I.Teрен

Територія непройденого

Жура  і  сум  не  додають  снаги.  
Ідилія  ілюзією  буде  –
немає    завтра.  Та  дають  боги
ясні  надії,  що  і  ми  ще  люди.  

Не  ігноруймо  засоби  мети,  
які  не  оживуть  самі  собою.
Ще  буду  я,  і  є  у  мене  ти,
а  живемо  надією  одною.

Якщо  реалізуємо  своє,  
яке  вже  узаконене  роками,  
не  оминемо  і  своєї  карми...

Коли  і  віра,  й  сила  духу  є,  
а  Ерато  заснути  не  дає,  
лишається  приходити  до  тями.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020

Релікти прогресу

І  небо,  і  Земля  існують  у  пустелі.  
Галактики  зірок  і  броунівський  рух
пронизує    один-єдиний  Божий  дух,  
об’єднуючи  їх  законом  Торрічеллі.  

Природа  сущого  боїться  пустоти.  
Процеси  хаосу  –  дорога  у  нікуди,  
але  ідуть  по  ній  непересічні  люди
не  перепутті  до  кінцевої  мети.  

Цивілізація  являється  пустою  
породою  землі.  Це  той  же  діатез  
на  мантії  Землі  –  і  суші,  і  небес,  
який  лікується  вогнем  або  водою.  

Те,  що  було  і  є,  посилює  уяву  
про  те,  що  буде  і  повториться  не  раз  
у  просторі  імли  і  не  лякає  нас,  
що  по  усій  землі  орудує  лукавий.  

І  по  інерції  ще  котиться  процес,  
запущений  колись  людиною  одною,
формуючи    її  заочний  інтерес.  
Історія  не  вчить,  але,  само  собою,  
окаменілості  із  ери  мезозою
показують,  куди  веде  людей  прогрес.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861885
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020

Сонетні рефлексії на чаполоч

                                                                 [i]«  Солідарність  –  наше  все»[/i]
                                                                                               Розхожа  думка
Що  є,  то  є...  і  любі  вороги,
і  фурії  із  манією  зграї  –  
винищувати  зайве  до  ноги  
у  лицедійній  халабуді  скраю.  

І  їм  найбільше  додає  снаги,  
коли  спочатку  ніби  помічають
та  іноді  до  серця  притуляють,  
а  потім  б'ють  у  серце  за  борги.

Не  зазираю  я  у  їхні  очі.
Іще  боюся  –  вичитаю  там
одні  неологізми  ворогам...  

Не  відаю  закони  їхні  вовчі,  
тому  й  молюся  істині  щоночі,  
а  не  омані  ідолам-богам.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861720
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.01.2020

Хронічні надзадачі

                                         І
Хочу  чи  не  хочу,  а  почути
довелось  по  радіо  мені:
байдуже  еліті  керівній,  –
[i]бути    Україні  чи  не    бути?[/i]  

Отакої!  Наче  у  війні
яничари  захопили  Крути
і  усе  одно  уже  манкурту,  –  
[i]чи  воно  при  пам'яті,  чи  ні?  
[/i]
                                       ІІ
Рано  чи  не  рано,  а  навколо  
мови  об’єднаються  усі,
хто  її  оволодіє  школу
у  її  кодованій  красі.

Чую  чи  не    чую,  а  ніколи  
на  іноязичеські  глаголи
я  не  поміняю  Ї  та  і,  
вичитані  ще  у  букварі.  

Вірю  чи  не  вірю  –  пам’ятаю,  
що́  є  за  окраїною  краю
і  які  задачі  і  путі  
ми  повинні  мати  на  меті.  
Це  нас  у  поезії  єднає
і  не  роз'єднає  у  житті.  

                                                 ІІІ
Я  не  розраховую  на  більше  
того,  що    охоплює  земне...  
небо  чує  рідною  мене,  
резонує  й  посилає  вірші...  
[i]архінеологія[/i]  –  одне,  
мова  і  поезія  –  це  інше.  

Це  реальні  радощі  й  жалі,  
обрії  і  далі  неозорі...  
Поки  сяйво  застує  імлі,  
думи  голосні,  ясні,  прозорі
будуть  чатувати  на  дозорі
берегині  нашої  –  Землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861265
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2020

Крок у юність

                                         І
Усе  частіше  бачу  юні  роки:
її  із  лілією  у  руці,  
себе,  ще  біля  неї,  за  пів-кроку
і  наші  силуети  у  ріці.  

То  жевріє  у  пам'яті,  то  гасне.  
Усе  життя  –  один  оксюморон.
Тому  воно  напевне  і  прекрасне,  
що  іноді  вертається  як  сон.

У  променях  далекої  заграви,  
буває,  бачу  очі    нелукаві,
а  іноді  веселі...  і  сумні...  
І  у  години  спокою  нічні
її  вітаю  у  своїй  уяві,  
допоки  усміхається  мені.  

                                       ІІ
У  аурі  квітучої  калини
її  узрію  весняної  днини...  
тоді  і  я  хмариною-дощем  
до  неї  одинокої  полину,  
а  восени  живицею  ялини,  
аби  у  серці  заживити  щем.  

Як  і  вона  шукаю  панацею,  
аби  іти  стежиною  тією,  
якою  ще  у  юності  ішов.  
Тому,  буває,  і  не  засинаю,  
і  серце  уночі  закалатає,  
коли  ганяє  ще  гарячу  кров.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020

Пророцтво

                                           [i]«  Привиддя  лихі  
                                   мою  душу  гнітили...»[/i]
                                                                                 Л.Українка
                                                             І
Як  не  жаль,  ми  не  будемо  жити  
на  землі  одночасно  усі.  
Умирають  іще  посполиті,  
та  колись  як  трава  у  росі
оживуть  в  українській  Русі
наші  мощі  і  дереворити.

                                                             ІІ
Не  зітліє  Батурина  жах
і  віками  нечувані  саги,  
що  дописують  в'язні  Гулагу
і  замучені  на  Соловках.  

Оживає  козаччина  знову,  
поки  воля  оновлює  Січ
і  появиться  інший  Зіновій.  
Заяріє  під  Крутами  ніч
молодої  відваги  й  любові.  

Пригадається  і  Конотоп,  
і  узятий  за  ніч  Перекоп...  
І  усе  це  не  виссане  з  пальця  
як  одурює  нас  остолоп
і  його  пацифічне  нещастя.  
Поки  нація  риє  окоп,  
у  вогні  затанцюють  паяци,
за  яких  умирає  укроп.  

Нашу  істину  –  ще  донесе
буйний  вітер  історії,  слави  
і  на  мапі  постане  держава  –
Україна,  що  понад  усе!

                                           ІІІ
Божа  кара  у  небі  вже  діє:  
щезне  юда  і  Каїн  кремля,  
на  Месію  чекає  осля...  
омофор  одягає  Марія
і  до  самих  окраїн  –  Земля
прокляне  і  поглине  Росію.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860863
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2020

Захисна реакція

***
Йде  цивілізація  в  безодню,  
а  Земля  сигнали  подає  –  
менше  кисню,  більше  вуглеводню
і  людина  мавпою  стає.  

***
Земля  не  запорука  урожаю,  
та  поки  екологія  жива,  
а  у  людини  «варить  голова»,  
то  це  і  є  альтернатива  раю.  

***
На  часі  –  жити,  а  життя  немає.  
А  нас  усе  навчають,  як  іти
до  тої  утопічної  мети,  
якій  немає  ні  кінця,  ні  краю.  

***
Землі  не  виділяє  Саваоф.  
У  небі  і  в  раю  немає  суші.  
Єдине,  чим  опікується  Бог  –  
серця  читає  і  сортує  душі.  

***
Чекаю  удару  у  спину.  
Плекаю  червону  калину.
Побачу  її  де-не-де,
радію  –  отут  відпочину,
то  і  не  загину  ніде.  

***
Моя  поезія  –  нівроку.  
Усе  вивішую  на  сонці.  
А  заживемо  як  японці,  
то  будемо  писати  хоку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860768
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.01.2020

Дні Василя

                                                             [i]«  Ой  ви  мої  васильки,  
                                               скільки  було  вас  у  полі...»  [/i]
                                                                                                               Хіт  60-х
                                                 І
У  дні  Різдва,  коли  у  високості
ярило-ладо  осіняє  світ,
іде  Василь  до  братії  у  гості
на  свят-вечерю  вже  багато  літ.  

Іде  ще  молодий,  красивий,  гордий,  
несе  гарячу  душу  на  вівтар
своєї  нені,  у  її  господі
являє  світу  свій  високий  дар.  

Сіяючі    протуберанці  серця  –
палаючий    і  досі  оберіг.  
Але  і  Бог,  як  у  людей  ведеться,  
на    цій  стезі  його  не  уберіг.  

Його  убила  партія  народу  
за  щире  слово,  за  любов  щемку
одну-єдину  на  його  віку  
у  боротьбі  за  волю  і  свободу.  

                                                     ІІ
Ой  не  одного  мучили  за  те,  
що  обирали  поприще  святе,
молилися  не  ідолу,  а  Музі...  
У  казематі  отруїли  Стуса,  
а  Симоненка  «вчили  карате»
опричники  скаженого  Союзу,  

І  не  одні  ідеї  москаля
на  капищі,  на  бойні  і  на  прощі
косили  не  одного  Василя.  
Смішили  не  оті  партійні  мощі,  
а  дві  калоші  на  Червоній  площі
у  показній  мізерії  Кремля.  

                                                         ІІІ
Незламний  дух  формує  наше  кредо,  
саме  життя  огранює  девіз  –  
хоча  б  на  постать  бути  попереду
партійної  єпархії  лакиз...  
..................................................
...але  –  куті  не  передати  меду,  
наповнюючи  істиною  зміст.  

                               Епілог  
Його    іще  живого  поховали
у  карцері  серійні  канібали,  
але  і  досі  небо,  і  земля,
і  неземні  Маріїні  хорали
озвучують    ідеї  Василя,
винищуючи  іродові  зали.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860551
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 07.01.2020

Колядування

Я  не  лечу,  і  не  іду,  й  не  їду  
у  невідомі  далі  і  краї
і  не  лишаю  за  собою  сліду,  
де  не  було  і  ще  нема  її.  

Якщо  вона  Снігуронькою  буде,  
а  я  до  неї  все-таки  піду,  
нехай  почують  недалекі  люди,  
яку  я  їй  щедрую  коляду.  

Тоді  вона  не  буде  нічиєю  
і  при  мені  залишиться  тією,  
яку  чекаю  у  своїм  саду.  

І  хай  тоді  лютує  завірюха,  
а  я  ще  закохаюся  по  вуха...  
Хай  гріє,  поки  я  ще  на  ходу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860493
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.01.2020

Сеньйор бандито

                                           [i]«  Мани-мани-мани  окупанто        
                                                           і  на  закони  наплюванто...»[/i]  
                                                                                                                                 Фукс
                                                   І
Що  не  було  колись,  того  й  не  буде.  
Не  буде  ані  -Пу,  ні  -ме,  ні  -бе.  
І  час  новий  розвіє  й  загребе
історію  Московії  усюди.  

                                                           ІІ
Москву  поіменують  як  Ме-дву.  
Ім’я  Китаю  буде  Путі-Чіна.  
І  заснують  учені  пуйвейбіни
у  Пу-тері  –  імперію  нову.

А  бацька  буде  Пу-цька  у  подобі  
великого  вояки    –  як  Пу-син
і  пам’ятники  Леніну  і  Кобі
усюди  називатимуть  Пу-ін.  

                                               ІІІ
Тоді  прийде  нечуване  майбутнє,  
а  поки  ми  очікуємо  Пу-тнє,  
то  як  немає,  хай  би  й  не  було.  

Інакше  окуПує  Україну
огидне  Пу  і    будуть  бабуїни  
Ордло  іменувати  як  Пу-йло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860356
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.01.2020

Засекречені секрети

                                         [i]  «  Вийшов  один  і  сказав  комісару,  –
                                                                         Я    українець!  Стріляй!»[/i]
                                                                                                                 В.  Сосюра
В  Полішинеля  є  один  секрет.
Його  використовують  піїти  –
якщо  не  тямиш  того,  що  поет,
то  це  і  необхідно  очорнити.

А  от  коли  читаєш  те,  що  всі  
у  класика  поета  копіюють,
не  докоряй,  усе  одно  писці
лише  тебе  одного  не  почують.

Але  давайте  глянемо  увись.  
Нічого  не  міняє  коректура,  
і  очі  не  замилює  халтура...  
і  як  на  це  совою  не  дивись,  
чи  ти  сьогодні  лірик,  чи  колись  –
у  кожному  живе  один  Сосюра.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020

Бімба уповільненої дії

                                                   І
Коли  були  ми  ще  братами,  
жилося  якось  і    тоді.  
Писали  вила  по  воді,  
що  нам  –  до  однієї  ями.  
А  як  зарадити  біді
не  мали  ми  своєї  тями.  

                                                 ІІ
Та  й  досі  ми  –  раби  пітьми.  
Усе  ще  віримо  кумиру,  
лихому  генію  тюрми
у  зомбоящику  юрми,
що  нібито,  заради    миру,  
іде  із  бімбою  [i]на  ми.[/i]

Чекає  мафію  екзилу,  
що  заслуговує  по  рилу,
уся  парафія  її.  
На  голову  усеньку  хворі,  
по  сцені  бігають  актори  –
багатії  і  холуї.  

Усе  ще  гопники  у  моді  
та  коміки  юро́диви́х.  
Регіонали  хороводять.  
Де  не  посій  –  уроди  родять:
або  свої  серед  чужих,  
або  чужі  поміж  своїх.  

Талановиті  окупанти,  
що  приміряли  кумачі,  
ще  гастролюють  уночі.  
Убивці  –  нині  емігранти,  
у  владі  –  мічені  мутанти
та  непомітні  діячі.  

                                   ІІІ
А  от  куди  юрбу  дівати,  
яка  із  хати  і  до  хати
ще  шастає?
І  як  лайну  
на  мапі  місце  показати,  
де  їх  
               бажають  
                                             убивати
і  обирають  сатану?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860227
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.01.2020

Шостий – з палуби?

***
Ще  доїдаємо  еНЗе*
і  маємо  урок  печальний,  
але  веселий  і  повчальний.  
У  байці  –  [i]хто  кого  везе,[/i]
і  шостий,  як  четвертий,  зайвий.

***
Я  не  кажу,  що  зайві  триколори  
і  не  речу,  шо  геніїв  –[i]  до  чорта[/i],  
але  почую  як  вони  «гуторют»,  
то  думаю,  шо  «фєняют  по-ботє».  

***
 Сила  інерції  ще  на  бігу,    
та  економіка  вже  –  ні  в  дугу,  
палуба  бісами  повна.  
Слуги  диявола  мають  вагу  
ту,  що  уже  не  підйомна.  

***
Явне,  що  було  таємне,  
не  чекає  ночі.  
Шоста  серія,  напевне,  
буде  найкоротша.  

***
Не  з'їло  вовчика  моє  теля.  
А  ми  і  не  помітили  моменту,  
коли  стають  агентами  кремля
майбутні  кандидати  в  резиденти.  

***
Якщо  усе  як  на  духу,  
то  і  претензії  немає
до  скомороха-талалая,  
та  поки  рило  у  пуху,  
теоретично  –  не  лоху
не  вірю  і  не  довіряю.  

[i]*  –  недоторканий  запас  п’ятого  бариги.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860159
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020

Психотерапія

***
Ціную  силу  стилю  і  стила
тієї,  що  елітою  була,
і  є,  та  й  буде.  Мова  про  полову.  
Питається,  –  чого  не  додала,  
гадаючи,  що  ляпання  села  
укоріняє  українську  мову?  

***
Є  ікони  і  дереворити.  
Задерев'яніємо,  якщо  
не  уміли  Богу  угодити,  
маючи  уявне  за  ніщо.  

***
Бояться  люди  бачити  себе
і  марно.      Діє  психотерапія.  
Баран  і  той,  буває,  каже,  –  бе-е-е,  –  
коли  почує,  де  його  стихія.  

***
Не  все  оцінюють  екстерном
і  не  одразу  чути  суть.  
У  доброму  шукають  зерна,  
а  інше  кури  засміють.  

***
Посію  зерня  каяття.  
Якщо  зійде,  радіти  маю.  
А  як  розвіється  сміття,
то  почекаю  урожаю.  

***
Котяра  нявка-
є,  
цабе  усіх  веде,  
собака  гавка-
є,  
а  караван  іде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860118
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.01.2020

Зеленка від зелені

***
Проти  епідемії  навали
нація  прищеплює  бандер.  
Мирною  ходою  доказали:
«жити  варто,  щоб  тебе  боялись  
сотні  років  після  еСеСеР».  

***
За  мир  війною  йде  цабе
і  є  кого  на  що  міняти.
Команда  Зе  іще  гребе,
але  почуло  УСБ,
що  сотню  можна  убивати.

***
Пришита  доказова  база
і  забуває  кутюр’є,  
що  у  самого  є    проказа.  
Але  інфекція  й  зараза
до  зелені  не  пристає.  

***
Коли  на  радіо  зеленка,
чекай  на  «скору»  у  кінці.  
А  «як  серйозно»,  -ич  та  -енко  
 є  могікани  і  бійці.  

***
У  шостій  палаті  міцнішає  штам
і  не  реагує  на  дози.
Іще  виживають  бактерії  там,
де  їх  убивають  серйозно.

***
Струшуємо  зайве  із  ноги,  
а  куди  іти  –  немає  тями.  
Істина  не  додає  снаги,  
що  і  віртуальні  вороги,  
і  колеги  –  це  одне  й  те  саме.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860046
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.01.2020

Передноворічний післясмак

***
У  цьому  році,  що  уже    минає,  
нічого  не  було,  якщо  немає
героя  або  автора  сюжету
у  тій  же  самоті  хатини  скраю
зіяючої  пам’яті  поету.  

***
Сатирики  забули,  де  були,  
коли  орли  кудахкали  про  вічне.  
Готую  іронічно-новорічне
і    на  душі  не  легшає,  коли  
колюче  гріє,  а  не  зле  –  комічне.  

***
Чи  то  усохли  мізки?  Чи  мізки́?  
А  чи  поези  розхитали  нерви?  
Не  пам'ятаю  жодного  шедевру.  
Невже  й  мої  усі  такі-сякі?  

***
Життя  –  цікаве  кінема.  
Все  оправдовує  мету.  
Аудиторія  німа  –  
вважай,  об’явлене,  –  ату!  

***
Базарна  мова  з  перепою
і  тарабарщина  сама  
ніяка  і,  само  собою,  
у  ній  поезії  нема.  

***
Талановиті  нюхають  мімози,  
а  гонорові  і  собі  не  проти,  
наркозалежні  перебрали  дозу,  
багатоликі  перейшли  на  прозу,  
несамовиті  сіли  на  болото.  

***
Не  урятує  ні  натура,  
ні  зайва  унція  вина,  
коли  іще  до  коректури  
диктують  біси  та  амури,  
а  редагує  сатана.  

***
Ні  талану,  ні  хисту  –  це  зеро.  
Але  ще  переконує  ніяке,
що  чукча  не  читака,  а  писака.
Аби  не  полатало  голу  с^o^у,  
нехай  мокає  в  каламар  перо.  

***
Ну,  а  якщо  уже  чесно,  
буду  і  я  забіяка.  
Кісу  сьогодні  понесло  
і  не  зупиниш,  однако.  

***
Під  ковдрою  немає  боротьби,  
не  чути  ні  когу́та,  ні  зозулі...
бестселери  валяються  в  баулі
і  автори  очікують,  аби  
отримати  одну  або  пів  дулі.  

***
Іде  зима,  іде,  іде..  і  край,  
але  іти  в  поезії  не  варто
і  я  не  знаю,  де  мій  дід  Мазай,  
кудою  бігти  і  куди  тікати.  

***
А  ось  моя  Снігуронька  іде,    
таки  іде,  а  я  за  нею  їду.  
У  цьому  лісі  чути  де-не-де,  –
од  мене  не  сховаєшся  ніде,  
бо  ми  на  цьому  сайті  ще  сусіди.  

***
Нічого  не  винюхує  Муму.  
Уже  давно  не  гавкає  ледащо
і  не  кусає  ні  за  що  нізащо.  
Йдемо    по  сліду,  по  гарячому.  
Усі  лиси  ховаються  у  хащі.  

***
І  я  не  хочу  каші  із  лози,
і  короваю  не  переїдаю,  
і  не  переганяю  я  Аглаю.  
Не  чую    Сидорової  кози,  
то  й  на  душі  оскомина  минає.  

***
Соколи,  орли  і  журавлі  
де-не-де  у  небі  ще  ширяють.  
Од  лихого  ока  у  імлі
деркачі  у  білій  ковилі
всує  чаєнят    охороняють.  

***
Поезії  мої  не  до  смаку,  
не  до  снаги,  і  не  до...  і  так  далі.  
Враховую  оказію  таку,
очікую  на  Тура  Хейєрдала.  
На  Паску  їду  до  Аку-аку
за  океани,  Яви  і  Ямали.

***
Утопії  до  Азії  немало.  
Кацапія  віщає  де-не-де,  
що  ми  із-під  одного  одіяла.  
А  я  кажу,  такого  не  бувало,  
аби  такого  не  було  ніде.  

***
Усе  минає  і  минає  рік,  
який  ще  віє  «ру....кою  вєсною...»
Усе  мине  –  і  Раша,  і  язик,  
і  є  надія,  що  уже  повік  
ніде  не  буде  спокою  ізгою.  

***
Але  нехай  лунають  тости,
не  висихає  каламар.  
П’ю  за  поезії  нектар,
бажаю  зайчика  у  гості,  
дарую  чари  високості.  
Хай  не  минає  Божий  дар
писати  правильно  і  просто.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859756
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.12.2019

Буквоїдство

Я  ще  іду,  бо  я  умію
іти.  Минаю  камінці.
Іду  на  дурня,  на  Росію,  
на  буквоїда  чудасію...
І  не  іду  на  манівці.  

Не  хоч  іти,  ходи  у  баню
або  до  біса  –  у  шлею.  
Я  поважаю  римування,  
а  от  лукаве  мудрування,  
хоч  убивайте,  не  люблю.  

Я  вибираю  на  удачу,  
не  оминаю  голосних  
і  не  горюю,  і  не  плачу,  
а  за  штахетами  глухих  
нічого  путнього  не  бачу.  

Я  обираю...  навмання
і  титлу,  й  кому  –  та,  буває,  
зозуля  півня  вихваляє,  
що  той  підковує  коня...  
а  клюне  пєтя  –  оминає...  
Оце  і  є  –  надзавдання.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859598
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.12.2019

Терапія словом

Ангели  сіють  зело,
мають  поети  таланти
чути  у  вірші  тепло  
і  запашні  аромати.  
Запахи  мають  слова:
авгури,  ирій,  суниці,
ладан,  рої,  кропива
і  куртизанки  черниці.
Пахне  мені  осока,  
чується  сіна  копиця,  
сума,  зеро,  одиниця...  
бачу  омана  яка  –
тиха  жура  юнака,  
а  на  душі  –  таємниця.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859597
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2019

Соняшникове дитинство

Був  я  соняхом    ще  до  Івана
та  і  досі  ношу  його  бриль.  
Як  Ван-Гог  не  курю  я  кальяну,  
а  краду  колоски  як  Василь.

У  городі  літа  промайнули  
і  пригадую  іноді  я
мої  винаходи  у  минулій
біографії  багатія.  

Ми  ховали  картоплю  у  ямі,  
на  печі  берегли  врожаї...  
мене  сонце  катало  на  рамі,  
поки  соняхи  зріли  мої.  

Пам'ятаю  свою  лісапету:
посере́дині  руль  –  олівець,  
соняшнина  одна  попереду
і  позаду  такий  же  кінець.  

І  ганяв  я  на  ній  по  дорозі,  
аж  пилюка  стояла  стовпом,
обганяючи  Олю  на  возі,  
що  махала  мені  батогом.  

Не  побіг  я  тоді  у  поети.  
На  фанері  у  небо  літав,  
інженерію  не  поміняв...  

але  Олі  писав  я  сонети,  
а    таємні  її  силуети
у  альбомі  її  малював.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859523
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 28.12.2019

Презумпція винуватості

Що  не  кажи,  а  про  одне  й  те  саме  
у  пам'яті  лишається  одне.  
Як  ідемо  до  однієї  ями  
нікому  не  відомими  путями,  
так  і  у  небо  підемо  ясне.  

Чи  успадкують  зорі  наші  діти,  
нікому  не  відомо  на  землі.  
А  поки-що  виховують  еліту
сліпі  поводирі  у  цьому  світі  –  
живі  поети  та  учителі.

А  неживі  на  небі  почивають
подалі  од  тієї  суєти,
що  залишає  лиш  одні  хрести,  
які  учням  нагадують,  буває,  
яка  ціна  високої  мети.  

За  це  їх  найлютіше  шанували
і  до  одної  ями  закопали.  
За  це  –  і  Сандармох,  і  Соловки...

Вони  і  досі  наші  маяки,  
а  як  у  чомусь  винними  бували,  
то  це  у  тому,  що  і  ми  такі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2019

Реалії без претензій

***
Не  бійся  минулої  мрії,  
що  спати  іще  не  дає.  
У  якості  анестезії
ін’єкція  пам’яті  діє,
лікуючи  его  твоє.  

***
Доїли  ми  зі  сиром  пироги  
і  маємо  –  котюзі  по  заслузі.  
Не  так  уже  лукаві  вороги  
націлені  на  ріки  та  луги,  
як  наші  любі  окаянні  друзі.  

***
У  нас  усе  своє  –  ліси  і  гори,  
вода  і  суша,  сонце  і  зело,  
але  як  це  не  раз  уже  було,  
сусіда  окупує  синє  море,  
і  хоче  удавитися  ОРДЛО.  

***
Нічого  не  буває  всує.  
Єднає  оргія  біди.  
Туди-сюди,  туди-сюди  
по  Україні    чумакує  
убоге  юрмище  орди.  

***
За  час  окупаційної  навали
похована  історія  села
і    пам’ять  України  не  мала,
як  їй  за  шкіру  заливали  сало.  
На  всю  епоху  вистачає  зла.  

***
Живим  би  жити  і  ховати  мерших
іще  до  суду  Божого  орді,  
в  якої  кров  тече  по  бороді...
Та  думає  Пуйло,  що  буде  перший,
кому  не  буде  вироку  Судді.

***
Імперією  карли  і  гундяя  
ще  явно  управляє  сатана.
Як  пень  у  свіжій  течії,  вона  –  
тюрма  народів,  світле  убиває,  
а  темноту  розбурхує  війна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Суголосно небесам

                                                                     [i]«  Я  пам’ятник  собі  воздвиг,
                                                                                     а  ви  собі  –  як  хочете...»  [/i]  
                                                                                                                       М.Лукаш  
***
Угадування  долі  –  казна-що.
Я  ахінеї  більшої  не  знаю,
коли  мені  напророкують,  що
нема  пророка  у  моєму  краї.

***
Рукописами  небо  не  торгує,
але  й  не  очищає    у  вогні,
написане  у  стані  маячні,
піїтом,  що  на  капищі  цілує
попові  рясу  й  ратицю  свині.

***
Ой  не  усе  диктують  небеса.
Не  довіряй,  навіяному  снами,
написаному  пізніми  ночами...
Щипає  очі  ранішня  роса,
коли  Ярило  сяє  за  морями.

***
[i]Я  є  і  буду,  і  Мене  не  мало,
хоча  Єгови  не  було  ніде.
Я  є  Етер,  Поезія,  Купайло...
Навіщо  Богу  ваше  одіяло,
коли  байдуже,  –  що,  коли  і  де?

***
В  пустелі  вопіющого  не  чую,
живого  не  чекаю  у  раю,
релігією  юрмища  зомбую,
поезією  душі  дістаю.

***
Біля  Мене  усі  одесную,
та  існує  до  Мене  межа.
Небо  чує
одне  алілуя,
поки  мова  лунає  чужа.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859231
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.12.2019

Дегенератам п’ятої колони

І  глухому  багато-що  можна,
і  сліпому  дозволено  все.  
А  видюще  й  освічене  –  кожне
забуває,  куди  їх  несе.  

Пам’ятаємо  тюрми  і  Крути,  
і  занесений  меч  москаля.  
А  чому  яничара  й  манкурта  
в  Україні  ще  носить  земля?

Нам  усе  із  Росією  ясно.  
Залишається  крок  за  малим.  
Я  не  знаю,  чому  одночасно  
треба  бути  і  добрим,  і  злим.  

Можна  слухати  і  не  почути,
і  не  бачити,  що  за  мана  
у  Криму  –  ця  
 «російська  весна».  

Але  зраду  не  можна  забути  
і  не  можна  кацапами  бути,
 поки  все  ще  триває  війна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859174
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.12.2019

Філігрань

***
Ціную  та  оцінюю  нове,  
де  рима  є,  але  немає  думки,
і  є  оригінальне,  та  криве...  
У  мене  стилі  іншого  ґатунку
і  я  усе,  що  у  мені  живе,  
пакую  у  прозорі  візерунки.  

***
Не  досягаю  до  висот  
і  не  очолюю  народ,  
який  за  іншими  чвалає.  
Я  графоман?..  Чи  ідіот?..  
Хай  тиражується  бомонд,  
який  руля  не  випускає!  

***
Оракули  совдепії  
були  мої  симпатії,  
але  минає  час...  
оскома  орфоепії
не  додає  емпатії
і  анулює  нас.  

***
Ім’я  Уляни  краще  як  у  Ївги,  
хоча  і  дуже  соромно  мені,  
що  я  іще  люблю  красиві  збіги,  
коли  усіх  лякають  голосні.  

***
Світ-за-очі  не  їдуть  поїзди.  
На  сьоме  небо  –  ще  немає  часу.  
Куди  не  їдь,  кудою  не  іди  –
аматору  бракує  не  узди,  
а  коника  Пегаса  до  Парнасу.  

*
***
Навіщо  
за  вагоме  бали?
Не  пересохне  океан
поезій,  що  на  ноги  стали.
Нехай  це  і  не  вічні  п’єдестали
за  формою  –  як  піраміди  єгиптян.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859024
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 24.12.2019

Стежки-доріжки

                                                     І
Подорожую  й  досі  і  чимало  
бувало  та  й  буває  ще  подій,  
коли  не  оминає  лиходій  
чи  інше  по  дорозі  що  попало.  
Не  знаю,  що  мене  оберігало,  
але  усе  ще  цілий,  і  живий.

                                                         ІІ
Нема  такої  у  селі  дороги,
аби  я  там  босоніж  не  ходив,  
минаючи  і  сіни,  і  пороги,  
ніколи  не  очікуючи  див.  

Ніде  тобі  ніякої  таблиці,  
а  знали  і  найменші  хлопчаки,  
де  Чагарі,  де  Зайцева  криниця,  
де  Виселок,  а  де  мої  Ярки.  

І  чумакую  ще,  іду  у  люди
оазою,  із'ївши  солі  пуд,  
аби  було  не  солоно  усюди.  
Іду  по  власній  волі  та  без  пут.  

                                                 ІІІ
Ішов  тайгою,  горами  Алтаю
і  плесами  Байкалу  та  Обі...  
і  майже  не  було  такого  краю,  
де  б  іноді  було  не  по  собі.  

І  не  жалію.  Знаю,  де  Росія,  
а  де  її  нема  і  не  було
кому  –  на  щастя,  а  кому  й  на  зло,  
коли  на  неї  ще  була  надія.  

А  далі  –  у  Європу  занесло.  
І  кліпаю  очима  –  мама  мія!  
Не  думаю,  що  це  я  у  раю,  
але  Дунаю  чисту  воду  п’ю.  
І  поки  ще  сіяє  чудасія,  
нащупую  дорогу  у  село.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019

Останні вісті

***
А  на  Росії  Пу-не-боягуз
на  щигля  розраховує  по  лобі,  
тому,  реанімуючи  Союз,  
доказує,  що  це  у  нього  хобі.

***
А  на  Московії  –  переполох.
Пуйло  велике  доїдає  сало.
А  в  Україні  невеликий  ***  
гадає,  що  йому,  
і  куму,    і  Муму
уже  і  так  багато  перепало.  

***
А  ми  у  Малоросії  були,  
де  мафія  чорноземи  купує.  
Закони  прийняли
нечувані  осли,  
а  нація  оглухла  і  не  чує.  

***
А  долар  виростає  у  ціні  
і  олігархи  раді,  що  безкарні,  –
наха́пали  одні
тепер  давай  мені,  
а  гривню  надрукую  у  друкарні.  

***
А  по  радіо  якось  казали,  –
на  Одесу  ідуть  генерали.  
І  Орлов,  і  Потьомкін,  
і  Кутузов,  і  Чонкін,
а  із  Раші  везуть  арсенали.

***
А  на  першому  чули,  Жирьопа  
переписує  пакт  Рібентропа.
Лівий  берег  –  орді,
ну  а  правий  тоді
у  Пуйла  анексує  Європа.

***
А  ось  учора  снилося  мені
Пуйло  на  золотому  унітазі
і  наче,  у  сорочці  гамівній...  
не  знаю,  чи  у  Києві,  чи  ні,
чи  у  матроській  тиші  у  Гаазі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858892
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.12.2019

Мимохіть і мимохідь

***
Якщо  не  піймаєш  за  фалди  Фортуну,  
то  не  уповай
 на  чужий  коровай.  
Коли  не  оратор,  не  лізь  на  трибуну,  
а  як  не  поет,  не  пиши,  а  читай.
 
***
У  юрмі  отетерілих  мас  
явно  –  на  овації  не  час.  
Та  усі  поети-дилетанти
ще  не  дочувають,  що  у  нас  
арії  співають  окупанти.  

***
На  рівні  сноба  і  совка
усі  поетеси    вагомі.  
А  ту,  що  якась  не  така,  
вітаю...  і  жму  п'ятака
Жуану  або  Казанові.

***
Удосконаленню  немає  меж
як  –  у  содомі,  так  і  –  у  гаремі...
але  не  корелюється  усе  ж
усе,  що  не  стикується  по  темі.

***
У  гурма́нів  поезій  немає  сюжету.  
Ну  і  що?  Туманіє  і  так  голова.
Головне,  що  кугут  і  зозуля  –  естети.  
Особливими    римами  пишуть  поети,  
що  вигадують  їм  лиш  відомі  слова.  

***
І  на  фігуру  є  надійна  сітка,    
коли  її  піймати  захотять.  
Лінується  подумати  піїтка,  
що  мовою,  бодай  би,  не  заїки,  
найбажаніше  дати,  а  не  дать😋.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858830
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.12.2019

Скрепи на горизонті

Я  бачу
імперії  підкошені  коліна.  
І  це  уже  було.  І  не  було
моєї  України  у  країні,  
яку  іще  очолює  Пуйло,
висяче
як  мумієм  наколота  сосиска  –  
і  жупело,  і  тля  бойовиків.  
Розгойдує  історія  колиску,  
криваву,  у  борні  зведенюків,  
неначе  
у  нас  немає  іншої  халепи  
як  наші  убиваючі  брати
і  їхні  буйні  ідіоми-скрепи
на  тлі  ідіотичної  мети.  
Одначе  
лише  на  Пу  лишається  надія.  
Дарма,  що  анімується  кіно,  
де  Чук  і  Гек  плювали  на  Росію,  
яка  іде  «Титаніком»  на  дно.  
Терпляче  
чекає  Україна  на  реформи,  
коли  валюта  рухне  до  нуля
і  буде  анульована  земля,  
а  два  аршини  –  буде  наша  норма
козача.  
Що  буде,  невідомо.  Що  усім,  
то  те  й  мені.  І  це  уже  бувало,  
коли  і  цього  не  бувало  мало.  
Але  тоді  прийде  у  рідний  дім
удача,  
якщо  у  мене  буде  аркебуза  
і  я  уб’ю  у  вухо  москаля.  
Хай    буде  пухом  і  йому  земля
на  нашій  території  Союзу.  
І  наче  
народу  в  Україні  поріділо,  
рішали  подалися  за  бугор,  
займає  територію  мордор,  
впрягає  у  ярмо,  а  наше  діло
теляче.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858577
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 20.12.2019

Нотабене

***
Не  боюся  я  алітерації
голосною,  яка  не  чужа
у  сім’ї  поетичної  нації.  
Наголошую  на  інтонації,  
бо  і  наголос  чує  душа.  

***
Ви  любите  короткі  і  м’які
ґлаґоли  із  Кубані  та  Алтаю,  –
[i]ідем😢  узять[/i]😍,  а  я  –  то  Ї  то  і,  
 яких  на  Раші  не  було  й  немає.  

***
Ой  горе  мові  в  Україні-ненці  
од    класика,  що  [i]біга[/i]😭  у  сукенці,  
а  пише  як  і  за  царя  Гороха...  
Ей,  грамотію,  вилізай  із  моху!

***
Перепили  поети  не  води:
не  ескімоси  наче  й  не  евенки,  
а  язикаті,  наче  п'янь  орди.  
Не  «списуємо  у    Сковороди»,
але,  [i]бува😂,  киваєм😋  [/i]на  Шевченка.  

***
Чистоплюї  та  асенізатори  
не  пересікаються  ніде.  
А  вимову  оскопили  автори.  
Їх  ще  іменують  де-не-де  
гуру  і  любителі-аматори.

***
Ображені  на  цю  мою  сторінку,  –
[i]усім  перемагати  не  дано
у  Ватерлоо  і  Бородіно.[/i]..  
Звичайно,  що  полеміка  не  бійка,  
та  істина  проб’ється  все  одно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858471
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2019

Теплінь

На  зиму  ще  не  повернуло.
Погода  тепла  і  ясна  
і  повертає  у  минуле,  
якщо  не  осінь,  то  весна.  

Було  усе,  що  не  забуте  
за  веремією  років,  
і  тихе-радісне,  і  люте,  
і  те,  чим  жити  не  умів.  

Не  завірюха,  то  відлига  –  
така  ідилія  моя.  
І  поки  не  скресає  крига,  
гортаю  книгу  житія.  

І  як  оця  зима  на  плаї
у  чисте  небо  голубе,  
усе,  що  гріє,  відкладаю,  
аби  подовжити  себе.  

Чекаю  зорі  вечорові
у  ночі  хмурі,  та  ясні,  
коли  минають  сірі  дні...  

Читаю  сури  загадкові  
і  сповідаюсь  у  любові  
усьому  сущому  в  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858414
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 18.12.2019

Саміт 2

 Ще  до  Трійці  далеко,  ачей?  
А  на  саміт  очікує  трійця
із  Росії  навалу  гостей.  
І  пуйло  не  ховає  очей,  
що  піймало  за  яйця  арійця.  

Озеленений  бає  йому,  
що  воно  у  Європі  найвище.
Підіймуся  і  я  на  горище,  –
каже,  –  руку  колезі  пожму
й  покажу,  що  і  я  не  аби-що.

А  вони  –  як  вужі  потайні,  
а  воно  –  як  гадюка  отруйна
заповзає  у  душі  дурні,  
що  потопить  усе  у  війні
і  залишиться  жаба  калюжна.  

І  чого  воно  лізе  –  оце  
тупориле,  криве  і  рогате?  
Адже  має  одного  ґаранта,  
у  якого  попало  яйце
на  окраїні  нашої  хати.  

Може  й  цього  йому  до  снаги  
ошелешити?  Знає  пихате,  
що́  –  віками  чуже,  язикате
захищає...  Усі  –  вороги!  

А  понищить  усіх  до  ноги,  
то  кого  на  землі  грабувати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019

Обо-юдо-любіє

                                                                             [i]«  И  в  дальний  путь,  
                                                                                           на  долґиє  ґода»  [/i]
                                                                                                                     Караоке  
***
Єпархія  іудина  єднає
юродиву  юрму  на  всі  часи.
Це  обо-юдо-любіє,  єси?  
Парафія  неситого  гундяя
і  в  Україні  все  іще  бажає
дешевої  чужої  ковбаси.

***
Війна  іде.  Біда  –  не  за  горою.  
Вимолюємо  волю  у  Отця.  
Та  із  ордою  
нерозлийводою
ми  будемо  аж  до  її  кінця.  

***
Чи  маємо  ми  успіхи,  чи  ні,
чи  у  Європі,  а  чи  на  війні,  
а  як  уміли  так  і  показали
двійні  стандарти  і  діла  дурні
у  вигляді  російської  навали.

***
Нічого,  що  керує  ще  зелене,  
і  нічого  пеняти  на  ману,  
що  мали  барикади  іноземні,  
а  маємо  невидиму,  тюремну,  
іще  не  узаконену  стіну.  

***
Стіну  епоха  може  і  зруйнує  
великою  до  ворога  любов’ю,  
та  рубежі,  уже  политі  кров’ю,  
залишимо  напам’ять  одесную.  

***
Самі  кацапи  не  підуть
і  треба  віником  паршивим
повимітати  це  вошиве
на  всі  віки  у  дальню  путь.  

‘***
Московія  лукава,  та  вона
ніяк  собі  не  вириє  могилу,  
аби  свою  історію  до  дна
побачити,  яка  вона  брудна,  
і  як  її  свинота  перерила.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858003
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.12.2019

Питання руба

Душею  досягаю  вище  неба,
за  обрії,  до  райдуги  дуги,  
коли  ще  відчувається  потреба
побачити  лани,  гаї,  луги.  

Почути  ще  дитячу  колискову,  
яку  несуть  на  крилах  журавлі.  
У  висі  долинає  наша  мова,  
усі  її  і  радощі,  й  жалі.  

Недавні  екзекуції  й  етапи
ще  пам’ятає  небо  і  земля.  
Усюди  опустошили  кацапи
питоме  слово,  заодно  й  поля.  

Бо  чую  що?  А  лайку  посполитих.  
А  бачу  що?  А  висохлі  кущі.  
І  ви  хотіли,  щоб  чужа  молитва  
була  почута  і  пішли  дощі?

Філософи  московської  науки  –  
данайці  ще  несуть    свої  дари.  
Я  вам  про  це,  а  ви  мені  про  муки,  
задля  артикуляції  жури.  

І  не  котіть  на  мене  вашу  бочку,  
не  дуйте  на  ворожі  вітряки,  
а,  долетівши  у  найвищу    точку,  
до  мене  підіймайтеся,  таки.  

Іще  триває  світова  посуха,  
допоки  над  городами  летить  
усе,  що  Богу  затуляє  вуха.  

І  поки  є  у  головах  розруха,  
ви  Сина  розпинаєте  в  ту  мить,
коли  не  боїтеся  сили  Духа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2019

В одному колесі

Я  –  білка  в  колесі.  Так  само
як  і  вона  себе  за  хвіст
піймаю  голими  руками.  
На  те  ще  є  у  мене  хист.

Я  солідарний  із  білками.  
Та  на  одну  тамую  злість,  
коли  улітку  до  безтями
вона  мої  горіхи  їсть.

Достойній  іншого  сюжету,  
їй  наплювати  на  поета,  
що  пише  їй  оцей  сонет.  

Ви  можете  мене  картати,
що  не  беру  її  до  хати.
Живу  на  пенсію.  Поет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857891
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.12.2019

Сюжетний образ

Картина  житія  за  всі  віки  –  
історія  живої  ойкумени.
Лишаються  у  пам'яті,  таки,  
не  цезарі,  а    мудрі  діогени.

І  хай  усе  заткали  павуки,  
поточені  клейноди  і  знамена  –  
а  не  перевелися  козаки,
що  захищають  світову  арену.

І  може  це  славетний  Сулима,  
катований  вогнем  у  мідній  бочці,
Богун,  що  ліг  у  бойовій  толоці...

Без  героїзму  нації  нема,  
а  є  –  то  залишається  німа
усі  віки  із  діркою  у  боці.  

[i]Фрагмент  картини  з  виставки  у  музеї  Т.  Шевченка[/i].  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857796
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.12.2019

Володарі білих кілець

                                                                 [i]«  І  що  то  було?  
                                                 Мабуть,  що  Пуйло...  
                                                           ні  сіло,  ні  впало...»  [/i]
                                                                                                             НЛО
                                                     І
Щось  і  було,  а  нація  не  знає,  –  
[i]що  то  воно  у  Франції  було[/i]?  
У  злодія  на  голові  палає,
а  виглядає,  наче  еНеЛО.  

І  наче  упилася  наркотою
Московія  великого  Пуйла.  
Ні  спокою  немає,  ні  покою.  

На  бестію  не  вистачає  зла.  
Усюди  п'янь,  а  лізе  у  герої  
і  на  Олімпі[i]  «шороху  дала».  [/i]

                                                     ІІ
Немає  світу  ні  кінця,  ні  краю.  
Бери  за  даром  райдуги  дугу.  
А  їй  усе  іще...  не  вистачає  
чужої  хати  у  свою  тайгу.  

Освоєні  на  суші  і  на  морі  
усі  скарби  Великої  Ріки,  
а  Раші  мало.  На  біду  і  горе
освоїли  її  бойовики.  

Майбутнє  обікраденого  люду  
до  самої  окраїни  землі
віками  завойовують  приблуди.  

З  червоною  зорею  на  чолі
вони  були  однакові  усюди.  
Ідуть  на  мир  війною  москалі.  

                                                   ІІІ
Якщо  Гаага  обіцяє  ґрати,  
ніхто  не  розуміє,  –  [i]в  чому  суть?[/i]  
Йому  ще,  може,  й  Нобеля  дадуть,  
хоча  пора  по  шнобелю  давати.  

Анжела  ошелешена  Пуйлом,  
Емануель  її  не  розуміє...  
І,  –  «[i]цо  то  бендзе»[/i]?  Наркота  у  дії.  

Нормандія  поїхала  умом...  
Узгоджені  «галюники  месії».  
Домовилися  майже  «ні  о  чьом».  

.....................................................
Качають  газ  із  Комі,  Вєсі,  Мєрі...  
А,  чокнутий  на  імені  Бандери,  
уже  не  розуміє  аксіом.  

Йому  давай  границі  СеРеСеРу,  
але  коли  показуєш  на  двері,  
орда  у  вікна  лізе  напролом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857702
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.12.2019

Незворотність

                                           [i]«  Саринь  на  кичку!»  [/i]
                                                                                                 Сленг
Як  хочеться  вернутись  у  світи  
дитячої  мети  на  перепутті
тай  іншою  дорогою  іти
у  паралельно  обране  майбутнє.

Але  не  досягаю  висоти,  
з  якої  видно  істини  забуті,  
що  нічого  заради  суєти
міняти  те,  що  не  міняє  суті.  

Недолю  не  об'їдеш  на  коні,  
не  заарканиш  волю  якорями
у  гавані  біля  одної  ями.  

І  як  уже  не  хочеться  мені  
табанити  усе,  що  є  на  дні,  
заіржавіле  та  одне  й  те  саме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857507
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.12.2019

Біс в ребро

 Минає  все  –  жага,  жура,  очарування,  
любов,  що  першою  була,  і  є  остання.  
Уже  ніяку  не  найду,  
і  поки  фею  заведу,  
іду  у  баню.  

У  неї  заночую  і...  захочу  чаю.  
Ні,  я  не  п’ю,  але  і  їй  не  наливаю.  
Вона  така  як  треба  вже
і  приміряє  негліже,
а  я  чекаю.

Вона  показує  своє  рясне  намисто  
і  забуває,  що  мені  нема  де  сісти.  
Я  біля  неї  –  як  не  є,  
але  нічого  не  дає,
аби    поїсти.

Я  наступаю  на  граблі  і  не  сідаю.  
У  мене  ґлею  трохи  є.  Гальма  немає.  
Зорю  дарую,  бо  сама.  
У  мене  іншої  нема,  
а  ця  сіяє.  

У  неї  файне  декольте  –  на  всю  фігуру.  
Я  накидаю  їй  халат.  Які  амури?  
Мені  –  аби  якусь  їду,  
а  як  немає  –  я  піду.  
Така  натура.

Ні,  я  не  голодую,  ні,  але  буває,  
перемагає  апетит,  який  ще  маю.  
Вона  запалює  свічу...
А  я  уже  лечу...  лечу...  
і...  засинаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857426
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2019

Парадигми слова

                                         І
Я  б  сіяв  та  орав,  якби  
не  жав  навіяні  сюжети
і  на  овації  юрби
не  купувалися  поети.  
Чи  спокушає  сатана,  
чи  інші  генії  рогаті  –  
усім  однакова  ціна,  
хто  сіє  суржики  у  хаті.  
Чужі  «узять»*  або»  бува»*
уже  осміяні,  ніякі...  
Але,  рубаючи  слова,  
піїт  очікує  на  лайки.  
І  йде  по  сайту  «на  –  ура!»  
русифікація  пера,
а  за  інверсію,  –  [i]чудово[/i]!
Хоч  іноді  така  мура,  
буває,  «удобряє»*  мову.  
А  графомани,  як  один,  
[i]удобрюють[/i]  свої  сюжети,
тому  що  так  писав  акин
і  класики-авторитети.  
На  апеляцію  таку  
даю  нові  неологізми:
[i]не  мають  нео-архаїзми  
ані  резону,  ні  смаку,  
хоч  і  у  кожному    рядку    
тули  каліки-атавізми.  [/i]

                                 ІІ
Одне  вживає  анашу,  
а  інше  випиває  чаю...  
....................................  
...усяка  манія  буває.
А  я  і  прошу,  і  прошу,  
і  не  навіяне  пишу,  
а  те,  що  думаю  і  знаю.  

                                     ІІІ
Поезія  –  це  Божий  дар:
або  з  пекучою  сльозою,  
або  як  громовий  удар
історією  роковою.  

У  неї  вишуканий  стиль,  
коли  прозоре  кожне  слово.  
Але  якщо  воно  –  костиль,  
калікою  стає  і  мова.  

Ночами  спати  не  дає,  
якщо  не  радує,  а  мучить.  
Усіх,  у  кого  серце  є,  
вона  виховує  і  учить.  

Якщо  сатира  –  то  різка,  
якщо  іронія  –  м’яка,  
якщо  поема,  то  не  ода...  

Вона  –  стило  і  оберіг.  
На  того,  хто  її  беріг,  
ніколи  не  минає  мода.  

[i]*    –    фальшиві  перли,  а-ля  Раша,  побутової  мови  в  поезії.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857317
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 08.12.2019

Творці – не графомани

Чи  я  поет,  чи  хуліган
і  чи  творю,  чи  витворяю,  
а  як  видумую,  не  знаю:
де  істина,  а  що  –  обман?

Усі  ми  і  ремісники,
і  трудоголіки  –  од  Бога.  
Одному  випали  стежки,  
а  іншому  –  одна  дорога.  

Перепаде  щось  і  мені.  
І  є  надія  у  піїта  –
як  не  горіти  у  вогні,  
то  хай  би  і  не  червоніти.  

І  заглядаю  у  пітьму,  
і  не  затінюю  яскраве,
і  проклинаю  за  криваве...  

Відомо  Богу  одному  –  
пишу  як  дихаю,  тому  
на  те,  що  буде,  маю  право.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2019

Лісова трагедія

Іду  у  край  забутої  оази,  
минаючи  приватні  береги,
украдені  багатіями  бази,  
циганами  освоєні  луги.  

І  досі  тут  ще  водиться  усяке  –  
і  патерчата,  і  басаврюки,  
буває,  ще  хіхікає  русалка  
у  мулі  пересохлої  ріки.  

У  низині  не  меншає  осики.  
І  той,  що  греблі  рве,  о  цій  порі
із  перепою,  аж  не  в'яже  лика,  
ночує  у  сидячого    в  горі.  

На  бабая  усе  ще  зазіхає
чорнява  чапля  і  її  сини,  
неначе  у  болоті  жаб  немає
від  осені  до  самої  весни.  

І  хочеться  –  у    далі...  і  подалі,  
і  поза  перелази  і  тини
пустелею  юдолі  і  печалі
за  перегати  –  із  трясовини.

І  що  за  цими  далями  шукати?
Ті  самі  ями,  вирви  і  рови.  
Як  будяки  посеред  кропиви
усюди  хазяями  –  супостати.

Людиною  не  пахне.  Уночі
кікімора  болотяна  ширяє  
та  ухають  налякані  сичі,
а  їм  луною  бір  відповідає.  

Немає  того,  що  було,  іще
коли  живі  лісовики  ходили,  
і  дерево  садити  мали  сили.  

А  нині  –  ліс,  посіяний  дощем,  
і  палений,  і  рубаний    мечем  –  
у  хащі  Берендея.  Край  могили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857084
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2019

Пахне зимою

Полетіла  осінь  за  зимою,  
та  сама  її  не  донесе,
поки  не  позавіває  все
небо  пеленою  сніговою,  
поки  завірюха  і  хуга
не  укриють  поле  і  дороги
і  тоді  і  їй  самій  під  ноги
упаде  перина  дорога,
і  тоді  –  міняй  вози  на  сані  
і  готуй  лещата,  ковзани,
і  уже  до  самої  весни,  
може,  пощезають  калабані,  
по  яких  весела  дітвора
буде  находу  полірувати
і  обцаси,  і  опору  п’яту,  
поки  сяє  інієм  трава
і  позаганяє  їх  у  хату
дід  мороз  і  баба  снігова.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856853
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2019

На вихід

Сиджу  собі  і  горя  ще  немає,  
а  може,  і  не  буде  як  умру
і  полечу  лелекою  до  раю,
а  не  у  чорну  зоряну  діру.

Надію  маю  –  не  уріжу  дуба,  
а  біля  нього  лахи  покладу
і  почекаю  ще  єдину,  любу,  
а  далі  сам  за  обрії  піду.  

Не  буде  піраміди  фараона,  
його  жезла  не  буде  у  руці.  
І  не  узрію  тіні  Посейдона,
і  феї,  і  наяди  у  ріці.

Але  одну  мелодію  почую,  
коли  зійду  і  кану  уночі
та  біля  того  дуба  заночую.  

І,  може,  залунає,  –  алілуя...  
і  не  погасне  полум’я  свічі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856739
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 03.12.2019

Комедійний вінок сонетів

                             [b]«  Не  Вергілієва  Енеїда»  [/b]
                                                                                                             [i]І  не  Іванова[/i]
                                                 І
Не  ангели  явилися  мені  –  
усі  талановиті  і  крилаті
поети,  що  літають  уві  сні,  
та  іноді  воюють  як  пірати.  

Тут  і  ніяке  у  одній  ціні,  
і  те,  що  сяє,  наче  діаманти,
і  месники  –    і  явні,  й  потайні,  
метелики,  аби  й  собі  літати.  

Але  усяк  описує  себе  –
і  дуже  гонорові,  і  не  дуже,
аби  і  на  вербі  родили  груші.

Усе  прощає  небо  голубе,  
де  очевидно  є  іще  цабе,  
отці  олімпу,  аси  і    байдужі.  

                                                   ІІ
Отці  олімпу,    аси  і    байдужі
шукають  глибину  на  мілині,  
героїв  у  сучасному    кіні
і  тиражують  аніме  папужі.  

І  ні    тобі  сльози  у  полині,
ані  колючок  у  терновій  ружі...  
А  я  співаю,  –  «Ой  не  шуми,  луже...»
та  ще  й  акомпаную  на  струні.  

Але  не  чують  ні  гаї,  ні  доли
мелодію,  яка  іде  по  колу
і  затихає  у  височині.  

Таке  буває,  що,    на  жаль,  ніколи
ніде  нікого  не  хвилює  соло
у  хорі  душ  –  і  до  ладу,  і  ні.  

                                           ІІІ
У  хорі  душ  –  і  до  ладу,  і  ні  
не  відаємо,  –  бути  чи  не  бути?  
Те  на  арені,  се  у  купині
і  їм  одне  одного  не  почути.  

Тому  і  залишаються  одні  
нікому  не  цікаві  баламути.  
І  ліра  є,  і  звуки  чарівні,  
та  це  глухому  зайві  атрибути.  

Зате,  коли  озвучене  своє,  
то  й  когута  зозуля  впізнає
не  як  абищо,  а  гучного  мужа.  

Ідилія  у  чаті  настає
і  поки  гонор  збою  не  дає,  
одне  одного  величає,  –  друже!

                                                 ІV
Одне  одного  величає,  –  друже!  
І  дорогому  ніби  дорога  
і  м’яко  стеле,  і  єлейно  служить
і  не  Кощій  іще,  і  не  Яга.  

Обоє  пряли  поетичний  кужіль.  
Були  і  рогачі,  і  кочерга...  
І  не  чекали  віхоли  і  стужі,  
аж  поки  не  повіяла  пурга.  

Одне  віршує,  інше  помагає.  
Але  натура  й  віники  ламає,  
коли  обоє  –  лялі  заводні.

Дуелями  займаються  дуети
і  пера  заміняють    пістолети,  
коли  немає  сенсу  у  війні.  

                                     V
Коли  немає  сенсу  у  війні,  
то  це  уже  на  «Енеїду»  схоже.  
Усі  бої  палкі  і  затяжні
і  ясно,  що  ніхто  не  переможе.  

Юнона  мріє    у  самотині,  
сльозою  умивається,  не  може
загоїти  образи.  Їй  не  гоже
ховатися  одній  у  далині.  
.  
У  неї  не  здіймається  рука  
ударити  по  тім’ю  мужика
за  всі  його    оказії  верблюжі.  

У  неї  ще  ілюзії  нема,  
що  якось  це  упорає  сама.  
Орли  богеми  бойові  та  дужі.  

                                       VІ
Орли  богеми  бойові  та  дужі.  
Той  коцає,  а  те  й  собі  скубе
і  нахиляє  небо  голубе,
аби  її  скупати  у  калюжі.  

А  заодно  купає  і  себе
у  цьому    опікаючому  душі
і  дулею  погрожує  чинуші,  
а  бабая  у  яму  загребе.  

Але  не  дай  то,  Боже,  це  пихате,  
фігурою  до  того  ще  й  пузате,  
побачити  у  себе  у  вікні.  

Хизується  есеями  своїми  
і  не  горить  од  сорому.  Усі  ми
уміємо  горіти  у  вогні.  

                               VІІ
Уміємо  горіти  у  вогні
і  боїмося  чаплі  у  болоті,  
а  сущі  біси,  демони  і  тьоті  
являються,  буває,  уві  сні.  

А  хочеться  руно  у  позолоті
аби  були  наяди  у  човні,  
ахейці  в  дерев’яному  коні,  
улани,  єзуїти,  гугеноти...

Але  Амуру  не  до  епопей.  
Йому  надокучає  Одіссей  
або  Еней  на  морі  і  на  суші.  

Бо  ліпше  воювати  як  брати,  
аніж  усім  за  обрії  іти,  
гартуючи  одне  одному  душі.

                                           VІІІ
Гартуючи  одне  одному  душі,  
не  чуємо  найменшого  із  нас
і  як  на  полі  бою  кожен  раз
у  вуха  затикаємо  беруші.  

І  гроші  економимо,  і  час,  
і  на  війну,  і  на  побори  сущі,  
на  бойові  ракети  і  катюші,  
що  убивають  всі  надії  мас.  

Та  час  іде.  Його  не  зупинити  
ані  паяцу,  ані  ерудиту,  
коли  пора  настала  вогняна.  

Піїти  подалися  у  поети
осилювати  оди  і  сонети...  
Ця  епопея,  як  не  є  –  смішна.  

                                       ІХ
Ця  епопея,  як  не  є  –  смішна,  
а  я  боюся,  що  не  засміюся,  
коли  на  отамана-пацана
іде  уже  не  Надя,  а  Маруся.  

Не  відаю,  кому  тоді  хана,  
коли  уже  немає  Яна  Гуса
і  Жанну  не  карає  сатана,  
і  влада  це  намотує  на    вуса...

Але  і  це  уже  не  дивина.  
Буває,  опиняємось  на  міні
лягаємо  собакою  на  сіні.  

Затія  наша  хоч  і  осяйна,  
та  на  тину  уже  немає  тіні.  
Енею  буде  не  до  Перуна.  

                                           Х
Енею  буде  не  до  Перуна.  
Йому  цікава  партія  Зевеса.
Немає  «Одіссеї»  на  Одесу,
хоча  і  залітає  сарана.  

Рулеткою  заволоділа  преса.  
Опікується  Вовами  вона.  
До  Грузії  немає  інтересу.  
Молдавію    очікує  «страна».  

А  на  олімпі  все  немає  Пана.  
І  на  Парнасі  явно  не  резон,  
аби  прийшов  новий  Наполеон.  

І  «вата»  уповає  ще  на  хана.  
І  поки  «Енеїда»  –  це  не  «Сон»,  
зоїли  оспівають  графомана.  

                                         ХІ
Зоїли  оспівають  графомана.
У  Трої  революція  гряде!  
Бастилія  в  Росії  упаде,  
зійде  з  очей  полуда  і  омана.  

Гільйотиною  пахне  де-не-де.  
А  це  уже  історія  погана,  
бо  кожному,  у  кого  є  догана,  
за  скоєне  іще  перепаде.  
 
Згадаються  сієсти  і  бентеги,
фортуни  –  альфа  і  судів  –  омеги
і  пізня  у  юдолі  суєта.  

Тоді  і  юді  буде  не  до  сміху,  
і  клоуну  ще  буде  на  горіхи,  
якою  не  буває  висота.  

                                     ХІІ
Якою  не  буває  висота
і  як  би  не  смішила  «Енеїда»,  
а  до  Гааги  все-таки  поїде
осяяна  зорею  ліпота.  

Од  неї  у  Сибірі  мало  сліду.  
Царю  неволі  зайва  доброта.  
І  я  уже  радію  за  сусіду,  
коли  і  їй  заціпило  уста.  

Але  якщо  полегшає  народу,  
то  я  проголосую  за  свободу,
яка  уже  прийде  як  саме  та...  

І  свого  сина  упізнає  мати,  
ну  а  мені  не  буде  заважати  
свята    або  наївна  простота.  

                                         ХІІІ
Свята  або  наївна  простота
не  пожаліє  долара  у  ватру
кумиру,  що  за  неї  йде  на  страту.  
Така  її  і  воля  і  мета.  

На  маси  уповати  ще  не  варто,  
бо  це  не  середина  золота
і  не  еліта.  Кане  у  літа  
усе,  що  має  жити  і  сіяти.  
 
Та  не  згасає  полум’я    долонь.  
Ідуть  у  Лету  наші  отамани.  
Загачуємо  віртуальні  чани.  

Аби    не  гас  на  капищі  вогонь,  
еліта  із  юрбою  в  унісон
і  хмизу  додає  –    заради  Яна.  

                                           ХІV
І  хмизу  додає  –  заради  Яна
таємна  інквізиція  «свята».
На  неї  ще  очікує  плита
єпархії  Мазепи  і  Богдана.  

Царя  копита  і  його  п’ята,  
костьоли,  синагоги  і  осанни
із  мінаретів  сурами  Корану  –  
це  і  сьогодні  «золота  орда».  

Нема  дороги  із  хатини  скраю.  
Роняю  бісер  на  путі  до  раю
усе-таки  у  рідній  стороні.  

Усе  це    буде  ближньому  на  згадку.  
Даруйте,  що  на  самому  початку
не  ангели  явилися  мені.  

                                   [b][i]Магістрал[/i][/b]
Не  ангели  явилися  мені.  
Отці  олімпу,  аси  і    байдужі
у  хорі  душ  і  до  ладу,  і  ні
одне  одного  величає,  –  друже!

Коли  немає  сенсу  у    війні,
орли  богеми  бойові  та  дужі.  
Уміємо  горіти  у  вогні,  
гартуючи  одне  одному  душі.  

Ця  епопея,  як  не  є  –    смішна.
Енею  буде  не  до  Перуна,  
Зоїли  оспівають  графомана.  

Якою  не  буває  висота,  
свята    або  наївна  простота  
і  хмизу  додає  –    заради  Яна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856645
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 02.12.2019

Кармічні стигми

***
І  наші  сусіди,  і  ми
п'ємо  і  їмо  за  ґаранта.  
У  них  –  єзуїти  тюрми,  
а  наші,  кого  не  візьми  –  
усі  у  руці  окупанта.  

***
Є  наміри  благі  у  талалая,  
 а  нація  наказує  проте:
– Не  обіцяй  і  п’яному  оте,  
що  і  тверезий  не  пообіцяє.  

***
Бісу  –  рогачі,  а  Богу  –  свічку,  
владі  –  буряки,  народу  –  гичку.
Чоловічки  все-таки  зелені
і  тому  личини  їхні  –  темні.  

***
Ні  дати,  ані  взяти  –  
ні  кайла,  ні  лопати...  
Не  відає  личина,  
чи  скелю  сю  лупати,  
чи  лупати  очима.  

***
У  безголов’я  ум  або  засне,  
або  його  натурою  немає,  
коли  негайне  –  це  не  головне,
а  головне  за  дужки  засуває.  

***
Усе  іде  по  колу  в  України,  
але  бували  інші  інтервали,  
коли  її  виводили  з  руїни
або  коли  до  щенту  руйнували.  

***
Париж  і  Єлисеєві  поля
очікують  Кощія,    бабу  Йошку,  
недонаполеона  і  теля,  
якому  заманулось  цього  року
за  руку  упіймати  москаля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856626
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.12.2019

Медаль з усіх боків

Ілюзії  лишаю  за  душею,
у  серці  перевіюю  літа,
у  пам'яті  є  візія  тієї,
яка  була  –  як  осінь  золота.

І  я  літаю  іноді  до  неї,  
коли  надокучає  суєта
і  тугу  переспівує  сльота
на  тихій  ноті  осені    цієї.  

Про  це  шепоче  вітер  у  траві
і  хмари  нагадають  дощові,  
що  і  її  журою  огортає  
мелодія  далекої  пори,  
коли  були  щасливі  вечори
і  не  було  опінії  до  раю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856430
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.11.2019

На руїні раю

                                   [i]І[/i]
Біблія  описує  усе,  
що  було,  і  є,  й  чого  не  буде,  
поки  Землю  населяють  люди
ті,  яких  диявол  ще  пасе.

Це  і  є  очікувана  ера,  
у  якій  усі  одна  сім’я  
і  немає  часу  на  химери
у  перипетії  житія.  

От  якби  не  мали  ще  й  спокуси
і  любили  іноді  свою,  
не  було  б  ознакою  розпусти  –
їсти  що-попало  у  раю.

                                               [i]ІІ[/i]
А  в  Едемі  упіймали  Єву.  
Показала  змієві  вігвам
і  не  мав  куди  піти  «налєво»
винахідник  палиці  Адам.

А  кого  ця  діва  породила?
То  Отець  лиш  відає  один.  
Незаконний  Каїн,  бісів  син  
піднімає  Авеля  на  вила.  

Ноя  залишає  дикий  Хам,  
Яків  емігрує  у  Єгипет...  
Маємо  і  досі  за  фіг  вам
і  за  Єву,  палицею  биту.  

Як  там  не  було  –  іде  війна  
і  володарює  сатана,  
поки  не  появиться  Месія.  

Умирають  дочки  і  сини
і  кінця  не  буде  у  війни,  
поки  буде  Азія-Росія.  

                                                     [i]ІІІ[/i]
А  в  Едемі,  як  не  прикидай,  
для  Адама  це  уже  не  рай
мати  ту,  що  зрадила  учора.  

У  вігвамі  –  як  там  не  було,  
може  і  лишалося  тепло,  
та  не  рай  –  Содом  або  Гоморра.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856236
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.11.2019

Компартійна трійця

Тиша  явно  не  матроська.  
У  Гаазі  –  тишина.  
Чіна,  ***  Ин  і  Moskau
обирають  пахана.  

У  Європу  йде  руїна,  
у  Гааги  є  сусід  –
Moskau...  Сучий  Ин  і  Чіна  
окупують  білий  світ.

Їм  усюди  мало  місця.  
Зазирає  ще  за  тин
бойова  лукава  трійця  –
Moskau,  China  й  ***  Ин.

У  Китаї  -  «наші  в  доску»,  
у  Кореї  –  все  війні,  
моська  чапає  у  Moskau,  
Україна  –  у  вогні.  

Не    доїли  наше  сало,
то  грабують  у  бою...  
Чайканші,  Сосо  і  Мао  
почивають  у  раю.

Та  лишили  недоноска.  
Тиша  є,  але  матроська.  

Скаженіє  вертухай,
бо  Росія  –  це  не  рай.  

І  Китай  іде  на  Moskau,  
а  Корея  у  Китай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856093
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.11.2019

Безсрібники

В  Одесі  їдеш  –  як  «помажеш»,  
і  це  мене  хвилює  теж.  
Себе  самого  не  похвалиш,  
то  як  опльований  ідеш.  

І  ось  мої  аж  п’ять  копійок
не  у  єдину  із  дірок.  
На  видання  зірок  і  «зірок»  
немає  зайвих  копійок.  

Мої  лукаві  любі  друзі  
ідуть  за  мене  у  вогонь,  
але  у  їхньому  союзі
не  опинився  я  либонь.  

Нові  вожді  беруть  на  себе  
чужі  заслуги  у  бою
за  волю  нашу  і  мою.  
Героїв  ще  приймає  небо,  
а  самозваних  і  не  треба,
коли  живі  ще  у  строю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855978
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2019

Усмішка дежавю

Не  обіймаю  неозоре,  
а  –  чи  було,  чи  не  було,  
пригадую  високу  гору,  
куди  нас  літо  завело.  

Перецвіли  волошки  сині  
на  схилі  сонної  ріки.  
І  я  –  на  схилі  літ,  і  нині  
не  увійду  у  ті  роки.  

На  тому  самому  обриві  
я  повертаюся  на  час
у  миті  юності  щасливі,
коли  усе  чарує  нас.  

І  пряна  ружа,  і  мімози
такий  же  мають  аромат
і  я  не  утираю  сльози  
як  і  багато  літ  назад.  

Але  немає  як  раніше,  
коли  було  і  так,  і  сяк,  
і  не  второпаю  ніяк,
чого  минуле  очі  ріже,  
чому  усе  іще  не  так,  
а  ми  чекаємо  на    інше.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019

Національні особливості окупанта

                                           І
У  нації  Батия  є  ознаки  :  
усе  й  усіх  усюди  дістає,  
ніде  нікому  жити  не  дає,  
немита,  сита,  п'яна  забіяка
лютує  і  кусає  як  собака,  
віками  зазіхає  на  твоє.  

                                     ІІ
У  неї  місія  –  вбивати  
надію,  віру  і  любов.  
Віками  проливає  кров  
у  меншого  по  чину  брата.  

Ніхто  її  не  зупинив.  
А  дожили  до  СеРеСеРу,  
убили  нашого  Бандеру
за  те,  що  націю  любив.  

На  те  і  партія  велика,  
що  засідає  у  кремлі.  
Їй  заважали  куркулі
і  помагали  без’язикі.  

Вели.  І  досі  ще  несе  
неволею  апартеїду.  
А  довели  до  геноциду  
за  те,  що  воля  –  над  усе.  

На  це  і  вистачило  сили.  
Самі  собі  могили  рили,  
аби  минулася  яса.  

Кати  давали  землю  їсти,  
на  панахиду  –  комуністи,  
а  волю  –  Божі  небеса.  

                                           ІІІ
А  нині  –  маєш  у  Європу  візу,
то  будеш  у  Московії  фашист,  
а  любиш  матір  і  свою  Вітчизну,
то  у  Росії  ти  уже  нацист.

Якщо  не  дуже  величаєш  брата  
і  не  бажаєш  у  його  ярмо,  
анексувати  прадідову  хату  
воно  до  тебе  лізе  і  само.  

Ціна  цивілізації  висока.  
Тому  усе,  куди  сягає  око,  
освоюють  війною  москалі.  

Царі  і  хани,  пахани  і  хами,  
не  маючи  ні  розуму,  ні  тями,  
визбирують  окраїни  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855687
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2019

Сонетний сюр-приз

У  нас  є  мрія!  Ідемо  кудись,  
долаємо  корупцію  на  разі,
на  Місяці  вирощуємо  рис
і  ласуємо  яблука  на  Марсі.

І  не  лякає  недосяжна  вись,  
блукаємо  у  просторі  і  часі,
чекаємо  орду  на  перелазі  
із  Азії  за  європейську  вісь.

Але  не  помічають  ідіоти,  
що  гопники  отримують  джекпоти,  
хапаючи  удачу  за  хвоста,
що  це  була  диявола  робота  –
із  лоба  визирали  роги  чорта,  
а  обирали  у  мішку  кота.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855400
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.11.2019

Пасьянси долі

Життя  не  має  сенсу  без  мети  –
освоїти  його  далекі  межі.  
І  «дике  поле  можна  перейти»,  
якщо  іти  по  ньому  обережно.

Буває,  досягають  висоти,  
багаті  одягаючи  одежі.  
А  от  сірійці  будували  вежі
у  недосяжні  зоряні  світи.  

За  океан,  який  не  має  краю,  
але  чарує  і  лякає  нас.

Путі  і  долі  наші  –  то  пасьянс,  
який  лише  Феміда  обіцяє.  

Коли  хороша  карта  випадає  
і  є  удача,  то  –  єдиний  раз.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854856
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.11.2019

Ментальні скрепи

Кацапа  видає  не  сила  духу,  
а  п’яна  неупевнена  хода
і  перегар,  коли  воно  під  муху
і  язикате,  і  туге  на  вухо
не  чує,  що  Росія  –  це  орда.  

Це  видає  і  дика  поведінка.  
Але  існує  нація  така,  
що  має  самодура-василіска.  
Нема  ума,  вважаємо  –  каліка
реалізує  місію  совка.  

Це  люті  раті,  мафії  і  зграї,  
які  не  зупиняє  ні  межа,  
ані  біда  замученого  краю.  
Бойовики-жандарми-поліцаї
та  рицарі  сокири  і  ножа.  

Парафії  не  вистачає  Риму,  
а  Вові  –  бути  на  чолі  подій,  
якими  управляє  лиходій.  
Усі  койоти  заодно  із  ними.  
Вони  жахають  скрепами  своїми,  
осміяні  у  величі  своїй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2019

Дощовий мотив

Жалі  і  сум  людей  не  надихають.
Коли  сльозава  настає  пора,  
а  душі  переповнює  жура,  
усі  вони  поезію  чекають.

І  хай  дощі  ідуть  як  із  відра,
а  сиві  хмари  небо  укривають  –  
зійде  зоря  і  сльози  висихають,  
і  вірші  видаються  на  гора.  

Знічев’я,  може,  порятую    душі.  
І  туга  ще  не  зайва  на  землі.  
У  вирій  полетіли  журавлі,  
зате  ворона  каркає  на  груші  
і  сонце  випиває  із  калюжі
учора  не  досушені  жалі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854375
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 11.11.2019

Дачна новела

У  колориті  білої  зими  
малюю  за  садибою  дерева.
Гостюю  ще  у  осені-куми,  
ну  а  кубіта  –  у  сузір’ї  Лева.  

Не    помічаю  ані  вечорів,  
ані  ночей.  Усе  минає  всує.  
Ось  і  Амур  до  неї  полетів,  
а  я  її  не  бачу  і  не  чую.  

І  це  ні  у  ворота,  ні  у  тин.  
Уже  на  зиму  осінь  повертає,  
а  я  усе  один,  усе  один
без  неї  у  хатині  біля  гаю.  

І  замерзаю  у  самотині,  
на  дрова  ріжу  вишні  в  гущині,  
але  боюся,  що  уріжу  дуба,  
коли  мене  лякають  уночі
летючі  миші,  сови  і  сичі
і  не  рятує,  і  не  гріє  люба.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2019

Відгомін із далечі

Не  свистіло  у  вусі  давно  
і  не  чую,  чи  є,  чи  немає  
та,  що  іноді  ще  залітає,  
поки  не  зачиняю  вікно.  

Може,  якось  дійдемо  до  тями  
аж  коли  уже  стукне  за  сто
і  у  хаті  одного  ночами
не  застукає  тінь  Ерато.  

Та  не  тане  від  інію  шибка  
і  холоне  у  мене  душа.
Не  побачу  я  білу  лебідку,  
що  і  досі  моя  і  чужа.

За  роками  літа  полетіли  
десь  у  вирій,  у  ту  далину,
до  якої  я  не  досягну.  

Щоб  у  вусі  уже  не  свистіло,  
забуваю  і  юну,  і  милу  
і  спокутую  нашу  вину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019

Про зелень

                                                 [i]І[/i]
Осінь  посіяла  зерня,  
йде  у  поля  і  гаї
і  пересаджує  зелень
у  зоопарки  свої.  

Нація  вміє  радіти
миру,  тайзі  і  війні.  
Будемо  і  зеленіти,  
і  засихати  на  пні.  

                                 [i]ІІ[/i]
Арії  орють  і  сіють.
Поки  вертає  весна,  
їм  восени  зеленіють
вруна,  ялина,  сосна.  

Хамелеони  і  юди
не  помічають  краси  –
як  прикрашає  усюди
ива  зелена  ліси.  

Ще  ідемо  по  барвінку
і  по  межі  золотій.  
«Матері  вашій  ковіньку!»  –
вийся,  буяй,  зеленій!  

Та  не  ідеться  людині  –
риє  й  копає  на  зло,  
зелень  міняє  на  гривні,  
а  кумачі  –  на  зело.  

                                       [i]ІІІ[/i]
Люди  не  дуже  і  темні:
є  таємниці  воєнні,  
а  на  Русі  –  ідіот.  

І  розуміє  народ:
є  чоловічки  зелені  ,  
а  на  границі  –  «развод»  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2019

Осінь на розпутті

У  тумані  сіріють  алеї,  
серед  осені  кряче  печаль.
І  ворона  сумує  за  нею,  
і  мені  її  мало,  на  жаль.  

То  завіється  з  гаю  у  поле,  
то  фарбує  сурмою  ліси
і  у  лузі  неначе  ніколи  
не  було  ще  такої  краси.  

То  пишається  горобиною,  
то  калиною  біля  ріки,  
по  габі  за  цією  рікою  
вишиває  собі  полики.  

Завітає  ця  фея  й  до  мене,  
і  кота  подарує  мені,  
що  примружує  очі  зелені,  
і  мурликає  щось  уві  сні.

А  сама  помандрує  у  гості
у  хороми    хуги  і  зими.
Поки  з  нею  прощаємось  ми,  
сіє  росами  із  високості
подорожню  імлу  на  погості
за  журбою,  що  їде  саньми.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853098
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2019

Проворонені орли

Рабу  юрми  аби  лише  ім’я  
із  ящика,  по  радіо  почути
і  вже  уся  юрба  –  одна  сім’я,
аби  й  собі  у  веремії  бути.  

Були  і  ми  на  тому  ще  віку
і  юні,  і  до  себе  нещадимі,  
і  за  догани  совістю  судимі,  
ходили  у  терновому  вінку.  

Згадаємо,  які  то  є  орли,  
коли  літали  голубами  миру,  
а  далі  і  лисицею  були,  
й  вороною,  що  має  пайку  сиру.  

А  нині  забуваємо  ціну,  
яку  за  безголов’я  заплатили.  
Отак  і  доживемо  до  могили,  
на  рок  перекладаючи  вину.  

Але  не  забуваємо  паради
не  ради  цілі,  а  ідеї  ради,
якою  б  злою  не  була  вона.

У  досвіду  одні  й  ті  самі  вади:
недопалок,  допущений  до  влади,
як  догорає  –  сущий  сатана.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2019

Пришестя Каїна

Ще  є  тюрма,  сума  і  Колима  
від  океану  і  до  піку  гір.  
А  покаяння  Каїна  нема
і  рикає  зі  сходу  лютий  звір.  

Кацапію  окутує  пітьма,  
а  ще  до  того  –  і  поганий  зір,
і  розуму  не  відає  юрма,  
і  не  конає  парій-бузувір.  

Не  зупинити  киями  орду.  
Не  тоне  у  калюжі  океан.  
Не  явиться  месія-отаман.  

Плюгаве  Пу  закушує  узду,
на  голову  свою  і  на  біду
паяци  Зе  виношують  Майдан.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852930
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.10.2019

Естафета оновлення

Запасають  жолуді  дуби,  
червоніють  падуби  і  вишні.
Не  ніяковіли  би,  якби
не  були  такі  нагі  і  пишні.  

Узялись  у  боки  ясени.  
Явір  усміхається  ялині.  
І  кольє  опалу  до  весни  
буде  ще  сіяти  на  калині.  

У  природи  виїзне  кіно.  
Їй  у  ролі  осені  –  морока.  
Чагарі  із  нею  заодно,  
а  в  гаю  осика  –  одинока.  

Чуйну  душу  не  лікує  час.  
І  дерева  ще  ідуть  у  люди.  
Он  березу  обіймає  в’яз,  
а  береза  обирає  дуба.

Місію  очікує  зима,  
та  у  неї  інші  ідіоми.  
Осінь  –  незалежна.  І  сама
завітає    у  свої  хороми.  

Опадає  золото  руде  
і  руно  на  ризи  падолисту
і  на  естафету  урочисту.

А  ота,  яка  за  нею  йде,  
купідону    кучері  пряде,
а  наяді  –  інію  намисто.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852562
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2019

Пророк

Поетові  журитися  не  варто,    
що  він  ще  не  відбійний  молоток,  
і  поки  у  душі  палає  ватра,  
у  ньому  може  жевріє  пророк.  

Щезають  невідомі  і  ведомі,
яким  удача  додає  снаги,  
ну,  а  вони  –  ідилію  у  домі,  
а  не  ведмежі  послуги  слуги.  

Але  не  знаю,  що  із  того  буде,  
коли  на  все  лице  одна  пиха
нечеми,  що  усе  іще  коха’
і  ріже  мову,  ідучи  у  люди.  

Чого  лише  уява  не  дала!?  
Ось  на  папері  нібито  людина,  
але  у  позі  сизого  орла  
висовується  чорна  половина.

А  ось  –  усі  сатирики  юрби  
співаючі,  танцюючі  і  лисі.  
А  уявімо,  що  було  б,  якби
і  ці  були  з  бандурою  і  сизі?  

Усім  пообіцяю  булаву...
А  пророкую  –  партію  єдину
на  сцені,  на  арені...  наяву.

Я  не  приватизую  Україну
любов’ю  спекулюючого  сина,  
а  нею  неділимою  живу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852329
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.10.2019

Ріка пам'яті

Іду  у  висоту  із  низини
і  поки  це  описує  рука,  
гадаю,  до  якої  глибини
тече  моєї  пам'яті  ріка.

Несповідимі  ні  путі  мої,  
ані  чому  на  довгому  віку
ступаю  у  тій  самій  течії  
щоразу  у  одну  і    ту  ж  ріку.  

Не  знаю,  чи  прокинуся,  чи  ні,  
чи  запитаю  у  забудь-ріки,  –
навіщо  одинокому  мені
ці  зайві  неприкаяні  роки?

Багато  літ  у  Лету  утекло  
за  течією  долі  у  кінці
забутої  моєї    юності.  

А  може  того  часу  не  було?  
У  вирі  човен,  у  руці  весло,  
але  її  немає  у  ріці.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019

Сонетний тренаж

Буває  і  ніщо  дає  урок  
як  замінити  ямбами  хореї.  
Сонети  це  не  купа  балачок
і  не  подяка  Музі  чи  Морфею.  

І  рупори  беремо  на  замок,  
і  маємо  від  болю  панацею.  
Уміємо  у  попелі  думок
перегоріти  силою  ідеї.  

Але  не  подолає  висоту  
нечиста  сила,  що  уже  конає.  

У  пеклі  не  буває  того  раю,  
який  ми  обирали  за  мету.  

Якщо  не  чути  сірки  за  версту,  
до  сатани  претензії  немає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851712
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.10.2019

Жовтневий вернісаж

Добирає  урожайне  літо
качани  і  колос  до  куля
і  Ярило  у  піке  зеніту
сіє  павутини  на  поля.

І  Покрова  устеляє  сіно  
пеленою  на  нове  зело.  
По  озимині  її  насіння    
яриною  ниви  ожило.  

А  уже  за  нею    фінішує  
у  високі  сині  небеса  
кароокий  жовтень,  що  існує
поки  є  ще  в’януча  краса.  

Уночі  замішує  пастелі,  
а  удень  малює  міражі,  
як  Марія  укриває  землю
на  краю  небесної  межі.  

У  свої  сіяючі  чертоги  
одягає  омофори  тоги
і  міняє  опції  меню,  
та  наймає  сивого  Борея
вимести  усі  її  алеї
і  неони  магії  вогню.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851454
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2019

Рокіровка

Повертають  воїни-сини  
в  Україну,  «із  Дону  додому»,
де  немає  нібито  війни,  
хоч  і  не  упевнені  у  тому.  

Сонце  України  у  диму,  
автомати  не  дають  осічки
і  у  Раді,  наче  у  Криму,  
бігають  зелені  чоловічки.  

Не  поможе  на  межі  стіна,  
поки  сатана  уріже  дуба.
Нація    обрала    пацана,  
а  Росія  знову  має  зуба.

Овоч  поміняли  на  зело.  
Ну  і  що?  Америка  не  знає.  
Раша  хоче  мати,  що  було,
та  у  неї  формули  немає.  

Невідомо,  що  іще  клопу  
заманеться  у  лиху  годину
і  чому  гундяєву-попу
маємо  платити  десятину?

І  таке  було  уже  не  раз  –
є  свобода,  та  немає  раті,
отамана  обирає  час,
а  у  нього  –  шоу  на  шпагаті.  

Ясно,  що  готується  тюрма
і  нема  уже  у  тому  толку  –
поміняти  Бобіка  на  вовка.  

Полонених  у  Росії  –  тьма,  
а  у  нас  диявола  нема
реалізувати  рокіровку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851095
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.10.2019

Протест

                                       І
Купиною  осінньої  аури
догорають  кущі,
а  за  тучами  вітер  у  траурі  
сіє-віє    дощі.  

                                             ІІ
І  написано,  і  переписано...  
Ой,  було-не  було  –
заримую-но  сяючу  лисину,
а  не  хмуре  чоло.

Що  на  неї,  буває,  не  капає  –
за  огріхи  мої!  
Але  німбами  орія-арія
обрамляю  її.

І  тому  оминають  аматори,  
ігнорують  сноби...  
За  поезію  і  за  метафори
ми  побили  лоби.

І  не  соромно.    Є  ще  епітети
і  буяє  трава...  
А  кому  не  дано  це  помітити,  
хай  римує  слова.

                                             ІІІ
Є  нечитане  і  недочитане...  
Напишу  я  іще,  –
[i]що  моєю  журбою  нанизане,
змиє  осінь  дощем.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850864
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.10.2019

Любов по спіралі

                                                   І
Начало  є,  то  і  фінал    буває,  
хоч  іноді  й  повторюється  знов
очарування,  що  не  проминає,  
і  є  лише  надія  на  любов.  

І  не  одне  її  іще  шукає,  
і  не  жаліє  ніг  і  підошов,  
аби  за  нею  –  парією  раю,  
як  і  Адам  за  Євою  ішов.  

Але  нема:  едему  у  пустелі,  
оази  щастя,  літепла  купелі,  
води  живої  у  сухій  ріці.  

Так  і  йдемо  за  нею  однією  
та  за  обітованою  землею,  
аби  не  оминути  манівці.  

                                     ІІ
Вона  усяка,  ліва  і  ніяка  –  
і  течія  у  вирі  на  ріці,  
і  яблуко  спокуси  у  руці.  
Посіяну  зорею  зодіаку,  
очікуємо  зернятами  маку,  
але  їмо  зело  і  корінці.  

Навіяна  як  сон,  вона  щезає,
обманута,  на  віру  уповає,  
заручена  –  єднає  береги,  
найкраща  залишається  у  серці,  
нічийна  добувається  у  герці,  
одна-єдина  додає    снаги.  

Омріяна,  коли  її  немає,  
жадана,  поки  сили  вистачає,  
найгарячіша  –  як  яріє  кров,  
доведена  у  відчаї  до  краю
тієї  муки,  що  переживає,  
і  потрясає  душу  до  основ.  

Але  буває,  що  і  ця  не  перша,  
і  до  вельону  русу  косу  чеше,  
та  вірує  до  самого  кінця  –
а  може  ще  розвіються  печалі
і  на  останній  лінії  спіралі
навіки  об’єднаються  серця.  

                                       ІІІ
😍  тоді  являється  любов’ю,  
коли  у  ній  осяяні  обоє
і  їх  оберігає  ...таїна.

Коли  душа  на  березі  одна,  
її  луною  чути  за  рікою,..  
...........................................
О,  як  чарує  осінню  весна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019

Дідове літо

На  луги  і  гаї,  і  садами  оточені  села  
осідають  тумани  і  тане  омана  очей.
Перелітні  птахи  навівають  думки  невеселі,  
що  і  ми  летимо  за  межу  неозорих  алей.

За  каймою  ріки  течією  уявного  Стіксу  
виринають  Харонові  утлі  вербові  човни.  
Пеленою  імли  накидає  вечірню  завісу
на  палітру  печалі  яса,  що  мине    до  весни.  

Із  корони  беріз  осипається  золото  листя,  
майорять  ясени,  багряніє  на  в’язі  чалма.  
Затихають  рої.  Їм  у  келії  шавлія  сниться  
і  байдуже,  що  осінь  уже  атакує  зима.

І  мені  житіє  пророкує  своє  алілуя.
Посивіли  літа,  і  зозуля  уже  не  кує,  
і  симпатія  є,  а  душа  не  за  нею  сумує,
а  за  тінню  тієї,  що  й  досі  тенета  снує.  

Покотило  до  неї  –  до  ирію  дідове  літо.  
І  не  знаю,  за  що  я  цю  пору  печалі  люблю
і  навіщо  синиця  такому  як  я  журавлю.  

У  поезії  дня  домінує  осінній  епітет  
і  усім  все  одно,  що  малює  уява  піїта  –
чи  етюди    жури,  чи  пейзажі  німого  жалю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2019

Заочні кульбіти

Як  не  горюй,  не  молодіє  тіло  
і  піруети  юної  пори
не  повторити,  як  би  не  кортіло
побігати  ногами  догори.  

А  що  робити  як  неначе  треба  
і  ніби  не  витримує  душа,  
аби  із  нею  на  руках  у  себе
забацати  на  дроті  антраша?  

Аби  земля  ходила  під  ногами  
і  засіяла  зорями  над  нами
жадана  і  довершена  краса,  
коли  і  сонце  можна  покрутити,  
і  ради  цього,  і  на  цьому  світі
із  юності  вертають  чудеса.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849323
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.09.2019

Прогнози

                                               І    
Іще  лишаються  у  моді  
бої,  погода  й  чудеса.  
Такі  прогнози  у  природі  
віщують  Божі  небеса.  

                                               ІІ
Тай  буде  те,  що  є  і  нині  –  
орда  й  агонія  яси,  
і  поки  ще  панують  свині
не  буде  щастя  і  краси.  

Не  буде  вічної  любові,  
яка  зів’яне  як  зело.  
Усе  повторюється  знову,  
якщо  його  і  не  було.  

Кохати  будуть  одиночок  
воюючі  одинаки...  

але  найближчою  сорочка
лишається  своя,  таки.

Тому  усі  одного  разу
згадаємо  свою  весну
і  перемогу  не  одну...  

і  поки  вистачає  часу,  
то  ліквідуємо  заразу,  
якщо  зупинимо  війну.  

                                               ІІІ
І  Гея  вилікує  рани,  
і  околіє  сатана,  
а  без’язикі  та  погани
повищезають  як  мана.  

У  серці  запанує  ліра  
і  муза  чистої  води,  
і  буде  істина  і  віра,  
аби  подалі  од  біди.

Зійде  нова  зоря  надії
і  в  Україні  буде  мир,  
і  до  Китаю  у    ясир
піде  опудало  Росії,  
і  явиться  живий  Месія  –  
 моєї  нації  кумир.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2019

На круги своя

Не  турбую  я  її  ночами
як  зорею  бачу  у  вікні,  
а  прошу  у  неї  вечорами,
щоб  уже  не  снилася  мені.

Бо  немає    спокою  у  серці,  
поки  скута  тугою  душа.  
І  зневіра  ріже  без  ножа,  
і  розлука  раною  здається.  

І  не  знаю,  чи  переболить,  
поки  я  до  неї  завітаю,  
і  побачу,  і...  не  запитаю,  
чи  зі  мною  знову  полетить
пережити  ту  єдину  мить
магії  омріяного  раю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019

Осінні витинанки

Як  природа  блукає  по  колу,  
так  і  ми  –  по  траві  і  росі
то  обоє  у  наше  ніколи,  
то  на  плаї  у  лузі,  у  полі,  
у  ліси  по  опалій  красі.  

Вишиває  веселкою  небо
на  пейзажі  свої  міражі.  
Ну  а  я  на  палітрі  душі
вишиваю  її  біля  себе,
поки  душі  іще  не  чужі.

Віє  осінню  із  небокраю.  
Вітер    сіє  нові  врожаї  
і  за  обрій  жене  кураї.  
А  вона  і  мене  відшиває,  
і  навіяні  вірші  мої.

Хто  покаже,  якою  стезею
цю  [i]ля  фаме[/i]  я  можу  [i]шерше[/i]?  
Усміхнеться  і  буде  моєю?
Насолоджуюсь  тільки  із  нею,  
а  без  неї  існую  лише.  

Чи  у  неї  опущені  крила?  
Заблудилася  чи  заблудила  
ця  уявна  красуня  моя?  
Нецілована  мною,  та  мила,  
що  висоти  усі  покорила,  
а  гуляє  іще  нічия.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019

Безумство хоробрих

Я  пам’ятаю  юного  хлопчину,  
душа  якого  рвалась  у  політ.  
Спіткала  доля  у  лиху  годину  
і  рано  полетів    у  інший  світ.

Малі  герої  гартували  тіло.
Хотіли  жити  подихом  одним.
А  от  ризикувати  не  уміли,  
аби  лишитись  цілим  і  живим.

Розбігтися  по  насипу  до  броду  
і  відірвати  тіло  від  землі,  
летіти  як  у  небо  журавлі
за  мілину  і  на  широку  воду,
явитися  у  пам’яті  народу  
і  канути  навіки  у  імлі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848637
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.09.2019

Десант у вчора

                   [i]«  А  годы  летят,  наши  годы  как  птицы  летят
                                                       И  некогда  нам  оглянуться  назад»  [/i]
                                                                                                                 Є.  Долматовський

                                         І
Полетіли  у  вирій  бусли  
і  жура  до  оселі  вертає.  
А  у  нас  іще  –  ка_ні_ку_ли:
я  не  чую,  –  [i]немає  коли,[/i]
а  у  тебе  мене  вже  немає.  

А  життя  як  отой  водопад
доливає  літа  по  десятку,  
випиває  за  тебе,  на  згадку,  
і  за  мене,  за  хори  наяд,  
що  лунають  із  ночі  до  ранку,
і  за  мій  потолочений  сад.

                                         ІІ
Що  було,  на  нове  не  міняю.  
У  минуле  усе  потекло
і  не  меркне  ідилія  раю
як  весною  квітуче  зело.  

Пригадаю  роки  ейфорії,  
заясніє  пора  золота,  
і  мені  усміхнуться  уста
не  одної  моєї  надії.  

Аріадна  снує  житія
і  не  відпочиває  природа.  
На  любов  не  міняється  мода.  

Не  міняюсь  напевне  і  я:
то  щороку  –  єдина  й  моя,
то  навіки  –  остання  пригода.  

                                     ІІІ
І  донині  усі  при  мені,  
наче  сяючі  зорі  урочі,
заглядаємо  очі  у  очі,  
коротаючи  ночі  і  дні.

А  вони  як  отой  зорепад,  
що  сіяє  і  сіється  доти,  
поки  є  ще...  дай,  Боже,  не  сота.  

Зависає  у  небо  десант.  
І  немає  дороги  назад,
і  летіти  униз  неохота.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019

Затяжні канікули

Нема  коли  поглянути  угору.
Та  і  навіщо  линути  у  даль?
У  цю  суху  осінньо-літню  пору  
у  кожного  своя  жура-печаль.

Рушаємо  із  бабиного  літа  
у  затяжні  тумани  і  дощі,  
аби  були  оказії  зігріти
оази  і  проталини  душі.  

Міняємо  пейзажі-акварелі.  
Минаємо  калюжі-ручаї.  
Шукаємо  ілюзії  свої
як  бедуїни  раю  у  пустелі.  

Надіємося  на  свою  весну,  
на  ласки  чоловічі  і  жіночі,  
які  жага  навіює  щоночі...  

Молюсь  за  тебе,  поки  не  засну,  
і  просинаюсь,  витерши  одну
гірку  сльозу,  що  застилає  очі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019

Осінь по колу

                     [i]«  Заросла  доріжка  зелен  травами,
                                 Де  колись  поміж  п’янких  отав
                           Ти  пішла  з  усмішкою  лукавою...»[/i]  
                                                                                                             Б.  Олійник
Під  ногами    знову  шелестить  
в’яле  і  сухе  опале  листя
і  пейзаж  минулого  за  мить  
ватрою  ось-ось  і  розгориться.

Нагадає  юнь  у    багреці
 сивої  отави,  а  на  лоні
далини  у  самому  кінці  
намалює  обрії  червоні.  

Все  –  як  і  раніше,  як  було  
і  не  забувається  ніколи.  
Вишиває  золотом  зело  
баба  осінь,  що  іде  по  колу.  

Випиває  вечір  білий  день  
тай  іде  у  ніч  до  ранку  спати.  
І  мене  жура  веде  до  хати,  
де  ночую  як  у  лісі  пень,  
та  найкращу  із  усіх  пісень  –  
колискову  заспіває  мати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2019

Оглашенним і собі

***
Мені  то  що?  Пишу  і  не  читаю.  
Я  чукча  із  Якутії  Китаю.  
І  це  серйозно,  а  не  жартома...  
На  те  і  графоманія.  Вітаю!  

***
І  у  піїта  є  свої  фанати,  
які  читають  мелоси  і  чати.  
Але  немає  того  читача,
який  уміє  істину  читати.

***
Не  досягаю  я  до  Спілки  члена  –  
таємне  оминаю  і  зелене.  
Інверсією  граються    усі,  
аби  було  не  так  як  є  у  мене.  

***
Рятуй  мене,  мелодіє  моя.  
Була  моєю,  стала  нічия.  
Кохання  читача  не  надихає
як  надихає  соло  бугая.  

***
На  сайті  казанови  не  усі,
та  іноді  почкуються,  мерсі,  
і  невідомо,  що  тоді  чекати,
чи  сюр,  чи  епітафію  красі.  

***
Не  полишає  неофіта  мрія
десь  записати,  що  і  він  –  месія,
якщо  не  гуру  із  роси  й  води.
Та  умирає  і  його  надія.

***
Чи  рубаї,  чи  рубої  –  не  знаю.  
На  хоку  хайку  іноді  міняю.  
Затюканий  майстрами  у  низи,  
закручую  гайки,  іржу  пиляю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847712
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.09.2019

Чартерні рубаї

***
Чекаємо  на  місію  Ереба  
і  на  месію  з  манною  із  неба.  
А  на  умі  усе  одно  одне  –  
усе,  що  є  –  собі  і  ради  себе.  

***
Партії  ніякої  немає.  
Те,  що  є,  не  обіцяє  раю.  
Поки  обіймаються  куми,  
не  повірю  у  свободу  краю.  

***
Ми  любимо  і  волю,  і  дідизну,  
і  націю  за  неминучу  тризну.
Якщо  патріотизму  не  було,
то  де  його  узяти  –  за  Вітчизну?

***
 На  Рашії  і  людоїда    знають,  
і  апетити  до  і  після  чаю.
Бо  лідерами  не  самі  стають,  
а  їх  лакеї  їхні  обирають.  

***
Фанатики  космічної  ідеї  
усе  ті  самі  юди-фарисеї.  
Об’єднуємо  неділиму  Русь,  
та  українофобу  –  зась  до  неї.  

***
Іще  літає  чартер  на  Росію,  
де  іноді  пакуються  злодії,
бо  є  утаємничена  мета,  
яка  оберігає  лиходія.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847634
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.09.2019

Фантасмагорія

Одна  у  цьому  світі  дивина,  
що  ангели  усі  –  на  тому  світі.
Нікого  не  дивує  новина,  
що  ми  із  Марса,  а  не  Божі  діти.

А  може,  діти  бісові,  або  
помазані  у  пеклі  діти  вражі,  
тому  і  обираємо  Рембо,  
не  видячи,  яке  воно  у  сажі.  

На  обрії  гулаги  СеРеСеР,
куди  евакуюють  «Інтерсіті».  
Міняються  рабами  із  галер
пірати  ХХІ-го  століття.  

Кощію,  що  конає  у  кремлі,  
не  випало  явитися  на  сцені,  
то  ось  воно  –  на  світовій  арені...  

Пишаються  собою  москалі.  
За  інопланетянами  Землі
полюють  гуманоїди  зелені.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2019

Рубаючі репліки

***
Ти  біса  із  Аїда  не  проси,  
аби  свічу  поета  погасив.  
Якщо  у  тебе  совісті  немає,  
то  й  душу  вельзевулу  віддаси.  

***
Руйнується  і  наше,  і  моє,  
і  нице  зазіхає  на  високе,
та  не  поцупиш  те,  що  ніби  є...  
Його  пильнує  небайдуже  око.  

***
Поети  є  –  на  пару  три,  
одне  на  одного  похожі,  
а  іноді  –  одні  майстри
тінь  кидати  на  огорожі.  

***
І  лапки,  і  дужки,  епітети  і  звуки,  
і  коми  по  великому  рахунку
у  мові  –  це  поезії  вінець.  
Та  неуки  не  відають  науки,  
в  якій  і  точка  –  це  ще  не  кінець.

***
Зозуля  кукурікає,  
а  півень  не  кує...  
Усе  минає,  що  було,  
та  іноді  ще  є.  

***
Буває  і  ніяке,  а  читаю,  
буває  і  на  вуса  намотаю
і  ради  економії,  бува-
є,  рубаями  ірода  рубаю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847450
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.09.2019

Чекай

Чекай  мене,  але  чекай,  
коли  нікуди  не  поїду,  
а  твій  обітований  рай
не  на  околиці  аїду,  
коли  у  радості  й  журі  
ми  обійнятися  готові
і  не  ржавіють  якорі
у  нашій  гавані  любові,
коли  до  тебе  не  дійти
і  не  почути  біля  серця,  
коли  ти  з  іншою  на  ти
але  до  мене  усміхнешся,  
чекай  до  ранньої  зорі,  
до  самого  кінця  і  краю
на  перепутті  біля  гаю,  
коли  і  зорі  угорі
ще  майорять  о  тій  порі,
коли  і  я  тебе  чекаю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019

Моя романіада

Загадую,  неначе  той  язичник,  
який  до  серця  відає  путі  –
наївні,  а  буває  і  містичні  –  
чи  повезе  з  якою  у  житті.

Явилася  як  із  горіха  зерня,
і  мавкою  живою  уві  сні,  
і  музою  ізгоя  у  Майстерні,  
але...  усе  те  явно  не  мені.  

І  леді-дами,  і  тузи-валети  
на  неї  позирають  звисока.  
Лірична  героїня  у  поета
якась  в  його  романі  не  така.  

Чиюсь  сувору  душу  полонила
і  називає  байкою  любов
ідальго,  донжуанів,  казанов...  

Уранці  –  файна,  а  ночами  мила...  
Ой,  не  одну  ця  муха  укусила,
аби  Амур  її  не  уколов.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2019

Паралелі незримого

Безкрає  небо,  а  життя  –  безмежне.
Ілюзії  –  усі  мої  путі
у  мрії,  уві  сні,  де  незалежно
я  мешкаю  у  іншому  житті.

А  чи  існує  доля  паралельна,  
де  інші  люди,  як  і  ми,  не  ті?
Уловлені  у  сіті  Мельпомени,  
на  іншій  сцені  –  може  і  святі.  

Але  Феміда  не  міняє  ролі.  
Тут  –  у  полоні,  а  коли  й  на  волі,  
руйнуємо  ідилію  свою.  

Ілюзіями  оповиті  мрії,  
а  ми  як  учні  іншого  месії
очікуємо  місце  у  раю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847010
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2019

Паралелі незримого

Безкрає  небо,  а  життя  –  безмежне.
Ілюзії  –  усі  мої  путі
у  мрії,  уві  сні,  де  незалежно
я  мешкаю  у  іншому  житті.

А  чи  існує  доля  паралельна,  
де  інші  люди,  як  і  ми,  не  ті?
Уловлені  у  сіті  Мельпомени,  
на  іншій  сцені  –  може  і  святі.  

Але  Феміда  не  міняє  ролі.  
Тут  –  у  полоні,  а  коли  –  на  волі,  
руйнуємо  ідилію  свою.  

Ілюзіями  оповиті  мрії,  
а  ми  як  учні  іншого  месії
очікуємо  місце  у  раю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2019

Хокнуті рубаї

***
Не  зупиняє  небо  наші  жорна.  
І  писане,  і  чуване  повторно,
а  діє  як  на  Раші  новина.
Усе,  що  біле,  в  Україні  –  чорне.

***  
Йдемо  за  Україну  –  і  не  раз,  
і  за  її  енергію  і  газ...  
колоною  державної  машини
бюрократія  атакує  нас.  

***
Тече  вода,  наповнює  підвал...  
Це  не  валюта,  а  її  обвал.
А  гривну  відмиває  і  пакує
теплоенерго  і  водоканал.  

***
Нікого  це  не  гріє  й  не  пече.  
Ще  буде  делегація  і  ще.  
Слуга  народу  теж  уже  чекає,  
що  у  його  кишеню  потече.  

***
Чого  лише  немає  на  віку.  
І  ревнощі,  і  ать  твою  таку...  
Трикутники  любовні  –  піраміди
у  першому  і  енному  зв’язку.  

***
Хто  у  Росію  –  голови  нема,  
хто  у  Європу,  той  не  має  серця,  
але  у  бацьки,  іноді  здається,  
уже  і  того,  й  іншого  катма.  

***
Проблема  України  не  у  тому,  
що  видно  обивателю  сліпому  —
вона  на  волю  прагне  триста  літ,  
а  кацапня  вважає,  що  додому.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846882
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.09.2019

Гібридне потепління

                                                         І
Гаряче  літо  і  пекельні  зони.
Історію  опанувало  зло.  
Випалює  радіаційне  тло  
сухі  отави.  І  стає  червоне,  
і  в’яне  ненапоєне  зело.

Водою  заливає  океани.  
На  суходолі  поміж  рік  і  гір
палає  Амазонія  й  Сибір.
Горять  оази  й  прерії  савани,
чекають  азіати  на  ясир.  

                                                 ІІ
На  Україну  зазіхає  Раша.  
На  Піренеї  йде  новий  Батий.  
Моя-твоя  не  розуміє,  –  наше!  
Кривавої  не  оминути  чаші,  
допоки  діє  триголовий  змій.  

Клонованому  Пу  не  до  Китаю.  
Орда  уже  опалює  краї,  
де  є  ще  опозиція  її.  

Щось  у  тайзі  таки  повиздихає  –
Росія  Україні  обіцяє  
її  людей  за  покидьки  свої.  

                                                 ІІІ
І  настає  фальшива  епопея.  
Європа  забуває  за  ордло,  
Америка  із  нею  –  не  альо....  
Кацапія  воює  за  ідеї
і  від  війни  немає  панацеї.  
Надія  є  лише  на  еНеЛО.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2019

Від першої особи

                                         [i]«  Ми  всі  із  тих,  хто  наступав
                                                             і  на  граблі,  й  на  вила...»  [/i]
                                                                                                 Революційна
А  ми  іще  із  тих  базік
і  слуги  у  народу,
що  зупиняють  маховик
за  волю  і  свободу.

І  ситуація  така
у  вашій  іншій  владі  –
пообіцяю  п’ятака,
а  ви  і  цьому  раді.

Тому  підтягуйте  штани,  
сідайте  на  дієту...  
Ми  дуже  класні  пацани  
веселого  сюжету.  

У  вас  у  шані  і  село,  
і  принципова  мова.  
А  нас  виховує  Пуйло,  
бо  я  на  те  і  Вова.  

Скіперіада  не  засне,  
але  сидіте  тихо,  
коли  у  партері  сяйне  
міледі  Розумиха.  

Із-за  бугра  уже,  мерсі,  
вертається  пальміра.  
Реінкарнуємо  в  Русі
і  Яна,  і  Азіра.

У  нас  ті  самі  пахани,  
чинуші  і  злодії,  
і  гепи-допи  зі  шпани
Кацапії-росії.  

Немає  Нестора  Махна,  
то  є  йому  заміна.  
Свобода  слова  –  то  мана,  
у  вашій  хаті  міна.  

Ми  зобов’язані  орді
і  біло-сині,  і  руді  –  
усі  хамелеони,  
але  нові  і  молоді...
із  п’ятої  колони...  
Ось  потече  по  бороді
і  поміняємо  тоді
«понятія»  й  закони.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2019

Нюанси войовничого наративу

                                                       [i]    І
«  Ось  то  я!»  [/i]–  позаймало  висоти  
і  видурює  в  нації  час...
У  етері  буває  не  раз,  
об’єднавши  по  фазі  частоти,
резонує  енергія  мас.

Та  лунає  у    басі  фальцету  
і  слащавої  патоки  слів
ейфорія  епохи  Інету.  
У  дуелі  немає  дуету,  
у  війни  не  воєнний  мотив.  

Пам’ятаємо  міфи  і  міти  
у  своїй  історичній  путі.  
Та  «кацапіють»  неуки  діти,  
що  взялися  усім  володіти,  
не  шануючи  мову  і  рід.  

Обирали,  тай  маємо  дулю.  
Невідомо,  куди  нас  несе
на  чолі  із  ватагою  зе...  

Ми  забули  уроки  минулі.  
Із  лайна  виливаємо  кулю,  
і    надіємось,  що  повезе.  

                                                 ІІ
Очищаємо  хати,  подвір’я
і    поля,  і  свої  береги
од  Кощія  і  баби  Яги.  
Та  утерлись  у  наше  довір’я
комедійні  свої  вороги.  

Не  уміємо  –  око  за  око,  
не  кусаються  наші  рої.  
Та  розбоєм  живуть  солов’ї
і  наносить  нам  рани  глибокі
ще  не  вирване  жало  ЗМІї.  

Ще  чекає  погоди  у  неба  
«войовнича  еліта»  чужа.  
Їй  у  бучі  і  миру  не  треба.  

Та  дамо  і  орді  одкоша
і  «еліту»  шлемо  до  Ереба.  
Є  у  нації  инша  душа.  

                                                       ІІІ
Учений  дід  вичитує  осанну  
на  вірність  України...  І  кому?  
Не  розумію...  Може  і  пойму,  
коли  зійдуть  червоні  могікани  
зі  сцени,  пощезають  за  тумани,
за  обрії,  за  межі,  у  пітьму.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2019

Обездолені

Не  застує  едему  біднота,  
якої  і  раніше  вистачало.
Бурлаці,  що  не  будень,  то  свята,  
а  як  багато,  то  і  цього  мало.  

Ще  дехто  помічає  і  росу,  
і  чує  соло  солов’я  у  гаї,  
і  на  щоці  непрохану  сльозу,  
ховаючи  жалі,  не  витирає.  

Вони  не  уповають  на  людей,
щасливі  у  таємному  нещасті,
коли,  не  піднімаючи  очей,  
очікують  на  маслаки  собаці.  

Є    й  ті,  які  ламають  вітряки:
блукаючі  ідальго    у  пустелі,  
мольфари,  відуни-кочівники,  
юродиві,  паяци,  менестрелі...

Попереду  –  невидима  імла,    
позаду  –  три  дороги  од  села
у  райські  кущі  та  у    буєраки...  
у  небеса...  або  на  манівці,  
у  люди,  а  у  самому  кінці
усі  –  як  не  герої,  то  бурлаки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846162
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.08.2019

В одному думкольоті

 І  мені  би  –  у  гаряче  небо,  
де  ночує  сонце  нічиє,
не  моє,  але  у  мене  є  
і  у  тебе  –  дозою  плацебо,  
що  лікує  душі  навзаєм.  

Не  буває  зайвою  увага,
поки  є  надія  і  мета:
у  чеканні  довшають  літа,
у  польоті  –  вища  рівновага,
у  любові  –  інша  висота.  

Ще  руками  дістаємо  зорі.  
Поки  у  своєму  літаку
оминемо  Африку  жарку,  
душі  хай  купаються  у  морі,  
а  тіла  –  у  золоті  піску.  

Летимо  і  досі  –  невагомі,  
одинокі  у  одному  домі...  

Осінь  павутиною  снує
літо,  не  обтяжене  виною...  

Падає  за  обрії  прибою
не  почуте  алібі  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2019

Я та сама

Радію,  що  лишаюсь  однією.
Куди  я  хочу,  то  туди  й  лечу.
Ось  піді  мною  –  наче,  Піренеї...  
На  таці  –  круасани.  Я  плачу
і  за  меню,  і  за  свою  удачу,
за  океан  і  небо  голубе...  
Але  чому  я,  у  долоні,  плачу,  
що  не  побачу  іноді  тебе?  
Я  нічия  і  це,  само  собою,    
наповнює  реальною  журою
усі  мої  ілюзії-путі...  
Та  я  іще  захоплююся  грою,  
романтикою,  а  не  суєтою,
і  рюмсаю  лише  у  самоті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019

Обида

 Сідаю  чи  стою,  
лежу,  біжу  чи  їду  –
я  згадую:  «адью...  »,  
тамуючи  обиду.  

Очікую  її,  
скубу  ромашку  білу  –
усі  думки  мої:
чого  вона  хотіла?  

Мене  чи  не  мене?  –
запитую  небогу.  
А    чую  неземне:
«канєшно,  шо  нікого...»  

І    що  це  за  діла,  
коли  немає  діла?  
Нічого  не  дала,  
взяла  і  полетіла.  

Тай  думаю  собі:  
казати  –  не  казати?  
За  очі  голубі  
нема  кого  обняти.  

Дитині  не  дали  
погратися  у  казку...  
А  ми  ж,  таки,  могли!  
І  ось  тобі,  будь-ласка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845398
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.08.2019

Инша

Гони  жалі  і  думи  невеселі,
бо  є  надії  іскорка  мала,  
що  ми  у  цьому  світі  новосели,  
аби  удача  іншою  була.

Сузір’я  Оріону  і  Плеяди  
сигналізують,  що  і  я  один
і  ти  одна,  але  моя  монада
у  хаосі  росинок  і  пилин.  

І  я  тебе  моєю  ще  побачу,
і  ти  мене...  але  не  уві  сні...  
Піймаємо  за  гриву  ту  удачу,  
яка  ночами  снилася  мені.

Такої  миті  і  душа  радіє,  
і  у  фантазії  немає  меж,  
і  явною  стає  таємна  мрія...  

Утрачене  уже  не  доженеш,  
та  не  згасає  полум’я  надії
і  ти  у  ньому  иншою  ідеш.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019

Одна дорога

Ще  імпонує  нам  –  рука  в  руці
іти  за  недосяжною  тією
високою  вечірньою    зорею,  
яка  не  заведе  на  манівці.  

І  я,  і  ти  ще  тішимося  нею  –
поезією  раю  у  кінці
дороги,  де  наяди  у  ріці  
заманюють  на  ямби  і  хореї...  

І  поки  ще  п’яніє  голова,  
на  пам’ять,  що  була  у  мене  мила,  
дарую  римі  мелодійні  крила.  

І  хай  ця  пісня  буде  не  нова,  
але  не  заблукають  ті  слова,  
якими  ти  поета  полонила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2019

Факти

                                                                             [i]«  Допекло...»  [/i]
                                                                                                     За  всіх
***
[i]Ой-вей[/i],  –  заверещали  павіани,  –
[i]якомусь  члену  Оскара  дають!  
А  ми  такі  –  папуги  і  погани,  
і  досі  ще  не  маємо  догани,  
що  гонимо  пургу  і  люту  муть.[/i]  

***
В  позі  йоги    думайте,  гадайте,  
гуру  і  гурмани  канапе,
що  базіка(є)  гієна  сайту,  
сіре  тиражуючи  й  тупе.    

***
Дорогий  аміґо  пише  дорогому,
 що  його  поези  –  б’яка  і  фігня.  
Що  не  опус  дохлий,  то  собі  самому
дулею  під  носом  мало  не  щодня.  

***
Не  дорости  зоїлу  до  ашуга  
і  недосяжна  кіберу  краса...  
Яка    то  у  поезії  наруга  –  
сміятися,  що  є  жура  і  туга  
і  ряднами  заткати  небеса.  

***
Що  є,  то  є,  і  мало  що  буває,  
аби  його  раніше  не  було
у  цій  іще  живій  оазі  раю.  
На  біле  чорне  ляпає  в  сараї  
чи  то  перо,  чи  у  гузні  стило.  

[i]***
– Я  вірую  лише  у  Бога,
і  чую,  бачу  і  пишу,  
що  уповаючи  на  Нього,  
я  не  кажу,  що  брата  свого
 за  душу  іншу  задушу.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844908
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.08.2019

Додому

Ось  і  серпень  осінь  доганяє
по  заборонованій  ріллі.  
На  узліссі  молодого  гаю  
ирію  чекають  журавлі.  

Так  і  ми  торуємо  дорогу
і  не  боїмося  уночі
кликати  у  сни  одне  одного,  
поки  у  запасі  є  ключі.  

Не  питаю,  –  бути  чи  не  бути...  
яблуко  не  заборонний  плід.  
Але  як    душі  не  сполохнути,  
що  уже  готова  у  політ?

Поки  ще  долаємо  утому,  
думкою  вертаємо  додому
із  юдолі  хаосу  й  жури,  
щоб  не  чути  над  собою  грому
і  радіти  ще  одне  одному
пізньої  урочої  пори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2019

Доба перемін

                                         І
Ще  лунає:  «слава  Україні!»    
Нація  плекає  оберіг...  
А  душа  жадає  переміни  
на  одній  із  тисячі  доріг.  

Не  поталанило  на  фортуну.  
Батьківщина  –  це  одна  сім’я.  
Та  стаємо  знову  на  котурни,  
власне  забуваючи  ім’я.  

                                           ІІ
Лотерея  імені  –  удача  
іноді  незряча  і  глуха.  
Невеличке  пугало  ходяче  
Україну  має  за  лоха.  

А  чого  не  має,  обіцяє  
щиро  і  наївно  до  сльози.  
В  засіки  нового  урожаю  
смикаємо  сіно  для  кози.  

Канули  у  Лету  могікани.  
Виринули  п’явки  із  пітьми,
недалекоглядні  капітани,  
коміки  квартальної  чуми.  

Осміліли  слуги  есесеру,
ліга  сміху  –  юні  піонери,  
що  уже  готові    як  завжди
в  табори...  у  мери,  у  прем’єри...  
у  ліси...  на  те  і  тренажери  
з  будою  на  прив’язі  орди.  

                                     ІІІ
Ми  єдині,  вільні,  неділимі,  
хоч  із  низини  до  висоти
спалені  до  спокою  мости.

Та  у  небі  є  ще  херувими,  
і  лунає  хорами  живими:
«Боже,  Україну  захисти!»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844831
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2019

Під музику Мордору

                                                                                               [i]«  Ой,  дороги,  
                                                                                               пил  та  туман,  
                                                                                     холод  і  тривоги,  
                                                                             степовий  бур’ян...»[/i]
                                                                                                                 Фронтова
                                     І
Не  линяє  іще  триколор.  
Береже  Лугандонію  карма.

Україна  іще  не  казарма,
та  уже  доганяє  Мордор...  

Українці  обрали  мотор,  
але  якось  забули  за  гальма.

                                                 ІІ
Поганяємо  у  Сомалі
то  алюром,  а  то  і  галопом...  
Завоюємо  світ  автостопом.  

Є  у  нації  і  королі,  
і  потуги  її  немалі,  
хоч  регоче,  буває,  Європа.  

Червоніємо  іноді,  та  
це  нічого.  Буває  і  гірше...  

Є  у  влади  висока  мета,  
хоч  і  нижча,  що  мали  раніше.  

                                                 ІІІ
Показати  народу  пора,  
що  і  слуги  його  не  хапуги.  
Як  не  є  –  щось  іде  на  гора.  
Медицина  вже  має  науку
і  на  митниці  чути,  –  ура...  
а  от  миру  –  ні  слуху,  ні  духу.

Летимо  невідомо  куди.
Є  права,  та  немає  моралі.  
Ми  найперші  іззаду  у  ралі,  
та  не  ходять  туди  поїзди
а  якщо  не  дай,  Боже,  туди,  
є  надія,  що  не  у  провалля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2019