018
Крізь марево розгублених століть
Озвалося знов пам’ятне двадцяте,
Коли комуністичний сателіт
Намірився нам голову відтяти.
Знеможена, зчорніла у борні,
Ледь втрималась у попелі тридцятих,
Коли давив нас голод до стерні,
Ми ж спромоглись життя нове почати.
Й не знищила нас Друга світова,
Сибір і Соловки не доконали…
Які і де знайти такі слова,
Щоб розказать, як душі розпинали.
Купалися у буднях трудових,
Старались все поставити на ноги,
Частіш дітей руками і вдови
Орали землю чорну й перелоги.
Та не лишала мрія і на мить:
Жить в Україні вільній і багатій,
Закрити землю власними грудьми
І в боротьбі ніколи не стогнати.
Платили справно ОУН і УПА
Синами за майбутнє і за волю.
Рух шістдесятників за неї виступав.
Здалося, посміхнулась таки доля.
Але, але… Ми знову у борні…
В кайданах знову наші патріоти.
І голос правди знов заціпенів,
А саме він є кличем для народу.
І знов на рубежі обох століть
Прозрів народ. Вже правди не сховати.
Стомився від брехні і постолів,
І змушений за себе воювати.
Горить Донбас… Кипить у венах кров…
Земля під «Градами» і стогне, і ридає…
Та ще міцнішає в серцях жива любов,
І вже безсилою тоді орда є.
17.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784396
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 25.03.2018
Багато в світі різних протиріч.
З брехнею поряд у куточку й правда,
На протязі кількох уже століть
Шукає у собі вона розраду.
Для когось вона сіра і гірка,
Хтось хоче її бачити такою,
Одних вона відштовхує, ляка.
Що ж з Україною, Богдане, ти накоїв?
У сонмі закривавлених століть
Сімнадцяте болить чомусь найбільше,
Коли утрапили ми у Московську кліть
Й вважали братом старшим, наймилішим.
Віддавши волю в обмін на життя
Без мови власної шукали власну долю…
І це після стількох важких звитяг,
Де стільки полягло уже за волю!?
Чому спинив свій вибір на Москві?
Хто очі засліпив тобі, Гетьмане?
Була ж козацька кров на булаві,
А може, впивсь кохання ти дурманом,
Що не помітив посмішки, лукавств
Своїм гетьманським невсипущим оком?
О, скільки поплило в Москву багатств!
Візит твій став для України роком!
Як міг ти буть таким короткозорим,
Коли вершилась доленька землі?
І чи не віщували тобі зорі,
Що нам добра не дбають у Кремлі?
Твоїх угод ще чути відголосся,
І Переяслав тоне у журбі…
Сивіє в матерів, синів волосся…
Доповідаю, Гетьмане, тобі:
Праправнуки твої стікають кров’ю,
А вороги ті ж самі – москалі.
Під «Градами» і люди, і діброви…
Чи чуєш стогін рідної землі?
Все ж знай, Богдане, прорвемо тумани,
Хоча за волю плата – тільки кров.
Хребет Росії, все-таки, зламаєм,
Бо дух живий в нас і свята любов!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784166
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.03.2018
Там, де зозулі долі тчуть в садках,
І солов’ї світанки рано будять,
Здається, що то Господа рука
Мене туди вселила поміж люди.
Шляхи круті долала я в житті
І звідала всього: висот щасливих,
Невдачі й першу в косах заметіль,
І щебет діток милих, галасливих.
Сьогодні знов у пам’яті мій край,
З людьми трудящими й теплом поспішних весен.
Там неоспіваний ніким ще дивний рай,
Де очі сонцю засліпили плеса
Ставочків трьох. Дитинства сторона…
Вона й сьогодні надто мені мила,
Де вулиця у туї порина,
Й ярки росою срібною умились.
Там хмари гострокрилих ластівок
І іволга ридає до світання,
Мого дитинства світлий островок
І слід на серці першого кохання.
Весна вдягла укотре свій вінок
З кульбабок жовтих й просині рясної,
Звіряток запросила у танок,
Щоб рутою впилися запашною.
За мене знову молиться село,
Щоб мала у житті безпечні кроки,
Можливо, це мені й допомогло,
Що я живу – не плентаюся збоку!
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2018
Затремтіла душі струна,
Затуманились мами очі,
Бо ж Донбас обняла війна,
А то є непростимий злочин.
Смертоносна важка коса
Косить наших синів, калічить…
На траві – кров’яна роса
Жертви наші щоденні лічить.
Заколисує світ біда,
Його робить глухим, байдужим,
А старий ветеран рида –
Біль його розтривожив душу.
Він далекі згадав бої,
Як змагались тоді з чумою,
Півживий посеред боліт
Дивом вижив таки зимою.
Не один там упав із них,
Щоби втрапити у безсмертя.
На шляхах вогняних війни
Гнали ворога метр за метром.
Йшли грузини і латиші,
Українці і росіяни…
Закипіло в них у душі…
Ворогами ж чом поставали?
Посивіла тремтить душа.
Застелив біль старечі очі.
Роки в вирій його спішать,
Не встигають спинити злочин.
19.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784015
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.03.2018
Я повернуся, мамо, із війни,
Втоплю уста свої в твоїх долонях,
Повір, нема моєї в тім вини,
Що воював і втрапив до полону.
Пробач за квіти, що не дарував
Тобі в свята, а дарував тривогу,
Пробач за всі несказані слова,
Поки долав складні війни дороги.
Пробач мені, що вкрав я твої сни,
За сивину, що засніжила коси,
За смуток в теплих обіймах весни
І за журбу, засіяну у осінь.
Пробач, матусю! Ти одна в світах,
Та берегиня отчого порогу,
Моя Богине, рідна і свята,
Пробач за все й молись за мене Богу!
17.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2018
Припорошило вже літа
Зимовим інеєм,
Коли несміло запитав:
– Ну, як ви з Ніною?
Я відповісти не змогла –
Слова загублені:
Кохала, та не встерегла
Очі залюблені.
Питання це, ой, непросте,
Таки діждалася.
Життєве сито, ще й густе
З нами погралося.
Вже скільки літ і сонце, й лід
Пекли-морозили.
Не думав ти про родовід –
Сіяв погрозами.
Невже тепер ось ожила
В тобі клітиночка?
Про Ніну знало два села –
Наша дитиночка…
Та батьком іншого зове,
Бо ти… не квапився.
Чи через небо грозове
Спитать наважився?
Аж ось під’їхав чоловік
З нашою Ніною.
Йому належу цілий вік;
Обоє – в інеї.
Машину швидко відчинив,
Мені махаючи,
Не ліз ні в які він чини,
Вірно кохаючи
Не знаю: вдячність чи любов
В мені озвалася,
Все ж знала давній забобон –
Не озиралася.
А темне небо, грозове,
Тривожно свіркало.
Життя звичайне, трудове,
Нас перевірило.
24.04.2012.
.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Я себе не вважаю поетом,
Мої вірші – це проба пера,
Й крила надто слабкі ще для злету,
А в житті вже осіння пора.
Тож слова у думки запрягаю,
Уплітаю краплинки тепла,
І від щастя, й сльози знемагаю,
Щоб поезія плином плила.
Пишеш й світ проклинаєш і любиш,
Загадковий і дивний цей світ,
Коли шепчуть Всевишньому губи:
«Урятуй Україну і цвіт.»
Коли знаєш, що слово – це криця,
Й усвідомлюєш силу його,
Й дістаєш кожне з денця криниці
Для душі і утіхи, й нагод.
Не вважаю себе я поетом,
Але ліру свою не згублю
Й поділюся із вами секретом,
Що поезію справді люблю!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2018
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
Не розумію, хто ж мені звелів
Волошкою зійти у житнім полі,
Чи в жайвора на трепетнім крилі
Пізнати смак краси, польоту й волі.
На світ погляну я із вишини
І піснею полину над простором,
Молитиму, щоб рай Бог відчинив,
Де сліз немає і людського горя.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018
Поезія – казковий храм,
Де душі плачуть і святкують,
Це дорогий духовний крам,
Який беруть, а не купують.
Й душа поета – дивина,
Її непросто розгадати,
Це висота і далина,
І промінь-шлях для благодаті.
Душа обділена, черства,
Не здатна віршів народити:
Її жахаються слова,
Їй душі інших не збудити.
Поезія – це божий лан,
Життя де з римами сплелося,
Йому не притаманний план,
В нім – люди, небо, цвіт, колосся!
14.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018
Не те щось в тій країні,
Де правди слово гине,
Де люди без роботи
Й про них нема турботи.
Не те щось в Україні,
Де цвіт поліг в могилі,
В в’язницях патріоти –
Для обраних – курорти.
Не те щось в тій країні,
Народ де на колінах,
Й йому будують кліті
І жертви нові мітять.
Не те щось в тій країні,
Де не проходять зміни,
Де молодь утікає.
Країна це яка є???
13.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783444
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2018
У плин життя мого удерлася війна,
До денця сколихнула мені душу,
У чім тоді, у чім моя вина,
Що правду згірклу я писати мушу:
Ледь не щодня чийсь гине рідний син,
Хрести й могили всіяли Вкраїну,
Коли синка ще й лан не колосивсь,
Коли батьків жива надія гине,
Коли й молитва вже не помага,
А нація лишається без цвіту,
Коли дитинство два за рік збіга
Й від того сумно Україні й світу…
Чи можна це пробачить ворогам,
Адже дітей уже не воскресити,
Коли цвіт нації у боротьбі ляга?..
Кого ж залишить історичне сито?!..
13.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783441
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.03.2018
Лукавить час, коли нас кличе в літо,
Та й шлях лежить крізь довгі місяці,
Перегортає їх життєвим вітром,
Зціловує росинки на щоці.
Життя ж пряде частіш вузьку стежину,
А іноді заходить в лабіринт,
Тоді в душі стає терпко-ожинно,
Й вона, схвильована, зневірою горить.
А літо кличе і до себе манить,
Малює сонцесяйні береги,
То зачарує згубою-дурманом,
То поведе в несходжені луги.
Так і живе з нас кожен, у чеканні
Весни в ряснім кульбабовім вінку,
А коли стріне спалахи кохання,
З ним закружляє в літньому танку.
16.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Коли весна, загорнена в тепло,
Покличе птахів з вирію додому,
То оживе природа і село,
Згубивши у снігах зимову втому.
Завруниться пшениця у полях,
Зрадіє око сонця й селянина,
Клейкою зеленню розродяться гілля,
І з гаю пісня солов’я полине.
Весніти стане і людська душа
Новим, іще не знаним досі духом,
І час тепер не буде поспішать,
Аж поки день стривожений потухне.
10.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2018
Життя і доля – що ж із них первинне
І хто керує долями й людьми,
Кого вважати у нещасті винним –
Щораз шукаєм відповіді ми.
І кожна з них складна і надзвичайна,
Немов що перше: курка чи яйце,
Й хоч голова в людини уже сива,
Збагнути справді дуже важко це.
5.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2018
Спить ніч німа у обіймах любові,
Що посилають з неба нам зірки.
Дрімають попід вербами ставки,
Закохані у них вони до болю.
Щоби з роси напитися любові,
Зорею спалахнути в небесах,
Де повновидий місяць зависа,
Зустрінусь радо, доле, я з тобою.
27.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782432
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2018
Стоїть зажурена тополя,
Неначе небо підпира,
Здається, час виходить в поле
І сіяти зерно пора
Дідівським способом – рукою,
Що зашкарубла, в мозолях,
Понад ярком, понад рікою,
І парувала щоб земля.
Я вийду в поле рано-рано,
Тополі й Богу помолюсь,
Зерном, що у жнива збирала,
Із полем щедро поділюсь.
11.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко)-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782195
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2018
То не клаптик неба ліг до ніг –
Пролісків синенькі оченята,
Мов святий для лісу оберіг,
Без якого ні весни, ні свята.
Ті дарунки неба для весни
Принесли вівсяночки на крилах,
Співом своїм дивно-голосним
Шлях для неї широко відкрили.
Вже налився-набубнявів клен,
Розродились котиками верби,
Кожен з них пухкенький, мов тюлень,
Та не льоду – сонечка їм треба.
Ще земля не хоче парувать,
Хоч теплу давно вона радіє,
А коли проклюнеться трава,
Трударі вже візьмуться до діла.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782192
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2018
Де пісня лине іздаля
Й глибин душі сягає,
То України є земля
З вишневим садом, гаєм.
Там щебетання солов’я
І даль лежить безкрая,
То України все земля.
Хлібами хвилі грають.
Де берег море забавля,
Вода кипить-нуртує,
То все моя рідна земля –
Люблю її святую!
11.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781943
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.03.2018
Україну укотре штормить –
Тужать матінки і чорноброві –
То історії чорная мить,
Де ненависть зустрілась з любов’ю.
Там згорають найкращі в вогні,
Й білих ангелів більшає в небі.
Стогне тяжко земля у війні,
Та чи кожен спитає у себе:
«Чим для мене є рідна земля
І чи гідним я був і є сином,
Й як терпіти знущання Кремля,
Коли й небо вже стало не синім?
Україна ж – земля козаків,
Я ж свободи і гідності правнук,
Має бути і мій між штиків,
Що утверджують волю і правду!»
12.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781941
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.03.2018
Упала в озеро зима
Зелено-синім льодом,
Води і хвилечок нема,
Та вернуться ізгодом.
Коли вже сонце, осяйне,
Льоди ті поламає,
Весна позичить «Муліне»
І зиму налякає:
Розшиє луг вона і бір,
Галявину у лісі,
Сіреньких вишиє собі
Горобчиків не в стрісі.
А також вишиє ріллю,
Мов галка, чорну-чорну,
Зерно я з лантуха звільню,
Яке придбала вчора
І ним засію на врожай,
Хай буде він багатий,
Й радітиме моя душа,
Адже земля – то мати.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781868
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2018
Сльоза і воїн… Надскладна розмова…
В житті їх так непросто поєднать!
Та іноді буває доля злою,
Коли вирує полум’ям війна.
Так, воїн, справді, іноді ридає,
Коли втрачає друга на війні,
Убір із голови рука скидає,
А все єство його кричить: «О, ні!»
Й проколе серце болем ця утрата,
Адже в бою друг ближчий від рідні.
Він там за батька, іноді за брата,
Бо ж перед небезпекою – одні.
Й покотиться скупа сльоза щокою,
Яку сховати воїн поспіша…
Як згодитися з долею такою?
Та й тут рятує другова душа:
«Не плач, мій друже, я іще з тобою,
Запам’ятай, сльоза лишає сил.
Молитиму за Україну Бога,
А ти не тільки воїн – її син!
Я знаю, Україна переможе –
Нікому волі не перебороть!
За рідних потурбуйся, якщо зможеш,
Й за сина, бо це кров моя і плоть!»
9.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781859
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.03.2018
Запрягла мої роки старість,
А душа й досі молода.
Скільки ж їй у житті дісталось!
А вона навіть… не рида.
Бо живе в ній сумління й віра,
Без яких не людина ти,
Сутність їхня – любов без міри,
А твоя – їх уберегти.
Особлива душа в поета,
Незвичайна і в матерів –
Не спинити обох їх в злеті,
Бо покликані в нім згоріть!
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2018
В казках завжди добро перемагає,
Чому ж його в житті не вистача,
Хоч кожна мати для дітей благає
Його допоки стомиться свіча?
Й чому його так мало у країні,
Що простяглась розкішно над Дніпром?
Живучі, мабуть, Авелі й Каїни,
Бо глибоко заховане добро.
Життя – не казка – це усім відомо,
Та як гуртом заходимось копать,
Ми змінимо землі своєї долю –
Каїнів навчимось перемагать!
7.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2018
Земля й поет не нарізно живуть,
Де перша – живить, а поет їй служить.
В однім човні життєвому пливуть,
А з ними віра, і любов, і мужність!
Поет не владі служить, а землі,
Що пестила його найперші сходи,
Лікує рани, часом не малі,
Єднає із глибинами народу.
Поет не славі служить, а землі,
Бо крила слави не завжди надійні:
Підніметься він на її крилі,
І хто те зна, яким буде падіння.
Поет не продається і за кошт,
Бо муза є чутливою до зради.
Він людям служить все життя також,
А не влаштовує невігластва паради!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018
Одне життя й одна лиш Україна,
І вибір має бути теж один:
Чи жити вдома, рятувать руїни,
Чи прахом їхать, де нема родин.
Де ти – ніхто: було так, є і буде,
Здається, птахом в вирій заблукав,
Навколо тебе – край чужий і люди,
А ти і тут, і там – у бідняках.
Той лет думок і будить, і тривожить:
А, як же там прабатьківська земля?
І що назавтра доля наворожить?
І що на думці далі у Кремля?
Підслухавши думки про ції речі,
Я земляку пораду хочу дать:
Твої потрібні Україні плечі –
Відвоювать її, відбудувать.
Вертайся, сину, матір четвертують,
Хіба не коле серце? Схаменись!
Пів України скоро відбатують –
До матері у горі повернись!..
7.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781446
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.03.2018
Нічого кращого немає,
Як журавлиний клин вертає
У рідний край,
Як мати сина колихає
Й день галасливий затихає –
Навколо рай.
Нічого кращого немає,
Як тая правдонька святая
Поміж людей,
Як неба схід горить-світає –
То сонце днем новим вітає –
Життя іде!
Нічого кращого немає,
Як долі людям не ламають –
Панує мир,
Як Божий день щодня стрічаєм,
Красу з любов’ю величаєм –
Жиєм людьми!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2018
До фінішу наблизилась зима,
Морози й завірюхи пригадала,
І хоч у лютому тепла іще нема,
Та й снігопади теж не набридають.
Гарцюють дні на злежаних снігах,
Спускає сонце під дерева тіні,
Та скоро в сніг провалиться нога,
Хоч як би ця зима і не хотіла.
В снігах застряв аж по коліна ліс,
Зимову казку німо споглядає,
І хоча лютий квітів не приніс,
Та шлях весні вже ранній прокладає.
17.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781192
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2018
ДОРОГІ МОЇ ПОДРУГИ! ЗІ СВЯТОМ ВЕСНИ ВАС! ЗДОРОВ₴Я, МУДРОСТІ, НАТХНЕННЯ Й СВЯТОГО МИРУ НАМ УСІМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781081
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2018
Ці руки чоловічі, в мозолях,
Народжені не для війни – для праці,
Щоб колисати і навчать маля,
Чи пригортати витонченість грацій.
Але для них сьогодні інша роль:
Народу волю мусять здобувати,
Щоб не ганьбив країну зрадник-троль,
Щоби прозріла, або зникла «вата».
Солдатські руки завжди вміють все:
І руйнувать старе, й нове відбудувати.
Це ними воїн землю й нас спасе,
І буде вільна Україна-мати!
15.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2018
У розпачі Україна:
Чи то перевівсь народ –
Багато ще на колінах,
Ув’язнений патріот.
А іншу бійців частину
Мордують ще у суді…
Шкода Україні сина…
Москаль цьому порадів.
Вся влада себе зганьбила,
Пославши у формі гнид,
Щоби патріотів били.
Не хтіли, але ж змогли!..
У думах у сірих воїн:
За що ж він там воював?
Виходить, він лиш для воєн,
А інший щоб раював!...
Й душа його кличе помсту,
Хоч з двох боків вороги.
Такий уже маєм звичай:
Завжди віддавать борги.
Замислилась Україна:
Питання ж не із легких –
Ганьба, хто ще на колінах…
Сміливців уже полки,
Що здатні змести й цю владу,
І кожен з них – патріот.
Так, дорого знов заплатим,
Та змінить усе народ.
5.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780867
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2018
Одна лише у світі Україна,
Де хлібом стиглим пахне так земля,
І пісня так чарує солов’їна,
А дух праотчий рани так зціля.
Нема ніде такої України,
Щоб так білів січнево-срібний сніг,
А чи легка лютнева хуртовина
Пухнастий килим слала так до ніг.
Нема ніде й такої України,
Щоби духмяно липи так цвіли,
Й з медової акації-перлини
Солодкий трунок бджоли так пили.
Не знаю я й такої України,
Де б так п’янили душу чебреці,
А ніжний пух, легенький, тополиний,
Так пестив вії й шкіру на щоці.
Немає і такої України,
Де б так зозуля вміла забавлять,
І так цвіла калина при долині,
А люди в пісні тугу виливать.
Нема такої в світі України,
Щоби було так близько до зірок,
Щоб так вогнем серця людей горіли.
«Це вільний край!», – засвідчує Пророк.
5.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780861
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.03.2018
Життя твоє у вишиванках долі,
В них - смерть і слава, й кров на тлі звитяг…
Важкий твій, Україно, шлях до волі,
Бо платою завжди були життя.
Та ти ішла, скалічена і горда,
Втрачаючи найкращих із синів,
На світ увесь ти заявила: «Годі!»
І вкотре опинилась у… війні.
І знов підступна москалів навала –
Азійська до війни охоча кров.
Скількох же доньок і синів сховала,
Котрі життям сплатили за любов!
Вогонь і дим ще виїдає очі,
Лежить в руїнах-попелі Донбас.
Не буде ворогам ніколи прощі,
Й не знищити ніколи їм і нас!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780680
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.03.2018
Весна ще не вдягла вербі сорочку,
І перший грім небес не сколихнув…
Дитині не було тоді ще й рочку,
Коли татусь поїхав на війну.
Стоїть весна четверта на порозі,
За ці роки вже підросло дитя.
Чекає татка й шле Кремлю погрози,
І молиться за мир і за життя.
Аж ось прибув татусь, весь посивілий…
В очах неспокій крає глибочінь…
Хлоп’я ступнуло кроків два… несміло:
Ні, не таким той снився уночі…
На руки глянуло: які ж широкі –
Солдатські, справжні! Й дивна сивина…
Це він беріг той сон усі ці роки,
Щоб далі не просунулась війна.
О весно! Ти завжди пора надії,
Посій її синочкові і нам:
Народ діжде хай миру і зрадіє,
Й ніколи не повториться війна!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780674
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.03.2018
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
З пахучим хлібом й часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Хвилююся, як бачу клин, лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Милуюся, як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в спориші росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018
Ще Дніпра течія не стомилася.
Коли Русь, Древня Русь в водах вмилася, –
То Вкраїна моя!
З найбілішими в світі хатами,
Із людьми на добро багатими –
Україна моя!
Вона з піснею, журавлиною,
З сумом-долею, удовиною –
Україна моя!
Зі сльозою, гіркополиновою,
З піснемовою калиновою –
Україна моя!
Катом-братом була вона мучена,
У єдину державу злучена
Україна моя!
Буде сонечку посміхатися,
Житом-полечком колихатися
Україна моя!
29.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780501
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.03.2018
(Перечитала коментарі дописувачів у фейсбуці до твору "Звірячий розгін наметового містечка 3.03.2018. і виникло таке запитання).
Це обличчя твоє, Україно!
Хтось назве плюралізмом думок.
Чому ж душі за різне боліли?
Хтось повісив на свою замок.
Люди, хто ми, нарешті скажіте,
Чи не в різні боки тягнем віз?
Заявили ж про себе у світі,
До Європи вже маєм безвіз.
Коли ж станем народом вже, люди,
Де є право і правда, й вожак?
Коли ж ми прогинатись не будем?
Часто схожі ми вже на вужа.
Не буває та сильна країна,
Де є Лебідь, і Щука, і Рак.
В нас одна, лиш одна Україна,
Стати нацією вже пора!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2018
Народжується Україна
Із диму, крові й вогню…
Душа її геть зболіла,
Та й час її не нагнув.
Всього-усього бувало
На довгім важкім путі:
І чорні орди навали,
Й москаль кліщем на хребті,
І вирізаний Батурин,
І кров юна біля Крут,
Й сьогодні з синами труни…
Віки цього не зітруть!..
Народжується Україна
Із криці й народних дум,
Й звучить мова солов’їна,
Й безсмертний свободи дух.
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780270
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.03.2018
Я хочу бачити уже не тільки в сні,
А й наяву майбутнє України,
І знати, а чи вистоїть в війні,
І чи не зникне мова солов’їна.
Я хочу вірити, що буде саме так,
Що мій народ, нарешті, помудріє,
Й об’єднаний в один міцний кулак,
Здобуде всім і кожному надію.
Я хочу, щоб земля моя цвіла
Під теплими підковами веселки,
Щоби раділа їй уся Земля,
Щоб діти й матері були веселі!
13.02.018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018
Це ви за яку державу
Собою ризикували,
Де влада вже геть іржава,
Ще гірша, аніж навала?
На цей раз уже не «Беркут»,
А «Корд» все ламав-калічив,
«Зорганізував безпеку»
Героям, що хтіли віча,
Наважившися на спротив,
Бо ситі давно казками.
А в «Корді» – порохоботи,
З Майдану що утікали.
Та їх підібрала влада
І їй вони знадобились:
Не бачать, як вона краде,
Над вірою поглумились.
Тож як будем жити далі,
Народе, без віри й волі?
Героїв в крові медалі…
Чи не парадокс це долі?
Змарнілі атовців лиця,
Скривавлені влади псами,
У Києві, у столиці,
На білім снігу писали
Сліди знов своєю кров’ю,
Й надія в очах згасала,
Напоєна їх любов’ю,
Й щосили серця кричали:
«На кого піднято руку?
На воїна? На героя?
Так діяли тільки урки…
Б’єте чом народ без зброї?»
Жорстокість межі не мала:
Всіх ставила на коліна,
Кістки, мов гілки, ламала…
Така «нова» Україна!!!
Лежачих «Швидкі» збирали,
Безгласих і напівмертвих.
Кайданок з рук… не знімали…
Як з пам’яті таке стерти?!
А сніг тихо-тихо падав,
Ховаючи кров героїв…
Як носить земля тих гадів,
Що нас і державу кроять?!
3.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2018
На покосі моїм, життєвому,
Поміж росами – сивина,
Літа-літечка мої, де вже ви?
Юність пам’яттю вирина.
Та, далека, що неповторная,
Коли розово на душі,
Й ще життя не мололо жорнами
І не ранили лемеші.
Коли крила легкі і дужії
Несли мрії у далину,
Й ми удвох не були байдужими,
Й як уперше мене горнув.
Й як блукали ми поміж зорями,
Вполювавши жар-птиці хвіст,
Почуття теж були прозорими,
Танцювали моднячий «Твіст».
Нам здавалось, життя безмежнеє,
І синиця уже в руках,
Й хоч бували і поза межами,
Світ навколишній не лякав.
І живилась душа надією,
Котру пестила, мов дитя,
Й по-дитячому теж раділи ми…
То – не казка плила – життя…
12.02.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2018
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2018
Нічка лютнева ще надто довга,
Та ранок сміло вже наступа.
Для України плекає долю
Праправнук діда – бійця УПА.
А ворог боєм бійців ґвалтує
І… захлинувся на котрусь мить,
То небу тиша тепер звітує,
Скількох убито. Їй теж щемить…
Вже й ранок плаче сльозою в рану,
І сіллю тіло їй роз’їда…
Це стодвадцятки стріляли зрану…
А кров синівська – то ж не вода…
У ціль стріляли. По хлопцях наших…
В орди немає в душі жалю…
Але не бути в Донбасі Раші.
Служить не станем уже Кремлю.
Непросто дуже віднадить звіра,
Коли аж надто він знахабнів,
Та не вмирає у душах віра:
Кінець настане таки війні!
І зійде сонце добра й свободи.
Ні, благовістом воно зійде.
Ми ж будем жити одним народом
І стяг єдиний скрізь розцвіте!
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779698
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.03.2018
Матуся сина виряджа в дорогу…
Удвох присіли, як і зазвичай,
Молитву знов послала мати Богу
І притулилась сину до плеча.
Він же обняв її худенькі плечі
І у очах матусі потонув:
«Я, мамочко, давно вже не малеча…
Ми мусимо цю виграти війну, –
Й добавив тихо, – може, я і згину,
Ти знай, давно виношую мету –
Від Раші захистити Україну
І волю її змучену й святу.
А ти не плач за мною, рідна нене,
Не всі живі виходять їз борні,
У сни не раз ти прилетиш до мене,
Хоч сни такі короткі на війні!
Війна ця йде за волю і за долю
Землі, яку ми любимо удвох,
Душа і серце вп’ються твої болем,
Коли мене покличе в небо Бог.
Там, мамо, тисячі уже – не сотні
Борців із закривавлених століть,
Їх відшукаю в зоряних висотах
І з ними разом буде й мій політ!»
Війна ще йде… Горять міста і села…
І люди теж… Матуся жде синка…
Зчорніла, посивіла, невесела…
Чому ж їм доля стрілася така?!
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779388
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.02.2018
Багато усюди всіляких розмов:
Змиритись, єднатись, простити і … знов?..
А серце кричить: «Як? І з чого почать?
Чергова погасла й сьогодні свіча…
Пробач мені, Боже. Не можу простить
Отих, що зривали з бійцями пости…
Не можу забути і сліз матерів,
Котрі в домовинах стрічали синів…
Не зможу я, Отче, і біль той простить,
Як град із каміння, болючий, густий,
Бив хлопців, беззбройних, на власній землі
Тоді, «на парадє». Це хто їм звелів?
Навчи, як їм смерті дітей пробачать…
Хтось ноги утратив, без рук – до плеча…
А тим, хто рубав живе тіло пілота,
Коли той упав ледь живий край болота?..
А тих сорок дев’ять?* А всі тисячі?!..
Не сепари – то вже смертей сіячі!
Ти ж бачив, як тяжко кінцівки збирать…
Дикунство як з вірою це поєднать?!
Повір, кров не мстива у жилах тече,
То біль мою душу аж надто пече!..
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2018
Свинцем нависло наді мною небо
Й про осінь нагадало мені знов,
Не можу я забуть, що миру треба,
Й звертаюся до світу: «НІ війні!»
Зима сніжком біліє чи хурделить,
На те ж вона в природі й є зима.
Болить війна всім людям. Миру треба!
Зима мина, а миру ще нема.
Коли ж весна проснеться в ріднім краї
І подарує сонечко й тепло,
Про мир для України я благаю,
Щоб сліз і горя менше в нас було.
А як запахне літо першим плодом
І землю знов купатимуть дощі,
Здобудемо ми мир усім народом,
Й писатиму я про красу вірші.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2018
Сьогодні світ німий, глухий, жорстокий,
Хоч дивиться на все мільйоннооко.
Було учора так і так було завжди,
Але ж тепер так близько до біди!
Щоби не зрушити з осі планету
Та не спинить її у світі лету,
Учитись маємо уже на помилках.
Невже й загибель власна не ляка?
Стряхнімось люди, зупинімо війни.
Не можна жити сліпо, глухо, німо,
В свою ж труну вбиваємо цвяхи!
А мо’, страждаємо за прадідів гріхи?
І хоч насправді ми є надто різні,
Спинімося, поки іще не пізно,
Заради миру й всесвіту буття,
Щоб тільки мати і її дитя
Нарешті стали поміж нас гербом,
І не скінчилося життя їх під грибом!*
15.02.2018.
* Радіоактивний гриб після вибуху ядерної зброї .
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018
Усі ми грішимо в житті потроху,
Коли ведемо із сумлінням торг,
Тоді нечистого прорізуються роги,
Як зневажаєм вічну мудрість тор
І забуваєм, що бува повтор.
Ми часто мріємо про світлу казку,
Коли навколо чорна чорнота,
Й зустрівши на шляху приємну маску,
Вважаєм, що людина та свята,
Забувши, що є світ. То – суєта.
Частенько ми блукаємо по світу,
Згубивши власні пройдені стежки,
А там – тріщить мороз посеред літа
І шлях в нікуди – темний, надважкий.
Давайте, люди, не блукати – жити!
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018
Є різні поети в світі:
Одні – для усіх зручні.
Скоріше таких помітять...
Та й владі не скажуть: ні!
А інші – сини народу,
У них непросте життя…
Минають їх нагороди,
Оцінить лиш майбуття.
І слави в них також різні:
Та – куплена за життя –
Приходить до них не пізно,
А потім летить в сміття.
Та ж інша, шляхами блудить,
Частіше серед звитяг,
Народ вона словом будить
І соколом ввись зліта,
Бо крила її міцніші
Від тої. Ти це затям:
Призначення в неї інше –
Не впасти у забуття!
23.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2018
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778832
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2018
Життя – стрімкий над прірвою політ,
А іноді над неспокійно-грізним морем,
Коли війни вітрами шаленіє світ
Й земля не може звикнути до горя.
Життєвий шлях людини непростий,
Він непідвладний слабкодухим, кволим,
У ньому поряд і людське гірке «прости»,
І вічні пошуки зрадливої підкови.
Життєвий лан… У кожного він свій,
Де жнуть усі своє магічне жниво:
Один стомивсь раніш, а інший посивів,
Поки останній сніп поклав на власній ниві.
2.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2018
Слова і люди – два важливих слова,
Та в парадигму їх не поєднать,
Без них не може існувати мова,
Без них вона приречена вмирать.
А коли слово не в ладу з душею,
Вона тривожна, змучена тремтить.
Не нехтуй честю, а тим більше, нею.
Звання людини мусиш зберегти!
5.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2018
Патріотизм – не просто почуття –
Орієнтир це для душі і серця,
Коли віддать готовий ти життя
У надскладному роковому герці.
І патріот – від «отче» і «земля»,
Любить яку – обов’язок людини.
Це почуття людину окриля,
Бо батьківська земля лише єдина.
Патріотизм – висока це любов –
Не кожен досягає ті висоти:
Це коли з бою кличе тебе Бог,
Згораєш, не чекаючи на квоти.
Патріотизм – синівське почуття
Любові із обов’язком пожертви,
Коли настане час важких звитяг,
За рідну землю ти готовий вмерти!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
Завжди в людському так було житті,
Що воля із неволею змагались,
І коли волі дуже хтось хотів,
Їх діти кров’ю власною вмивались.
Ця істина підтвердилась не раз –
Синами й ми знов платимо за волю ,
Яку збудив і оспівав Тарас,
Що попрана азійською ордою.
Вона сьогодні нищить наш Донбас,
Підступно Крим із морем підкорила,
Та не скорити їй ніколи нас,
Як не зламати волі нашій крила!
16.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2018
Зловісна смертельна хмара
Спустилась на Київ весь –
Стріляв… у людей Макаров,
Ще й свій – не якийсь «СС».
Стріляв прямо в серце, в юне,
Студента, артиста… і…
Життя замовкали струни
Й хололи тіла в крові.
Вони добивались волі,
Їй знаючи всю ціну,
Але… заблукала доля
І втрапила у війну.
Стояли вони за правду,
Хоч плата за це – життя.
Правдиві – не завжди праві –
Це істина теж буття.
Багато є бід на світі,
З них кожна гірчить, болить,
Але, коли гинуть діти,
То є найстрашніша мить.
І серце тоді тріпоче,
Й душа матерів кричить:
«Та краще би я, синочку,» –
Ридає, сльозу п’ючи.
А він: «Ти не плач за мною,
Вклоняюсь тобі до ніг
З любов’ю, вже не земною,
По-іншому я не міг.
Нас, мамо, тут більше сотні,
В нас інший Майдан тепер,
Де є почуття високі,
Любив і люблю тебе.
Усіх ми вас стерегтимем,
Приходитимем у сни,
Вкраїнська ж земля зростила,
І ми є її сини.
Тепер ми з Великим Богом
З небесної висоти
Великою теж любов’ю
Вас будемо берегти.
Хай хліб у вас колоситься,
Цвітуть хай сади рясні –
Ми ж слухатимем молитви
Й вкраїнські про нас пісні».
21.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778143
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2018
Чотири роки… Ніби й небагато,
А скільки сліз, нових випробувань!
Забрів зі сходу ворог в нашу хату,
Країну на шматочки розрива…
Найбільше ж викликає в нас сум’яття,
Що це є той, хто вчора був ще «брат»,
Забув, що наші пращури – сармати,
Нас не злякать картинкою бурят.
Стоїть Майдан сьогодні на… колінах…
Тут сиві й молоді чоловіки.
Тут кров’яна сторінка України,
Яку не змити і через віки…
Її кропили й материнські сльози,
Тут смерть гуляла, цілячи в людей,
Вогонь і водомети у морози,
І барикади, й кулі від юдей…
Зібрались тут синочки України,
Хто з бою вийшов, знав аеропорт,
Розворушив кубло хапуг зміїне
Й назвався просто – воїн-патріот.
Згадались побратими поіменно,
Їх очі, звички, жарти, голоси,
Й кипіла кров в солдатських пружних венах,
Й вогонь у серці кожен з них гасив.
Чотири роки… Ніби й небагато…
А скільки ж сліз, нових розчарувань!
Тепер мета – олігархат зламати,
Нову країну щоби збудувать!
20.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778134
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2018
Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778011
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2018
Грабували Україну,
Народ корчували:
Кращих з кращих погноїли –
Бидло ж залишали,
Щоб служили московитам,
Лізли до трибуни,
Рабували Компартсвиті
Й про мову забули.
Висилали й до Сибіру,
Везли, мов скотину,
Не золото, не сапфіри –
Злидні в сиротини.
Й на дитячі гіркі сльози
Москва не зважала,
Посилаючи погрози,
Вражаючи жалом.
Та не щезли лози кращі –
Ожили за роки,
Розібрались, хто ледащо,
Здобувши уроки.
Й позбулися «пана-брата»,
Щоб не рабувати,
Зруйнували мури-грати,
Пішли й воювати,
Щоби воленьку святую
Зберегти навіки,
Землю від орди рятують…
Кров’яні вже ріки…
Пора, Рашо, зрозуміти –
Інша Україна.
Ми ж тієї волі діти.
Котру ти труїла!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777932
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2018
Нема святіших слів, ніж правда й воля,
За них у світі вічна боротьба.
Від них землі й людей залежить доля.
Без них держава кожна погиба.
І правда, й воля – то важливі речі,
Із ними кожна нація жива.
Це створені історією плечі,
А не високі пафосні слова.
А є ще у народу пам’ять вічна,
Що не лише в священних письменах,
Саме вона запалює ті свічі,
Що осявають вистражданий шлях.
І пам’ять ту уже не поховати –
Вона кричить і навіть мури рве,
Як вистояла Україна-мати.
Тепер синів на подвиг знову зве.
Саме вона забути не дозволить,
І хто ми є, й ким будемо колись.
Помнож її на правду і на волю
Й без остраху в майбутнє подивись.
І зрозумієш: правда, воля й пам’ять –
Це три кити, які тримають світ.
Народи, котрі їх в житті проспали,
Утратили навіки власний цвіт.
Тож не проспімо, браття-українці,
Держава й доля наші – на кону,
Й серця, любов’ю сповнені по вінця,
Нарешті зможуть виграти війну!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777699
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018
Сьогодні минає 4 роки, як Майдан залитий був. З поетичного щоденника тих днів.
Кричить і стогне змучена земля,
І люди теж, поранені, їй вторять.
Суцільний морок простір застеля,
Кипить лютневий у крові вівторок.
Горять намети і… людські тіла,
І автошини, і близькі будівлі,
Й народ у пастці вогняній вола,
Та не згоряє в нім вогонь надії.
Не сниться хай таке в страшному сні,
Бо схожі більш на пекло ці картини.
Тремтить сльозинка у очах ясних
Матусиних за сина, за дитину…
Допоки ще, допоки ще терпіть
Підступну цю, антинародну владу?
О сили неба, ну, хоч щось зробіть,
Щоби її, нарешті, вже здолати!
19.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777696
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.02.2018
Привезли із АТО солдата –
Він єдиним синочком був.
Це для матері чорна дата…
Дні закутились у журбу.
Обіцявся ж живим вернутись…
Зачекалися мати й двір…
Часто згадував він і Крути…
Та убив його снайпер-звір…
Серце матінки заніміло
(Розчавила його біда),
До труни вона йшла невміло…
Двір, людьми повен,теж ридав…
Сльози матінці все закрили…
Невже ж син то її в труні!?
Руки, мов перебиті крила…
Голос трепетно забринів:
«Як же важко стрічать дитину,
Котра згинула у війні!
Не буває чорніш години…»
Світ в очах її потемнів…
Люди ще від жалю ридали,
Не вміщався у серці біль…
«Може, Бог її сина зрадив?» –
Двір в очах її зарябів…
Опустилось журливе небо
І… заплакало теж… дощем…
«Ти ж живий мені, сину, треба!» –
Пропікає матусю щем.
Плаче небо. Озвалось громом…
В мами серденько – на шматки…
А краплинки дощу, мов дробом,
Доторкались його руки…
Вже не зброю вона тримала –
Хрестик… з воску. Текла вода…
Сіль-сльозиночки розбавляла…
Й тихо стяг поряд з ним ридав…
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Народжується з попелу й руїни…
Встає таки держава молода,
Хай зболена, хай змучена, та вільна!
Це – Україна! Це –свята земля!
Народжується не одне століття,
Чи так її Всевишній покарав,
Що з голоду, і з воєн лихоліття
Спустошений ледь вижив рідний край!
Народжується в кожнім юнім серці,
Де вже немає місця для «совка»,
Під вибухи і канонади смерті…
Історія сьогодні в нас така.
І вже ніхто не спинить її поступ
І не закриє у майбутнє шлях,
Де українцям – український простір,
А понад ним – червоно-чорний стяг!
Саме така є доля України,
Де нація зазнала стільки мук,
Де стільки цвіту заживо згноїли,
Може вона і дорога тому,
Що кровію синівською полита
І зрошена сльозами матерів,
І славою героїв оповита,
Що полягли за волю у борні!
Душа її ще у гіркій печалі,
На тілі рани ще не затяглись,
Але ж встає вона, безсмертно-величава –
Нема тієї, що була колись!
10.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2018
Чому відходять із життя найкращі?
Чому дарує чорну мітку смерть
Бійцям хоробрим, українським, нашим?
Криниця горя повна вже ущерть.
Хіба лягло нас мало на Майдані?
Чому відходять дужі, молоді?
Земля в хрестах, могилах… Скрізь ридання…
Нема їх серед пишних володінь,
Бо їх людське не зачіпає горе,
Що Україну спрутом обвело,
Де сліз народних розлилося море
Й синів хоронять місто і село.
Тікають дні, а з ними йдуть герої –
Надія української землі –
Та нас їх душі із небес боронять…
Добра не буде тим, хто у Кремлі!
13.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777228
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.02.2018
Найсвятіші для людини речі –
Мати, діти, воля і земля,
Саме їм – твоя душа і плечі –
Й ця турбота серце звеселя.
Коли ненька радо зустрічає
Всю родину, отчий де поріг,
Почастує борщиком і чаєм,
Приготує для усіх пиріг,
Там шанують батька-матір діти,
Й щастя більшого в житті нема,
І цвіте у душах тоді літо,
Й відступає перед ним зима.
Не буває щастя і без волі,
Котра здобувається в борні,
Тож плекаймо, люди, власну долю
На своїй прабатьківській землі!
12.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2018