| Сторінки (40/3944): | « | 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 | » |
Я хочу бачити уже не тільки в сні,
А й наяву майбутнє України,
І знати, а чи вистоїть в війні,
І чи не зникне мова солов’їна.
Я хочу вірити, що буде саме так,
Що мій народ, нарешті, помудріє,
Й об’єднаний в один міцний кулак,
Здобуде всім і кожному надію.
Я хочу, щоб земля моя цвіла
Під теплими підковами веселки,
Щоби раділа їй уся Земля,
Щоб діти й матері були веселі!
13.02.018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018
Це ви за яку державу
Собою ризикували,
Де влада вже геть іржава,
Ще гірша, аніж навала?
На цей раз уже не «Беркут»,
А «Корд» все ламав-калічив,
«Зорганізував безпеку»
Героям, що хтіли віча,
Наважившися на спротив,
Бо ситі давно казками.
А в «Корді» – порохоботи,
З Майдану що утікали.
Та їх підібрала влада
І їй вони знадобились:
Не бачать, як вона краде,
Над вірою поглумились.
Тож як будем жити далі,
Народе, без віри й волі?
Героїв в крові медалі…
Чи не парадокс це долі?
Змарнілі атовців лиця,
Скривавлені влади псами,
У Києві, у столиці,
На білім снігу писали
Сліди знов своєю кров’ю,
Й надія в очах згасала,
Напоєна їх любов’ю,
Й щосили серця кричали:
«На кого піднято руку?
На воїна? На героя?
Так діяли тільки урки…
Б’єте чом народ без зброї?»
Жорстокість межі не мала:
Всіх ставила на коліна,
Кістки, мов гілки, ламала…
Така «нова» Україна!!!
Лежачих «Швидкі» збирали,
Безгласих і напівмертвих.
Кайданок з рук… не знімали…
Як з пам’яті таке стерти?!
А сніг тихо-тихо падав,
Ховаючи кров героїв…
Як носить земля тих гадів,
Що нас і державу кроять?!
3.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2018
На покосі моїм, життєвому,
Поміж росами – сивина,
Літа-літечка мої, де вже ви?
Юність пам’яттю вирина.
Та, далека, що неповторная,
Коли розово на душі,
Й ще життя не мололо жорнами
І не ранили лемеші.
Коли крила легкі і дужії
Несли мрії у далину,
Й ми удвох не були байдужими,
Й як уперше мене горнув.
Й як блукали ми поміж зорями,
Вполювавши жар-птиці хвіст,
Почуття теж були прозорими,
Танцювали моднячий «Твіст».
Нам здавалось, життя безмежнеє,
І синиця уже в руках,
Й хоч бували і поза межами,
Світ навколишній не лякав.
І живилась душа надією,
Котру пестила, мов дитя,
Й по-дитячому теж раділи ми…
То – не казка плила – життя…
12.02.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2018
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2018
Нічка лютнева ще надто довга,
Та ранок сміло вже наступа.
Для України плекає долю
Праправнук діда – бійця УПА.
А ворог боєм бійців ґвалтує
І… захлинувся на котрусь мить,
То небу тиша тепер звітує,
Скількох убито. Їй теж щемить…
Вже й ранок плаче сльозою в рану,
І сіллю тіло їй роз’їда…
Це стодвадцятки стріляли зрану…
А кров синівська – то ж не вода…
У ціль стріляли. По хлопцях наших…
В орди немає в душі жалю…
Але не бути в Донбасі Раші.
Служить не станем уже Кремлю.
Непросто дуже віднадить звіра,
Коли аж надто він знахабнів,
Та не вмирає у душах віра:
Кінець настане таки війні!
І зійде сонце добра й свободи.
Ні, благовістом воно зійде.
Ми ж будем жити одним народом
І стяг єдиний скрізь розцвіте!
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779698
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.03.2018
Матуся сина виряджа в дорогу…
Удвох присіли, як і зазвичай,
Молитву знов послала мати Богу
І притулилась сину до плеча.
Він же обняв її худенькі плечі
І у очах матусі потонув:
«Я, мамочко, давно вже не малеча…
Ми мусимо цю виграти війну, –
Й добавив тихо, – може, я і згину,
Ти знай, давно виношую мету –
Від Раші захистити Україну
І волю її змучену й святу.
А ти не плач за мною, рідна нене,
Не всі живі виходять їз борні,
У сни не раз ти прилетиш до мене,
Хоч сни такі короткі на війні!
Війна ця йде за волю і за долю
Землі, яку ми любимо удвох,
Душа і серце вп’ються твої болем,
Коли мене покличе в небо Бог.
Там, мамо, тисячі уже – не сотні
Борців із закривавлених століть,
Їх відшукаю в зоряних висотах
І з ними разом буде й мій політ!»
Війна ще йде… Горять міста і села…
І люди теж… Матуся жде синка…
Зчорніла, посивіла, невесела…
Чому ж їм доля стрілася така?!
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779388
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.02.2018
Багато усюди всіляких розмов:
Змиритись, єднатись, простити і … знов?..
А серце кричить: «Як? І з чого почать?
Чергова погасла й сьогодні свіча…
Пробач мені, Боже. Не можу простить
Отих, що зривали з бійцями пости…
Не можу забути і сліз матерів,
Котрі в домовинах стрічали синів…
Не зможу я, Отче, і біль той простить,
Як град із каміння, болючий, густий,
Бив хлопців, беззбройних, на власній землі
Тоді, «на парадє». Це хто їм звелів?
Навчи, як їм смерті дітей пробачать…
Хтось ноги утратив, без рук – до плеча…
А тим, хто рубав живе тіло пілота,
Коли той упав ледь живий край болота?..
А тих сорок дев’ять?* А всі тисячі?!..
Не сепари – то вже смертей сіячі!
Ти ж бачив, як тяжко кінцівки збирать…
Дикунство як з вірою це поєднать?!
Повір, кров не мстива у жилах тече,
То біль мою душу аж надто пече!..
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2018
Свинцем нависло наді мною небо
Й про осінь нагадало мені знов,
Не можу я забуть, що миру треба,
Й звертаюся до світу: «НІ війні!»
Зима сніжком біліє чи хурделить,
На те ж вона в природі й є зима.
Болить війна всім людям. Миру треба!
Зима мина, а миру ще нема.
Коли ж весна проснеться в ріднім краї
І подарує сонечко й тепло,
Про мир для України я благаю,
Щоб сліз і горя менше в нас було.
А як запахне літо першим плодом
І землю знов купатимуть дощі,
Здобудемо ми мир усім народом,
Й писатиму я про красу вірші.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2018
Сьогодні світ німий, глухий, жорстокий,
Хоч дивиться на все мільйоннооко.
Було учора так і так було завжди,
Але ж тепер так близько до біди!
Щоби не зрушити з осі планету
Та не спинить її у світі лету,
Учитись маємо уже на помилках.
Невже й загибель власна не ляка?
Стряхнімось люди, зупинімо війни.
Не можна жити сліпо, глухо, німо,
В свою ж труну вбиваємо цвяхи!
А мо’, страждаємо за прадідів гріхи?
І хоч насправді ми є надто різні,
Спинімося, поки іще не пізно,
Заради миру й всесвіту буття,
Щоб тільки мати і її дитя
Нарешті стали поміж нас гербом,
І не скінчилося життя їх під грибом!*
15.02.2018.
* Радіоактивний гриб після вибуху ядерної зброї .
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018
Усі ми грішимо в житті потроху,
Коли ведемо із сумлінням торг,
Тоді нечистого прорізуються роги,
Як зневажаєм вічну мудрість тор
І забуваєм, що бува повтор.
Ми часто мріємо про світлу казку,
Коли навколо чорна чорнота,
Й зустрівши на шляху приємну маску,
Вважаєм, що людина та свята,
Забувши, що є світ. То – суєта.
Частенько ми блукаємо по світу,
Згубивши власні пройдені стежки,
А там – тріщить мороз посеред літа
І шлях в нікуди – темний, надважкий.
Давайте, люди, не блукати – жити!
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018
Є різні поети в світі:
Одні – для усіх зручні.
Скоріше таких помітять...
Та й владі не скажуть: ні!
А інші – сини народу,
У них непросте життя…
Минають їх нагороди,
Оцінить лиш майбуття.
І слави в них також різні:
Та – куплена за життя –
Приходить до них не пізно,
А потім летить в сміття.
Та ж інша, шляхами блудить,
Частіше серед звитяг,
Народ вона словом будить
І соколом ввись зліта,
Бо крила її міцніші
Від тої. Ти це затям:
Призначення в неї інше –
Не впасти у забуття!
23.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2018
Промчать і літа, й осені, і весни
На крилах волі, миру і добра,
Не раз лютневий день зими воскресне,
Що медсестру у двадцять три забрав…
Її війна догнала в двадцять три,
Хоч дівчина нікого не вбивала…
Тоненьку ниточку життєву медсестри
Війна безжально й рано перервала…
Свою любов до волі, до людей
Несла й обом їм долю присвятила,
Не знала, що коли війна гряде,
Вони покличуть дівчину із тилу .
Красуня світлокоса і війна –
Не зовсім звичне людям порівняння…
У чім була Сабіночки вина,
Що перервала смерть життя й кохання?
Війна іще терзає наш Донбас
І мітки чорні роздає найкращим,
Та буде жити пам’ять серед нас
Про медсестру Сабіну – гордість нашу!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778832
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2018
Життя – стрімкий над прірвою політ,
А іноді над неспокійно-грізним морем,
Коли війни вітрами шаленіє світ
Й земля не може звикнути до горя.
Життєвий шлях людини непростий,
Він непідвладний слабкодухим, кволим,
У ньому поряд і людське гірке «прости»,
І вічні пошуки зрадливої підкови.
Життєвий лан… У кожного він свій,
Де жнуть усі своє магічне жниво:
Один стомивсь раніш, а інший посивів,
Поки останній сніп поклав на власній ниві.
2.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778678
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2018
Слова і люди – два важливих слова,
Та в парадигму їх не поєднать,
Без них не може існувати мова,
Без них вона приречена вмирать.
А коли слово не в ладу з душею,
Вона тривожна, змучена тремтить.
Не нехтуй честю, а тим більше, нею.
Звання людини мусиш зберегти!
5.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2018
Патріотизм – не просто почуття –
Орієнтир це для душі і серця,
Коли віддать готовий ти життя
У надскладному роковому герці.
І патріот – від «отче» і «земля»,
Любить яку – обов’язок людини.
Це почуття людину окриля,
Бо батьківська земля лише єдина.
Патріотизм – висока це любов –
Не кожен досягає ті висоти:
Це коли з бою кличе тебе Бог,
Згораєш, не чекаючи на квоти.
Патріотизм – синівське почуття
Любові із обов’язком пожертви,
Коли настане час важких звитяг,
За рідну землю ти готовий вмерти!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
Завжди в людському так було житті,
Що воля із неволею змагались,
І коли волі дуже хтось хотів,
Їх діти кров’ю власною вмивались.
Ця істина підтвердилась не раз –
Синами й ми знов платимо за волю ,
Яку збудив і оспівав Тарас,
Що попрана азійською ордою.
Вона сьогодні нищить наш Донбас,
Підступно Крим із морем підкорила,
Та не скорити їй ніколи нас,
Як не зламати волі нашій крила!
16.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2018
Зловісна смертельна хмара
Спустилась на Київ весь –
Стріляв… у людей Макаров,
Ще й свій – не якийсь «СС».
Стріляв прямо в серце, в юне,
Студента, артиста… і…
Життя замовкали струни
Й хололи тіла в крові.
Вони добивались волі,
Їй знаючи всю ціну,
Але… заблукала доля
І втрапила у війну.
Стояли вони за правду,
Хоч плата за це – життя.
Правдиві – не завжди праві –
Це істина теж буття.
Багато є бід на світі,
З них кожна гірчить, болить,
Але, коли гинуть діти,
То є найстрашніша мить.
І серце тоді тріпоче,
Й душа матерів кричить:
«Та краще би я, синочку,» –
Ридає, сльозу п’ючи.
А він: «Ти не плач за мною,
Вклоняюсь тобі до ніг
З любов’ю, вже не земною,
По-іншому я не міг.
Нас, мамо, тут більше сотні,
В нас інший Майдан тепер,
Де є почуття високі,
Любив і люблю тебе.
Усіх ми вас стерегтимем,
Приходитимем у сни,
Вкраїнська ж земля зростила,
І ми є її сини.
Тепер ми з Великим Богом
З небесної висоти
Великою теж любов’ю
Вас будемо берегти.
Хай хліб у вас колоситься,
Цвітуть хай сади рясні –
Ми ж слухатимем молитви
Й вкраїнські про нас пісні».
21.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778143
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2018
Чотири роки… Ніби й небагато,
А скільки сліз, нових випробувань!
Забрів зі сходу ворог в нашу хату,
Країну на шматочки розрива…
Найбільше ж викликає в нас сум’яття,
Що це є той, хто вчора був ще «брат»,
Забув, що наші пращури – сармати,
Нас не злякать картинкою бурят.
Стоїть Майдан сьогодні на… колінах…
Тут сиві й молоді чоловіки.
Тут кров’яна сторінка України,
Яку не змити і через віки…
Її кропили й материнські сльози,
Тут смерть гуляла, цілячи в людей,
Вогонь і водомети у морози,
І барикади, й кулі від юдей…
Зібрались тут синочки України,
Хто з бою вийшов, знав аеропорт,
Розворушив кубло хапуг зміїне
Й назвався просто – воїн-патріот.
Згадались побратими поіменно,
Їх очі, звички, жарти, голоси,
Й кипіла кров в солдатських пружних венах,
Й вогонь у серці кожен з них гасив.
Чотири роки… Ніби й небагато…
А скільки ж сліз, нових розчарувань!
Тепер мета – олігархат зламати,
Нову країну щоби збудувать!
20.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778134
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.02.2018
Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778011
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2018
Грабували Україну,
Народ корчували:
Кращих з кращих погноїли –
Бидло ж залишали,
Щоб служили московитам,
Лізли до трибуни,
Рабували Компартсвиті
Й про мову забули.
Висилали й до Сибіру,
Везли, мов скотину,
Не золото, не сапфіри –
Злидні в сиротини.
Й на дитячі гіркі сльози
Москва не зважала,
Посилаючи погрози,
Вражаючи жалом.
Та не щезли лози кращі –
Ожили за роки,
Розібрались, хто ледащо,
Здобувши уроки.
Й позбулися «пана-брата»,
Щоб не рабувати,
Зруйнували мури-грати,
Пішли й воювати,
Щоби воленьку святую
Зберегти навіки,
Землю від орди рятують…
Кров’яні вже ріки…
Пора, Рашо, зрозуміти –
Інша Україна.
Ми ж тієї волі діти.
Котру ти труїла!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777932
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.02.2018
Нема святіших слів, ніж правда й воля,
За них у світі вічна боротьба.
Від них землі й людей залежить доля.
Без них держава кожна погиба.
І правда, й воля – то важливі речі,
Із ними кожна нація жива.
Це створені історією плечі,
А не високі пафосні слова.
А є ще у народу пам’ять вічна,
Що не лише в священних письменах,
Саме вона запалює ті свічі,
Що осявають вистражданий шлях.
І пам’ять ту уже не поховати –
Вона кричить і навіть мури рве,
Як вистояла Україна-мати.
Тепер синів на подвиг знову зве.
Саме вона забути не дозволить,
І хто ми є, й ким будемо колись.
Помнож її на правду і на волю
Й без остраху в майбутнє подивись.
І зрозумієш: правда, воля й пам’ять –
Це три кити, які тримають світ.
Народи, котрі їх в житті проспали,
Утратили навіки власний цвіт.
Тож не проспімо, браття-українці,
Держава й доля наші – на кону,
Й серця, любов’ю сповнені по вінця,
Нарешті зможуть виграти війну!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777699
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018
Сьогодні минає 4 роки, як Майдан залитий був. З поетичного щоденника тих днів.
Кричить і стогне змучена земля,
І люди теж, поранені, їй вторять.
Суцільний морок простір застеля,
Кипить лютневий у крові вівторок.
Горять намети і… людські тіла,
І автошини, і близькі будівлі,
Й народ у пастці вогняній вола,
Та не згоряє в нім вогонь надії.
Не сниться хай таке в страшному сні,
Бо схожі більш на пекло ці картини.
Тремтить сльозинка у очах ясних
Матусиних за сина, за дитину…
Допоки ще, допоки ще терпіть
Підступну цю, антинародну владу?
О сили неба, ну, хоч щось зробіть,
Щоби її, нарешті, вже здолати!
19.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777696
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.02.2018
Привезли із АТО солдата –
Він єдиним синочком був.
Це для матері чорна дата…
Дні закутились у журбу.
Обіцявся ж живим вернутись…
Зачекалися мати й двір…
Часто згадував він і Крути…
Та убив його снайпер-звір…
Серце матінки заніміло
(Розчавила його біда),
До труни вона йшла невміло…
Двір, людьми повен,теж ридав…
Сльози матінці все закрили…
Невже ж син то її в труні!?
Руки, мов перебиті крила…
Голос трепетно забринів:
«Як же важко стрічать дитину,
Котра згинула у війні!
Не буває чорніш години…»
Світ в очах її потемнів…
Люди ще від жалю ридали,
Не вміщався у серці біль…
«Може, Бог її сина зрадив?» –
Двір в очах її зарябів…
Опустилось журливе небо
І… заплакало теж… дощем…
«Ти ж живий мені, сину, треба!» –
Пропікає матусю щем.
Плаче небо. Озвалось громом…
В мами серденько – на шматки…
А краплинки дощу, мов дробом,
Доторкались його руки…
Вже не зброю вона тримала –
Хрестик… з воску. Текла вода…
Сіль-сльозиночки розбавляла…
Й тихо стяг поряд з ним ридав…
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Народжується з попелу й руїни…
Встає таки держава молода,
Хай зболена, хай змучена, та вільна!
Це – Україна! Це –свята земля!
Народжується не одне століття,
Чи так її Всевишній покарав,
Що з голоду, і з воєн лихоліття
Спустошений ледь вижив рідний край!
Народжується в кожнім юнім серці,
Де вже немає місця для «совка»,
Під вибухи і канонади смерті…
Історія сьогодні в нас така.
І вже ніхто не спинить її поступ
І не закриє у майбутнє шлях,
Де українцям – український простір,
А понад ним – червоно-чорний стяг!
Саме така є доля України,
Де нація зазнала стільки мук,
Де стільки цвіту заживо згноїли,
Може вона і дорога тому,
Що кровію синівською полита
І зрошена сльозами матерів,
І славою героїв оповита,
Що полягли за волю у борні!
Душа її ще у гіркій печалі,
На тілі рани ще не затяглись,
Але ж встає вона, безсмертно-величава –
Нема тієї, що була колись!
10.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2018
Чому відходять із життя найкращі?
Чому дарує чорну мітку смерть
Бійцям хоробрим, українським, нашим?
Криниця горя повна вже ущерть.
Хіба лягло нас мало на Майдані?
Чому відходять дужі, молоді?
Земля в хрестах, могилах… Скрізь ридання…
Нема їх серед пишних володінь,
Бо їх людське не зачіпає горе,
Що Україну спрутом обвело,
Де сліз народних розлилося море
Й синів хоронять місто і село.
Тікають дні, а з ними йдуть герої –
Надія української землі –
Та нас їх душі із небес боронять…
Добра не буде тим, хто у Кремлі!
13.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777228
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.02.2018
Найсвятіші для людини речі –
Мати, діти, воля і земля,
Саме їм – твоя душа і плечі –
Й ця турбота серце звеселя.
Коли ненька радо зустрічає
Всю родину, отчий де поріг,
Почастує борщиком і чаєм,
Приготує для усіх пиріг,
Там шанують батька-матір діти,
Й щастя більшого в житті нема,
І цвіте у душах тоді літо,
Й відступає перед ним зима.
Не буває щастя і без волі,
Котра здобувається в борні,
Тож плекаймо, люди, власну долю
На своїй прабатьківській землі!
12.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2018
Як повідомив штаб АТО ... Близько 10-ї години, 12.02.2018 року під час обстрілу загинув молодший сержант Сисков Дмитро Вадимович, 1980 р.н. уродженець міста Чернігова.
Лютневий день не був тоді холодний,
І білий сніг біди не обіцяв…
Він друзів вірних мав і нагороди,
Та день той став останнім для бійця.
Його ім’я красиве, звучне, сильне,
В сім’ї і люди кликали Дмитром.
Для неньки України був він сином,
І погляд променів його добром.
Не у окопі він тепер – у небо
Знялась війною стомлена душа,
І хоч за волю воювать ще треба,
Він побратимам право це лиша.
Із фота – очі – темно-сірі, теплі,
Бажанням жити струменять з-під скла…
Дивлюся і душа моя отерпла:
Чому ж у світі так багато зла?
Чому душа так рано відлетіла,
Лишивши Україні біль і жаль,
А матері в труні холодне тіло
І до кінця життя гірку печаль?
13.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777062
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2018
Усе в житті своє джерельце має:
З любові проростає лиш любов,
Високий дух на подвиг піднімає,
Із ним ніхто ще не ставав рабом!
Земля також народжує зернину,
Коли води нап’ється і тепла,
Й коли пошле їй небо світлу днину,
Й любов’ю щоб людина полила.
Любов’ю дише і поета ліра,
І мати, що виношує дитя,
Любов щедріше щастя людям міря
Й знайти допомагає сенс буття.
Тільки б любові не було замало,
Бо міра їй – у кожного своя,
Вона й родинне щастя теж тримає,
Коли із неї проросте сім’я.
Непросто сад любові посадити,
А ще складніше виростить його,
Коли, крім двох, зростають їхні діти,
Горніть же їх до саду до свого!
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
Лежать пожовклі фота і листи,
А в них – життя – скупий автограф долі –
Якесь із них не встигло й розцвісти,
Чиєсь же перейшло життєве поле.
І не букетом, а снопом думки:
Життя, шо ж робиш ти із нами:
То плину тихого наповнені роки,
То розженуться швидко, мов цунамі?
І знову думка час переганя:
Нема життя без мук, випробування,
Й для кожних ніг своя лише стерня,
І висота в життєвому змаганні.
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2018
Серед тисяч життєвих доріг
Вибираємо тільки одну,
Залишаючи отчий поріг,
Йдем «у люди» життя щоб збагнуть.
І молитва матусі жива
Поспішає за нами услід.
Вона здатна творити дива –
Прихиляє до ніг цілий світ.
Щоб стежина рівніша була,
Пам'ятаймо про отчий поріг,
Жінку, котра усе віддала,
І себе, щоб Господь уберіг.
11.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Гортають шляхи життєві
І ранок новий і день,
Посеред яких дієві,
Оті, що є для людей.
І вийшла життєва сповідь.
Немає у ній брехні,
Мов гостросюжетна повість,
Там будні мої й рідні.
Усі у труді-роботі,
Долали шляхи круті,
Про діток, батьків в турботі,
Скрізь – перші, хоч не святі.
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2018
Людська душа коли сфальшивить,
Страждає, плаче, їй – болить,
Й коли їй шансів не лишили
Вину спокутувать колись.
Людська душа завжди від Бога,
Безмежно добра і проста,
Чужий болить їй біль-тривога.
Коли ж дитина підроста
Й пірнає в світ цей, дикий, грішний,
Немає спокою душі –
Хворіє заздрощами, грішми,
І рідні вже стають чужі .
Тоді темніє світла днина,
Ні друзів, ні товаришів…
У світі, знай, ти є людина –
Не дай хворіть своїй душі!
10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2018
Літа у сиві кучері вдяглись,
У молодість давно забута стежка…
Не той політ, як то було колись,
І на обличчі вицвілі мережки.
Щоразу на лелечому крилі
Моя весна й до мене прилітала,
Тривожна трохи й радісна мені,
Коли на мир надії повертала.
Й на те, що скоро скінчиться війна,
Й сини живі повернуться додому,
А молода заквітчана весна
Поверне землю у старих кордонах.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2018
Сльозою радості і світлої печалі
Зустрілось нам кохання на путі,
Незвідане ще досі й величаве, –
Таке, яке буває раз в житті.
Немов осінню, тепло-ніжну казку,
П’ємо удвох цей трунок чарівний,
Де все переплелось: і сивина, і ласка,
І почуття невинної вини.
Обличчя наші в вишиванках долі,
В очах – небесно-світла голубінь,
І вже душа не проситься на волю,
Бо віддалася повністю тобі.
Тікають сни у щастя позолоті,
Їм поміститись важко у душі,
А ми удвох над вічностю в польоті
Й вогонь кохання ллється у вірші.
6.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Добалакались,
Доборолися –
Поводир згубивсь,
Спало колесо…
Про що мріялось,
Не забулося,
Щастя мірялось,
Та не збулося…
Роздяглись уже
І розбулися,
Чи ж і досі ще
Не проснулися?!
Воєвод зяті
В сріблі-золоті,
Вже й отці святі
Теж розколоті.
Багачів сини
Й ще багатшають,
Майже всі – чини,
Й з виду гладшають.
А сини удів
Все горбатяться,
Їм – війни уділ –
Знемагаються…
У Донбасі цвіт
Осипається,
А ті, що живі,
Ще змагаються.
У сльозах земля
З кров’ю міситься,
Бандостан Кремля
Цьому тішиться.
Та не відібрать
У нас воленьку,
Не збудуєм грат
Ми для доленьки.
Прийде світлий час –
Мрія збудеться,
Буде наш Донбас –
Відбудується!..
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2018
Україна з горя посивіла:
Топче ворог землю її знов,
Та жива, жива душа і віра,
І надія, і свята любов.
Кличе сурма кожного в дорогу,
Хто зберіг ці щирі почуття,
Дорожить хто батьківським порогом
Й не шкодує власного життя.
Бо ж війна шматує землі наші,
Хоче знов накинути петлю.
Не роки – віки воює Раша,
Долі всім ламає без жалю.
Кличе сурма і мене до бою,
Щоби боронити отчий край,
Тяжко розлучатись нам з тобою,
Залишати наш сімейний рай.
Потемніло небо у Донбасі,
П'є земля синівську свіжу кров.
«Помолись, кохана, ти до Спаса,
Щоб москаль Вкраїну не зборов!»
Чернігів. 9.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776061
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2018
Чи можна не любить своїх дітей,
Яких зачав у обіймах любові?..
Ця розповідь моя саме про те,
Хоч швидше це гірка життєва сповідь.
Вона його кохала, як ніхто,
Й вогнем палало особливим серце,
Не хизувалась, а жила з хрестом.
Та з долею зустрілася у герці.
Були вони з коханим молоді
І щирою любов’ю одержимі.
Здавалося, й Всевишній їм радів –
Бо щастя слав закоханим стежину.
Воно ж їм посміхнулося обом
Тай полетіло ластівкою в безвість,
Лишивши їм на двох одну любов.
І потекли струмочком їхні весни.
З кохання того народився син –
Такий до болю бажаний синочок .
Доволі в нім і розуму, й краси,
Міцним зростав, неначе той дубочок.
Літа майнули в віковічну даль,
Міцніли крила синові щоднини...
Татусь усе, що мав, йому віддав.
Душі не чула й мати у дитині.
За полудень поквапились літа,
Батьки обоє в інеї, у сивім,
Та в погляд попросилася сльота,
Адже чужими стали вони з сином.
Його ж чекали вранці і удень,
Молитву щиру Богу посилали.
Було, почують щось через людей
Й серця тоді, немов вогнем палали.
То п’ють гірку розлуку, мов полин,
І батько, й мати (син не каже очі)…
В запої то невісточка, то син…
Тікають дні. Безсонні мучать ночі…
Та батьківська любов сліпа завжди,
Навіть тоді, коли розчарування
Їм душі роз’їдає, ніби дим,
Любов жива, бо син – то плід кохання.
Не можна не любить своїх дітей!..
16.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775810
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.02.2018
Не може країна та бути багата,
Де все продається з легкої руки:
І гідність, і віра, де правлять магнати
Й клюють її серце, мов чорні круки.
Не може народ бути дружним, щасливим,
Що мрію утратив на кращі часи,
Де пам’ять німа, хоч давно уже сива,
Де іскри надії вже час погасив.
Не можна заставити землю любити
Того, в кім душа і сліпа, і глуха,
Хто здатен героїв і мову ганьбити.
Знай: тяжчого в світі немає гріха!
Не може земля народити таланти,
Краси де і волі, і правди нема.
У нас, в українців, палких, толерантних,
Є все, тільки долі та щастя катма!
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775799
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2018
«Не за таку я Україну згинув, –
Озвався патріота юний глас, –
Ніколи не ховався я за спини
І скуштував вогню в бою не раз.
Не про таку я мріяв Україну
І за цю мрію заплатив життям…
Мабуть, Всевишнього було на це веління,
Хоча для матері і досі я дитя.
Я не шкодую, що пішов так рано,
Тай з долею є марними торги,
Немало нас тоді зима забрала
Зі Світлодарської смертельної дуги.
Лиш одного, вкраїнці, я боюся,
Чи ж не дарма ми полягли в бою…
За Україну я і тут молюся,
Ви ж землю й гідність не зганьбіть свою!»
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775420
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018
В людей не схоже
Життя на казку…
Живем, як можем –
П’єм Божу ласку.
Життя – це завжди
Випробування:
То п’єм, як завше,
Нектар кохання,
То біль розлуки
П’єм полиновий.
І щастя, й муки
На черзі знову.
Життя прожито,
Хочеться й більше,
Життєве жито
Я сію в вірші.
Слова лягають
Рядком рівненько,
Роки збігають…
Давно вже й ненька.
В синочків вуса
Повиростали,
На них дивлюся –
Ледве дістану.
Хоча і в віці,
Зі злом борюся,
В життєвій річці
Не загублюся.
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2018
Іще один шанс Бог дає Україні –
Знеболитись, думкою перепочить,
І вже осідлати вітри-переміни.
По-іншому маємо в світі ми жить.
За волю сплатили і кров’ю, й життями,
А це надвисока у світі ціна.
Устаньмо ж, братове, й прийдімо до тями,
Бо наша біда – це не тільки війна.
Це натиск на владу і битва на сході,
Сухий маєм порох і міць кулаків,
Тож станьмо єдиним, відважним народом!
Земля України – земля козаків!
Іще один шанс Бог дає Україні,
Щоби олігархів прибрала з путі…
Це вже не порада, це – Боже веління,
Бо іншого шансу не буде в житті!
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2018
А час летить, невпинний і жорстокий,
На власне вістря нижучи віки
І маючи всесуще дивне око,
Рахує без утоми нам роки.
Він мітить всі життєві повороти,
Падіння, злети й зоряні часи,
І неможливо щось зробить супроти.
Його ані змінить, ані впросить.
Мелькають зими, свіжовмиті весни,
І осінь літа не переганя…
І тільки пам’ять іноді воскресне
Про того, кого час не нагинав.
24.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2018
Летять літа крізь радощі й тривоги,
І крізь людські невдачі теж летять,
Бо в кожного своя – одна дорога,
Як і одне – одне лише життя.
Летять літа крізь бурі, спеки й грози,
Летять крізь час, наперекір всьому,
І крізь життєві відлиги й морози…
Будь вдячний, вдячний, все-таки, йому.
Летять літа крізь сірі будні й свята,
Де чи рушник, чи прапор майорять,
Хтось мало проживе, а хтось – багато,
Допоки очі і серця їхні горять.
Летять, де ще неходжені дороги,
Й стара, як світ, одвічна суєта.
Вбери у себе всі земні тривоги,
І серед доль твоя буде свята!
Летять літа крізь сни посеред ночі,
Летять крізь днів шалену круговерть,
Та хай завжди цвітуть-радіють очі,
І серце щастям повниться ущерть!
Життєвий слід у кожного єдиний –
За інших шлях не можеш ти пройти,
Бо в першу чергу, ти земна людина.
У Всесвіті ж лише піщинка ти! 28.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2018
Дістану перо і ліру,
Слова у думки зв’яжу
І те, що в душі назріло,
На вістря часу нижу.
А там – і земля, і люди,
І неба ясна блакить,
І те, що було і буде,
Й прожиті мої роки.
Я в сутність людську проникну,
Бар’єри усі проб’ю
І черствість, напевне, зрихлю,
Бо світ, хай такий, люблю.
Казали, сльоза не в моді,
А світ же не без сльози:
Поглянь: на траві, в городі
Скільки блищить роси!
Сльозою вмиває небо
Травинку, і гору, й гай –
В житті є така потреба –
Радіти й плакать встигай!
20.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2018
У кожного із нас одна стежина,
Де біль падіння й над собою злет.
В житті людськім усе це надважливе,
А особливо, коли ти – поет.
Тоді твоя рясніє ними доля,
Бо сенс життя – важкий словесний бій,
Де захищаєш ти смиренну волю,
За зброю взявши слово лиш собі.
І рани у поета надглибокі,
Бо бою без поранень не бува.
Не може він спостерігати збоку –
У ціль летять його палкі слова.
Наповнити щоб людям спраглі душі,
Він краплі серця людям роздає,
Й душа людська стає вже небайдужа,
Борцем також за волю постає.
23.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774775
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
Я хочу світ пізнати до дрібниць
І в нім зайняти особливу нішу,
Куди би звуки линули дзвіниць.
А небо диктувало свіжі вірші.
Я шепіт слухатиму колосу й зірок,
І спів дощу й дует його із вітром,
І той найперший звук – дитячий крок,
І сум вербовий, що застиг у вітах.
У віршах тих – вінчання спраглих душ
І неповторний смак того кохання.
З яким я по життю у парі йду,
І за дітей молитва і прохання.
У них звучатиме мелодія життя
Мого і гілки кожної із роду,
Й людське велике й щире каяття,
Й дороговказ від Бога для народу!
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774772
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
Щокатий місяць виспиться за день
На іншім боці нашої планети,
А ледь стемніє, знову він зійде
І зачарує зорі і поетів.
Пливе поважно, мов небесний цар,
Зібравсь нарешті зорі полічити,
Та хоч лічбі далеко до кінця,
Зникає, хоче знову відпочити.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774525
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2018
Я не ворожка, не ідеаліст,
Та долю іншу всім передрікаю:
Зійде на землю нашу благовіст,
І запанує лад у ріднім краї.
Ще засміються мати і дитя,
Вдихнуть повітря свіжого у груди,
І України зміниться життя,
І заживуть щасливо наші люди.
І сонце буде веселіш світить,
І зацвіте біліш рясна калина,
Земля радіти буде і родить
Багаті врожаї своїй родині.
11.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2018
Нещодавно подивилася відео і це стало основою для цього твору.
Саме такі Кремлю раби потрібні –
Без гідності, манкурти півнімі.
Ні, це не мавпи – люди, їм подібні –
Це укранці, що знайшли їх ЗМІ
У церкві. На побачення з святими
Спішать сюди із вірою в душі
Чоловіки і жіночки в хустинах.
Чому ж землі своїй вони чужі?
Коли ж зненацька прямо запитали,
Що знають вони зараз про Донбас,
Розгублені, мов миші, утікали.
«Про це, – говорять, – не питайте нас.»
І це тоді, коли чотири роки
Стікає кров’ю їх таки ж земля…
Як пояснити ці непевні кроки?
Чи не прислугою вони є у Кремля?
В очах – свята наївність і покірність –
З такою вівці йдуть на ешафот…
Кому ж це Богу чи Кирилу вірність?
І ким є ця людина? Патріот?!
Життя сюрпризи часто нам готує,
Так є й було на протязі віків,
Як ворог на твоїй землі лютує,
То честю є для всіх чоловіків
Свою країну гідно боронити,
Ціною навіть власного життя.
Не треба Бога ницістю гнівити.
Якщо ти чоловік, тоді затям,
Не вірі треба сліпо слугувати –
Це не поради – вимоги такі:
Народ, родину, землю захищати –
Обов’язок святий чоловіків!
31.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2018
Хитає Україну і штормить
В зрадливому і кров’яному морі…
Донецький край палає і димить –
Росією посіяне там горе.
І саме там наш опадає цвіт –
Синочки й доньки – діти України.
Та німо споглядає на це світ,
Лиш в українця кров у жилах стигне.
Адже окрім московських там заброд,
Воюють між собою темні клани,
Яким начхать на совість і народ,
Бо інші в них – хижацькі тільки плани.
І напинає жили патріот,
Життя віддати ладний за свободу,
Він зрозумів: потрапили в город
Ті бур’яни, що вип’ють кров народу.
20.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774372
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2018
Закінчується осінь зацілована,
Впадуть сніги, призначені для повені,
Весна скупатись мусить в цій воді,
Щоб напоїти проліски тоді.
Коли ж весна мине-втече заквітчана,
З теплом і працею людей повінчана,
Спішить за нею літо золоте –
Акацій білий цвіт нагадує про те.
Так і летять ці пори диво-птахами,
Снігами, грозами, дощами чи комахами
Чарують землю клопітним життям.
Ми ж називаємо таке життя буттям.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2018
Чоло її у ранній сивині,
Під очі – зморшки, мов печать недолі:
Синок її загинув у війні,
Прибув недавно мертвий він додому.
Єдиний був він у матусі син,
Може, тому й душі у нім не чула,
Любов ця добавляла їй краси.
Чому ж її молитви не почули
Ні вороги, ні Божі небеса?
Чому ж на вік, ще юний, не зважали?
І капає з очей її сльоза,
Адже його, живого, вона ждала.
Тікають дні, біжить життя удаль,
Та біль матусі й трохи не вщухає,
Душа її і молиться, й рида…
Криниця горя в ній не висихає.
Свій день вона з молитви почина:
«Нехай усі здорові будуть діти.
Ніде й ніколи не гримить війна
Й не плачуть матері за дітьми в світі…»
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774259
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2018
Герой – це той, у кого в серці рана,
Коли горить прабатьківська земля,
Котрий за неї гідно умирає
Й собою дух козацький ізціля!
Герой – це той, хто сміло вибирає,
Перемагати чи вмирать в борні,
Він прапор честі високо тримає,
А це важливо надто у борні.
Герой – це той, кому не по дорозі
Із тим, хто здатен все і всіх продать,
Й коли ворожі танки на порозі,
Впаде під них, життя щоби віддать!
Герой – це той, хто зовсім небайдужий
До того, як живе його народ.
У нім любов жива і дух потужний,
А це найкращі із людських щедрот!
10.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2018
Розпинають Україну
Іроди прокляті.
Народ знову на колінах,
Стогне в рідній хаті.
Україна воріженькам –
Чужая землиця,
Для нас вона рідна ненька
З долею вдовиці.
Москаль її роздирає
На шмаття зі сходу,
В борні із ним умирає
Кращий цвіт народу.
Тисячі життя поклали,
Сотні у полоні,
Влада ж нишком згаптувала
В офшори мільйони.
Чи не пора, добрі люди,
Тих бариг прогнати,
Гірше жити вже не будем,
Кожен має знати:
Найсвятіші – тільки воля
Й Україна-мати,
Хто ж чинитиме сваволю,
Будем тих карати!
13.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2018
Історії картини біло-чорні
Нагадують про себе кожен раз:
Про голод, Соловки, війну, Печору,
Репресії, СРСР, Донбас.
Немає у житті і випадковостей –
Час нанизав події на спіраль.
Здається, вже фінал відомий повністю,
Та знов народ уроків не зібрав.
Тому й розп’ята знову Україна:
Мордує Захід, Схід – у пазурах…
Чому ж і досі ми такі наївні?
Чи не пора усіх в кулак зібрать
І відсіч дати Заходу і Сходу,
Сказати горде «ми вже не раби»,
Вклонитись пам’яті борців сивобородих,
Живий кордон з людей своїх зробить.
Для цього треба віру підкувати
У те, що ми один міцний народ,
Що Україна – справжня наша мати
Й нема в ній місця для чужих заброд!
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2018
З дитинства моя муза не мовчала,
Але не мала досить вона сил,
І раптом, мов проснулась, зазвучала…
Життя уже прожите, виріс син.
Усе-все на одно запрацювало
І стало порятунком для душі,
Яку біда частенько частувала
Й словами виливалась у вірші.
Я віддавалась почуттям високим
Родині й Україні водночас,
То в небо підіймалась, наче сокіл,
То падала в задимлений Донбас.
То з матінкою сина виглядала –
Кровиночку пестовану її,
Або про день про завтрашній гадала,
Пташиною летіла у гаї,
Щоб виплакатись небу наодинці,
Торкнутися руками до грудей:
Коли ж угомоняться вже ординці?
А схід… кипить… На цілий світ гуде…
Війна за волю нашу там іде!
22.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2018
Купала річка напівсонні береги
І мила жовті ноги очерету.
Ідилію цю зорі й місяць стерегли –
Таке у них життєве вічне кредо.
Все бачать вони й чують, і… мовчать,
Втішаються земним далеким раєм,
Піснями цвіркунів, що із трави звучать,
Сови тривожне «пу-гу» душі крає.
Тоді стрибнуть у річечку вони згори,
Щоби зарятувати біди й бідки,
А дочекавшись ледве світлої пори,
Назад вертають, падали ізвідки.
Потрапить зорі не могли лише туди,
Людські де долі без жалю ламали,
Енкаведист начальству так годив,
Щоб не здалось, що присудили мало.
Тоді тремтіли зорі в небі від жалю,
Й чекали всі на Боже милосердя.
Історію згадаю цю й журюсь.
Бо знищено було тоді осердя
Мого народу, мо’, найкращий цвіт.
А кару хто поніс? Які взяли уроки
З прожитого? Адже жахався світ,
Дізнавшись про страшні тридцяті роки.
Весняне сонце закотилося в траву,
Здавалось, рух по колу утрачало,
Попереджало ніби владу наяву,
Немов будило в ній людське начало.
Може, тому, саме весняної пори
Вождя "безсмертя"* вітром рознеслося,
А може, Бога владний помах ізгори
Життя нового клав зерно в колосся.
Й тепер, як бризне теплим променем весна,
Красою зачарує і піснями,
Молюсь: хай нива наша визріє рясна,
Хай не глумиться вже біда над нами.
28.07.2013.
*Смерть Сталіна 5 березня 1953р.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773613
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.01.2018
Україно, ти вільна й красива,
У калиново-житнім вінку.
Багатьох ти героїв зростила,
Але долю дала їм яку?
Хіба може народ бути сильним,
Що минуле своє не зберіг,
Не гордивсь патріотом, ні, сином,
Загубив його подвиг в борні?
З ким воюєте і проти кого?
Люди, де загубилась мораль?
Як у серці немає святого,
У вогні тоді правда згоря.
Схаменіться! Одна ж Україна,
І єдиний великий народ.
Тільки той, хто боровсь до загину,
Є герой. І лиш той – патріот.
Це від нього п’ємо ми наснагу
І звіряємо крок в майбуття,
Хто боровся і впав не за славу,
А за краще народу життя!
У молитві схиляюсь, Богине,
Нене, ймення свого не зречись,
Синьоока моя Україно,
Незалежність свою збережи!
19.01.13
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2018
У плетиві гіркім старих думок
Постійно матінка сама себе питає:
– Чому не я, чому пішов синок? –
Та ніч нічого не відповідає, –
Придумав хто нікчемну дітям смерть,
І як вона пов’язана з землею,
А чи з душею, коли повна вщерть
Незрозумілих внутрішніх полемік?
Й холоне мозок в неньки, й сон тіка,
І тіло про спочинок забуває.
– Чому у мене доля отака,
І завдяки чому життя триває?
Чи зможу я дізнатись хоч колись,
І біль душі перемогти живою,
Здавалося, що шлях, як слід, стеливсь.
Чому ж тепер повінчаний з журбою?
Вже ранок сірий стукає в вікно,
А з ним укотре й відповідь ступає:
– Життя у тебе є лише одно,
І ноша ця тебе лише чекає!
27.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2018
Тікає ніч по стежці між зірок,
Підкорена законами природи,
Назустріч дню новому зробить крок
І посивіле марево народить.
Коли ж воно, схвильоване, затче
Ярки й долини, й річище глибоке,
То слухать буде, як вода тече,
Загорнена у тишу сірооку.
Під маревом дрімає осока
Над плесом онімілої водиці…
Ідилія ранкова отака
Чарує око і моє, і птиці.
27.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773490
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2018
В поета лиш одна життєва дата –
Це день народження… Й лиш той митець,
Котрий зумів всього себе віддати,
Зодягне слави непростий вінець.
За паспортом – Висоцький Володимир,
За покликом – він бунтівний поет.
По лезу бритви доленька водила,
Саме таким постав його портрет.
Не маючи ні золота, ні слави,
Він надто рано відійшов-спочив,
Хоч особливо зорі йому сяли,
Та нагород поет не заслужив.
Пісні й тепер людей до купи зводять,
Їх крила – понад містом і селом
Й єство поета на думки наводить,
Тому, мабуть, так рано відцвіло.
Поезія його жива й донині,
Бо зіткана із правди і надій,
Тому й близька вона простій людині.
Хто пригубив її, життю радів.
24.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773370
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.01.2018
Життя людське складне і неповторне,
Ти зіткане з тривог, любові й бід,
Немов веслом, по тобі доля горне
Й нові випробування шле тобі.
Тут не існує «бартеру» чи «торгу»,
З ним не співзвучне й слово «дублікат»,
Цього не усвідомлює лиш кат,
Що є життя єдине й неповторне, –
Було так, є і буде у віках.
29.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772974
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
Летять роки у невідомість,
Спішить зозуля їх лічить,
Не загуби ж в дорозі совість,
Принади жадібно п’ючи.
Хай смак гіркий всіх негараздів
Шлях уперед не закрива,
І перемоги, і поразки,
Бо серце інше зігріва:
Життя прожито недаремно,
Коли позаду – скромний слід
З років, спокійних і буремних,
Воно й складається в усіх.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772972
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
Якби земля уміла говорить,
Дізналися би ми про все немало:
З яких народ наш вибрався горнил,
І долі й досі він чому не має,
Як сіяв він жита і як збирав,
Губив і знову й знов знаходив віру,
Орел в степу як груди роздирав,
І як служила вірно йому ліра.
Ще не знайшлись ніде такі гаки,
З яких би не зірвався він додолу,
Карався у неволі хоч роки,
Та повертався, знов, сліпий, додому.
І волю в битвах грізних здобував,
Горів і воскресав з золи, мов фенікс,
Він знав, для козака що – булава,
І вуса, й оселедець здоровенні.
Із шаблею лягав він і вставав,
Щоб честь приберегти собі й родині,
І танцював найкраще, і співав,
Не проклинав оту лиху годину.
Якби земля уміла говорить,
Розповіла би нам вона чимало:
Чому Всевишнього навчивсь народ хвалить,
Хоча в житті лиш землю й віру має.
17.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772807
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 22.01.2018
Де Дніпро гуля
Сріблом-хвилями,
То моя земля,
Із калиною,
І з озерами,
Невеселими,
І з долинами,
Ледь журливими,
Із садочками,
І туманами,
Ясеночками
І з лиманами.
Бог її водив,
Пестив мукою,
Поки висвятив
Врешті злукою.
В дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все пройшла тоді –
Не розпалася.
Скільки ж за життя
Настраждалася!
Волю ж, мов дитя,
Все ж діждалася!
Не чужі вітри –
То історія:
Майдан вибухнув,
Владу створено.
Дуже дорого
Небу сплачено…
Знаєм ворога,
Та не страчено.
У День Злуки як
Двадцять другого
Сергій Нігоян
Був загублений.
Білорус упав
У недобрий час,
Як колись УПА
Полягла за нас.
А тепер Донбас
Пече раною,
Скільки треба нас –
Нігоянових,
Скільки ще впаде
Наших діточок?
А весна прийде
То барвіночок
Проросте-зійде,
Зеленесенький,
Синьо зацвіте
Молодесенький –
То синівська кров
Проросте, либонь
Щоби Бог ізнов
Дарував любов.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Мов золоті курчата, зорі
В нічному небі розбрелись.
Воно ж, безмовне, непрозоре,
Все пам’ятало, як колись
Стогнала матінка-землиця
Під кіньми дикої орди,
Та була змушена скориться…
Багато утекло води,
Крові пролитої немало,
Що обагрила води ті.
Списів – не тисячу зламали…
А скільки ж зламаних життів!
На все те зорі німо зрили,
Від жаху падали униз,
Та українці не скорились –
Здобути волю спромоглись.
Квітуй же, мати Україно,
Тобі хай заздрять вороги.
Навік зіллються воєдино
Дніпра обидва береги.
24.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
Спішу-несу до тебе я любов,
Мій Борисфене, повноводий, сивий,
З часів, коли створив тебе Дажбог,
І до сьогодні твій потік красивий.
Широка й вільна в тебе течія,
Що береги навіки поєднала;
І правда теж – одна на всіх – своя,
Топталась ворогами – не сконала.
Одне в нас сонце і одна земля,
Твої ми діти, мати Україно,
Нехай нам душі горді звеселя
Ця водяна глибока серцевина.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]
Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.
«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.
Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
По долині річка плине,
Та не вибігає.
Росте поруч тополина –
До небес сягає.
Що та річка-синьострічка
Хвилечками грає,
Понад нею пісня лине –
Котиться над плаєм.
Що тій пісні в грудях тісно
Ще й серденько крає –
То до неньки козаченько
Обізвався з раю:
«Прости мене, рідна нене,
За хустину чорну.
Знаю, вісточка про мене
Прийшла відучора.
Свою пісню невеселу
Болем спеленаю,
Віру в душах хай поселить,
Гімном залунає…»
По долині річка плине –
Назад не вертає..
Мати сива свого сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018
Лиш зранена душа дива творить –
Цього не знала й я ще донедавна.
Вона й сильнішого за себе збадьорить,
Й на подвиги заради інших здатна.
Лиш у такій душі живуть слова,
Народжені у вирі дум-страждання,
Тоді вона то плаче, то співа
Й шедеври виколисує спонтанно.
Відомі ій і смак гіркий біди,
І трунок ледь п’янкий із вуст любові.
Це він її такою народив,
Намічену з небес великим Богом.
Непросто відшукати ту любов,
Котрій під силу іншого окрилить
І відшукати шлях один на двох.
Цю істину і я в собі відкрила.
6.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018
Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.
Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.
Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2018
Зима укотре снігом притрусила
Всю землю нашу й київський Майдан…
Ще тужить мати за загиблим сином,
Який життя там за народ віддав.
І тане сніг від сліз її гарячих,
А в коси рання впала сивина…
Кигиче вона чайкою і плаче:
–Скількох забрала і АТО-війна?
Коріння проросло її з Росії.
Вже знемагає, гинучи, народ,
Та сподівається, що прийде той Месія,
Що України буде патріот.
Й озвалось небо віщими громами:
–Святішого обов’язку нема,
Як боронить народ свій від омани.
Поставить крапку нинішня зима.
Й закінчення війни не за горами –
Гряде для України світлий час,
Тож не дарма сини в вогні згорали…
Палахкотить їх пам’яті свіча.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771975
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 18.01.2018
Коли засинають верби,
Панує уже зима,
Снігами лякає з неба,
І виходу вже нема,
Як владу її признати,
Пізнати її красу,
Й турбуюся про пернатих –
У холод зерна несу.
Проснуться тоді лиш верби,
Як спів весни задзвенить,
Хмарки, мов птахи, на небі –
То літа приходить мить.
В журбі сіро-жовті верби –
То осені вже пора:
Сумує природа й небо,
І навіть дерев кора.
Затужать з вітрами верби,
Останній як згублять лист.
Весь рік дні лічило небо –
Останні вже подались…
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2018
Заколосилися жита,
Заколосились.
А я така ще молода,
Прошу про милість:
Переписать своє життя –
Почати знову,
Прожити хочу до пуття
Й веду розмову:
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна,
Ще й козаченько виглядав,
Де спіла вишня.
Кохання ми пили удвох –
Наше кохання,
Не знали, що чека обох
Гірке зітхання.
Давно вже зібрані жита,
Поля німіють.
І я така ще молода
Жити не вмію.
Адже кохання і життя –
То різні речі.
Його до самозабуття
Кохала ввечір.
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна.
Вже козаченько не сідав,
Де була вишня.
Кохання випили удвох
Тай оп’яніли…
Почався час сумних тривог –
Личко змарніло.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Вдивляюсь у портрети вояків,
Що полягли героями в Донбасі,
Й сльозу ковтаю: за гріхи які
Сини Вкраїни згинули на пласі?
Чому ж не всім болить АТО-війна?
Може, тому й не бачать тих портретів?
Чи знають вони, що таке вина
За крила зламані, потрібні так для злетів?
З портретів – очі – темні, голубі,
Закохані в життя і небо синє.
Вони мені наказують й тобі,
Щоб кожен став землі своєї сином.
Читаю в них не докір – тільки біль,
Який не передать ніяк словами:
Не можуть те пробачити собі,
Що землю не звільнили від навали.
30.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771487
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018
У обіймах туги й болю,
Неначе зламався світ,
Іде боротьба за волю,
Де нищиться кращий цвіт.
Не квітом земля рясніє,
Не килимом чебреців –
Від горя земля сивіє –
Їй шкода синів-бійців.
О, скільки ж біди зазнала
Ти, земле моя, й смертей!
У відповідь застогнала:
«О, де ж отой Прометей,
Який ці омиє рани,
Адже вони так болять,
Народ підняв на тирана? –
В думках непростих земля.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771484
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018
Відгарцювала молодість в труді,
Десятки літ нам доля нанизала,
Не пасти задніх і тепер в житті
(Так Україна-ненька наказала),
А правди слово нести поміж мас,
Прошите кулею, освячене любов’ю,
Щоби прозрів-проснувся вже Донбас
З молитвою і каяттям до Бога.
Збудити маєм українства дух,
Зачарувати мовою своєю
Усіх і проросійських відчайдух,
Щоб зажили всі дружною сім’єю.
І хоч Москва воює – не дріма,
Наш дух і волю нашу не здолати,
Не віддамо землі ми задарма,
Бо Україна – то як рідна мати,
Що лиш одна буває у житті,
І тільки їй завдячуєм буттям ми.
Хай за штурвал усілися не ті,
Та вона прийде скоро вже до тями.
Із влади гниль відкине геть вона –
Очиститься, мов грішниця на прощі,
Забуде слово назавжди «війна».
Мир не купляється за золото чи гроші,
А тільки кров’ю той відродим дух,
Що помічний у битві за свободу,
І сповістить під новий рік дідух
Про те, що досить гинути народу!
17.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018
Не хлібом єдиним
Живе людина,
А словом Божим,
І це є так.
Навчи ж ти рідних –
Голодних, бідних,
А ще заможних
І роботяг.
Й світ стане іншим,
І більше віршів,
І люди краще
В нас заживуть,
Бо кожен знає:
Слова єднають,
І жити нащо,
Розкриють суть.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018
Вже відспівали солов’ї,
А серце жде і тихо плаче.
Стою одна… Роса в траві…
А ноги, кам’яні неначе…
Дивився місяць із-за хмар,
Зі мною теж чекав весь вечір,
Цей нерозгаданий ліхтар –
Дружок закоханих, до речі.
Та на побачення прийти
Так і не зміг ти у леваду,
Давно вітрець уже притих.
Що ж тобі стало на заваді?
Тоді любов подарував,
Тепер – тяжке розчарування.
Здалось, заплакала трава,
Адже тремтить-вмира кохання.
Хай не голосять солов’ї,
Зозуля на вербі не плаче.
Прозріння, те що в голові,
Хотілось серцю би призначить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Сумують верби над водою.
Сивіють… Сонечка нема.
Вже скоро стрінуться з бідою,
Як запряже вітри зима,
Як буде рвати і ламати,
У панцир віти закує,
І важко буде їм тримати
Тендітне гіллячко своє.
Та не впадуть у безнадію,
Не заморозять холоди –
Закон життя є – він ще діє:
Загляне сонечко сюди,
Розтопить лід, розбудить соки,
І верби знову оживуть,
Й мов три сестриці, всі високі,
Цей берег ще постережуть.
06.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2018
Загубилось кохання наше
На життєвих німих стежках
І ніхто уже нам не скаже,
Чом та ноша була тяжка.
Загубилося… Плаче осінь,
Бо не зна, куди забрело…
Чом же серце болить і досі,
Як любові там не було?
Розійшлися путі-дороги,
Лиш у дітях лишився слід,
А у нім – непроста тривога:
Без любові змарніє світ…
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Вона його чекає… із війни,
Того, кого кохає.. Без вини
Тікають дні і ночі… Рани й біль…
Сумують карі очі. І собі
Не можуть пояснити до кінця,
Як біль той зупинити. Ждать вінця?
А чи вручити долі – хай веде
У даль, у невідому… Чи ж знайде
Вона жіноче щастя те, своє
І вип’є, мов причастя. І снує
Думок її неспинна суєта:
Хіба ж вона в тім винна, що він там?
Він теж її чекає день при дні,
Ніщо вже не лякає… Геть змарнів,
Адже давно на сході – у війні –
Чекає теж нагоди, бо ж земні
Для нього всі тривоги не чужі…
Вона ж йому живому шле… вірші.
А ті багато значать у борні,
Не зможе й він пробачить цій війні
Ні ран, ані розлуки на роки…
«Калаш» стискають руки ще поки…
12.01. 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Зоряна ніч, невесела,
Сумно дивилась згори
На поруйновані села
І на чужі прапори,
І на поля, почорнілі,
В ранах там стогне земля,
І на міста, спорожнілі,
Від «подарунків» Кремля.
Раптом ту ніч сколихнуло
Вибухом, і не одним,
Небо знов стало похмуре:
Нове убивство під ним.
І поселилась тривога
В темній небесній імлі…
Де та надійна дорога,
Край покладе що війні?!
19.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770826
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2018
Іще один… упав на полі брані,
Пташиною знялась душа увись,
А в серці, материнськім, – свіжа рана…
Чи думала вона про це колись,
Що сина доведеться їй ховати,
А землю «братня» рватиме війна,
Й нас кацапня заходиться вбивати –
Росія Київ стане розпинать.
А скільки ж їх повернуться додому,
Скалічених, безногих, без очей!
А з ними – біль і нелюдська утома,
З якими тихих не бува ночей…
Ще не одне здолають вони лихо,
Свій несучи важкий, життєвий хрест,
А Україна, вільна і велика,
Новий собі здобуде Маніфест!
31.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770542
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.01.2018
(Присвячую тим митцям, кого знищила Сталінська система у 30-х. (Микола Куліш, Лесь Курбас, М.Хвильовий, І. Дніпровський, М.Йогансен, Мих. Драй-Хмара, М. Зеров та ін.). Ми вільна Україна
В однім із виступів Володимир Путін назвав Україну окраїною "большого государства". Це йому наша відповідь.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Хоча і з ранами – слідами боротьби,
І наш народ ніколи не загине!
Не знищили і зашморги Коби*.
Він частував нас голодом, свавіллям
І навіть звів репресій ешафот,
Та дух народу залишився вільним,
Його за зброю вибрав патріот.
Нас гартували долі повороти:
Це Сандармох, Сибір і Колима,
Тому вже нас нікому не збороти,
Хоч ворог України не дріма.
Одна у нас мета: земля і воля –
Вона солодша меду й калача,
І хоча ми іще занадто кволі,
Не випустимо з рук уже меча.
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
І волі не здамо без боротьби,
Воскреснемо поміж золи з руїни
І не дамо нас більше роздробить!
22.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018
А ми зустрілись
у день осінній
У друзів наших
під час весілля.
Тебе узято
почесним свідком.
А я не знала,
і хто ти, й звідки.
Але хіба це
було важливо,
Коли у серці
вогонь і злива,
І коли очі
зорею світять,
Коли ти той, що
один у світі?
Лице і постать
твої відразу
Рідними стали
й хоча ні разу
Тебе не бачила
я і не знала
Виходить, справжню
любов пізнала?..
Молюсь тобі я,
пам’ятна осінь,
За те, що стрітись
нам довелося,
Що серце будять
твої лиш очі,
Й снитися будуть
мені щоночі.
З вогнем надії
тепер жить мушу,
Хай він і гріє,
і пестить душу.
Із ним зникає
безлика сірість,
А замість неї
приходить зрілість,
Бо справжня цінність –
життя в любові.
Я жити хочу
цим знову й знову!
О незабутнє
осіннє листя,
Це при тобі ми
тоді клялися,
І хоч ці клятви
вітри терзали,
Та щастя наше
не замерзало.
Хай оберегом
стане гарячим.
Наше кохання,
тобі я вдячна!..
25.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Хіба можливо звикнуть до війни,
Коли захисників щодня вбивають,
Котрі не мають іншої вини,
Ніж та, що власну землю захищають?
Хіба можливо звикнуть до смертей,
Що стукають у материнське серце?
Враз сивина на скронях зацвіте,
Бо ж синове зламалося весельце.
Хіба можливо звикнуть до біди,
Що спрутом обвела всю Україну?
Любові почуття в собі збуди,
Якщо не хочеш з нею теж загинуть.
14.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2018
На плечах у ночі спали зорі,
Трави впали в обійми роси…
Гай виднівся, темний, непрозорий,
Пару голубину запросив.
Голубочки довго воркували,
Мріяли про завтрашній політ,
Адже їм зозуля накувала,
Що вони врятують білий світ.
Ранок прийде – роси позбирає –
Голуби піднімуться у вись,
Відшукають в небесах корали,
Що зібрало сонечко колись.
Закружляють у безмежнім небі,
Синява торкнеться до їх крил,
Берегтимуть мир для себе й тебе,
Птахами ж їх миру нарекли.
28.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2018
– Красуня! – говорили у селі ,–
Їй розуму за двох послав Всевишній,
У хаті працювала й на землі,
Зустріла й долю, коли квітли вишні.
Життя її – суцільна новизна:
Труд і навчання, й казочка з любові,
Та ні вона, й ніхто того не знав,
Яке життя намічене їй Богом.
У шлюбі першому прийшов у світ синок,
Не раз їй дарував розчарування.
Так і зростав. Та продзвенів дзвінок –
Сам Бог послав тепер нове кохання.
Долала пара буднями життя,
На двох її любові вистачало,
Та все якось було не до пуття,
Бо серце жінки кожну мить кричало.
Як розділить любов свою на двох:
Горіть в коханні й не образить сина?
Цьому служило все її єство,
Тай чи була вона відтак щаслива?!
Не раз на вишнях зірвані плоди,
Зима не раз дорогу замітала.
Не манівцями Бог її водив –
Дорогою, та горенько спіткало.
Не стало сина. Раптом. В ДТП
У час нічний, недобрий він утрапив…
Вона ж живе з журбою й дотепер,
Так і не знає усієї правди.
Коханий – з нею. Щахли почуття…
Календарі роки і дні гортають.
Із них тепер складається життя.
Лиш очі про одне лише питають:
Чому так стадось? Винен хто у цім?
А старість глухо стукає щоднини.
Застиг узор зі зморщок на лиці
І докір, що не вберегли дитину.
18.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770147
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.01.2018
Чому сивіють рано матері?
Від болю, а чи від тяжкої втрати:
Коли донька, а чи синок згорів,
Чи без вини їх кинули за грати?
Тоді у неї корчиться душа,
Й здається, що утрапила в безвихідь.
І доля іншого уже їй не лиша,
Як стати в бій з неправдою і лихом.
Тоді вона не жінка вже, а лев,
З останніх сил готова захищати
Своє дитя, доросле чи мале,
Адже вона не просто жінка – мати.
26.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018
О, як його ж війною обпекло!
Так несподівано, а головне – безжально...
Руки тепер у нього… не було…
Шукав очима… тут вона… лежала.
І холод тіло пронизав до п’ят:
Як буде жити далі він безрукий?
На ноги як поставити хлоп’ят –
Терзався мозок у душевних муках.
Укрила очі сіра пелена,
А там – картина, випечена болем:
Сім’я і шахта, й ця брудна війна,
І ті, хто з ним прийшли сюди з забою,
Щоб Україну-неньку врятувать
Від чорної чуми, що смертю сіє.
Горіло все: земля, тіла, трава –
То «Гради» били «братньої» Росії.
І товпились-пекли його думки,
Аж поки він від них таки отямивсь:
Він зробить все, щоб юні козаки
Не відчували батькової травми.
18.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769883
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.01.2018
До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.
А в них – любов жагуча до життя,
Ота, що в муках іноді рятує
І душу змушує пройти крізь каяття,
А чи, як кат, без вироку катує.
Важкий процес народження творінь,
Коли в борні – реальність і сум’яття…
О музо, не дозволь душі старіть,
Щоби не стало це моїм розп’яттям.
26.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2018
Давно не молода і не вродлива,
І вже немало зміряно висот…
Не завжди визначала, хто сиксот…
Були в житті морози, спеки, зливи…
Погляну пильно в дзеркало на себе,
Нехай не кожну схоплено деталь,
За справи, ні, не мала я стида,
Хоча й зірок не діставала з неба.
Мудріє погляд… Осінь на порозі,
Малює сивим пензликом чоло…
О, скільки ж мрій і планів не збулось
На цій життєвій, непростій дорозі!
І хоч пора осіння сонце краде,
Не розгубила ще душа тепла,
Бо жінкою народжена була,
Бо звикла роздавати, а не брати!..
29.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
У людей непростих
Не проста є і доля,
Важче їй пропустить
І двобій із бідою.
Посилає вона
Різні випробування,
Й не людей в тім вина,
Що душі поривання
Їм ускладнять життя
І заставлять долати
Всі закони буття,
Посилають за грати.
Ні колючі дроти,
Ні нікчемні погрози
Не злякають отих,
Що в житті мають позу,
Тобто чесне ім’я
І всебачучі очі,
Їх хвилює сім’я,
В них недоспані ночі.
Мов по лезу ножа,
Ходять люди ці часом,
І комфорту душа
Не одержує часто.
Але це – їхній стиль,
Їх стихія, їх хобі:
Між камінням цвісти,
Й сенс у цьому знаходить.
У людей непростих
Не проста є і доля:
За собою вести,
Бути світу відомим!
14.04.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769848
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018