| Сторінки (20/1990): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
***
У палаци з озерами, яхтами
осідають бюджети податками.
Але це не біда.
Все тече, як вода,
у палаци з озерами, яхтами.
***
Із налитими кров'ю очима
півень Раші клює Анкару.
І дорогами Криму
для неї незримо
пробиває в Європу діру.
***
Україна плює на Росію,
а Росія радіє месії.
І мінує Донбас,
і полює на нас
романтичний осел на Росії.
***
Ми волаємо, влада не чує.
Ринок б'є, а корупція ссе.
Утридорога все
майже кожен купує
і купується майже усе.
***
Україна готує подяку.
На Росії піймали макаку.
Наче вчора і Homo,
а р́оки потому
одич́авіли рідні мака́́ки.
***
На олімпі еліта боксує,
урядуючи, уряд буксує.
І для відео-кліпу
посіємо ріпу.
Виживає усе, що існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627127
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.12.2015
Я пам’ятаю озеро Хасан,
і не забуті – «[i] ...холода, тревоги».
[/i]Веду у бій.
Жадаю перемоги.
І дідові – « пи[i]люка та туман»,
і [/i]бісові Ічкерія й Афган –
« мої [i]сумні і радісні дороги».[/i]
І батько знав дорогу не одну
з Монголії рікою Халхін-Голу
і аж до макі* армії де Голля.
Я забуваю пекло на Дону,
але у цьому Дантовому колі
я повертаю
у його
війну.
Як [i]білофіни всипали[/i] червоним,
Росія забуває як на зло.
Тоді не до історії було,
коли і він командував загоном,
який до бою був чисельно повним,
а після бою... майже не було.
На перекличці кожен з новобранців
вигукував професію свою :
– [i]Поет!
Поет![/i]
Поети – це уранці...
А ввечері – трикутники-скитальці**
ще понесуть печаль-журу свою.
Їх із походу вже і не чекали.
А на руках принесли трьох бійців...
[i]« Развєдка боєм» [/i]– так це називали.
Були поети й безвісті пропали.
І де вони? У воду – всі кінці.
Із краю і до краю еСеСеРу
зібрали їх у чоту-батальйон.
Були це і червоні, і есери,
і українці – знані як бандери,
яких поляже не один мільйон.
Історія забула Маннергейма –
як воював і армію беріг.
Якби і ми по [i]лінії до Сейму[/i]
єдналися у націю окрему,
то й нас би сатана не переміг.
А я усе пригадую забуте:
веселий під гітару менует,
і татове суворе, ледь почуте
і риторичне, – [i]щ́о із тебе буде?[/i]
А я візьми і вимови, –[i] поет.[/i]
І зводячи усі кінці з кінцями,
коли за цими сивими роками
і наді мною грянула гроза,
я розумію, чом у мого тата,
який ніколи не казав багато,
одна-єдина
капнула
сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626605
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2015
Я пи́шу, наче скачу гопака.
Це тема для пародії. Чекаю.
На інші теми версія така:
як те більмо на оці у совка,
«богемія» мене не помічає.
Відразою до [i]пошлості[/i] бере.
Та ба́йдуже. Але мені цікаво,
що буде, коли все моє старе
для молоді звучатиме на браво?
Нехай собі гуляє шантрапа.
Глухі до Ліри – Музу не почують.
У них і поні дома не ночують.
Апологети [i]бані і клопа[/i]
нехай самі собі поаплодують.
А що мені лишається тоді?
І у Одесі:[i] скука – нє рєклама.
Рубаю танки хоками [/i]Хайяма!
Коли своє, як мед по бороді,
то і чуже полюбимо так само.
А я усе отримую сповна –
і воду п'ю, і зілля не скажене,
і не міняю синє на зелене.
Звичайно, я [i]нє полная луна,[/i]
але як на якогось пацана,
хоч інколи [i]полайтє[/i] і на мене.
.............................................
Я пишу як рубаю напоказ.
Минає час. Реакції немає.
Ну що там ще заклинило у вас,
мої дотепні? Я не докучаю,
але цікаво, хто мене цей раз
[i]исподтишка[/i] таємно покусає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626187
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.12.2015
***
Войовничий козел із Донбасу
про зелені співає романси.
І у Києві їв,
і Росію доїв,
а на кіз не було йому часу.
***
Колорадо Раші безголове
все іще усвоює урок –
шкуру кольорову
рятувати знову
бігає у школу й дитсадок.
***
Як викинута жабою ікра,
еліта Раші ще качає право.
Супроти, – [i]слава![/i]
мекає, – [i]ура![/i]
хоча, – [i]на мило![/i]
кожному
пора.
***
Сите порося біля корита,
татові-тхореві завдяки,
з [i]харьою[/i] бандита
лізе у еліту
і воняє на усі боки.
***
Війни нема і мир – не до ладу.
Казкове лукомор’я з'їла Раша.
І на біду
чекаємо орду,
що доїдає шоколади наші.
***
І у Рашії армія біла
не попала на мушку [i]ігілу[/i].
Захотіла із тилу,
але
до [i]ігілу[/i]
її [i] ́аеро[/i] не долетіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625778
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.12.2015
[i]« Кому що, а курці просо»[/i]
Прислів'я
Сіяє сонце угорі.
У затінку сараю
гребеться курка у дворі
і ла́коме шукає.
Кугути й півні, де не є,
збігаються до тину.
Найбільший – ла́коме клює,
а то і їй підкине.
Гуляють півні [i]босяка,[/i]
пришпорюються шпори,
коли яка така-сяка
вискакує на гору.
А там і сідало, й гніздо.
Якщо кугут не проти,
то сокорять із рана до...
колоратурні ноти.
А півень гоголем іде,
скуба́є пір’ячко руде
і... іншу доганяє.
І поки ще до ночі – день,
нема ідилії ніде,
а в курнику – буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625572
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2015
***
Таке життя уже не по кишені,
коли на перепутті є путі,
де знову обираються не ті
сюжети і на сцені, й на арені.
Тому у цьому – [i]кращому житті[/i]
таке життя уже не по кишені.
***
Корупція і криза неминучі,
коли у владі гопники одні,
свобода і народ – у западні
і діє гасло, – [i]гоп усі до кучі.[/i]
Коли в Європу хочеться мені,
корупція і криза неминучі.
***
Надія вмирає остання.
Країна іще не [i]страна[/i],
та доїть її сарана.
Даремні – одні обіцяння.
Коли безнадія одна,
надія вмирає остання.
***
Чим ви там займаєтесь вгорі,
обрані, помазані, неждані,
мічені-назначені, незвані?
Ой, за... воювали упирі,
бо якщо мені внизу погано,
чим ви там займаєтесь вгорі?
***
Істина історії залізна,
поки є архіви не нові
і старі ідеї... [i]Селяві,[/i]
що ніколи не буває пізно.
Поки не кують по голові,
істина історії залізна.
***
Коли гріха ніякого немає,
оце і є надійне резюме.
Нема біди, коли ні реноме,
ні іміджу юрма не помічає.
Виконуймо призначення пряме,
коли гріха ніякого немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625552
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.12.2015
Пливе до берега Арго,
а тоне човник орігамі.
Покинь мене, моя туго́,
але не залишай ночами.
І ти – ілюзія моя.
На цьому березі – покута,
на іншому – ще не забута
уявою багатія.
І ти являєшся у сні,
аби судилось і мені
не сумувати за тобою
і забувати, хто я є.
І все минуле не моє
пливе у Лету за водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625278
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.12.2015
[i] Диваки прикрашають світ»[/i]
Крилата фраза
І дим, і порох, і тумани,
і маячня, і чудеса,
і недописані романи...
І я свої не дописав
у тихій радості і в горі.
Тепер іду на висоту.
І у бою, і у дозорі
я буду вічно на посту.
Ми народились диваками
і рвалися у ті бої,
де впали сотні і рої,
оточені бойовиками.
У нас були реальні мрії –
у мирній гавані причал...
Мені не снився генерал,
який розтопче всі надії.
Та ця макака не зуміє
зійти, як я, на п’єдестал.
Я був убитий в коридорі,
який дають бойовики
у підлий час memento mori…
Я залишаюсь у дозорі,
на те і є ми – козаки.
Ніхто ніде не прочитає
мої досьє: « Іду на фронт»,
хоча і так Єдиний знає,
що я і є отой народ,
який свободу захищає.
Коли палає хата скраю,
у ній згорає патріот
і не рятує ідіот,
який історії не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625275
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.12.2015
Які там опції і бали?
Записую, аби скоріш
мене любили і читали...
А що нам хочеться найбільш?
Як-небудь і про що попало...
Ну ось і маємо – на вірш.
Яка там буря із емоцій?
Ні –[i] а-я-яй![/i] Ні – [i]Боже мій![/i]
Але у вихорі подій,
коли зима уже на носі,
я тихо привітаю осінь,
а далі... й досі – не до мрій.
Яка там Ліра, поки Муза
метає бісеру рядки?
Я перелатую дірки
на блузі Робіна і Крузо...
Які мої хороші друзі
у наші штопані роки.
Яка там бісова чарчина?
І я не смикаю чуприну,
як той Мюнхаузен колись...
І заглядаючи у вись,
я ще не падаю на спину,
коли еліта каже, – [i]брись[/i]!
Немає п'ятниці у мене,
коли іду я у поля.
Нема у дами короля...
Опало жовте листя клена.
Міняє чорне на зелене
зерном засіяна рілля.
І поки ще не сіє хмара
насіння вічної трави,
мої єдині острови
далекі – пасіка і дача
і основна моя задача –
не утрачати голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625116
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.11.2015
Прости мене, мій Боже, за моє
німе, – [i]уа![/i] дитяче у колисці,
за це моє немудре житіє
у цьому світі на чужому місці.
І дякую, мій Боже, за Твої
болючі стигми на моїй голгофі.
За те, що грішні думи нічиї
вміщаєш у мої пісенні строфи.
Не осуди, що іншій дарував
дорогоцінні перли ойкумени
і не карай, що я не помічав
усі Твої вакансії для мене.
Даруй, мій Боже, людям і мені
Твоє терпіння, коване із криці,
коли морили націю ординці.
І наостанок не найтяжчі дні,
аби моє німе – [i]ау![/i] у сні
лунало не від голоду в колисці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624902
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.11.2015
– і не шукай і не жалій
що я не та яку чекав
щоденно
– напевно
я ще у тому вирі мрій
де літом висихає став
де марно марив і даремно
тебе в уяві малював
– але до мене не летів
– а ти зумій
із тих років
до мене
– летять у вирій журавлі
і ти лелекою лети
у гості
– так просто
минаючи усі світи
де є ще я на цій землі
і є ще ти
у високості
у вічно танучій імлі
– усе у Лету відійде
як наше літо золоте
чекаю
– немає
нічого кращого ніде
як із тобою цілий день
отого раю
– пам'ятаю
– ніщо нікуди не втече
– але печайкою пече
усе тече
усе минає
– із цього виру і біди
я плів усе своє життя
до тебе
– не треба
міняти волю на сади
едему свого небуття
лети за чайкою
лети
а я русалкою
завжди
на небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015
[i]« Куди піти, куди податись?..»[/i]
Вульгаризм
Дорогою чахлої осені
блукаємо разом і досі ми,
аж поки повіє зима.
Ідуть скоморохи веселими,
а іноді кращими селами,
яких у природі нема.
Не дуже замучені муками,
недоуками і науками,
чекаємо знову весни.
Ліворуч – гора неотесана.
Її обійдемо по-чесному –
невинні і не без вини.
Десь є Еверести і Індії,
і назви готелів подібні їм,
а долари не шелестять.
Немає проклятої зелені,
і ми, у собі не упевнені,
беремо гарбу напрокат.
Волами, а все таки їдемо,
а пішки – нікуди не пі́демо.
Хіба що – за обрій. Удвох!
Але і ліси захаращені
порубами, пущами, хащами...
Лишається тирса і мох.
Усі береги закудикані.
Осінні притулки замикані.
Немає подітись куди.
Податись би до окаянної
тієї гори безим’яної –
на прив’язі всі поїзди.
Порожніми бігають потяги.
Вагонами шастають протяги
і темно, куди не дивись.
Обнімемось, ніби прощаючись,
усе ще на те сподіваючись,
що будемо разом колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624518
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2015
[i]« Репортаж з петлею на шиї»[/i]
Ю. Фучик
Все починається з нуля.
І поки наша карта бита,
поліціянта-патруля
вирощуємо із бандита.
А він старається уже,
аби й собі заслуги мати.
Він знає, хто піде за грати
кого лишити в негліже,
але з чекою від гранати.
Фіксується з усіх воріт,
яка позиція у нього,
який наступний буде хід,
коли у рай піде небога.
Але попали у цейтнот.
Граната б’є по-бойовому.
То й що? Повалений народ
і хрест поставлений на ньому.
Ніхто не знає, де той БЮТ...
Не у свободи був дебют,
а сектора її не буде,
а буде ендшпіль і капут,
не повилазимо із пут,
якщо Арсени йдуть у люди.
У них розв’язана рука,
аби підняти філіжанку
і вимити сліди до ранку.
Вся партія – на простака.
Б'ють офіцери пішака,
аби не вибився у дамки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624395
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.11.2015
Коли нікуди ще не їду,
але давно уже пора,
тоді і згадую сусіду,
її, – [i]ні пуху, ні пера.[/i]
Усюди є якась халупа
і юна доля не сліпа.
Коли одна, – [i]мандрапапупа,[/i]
а дві, тоді, – [i]мандрапапа.[/i]
Це означало, – [i]будь, козаче[/i].
І досі доля береже.
Але і досі серце плаче.
Ми не побачимось уже.
І на дорогу мати скаже, –
нехай усе лихе мине
і не зурочить око враже...
І рятувало це мене.
Ніхто за мною не скучає,
не умирає – ясна річ.
Позаду татове, – [i]чекаю[/i],
а попереду вічна ніч.
А поки рано ще до втечі,
то обираю ту з доріг,
якою і раніше міг
іти за обрії – у вечір,
де зеленавий оберіг
освітлює жіночі плечі.
Указує на цю дорогу
ще вище зоряна блакить –
зеніту неповторна мить
і сьоме небо до порога.
І смужка раннього, дворога,
у надвечір'ї мерехтить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2015
[i]«Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами...»[/i]
Т. Шевченко
Думи мої, думи,
тихі та веселі,
додаєте суму,
милі пустомелі.
Наносили мулу
на мою дорогу.
Вас усі забули,
то і слава Богу.
Оминають друзі
щирі і лукаві.
Козаку у лузі
не лунає слава.
Голі і роззуті,
ранені словами,
не були почуті
рідними панами.
Не були у герці
на сторожі мови.
Полонили серце
інші людолови.
Чом би вам не стати
воїну забралом?
Може вас багато,
а манкуртів мало?
Може вас пізнають
юні українці,
поки доконають
тролі і ординці?
Ой не плачте всує,
бо повинно стати –
вас не завоює
плем'я супостата.
Наче все сказали
і не може бути,
ніби вас так мало,
щоб усе забути.
Станете у коло,
підете у люди.
То нехай ніколи
і жури не буде.
Хай лунає нині
пісня веселенька,
наче в Україні
є іще Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2015
Ми тільки-но у бучі дозріваємо.
Авторитети знані – при кермі.
І поки рядовими зависаємо,
то успіхи являються самі.
Научені високому і вічному,
ми іноді готові і на злет.
У тихому болоті прозаїчному
нема-нема – тай вирине поет.
І він іде, окрилений надією,
виконує і букву, і закон,
але неначе змитий мімікрією,
кудись линяє вищий ешелон.
І у негоду іншою потворою
повзе у чати жадібна змія,
аби зайняти нашу територію
у цьому осередку житія.
І як у тому капищі язичному,
занозою усьому українському
оклигує сугестія пітьми.
Колона п’ята замовляє музику,
і у болоті квакає на суржику
велика жаба успіху юрми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624062
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2015
Ще прибирає осінь самобранку
і роздає останню благодать.
Із рукава її аж до світанку
у білий вирій лебеді летять.
Іще знімає вишиту хустину,
зачісує кучерики руді,
і завдає багети і холстину
з палітрою на плечики худі.
Малює гаю посивілі брови,
і ягоди, і польову ясу,
зорю на сході, сонце вечорове...
І запинає у фату тернову
хмариннями розпущену косу.
Бо люди-робінгуди ще воюють
і гинуть донкіхоти у бою
за волю і за націю свою,
не вірячи, що їх уже не буде
у цьому божевільному краю.
І юне перелітне покоління –
досвітні неокрилені птахи́ –
байдуже од огуди і нудьги,
курликає у небеса осінні
свої жалі і немічні страхи́.
І одинока пам'ять залишає
усе ще не закінчені бої
і на сторожі сотні і рої...
І не одна надія відлітає
ключами мрій із вирію до раю –
у танучі за обрієм краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623929
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2015
[i]« Я не поет, а репортер
невидимого фронту»[/i]
Автоафоризм
Іду не на ви, але явно за вами.
Та [i]не доганяю,[/i] буває, усіх.
Я теж забавляюся інде словами,
та друзі прощають цей праведний гріх.
Коли я сміюся, ніхто не заплаче,
пожу́рю, буває, та не [i]наобум,[/i]
і не обіцяю, що я не побачу
оте, що не лізе тверезим на ум.
І дама винова, і піка, і чирва –
уся космогонія в карті одній.
У плетиві слів, де до істини – прірва,
буває й п'янієш, та хміль той пісний.
Трюізмами бемкає mori memento,
і зле суєслів'я – ні, – [i]бе[/i] і ні, – [i]ме[/i]...
І не ображає мовчання німе...
Лечу по орбіті малої комети,
горю метеором. Радійте, поети –
таке репортерське моє резюме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623841
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 25.11.2015
О, [i]матінко мія,[/i]
Надія
поета.
Сіяють планети
і буде парад
у гавані Лети,
на пристані Мрії
палає сузір'я
далеких Плеяд.
Моя Аеліта
зорею літає.
У бабине літо
її зорепад,
буває, вітає,
освітлює сад.
А я у минуле
усе заглядаю.
А раптом почула!
Усяке буває...
Їй зоряні квіти
несе листопад.
Сіяють Плеяди,
блукають монади:
Ілея? Лілея?
Надія? Мана...
Жовтіють алеї,
освистує вітер
чужої еліти
нові імена.
Іду я за нею
по білому світу.
І небо повите
у білу габу.
Міняються ролі,
зникає табу.
Рокована доля
у цьому саду.
У іншому полі,
у іншому світі
моїй Аеліті
весну украду.
Нехай засинає,
якої немає...
І буде зорею
тією
Марися.
Даремно молився
на долю-судьбу.
Або до своєї
зорі не літаю,
або народився
у іншу добу,
або не буває
зорі однієї.
Лелію Лілею,
а маю журбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
***
Не буде у нації Віче і Ради,
коли обираємо харю таку,
якою по пиці дають пацюку.
Але і таланти не підуть у владу,
де місце саперу,
а не вояку.
***
І уряд нібито на місці,
і ворог ніби не рідня,
а ми ординці – наодинці,
по мікрофону – українці,
у кулуарах – кацапня.
***
Як не є, а буде еСеСеР
не у цьому, то у тому місті,
де голосували пацифісти.
І усі радіємо тепер.
Київ завойовує боксер,
а Москву аж два баскетболісти.
***
Немає щастя – бути на краю
за ідеали хибні і облудні.
Але коли за націю свою
всі ладні захищатись у бою,
то лише ліві стали миролюбні.
***
Не для того гинули найкращі,
не чужі, а наші вояки.
І не агітуйте навпаки.
Істина у тому, що у Раші
укри не воюють. Урки ваші –
і злодії, і бойовики.
***
А «наші» малюють велике майбутнє –
той самий за обріями комунізм:
оброки, офшори, дешеву валюту,
воєнні аврали і Рашію взуту,
себе – олігарха, Європу – без віз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623613
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.11.2015
[i]«Заворожи мені, волхве»[/i]
Т. Шевченко
У вояка на летови́щі
нема правиці і ноги.
Немає як летіти вище.
Не напророчили боги.
А він у долі інше просить:
– [i]не дай упасти, допусти
додому дотягнути босим,
або на спині доповзти.[/i]
А він і віршувати вміє,
але писати не з руки,
що проклинає він Росію
на всі немислимі віки.
А він співає про калину,
аби дійшло і до дідів,
що він за вільну Україну
як всі поети всіх часів:
– [i]заворожи мені, Пегасе,
мої минаючі літа,
аби не гаснули до часу
надії, мрії і мета.
Напророкуй мені дорогу
у переселені світи.
Але реально, ну, їй-Богу,
іще не хочеться іти.[/i]
Є меркантильні інтереси.
Лягає карта. Стюардеси –
чи усміхаються, чи ні,
але лишаються на серці
чуприни наші, оселедці –
делікатеси на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623350
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.11.2015
[i]« Як закалялася сталь»[/i]
М. Островський
***
Кацапія закалює штани
і галіфе підв'язує міцніше.
Закаляна – вона усе [i]русіша,[/i]
найправославніша, попами найсвітліша...
Та чучело у рясу одягни,
а буде від опудала не більше.
***
Освіта хама у палаці – мати,
а уніформа – лапті й галіфе
у казематі аутодафе,
де і царі уміли катувати,
ікрою [i]посоливши[/i] канапе...
Романови такі ж аристократи,
як нині Путя і те-де, й те-пе.
***
Історію при[i]думує[/i] Росія.
У вищій школі і в середній теж
учені ідіоти і злодії
несуть ідеологію месії,
та і у Думі не буває меж
у виборі на незаконні дії.
***
Яка біда – мої сусіди,
які міняють до обіду
на той іудиний п'ятак
моє добро, свої літа...
І ради цього п'ятака
гидка вечірня бідняка.
***
Немає гіркіше напою,
як проповіді фарисея,
вербованого Москвою.
А свого не маючи глею,
миряни, тупі головою,
до правди – оглухли душею.
***
Ой не минає безум'я козла,
велич кацапії, неміч хохла...
Карикатура [i]єдиного краю[/i] –
Раша Велика і Раша Мала.
Тільки майбутня історія знає:
правонаступник імперії зла –
все завидюще Росії – конає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623322
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.11.2015
Антисердечна аритмія
нагадує урочу мить,
коли і тіло оніміє.
Зніяковіла пам'ять ниє.
Душа це чує і болить.
Зоріє.
Місяця немає
і сутеніє за вікном.
Світає!
...Поки не смеркає.
Полями вітер пролітає
і сіє вруна за селом.
[i]Заурожа́їлось. Дощіє –[/i]
іде і лиє
по росі.
Кочують хмари як отари.
Б’є шумовиння у литаври.
Відлунює на ноті сі
струна живучої гітари.
Життя минає в унісон
погоді. Нічого чекати.
Зринають постаті і дати,
як тільки-що – хороший сон,
який не можу пригадати.
Чи то були учителі?
А може новосели раю?
На гущі дощовій гадаю,
кого лишаю на землі,
кого у вирії чекаю.
І уповаю
на Отця.
І уві сні усе літаю.
І не чекає молодця
чиєсь осіннє, –[i] баю-баю..[/i].
Моя ідилія минає,
але триває до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623175
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2015
[i]« Все хорошо, прекрасная маркиза»[/i]
А la Paris...
Аналізую. Думаю-гадаю,
чи я сліпий, чи нація така?
Змієголове Пу її єднає.
Солодке Пе їй миру обіцяє.
Маркіза рада – має п'ятака.
[i]– Нема альтернативи шоколаду, –[/i]
цитую те, що бачить і сліпе.
Іде війна і боротьба за владу.
Тріумвірат із гоцманів – ЧаПе,
але – о’кей! Маркіза дуже рада.
Б'ють батареї. Ось і по війні.
Панує мир і троєсота тиша.
Росія заробляє на пені
і перемога падає в ціні.
А Україна [i]ще ...жива і дише![/i]
Оббріхує її сатанаїл,
іслам альтернативою лякає.
Атаки є, але немає тіл.
Салют Європі – Рашія-Ігіл...
Є інтереси, доказу немає.
Євросоюзу вибору нема
і Пу-головок має ще надію –
утікачів без візи порідіє...
На п'яти наступає що? Зима.
А що маркіза? Тишею радіє.
А що їй? Усмиряємо Донбас,
лівіє коаліція потроху,
за неї все ще голосують лохи...
Електрику міняємо на газ
і буде економія по торфу.
[i]Що маємо, те маємо.[/i].. О'кей!
Корупція і кругова порука,
у меріях – ті самі гепи-дуки,
данайські коні фірми com.ua,
з подачі зека – уряду жокей,
із рук маркізи – судії і щуки.
Переобрали все на ч[i]орнейшо.[/i]
Багато влади і уся у жмені.
Свобода, грубо кажучи, [i]до фєні.[/i]
Комісії працюють «хорошо»
і буде другий термін у кишені.
Получиш дулю, як не голосуй.
Комісії і голови – приватні,
а далі все лягає як по карті:
тарифи і субсидії рахуй,
діли кредити і володарюй –
голотою найлегше керувати.
А хата то палає, то горить.
Ідуть конвої Раші на огниво.
Пакується украдене і ...гидь.
Пожежі заливає сива злива.
Линяє жовте, си́ніє блакить.
І червоніє що? Альтернатива.
.........................................
А як маркіза? Чадіє, сопе,
але займає місце у купе
за візою утраченого раю.
Усе тупе – намазуй канапе.
Ногами голосуємо за Пе
і варіанту іншого немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2015
Н́іде дівати Росії мільйони.
Вічно голодні її вояки
знову готують свої батальйони
на українські полки.
Ваші воєнні сірійські гастролі
завуальовують міру біди.
Випробуваннями сили і волі
суне іго орди.
Ваші конвої і п’яті колони –
в душах – клеймо, і на оці – більмо.
Нас небагато? За нами мільйони.
Ми вистоїмо.
Не покорчуєте наше коріння.
Божа покара за все настає:
і за розп’яте твоє покоління,
і за моє.
Я у Європу, до себе, додому,
до Аеліти в моєму саду.
Перемагаючи горе і втому,
я іду.
Маю і волю, і віру, і право.
Чуєте віщий удар булави?
А не почуєте, йду Святославом
на ви.
Я не один. Є і воїн у полі,
і поводир. і вожді між людьми.
І переможемо вражу сваволю –
ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621260
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.11.2015
[i]« Я памятник себе воздвиг нерукотворный…»[/i]
О. Пушкин
Що Пу – це не Пушкін, а Каїн,
і чукча Якутії знає,
і дикий тунгус, і калмик,
і кожен укроп курултаю,
і чукчі, й буряти Алтаю,
і [i]сущий у Раші язик[/i].
Стратегія й тактика гада
відомі Оланду, Асаду,
Обамі, Анжелі й те-де.
І мури нового Китаю
охоплюють Рашію скраю...
А Пу у Європу іде.
Там [i]Ле Пен[/i]елопа чекає
і ніжно, [i]месьє[/i], називає.
То як не іти напролом,
не бути її самураєм,
і Юлієм Цезарем Гаєм,
і олександрійським стовпом?
Було водолазом, пілотом
і Пушкіним бути не проти...
Воно і Батий, і Тимур!
І лаври Отелло-Аттіли
уже прикладає до тіла,
а там і Парижу – ажур.
Але на путі – Україна,
татари, донецька руїна,
єдина у світі стіна,
зросійщена наполовину,
що не піддається на спину,
але й не здається вона
скаженому наполеону
адольфу, месії-масону
у ході гібриду війни...
Ромеї, русини, ІГІЛи
вилизують сатанаїлу
закаляні в бійні штани.
Одні катаклізми у світі,
одні парадокси у свиті
норманського генія зла.
Не віють у Рашу [i]містралі,[/i]
зате на Уралі й Аралі
є ядерна [i]бімба – Ла-ла.[/i]
Араби, Європа і Штати
не можуть його упіймати
і спекатись іга орди.
Бо те, що потрібно судити
або у біде намочити,
вилазить сухим із води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621224
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.11.2015
***
Героям лихої години
ще буде прозріння пора.
На сході зоріє світлина,
на заході кане зоря
сльозою малої дитини
за обрії й сині моря.
***
Усе існує, поки пам'ятає
випробування, Божу благодать
і неминучі істини понять:
даремного нічого не буває,
ніщо не мучить, як душі немає,
живемо, поки мозолі болять.
***
І внизу, і на горі
всі хороші, неповторні –
і даючі хабарі,
і беручі лікарі,
і високі душі чорні –
як у демона зорі.
***
Удачу небо подарує,
якщо низинами іти
до зоряної висоти.
Земля у неба одесную
на кожну дію реагує
у іпостасі доброти.
***
Є устави у монастиря,
є пряма і є своя дорога,
є путі у прірву і до Бога.
Кожного веде своя зоря
від поразки і до перемоги.
***
Можна жити, поки мани-мани
шелестять у сейфі крадія,
про якого пишуться романи
не поета, а зорі екрану –
депутата і багатія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621078
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.11.2015
[i] « ...то потухне, то погасне»[/i]
Загадка
Яку не обирай дорогу,
а доля все одно одна.
Проснувся рано, – [i]слава Богу![/i]
А ні – то де її вина?
Усе журбою даленіє
на роздоріжжі суєти
і запорошує світи,
аж поки чорне побіліє.
Жовтіє в'януче зело
і укриває листопадом
усе, що ніби й не було
перед буянням і парадом.
Буває, що іде у сни.
Але ніколи не буває
у неї злої чужини,
аж поки рідне покусає.
Тоді не мила і вона.
На небо марно сподіватись,
і поки сниться ще весна,
не поспішаю просинатись.
Буяє літо затяжне,
і осінь пізня, і дочасна
здається не така нещасна...
Але очікує мене
не так веселе, як сумне
усе, що тліє, а не гасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2015
Не докучай мені своїм
[i]інакоблудієм [/i]у слові,
що заважає рідній мові.
А ось послухай, що за цим
є у сусіди наготові.
На всіх околицях землі
чекають нари супостата.
Але керують у Кремлі,
а на Канарах і Малі –
інтернаціональна п'ята.
Пішла Росія по руках.
[i]Самодержавіє[/i] – надвоє,
колонії – у пух і прах,
герої діють у казках,
а у реалії – ізгої.
Ідуть її богатирі
у три кінці периферії.
На роздоріжжі – упирі.
Шаманять ідоли Росії,
юродствують її царі.
Людмил кидають Чорномори
і піонерами – в Артек!
У Чуді править Чук і Гек,
а у [i]екзилії[/i] – потвори,
а у Тмутаракані – зек.
А Україна копіює
її «еліту золоту»
і іржавіє на ходу,
а Юда знай собі торгує,
задовольняючи орду.
Народ базікає «родною»
та ще й висміює хохла,
що під орудою новою
усе випалює до тла
і залишає купи гною.
Все [i]неугодіє[/i] – за тин.
І випасається еліта
у всесоюзному кориті,
а у хаосі павутин –
інопланетні троглодити.
Гартує Азія слов'ян
і репетирує голготу
їй неугодного народу.
Іде на Біблію Коран,
іслам заковтує мирян,
і мало слави ідіоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617916
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 02.11.2015
І у мене не усі удома,
і у добре вижаті літа
оволодіває не утома,
а мені ще досі невідома
найневірогідніша мета.
Як не є, а рано засинати.
Поки не посію на жнива,
буду у кімвали калатати.
І нехай крім того біля хати
жебоніє пасіка жива.
Це не те, що солов'ї і жаби
рано і у літні вечори.
Іншої уже немає зваби,
то чекаю рясту і кульбаби
іншої солодкої пори.
На мої рої нема спокуси
у сусіди чи у вояка.
Ну, хіба оказія яка.
І ні оси, ані римські гуси
не тривожать серце козака.
І не оминає Чураївна.
Одиниці є і між зеро.
Багатію на її добро,
як душі торкається наївне,
опоетизоване перо.
А тоді і я не отупію
і утілю найсолодшу мрію
із усіх позачергових мрій.
Оживуть сонети і сонати,
доки буде музика звучати
у моєму вулику надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2015
Зворушує, чахне і тане
усе, що чарує здаля –
жовтаво-рожево-багряне,
аж поки зима не нагряне
і білою стане земля.
Уляжеться ковдрою саду
обтріпане листя, трава...
Поменшає диму і чаду.
Залишиться літо позаду
і осінь утратить права.
І хуга повіє полями,
лісами піде буревій,
збере у торбину тумани
і буде висіти над нами
копійкою місяць новий.
І зорями жовтень убуде,
і скине тогу листопад.
За носа хапатиме грудень.
Покотяться ночі у будень.
Подовшає сон у солдат.
На заході з'їдуться сім'ї,
на сході оклигне народ –
котурни замінить на рівні.
Забігають рідкісні півні
із льоху в чужий околот.
Нові караули й санбати
обніме безсоння ночей,
і зійде полуда з очей.
І чота небесної варти
рожевою мрією ватри
зігріє надії людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2015
***
Нема пророка у вітчизни,
то так і буде.
Але знай:
коли не радує колишнє,
то до його огуди
й тризни
майбутнє
не веде
у рай.
***
Що все пропало, – це не так.
У серці кожного – Спартак
і не загине за п’ятак
і незалежна,
й самостійна
моя країна –
Україна.
***
Не зраджує Ісуса Юда,
коли кусає у щоку.
Ще уповають «добрі люди», –
[i]за першою і друга буде[/i]
бодай на їхньому
віку.
***
Чого пускати слину?
Ти ласий до жінок?
Нормально.
Ти людина.
А не боїшся кпини,
записуй
цей
урок.
***
Іржа́віють осіріси й ізіди,
укриті порцеляновим плащем...
Очікує у черзі Немезіда,
коли паде її каріатида
лицем в калюжу
проливним
дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617616
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.11.2015
Себе самого переміг
і не чекаю нагороди,
одпочиваючи без ніг,
коли оброблені городи.
Мої осінні врожаї –
Ярилу жертвенне кадило.
Із ними всі мої бої...
Що посадив, те й уродило.
І не чекаю калача.
Усе моє – моя омана:
у полі – гони сівача
і на папері – графомана.
Оце і є моя війна,
аби намуляти коліна.
І на городі – сушина,
і у природі мокне сіно.
Не житіє, а суєта,
де на сторожі урожаю
один Сізіф відпочиває.
Але досягнута мета.
Є перемога! Та не та,
яка на Пірра ще чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616047
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.10.2015
***
І дар, і кара заодно –
сім кольорів одної гами...
Феміда – іншими словами.
Її закони доміно
міняти кожному дано,
але вона рулює нами.
***
Жирують люди у Європі
і у Парижі – на боку.
Немає візи і, – [i]ку-ку:[/i]
ні у Італію – укропу,
ні у Америку – совку.
***
Усі ми – люди, загалом – нізвідки
і вибрані, і обрані у клітку,
і неугодні часу і собі,
коли купуємо майбутніх свідків
своїй жадобі, славі і ганьбі.
***
Не буде Крез просити край дороги
на хліб і сіль, а обдере убогих
і яхтою в Європу попливе.
Його офшори – діло не нове.
Хто звик говіти на широку ногу,
не кається, що вбивцею живе.
***
Латають економіку до дірки.
Не вистачає злості на вождів
і їх банкірів, що мою копійку
собі у ренту, у свою копилку
помножили у тисячі разів.
***
Усе тече, усе минає.
І забуває патріот,
що він не те, що ідіот,
але історії не знає, –
[i]як революція конає
і як подякує народ.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615928
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.10.2015
***
Старе не милує нового.
Нове суворе до старого...
Йому не застує сльоза,
що виїдає не роса,
а очі неука сліпого.
***
Коли і вороги чіпляють бирку,
і любі друзі лають під копірку,
і Юда, поціновуючи мовчки,
напевне захлинається од жовчі,
то хрюкни хоч, коли даєш оцінку.
***
Немає часу говорити всує,
чого не вірить істині Хома.
Чому таємно бестія лютує?
А от коли глухонімий не чує,
то й галасу ніякого нема.
***
Не ангели – гої із глини,
але не таке вже й ніщо
у розрізі до пуповини.
Ви міряли пульс
у дитини,
ображеної ні за що?
***
І мені уже далеко до святих,
і надіюсь не на м’язи і рамена.
Я не кажу, що важкі мої знамена,
але і не опускаюся до тих,
що ніколи не піднімуться
до мене.
***
Мінятися на часі, а наразі
у дудочку хоча би затруби –
і на утіху влади і юрби
у кожній
незалежній іпостасі
були і залишаються
раби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615660
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.10.2015
О! Як не полюбили нас рашисти...
Ще більше, ніж любили комуністи,
коли їх не кидали у баки.
Ще ліпше, аніж нація ворожа,
якій уже ніщо не допоможе –
ні маячня, ні путінські вовки.
Життя іде, агонія минає.
І може, не [i]тоді аж,[/i] а раніш
поїде потяг Токіо-Париж,
і у Сибірі Рашу доконає
японське хоку мовою Китаю –
до океану український вірш.
Ударимо піснями і набатом.
Пошлемо і її, любиму, матом,
аби і зрозуміло, і дійшло,
що гадину загнали у кубло,
і у Росії можна люструвати
і націю, і партію [i]хелло.[/i]
І не поїдуть [i]соті[/i] ешелони,
не будуть висилатися мільйони
із Єврозони в Азію. Ця мить
їй нагадає зону до Вілюйська,
де азимутом висланого вуйка
і Дума по етапу побіжить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615651
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 24.10.2015
[i]« …светлые года,
в лужах голубых – стекляшки льда.
…не повторяется такое никогда.»[/i]
Із пісні дитинства
Усе ще сняться ті, яких нема,
але були, як нерозлучні друзі.
Вибілює-викошує зима.
Уже й Союз у пам'яті – пітьма,
а ми і досі – ч́ота у союзі.
Самодіяльні, мідні, духові
на три октави видувають гами.
І раді нерозлийводи так само,
як це було, коли ми візаві
із Лірою сурмили вечорами.
Веде труба і тягне баритон
мелодію навіяного вальсу.
Удари барабана й контрабасу,
альти із тенора́ми в унісон
Валєріка, Булата, Пєті, Васі...
І промовляє кожного ім’я,
яке у нас посіяне насіння.
Але не вимре нація моя.
І повертає [i]на круги своя[/i]
на Заході обрубане коріння.
Маестро диригує уві сні.
І як же не проснутися мені
у колі генерації нової?
Усі ліричні і усі герої,
націлені на бойові пісні,
зачаті відшумілою війною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615532
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 23.10.2015
І як, і де воно береться,
ніхто не знає, а сміється,
що є ще дурень і поет,
який записує сонет.
У кожному жага буяє,
коли води не вистачає.
А як на мене – це біда:
огонь, повітря і вода.
Та я оказій не боюся,
коли поезії нап'юся.
Але, буває, на біду
води живої не найду.
Аби нікого не просити
і полум'я жаги гасити,
то я поезію свою
палю огнем і воду п'ю.
Кажіть, –[i] такого не буває.
Вона пече, а не палає.[/i]
А я за те її люблю,
що як сміюсь, то сльози ллю.
Як древні ті, що ся сміяли,
коли і їх як лико драли.
Як той поет, що на біду
собі придумав молоду.
Але біда – моя сусідка.
І пригадається нізвідки
[i]причинна, відьма і сліпа...
Ян Гус і неофіти [/i]зрідка,
а особливо та [i]сирітка,
що пообідає в попа.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615473
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.10.2015
***
Охаяна увагою сусідка
готує новороса на парад.
Віщає доморощений базіка,
які у Раші геніальні лики
і заодно готує напрокат
сучасну драму Лесі Українки –
відомий, її імені, театр.
***
Не феніта – а ля комедія,
не трагедія – марна слава.
Вередує душа лукава
і хихоче весела бестія:
бутафорія – не поезія
і поезія – не вистава.
***
Життя – театр. Не одягти
усіх на ролі куртуазні.
Усі однакові у лазні.
А у житті є три сорти –
актори, клоуни і блазні.
***
Шоу. Тіні. Силуети
ню. Паяц – Наполеон.
Вишивають еполети
генерали оперети:
Яня, Азя ...і Кобзон.
***
Проявили себе росіяни.
Особливо круті шансоньє
і заслужені пики екрану –
баскервілі, коти, дартаньяни
показали обличчя своє.
***
І Путя грає житіє,
і наминає, і жує...
Але коли чуже ковтає,
Іуда ролі не міняє.
І оковитої не п'є,
і сало кров’ю заїдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615308
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.10.2015
Уповаємо на гідність,
поки небо б’є набат.
Поки буде зорепад,
заглядаємо у вічність,
оглядаючись назад.
Забувати – наша риса.
Ризи, риги і оплот –
їх наплодилось до біса.
І у «Батьківщині» – криза,
і «Свобода» – не народ.
Демократія у дії.
Всі достойні общака.
В Яці місія така –
доживемо до субсидій
на останнього совка.
Все зрівняємо до пенсій
недолугих і калік.
Укорочуємо вік.
І з кишені преференцій
буде жити чоловік.
А вони – вожді, і боси,
і злодії заодно
об’єгорять малороса,
бо у плані Барбароса
у Європу є вікно.
Олексійович ще меле.
Шоколадія росте.
Житіє таке веселе!
[i]«Україна ще не вмерла...»[/i]
Але мова не за те.
А про те, що є незгодні.
І усі, що їх достойні,
почекаємо едем.
Ну, а Богу неугодні –
революції і бойні
на чолі з новим вождем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615211
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2015
[i]« Корсети, плахти, шаль, вуаль –
було, колись, було...»[/i]
Із пісні
Аби повчати і учити,
як то укоськати сусід,
була і є радянська свита,
соцреалізм – картина бід
або – колоратурне сито.
Воно й лишається у Раші.
Перейняла лиха душа –
правонаступниця чужа
усе і наше, і не наше,
і па-де-де, і антраша.
Їм Україна – не французи.
А як же! Служимо орді
і помагаємо Союзу...
Забули Англію і Юза...
Але питається тоді,
чого плюєте на кордоні?
Чого радієте, совки,
і потираєте долоні?
Рублі, авоськи і болоньї
уже не вернуться таки.
Але рядами поріділий,
себе показує у ділі
не тільки пролетаріат,
але і недорусофіли –
пани жидо́ве типу ґафт.
Безрукови дійшли до ручки.
Озлоблені боярські штучки
і наш купований бомонд:
кобзони, лораки, сердючки,
які «воюють» за народ.
На що уже афганські духи,
а й ті усвоїли урок.
Закрийте рота на замок!
Азіро-яникові шлюхи
не заробили на пайок.
За що воюєте, гонимі
і небесами, і людьми?
І на Русі немає Риму,
і на Дону – яса пітьми.
Чого біснуєтеся, гади
і ретрогради із руїн?
«Чай, не катюши» – ваші «гради»
і наший Київ – не Берлін?
Ачей не чуєте, убогі
душею підлого совка,
що наша доля не така?
Війна уріже ваші роги,
і на шляху до перемоги
вона ще вріже гопака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2015
[i]« Україна боїться роздратувати Путіна?»[/i]
Із Інтернету
У нього хобі – Азія, ІГІЛ
і стопудове алібі – дебіл.
І як його розумному навчити,
куди послати і кого просити
загальмувати двоєлике зло,
яке в миру співзвучне – Отелл́о?
Уже очолив Русь на Україні,
а в Україну лізе і донині.
Його ідіотизм не по кишені,
але дуріє, наче то на сцені.
А я його лишаю, як було.
І доконає Деза Отелл́о.
Займають обіруч маріонетки
вакансії на ролі головні –
змієголове чучело Чечні
і тіньове опудало Ахметки.
Уміють воювати за бабло
і копії, і пики Отелл́о.
Парафія кирила-суєслова
ще величає демона зорі.
Але усе, що тліє на горі,
огріє багряницею Покрова.
Ударить і у хвіст, і під крило
не еНеЛО, а Рашу Отелл́о.
І я з цієї теми не злізаю,
аж поки це безлике помело
не вимете освячене зело.
Не лише я на біса зуба маю,
і не міняю стилос на стило.
Хай Азія виховує хелло.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613298
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.10.2015
Ще тліє літепло. Одначе,
оберігаючи себе,
то усміхається, то плаче
осіннє небо голубе.
Оперезали сиві хмари
учора сяючий зеніт –
несуть руно своє отари
у далину десятиліть,
де і немає, і не буде,
як це буває восени,
отої візії весни,
яку уже чекають люди,
і омофор Її усюди
укриє віхолу війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613278
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.10.2015
Ой кумедна ойкумена,
розпорошена у прах,
Наїжачені знамена,
конвоїри на часах.
Зоологія убога:
ікла, ратиці і роги,
оєвроплені козли,
окремлячені осли,
двоєрилі, лапоногі
і химери, і орли,
осоружні і вельможні,
і валети, й королі
і правителі безбожні
із Кирилом на чолі.
Яничари озвірілі,
неотесані совки,
снайпери́ і каноніри,
особачені царьки,
насобачені убивці
на війну і на чуму,
і нічні вовки, і вівці,
і злодії у Криму.
Кандидати у бандити
і на іншу підлу роль,
і на шухері – еліта,
клоунада і король,
популярний у народі
охуин* і карапуз.
І не дама, і не туз
у тасованій колоді
на панелі. А на споді
все це – рашеський союз.
* – з монгольського плакату на честь Путіна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613118
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.10.2015
Триває осінь, мряки і тумани,
короткі дні і сутінки нічні.
І як ігнорувати цю оману,
що надихає на сумні пісні?
Он [i]зелен клен[/i] торкає позолота,
палають горобиною кущі.
Нема дощу і є палка охота,
аби у гості ринули дощі.
Пішли красноголовці і опеньки.
Гудуть ліси без міношукачів.
І баба літо йде на посиденьки
у колі одиноких вечорів.
І людям є про що поговорити.
Політика і осінь – на слуху.
І вуха нашорошені сердито,
і вермішель навішують лоху.
Воєнні перемовини у дії
і руки потягнулись до сокир.
Міняється погода і надії:
на літо – осінь і війна – на мир.
А що дає це пізнє суголосся
у мелодрамі літа і війни?
Минає осінь і зима на носі,
і не оберігають полини.
Зело лікує опіки і рани.
Небесна варта п'є молочну ніч.
Єднаються поети і селяни,
описуючи біди віч-на-віч.
Лани убогі ожили ріллею,
і сіються багаті врожаї
на поетичні ниви нічиї.
Верлібрами дописую есеї,
як за межею осені цієї
летять у вирій опуси мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2015
Умліває вся планета,
торопіє білий світ.
Одягає еполети
карла Раші у похід.
Надоїли малороси,
надокучила Чечня.
У Америки під носом
починається різня.
Ублажає апетити,
мочить Сірію й Ігіл.
Чує Сербія бандита, –
викапенний гомофіл.
І заходять азіати
українцеві у тил.
Їм нема куди дівати
накопичений тротил.
Атакує цілі мирні
авіація кремля.
Жандармерія – на цирлі,
Кацапетіє Земля.
Заговіли канібали,
дегустатори лайна.
Олігарха й генерала
вигодовує війна.
Інвазія йде із Дону.
Новороси – у вогні.
На чолі армагедону
їде Путя на коні.
Доля іншої горили
не нагадує йому,
що і карлі у екзилі
є вже яма у Криму.
Перевтілюються звірі
бутафорії тюрми
і есбешнуті азіри
визирають із пітьми..
Миротворці із руїни
у масштабі України –
яничари – відгули.
І на мапі світу нині
соловіють у гордині
двоємислячі орли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612280
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.10.2015
Упряжка осені і літа
не поспішає за саньми,
та ранками уже помітна
поява пішої зими.
У позолоті крони клена
узори інею горять.
І сонне сонце п'є зелене
й багряне полум'я багать.
Перефарбована алея
очікує меча Арея
за визиваючу красу.
І сумно заглядає вітер
у очі бабиного літа,
готові на скупу сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612277
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2015
Що таке назавжд́и і ніколи,
нагадає хвилина остання,
ностальгія за друзями школи
і утрачене перше кохання.
Ну здавалося б, що там такого
ті скупі пастушкові гостинці,
як шкуринка окрайця черствого
у дитячій заплічній торбинці?
І чого воно нині зринає,
як невигасле полум'я свічки?
Вже і сміху їх не пам'ятаю.
Лиш комічні гримаси і клички.
Лише очі закрию з утоми
і стають біля мене на варту
[i]льодяки, палії, буєломи[/i]
і фантоми козацького гарту.
Лише тіні, а друзів немає,
і прогнози, й діагнози точні,
і єдине, що оберігає –
це побачення наші заочні.
І у ночі осінні, буває,
залунає її голосочок,
наче доля мені посилає
три сигнали дефісів і точок.
Недочитана азбука Морзе.
Перекреслені погляди-чати,
наче й досі гартують морози
юні роки мої розіп'яті.
І минуле гортає забуті
таємниці лукавої ночі.
Та утрачене не повернути,
не змінити малюнки урочі.
І дитячі побачення марні,
наче зайчики – очі-люстерця
під ялиною біля лікарні,
що згоріли у пам'яті серця.
А сіромі зоріють до ранку,
поки осінь сіріє на ґанку
і чекає відсотки за мито.
Поки лихо ще дихає тихо
і єдина буває утіха -
повернути забуте у літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2015
Я із бурлак, але не із рабів.
Умію виживати, як усюди
ще виживають пересічні люди,
ґаруючи на власному горбі.
За це мене не люблять буржуї,
що сунуть рило у моє корито.
Але і я не можу їх любити,
як і діди, і прадіди мої.
Пульсують гени кріпака і пана.
Ятрить у підсвідомості жага –
узяти шаблю проти батога
і самопала проти ятагана.
У дикім полі вижати жита
і прилучити орія до плуга,
і козаками йти Великим Лугом,
де оживає воля золота.
Аби уже ні ляхи, ні ординці
її не садовили на кілок
і не палили у биках кісток
моїх дідів, утятих поодинці.
Аби ніяка унія чужа
не толочила більше мого роду
ні іменем радянського народу,
ні вояжами, де ще є межа.
Де є увіковічена границя
моїй державі у моїй душі,
моїй землі, що орють лемеші
з меча і шаблі кованої криці.
Я із бурлак, що трудяться щодня.
І хай мене цурається рідня,
що кровно полигалася з ордою.
Я ще у поле виведу коня,
коли осатаніла кацапня
заллється нею про́литою кров'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2015
Кортить погратися у жмурки.
І як на разі, є із ким.
Чи то зі смертю – для науки,
чи із Донбасом бойовим.
Орда у розпалі байраму
у ризи одягає Крим.
Кирило сурами Корану
охрещує четвертий Рим.
У летаргії літургії
куняє православний світ.
І переписує Росія
комуністичний заповіт.
У [i]яників [/i]ще тліють німби.
У коаліції – дует.
Рецепти ядерної [i]бімби[/i]
готує екзо-комітет.
І очманілі малороси
стають у чергу до яси.
У влади – вибори на носі
і продають себе Носи.
На мир «Свободу» проміняли
і «Батьківщину» оплювали.
Та знають [i]сучії сини[/i]:
немає миру у народу.
З лукавим будь-яка угода
веде дорогами війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610252
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.09.2015
Докучає Муза – йду у маси,
опадаю до колін жінок,
на яких не ласі ловеласи
із моїх порожніх сторінок.
На пусте не трачу ні хвилини.
І один упораюсь за всіх –
бути вірним другом у людини
і на себе взяти єйний гріх.
А моя така, що знаю точно –
я для неї як гіркий полин,
і до Ліри бігаю заочно,
а не заглядаю через тин.
Але нині певно що не можна
незалежно вийти на Майдан
і устами вольними неложно
заявити, – [i]я тобі не кожна,
що себе міняє на роман.[/i]
О мої аматорки кохані,
я уже закочую штани
і готовий хоч у полини.
Та мої потенції погані.
Не беруть ніде моїх романів,
надто завіршовані вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608432
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.09.2015
***
І в поета терпець увірветься,
коли вірші, неначе вода,
і немає науки для серця.
Та за кількістю дещо прорветься,
що за якістю варте труда.
***
Немає надії на промисел Бога
і маємо відповідати
за невиконання обов’язку свого.
Якщо залишають у полі одного,
то як йому не воювати?
***
Є лицарі духу(між нами)
і кожен, буває, і сам
виказує почесті дамі,
плюючи на іншу мадам.
***
Легко навчитись мелодії літа.
Важко із осені вигаслих літ
штучними перлами юних мудріти.
Зброя поета – це думки політ.
Мова поезії щира й відкрита.
Мова богеми – зашорений світ.
***
Я не визискую русизмів,
що пристають до язика,
та не люблю українізмів
з акцентом бравого совка.
***
Нема падіння,
то й немає злету
у недосяжне небо голубе.
І як нема кубіти і кебети,
аби любити у собі поета,
то ради чого мучити себе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608385
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.09.2015
Немає лиха, як біди немає.
І туга не минає у журбі.
І мало що усім надокучає,
як ми надоїдаємо собі.
Самі себе віншуємо панами.
І маємо немало у сумі.
Та мало хто знущається над нами,
як ми себе мордуємо самі.
Ніхто себе не бачить і не чує,
коли ми до зупинки біжимо.
Але ніхто так нами не гидує,
коли таке як ми бере кермо.
Буває зо два метри не добігли,
а двері – [i]опа![/i] І, – [i]бувай, мужик.[/i]
На те і є ще люди–дрозофіли,
аби усі дивилися на них.
І лаємо, і ліземо у владу,
і продаємо націю свою.
Самі собі ще не даємо раду,
а хочемо утримати сім’ю.
І якось так воно усе буває,
що у лайно само себе гребе.
І [i]Руссю[/i] нас [i]Росія[/i] доконає,
коли самі воюємо себе.
Не устояти цілому народу,
якщо такий поділений в собі.
Але здаємо ворогу [i]«Свободу»[/i],
перепочивши на її горбі.
Яка Європа? Бий себе у груди,,
але від нас і Азію занудить,
коли узріє, хто кого скубе...
Увага є аматорові клубу,
але ніхто нікого не полюбить,
якщо самі не любимо себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608049
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.09.2015
Небесне поле, всіяне зірками,
як росами, на трав'яних полях,
а поміж ними височить над нами
віками битий чумаками шлях.
Його із Воза посипали сіллю.
І досі є Малий, Великий Віз
обабіч онімілого довкілля
у кронах білих, наче сіль, беріз.
Блукають хмари чорними ночами,
а у ясні – солоні роси п'ють,
политі потом тими чумаками,
що битою дорогою ідуть.
А на зорі, упоєне озоном,
іде по небу сонце навпрошки
і на ходу вилизує червоне,
де між полями їдуть козаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607996
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2015
Такої не повинно бути,
що розтає, неначе дим,
і тільки поглядом одним
перевертає все забуте.
Ім'я, буває, заміняє
усі імення золоті
тієї, що давно немає
у перекроєнім житті,
у перекошеному світі,
у перекошених полях,
у недокошеному житі
веде стежиною на шлях
у вересневі дні погожі,
де інші – тіні перехожі
на недожатому серпом
тієї, що минає сном,
де є ще і на неї схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
[i]« Прощай, страна огромная...»[/i]
Антитеза минулому
Виходимо із полум’я,
ідемо по воді,
усупереч історії,
наперекір орді.
Війною всенародною
ми волю здобули.
Удавляться короною
і круки, і орли.
Сьогодні ми згуртовані,
гартовані в огні,
ніким не упокорені,
на світі не одні.
Хай ненависть до ворога
від гніву закипить.
Вартують дуже дорого
і сонце, і блакить.
Єднаємось державою –
творці і вояки.
Поділимося славою,
на те і козаки.
Не тільки за Карпатами
є гори золоті.
Ми будемо гарантами
у мирному труді.
Та поки ще не каються
керманичі чужі,
Холодний Яр вертається.
Освячені ножі.
Напоєні свободою
і душі, і серця.
В бою за перемогою
підемо до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606592
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.09.2015
***
Пережили лиху годину
і не любили Бога-Сина
за те, що волі не дає...
І поки інша настає,
не забувай, що ти – Людина,
якій даровано, що є.
***
Кохані й любі мають розуміти,
що на віки – не всі чоловіки,
які належать більше цьому світу,
аніж бажають власниці-жінки.
***
Тебе ніщо не переможе
і не попутає лихий,
коли душа пізнати може,
що і бідою милість Божа
вчить і карає за гріхи.
***
Той, що кидає перший камінь
у грішника, і каже, – [i]А́мен![/i] –
і думає, що є святий,
ламає заповідь останню, –
[i]не будь лукавий і дурний.
[/i]
***
Уявне нівелює темне
утопією КІНЕМА:
антигерої і юрма,
неволя, зрада і тюрма...
Тому не рипайся даремно
туди, де виходу нема.
***
Горить надія. Мрія тліє.
І жебоніє білий світ.
А ти нотуй, як вітер віє,
зело зелене зеленіє,
і переписуй заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606470
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.09.2015
Ще височіють сині небеса
над банями Софії і Покрови.
Русі моєї первісна краса
являється у сяєві любові.
І інша суть краси її душі,
коли у полі урожай пшениці
веселою каймою золотиться
із кантами блакиті на межі.
І як не любуватися на неї
зі Скіфії, Трипілля і Руси
на тлі нерукотворної краси
прадавньої Русі-Гіпербореї?
І як не помічати із гори
Господнє, суще прісно і донині,
що означають вічні кольори,
прописані державно Україні?
В зеніті сонце над блакиттю плес –
напій по вінця голубої чаші...
Ці кольори ще поки що не наші.
Ми віддали реліквію небес
і море з позолотою і без
все даленіє Таврією Раші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606363
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 13.09.2015
Флібустьєри і авантюристи
проливають українську кров.
А якби не Путя і рашисти,
як би дух козацький охолов?
Недомірок, а ума – палата.
І такий «безбашенный зело»!
А якби йому дали гранату,
може б заспокоїли хелло?
А воно й не думає здаватись, –
не чіпай його, бо всім гаплик!
А якби із нього не сміятись,
може ще отямиться мужик?
Ренегати п'ятої колони –
свита у самого сатани.
А якби не верхні ешелони,
чим би ще займалися вони?
У герої не агітували.
Ними не командує ніхто.
А якби іще й пайок давали,
хто б не воював би у АТО?
Наші Швейки – це не ідіоти,
як у Раші голі королі.
А якби всі люди патріоти,
воювали б з нами москалі?
Матеріють наші Демосфени.
День у владі, і уже – лайно.
А якби не укри, а нацмени
опускали Рашію на дно?
У війни ще є свої собаки.
П'ятикутна світиться зоря.
А якби усім забити баки,
може б і діждалися царя?
Забивають памороки наші,
що Європа нам не оберіг.
А якби чужі боялись Раші,
то вона не била би своїх?
У Росії воювати – хобі.
Кожен другий закриває дзот.
І воює нації оплот –
маркітанти, найманці і зомбі.
А якби не ми, то хто ішов би
воювати за такий народ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606205
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.09.2015
До фінішу лишається зеро
і кілька одиниць до високості.
та вже і так – заходиш у метро
таким собі інопланетним гостем.
Сучасні і минулі племена –
аборигени із ковчега Ноя,
байдужі, що іде якась війна,
Ієрихон готується до бою.
Закриті очі, вуха, а душа
літає десь під музику веселу.
Захоплює мелодія чужа
на інші хвилі і на кращі села.
І як не попеліти у вогні
гартованого мафією краю?
Якщо ця доля випала мені,
питається, – чого я ще чекаю?
Якщо юрбу виховує бомонд
подохлого у муках есесері,
то Гриціан Таврічеський і Бонд
замінюють Петлюру і Бандеру.
І поки служать нації взірцем
нувориші і яники-ахметки,
показує своє гниле лице
закон революційної абетки.
Немає у парафії жалю,
що на Русі неславу здобуває
орда азійська гному-королю
чужого заарканеного краю.
І як закрити очі на біду
юрми базік затурканої раті,
де триста волонтерів на орду
ідуть за Україну воювати?
І думається інколи мені, –
чого народу мореному треба,
такому ще байдужому до себе –
іти до перемоги у війні,
чи наче жінці Лота у вогні
побачити своє останнє небо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015
***
Все маємо, аби не жити всує.
А ось еліта і у вус не дує,
що немічне озвучує нове.
Хто не мудріє, може і існує,
але перемагає, хто живе.
***
Душа, як Бог – немислима і дивна.
Живе у тьмі, зникає у імлі.
Та поки є ми, вірує людина,
що як і Він, її душа єдина,
і вічна і на небі й на землі,
якщо Йому Єдиному подібна.
***
Душі немає тільки в атеїста,
тому йому по барабану світ,
де об'їдають матеріалісти,
безбожно брешуть щирі комуністи,
а націю насилує рашист,
дає знання опричнина садиста,
і оволодіває дух нечистий...
А хто це об'єднає?
Пацифіст?
***
Іде лукавий і незваний.
Залізна воля, і рука,
і почерк ментора той самий,
що одурманює совка.
***
Царює Вова, почиває Вітя.
На черзі Петя – добрий чоловік.
Пілат і Ірод осідлали вік.
Дияволу дають тисячоліття,
а ми до раю хочемо за рік.
***
Язичники на Україні всюди,
де прозрівають віруючі люди
у вічно суще, націю й народ,
який рятують від орди і блуду
не Ра, не Магомет. не Саваот,
а Дух, який веде нас до висот
Любові і Надії, а не чуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605143
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.09.2015
[i]« Росія і без України розбила б
гітлерівську Німеччину».[/i]
Велике Пу
[i][b]І
Нарація[/b][/i]
Живе собі людина і не знає,
чи то у неї запити малі,
що їй біди чужої вистачає,
чи то у неї зайвого немає
на ще не завойованій землі?
І жадібно чатує на сусіду,
озброює бандита до зубів,
примножує калік, сирі́т, удів,
на голови людей готує біди,
і заодно, украдене – собі.
Усе це – не що інше, а Росія,
уярмлена боярами царя
ніяка не месія, а повія,
що вічно заглядає за моря
і у чужі засіки і подвір'я.
Юродиві Іванушки та Мар'ї,
шамани ескімосів і бурят,
оракули законного безправ’я,
володарі пустель і заполяр'я,
украденої слави напрокат.
А ми? А ми уже по горло ситі
тим, що перемагаємо одні
сучасного нувориша-бандита,
який собі узявся присудити
всі лаври перемоги у війні.
Ми – нація, усупереч усьому,
що ми долали на шляху одному
до волі у кривавому степу.
Ми – нація! І не зітерти з мапи
її осатанілому кацапу,
нехай воно і величезне Пу.
[b][i] ІІ
Непереможна новорашія[/i][/b]
Радіє Лугандонія, – [i]Хелло! [/i]–
новому геноциду українства.
Історія занотувала зло:
і Іловайськ із рашеським котлом
і масове Дебальцівське убивство.
Без України рації нема
перемагати націю фашиста.
І Раша управляється сама,
коли захоче різати й палити.
А особливо, нібито своїх,
але свідомих лицарів ідеї
єдиної соборної... Тієї,
що годувала ледарів із тих,
які хотіли цицьки однієї.
Весь кримінал пішов у діячі –
украдене пиляти і ділити,
повимітати гроші і харчі
і челядь Новорашії пропити.
Як не суди, а Рашія гряде
жандармом у Америки-Європи.
За фюрером і нація іде
аж до Гааги риссю і галопом.
Єднаються усі пролетарі:
злодії і голодні шахтарі
від Єнісею до окраїн Дону.
А де ота окраїна її,
не відають ще сущі глитаї,
тому і служать Іроду до скону.
[b][i]ІІІ
Люстрація нації[/i][/b]
Якщо нема роботи у совка,
то він її придумає і кине.
Якщо їх експозиція така,
то нація до скону не загине.
Вони такі, що інших не чекай.
І за копійку будуть воювати.
Якщо не віриш, руку їм подай –
«одцапають» по лікоть азіати.
Вони до укрів туляться давно,
якщо не людоїди, то кацапи
а попадешся у медвежі лапи –
заляпають, залижуть – все одно
не відперешся. Липнуть, як лайно,
поширюючи Га своєї мапи.
Вони такі, що горе – не біда.
І реваншисти, і авантюристи,
антифашисти, хрещені рашисти,
великороси й золота орда...
І море по коліна, і вода
не розіллє чекіста і садиста.
[b][i] ІV
Останній із яничар[/i][/b]
***
Плюгаве, кульгаве
на ліву і праву,
а расу і рашію досі веде.
Іде у історію Путя кривавий
і мочить таких же, як сам, у біде.
***
У нього є подвійний тато –
Сосо і геній пелехатий,
що працювали, як дует.
А Гітлер – це у нього мама,
бо з цими обома ге-ями –
це недороблений об’єкт.
***
У цього генія дурного
ну, тобто, гоміка крутого
немає пасії такого,
який волає, – я готов.
Та уявляв себе поетом,
коли зі свого кабінету
дивився поглядом естета,
як убивається Нємцов.
***
Є біографія у Путі.
Його потуги не забуті.
Корочє – крав, ї-в і їв.
І на московському престолі
не королі, а геї голі,
яких і Депердьє доїв.
***
Його і із Австралії поперли,
аби не видавав босяцькі перли.
І він відчалив, а не Маху дав.
І не буває іншої утіхи,
як відіспатись, поки править Міха.
[i]Корочє[/i] – Путя їхав і тікав.
***
І у Гаазі буде ця макака
на українців вішати собаку.
Йому й Обама як у горлі кість.
І Путя каже, – це мені до спини,
у мене є монголи-охуини.
[i]Корочє[/i] – Путя їде, гадить, їсть.
***
Во ім'я волі і синів,
що умирали за свободу,
нехай конає з роду в роди
опудало усіх віків,
полохало усіх народів.
[b] [i]V
Каїну прощається?[/i][/b]
І невмирущий Чахлик і Яга
нема-нема – тай бігають у гості,
аби його або її нога
топтали наші не зотлілі кості.
А ти либонь не відаєш про це?
А це й не потребує перевірки,
якщо не учащаєш до сусідки.
А ти дивися у її лице...
Це ми – каліки, турки, недоріки...
А ти скажи їй поперек слівце
і будеш до могили манівцем
обходити неприязні одвірки.
А ти пиши, що Рашія – це зло.
Це знає світ. Але, як не було,
так і не буде істину почуто.
І ти почуєш адвоката Путі:
–[i] не зачіпайте Рашу і хелло,
яке дратують укри майдануті.[/i]
А ти кричи, що це не він, а я
навішую тобі свою совковість.
А ти мовчи, якщо пропита совість
і сім’я Хама – це твоя сім’я,
чиї дурні ознаки та ім'я
тобі передаються у спадковість.
[b][i]VІ
Конклюзія[/i][/b]
Нікого не дивують русофіли,
що міряють усе на свій копил.
Своє рідніше. А якщо посміли
сотати з України душу й жили -
це не прощає українофіл.
У нас нічого спільного немає,
крім ворога у вашому кремлі
і нашої окраїни землі –
границі узаконеного краю.
А я своє чужому не даю
і проганяю ворога з порогу,
аж поки не здобуду перемогу
нехай і у останньому бою.
А ви, що пейси лижете макаці,
любуйтеся на неї у лупу,
яке воно велике ваше Пу.
Та зарубайте хоч собі на носі,
що [b][i]ви одні,[/i][/b] судимі у Гаазі,
зіп'єте всю заварену ропу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605127
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.09.2015
І
Вона явилася незримо
і на осонні берегів
копицями ладує рими
багряно-сизих дум і слів.
Крадеться ночами марою
із бездощів'я до зими,
і віє димом і війною
із пащі хижої пітьми.
Та поки день іще не вечір,
іде лісами Берендей
і знаки зимної предтечі
бринять у пам'яті людей.
Іще палають чорнобривці,
і айстри ще не одцвіли,
і накриваються столи.
Не відлетіли ще жар-птиці
і з урожаєм на полиці
немає бідкатись коли.
ІІ
Раніше вечоріти стало,
пізніше ранішня зоря
запалює своє кресало
у сивині календаря.
Затуманіло синє небо
і одіялами лягло
захмар’я, цуплячи на себе
все, що розвіює село.
Ці клунки доганяє вітер
і котить по сухій траві
на пам'ять осені-вдові
пелюстки і зів'ялі квіти –
усе, що подарує літо
своїй суворій візаві.
ІІІ
[i]Що день грядущий нам готує?[/i]
Не знає осінь. А зима,
що буде, те і подарує,
коли серійного нема.
Комусь березової каші,
а нам до хліба ще й вода,
бо не дай, Боже, будуть наші,
то буде й золота орда.
Єднає бідних і багатих
воєнна осінь на жнива.
Але не може об'єднати
убивча пісня бойова.
Але готуємось до бою.
Така оказія з людьми,
що осінь кличе за собою
у Ирій сивої зими.
Опа́демо як жовте листя
під шатра хмизу і трави.
І не виходить з голови,
чому у небі урочисто,
чому не вистачає хисту
іти до осені живим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.09.2015
І рідної, і дорогої
ще до любові неземної
мені Всевишній не судив.
І є несуджених багато,
з якими і у будень свято,
якщо любов'ю дорожив.
Моїми давніми слідами
ідуть і дами, і не дами,
тузами биті на столі.
А я і шістка, та козирна.
А королі бубнові й жирні
давно уже не королі.
Перетасовую колоду.
Була і та, і інша мода,
а я люблю іти ва-банк.
Коли і люба, і кохана
моя єдина і жадана,
то це мені найкращий знак.
І терези, і водолії,
на рибу подають надії,
але вона ні се, ні те.
Хай краще тощі скорпіони,
мені чіпляють на погони
своє волосся золоте.
Нема за що мене судити,
коли є суджені і биті,
але наліво вернуть ніс.
А от несудженої мало,
коли вона не що попало,
а ти до неї не доріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604780
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.09.2015
***
Усе потонуло у часі.
Усі гомонять ні про що.
Але у сліпому екстазі
клепає з останніх запасів
ніхто геніальне ніщо.
***
Усіх уже і множили на нуль,
а то й тиражували під копірку.
Немає дірки з бублика. Є дірка
у нашому бюджеті, поки руль
тримає у руці чужий владика.
***
Російське чудо вже було.
Потухла панорама.
Лишилося імперське зло.
Гряде дефашизація,
демілітаризація
і дерусифікація –
усе одне й те саме.
***
Нас жодного неслава не мине,
якщо лукавий і лихий попутав
уляпатись у місиво земне.
Але, буває, радує мене,
що є ім'я поета-баламута.
***
Поети похваляються не тим,
що зважують і невагому фразу,
а тішаться перекладом швидким
і, слава Богу, не хвалили й разу,
що володію таланом таким.
***
Далеко наші гори золоті:
макулатури гори, фоліанти.
Стомилися майбутнього таланти
носити мед у вулику пусті.
До комунізму пройдені путі,
але живучі гасла окупанта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604751
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.09.2015
[i]Якби я жив у інші часи,
то не писав би вірші,
а працював би в полі.
[/i] За В. Стусом
А ми ті самі онучата голі
і мріємо найти яйце-райце.
І я до ночі вештаюсь у полі,
а до зорі описую про це.
Але немає раю на Голготі.
Самі собі і коні, і воли
усе минуле забажали потім,
коли і пізно, і нема коли.
Немає часу глянути угору.
І мало індульгенції за це.
І жаль, що і у цю буремну пору
одні пани висиджують райце.
Одні пани, а люди-недоріки
не мають ні уміння, ні снаги...
Тому не п'ють свої молочні ріки,
і не їдять кисільні береги.
Отак собі й очікуємо квочки.
Яйце-райце лежить у закрома,
де є усе, але нема ума.
Гуляю я у власному садочку
і може теж ваяю ці рядочки,
аби не працювати задарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602933
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2015
Усе дається у роботі,
у сьомому, буває, поті
або кебетою гряде.
А терміноване до раю,
кубітою не повертає.
І не зови, бо не прийде.
Майбутнє наше – забобони
у карамелі негліже,
яке уява береже.
Все, уподібнене канону,
лишає Муза Робінзону,
якому солоно уже,
коли ще П’ятниці немає,
коза у горах не гуляє,
і на городі – цілина,
нема солодкої любові,
коліна зідрані до кро́ві,
і лиш на обрії – мана.
І вимальовує уява,
що доля наша нелукава
ще подарує чудеса.
І віруємо, як у суще,
своє немислиме грядуще,
як-то дешева ковбаса.
Немає ні душі, ні плоті
у тому, що дає на потім
іще не п’яна голова,
яка уміє солодити
усе, що має забродити,
коли слова – одна халва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602716
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.08.2015
***
Любов минає. Інша прибуває.
І є у цьому певна міра зла,
але й добра, коли і серце сяє,
і завірюха очі замела.
***
Не утопи у ненависті серце,
коли обсіли люті вороги.
Цю течію не вичерпнеш відерцем,
де люди – протилежні береги.
***
Любові неземної не буває.
А є мана, коли вона одна
на небі озирається, сумна,
і він один на березі чекає,
що вирине русалкою вона.
***
Причарувала, приручила,
але нема у серці зла,
що явно іншого любила,
коли коханою була.
***
Сідає сонце у зелене море
і тішить душу золото й зело.
Де серце утопає у тепло,
любові нерозділеної горе
вже не таке глибоке як було.
***
Серце гасне і таке нещасне,
що воно ніколи не погасне,
поки Віра і Надія є.
Бо одна від іншої чекає,
що заснути першою бажає,
і ні та, ні інша не дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602681
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.08.2015
[youtube]http://youtu.be/mPmjdP1Rd2Y[/youtube]
Доля не вінчає нас на довго.
Все колись кінчається, на жаль.
Ти розвій усі мої тривоги,
щоб не полонила нас печаль.
[i]А ти мені сіяти будеш
із високості далини.
Якщо про мене не забудеш,
то прилітай у мої сни.[/i]
Я так само буду прилітати
через ріки, доли і поля,
щоб могли ми разом пригадати
пісню про журавку й журавля.
[i]А я тобі співати буду
і з далини, і з висоти,
бо я ніколи не забуду,
що є завжди у мене ти.[/i]
Поки ще до осені далеко,
подаруй мені весняні дні,
де про тебе журавлі-лелеки
з вирію курликають мені.
[i]А нам ще довго буде снитись
далечина минулих днів,
аж поки будемо дивитись
на перелітних журавлів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602484
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.08.2015
Якщо мене читають – це хвала,
та не мені, а істині, і слову,
і читачеві, що шанує мову.
Моя аудиторія мала –
якраз, аби продовжити розмову
у руслі теми круглого стола.
Коментарі – це явно не дебати.
Про се і те читач повинен знати,
але воно на жаль – [i]ні се, ні те.
[/i]
Глухонімому б́а́йдуже. Зате
поети не міняють на карати
одне почуте слово золоте.
Його не буде, залунає скверна.
«Забембає» кімвалами мізерне
луною од серпа і молотка.
Імперія упевнена напевне,
що українська нація поверне
голоблями до нації совка.
Не запрягай дохлятину у воза,
або таке, що теж – [i]ні те, ні се,[/i]
а їде попер́еду паровоза.
Не ясно ще, куди його несе
ця явно не поезія, а проза,
хоч рима є і мова – над усе.
Великому далеко до смішного,
якщо його не викотять на сміх,
заради дутих успіхів, утіх.
Є істина, що варта дорогого,
як сльози у Великого Німого,
де тільки Чарлі утішає всіх.
Не уявляй, що ти великий мачо,
коли поїдеш тачкою на дачу.
Нехай до Магомета йде гора.
О, читачі! Наївна дітвора.
[i]Не осуди![/i]
Писаки не ледачі,
коли писати –
не дитяча гра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602467
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 27.08.2015
Який погожий день...
Яке осіннє літо!
Далекі голоси.
І дощ не шелестить.
Яка красива мить!
Як хочеться ще жити,
коли нема біди
і серце не болить.
Та войовнича ніч
безсонням наступає.
Очікує руки
замислене перо.
Описує добро,
яке уже минає.
І ниє у душі
Адамове ребро.
Сіріє за вікном.
Засокорили кури
і півники деруть
із горла голоси.
У темені яси
стаємо на котурни,
чекаючи дощу,
якщо нема роси.
А гама житія
у кольорі, у звуках
дарує із небес
Ярилове тепло.
Деремо голоси
за волю і село.
А окаянне зло
готує до розлуки.
Живемо в боротьбі,
конаємо у муках
і вільні лиш тоді,
коли усе пройшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2015
Живуча натура блатного совка
для кожного знає догану.
І того, що був би більмом у ЦеКа,
тепер возвели графоманом.
А їй, окаянній, що хоче, дано,
якщо обіцяє не мало.
Таке на арену виходить лайно,
що хай би його й не бувало.
Та нині воно ще буває взірцем
і втілює запити Раші...
І ради немає, як бути з митцем,
що злотом блищить у параші?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602308
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.08.2015
Можна пожуритися і тільки.
що усе майнуло і пройшло.
Ех, якби тоді були мобілки,
а не чисті почуття і мізки,
як би все по-іншому було.
Не кусав би лікті я до крові,
що любив без тями есесер.
Ех, якби минуле – у тепер,
був би я завжди напоготові
і не зайвий, наче піонер.
Не чекав би манну я із неба
ні у будні, ні у вихідні.
Їв би оздоровлюючі стебла.
Ех, якби мені усе, що треба,
то й не треба іншого мені.
Ой немає вже за що напитись,
як було у роки молоді.
Міг би і хорошому навчитись,
Ех, якби удруге народитись
у якомусь іншому житті.
Любій би освідчився наразі,
і байдужій – кожної весни.
Ех, якби тоді не перелази,
то і нині по чотири рази
я ще перелазив би тини.
Марно обіцяти на вівторок,
що і молодим не обіцяв.
Та і нині я собі не ворог.
Ех, якби мені хоча би сорок,
як би я бабусю обіймав.
Ну а нині маю я радіти,
що уже немає ні кубіти,
ні бажання вижити святим.
Ех, якби мені до цього літа
не старіти і не животіти,
я ще й досі був би молодим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601951
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.08.2015
***
У обоймі – тільки шість.
У обіймах буду гість
і у неї, і у Ліри теж.
Та чого іти мені
у герої записні,
поки те що сіється, не жнеш?
***
Осідлаю я Пегаса,
як бувало не щодня
і за путінську заразу
на кладовищі Донбасу
може й вип'ю на коня.
***
І буду я у Рашії «запретний».
А як не я, то хто її доб'є
за те, що сало ріже не своє.
А може дати чергу кулеметну
оце і є призначення моє?
***
Пу криваве ще мене не знає,
хоч у Раші є мої сліди.
звідки не вернулися діди.
І коли Європа почекає,
то колись доїду і туди.
***
Не чути «вопіющого» народу,
що визначає імідж на загал,
кого – «мочити», а кого – у воду...
По-тихому йому намилять морду
і не узріє, де той п'єдестал.
***
А ми усі зальотні патріоти.
Немає тільки совісті такої,
як мають волонтери і герої,
аби стояли ще рої і роти.
Але радіють чинні ідіоти,
які вони у нації ізгої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601859
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.08.2015
Хай,
нехай квітує рідний край
і випікає коровай
країна
Русь.
За Україну помолюсь,
до неї серцем прихилюсь.
Єдина,
ти
не побоїшся висоти,
ідеш до світлої мети
своєї.
Є
усе хороше і своє,
і є і наше, і моє
у неї.
Кий
у неї буде на віки,
і будуть нинішні батьки
і діти,
і
ще від зорі і до зорі
за неї будуть матері
радіти.
Нам –
її і дочкам, і синам
уїлись в душі сатана
і війни.
Ще
у океани потече
її любов. Ще є плече
надійне.
Ми
і залишаємось людьми,
і вилізаємо з пітьми
до Бога.
Нас
іще очікує не раз
і приведе у добрий час
ясна дорога –
перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601742
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2015
[i]Ріжте мене на куски,
їжте мене з маслом...
Я все витерплю.[/i]
А. Райкін
***
Покара – карма чаші серця.
Ну що хотіти із верблюда,
коли козою видається?
Її витягуєш у люди.,
але вона-воно
плюється.
***
Не чіпай свиню біля корита,
не хапай бедратої за ноги,
не попутай ратиці і роги,
і не чухай, тирсою набите,
чучело священної корови.
***
Трагікомедія минає,
не залишаючи знака́
у мові вічного совка.
Але совок не заважає,
коли прикусить язика.
***
Є і еліта, і цабе,
і ті, що всує не глаголять,
а репетують до небес,
коли такі як є, себе
самі у опусі находять.
***
Є ще охочі витоптати вруна
і толочити пізні врожаї...
Така Феміда...
А яка Фортуна,
що пироги обнюхує мої,
а інше понадкушує і плюне?
***
І ніби люди, наче люди,
і свіжі вірші –
не фас-фуди,
і Якова любив Ісав,
і вірує Ісусу Савл...
І не Пилати для Іуди
готують ядовите блюдо, –
[i]що написав, те написав.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601635
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.08.2015
Все, що зав'язане на небі,
не реєструє наших доль.
І інколи юрба на себе
бере цю делікатну роль.
Буває, двоє, і не п'яні,
і не пов'язані ніяк,
а доля у жеребкуванні
таке утне, що без вагання
ушпарять зопалу гопак.
Ідуть по колу, раді муці
тримати руку у руці.
Вона у вивернутій бурці,
а він у вовняній ярмулці,
як вимагає рік вівці.
Вона і музики не чує,
у нього ноги, як чужі,
але юрма їм аплодує
і... насміхається в душі.
А їй уже усе байдуже,
чого радіє і кому,
аби на хвильку мати мужа
і усміхатися йому.
І що йому оця лукавість,
коли немає серцю зась.
І він свою відповідальність
уже нікому не віддасть.
Казала доля, – [i]бережися
не спокушайся на чуже.[/i]
І як же їм не опектися,
коли спокушені уже?
Вона і думати не сміє,
що це її жіноча мрія
обрала цього козака.
І зосереджені на тому,
аби впектись одне одному,
танцюють двоє гопака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015
[i]Переспів тексту Л. Дербеньова під мелодію
популярної японської пісні 70-х років[/i]
Мені наснилось, як сонце сідало
у небесній імлі,
а наші душі на рейді гойдали
неземні кораблі.
І хай сьогодні поміж нами
океани і моря,
а серце там, де не гасне ночами
наша світла зоря.
А понад морем дві чайки літає
у ясній далині,
неначе вітер пелюстки гойдає
у чарівному сні.
І хай кружляють у просторах
білі чайки наших душ,
немов пливуть поміж небом і морем
міражі білих руж.
Усі сузір’я твої наді мною,
і сіяють мені.
І де б не був ти, я буду з тобою
і у тій далині.
І відлітають у простори
паралелі наших душ.
Пливуть-пливуть поміж небом і морем
міражі білих руж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601363
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.08.2015
Непереборні і невтомні,
ми йдемо до нових висот,
де найцінніші в кожнім домі
поняття, кожному відомі –
любов, свобода і народ.
Нумо, братове, узявшись за руки,
вийдемо вічем усі на Майдан.
Маємо досвід гіркої науки.
Не залякають нас наймані круки,
що захищають розбещений клан.
І треба ближнього любити,
і треба знати, – з нами Бог.
Всім разом – сіяти й косити.
І треба вміти дорожити
тим, що дано на багатьох.
Гей же, братове, ставаймо за правду,
дружно зімкнемо могутні ряди.
Ради свободи і ближнього ради,
проти свавілля і підлої зради,
і за любов – наш девіз назавжди.
І поки вистачить відваги
за щастя бути до кінця,
хай майорять на сонці стяги,
хай прагнуть душі до звитяги
і не зачерствіють серця.
Будьмо, братове, напоготові
перемагати в труді і в бою,
стати на варті і волі, і мови,
гідними слави і вірними Слову, –
вічно любити Вітчизну свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601241
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.08.2015
Війнуло і не падає дощем,
як-то із того світу, що немає,
але і був, і є, і буде ще,
як видиво квітуючого раю.
А як і це не милує мене,
хапаю торбу і іду полями
дитинства за окопами-ярами,
де падає і кличе неземне.
Оте, що похоронене в душі,
але живе у нас, як Божа ласка –
мелодія, фантазія і казка
за межами уявної межі.
Блукаю і у лісі, і у лузі,
де мрія небесіє на воді.
І як мені ікається тоді,
неначе рідні згадують і друзі.
І як у вусі лівому свистить,
коли і рака на горі не чути...
І як не пригадати і забути,
як похоронна музика звучить?
Ой не весела музика – сумна,
якою марно тішили музики,
коли у небо линула одна,
а з нею на віки і світ великий.
За яром, за окопом, не щодня,
але коли ікається до болю,
я бачу огороджену тополю.
Мене напевне згадує рідня,
де падає русалкою-зорею
і та, з якою я не був ріднею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2015
Мандруємо і близько, і далеко.
Знайомимося – він,
а он – вона:
як одинокі бузько і лелека,
освоюють пейзажі із вікна.
Знайомі теми:
вчителі і школа,
дитячі роки,
пізні віражі
і одиноке
перекотиполе...
Не вивідає більшого ніколи,
як візаві у іншої душі.
Йому пора.
І їй пора дізнатись,
чого так поспішає чоловік.
Така жара.
Нема куди податись.
Коли не дуже хочеться прощатись,
то швидше розлучаються на вік.
Він ще побачить, що зійшов раніше,
аніж повинен у чуже село.
Вона ще буде героїня вірша,
але переживатиме найбільше,
що він такий, якого не було.
Ось так і розбігаються дороги
у незворотні на шляху стезі́.
Куняє бузько на одній нозі,
лелека у болоті миє ноги.
Бурлака вітер тихий і убогий
у лузі щось нашіптує лозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
***
Всі Буратіни дочекались ласки.
Старий П'єро, але з нової казки,
зі сцени у ...корупцію заліз.
І нині можна плакати без маски,
але сміятись – тільки-но на біс.
***
Єднаються друзі, жиди і укропи,
і ті, кому світить іще у Європу
без ручки нести чемодан.
Який майданутий тепер пам'ятає,
як фотогенічно
П'єро і Віталій
єднали під себе Майдан?
***
Оживає цирк на дроті –
шапіто із патріотів,
що ведуть народ,
опоясаний і взутий,
зобов'язаний тягнути
до нових висот.
***
На арені ми єдині.
Висимо посередині,
наче Арлекін.
Володімір і русини
об'єднали Україну
із обох сторін.
***
Керують акробати на канаті.
І ролі є, і п'єса не нова.
Суфлери є!
Але – одні слова.
А хочеться рукою показати,
яка кому належить булава
або яка у кого голова.
***
Ніхто Мойсея не чекає
у дельті Дону і Дунаю.
Навін увійде у Сіон.
А поки і його немає,
то є обітована раю,
як цирковий ілюзіон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600255
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 17.08.2015
[i]« Мы были высоки, русоволосы –
Вы в книгах прочитаете, как миф,
О людях, что ушли не долюбив,
Не докурив последней папиросы»[/i]
М. Майоров
Жили ми якось і без кро́ві.
І, може, Богові хвала,
хотіли чистої любові
і мали ту, яка була.
А я забув уже, яка ти,
моя найперша із дівчат.
І як найкращу, упізнати
уже не вмію, як солдат,
що повертається не з бою,
і не у світовій війні.
Не закривали ми собою
ще амбразури у Чечні.
Ми повертались одинокі,
не мали глею в голові.
Щипали модних і високих
і українські рядові.
І повертали не до неї
стезею пішого бійця
з полону армії своєї
і гідного її кінця.
Ішли ми на чолі планети,
неначе сукині сини,
коли під Пітером ракети
чекали Празької весни.
І не одна тоді під кленом
любила воїна за те,
що був і юним, і зеленим,
наївним, бравим...
А проте,
таким, як мати народила.
І не ікається мені,
що може й ти мене любила,
як окупанта на війні.
Ми не уміли оцінити
свої минаючі літа
у ті роки несамовиті.
Тоді і ти була свята,
і милосердна, і лукава,
і наче видиво ясне,
ще не чекаючи, чекала
і забувала не мене.
Ми брали те, що заслужили
і те, що партія дала,
і те, що інша не могла.
Але не забували милу.
І навіть честю дорожили,
якщо така тоді була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2015
Іуда мітить не коментарями.
Інкогніто існує поміж нами.
Уважно перечитує рядки.
Немає як ударити словами
і фурія оцінює таки.
Нічого особистого немає.
Мистецтва ради, а не зі злоби
у захваті дурної боротьби
себе єдину шельма помічає
можливістю ресурсу і ганьби.
Немає мовоциду за законом,
а є талановите зло людей –
поети з особистим лексиконом,
правописом і суржиком ідей.
О ви, що жало маєте за зброю
супроти одіозності поем,
були і залишайтеся юрбою.
Одна імла на поприщі богем,
що віє актуальністю німою
та інде – панацеєю проблем.
Але таємне не уміє явно
обґрунтувати манію об\'яв,
аби і я йому не дошкуляв.
Малюю образ поки що уявно,
бо не мені – поезії погано,
що я її від Юд не захищав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599963
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 16.08.2015
[i]« Зворотній зв’язок – основа управління
будь-якою системою»[/i]
Із конспекту
Набачилися небо і поля,
що в Україні є іще поети,
які на злеті видимі здаля,
але і їм буває не до злету.
Минає революції пора,
за нею інша нібито на часі.
Ну, де ви, просвітителі пера,
що не відповіли мені ні разу?
Ну хоч би щось пораяли мені,
полаяли, як у часи радянські.
І невідомо, чи то я на дні,
чи у «Дніпрі» одні пісні циганські.
Ой не водою повниться журнал.
Пливе за течією неповторне.
І буде у редакції аврал.
Мене почули нині, як і вчора.
Але фальшиве соло не дует.
Руки нема, а треба дві, буває.
І Луківа не радує сонет,
що є поет, якого ще немає.
А я піду із Перцем заодно
і втну, – [i]біліє парус одинокий.[/i]
або, – [i]реве та стогне Дніпр широкий...[/i]
Але нема надії все одно.
Мої листи потрапили на дно.
Дніпро широкий,
але ще й глибокий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598709
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.08.2015
Що вірші, що ковчеги будувати –
однакові і засоби, й мета.
Одні сміються. Іншим наплювати,
що будні – це надія на свята.
Описуємо щогли і вітрила,
і бачимо за обріями дні,
коли прийдеться напинати крила
аби не опинитися на дні.
Повідаємо – як то море грає,
коли закритий «замок на замок»,
і голуб у безмежжі не літає,
і не приносить пальмовий листок.
А ти стоїш надійно за штурвалом,
нечуване почувши наперед,
помітивши небаченого злет,
і не накритий ще дев'ятим валом,
упоєний відвагою і шалом,
утнеш нарешті,
що життя –
не мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598708
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 10.08.2015
***
У череді природних еволюцій,
у симбіозі панства і рабів
закладені з Адамових часів
і вибухова суміш революцій,
і поділи на жертви і катів.
***
Комбінуємо, як пазли,
думи, літери, слова
в ораторії і гасла,
поки мова ще не згасла
і мелодія жива.
***
Я не дивую стрілами Амура,
якими ранять ближніх де-не-де.
Мої катрени не пронижуть мури.
Комусь і це – пейзажі із натури,
комусь – халтура, поки не дійде.
***
Будемо і бідні, і багаті,
матимемо хату, і город,
і думки – не те що пелехаті,
щоб оригінально дивувати,
а такі, як видумав народ.
***
Козацька слава анічим не пахне,
хіба що диким полем на посту,
мандрівкою до станції Попасне,
полоном у Дебальцеве нещасне
і кулею у серце на льоту.
***
Шануймося друзі-укропи,
допоки шанує земля,
і поки почує Європа,
що й Рашія риє окопи
під носом у банди кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598534
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.08.2015
І журналюги не скупі на вісті,
і графомани теж не помело.
Нема поета на пустому місці,
і є – де є потужне джерело.
І течія – не Дону, а Дунаю,
і гілля на калиновім кущі,
а не сухе коріння молочаю,
де і грози очищення немає
і оминають проливні дощі.
І має бути материк у морі
або хоч вулканічний острівець,
як нації надія і вінець,
І має бути диригент у хорі,
аби стояли лицарі, як гори,
і не перевелися нанівець.
Але Фортуна наша одинока.
Її не добачають де-не-де,
і самозванець лицарем гряде.
Коли за териконами пороку
юрба людей не визнає пророка,
то самотужки нація іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.08.2015
З одного боку – є болюча тема,
а з іншого – це знає і профан:
багато пише про одну проблему
великий – не поет, а графоман.
Але коли нема чого втрачати,
комусь потрібно воза потягти,
аби й тобі – на таці – показати,
з якого боку істина і ти.
Не ображайся, мій великий друже,
але й малому інде не байдуже,
що місія не варта п’ятака,
коли великі підливають масло,
де і без цього полум’я не гасло
на славу слова, а не простака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598487
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 08.08.2015
Карета їде із кордебалетом,
який, буває, може зупинитись,
аби ще не помічені поети
могли із боку якось причепитись.
А що нам у придуманому світі?
Беру й собі і кучером сідаю.
Не вистачає галасу і квітів,
а клопоту, звичайно, вистачає.
І я не я, якщо я не поїду
прозорим небом над зеленим лугом
кар'єром і галопом. Можна цугом,
але із молодою і не дідом.
Сепаратиста іноді зустріну
і покладу йому в кишеню міну
не дуже уповільненої дії,
аби скоріше здійснювались мрії.
Побачу нашу непутящу Рашу
і оперіщу булавою Путю.
А Петі побажаю все найкраще,
коли його узують майдануті.
А далі ми поїдемо ріллею,
і парою одною, а не цугом...
А я, звичайно, тільки-но із нею,
із лірою у торбі... І за плугом.
Туди, де сяє сонячно і ясно,
де є вона, і я не помилився,
що місяць їй доземно уклонився.
Регочете, показуючи ясна?
О! Це – моя поезія нещасна,
з якою наодинці опинився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598414
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.08.2015
Росія тужиться і п’є,
аж репає у лоні раю.
Дитячі істини шукає
і «оплєухі» роздає.
Полегшення неначе є,
а оздоровлення немає.
А їй іще не довелось
бодай за себе порадіти,
якщо не ганити когось.
То що їй укри недобиті?
Колись і ми дражнили ос,
коли були ще майже діти.
Нема історії у них
яку герої прославляли.
І нашу Рашія украла.
І нині тішить ще дурних
убитий геній Ганнібала.
І щось нашіптують живі
з парафії чужої крові,
що заробляють на крові
брехнею братньої любові.
Вислужуються за гріхи
колаборанти від параші –
не виполоті реп’яхи
на лоні репнутої Раші.
І зрозуміло, відкіля
іще вилуплюються тролі.
Не осягти поняття волі.
Їх душі вимете земля.
І доїдає крихти тля
чужої і своєї долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Погода й та нагадувати стала,
що люди вельми грішні далебі
і що учора, і о цій добі
армагедону на людину мало.
І явно недалеко до кінця,
коли так низько опустилось небо
і палить так, що більше і не треба
хвалити за недодане Творця.
І є за що, але ніхто не знає,
на кому ококошується гнів.
Немає милосердя у богів,
а Триєдиний істину шукає.
І поки недалеко до небес,
і ореол Єдиного не щез,
чекаємо нового воскресіння.
Але ніхто на небі не воскрес,
якщо і досі під органи мес
на юродивих падає каміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598309
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.08.2015
***
Немає вади, то й не буде пліток,
як виїжджають на чужім горбі,
аби перемогти у боротьбі.
Одне питання має аналітик, –
[i]чого одне загадує політик,
а має те, що вигідно собі?
[/i]
***
А у Росії – затяжна весна.
Нема кому варити головою,
і парять ріпу автори розбою,
[i]чого їм більше коштує війна –
зеленої валюти чи набоїв?
[/i]
***
І в Україні є ще любі друзі,
які і у Росії холуї.
За неї вмерли сотні і рої.
[i]А де взялася армія Союзу,
коли немає армії її?
[/i]
***
Війна і зброя – інша тема,
і не обі́йдемося без
національної дилеми, –
[i]чого командує нікчема,
а багатіє наче Крез?[/i]
***
Чого організовувати лови
відпущеного ката-палача?
Чому не урятуємо дівча?
[i]І руки геть, які по лікті в крові,
у кого є ще зайві до плеча?[/i]
***
Не висихає покоління враже.
Риторика не додає надій.
Сучасному майбутнє не розкаже, –
[i]чого не їде, поки не помаже
свої колеса злодій-лиходій?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597699
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.08.2015
І я, і доля маємо по полю
на волі, незалежно від братів,
і вже не спокушають інші ролі,
які в далекій юності хотів.
Мені й одному сіється і жнеться,
якщо воно воістину своє.
А необхідне Господом дається,
як суще і небесне житіє.
Іду у осінь, розправляю плечі
і хай минуле дивиться здаля,
які залишу луки і поля,
які літа, недавно молодечі
лягають на похилі і старечі,
аби сильніше обняла земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015
Є в українській мові загадкові,
і несказанні літери-слова,
які нуртують генами у крові
і творять сущу сутність і права.
Багато є такого дорогого
як милосердя, істина, сім'я.
Але немає більшого за Бога,
що міститься в найменшім слові – [b][i]Я[/i][/b].
Немає закарбованого всує
у книзі, що зоветься житіє.
Воно твоє, моє і нічиє.
Але допоки пам'ять все карбує,
нема нічого вище, що існує
двома словами істини, – [i][b]Я є[/b][/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597472
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.08.2015
Я хочу віршем і насолодитись,
і на солоне капнути сльозу,
і чистої мелодії напитись
у піднебесній таємничій висі,
що падає туманами в росу.
А наяву – одні дитячі ясла
із гонором юрби і пацана.
Напевне і у космосі війна,
де у імлі гарує сатана,
аби і небо сонячне погасло.
Вдоволена сугестія мари,
що все у неї дригом догори.
Аби насолодитися собою,
зачерпує оскомину пітьми,
і потайки гидуючи людьми,
впивається червоною ропою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597460
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.08.2015
Ой не минає лихо і біда,
які ще устаканює безмов'я.
Гарикає чужою тамада,
галакає у хаті безголов'я.
Але, коли оказія нова,
не чадіє каглою голова,
і чужина не туманіє знову,
коли затужавіє голос крові
і так приємно чути, – [i]обидв́а,
верета, веретено, булава;[/i]
і зі скарбнички маминої мови
все діставати бабині слова.
Не по гриби ходили, а [i]по губи[/i],
і прати [i]стоконялись до води,[/i]
і [i]дохороби[/i] зводили [i]рахуби[/i]...
І чую найласка́віше, –[i] іди,
катай сюди. Отутечки, мій любий,
подалі од покути і біди,
якою вже намаялись діди,
тобі малому не обриють чуба.[/i]
Усе, що є, дає один Господь:
і долю, і кебету, і дороги...
Усім дає, але не муляй ноги
і москаля десятою обходь,
яка і буде праведна у Бога.
І ми ідемо по своїй землі,
де ще [i]катають Ваньку[/i] москалі,
і заповіді чуємо минулі, –
не наступати на свої граблі,
аби не набивати мозолі,
там де діди понабивали гулі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597324
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 02.08.2015
Що не кажи, усі ми діти
і дуже любимо її –
свою невмерлу Аеліту.
Але до неї долетіти
і з марсіанами доїти
уміють сущі холуї,
що не цуралися ні партій,
ані портфеля, ні звання
і досі в радіоформаті
авторизуються щодня.
Пережили усі режими.
І не лінуються на риму.
І фарисей, і судія –
усе симпатизує Криму,
як Луганді [i]моя твоя.
[/i]
Не буде говорити преса,
хто за намісництво своє
і бізнесові інтереси
себе самого продає.
І для замолювання часу,
і для замилювання – масі
скидають ідолів совка.
Не вистачає парку Раші,
куди попарадують наші
як філіали у ЦеКа.
Не шоу націю єднає.
Вона сама їх поскидає
і з ними – нинішню братву.
Що анемію у державі
лікують бестії лукаві,
являє пам'ять наяву.
Не треба пам'ятник «шанелі»,
і шоколаду, і боксеру,
і Чай-Кан-Ші на чужині.
А як революціонера
на пам'ять Булю і Етелі*,
залиште Овода мені.
[i]* – дідусь і внучка – автори відповідно теорії двійкового числення і роману «Овод».[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597295
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2015
***
І у мені, і у сусіди завтра
яріти має не, – [i]огонь![/i] А ватра
живої правди випалить до дна
ту націю, яка добра не варта,
якщо у ній яріє сатана.
***
У дикім полі – плани Барбароса.
І дичавіє плем’я малороса.
Іде у свиті ката на братів,
аби й вони обідрані і босі
ставали схожі на своїх катів.
***
Казала баба – і не по секрету,
що і цигани брешуть. Ясна річ.
То як же патріоту і поету
брехати іншим, що на цій планеті,
де правлять темні, не минає ніч?
***
За Ісуса бачено чимало,
і за Магомета де-не-де
чувано і казано бувало.
Є месії. Та предтечі знали,
що людина істини не жде.
***
Є і ратиці, і роги,
та немає перемоги.
У диявола – бої.
Осідлала діва звіра
і семиголова ліра
бавить карлика її.
***
Не величаю істину на ти,
але її пророка поважаю
і знаю, що у чаді суєти
на мудреця достатньо простоти,
а от на дурня мудрості немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597203
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.08.2015
[i]« Коли відчуваєш,
що не бити не можеш, то бий.»[/i]
Із п'єси «Викликач дощу»
Немає там добра, де відбирає мову,
не радують дощі, не падає роса.
Де ратаї душі забули рідне слово,
тамують голоси високі небеса.
У бубони ідей торохкають шамани.
Сугестії біди очікують грозу.
І дерибани душ, і долі барабани
витрушують з небес одну скупу сльозу.
Ідеями жили і ось у полі мрії
пожали врожаї посіяних надій.
Умліли у чаду чудової Росії,
і дує із кремля пекельний суховій.
Не тільки у полях – у головах засуха.
Криваві ручаї купаються на дні.
І у Єгови неба закладає вуха.
Не чує Він жидів на мові кацапні.
Її і не було. Висотує лукавий
усе, що одцвіло до щедрого дощу.
І що не говори – мовчали досхочу.
Кудою не іди – іти немає права...
І відчуваю, що кричати марна справа,
але усе одно не хочу, а кричу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597174
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.08.2015