| Сторінки (20/1990): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« Ще один раз
і більше не буду» [/i]
Сізіф
А деякі поети
тупі як школярі.
І як мені за єто
писать коментарі?
Усічені ґлаґоли
сто років на слуху.
Та впертюхи ніколи
не чують, – ху із ху.
І ніби є таланти,
а в серці – наче тать
якісь чужі мутанти
не припиня писать.
Їм туго слухать фрази,
а то, бува, й слова.
Але ж тобі, заразо,
ця тема не нова.
І хочеться такого
або таку узять
та за совкові роги
і у, і на послать.
Аби запам'ятало,
якщо не доганя –
коли папуг чимало,
не щезне кацапня.
Коротка інструкція: [i]скопіювати цей опус у середовищі сучасного (вивіреного і опрацьованого розумними професійними людьми) word. docx, і впевнитись у тому, що підкреслені червоним кольором неживі слова – це русизми, покручі(карочє – суржік), і пам'ятати, що ця хуторянська класика своє вже віджила.
Прімєчаніє: якщо, наприклад, слово тужИть не підкреслене, то можна сообразіть, що словник розпізнав його як правильне слово з наголосом на у.
Це не переворот у граматиці, це правила здорового глузду. Але якщо хочеться і далі калічити свої творіння, то з Богом, Парасю. Лопати, якою копаєте собі яму, із рук ніхто не вириває.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824474
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.02.2019
***
А мутанти дуже неуважні,
і у декларації – бомжі,
вірні пси у будь-якої влади,
ради зради
і наїдку ради –
слуги у народу і ...чужі.
***
А пропаганда, як того і слід
очікувати, розділяє маси.
У кого серце – лід,
іде у люди від
політики, а коміки – до каси.
***
А злоба дня сьогодні – обрання
нової касти зайвої еліти.
І недоумків – тьма,
і горе од ума,
і є кому за зраду оніміти.
***
А наші злодії найліпші у світі.
Кермо їм давай, а не гроші.
Пишу заповіти...
У нинішнє літо
вертаються урки хороші.
***
А усі нерони хочуть перемоги –
бути корифеями юрми.
У багеті – роги,
ратиці... убоге,
а до слави лізе між людьми.
***
А на горбі попахує болотом –
очухались козирні патріоти.
І їхало, і дибало,
і таке саме здибало.
Злодії окуповують висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
« [i]Ніщо не нове під місяцем» [/i]
Еклізіаст
Зимою віє. Дні і ночі – білі,
у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
а у Європі жовті заметілі
замайоріли на арені площ.
Америка утратила надії,
що скрепами орудує вона.
Вселенське зло поширює Росія.
Із півночі насунула війна.
Неситі юди, іроди, пилати
активізують засоби мети.
І будемо дорогу обирати,.
куди тікати і кудою йти.
Нічого не планується нового
і вічного – ні доброго, ні злого.
Зійдуть сніги, появиться зело.
І в Україні запанує літо –
пора неперевіяне ділити.
Усе – як і раніше, як було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2019
Усі ми розпинаємось за Крути
ворожою ордою до сих пір.
А як воно інакше має бути?
Ми із Москвою не уклали мир.
Воюємо, та якось у півсили.
Прощаємо і грабежі, і мат.
Вони війну, таки, оголосили,
але ще кілька сотень літ назад.
А ми і не помітили навали.
Хотіли ще із ними десь іти,
хоча не тільки Крути показали,
які то є лукаві ці брати.
Нечиста сила зайняла простори,
виморюючи плем’я козаків.
І не вміщає горя Чорне море,
течуть рікою сльози матерів.
А на землі підпільна сіра маса
ще домінує навколо керма.
Поділена на касти і на класи,
юрба не відвикає від ярма.
І русофіл шурує у майбутнє,
аби юрбою правило безпутне
і націю єднало батогом...
Попутно забуваючи Вітчизну,
готуємо собі покутну тризну...
І кров тече, але б’ємо чолом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2019
[i](Свіженькі лімерики) [/i]
***
А на сайті не чекай погоди.
Миру і нема, і не було.
Нині антиподи
не вживуться поряд.
Бій триває, поки діє зло.
***
А учихалка придумала поему.
І її вивчає клас як теорему!!!
О! «Клясики» готові
чіпляти віхті мові,
аби лише вписатись у богему.
***
А біля бідного Дем’яна
собі виспівує осанну
патріотичний оберіг...
Та без обману
все погане
чомусь обляпує усіх.
***
А от кумири не ледачі
до «одобряму» читача.
Одне одному
шле оскому
передового діяча.
***
А у глухого списує сліпе,
яке і наяву не помічає,
яке воно уперте і тупе.
У словнику «нема» – є
і – «немає» ,
але нема – «бува’» , а є – «буває».
***
А я і не колючий аж-аж-аж,
нікого не беру на абордаж,
ніде нікому яму не копаю...
І поки епатаж
ввійде у раж,
лопат із їхніх рук не вириваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823411
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.01.2019
***
Досягнення поетів нео-ери:
новатори освоїли Устав,
дозріле покоління піонерів
і януси в колоні еСеСеРу
очолюють на сайті самвидав.
***
У неоліті діє агентура
і Homo наступає на ...граблі.
То опуска', то підійма' цезуру,
і ліра ожива', й література,
коли журі й цензура москалі.
***
Свої – на Раші , а чужі – у хаті
стараються, – ні людям, ні собі.
Не може пустомеля не писати
і пацієнти шостої палати
ідуть на ви – у вічній боротьбі.
***
Плеяда зір сіяє на арені
і носаками пхає за поріг
усе, що заважає їй на сцені
ділити недопечений пиріг.
***
Вимішують поези урочисто
поденщики оскомини ідей.
Накульгують і ямби, і хорей...
У вухо їм за тісто
уже ніхто не свисне.
Глевтяники цінують у людей.
***
Не із людей апологети ситих.
Тузи усе змітають на шляху .
А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
моя натура – захищати битих
та осміяти ґонор і пиху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823078
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.01.2019
Я – на Землі. Земля – у небесах.
А небеса – на зоряному плаї.
І де чия зоря у цих світах,
ніхто ніколи не запам’ятає.
А я перевіряю часомір,
куди і скільки ще душі летіти,
аби не охолонути між зір
або дочасно не зійти з орбіти.
Не залікує рани еліксир.
Немає часу клеїти клепсидру.
І поки кожен сам собі кумир,
не видно поза обріями миру.
У далині – нічийні кораблі.
У гавані – усе чужі вітрила.
На палубі уявної землі
химерна мрія опускає крила.
І капає сльозою у пісок
за миттю мить. І цокає годинник.
У груди заповзає холодок
і ні душі – у пошуку людини.
Ріка життя тече у океан,
де чайками зникають безіменні
останні із учених могікан,
що відають закони ойкумени.
Пересихає дельта житія
і човником історія моя
пливе наосліп. Та і цього разу
надія є на плеса та оази,
де колами вирує течія
на гребені утраченого часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Агов! Чому не дочуваю,
кого поплутала любов
до вороженьків мого краю?
Кому дорогу перейшов?
Яка зануда коле очі
оманою юрмі іуд?
Чию «поезію» щоночі
тепер лякає Божий суд.?
Якому бісу мало плати
за візу у чуже життя?
Хто право дав узурпувати
патріотичні почуття?
Чого як страуси невинні
сховали голови в піску?
Понад усе нам – Україна?
А персонально, – [i]ху із ху? [/i]
О недоріки та лукаві
і новоявлені цабе,
ви хочете почути, – [i]браво![/i]
у колі друзів КаГеБе,
аби наліво і направо
«разрєкламовувать» себе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822746
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.01.2019
Уміє доля нищити усе,
що явно не в'язалося на згадку.
Не відає людина, –[i] не везе
до фінішу від хитрого початку.
[/i]
Які лисиці цей лукавий рід!
А ти як Муцій маєш їх терпіти
за правду, не жаліючи живіт,
за кривду, обіцяючи не бити.
Не думає колега по перу,
що істина – вона усюди гола.
Усіх єднає нерозривне коло.
Якщо я від любові не помру
до ближньої, яка гризе кору,
то буду нарікатися Сцевола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822652
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.01.2019
Сніг іде, запрошує на лижі
і веде дорога у ліси,
де із віт звисають дивовижі
білої зимової краси.
Ти і я. Лещата – цілиною,
обіруч – тонелі та мости...
Ой, не уженусь за молодою.
Сили є. Далеко до мети.
Ех, якби мої минулі роки,
то які би милі намотав,
щоб не обійшла мене під боком,
не пірнула нявкою у став.
Видно і мені як Лукашеві
вити вовком у пустелю дня.
Віддаю лижню. Хай королеві
йдеться ще сьогодні навмання.
Хай у неї доля не пропаща,
поки я не стулюю очей.
Колія вирулює у хащі,
де чекає щастя Берендей.
Де лежать оголені і босі,
наче на потіху у юрби,
сосни без кори, дуби у мосі,
кинуті людьми на поруби.
Та Борей усе це поховає
в заметілі білої краси.
Поки обганяємо ліси,
віхола сліди позамітає...
Разом добігаємо до краю.
Дай любові, Господи-єси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.
Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги
єднає правда, віра і любов.
Немає сенсу надувати щоки
у промислі освячення путі.
І прісно, і донині Боже око
пильнує наші гори золоті.
І це Його, – [i]Амінь[/i]! І вища воля,
і наш на перепутті оберіг.
Йдемо у люди, де гартує доля,
якої ще ніхто не переміг.
А ми зуміли! Обійшли пороги
до Риму, Візантії та у Бога
перехрестили Україну-Русь!
І нині, як раніше, первозвані
без єресі, облуди та омани
мотаємо історію на вус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822340
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 22.01.2019
[i]І[/i]
Буває соромно мені
за несодіяне на часі:
не бив лихої кацапні,
не дав у вухо костомасі,
не уберігся відкоша,
не анґажований у п’янці...
Не підійшла моя душа
аполітичній вишиванці.
Та мало що де не було,
аж поки кануло у Лету.
Нема межі нейтралітету...
Коли заточене стило
не колупає люте зло –
буває соромно поету.
[i] ІІ[/i]
Душа веде свою війну,
хоча, доведена до краю,
то упирається в стіну,
то у провалля зависає.
Історію учили всі –
і москалі, і українці,
але умремо поодинці
і кожен у своїй Русі.
Та годі гибіти рабами
і хлібосолити орді!
За неї випили. Віками
стікає кров по бороді.
Біснуються вовки неситі
і вишкіряють пащі знов.
Їм застує кайма блакиті
і щире золото церков.
Ще прахом не взялися кості,
де покотом лежить село,
буяє у ярах зело...
Повеселились наші гості...
Але не вистачає злості
радіти, як воно було.
[i] ІІІ[/i]
Усьому є першопричини.
Коли життя було не мед,
народні слуги і тичини
вели ногами уперед.
Але нічому не навчили
ні вороженьки, ні брати.
Кагатували у могили
і доморощені кати.
І досі ідолу Союзу
слугують лідери юрби,
що прилучаються й до музи
у авангарді боротьби.
І козаки – свої «у доску»
шанують бізнес-інтерес,
і анемічні підголоски
осоловілих поетес.
Усі нараєні і горді –
ось-ось задавимо «клопа»!
Але на кожному бігборді
немає ризи у попа.
Тепер чекаймо благодаті,
бо небеса уже не ті.
Ідуть попереду мутанти,
у них за спиною – святі.
Цю реформацію корита
не угамує ні любов,
ні ненависть, ні наша кров,
ні сльози, ріками пролиті...
Ґаранти нашої біди,
і прокурори, і суди
на Батьківщину ллють помиї...
Надія взята на замки,
а креативні земляки
параші миють на Росії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822103
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.01.2019
Ми ще є і ніщо не минає
у юдолі моїй, у свята.
Поза хмари надія літає,
а за обрії кануть літа.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
За лісами у білій хатині
на своїй ойкумені-землі
ти у колі своєї родини
розділяєш заботи малі.
А мені переписує доля
недоспівані наші пісні.
Сивиною перекотиполя
долітаю бодай уві сні.
Обніми, приголуб, заколисуй
у піснях непокірну любов,
домальовуй привабливі риси,
поки голос мій не охолов.
А ти чекай мене, чекай,
ось-ось та й, може, і приїду.
А як і ні – чекає рай,
коли переживемо біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
[i]« А мне сегодня снился
крокодил зеленый,
зеленый-презеленый,
как моя тоска...» [/i]
Хіт 70-х
І
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.
Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!
Із глузду можна з’їхати за раз.
ІІ
Надихався поезії у стоїка
як пилососні роботи сміття
і на бодай елементарну логіку
у пам’яті немає опертя.
Чи біс який нашіптує їм поночі,
чи очі позичають у Сірка?
Не добачають особисті покручі
мішенями пера сатирика.
Чамрію, ошелешений куплетами.
Одні трюїзми, мов кімвал, пусті.
Та поки іменуються поетами,
ще подають надії золоті.
Огородились баштами та вежами,
де їх ніхто не сміє досягти,
бо мода архаїчними одежами
на подіумі сяє з висоти.
А подивитись – ким то ми очолені?
Кому й за що чіпляємо вінки?
О, людоньки! Ой, королі оголені,
куди ви діли фігові листки?
ІІІ
Лишаємось інкоґніто – зоїлами,
хоча і аплодуємо своїм.
А як інакше... скільки солі з’їли ми!
Давай дорогу нехристу до рим.
О ви, мої зелені, крокодилами
були і є у капищі пітьми.
І як би полиняти не хотіли ми,
не оживе, охаяне людьми.
.............................................
Поезіє, явися Аріадною,
нехай з печери вилізе Тезей,
а неземне оспівує Орфей.
Але не бійся іноді Кассандрою
показувати шельму, що командує,
кого ізолювати від людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821570
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.01.2019
***
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...
***
А корупції любий аміґо
обіцяє і дулі, і фіґи,
і грушки на вербі...
І усе це – юрбі,
опозиції вищої ліги.
***
А у нас голосує Донбас
і за газ, і за противогаз.
І ніякої мови,
що діє ще слово
у колонії імені Вови.
***
А у оплоті гепи й допи скоро
худобу поженуть у ту ж обору,
за гречку і за сало
і те, що не у крали,
та украдуть, аби лише обрали.
***
А жовта преса тиражує шоу,
де затикає всіх за пояс клоун.
Та чується по мові,
по духу і по крові,
що Вова помагає дяді Вові.
***
А де були ці нинішні ґаранти,
коли зі сходу перли окупанти?
А де вони, майбутні –
учора майдануті,
коли усі сміємося на кутні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821364
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.01.2019
І
Спускається на землю благодать
і ангели беруть найвищі ноти...
Над головою липи шелестять,
а пращури діждалися суботи.
Не заважає м’ята і трава,
гіркий полин оповиває душі.
Звикає до земного голова,
не помічає ні жари, ні стужі.
ІІ
Людей перемагає довгий сон –
гартує, підбадьорює, лікує
усіх, кому із небом в унісон
сьогодні чути Боже алілуя.
У небі обнімаються крильми
давно почилі душі найрідніші.
Духовний світ радіє, що і ми
його переливаємо у вірші.
Діждалися і мертві, і живі
цієї миті, що жила віками.
Плекаємо традиції нові,
освячені самими небесами.
ІІІ
Виходимо у світ із кабали.
Чого боятись вічної імли?
Ми завжди є і живемо усюди.
Лікуймо наші душі від застуди.
На цьому світі все пережили,
на тому світі гіршого не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820315
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.01.2019
І
Обмежується коло друзів,
яких раніше я вітав
у новорічній завірюсі
веселих шоу і забав.
Завіяло: у іншу спілку,
на манівці, у видавці...
Великому у Клубі мілко,
мов криголаму у ріці.
Ізолювали ся нарциси,
тусуються глухонімі.
У вирії – зозульки сизі,
а ми сумуємо самі.
Взаємо-критика лікує.
Тому о будь-якій порі,
як у молитві алілуя,
чекаємо коментарі.
І я. [i][b]І-а,[/b][/i] – я не боюся,
та не очікую на біс
як інші містери і міс...
Ачей хорошому навчуся,
коли оказії діждуся
і всуну у халепу ніс.
ІІ
Ото ж уже у цьому році,
що добігає до кінця,
усі свої колоди в оці
повикидаю у сміття.
Але й усе, що вадить зору
і джентельменів і мадам,
я покажу як зайву флору,
що шкодить мові і віршам(1) .
([s]мороза діда в ці години
усі чекають дива як
маленького ів ув хлопчини
тане́ сніжана на очах[/s]) (2)
Я уявляю читача,
який ці опуси чита(є)...
Якогось є не вистача(3)?
А це я риму підганяю.
Ковтаю альфи, їм омеги...
А Муза скоса погляда(3).
Мої зоїли і колеги,
вино поезії – вода.
І наливаємо по колу,
і випиваєм(3)... О! За нас!
Аби русизми побороли,
а суржик хай жує Пегас.
Бува(3) узрю непов-ториме
і спотикаюся, – оп-ля!
Але якщо не гріє рима,
то мова аса звеселя(3).
Я копіюю і сюжети,
і стиль, і фрази, і слова –
усі досягнення поета,
які і я не забува(3).
Поезія, буває, лічить(4).
І меланхолія зника(3),
коли не хо(3), але увічнить
тебе сатира коміка.
Мені нашіптує і Ліра,
і щось навіює Борей –
ну чо(3) будить(5) у кому[b]сь зв[/b]іра,(6)
коли у нього все о'кей?
Нема кебети описати,
що небо – ніби голубе?
Та не лінуйтеся, дівчата,
Пора описувать(5) себе.
А то попри освітні норми
чоловіків-грамотіяк(7),
неонебачені(8) реформи
не просуваються ніяк.
Я не боюся помилиться(5)
і виростаю аж на п'ядь,
коли усе, що є, годиться,
та ще й не менше як на п'ять.
І хай, допоки вуха в’януть,
м’яука(3) киця на кота
каширського і хай не тануть
його усміхнені уста.
І хай за бабою Ягою
Кощій журитися не бу-(9)
де і усі ізгої
не будуть паріям табу.
І, мо’, по стилю і по тропам(10)
пізнаю Музу і не сам,
але за нею, автостопом,
поїду у її сезам.
І аж тоді, як не загину,
і, може, напишу есе,
мене єдина не покине
за те, що мова – наше все!
А як почину і на лавку
мене одного покладуть,
то, може, хоч поет Удайко
підсуне Мойру в дальню путь.
А як до раю не поїду,
то у наяд козирний туз
пошле зі мною до Аїду
свою Горгону і медуз.
І у кінці почую фразу
не від Юхниці, а від фей,
що їх не ображав ні разу
ніким не визнаний Орфей.
ІІІ
Я розумію – наваяли...
Куди його тепер подіть(5)
усе, що тішить і ятрить –
заслуги і високі бали?
Та ще й аматорів навчали...
А ви граматику учіть.
Ну от і все. Останнє шоу
на лабутенах. І – у рай,
кудись за обрії, за край...
Нехай перемагає мова.
А одягаючи обнови,
мої котурни не взувай.
І ще ра[b]з – зн[/b]ай, коли співають(6)
мелодії сона[b]т тв[/b]оїх, (6)
то голосні не заважають,
а заважає збі[b]г гл[/b]ухих. (6)
Очікуй лаври Мельпомени
у дежавю шерше ля фан.
Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
З Новим!
Бувайте.
Гра-фо-ман.
(1) – кажуть, ніби наголос у множині – на другому складі, а в однині – на першому;
(2) – ноу-хау, коли беззнаковість приховує безграмотність, інверсії – смисл сказаного, зайві глухі(ів) – нібито згладжують голосні, штучний наголос – забезпечує ритміку, повтор однакових складів(типу на на) – нібито вадить високій поезії;
(по-людськи, яким-небудь білим віршем має бути так:
Діда Мороза в ці години
усі чекають як дива.
І у маленького хлопчини
Сніжана тане на очах.)
(3) – покручі суржика, обрубана класиками коротка форма дієслова, якої у словниках немає;
(4) – не те саме, що лікує;
(5) – русизми, калька з великого і могутнього язика(класикам – можна);
(6) – збіг приголосних у суміжних словах є ознакою авторської неспроможності;
(7) – неологізм від грамотіїв;
(8) – нове на рівні відкриття;
(9) – форма римування, яка властива виключно майстрам;
(10) – подвійна колізія з відмінюванням і значенням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Ти явилась і зникла у полі...
І неначе і сліду нема...
Ой, дівчата, усі ваші ролі
замітає і досі зима.
Те єдине побачення наше,
і останнє у тому житті,
де буяли осоки та паші
і росли очерети густі.
А яка то у серці зарубка!
Гриви коней і коси до пліч.
Ми ж бо знали, що ти моя любка
на одну Вальпургієву ніч.
І пройняті жагою погоні,
від грози і потоку води
несли нас неосідлані коні,
наче вітер червоно-рудий.
Та зігріло у стайні багаття
дві душі у одному плащі,
а твоє недосушене плаття
допирали до ранку дощі.
Загубилися координати,
поки вітер тебе обіймав,
бо обора, звичайно, не шати,
а на сіно немає отав.
Та чекаю, прилинеш у гості
вся та сама – як нині двійня
і найменше твоє чаєня,
Аелітою із високості
за душею...
аби на погості
підсадити її
на коня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
[i] (Злободенні лімерики)[/i]
***
А на одному боці у медалі
є істини розбитої скрижалі,
на іншому – парафій житіє.
Нема без екзекуції
ніякої дискусії,
коли нахаба лапає моє.
***
А парафії дві – вороги.
Ще живі обереги, пенати,
але різні боги,
І немає снаги
УПеЦе й еРПеЦе об’єднати.
***
А мафія освоїла науку
витискувати гроші і сльозу.
Як попадете неуку у руки,
спочатку пригадаєте гадюку,
а у кінці боа або гюрзу.
***
А у нас поводирі народу
знають, де ховати всі кінці,
і не знають броду,
та качають воду
і усі ведуть на манівці.
***
А під лежачий камінь на дорозі
нема-нема, тай потече вода.
Не витираєш нозі
у себе на порозі,
то й не чекай що обійде біда.
***
А хрюші до одного місця,
що лізе у чуже обійстя.
Диктують віру
лицеміри,
аби дзвеніло у кубишці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
***
А на Азові гадина одна
показує, яка вона дурна.
Іде гібридизація.
Усі бояться нації,
командує якою сатана.
***
А на Чорному морі кацапи
до чужого протягують лапи.
Забирають усе,
що крадій донесе,
а украдене ділять сатрапи.
***
А двійники нового дяді Вовки
на тренажері нажимають кнопки.
І граються макаки
у ядерні атаки,
а безголові – у боєголовки.
***
А вояці Кощію «до фєні»,
що узяті в бою, полонені.
І дуркує «страна»,
що полює вона,
а за мир агітує війна.
***
А ночами молитися всує.
Наступає на вухо Морфей.
І за віщо воює,
коли і не чує,
і нічого не бачить Арей?
***
А на Чуді є говоруни,
барани та ще й «опоздуни»,
втілені у емісара Путю.
А у нас – «ждуни» ,
за яких пани
мало що вирішують по суті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819245
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.12.2018
Заходжу до інету. Усміхаюся.
По гущі кави знаю, ти вже є,
хоч на екрані не відображаються
ні аватар, ані твоє досьє.
Ти граєшся зі мною у «чапаєва»,
а я із візаві – у піддавки.
Кайфуємо емейлами, чекаємо...
і маємо... поезії – рядки.
У мене – сивина, у тебе – бантики.
Та не біда. На віршики мої,
як олов’яні воїни-солдатики,
ідуть до мене смайлики твої.
Та уявляю милою і вартою
тієї мрії, до якої ріс
колись давно: за однією партою –
за поведінку і розбитий ніс.
Не завоюю юне серце віршами,
та рік новий міняє все навкруг
і наче й не було у мене іншої,
яку відвоював у мене друг.
Живу невиліковною хворобою.
Усе вертаю диво нічиє,
яке ночами спати не дає.
А та, якої образ домальовую,
згадає ще із усмішкою доброю
мене таким, яким я й досі є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2018
Мені однаково, чи буду
я ще говіти, а чи ні,
та не однаково мені,
що у свята бідують люди.
Уранці після алілуя
іду на кухню в самоті,
акомпаную по кастрюлях –
озвучую усі пусті.
Тай думаю собі, гадаю, –
[i]чи так усім ведеться нам,
кому уже пора до раю? [/i]
Е ні! Ікається панам.
Не подавились депутати,
ковтають, бідні, шоколад,
аби підтримати ґаранта,
який кришує владу Рад.
І так воно чогось дурному
аж дістає до печінок...
Але – нічого. По-новому
почнемо жити на оброк.
На пенсію не уповаю,
але на хліб і воду є!
Дієта – хобі не моє,
та, слава Богу, я не знаю,
чи я живу, чи виживаю
за упованіє моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
([i]лімерики[/i])
***
А на долину падає туман
і де-не-де линяють силуети...
Які сюжети!
А які поети!?...
...оцінюють, –[i] о, знову графоман[/i].
***
А у нашій оселі тепло...
Не кусають ні оси, ні мухи...
Засинає село,
не тупіє стило,
а поезій – ні слуху, ні духу.
***
А вчора на високому горбі
свистіли раки... і лунало соло
брехні по колу,
та ніхто ніколи
у цьому не признається собі.
***
А у затоку Лети
Харон везе поета
за виданий у пресі кондуїт,
за недолугу мову,
за язикате слово
і за орієнтацію в Аїд.
***
А на мирні дії
мають ще надії
я і ми, і він-вона-воно...
Та за лаври Музи
і корону туза
пера ще ламають все одно.
***
А на нашій сцені
є поети чемні,
є і неотесані, таки.
Є й такі учені,
що за теревені
їм би прищемити язики.
***
А що кому – і сам не доберу.
Ні се, ні те. Катюзі – по заслузі.
Колегам по перу
я носа не утру.
І як тоді не співчувати Музі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818956
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.12.2018
Як тяжко умирають люди.
Герою легше у бою –
за ближнього підставив груди
і опинився у раю.
Не хочу мучитись роками.
Але мурахою на дні
усе життя копаю яму
своїй душі в самотині.
Тому й народжуються вірші.
І кожен – як моє дитя.
І проживу багато більше,
аніж одне моє життя.
І веселішає на серці,
неначе маю вже за сто.
Та не запитує ніхто, –
[i]ну як воно тобі ведеться?
– А як із бісами у герці,
заклавши душу у лото.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Нема біди – радій і не тужи.
На що іще надіятись живому?
Бо не поможе, – [i]Боже, поможи![/i] –
на тому світі. Май усе на цьому.
На потім почуття не бережи
і сили загартовуй до утоми.
Даруй тепло своїм, а не чужим,
і вернеться сторицею додому.
Але не уповай на небеса.
Трапляються у світі чудеса,
коли зігріють і чужі долоні.
Буває, що обов'язок – яса.
Але ніколи – в’януча краса,
яка тримає душу у полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818844
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.12.2018
І
Немає спокою зі мною
моїй роздвоєній душі.
Якщо не витру за собою,
то не мазюкаю вірші.
ІІ
Само собою – я не ангел,
але, звиняйте, і не біс.
Ну, не люблю: бої без правил,
нізащо, — браво! і – на біс!
Якщо ніяке, оминаю.
Але ж, подумають, – сліпий,
коли зіб'ється автор мій,
а я йому не помагаю.
Лихе просвічую наскрізь.
Та не викреслюю зі списку
ні буйних лицарів, ні міс
ані по ню, ані по писку.
ІІІ
Не помічають, а чекай
на Музу, Ліру, Панацею...
Ну як тобі іти у рай
коли ти на війні душею?
Тусуються чоловіки,
яким би – мат і ати-бати.
А що це в біса за жінки,
що не уміють їх прощати?
Ну то і що, що я не люб
хорошій Раї у сараї?
Я любих пробую на зуб.
Як не плює, то залишаю.
І не ображений ніхто.
На що іще оці піїти,
якщо не душу обігріти?
Буває, що разів по сто
знімаю шляпу...
і пальто...
А ви?
Плюєте проти вітру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
Стираємо мак у макітрі
чи шиємо щось із одеж –
ідеї висять у повітрі.
Важливо, як їх донесеш.
Деталі нічого не варті,
якщо нівелюють сюжет
осколки розбитої кварти,
яку випиває поет.
Чарує поезія слова,
коли є гармонія в ній –
і рима, і ритми, і мова...
Але по осі часовій
узгоджуй усе випадкове –
причини і наслідки дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
[i]« Томосу бути!»[/i]
Ґарант
Не всі опиняються там, де судилось
міняти історії хід,
горіти у вогнищі, Богу на милість,
рубати в капусту сусід.
Одному буває і на ешафоті
не лячно іти за межу,
а інший, дивись, у якому болоті
присвоїв ідею чужу.
В історію входять не ті, що виводять
на вулиці юрмища мас
за долю народу, за нас,
а ті, що роками чаїлись на споді
і раптом тузами у сальній колоді
тасують і місце, і час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818634
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.12.2018
Усупереч всьому і, завдяки
одній-єдиній, ще візьмуть у герці:
вар'яти-донкіхоти – вітряки,
а донжуани – доти і фортеці.
І хто не мріє в будь-які роки
подарувати щастя дамі серця?
І хай з моєї легкої руки
ще не одній Фортуна усміхнеться.
Хай у душі вирує ураган
і радості земної океан
потроює відвагу у двобої.
І хай життя наповниться любов'ю,
коли веселоокий капітан
у рейсі засумує за одною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818520
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 22.12.2018
«[i] Народ бєзмолствуєт[/i]»
О.Пушкін
Якого біса лізти на Парнас,
якщо не тямиш істину почути?
[i]«Я вас люблю, я думаю за вас...» [/i]
А ви... Ех ви! Були і є манкурти.
Якась одна ображена вівця,
буває, схарапуджує отару.
Ой, бабі Йошці не дають вінця
і хочеться їй Чахлика на пару.
Прямі і щирі – ви такі святі,
що як одному впоратись із вами?
А де буй-тури лицарі, оті,
що до кишень не лізуть за словами?
Не бійтеся. Не сяду у тюрму,
як це інкримінується неробі.
Не вмію я лукавити, тому
і получаю ...ложкою по лобі.
Куди не пнись, а плюне й розітре
усяке, що сп’ялося на котурни.
Усе ще діє правило старе:
не лізь у друзі, бо пошиє в дурні.
Бери акорди і на ноті ре
не обривай душі найтонші струни.
Хай ріже вуха «зірочка» й «баре»
і лопають юпітери й сатурни.
І чую, – [i]не розписуйся за всіх.
Торуй своє, не поучай нікого
та обирай лише свою дорогу.[/i]
Оглушені не кращі за німих.
То хай мені вміняється за гріх,
що за душею не було нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818393
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2018
[i]« Який гармидер! » [/i]
Аматор
І
За кого умирали Василі?
Або – за віщо мучили Тараса?
Чому перемагає на землі
усе, що тліє у горнилі часу?
Пішли великі, маються малі.
Нема імен, які були раніше.
Сатира та іронія не тішать,
бо не зійде, посіяне у злі.
Є одиниці, та і їх – нулі –
ще множать на свої ніякі вірші.
ІІ
І чуємо, –[i] було колись, було[/i]...
а нині гавкай хоч на Магомета,
заточуй пера і стали стило –
не дочуває нація поета.
Кудою йтимуть дочки і сини,
якщо усі путі несповідимі?
Заручники і миру, і війни –
юродиві, убогі, боязливі.
Які не тиражуємо думки,
а вуха нашорошують зоїли,
і не одне висмикує рядки,
якщо йому піару закортіло.
На опуси однакова ціна,
чи то поет на мафію полює,
чи лає поза очі пахана,
майора-суку поминає всує.
Естету подавай аля шерше!
А неука – не тикай у науку...
Гурмани об’їдаються уже
і їм байдужі немочі та муки.
Зате – які у моді міражі!
Або – яке омріяне болото!
Своє! Тому і краще за чужі...
І аж кипить сізіфова робота...
[i]– Я є! –[/i] радіє героїчний мій, –
[i]калічу мову, та усі читають.
Іду на ви — у гущину подій!
...та залишаюсь у хатині скраю.
[/i]
............................................
А ви мені про мир на всій землі,
а ви про те, –[i] які ми пацифісти[/i]! –
паяци, егоїсти, атеїсти,
упізнані на кожному щаблі,
ґоноровиті голі королі
зі жмутиками фігового листя.
ІІІ
Алюзія невинності ятрить
не приспану ілюзією совість
і у якусь недовідому мить
не відаємо, що вона накоїть.
Бо не лише заради п'ятака
у кожного є місія така –
любити незалежну і єдину.
Та не вини за пустощі дитину...
Убий в собі алюзії «совка»
і не рони сльозу за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2018
[i] « Всякому городу нрав і права
Всякий імеєть свій ум голова» [/i]
Г.Сковорода
[b][i]І[/i][/b]
Усі ми аплодуємо, буває,
всьому новому, любимо пісні.
І не буває соромно мені,
що долучився із якогось краю
до арії у опері одній.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Є фабула. Анонси оминаю я...
і обриси..., що застують очам.
Не заглядаю у чужий сезам,
та іноді емоції показую
до ню що імпонує читачам.
Ми не боги, але своє малюємо –
палітрою одною на усіх
освячуємо лінощі і гріх.
Буває, одне одного не чуємо,
але не піднімаємо на сміх.
Не тішуся ані саморекламою,
ані самооманою тепла,
що завше ілюзорною була.
Натомість байдужію до осанни я
і сяючого німбами чола.
Не вписуюсь у публіку і рубрику.
Даруйте. Оминайте і мене,
і копіюйте... як усе мине,
і забувайте... і любіте ...музику.
А гнаного ніхто не дожене.
Імунітет окрилює надією.
Немає пієтету поетес?
Ну то і що? Зате є інтерес.
Не заразився ні птахокардією,
ні іншою хворобою поез.
Рятує не одна самоіронія.
Лікує і не горе, й не біда,
а чистої поезії вода.
Та от біда у всій оцій історії –
не любимо мирської какафонії
і я, і гуру мій – Сковорода.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
До вирію літаю і вертаюся,
хоча такі сценарії смішні
моїй кобіті, поки ми одні...
і навіть, уявіть, я ще не каюся,
що іноді за обрії вдивляюся,
коли вітрило сяє вдалині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818129
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.12.2018
Йдемо за обрій інеєм повиті.
Усе насущне маємо з небес.
Неуязвимі, бо за правду биті,
і віковічні, бо Ісус воскрес.
До видимого муляємо ноги
та істині радіємо здаля.
У нас немає битої дороги,
коли перевертається земля.
Ми бачимо, на кому світло сяє,
і зло, що визирає із пітьми.
Та місія диявола минає.
Ім’я Месії освятили ми –
останні пілігрими цього світу,
де діє не Всевишній, а боги,
якими управляють московіти.
За їхньою «вєсною» – наше літо.
У них свої батиї і завіти,
у нас чужі борги і вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2018
Я дуже невезучий на війну,
хоча біда не оминає хату.
І нині ясно – «руськую вєсну»
доб’є перо, якщо не автомати.
Карабкаються унтери на трон –
фотогенічні і, анфас, учені.
А я не присягав у мегафон
ані Феміді, ані Мельпомені.
На сцену удостоєні орли,
що мають з революції копійку.
І ґрейдера мені не подали,
і «на арапа» не поліз у бійку.
Ну... ну, буває – пісеньку утну,
коли охота є почервоніти,
але не вистачає талану
популяризувати це у сіті.
Нічого не видумую. Самі
собою виникають вірші.
Але не побував на Колимі,
як пощастило іншим і раніше.
Хіба я винен? Ні тобі Афган,
ані тобі китайці на Амурі
ніде не виникали у натурі.
Родився у сорочці... Та не пан...
І навіть не убитий за Майдан,
хоча і об’явили: «куля – дура».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817890
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2018
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
Шанують сильних, а не тих, що в горі
конають у нерівній боротьбі.
Але звершилось і лунає, – [i]слава![/i]
Софія оживає на очах.
Вертається у лоно патріарх
і споконвічне канонічне право.
Приліплюються всі, кому не лінь
себе усьому світу показати.
Уміють не оцінені таланти
піаритись на мрії поколінь.
Ой не поможе Томос Україні,
якщо у душу лізе сатана
та сотні літ не муляють коліна
і не минає [i]рашеська весна. [/i]
Помолимось, але своєму Богу,
Єдиному, якщо ми як один
єдину обираємо дорогу,
але не забуваємо про тин.
– [i]Чекай війни, коли шукаєш миру.[/i]
І цей девіз у світі не новий.
Я може й помиляюся, та щиро.
Але боюсь, що я, таки, правий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2018
[i] « Терміново»[/i]
ТСН
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За́ що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?
Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда
і явних замовників – багатіїв?
Ні слава, ні воля нікому не милі,
якщо шаровари оділи пани.
Ті ж самі орли і ті самі горили
розігрують карту на мапі війни.
І де ж бо ти нині, ура-патріоте,
у цій мімікрії, у злій боротьбі?
Ти теж її знову судити не проти?
А чим насолила Надія тобі?
Чи тим, що твоє потаємне бажання
кидає у пики пилатам своїм?
Чи тим, що без неї полегшає всім?
Чи тим, що згасає зоря її рання
і слово її до народу останнє
упаде громами на голови їм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2018
[i]І[/i]
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.
[i]ІІ[/i]
Напиши мені, брате, листа
за адресою – «до запитання»,
як бувало у юні літа,
у твої відшумілі останні.
Напиши і повідай мені,
чи не марно я смикаю ліру,
бо нікому я так не повірю
як тобі у години нічні.
Почитаю... У воду ступаю,
повертаю минулі роки...
Соломинку останню хапаю
на вируючім плесі ріки.
Ось і рік черговий закотили,
наче м’яч, у сивіючий мох.
І звітую я біля могили
як живу-доживаю за двох.
Лиш тобі розкажу по секрету,
що буває і що не було,
але бути напевне могло:
витворяє життя піруети,
ні кобіти уже, ні кебети
ні жалю, що тупіє стило.
[i]ІІІ[/i]
Таємниць вистачає до ранку.
Наливаємо ще філіжанку...
Допиває останню Морфей...
І затоплює тато лежанку,
а матуся відхилить фіранку...
Все чекає з дороги гостей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Ти одна і я один у долі,
до якої так і не дійшли.
Я тобі як вітер був у полі,
ну а ти – ще вище похвали.
У майбутнє посилали вірші
і не потонули у журбі.
Що науявлялося раніше,
нині те і маємо собі.
Не минає те, що об'єднало,
чисте як роса у ранній час.
На літа розлуки цього мало,
та минуле ще гойдає нас.
І нікому ми уже не винні,
що зійшлися аж посередині
а таємне кануло увись.
Що було, і що повинне бути,
і чого не можемо забути,
іншим побажаємо колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2018
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.
То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя
одні лиш силуети.
Допомагали, і любили,
і обіймались разом,
коли на Виселки ходили
усім десятим класом.
Так і пішли усі юрбою.
Нема дівчат і хлопців,
що полягли на «полі бою»
десь у чужій сторонці.
У кожного найвищі цілі
і не свої дороги.
І не біда, що уціліли
та мучились не довго.
Біда мені, що не згадаю,
на що я сподівався,
коли з обіцяного раю
на виселки подався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2018
[i] «...если хочешь мертвым поклоняться,
то живых тем сном не оскорбляй» [/i]
С. Єсенін
Доживаю своє уві сні...
Не спішу до могили...
Але чується голос мені:
– [i]пам’ятай мене, милий. [/i]
Пам’ятаю... та наче й не чув ,
як бувало просила,
щоб і я написав, не забув :
[i]– я люблю тебе, мила. [/i]
І тепер, поки пам’ять жива,
та опущені крила,
повторяю я інші слова:
– [i]забувай мене, мила. [/i]
Вже ось-ось – у далекі краї...
Боже, дай мені сили
просинатись, як чую її:
–[i] я чекаю, мій милий... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2018
[i] « Рукописи не горять» [/i]
Воланд
Часу не гаю на дебати,
аби укоськати рідню.
Літературні ати-бати
ведуть ефірні окупанти.
А я дратую кацапню.
Оказій море. Та не знаю,
на що воно мені здалось?
Ачей пора уже до раю,
де і не ангели прощають,
що номінований за щось.
Усе, що маю за душею,
заповідаю піснярам.
Хоча за пам'яті моєї
усі оплачені орфеї
уже озвучують байрам.
Немає лементу навколо
самоневиданих томів.
Зате цінують нині соло
усіх допущених у коло
самореклами холуїв.
І тиражують фоліанти,
мішками книги видають...
І що? Яка у цьому суть?
За що ображені таланти
«міжусобойчики» ведуть?
Усю суху макулатуру
і рукопис газетяра
чекають печі на ура.
А самовидана халтура
і нео-нелітература
димить і тліє, бо – сира.
Каміни – наші опоненти,
оцінка праці і надій.
Палають оди і сонети
у «далі моря голубій».
А що удієш, як поети
ще вірять місії своїй?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817112
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.12.2018
[i] « Я криголам.
А криголами по болоту не ходять» [/i]
Л. Костенко
До гавані далеко кораблю.
Вітрило не біліє, а линяє,
тому що довго плавати люблю,
і ліпшого нічого не буває.
Каюту драю, люльку не палю...
На палубі ночей не коротаю.
Я запрягаю вітер, а рулю
іти автопілотом дозволяю.
Не варто опускатися на дно
і не міняти курс на повороті.
Я засинаю юнгою на флоті,
а просинаюсь... О! Яке кіно!
Ні. Я не крейсер, та усе одно
не буду загрузати у болоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816509
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 06.12.2018
[i]І[/i]
Ну й заварили! Аж валує дим.
І не поймеш: чи п’яні, чи бандити?
І як забути, що немає з ким
у цьому казані куліш варити?
Що Раша, що Малі, що Сомалі...
віщає і показує у сіті:
герої епопеї москалі –
«Пірати ХХІ-го століття».
[i]ІІ[/i]
Лякає Україну «сучій мір»
і дістає у всі кінці планети.
Жадає раю чокнутий вампір,
націлює на ближнього ракети.
Бо «ядерного православ'я» біс
вселився в душу карлика-гіганта.
У нашій акваторії – безвіз
для армії і флоту опупанта!
Доктрина діє, тактика така:
де чути мат – усе диктує Раша,
захоплює по ходу «язика»...
У дії – операція «Параша»!
Триває не об’явлена війна.
Чого немає, будемо ще мати.
Очікує іще одна «весна».
Ґарантії немає у ґаранта.
Куди нас ця оказія несе,
не відаємо. Маємо на це
реагувати українно-ґречно.
Але одне відомо безперечно –
родитись, виживати й мати все
на цій землі смертельно небезпечно.
[i]ІІІ[/i]
А що на суші? Арки і мости...
А ми чому не риємо каналу
Азов-Одеса? Нам до себе йти,
а їм по горло вистачить Байкалу.
Є що робити. Каламуть своє
і затикай свої великі діри.
Але не зазіхайте на моє.
Не зачіпай історії і віри.
Будуй собі іще один «Потік»,
або качайте воду із Дунаю,
нехай Амур тече у інший бік
до Криму із Японії й Китаю.
Хай повертають ріки на Арал,
заллються єнісейською водою
і нафтою своєю дармовою.
Нехай беруть на абордаж Ямал,
і хай накриє їх дев’ятий вал,
і захлинуться хай своєю кров'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2018
Не зайве обійматися. Найшло –
реалізуй веління свого серця.
Якщо даруєш іншому тепло,
то це тобі сторицею вернеться.
Цілуймо наймиліше на землі
у той момент, коли душа жадає.
Її лікують радощі малі,
коли тебе велике оминає.
І не жалій. Соромитися гріх,
що у людині чуємо людину
і тягне до своєї половини...
Плекай самоіронію і сміх.
Ми любимо, жартуючи, усіх,
та не на жарт кохаємо єдину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
Ще є у нас і милі, і єдині,
і так і має бути до кінця.
Немає золотої середини,
але бувають золоті серця.
Схиляється до терену калина,
яка йому весною до лиця.
За явором сумує яворина,
а молода чекає молодця.
Ідилія такою видається...
Але душі підказує сонет, –
[i]поклич її і серце обізвееться[/i].
Найкраще соло все-таки дует.
Якщо поет не має дами 💕,
питається – який же це поет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018
Які ми януси... Чогось
всі камінці летять у Раду,
за гречку лаємо громаду,...
А щодо себе — боїмось
оголосити голу правду.
Ну от візьми і набреши,
що ніби ти — поет великий
і, далебі, не без'язикий,
волаєш, – [i]Боже, поможи... [/i]
А що почуєш? – [i]двоєликий[/i]!
Когось нізащо вихваляв...
Хоча, буває, й за натуру
не добачаємо халтуру,
аби віночок не упав
на голову поета-гуру.
А чим же я не рядовий?
Не маю манії поета...
І не чіпляю еполети...
Ну то і що, що в час такий
у мене є свої акценти?
І не синиця у руці,
і не лелека вище хати,
і не у воду – всі кінці...
Порозкидали камінці?
А що, як нікому збирати?
Тоді й поезії – хана.
Бо не одної букви ради
і не за усмішку наяди
лунає наше, – [i]Отче, на!!! [/i]
Є на Парнасі імена!
Але... не вистачає вади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816131
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.12.2018
Відмотую, Боже мій, ро́ки.
Вертаюсь у час до війни,
О, як же погано уроки
вивчали і доні, й сини.
Умию оплакану долю
надії озонним дощем.
Усе затихає поволі
і меншає ниючий щем.
І, – [i]на тобі[/i]! – кулі, катюші,
нечувана зрада, бої,
і знову заплакані душі
вертають на кола свої.
Лишається п’ятою осінь.
Очікує шоста весна.
А літо одбігаю босий,
якщо доганяє війна.
Чужа самозвана еліта
нуздає на захід коня...
На сході триває різня.
Читаємо сури Завіту,
як маємо зайду любити.
То як не ридати щодня?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816037
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.12.2018
[i]« хоч пів дулі, аби тільки
під самую пику» [/i]
Т. Шевченко
Мені байдужа манія еліти.
Я сповідаюсь іншому кошу,
де між своїми нічого ділити.
Що гріє душу – те і ворушу.
Але цікаво, хто сідає зверху
і доїть за пів дулі солов’їв,
аби себе не ставити у чергу
нечуваних по писку комарів.
Та – хай собі. Усі ми неТараси.
Єднаймося і навколо війни,
аби не біля того перелазу
до трахнутої іншими «страни».
Стосується не того, хто читає
і відає, яка кому ціна,
а братії, що пику одвертає,
сортуючи полову од зерна.
Іде пора до осені. Курчата
оперені, готові до зими
і не біда, що буде їх багато
за дешево зарізаних людьми.
Хто відає, чи Шіва, чи Єгова
дарує нам навіяні слова?
До віщої священної корови
не заростає тереном трава.
Іду полями – босий подорожній,
викошую галявини й луги
і не питаю, де чиї боги,
і не боюсь, що, може, я безбожний,
і не такий, як може бути кожний,
бо віддаю усі свої борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816028
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.12.2018
***
А на Азов наклали ВЕТО,
бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
І Путя рад,
що чути мат
на всю околицю планети.
***
А у затоці Таврії сюжет
показує, що є ще ІХТАМНЄТ.
І як не одягни –
бодаються вони,
як у «Нові ворота»* барани.
***
А в наших на кону
три антилопи гну
і перемога партії ґаранта.
Дитячий мат поставив барану!
Та не йому виковуються ґрати.
***
А на переправі тай немає броду.
«Три кольори мої, три кольори».
І додалося три
до операцій «ы».
І є чим утішатися народу.
***
А у Криму закінчується гра
і має бути скорою розправа,
за те, що на ура
здалися за Петра
і дяді Вові не лишили слави.
***
А у Керчі ось-ось потоне міст.
Ну і яка, гадаєте, причина?
А Україна
буде винна,
як міжнародний терорист.
* – найменування протараненого українського катера
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815824
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.11.2018
Пам'ятаю і ночі, і літо,
як були ми іще нічиї,
і навчалися щастю радіти
у літа найсолодші свої.
Я торкався до твого волосся,
ти сміялась, що ми ще малі,
бо учора ще бігали босі
по росі, по воді, по землі.
Як то файно удвох – «на качелі!»
І на чортове колесо – ввись!
Почуття долітали до стелі
як уперше за руки взялись.
Ми покинули ігри і танці
та й пішли до далеких отав,
де у тихій зеленій альтанці
я тебе несміливо обняв.
Заховався за хмару рогатий.
– [i]ти кохаєш?
– кохаю...
А ти?
– я не вмію тебе цілувати....[/i]
Та... єдналися наші світи.
Як же вабили перса дівочі!
Як сіяли налякані очі!
Як далеко було до біди,
до розлуки...
у вирі води...
Пам'ятаю...
у місячні ночі
я літаю
...туди
...не один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
Упало сонце, догорає день
на заході загравою ясною.
І навіть горобці – анітелень,
налякані суворою зимою.
У лісі тиша і в очеретах.
Гілля дерев здіймаються як руки.
Летить за обрій одинокий птах
і тінь його не падає на луки.
І опустіли сиві береги.
Усе чекає білу завірюху,
але не вистачає сили духу
миритися із кознями пори
і піднімати руки дигори
як ті дерева, що не мають слуху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815644
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2018
[i]« Нате!» [/i]
В. Маяковський
[i][b]I[/b][/i]
Йдемо до мети чередою,
а душі неначе чужі.
Стидаються бути зі мною
великі поети й мужі.
Убрані у пір'я і лати,
спокушені позами ню,
суди затівають пилати,
улесливі пані – меню.
Немає дороги людині
у люди. Розмили дощі,
неначе цілушку у щі.
То я собі прісно і нині,
аби не труїти гордині,
не пробую кислі борщі.
[i][b]II[/b][/i]
На кобіту міняю кебету...
Про серйозне пишу жартома...
Може, еросу мало в сюжеті,
що реакції зграї нема?
Ні тобі соколиного писку,
ані клекоту з неба орла...
Чи немає од істини зиску,
чи оцінки собі не дала?
Невибаглива публіка хоче
не до Музи своєї у храм,
а на ідола п'ялити очі
як на Євині перса Адам.
Ще у моді сіріюче чорне.
І не пави, і не павичі...
Перекрикують білу ворону
сойки, одуди, дятли, сичі.
Аплодуємо світському леву
за його наготу металеву
і за охи та ахи пера.
Ой! А, може, писати пора,
як Адам, ублажаючи Єву,
видає порожняк нагора?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815634
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.11.2018
[i] « ...и вот опять явилась ты
как мимолетное виденье» [/i]
О. Пушкін
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
а видиво моє ходяче,
або уява самоти.
Або у серії роману
моя любов у доміно,
або міраж, або омана,
або сомнамбула кіно.
А, може, то моя недоля,
бігуча гребенями хвиль,
що тане у душі поволі,
не вимагаючи зусиль?
І як поетові забути,
і не позвати, не почути
сугестію у далині?
Чому ввижаються мені –
усе, що не дає заснути
і силуети у вікні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018
На що розраховує Moskau*?
На те, що усі побіжать
у тюрми, обори**, колгоспи,
оплоти, баранячу рать.
До чого готові кацапи***
і наймані бойовики?
Що їхні обрубані лапи
не будуть боліти віки.
А чим завинили ординці****?
Виконують роль головну,
аби полягли українці
у третю російську війну.
А що собі думає Дума?
Юродивих***** неуків – тьма,
а їхні вожді-тугодуми
усі виживають з ума.
Які сателіти****** у Путьки?
А логіка бота така –
за нього усі проститутки
і п'ята колона совка.
На що уповає Кирюша*******?
Що нація буде німа,
коли окуповані душі.
І логіки в цьому нема.
Куди докотилась Росія?
Відомо усім – до межі,
де нелюди й люди – чужі.
Але не лишає надія,
що карлика і лиходія
зупинимо на рубежі.
Словничок:
Moskau* – в історії Русі ототожнюється з іменем розбійника Моськи із племені мокша ;
обори** – концтабори для худоби;
кацапи*** – ототожнюється із козлами на території Росії і в Україні;
Ординці**** – нащадки чингізів, схрещених із долгорукими;
Юродиві***** – блазні батюшки царя;
сателіти****** – союзники метрополії;
Кирюша******* – очільник «третього Риму».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2018
[b][i]І[/i][/b]
В печінку в’їлася Росія,
її анексії, війна...
Де найкривавіша подія,
у ній замішана вона.
Нічого вдіяти не можу.
Палає серце і пече
за убієнну душу кожну
її безжалісним мечем.
За геноцид, голодомори,
за наші Таврію й Донбас,
за ріки крові, море горя –
як ми ненавидимо вас.
Ви розбишаки й боягузи,
раби царя у негліже,
умієте набити пузо
і заглядати на чуже.
Одна у пекло вам дорога.
не допущу і до порога
усіх, кого я не люблю:
кати, убивці, звірі, таті,
всіма народами прокляті,
не варті слова і жалю.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Закипає і яріє гнів
на союзну ненажерність ситих.
Хай горить свіча за ворогів
і палає за живцем убитих.
Три мільйони чи до десяти –
хай учений жертви порахує.
А душа і так однині чує,
як нам жити і куди іти.
Вибору у нації немає.
Хто не проти, голосує – за
волю і свободу мого краю.
Ще бринить непрохана сльоза,
та ударить очисна гроза
і альтернативи їй немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
« Memento more»
Пам'ятай
Без мене не зупиниться життя,
але коли осиротіє дача,
то не одна берізонька заплаче,
мов од гілля одірване дитя.
А я її ніколи не побачу.
Тому і не загадую собі
нічого, що відбудеться без мене
у тій оазі на крутім горбі:
не вродять дулі на сухій вербі,
на озеро не упаде морена.
Осипане каміння весняна
вода не позмиває на коріння
горобини, і не жура осіння
укриє очі, і ота одна
плакуча гива біля паркана
ніколи не закриє небо синє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2018
на інший мотив
Не чекайте першого кохання –
все змиває течія життя.
Хай воно залишиться останнім
болем за рікою забуття.
Душу не обтяжуйте минулим –
все міняє незворотній час.
Хай святе, якого не забули,
вічним залишається у нас.
Юлія Друніна
Не встречайтесь с первою любовью,
Пусть она останется такой -
Острым счастьем, или острой болью,
Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит -
Все иным покажется сейчас...
Пусть хотя бы самое святое
Неизменным остается в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814689
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2018
***
А в екзилі цезарі
уручили бездарі
естафету в руку із руки.
Кругова порука
то єдина штука,
що єднає владу на віки.
***
А в межах кордону
немає закону
міняти улов на кумів.
Наймемо колону
одного Гордона –
замінять усіх шпигунів.
***
А у «кварталі 95»
за Україну коміки стоять.
Але чого ховатися?
Ідемо обиратися!
Тай будемо сміятися
«опьять» .
***
А на сцені вічні «кавеенщики»
насмішили весь електорат.
А державні ченчики –
юґики й арсенчики
мають протилежний результат.
***
А десь у Смілій дехто має гендер.
Нема тепла, але який алюр!
Якщо не грейдер,
то є ще рейдер,
що виведе його у перший тур.
***
А у Крилова на байки – ліміт,
та все одно по радіо лунає
веселий хіт:
за бабу – дід,
а лебідь – рака й щуку обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814678
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.11.2018
Холоди катують ніжне тіло?
Ну, –[i] і хто нам дохтур, далебі? [/i]
Енело не впало і не сіло,
поки не явилося тобі.
Сила думки родить Аеліту.
Уяви, – [i]що! спати не дає,
поки душу нікому зігріти?[/i]
І прилине сяєво твоє.
Хай воно і юне, і безвусе,
і не має навіть бороди,
все одно літає як завжди,
де на виданні чиясь Маруся.
Я, буває, іноді боюся,
що й мене закине аж туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2018
***
У класики кумиру закортіло.
Що не почує, те й римує вмить.
То файне діло
перо зоїла,
а як мовчить, то і сімох навчить.
***
А нині неокласики – не дуже,
хоча і вишивають до кінця.
А коміки калюжі,
які мені байдужі,
не додають нічого до лиця.
***
А опоненти майже що у комі.
Немає душ, то і немає тіл.
Історії знайомі:
на стільчику – відомі,
але чого ви лізите на стіл?
***
А у барда є сонет юрбі,
та немає щирості у ліри.
Видно по губі,
що усе – собі
аж до ампутованої віри.
***
А в зоні пекла Йося маху дав.
Сімнадцятої миті не догнати.
А як бульварний денді вихваляв,
коли у бані ребра поламав,
але співав дияволу сонати.
***
А риба в океані ще не кит
і не карась у сіті попадає.
Усе, що має кіт,
з'їдає паразит,
а Україна тюльку наминає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814437
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.11.2018
Ще немає лихої години,
а між нами зима на межі
і одежа твоєї калини
укриває мої спориші.
Полиняли опалі узори,
сивий іній упав на траву.
Ти за мною виплакуєш горе,
я журою без тебе живу.
Утішає єдина надія –
ми далекі, але не чужі.
Жовте полум'я осені гріє
половинки одної душі.
Половіє іще материнка,
оживають в'юнкі чебреці
ікебаною чар у руці.
Не багаті — на щастя ужинки.
Замітає розлука стежинки,
висихає сльоза на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2018
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.
Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній
на сувої хвої ялівця?
Все укрите білою габою,
тогою нічної пелени.
Небеса любуються собою,
падаючи млою на лани.
Час гуляти перекотиполю.
Посивілі квіти на межі
облетіли як пелюстки болю
на скляні прозорі вітражі.
Вітер дує на холодну воду
і не розуміє ще, чому
та війнула кригою йому.
Уміщають пайзлики городу
гай, і поле, і, до ночі горду,
сепією виткану, зиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.
Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни
гойдає вир на лінії прибою.
Але на плаї іншої весни
мелодія далекої луни
покличе наші душі за собою...
А що літа? Гіркі як полини
не вернуться, не вернуться вони,
як і гора не зійдеться з горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813392
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.11.2018
Мені іще іти й іти
із піднебесної додому,
але видумую світи,
які нікому невідомі.
Чистилище на цій землі
не гріє душу окаянну.
Іще не їду на ослі
і даленіючи, не тану.
В поезії – не чародій,
не апелюю як раніше, –
[i]ви чуєте, це я! Живий[/i]!
Є епітафії на вірші.
Везучий, майже як усі.
Не ангажований на нари,
я оживаю у росі
як лід, вода і легка пара.
Тюрма не плаче, – [i]марно жив..[/i].
Не маю зайвої догани...
Не вписуюсь у колектив?
А, може, це й не так погано.
Хай неприкаяні сичі
мені урочать щось на груші
та муза ойкає вночі:
[i]« рятуй іще тверезі душі!» [/i]
А я і п'яний не такий
як треба публіці незримій –
і, наче кропива, жалкий,
і відчайдушно нетерпимий.
Але не маю на меті
свічею бути у тумані
у третьому своєму стані,
коли в угоду суєті
не оминають саме ті:
мої – відомі – неосяжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812400
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.11.2018
Все іще щастя шукаю
біля високого тину
за перелазом до раю.
Доля гірка, мов калина.
Поки солодшу не маю,
буде моя половина.
Гірко бурлаці одному.
Ночі без милої – чорні,
наче окалина в горні.
Файно було би додому
зіроньку нести знайому...
Парубок я ще моторний.
Не учащаю до Насті,
не докучаю Лоліті,
квіти дарую не Віті...
Чи не таким я удався
п’яним, як треба кобіті?
Чи не єдиним у світі?
Може у тому і щастя,
що не піймався у сіті
і на гачок не попався?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812270
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.11.2018
« [i]Вам может показаться,
что мы квакаем,
На самом деле
песню мы поем. » [/i]
С. Поляков
Істину читати неприємно.
Вірші опонента – моветон.
І колючі, і місцями, темні,
і не чути, – [i]ґраціо-пардон.[/i]
Видаються тільки буратіни.
Ну і що лишається мені?
Поки білиш виморені сіни,
все одно розмажуть по стіні.
Всіх читають, а моя халтура
не підходить геніям пера.
Хай живуть творці макулатури!
Слава меломанії! ...ура?
Аплодую. Самовисуванці
ухопили щастя за хвоста.
І казала Настя, – [i]як удасться,
ще піймаю у мішку кота. [/i]
О мої совкові й кацапнуті
із номенклатурного роя,
чим ви кращі від Гундяя й Путі,
вороги яких – такі як я?
Я покаюсь. Вип’ємо по чарці.
Буду з усіма – як на духу
ще й у полотняній вишиванці
і не буде рильце у пуху.
Я ж «у доску свій». Малюю рими
і дивлюсь крізь пальці на возню.
Ви – в епосі, я – на авеню,
та не заночую за дверима.
Люди із тверезими очима
не клюють на видану дурню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812266
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.11.2018
Видумує неологізми
моя колега по перу
і деякі її трюїзми
я на заміточку беру.
Вона існує паралельно.
Пересікається із тим,
кому – що риба, що пательня,
аби пускати в очі дим.
Дивуюся, які таланти,
яке насичене перо,
а видають мої атланти
не одиниці, а зеро.
Буває, незнайоме слово
у вірші Янусом стає,
а перевіяна полова
нічого серцю не дає.
І хай би інше, та не гірше,
ніж те, що я собі хотів,
коли читати не умів,
але і нині, як раніше,
люблю нові слова у вірші,
а не шаради, ради слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812131
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.11.2018
***
Великий успіх буде всує,
коли і слава омине,
і хтось не сіяне пожне.
Ніщо нікого не дратує
як те, що інший досягне.
***
Чого немає – те й криве
в молитві не захоче.
А наше плем’я бойове
не хоче жити як живе,
то хай живе як хоче.
***
Що найвище, маємо у Бога:
спільна вежа, і Його Дитя,
і за друга віддане життя....
Та немає меншого нічого,
ніж за ката зайве каяття.
***
Дуже легко чуже забирати
і не мати своє на горбі.
Не надійся, що будеш багатий,
як немає чого віддавати
на майбутнє бодай би собі.
***
Не біжи, не ходи.
Пересидіти маєш,
бо на всі поїзди
однією не сядеш.
***
Не треба бігати галоп
за репутацією, щоб
не був на все охочий.
І не кажи даремно, – [i]гоп![/i]
якщо не перескочив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811694
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.10.2018
[i]« ...завтра була війна»[/i]
На слуху
[b] [i]І[/i][/b]
Війна триває і нові герої
поповнюють почесний пантеон.
Але якою кров’ю і ціною
купуємо фанатику-ізгою
купе – паяца лаври – на Афон?
[b] [i]ІІІ[/i][/b]
Все, що лежить погано, анексує,
грабує, пожирає людоїд.
Як той шатун залякує сусід,
винюхує, розколює, шматує
і суне ніс, куди йому не слід.
І висуває нам свою фігуру
у партії, де очевидний мат
готує потаємна агентура
і у дебюті нас іще до туру
перемагає їхній кандидат.
[b] [i]ІІІ[/i][/b]
У партії реваншу – ейфорія,
а у народу знову летаргія
до вибуху у храмі християн...
Отці парафій оновили сан.
Але чекає бурого месію
іноязика армія мирян.
І видиться уже не за горою
комічний на плацу Наполеон
і черговий ура-хамелеон...
А нам би пережити параною,
аби[i] у рай[/i] дорогою тісною
іщез навіки їхній полігон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2018
Моя береза опустила віти.
І силует оголений зів'яв,
і наче знову маю сиротіти...
Весною соку захотіли діти,
а я їй рани не залікував.
Її напій – цілющі вітаміни
і вуйку, і тій самій дітворі...
Кому цікаво, що іще й донині
це кучері моєї чураївни
у юності моєї на зорі?
Зів'яле листя, ой, не опадає
і це мені нагадує весну,
а не її осінню сивину...
Яка не є, але її чекаю,
коли в раю березового гаю
дописую історію сумну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Де що є, відомо, але дещо
обирати маємо не ми,
ну а нам би інше, аби легше
і подалі бути од суми.
Що би не видумували, щоби
мати те, що маємо одні,
а очолять націю нероби
першої десятки кацапні.
Як же бути? Знаємо! Аякже!
Ми їм показали кулаки!
Не поїде, поки не помаже...
Все, таки буває, все-таки
оберемо, то воно покаже,
де зимують раки із ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811347
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2018
Замайоріло рясно, урочисто
і, неймовірне барвами до сліз,
у сепїї осіннього намиста
виблискує оздобою пречисте
сусальне листя кленів і беріз.
Яріє падуб охрою і хною
у стилі ретро-модної краси.
У видиві надії чарівної
вчуваються далекою луною
навіяні вітрами голоси.
Сади покірно оголяють крони
і тільки вишні ще горять щодня
у маєві багряної корони.
Не вистачає білої ворони
у чорній хмарі ґав і вороння.
І як усе це кинути навіки
і не дійти до крайньої межі,
де і не «любо, братці», і не гірко,
але не жаль останньої копійки
за ці неоціненні вітражі.
А перелітне, юне і пернате
несе свої печалі і жалі
до ирію і до кінця землі
та іноді північні емігранти
вертають осінь до моєї хати
у первісному болями селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811291
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2018
У Бога усі фаворити.
Але пам’ятаймо, панове, –
[i]єдина у цілому світі –
людина – уміє творити,[/i]
...а не споживати готове.
Аматора ліри і музи
у сіті заманюють сайти.
А далі – учіться, читайте.
Яка очевидна спокуса –
...уміння своє показати!
І що пропонує богема?
У герці за місце, за славу
витрушує з пилу – ...поему
і не заяложена тему
...із вадами мови і правил,
і першою зіркою сяє,
і має «недремлюче» око
...оте, що себе вихваляє,
і поки лукавий куняє,
дає неофіту уроки.
А як на лелеку дивились!
Та як не любити синицю?
І, наче, не Богу молились,
і нібито яблука снились,
але ...уродили кислиці.
Немає нікому догани,
але виглядає забавно,
коли, від поезії п’яне,
тебе обіймало недавно
...і сіль не жаліє на рани.
І яблуко розбрату ...явно
на яблуні раю не в’яне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811248
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.10.2018
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.
Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –
утрачені надії і жалі.
Не хочеться іще колядувати,
коли на бараболю врожаї.
Але протипоказано лежати.
Весною намічаються рої.
Лишається ще жати і косити
як не собі – бодай на коляду
і сьомою дорогою ходити
ще й падати, буває, находу,
обходячи то лихо, то біду.
На щедрий вечір буду молотити.
Якщо дозвілля заважає жити,
віддушину в поезії найду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2018
Іще не чекає оказія
іти за останню межу,
але епітафію маю я,
яку по собі залишу́:
піїте породи інакшої,
не чую, хоча й до кінця
читаю, але не побачу я
порожньої сили слівця.
Немає у мене претензії
за види на прісний пейзаж,
але не ціную поезії
де діє лише епатаж.
Не вписуємося у рубрику
ні оди, ні музи, аби
забавити римою публіку
у ролі героя юрби.
Уміємо сіяти пазлики
на спомин особі своїй.
І поки немає надій,
зелені виписую тапочки
собі і поезії класики
у вирії гуру й месій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810065
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.10.2018
Щасливі миті житія
це і тоді, як поодинці
малечу гладять по голівці,
а ще, коли уся сім’я –
на потинькованій долівці
у сіні, покотом... і я.
Або коли у полі, в житі
понад осоння золоте
найпершою у цьому світі
неопалимою блакиттю
моя волошка зацвіте.
Або із нею на Купала...
Та пам’ятаю не її,
а «упованія» мої
коли уперше цілувала.
Немає болю і жалю.
Ми ще кружляємо у вальсі
і я почую тихе, – лю...
Розтягуються миті щастя
тоді, коли серця іскряться...
Я знаю, я її люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
І
Надовго запізнилася Покрова,
та Україні додає снаги
у синагозі українська мова.
І нація до Томосу готова,
і пазурі ховають вороги.
ІІ
Хоч убивайте, а не розумію
апологетів Мокші. Це ж обман,
що нація розбійників – месія.
Воістину – немає росіян.
Парафія Гундяя – лиходії,
у владі окопалися злодії,
а недомірок – їхній отаман.
Де не посій, стирчать одні рогулі.
Історія суцільне болеро.
У Лондоні уже набили ґулі:
еркюлі убивають пуаро,
двоєголовий кров’янить перо...
А на вербі не уродили дулі!
Околиця... окраїна... – зеро...
Але які щасливі посполиті!
Украдені, замучені, убиті,
отруєні, ув’язнені...
Кати,
юродиві та олігархи ситі...
Оце і є моя-твоя «брати»?
А скільки їх іще біля корита!?
І риють, риють свині і кроти,
научені, як партію любити
і йти до заповітної мети.
Усю Європу атакують боти.
Америку узято на замок.
І набирають орбани висо́ти.
Усвоїли набиті ідіоти
фашистами написаний урок.
Адольфа копіює Анжеліна.
У Франції новий Наполеон.
Італія чекає Мусоліні.
.......................................
Але нема Мазепи в Україні
і на Петлюру поки не сезон.
Лякає урок, що іде Бандера
та волонтерів чоти і рої...
Усюди кігті й вуха [i]есесеру[/i].
Освоюють офшори глитаї,
аж поки не настане інша ера,
коли очолять націю свої.
ІІІ
У влади появилися заслуги,
приписані за звичаєм собі.
Ось-ось, – [i]пугу[/i] –почуємо із лугу.
Заворушились каїни і слуги
і Михаїл чекає на горбі.
Міхо і Надя, –[i] чао бумбардія[/i]...
На черзі і сєнцови, і клихи...
У мафії поїхали дахи,
а у народу жевріє надія –
маленька Юля... і велика мрія...
У ГеПеУ гібридна єйфорія.
Не вистачає операцій «И»
під «омофором» сильної руки.
Але не ясно ще, куди повіє...
І не покриє мантія Марії
накоєні злодіями гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809618
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2018
[i] « Ідуть по Україні
солдати групи «Центр... »
Історія[/i]
Барбос планує нищити ущент
усе, що захищає Україну,
і Rusia вираховує момент,
аби сильніше вдарити у спину.
Удар активізує група «Схід».
І оживають у могилах мерші,
бо почерк наших нинішніх сусід
той самий, що веде у 41-ий.
Історія відома і сумна,
та невідомо ще, чия вина,
і хто за це отримає по шиї...
Перевіряє азимут Батиїв
«вєлікая родімая страна», –
[i]чи не дрімає о 4-ій Київ? [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2018
***
А на етері вирили терор.
У Юри є пропелер і мотор.
І літерою ар
усіяний буквар,
і спікера вартує прокурор.
***
А на мапі Києва війна
поміняла вулиць імена:
Сіті на Музейну,
Кудрі на Маккейна ,
та не задоволена «страна» .
***
А на війні уже нові устави.
І чує, і вітається народ:.
[i]Героям слава!
Україні – слава! [/i]
А на Росії:
[b][i]лапті упєрьод[/i]! [/b]
***
А у нас направо – це наліво,
і мільйони їдуть на Мальдіви.
Місія висока,
та яка морока
біля Бабмандепської затоки!
***
А на Московії кати
уже з Європою на ти.
Любов глибока –
і «потоки»,
і до війни нові мости.
***
А Європі два потоки мало.
океану – прісної води,
а мадяру – сала,
німцеві - капрала,
заходу – баталії орди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.10.2018
Погідно на душі і з тугою у серці
узгоджені часи і дні календаря.
На фініші літа, і павутина рветься,
і канули ключі за обрій, за моря.
Міняється сезон і запанує осінь
у бабиній фаті та у її красі
як це було колись і не минає й досі
росою на траві, журбою у росі.
Останнє прощавай і лебедина пісня
розтане як луна у далині чужій.
Зів’ялі пом’яки і сивий деревій
нагадують усім, що настає завізна
пора на врожаї і сумувати пізно
за тим, що одцвіло у пам’яті живій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Осінньою зливою ронять думки на папері
зачаєні образи – обриси, абриси, тло
сумних і веселих подій у новому етері,
де істина сяє добром, нівелюючи зло.
Пора сповідатися, каятись і сподіватись,
що доля іще подарує на заході літ
удачу і щастя напоєм п’янкого причастя,
і успіхи творчі як не заборонений плід.
Живу як умію і рук не ховаю за спину.
У когось є інші чужі віртуальні світи,
а я залишаю напам’ять свою Україну –
реальні картини моєї душі і мети.
Видіння і мрії бувають не тільки весною,
але промайнули, але пролітають літа.
Остання надія – осіння пора золота.
Та й ця оминає. Зоря упаде за горою
і, може, береза іще засумує за мною...
І коси її заплітає моя самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Чиєї ради не проси,
а на погості
іще почуєш голоси
у високості:
[i]
– Не забувай мене щодня
за те, що мушу
оберігати не знання,
а вічну душу!
– А я викошую світи
навколо неї,
і їх не поміняєш ти
на панацеї..
– Та пам’ятай, по цій землі
ідеш додому.
А що чекає у імлі
усім відомо!
– На небеса не уповай.
Немає сили,
яка охороняє рай,
а не могили...
– Не вір утопії і цій
лихій прояві,
з якою по стезі одній
іде лукавий!
— Нікому не поможе цей
що за імлою,
а я – вогонь його очей
та ще й з косою...
– Фальшиві арії її,
хоча і милі,
нечутні будуть у твоїй
тісній могилі![/i]
На цей дочасний діалог
немає часу,
та віра є, що знає Бог,
кому в уста месій обох
вкладає фрази:
–[i] Ти увійдеш у отчий дім,
де тихо й тепло...
– Коли її не буде в нім –
цариці пекла!!![/i]
..........................................
Рятують душі до кінця
якщо не ангели, то черті,
але у вічності Отця
немає демона і смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809041
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.10.2018
[i] « Няма того, што ранш було»[/i]
Пісняри
[i]Немає того, що раніше
було, [/i]минаючи поволі.
Та, не зважаючи на долю,
не поміняємо на інше
своє життя у цій юдолі.
Нема Олеко й Маріули,
як і немає Вероніки...
Тече вода у інші ріки.
А те, що сталось і минуло,
уже напоєне навіки.
І ні Ромео, ні Джульєтти
уже не буде. Їх чекає
майбутнє у обіймах Лети...
А інші дами і валети
із іншими шукають раю.
Усе, навіяне ночами
і перевіяне вітрами,
ще розтає за пеленою.
А те, що буде поміж нами,
не увінчається любов’ю.
[i]Удруге у ту саму воду
не увійдеш[/i]... її обняти.
Чого не має бути зроду,
на те ніде немає ради. .
У течії шукаю броду,
але на мілині – загати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2018
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Падають яблука стиглі.
Маряться лики жіночі.
Тихо за неї, за себе
оберігаю надію.
Може на сьомому небі
душу її обігрію?
Тихо! Інакше – ніколи...
І заблукають у полі
душі-перекотиполе –
вічні заручники долі.
Тихо... Далека дорога.
Може, у келії Бога
рідна душа обізветься.
Тихо. Немає нікого.
У подорожника цього
рана на лінії серця.
Та не почиє у Бозі,
поки обом по дорозі.
Тихо?
Чи серце не б’ється?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2018
У мене родичі не йєті,
та якось виживаю
і друзі наче не аскети,
то й не спішу до раю.
Живу. Очікую на Лету,
як серце затихає,
і нелетального сюжету
на щастя вистачає.
Не помічаю опонента,
коли надокучає,
або у арії поета
почую попугая.
Шаную образи живого,
але не ідола, а Бога
і воздаю по чину.
Себе нізащо не караю,
а як дійду уже до краю,
тоді і відпочину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808167
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.09.2018
І
Несемося у вир стихії та емоцій.
У хаосі подій минають ночі, дні.
У веремії цій ми як більмо на оці
байдужій і німій космічній далині.
ІІ
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена нова майбутня ера
і невідомо хто туди іще дійде.
У дурні, як не є, пошиються поети.
У цій колоді-грі – радари суєти
і дами головні, і підкидні валети,
яким не досягти ідейної мети.
Уявою живе за пеленою часу
сугестія душі астральної рідні.
А що коли і там любителі Парнасу
тасуються як тут, на лаві запасній?
ІІІ
І невідомо що тече і проминає.
Палає ще зоря, і сонце догорає,
та віє ураган у Тихий океан,
і як поганий сон життя не відпускає,
і шириться війна од краю і до краю,
допоки лютий Вій полює на землян.
Творіння і Творець почили у нірвані.
На нескінченну мить у Всесвіті воскрес
Єдиний у Отця останній первозваний.
Уста Його тремтять мелодіями мес.
Але лукавий час іще лікує рани.
Не досягають вух сигнали із небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807876
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.09.2018
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.
Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем
як із Голіафом.
І не віруй у Кирьоху,
бійся істукана.
Ми одні у цю епоху
били Чингісхана.
Все одно своєю смертю
ми [i]ще не помремо[/i].
Поки є у владі черті,
мало Віфлеєму.
Та не дай ся розіпнути
ні катам, ні брату
і не дай собі забути,
як палили хату.
Бий із криївки, із доту,
як бійці ОУНу.
Будь хоч тричі патріотом,
але будь розумний.
І не бігай у атаку
як на «колорада» .
А коли покаже с... у,
бий його по заду.
І прикладом, і багнетом,
а самбіста – піруетом,
можна й булавою.
А коли ти є поетом,
пожалій його дуплетом
і погладь ногою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807291
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.09.2018
І знову чути веремію степу,
і при дорозі битій – чаєнят,
у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
а у Полтаві – дикий каганат.
Петрові завойовує осанну
та сама дика чота Палія.
Не повезло у смерті отаману,
рятує молодого короля.
Ой не лікує зілля приворотне,
коли веде любов на манівці.
Минає слава і немає Мотрі.
Одне руків’я шаблі у руці.
І чаєнята квилять ще й донині
за [i]іскрами[/i] у зрадженій родині
або за [i]кочубеями[/i] в селі.
Чому, коли є вихід із руїни,
в руці у Мотрі – доля України,
а за Іваном лиш одні жалі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2018
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?
Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар
не засіяє в зеніті.
Заки не взяв ще у руки косу
гнаний, голодний і босий,
та не упали на віщу красу
кров’ю заюшені роси.
Тихо радій, що і ти ще живий,
маєш свою філіжанку,
віруєш – місяць зійде молодий...
Та не завішуй фіранку,
поки триває за обрієм бій
за неминучі світанки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807192
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2018
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.
Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко
до тієї матері-землі.
Все збираюсь – осінню, зимою,
літом, перелітною весною...
А усе – і ніколи, й ніяк.
Птиці повертаються додому,
а мені у маєві ясному
світить за туманами маяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807072
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.09.2018
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
Уміє моська убивати,
та і її уже – на раз,
коли Moskau дає наказ...
У них немає варіанту:
тубільці хочуть провіанту,
а їм дають вогонь і газ.
І досі узурпують віру
ці канонічні вороги.
Та вистачає ще снаги,
аби пізнати аж допіру,
якого годували звіра
на їхніх капищах боги.
Дратує, – [i]Україні слава! [/i]–
підпільну націю мирян,
в якої є один бовван –
Московія. Яка держава!
Todei волає, –[i] Vova brave! [/i]
Вирує Тихий океан.
А що у нашій Україні?
Віщає Rusia-kisiliov :
[i]« ...бандєри резалі хахлов!?»[/i]
Але не помічають свині,
як їхні буро-біло-сині
усюди проливають кров.
У нас як завше – три дороги,
аби дивитися під ноги
і не обрати зайве ***
І хай todei Росії бреше,
куди воно... Хай ріпу чеше...
А ми своєю ідемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2018
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».
А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –
то лінія розриву.
Під їхньою орудою
ніколи ми не будемо
ізгоями-братами.
В історії запишемо
і на віки залишимо
своїми ворогами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2018
І
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...
А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?
ІІ
Після війни жили ми на горі.
У школі, що учили, те і знали.
Росли не бур'янами. На Купала
калачики у кожному дворі
буяли, то й і ми не умирали.
У археологічному гуртку
нас майже долучали до науки,
коли вели розкопки на кутку,
находячи то голову людську,
то людоїдом з' їдені молюски.
Були ми як недомірки – одні,
а інші – із отих, які великі
і язикаті тим, що без'язикі...
І невідомо, за що кацапні
ми і тоді ще умивали пики.
Та то пусте. У пам'яті моїй
мале дівча учительки вдовиці,
яке не спокусив ніякий змій,
не скаламутив молодий напій
джерельної цілющої криниці.
ІІІ
Давно уже у рідному селі
обох немає. Нас похоронили.
Нікому ми не любі і не милі,
І, може, перелітні журавлі
лишають ще по грудочці землі
і на її, і на моїй могилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806781
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 16.09.2018
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.
Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.
Опозиційні клоуни – на дні,
а корупційні одіозні пні –
учасники російського гарему.
Вороже лобі і лукава тля
у свиті голубого короля –
еміри, мачо, цезарі, нерони...
Мойсеї, ної, лоти – у тюрмі,
і водять сіру масу у пітьмі
авантюристи п’ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806723
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2018
***
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.
***
А на Дону іще аврали
до невідомої пори...
Завоювали, перекопали,
переорали, усе украли,
ну і на пам’ять – одні копри.
***
А у пеклі немає простою.
Там у черзі – герої-ізгої.
Їх наймали кати –
іноземні брати,
от і є особисті покої.
***
А в Лугандоні є аж дві печалі
і їм обом відведено по залі.
Які були свої
ці диво-солов’ї,
аж поки їх обох не відспівали.
***
А на границі новороси
тікають на Росію босі.
І чути, - будь готов
свою пролити кров!
А поки-що
готові
їхні боси.
***
А що іще? «Дайош» сафарі
у пекло – кожному до пари.
Нехай приймає сарану
у цю «шірокую страну»
і «необ’ятні» кулуари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806722
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.09.2018
Не уповаю на путі слизькі,
але кому не снилася дівчи́на
і почуття до неї – ще такі,
які шанує юна половина?
Ну а коли такі уже близькі,
то як не намалюється картина,
аби до неї почуття п'янкі
не уявляли пісню лебедину?
Веду її у шати з лободи,
аби із нею і погомоніти,
і цілувати синьоокі квіти...
Хоч уві сні вертаюся туди,
де у любові із роси й води
іще беруться у капусті діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806614
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.09.2018
І
Чи не тому Богові молились
на Майдані, чи не поклонились,
соваючи в урну мідяки,
що якомусь бісу завдяки,
перші у Європі опинились
біло-синьо-красні русаки?
ІІ
Ефесбе Europe оточило
завдяки кадилу і серпу.
І чого хотіти ще клопу?
Загребуща мафія Кирила
обожає карлу Ліліпу.
А яка великоруська дума
думає, буває , у Кремлі,
де її окраїни малі!
А які онуки у Кучума!
А куди подівся хлопчик Лі?
Може, роздуває пожари́ще?
Може, Соловей на дубі свище,
що оглухли всі поводирі?
Може, перевести очі вище?
О! Які світила угорі!
А яке опудало медведа!
А яке безуміє душі!?
Ясно, що Росія попереду,
бо вона дає по ложці меду,
розоривши пасіки чужі.
ІІІ
Пасічники – ющі та азіри,
яники та інший зоосад...
І який не буде зорепад,
і якого не полюйте звіра,
а нікому ще немає віри –
бідне обирає шоколад.
І повірить, що усе «на шару»,
із надії видумає Харі,
винайде на куполі терор...
Ой « везе на кумполи» країні!
Погрузають у лихій гордині
цезарі і горе-прокурор.
Олігархи та онуки голі
і парафіяни ковбаси –
хатні юди та свої носи
ще чекають карлу на престолі
іншої – ординської Руси.
Де ж ти нині, Господи, єси?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2018
Перекладаю ранки дощові –
на есперанто, мовою сонету.
Бринить сльоза росою на траві,
навіює непрохані сюжети.
Мої близькі й далекі візаві
не добачають видива поета,
як ми ідемо, а на мураві
вкорочуються тіней силуети.
На схилі літа і в зеніті дня
усе життя – одні оксюморони.
І лебідь у калюжі – каченя,
і грішному – далеко до покути,
якщо і тропи, і церковні дзвони
однаково і чути, і не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806251
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.09.2018
Міняють люди землю і себе,
її оази і своє обличчя,
аж хочеться у небо голубе
або у золоте середньовіччя.
Усе ще вищий меншого скубе
та ближньому, чого немає, зичить,
а те що є, усяк собі гребе,
лишаючи пустелю і паліччя.
Періодично струшує земля
воєнну епідемію Кремля
та ізолює цей тоталізатор.
Палає Україна нічия
і котиться цивілізація
у первісний Адамів інкубатор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2018
Напиши мені ще пару слів,
уяви, що я тобі цікавий
як далекий солов’їний 🎶,
і почуєш голос нелукавий,
і пізнаєш чарівний мотив
іншої пори, її октави...
І дорога наша поміж нив
заблукає у шовкові трави.
Та і я не той, і ти не та,
і не ті надії, поки осінь
на отави наші ронить роси.
Вибачай, що у твої літа
не тобі і не мої уста,
а нежданий поцілує коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018