| Сторінки (20/1990): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Уже і зелень в'яне біля хати.
Нема мокви на порцію борщу.
І думаю, – [i]кому би написати
мелодію осіннього дощу.
[/i]
Згасає вечір сонячної днини,
стихає шум, спадає спекота,
щезає світ і місяця уста
спивають у зеніті чорні тіні,
на небі – зорі, роси – у долині...
Душі не заважає суєта.
Але і їй не вистачає місця
у мороці німої самоти,
де чується, – [i]лети уже, лети...
пустелі неосяжної не бійся...
[/i]
Кружляє вітер, як опале листя,
до осені написані листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
І
Усе живе приречене на смерть.
Такі закони видимого світу.
Що́ суще переповнює ущерть,
те́ має і себе кудись подіти.
ІІ
Агонізує оргія бариг.
Імперію руйнують «майдануті».
Історії не вистачає тих,
кому пряма дорога у майбутнє.
Та маємо наразі те, що є –
лакеї сатани у нашій хаті,
щоб Україну мали за своє
по черзі голомозі і вусаті.
ІІІ
О, ми ще пам'ятаємо казки
дитячі мученого краю,
аби ми забували матюки
якогось комуняки-вертухая.
Але і досі ще ведуть кудись
старі комедіанти шалапутні
нову колону партії лакиз
аж поки засміємося на кутні.
Регоче булька, поки черевик
іде на дно... соломинки немає...
Поезія Езопа виживає
і більшає паяців і базік...
Та українська мова – не язик
і нація на це ще уповає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
***
А на Русі помішані усі
на Україні, троні і на Путі.
А чудаки, мерсі,
у білої Русі
гадають, що вони не майдануті.
***
А у миру триває пандемія
і видно, у рецесії вона.
Та мафія радіє,
що має свого Вія,
якому мама мія – це війна.
***
А бульбаші оклигали таки.
Росія запалала під ногами.
І не орли-круки.
а дохлі пацюки
сьогодні перелякані сябрами.
***
А малороси хочуть у Союз.
Така ідея п’ятої колони,
і знає боягуз,
що там тайга і гнус,
та є іще вакансії в омоні.
***
А на Сибірі все ще «вєчний зов».
Один шаман Московію шукає.
Ішов, ішов, ішов…
лишився підошов,
а, кажуть, що ума не вистачає.
***
А Рашія усе-таки не Греція
і їй одній не писані закони.
Але якщо у бестії
язикова агресія,
то наша мова – засіб оборони.
………………………………….............
А наші долі пишуть на долоні
не віруси, а урки у законі.
Родились у полоні,
а живемо у зоні
і дай то, Боже, щоб не у червоній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
І
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
Аматори-новатори, таки,
опанували форму залюбки,
малюючи елегії красиво.
Фонетику шануємо... однак
граматика уже іде на мило.
Та час мине і полиняє лак
на тому, що озвучує дивак
і мимоволі утинає крила.
О! Ми такі усі багатії!
І менестрелі, і комедіанти
огранюємо мови діаманти.
Та це не означає, що її
невігласу дозволено пиляти.
ІІ
Ну... ну, буває, перехопить дух,
вражає душу і чарує серце
знайомою мелодією скерцо,
та іноді не досягає вух
людей усе, що вимагає слух,
аби звучало їхнє інтермецо.
Стає метеоритом метеор...
О, де вони – сузір’я зодіаку?
Грамотієві застує актор,
якому пофіґ розділові знаки...
І найновіша форма – це повтор,
а не оригінальності ознака.
ІІІ
У кожному живе Аполлінер,
на честь якого відгули фанфари...
а декому і Апулей до пари...
У барабан лупцює піонер.
Кімвалами дивуємо тепер,
аби себе явили кулуари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
[i] " Пу!"[/i]
Кін-дза-дза
Ніде не зупиняється орда...
на Україну простягає лапи
інтернаціональна череда
або по українському – кацапи.
Уже й не пам'ятають кравчуки,
кому забороняється скакати,
але якщо у штанях пацаки,
то перед ними треба присідати.
І присідає Льоня-раз... і два,
увидівши на галіфе лампаси,
і не болить у лохів голова,
що це бойовики чужої раси.
Кацапи-пацаки наводять жах
на юрби папуасів на кордоні.
На Лугандоні й нація чужа
і двоголова. У чужій короні –
романтики сокири і ножа...
убивці і злодії у законі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.
У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки
величне в пам'яті людській.
Щезає зле, гоноровите,
гадюче і несамовите,
і на всю голову дурне.
Мине юродива Росія,
та не минуть онуки Кия
і Україна не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.
На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер
на пильну увагу училок.
Поширюють сайти чутки:
–[i] у моді лілові колґоти... [/i]
а я ж від неділі, таки,
і аж до суботи не проти.
Усе це утяв карантин –
і мову, і зелень, і гроші,
і лиця нові, і... калоші...
А те, що я й досі один...
та я ж не єдиний акин
не [u]дійсно[/u],
а [b]справді[/b]
хороший?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.
Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,
укриті почерком її.
Але до неї, до одної
не долітають журавлі,
хоча ми й досі ще малі
і нас лишилось тільки двоє –
живих дитячою любов’ю
на різних полюсах Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.
Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні
воліють царювати у сезамі.
Але усіх очікує блакить,
де сонце позолотою манить
і кличе за моря, озера, ріки…
Колись і ми закриємо повіки…
на тлі імли зупинимось на мить
і канемо у безвісті навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
***
І наймити,і лайдаки,
і слуги порають на кухні...
На те у баби й мужики
і їхні голови чавунні,
аби за помахом руки
усе вирішували дурні.
***
«Свої у дошку»,і чинуші,
і павуки у банці – всюди,
де на потоці є ще гроші:
зелені,євро... Ну а бувші,
які усе-таки «хороші»,
із помпою ідуть у люди.
***
Багатіє креатура касти,
поки економимо гроші.
А навіщо красти?
Із казни та каси
їм ідуть хороші бариші.
***
Не забуваються ніяк
подорожуючі скелети:
то Швондєр-Шаріков із Лети,
то із Якутії Єрмак,
то кум, то, вибачай, чудак...
шмигалі, піскуни, шкарлети.
***
Ще провокатори в ціні
і на арені, і на сцені,
якщо не явні, то таємні,
і наші нахили дурні
використовують у темну.
***
Не із тієї встаємо ноги...
ще уві сні було, – пугу!– у лузі,
прокинулися, наче... у Союзі...
висоти позаймали вороги,
позиції позалишали друзі.
Мораль
До берега гребемо три віки...
і не одні сусіди-канібали
топили у крові... ми виринали,
а тонемо у гавані, таки,
під берегом, де маємо причали,
які ще козаки обороняли...
....................................................
Не прикрашають світу чудаки
і клоуни ворожого кварталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Щасливі, що неволя не ярмо,
радіємо, що й досі не підвладні
ніде нікому... наче, живемо
а, нібито, існуємо насправді.
А як воно у дійсності – бозна.
І поки не додибали до краю,
то відає лише душа одна,
коли, і де, і що її чекає.
А є ж іще навіяні нічні
містерії Орфеєвого світу,
де тінями блукаємо одні
як нічиї, а може, й Божі діти.
Напевне там і об’єднаються
минуле, і сучасне, і туманне,
існуюче нірваною у прані,
ніяк не поясниме майбуття...
а поки-що – ілюзії буття
усе, що уявляється як явне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
І
Любителі поезій, вибачайте,
що чорті-що іде до голови,
за бучу із лакеями Москви.
Апологети зелені, прощайте.
Моя аудиторія на сайті –
це націоналісти, а не ви.
Не бійтеся убитого Бандери
і нації, що нищена до тла,
нема ума – чекайте есесеру
і партію, що волю вам дала.
Відосики від коміка дивіться
і не дивуйтесь тому зокрема,
що куму Пу не вистачає місця,
бо зайнята армійцями тюрма.
І не переживайте, що на фронті
не убивають ворога... дарма,
що меншає все більше патріотів...
Та є надія, що дурних нема.
ІІ
Ой, Порох, Порох... ех, П'єро...
Так воював за Україну,
що не помітив Буратіно –
шута Московії, зеро.
А нині шиють папи карли
зелений килим у суди
і залишають на поталу
за недохвати і труди.
За мову і любов до краю,
за віру й армію – мерсі...
безвіз ще є, тебе немає...
Що виступав у всій красі,
історія запам’ятає,
а от сучасники не всі.
ІІІ
Три шанси мала Україна
змінити історичний хід,
аби не впасти у руїну...
але уже не скресне лід.
Тепер її загнали в нетрі,
де хоч-не-хоч – хамелеон...
Тепер не ті колеги-метри,
яких влаштовує мільйон.
Її не слухає еліта,
її опльовує народ,
що обирає свій бомонд:
паяца, бевзя, єзуїта...
Упала Юля із висот
і нікуди уже летіти.
ІV
Нове лице у плині днів
йому вдалося поміняти
не менше десяти разів.
Та все одно почав линяти.
Кощій із нього – ні в дугу,
але усе-таки віщає
по телеящику пургу,
що Рашу поведе до раю.
Іде в Гаагу навмання,
усім нагадує, щеня:
із білим стерхом обіймався,
до Ангеліни залицявся,
сідає охляп на коня...
...усіх обгавкує, свиня,
неначе із цепу зірвався.
V
Не *** а видатний історик,
так само як велике Пу.
Відомий і паяц, і комік,
що вийшов на його тропу.
Йому здається [i]дійсно, чесно,[/i]
що є насправді хитрий лис.
І дякує усім чудесно
за те, що вибрали на біс.
Та обіцяти – не шукати
в яру закопаний талан...
який із тебе отаман???
У тебе є Вітчизна-мати???
Бери шинелю і наган,
іди в окопи... захищати...
VI
Народе, ти і досі ще сліпий?
Чи з ґлузду з’їхав? Подивись – у полі
вмирає воїн на передовій...
То знай, – це вибір твій
і вирок роковий,
тому й тебе його чекає доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
[i]« Правда свині рило коле...» [/i]
Прислів’я
І
У мережі гуляє еФеСБе.
І солов’ї, і зелі, і гордони,
та буратіни п'ятої колони
показують(як істину) себе.
Нувориші, вербовані в Союзі,
уже з’їдають зуби і клики,
а щирі і лукаві любі друзі
блокують і чіпляють ярлики.
І правду – зі свічею пошукати...
То фейки, то поези маячні.
Свідомістю маніпулюють сайти,
закаляні іржею кацапні.
ІІ
Наразі українцю не звикати
до паразитів, погані і бід,
і до сусід, які є супостати,
і до клієнтів шостої палати...
але не так лякає недорід,
covid, війна, убивці, окупанти,
комета, астероїд чи болід
як диверсійні екскурси ґаранта.
ІІІ
Критична маса є, аби юрма
із ним «поговорила» делікатно,
аби «піти його» і не питати, –
[i]кому іще загрожує тюрма?[/i]
Але нема критичного ума,
аби за мрії воювала правда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
У Музи є такі слова,
які почує тільки Ліра,
аби явилася нова
Надія...
і Любов,
і Віра...
і воля... і вода жива...
і слава – іпостась кумира...
усе, помножене на два,
у чому –
ні ваги,
ні міри.
Але у течії життя
єднає душі почуття,
і мрія...
і слова
у мові,
і те, що є у таїні,
дарує музику мені,
а я...
мелодію
любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
І
Лиха біда – це тільки-но початок.
Таке і чули, й чуємо не раз.
Але немає на землі загадок,
яких за нас не розгадає час.
ІІ
Нема чого гадати по долоні,
що настають часи сумні і чорні –
повимирають виборці дурні
у бункері залишаться одні
нувориші, злодії у законі,
Кощій на троні із Ягою... ні?
А як же рай без п'ятої колони?
А як аїд? Туди нема кордону!
Туди бажають жирні гусаки,
капітулянти, мовні русаки,
національні покручі: гордони,
кашперські, зелі, єрмаки, кобзони
і прокурорші - кукли заводні,
і їхні кавалери запасні,
і лугандони, іменем закону,
опиняться в історії на дні.
ІІІ
Та є альтернатива у народу –
виводити людей нову породу,
які не умирають на війні,
за право жити і таку свободу,
що виживають коміки нудні...
...............................................
і буде на одежу інша мода:
без маски – все одно,
що без штанів,
і обійдемося
без лікарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
[i]« Не такі страшні ті чужі воші
як свої гниди» [/i]
С. Петлюра
***
Ідуть дебати п'ятої колони
в угоду войовничої Москви.
Про що це я? А-а-а... про нові закони,
як загниває риба з голови.
***
В онлайні то, чи у лайні,
але чекають нагороди
й на дупу зайвої пригоди
вовки і слуги потайні.
.
***
Видимі друзі не мають ваги–
їх анулюють таємні,
бувші... не те що зелені,
та і не те, що мої вороги,
а... копійки у кишені.
***
На Раші і Чуді віщає нова
еліта –
совки та ординці,
а наші піїти
(як діти)
слова,
рубають у зрілому віці.
***
У юності теж вистачає ума
балакати мовою краю.
І пише, – ходя, веселя, підійма...
Коли у аматора рими нема,
то суржик йому помагає.
***
Обороняють ченчики не мову,
а недолугі віршики свої,
де рима – укорочена основа
і покручі забур’яніли знову
як у пшениці дикі кураї.
[b][i]Мораль[/i][/b]
Йде боротьба і це уже не жарти,
що доля наша кинута на карти,
що діють всюдисущі вороги...
Нема пророка у своєму краї
і я нікого не переконаю,
що мова діда додає снаги.
Ви кажете, що знаєте чудово
її красу... граматику – хреново...
Але навіщо, дорогі мої,
ви нехотя калічите її?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
У леті літа виринає пам'ять,
в якій живе навіяне у сни,
і міражі забутої весни
на мить одну являються і тануть.
Заполовіли вруна ярини,
уже й озимі колос викидають
і я́сені, дитячі ясени́
із далини мої літа вітають.
І ясно, що до осені іде...
Рудіє осока і де-не-де
калина опадає на отаву.
І, як учора, майже наяву,
іду косити в'ялу мураву,
але не нарікаю на уяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
[b][i]І[/i][/b]
Мої брати, що старшими ставали,
втопивши Україну у крові,
ви і сьогодні люті канібали,
любителі монгольської навали,
які не мають ґлею в голові.
І печеніги, й половці, невірні
язичники на капищі чужім
ви кажете, що ми із вами рідні,
тому що й досі і дурні, і бідні
печемо одинакові коржі.
[b][i]ІI[/i][/b]
Історія не гладить по головці...
ми – Гуляй-поле, ну а ви – «котовці» ,
убивці, яничари, барани,
песиголовці роду сатани,
тюремщики, чекісти, поліцаї,
ганебнішого імені немає,
що заслужили ваші пахани
дурного племені, але не мого роду,
яким і є московія-орда,
де що не хам, то хан і тамада...
раби, що не вмирали за свободу,
опричники, злодії і сексоти,
що не бояться Божого суда.
[b][i]IIІ[/i][/b]
Ми воїни із прадідів-дідів
і не лякає Україну молох
безпам’ятних у сказі москалів.
Росія є усього світу ворог,
та є ще у порохівницях порох,
аби вернути землі козаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[i]І[/i]
Що не божевільний, то оратор.
Славою дурною гай шумить.
Зеля – цезар! Пуцька – імператор!
І серйозно це уже смішить.
Пуцька Україною лякає,
Бацька «перетрахує» усіх,
кінчиком акорди ударяє
Зеля на піано для своїх.
Ясно, їм не вистачає Ина,
за якого ратує Китай.
Ну, а чим же гірша Україна,
у якій нуворишів – за край?
[i]ІІ[/i]
Що не злодій, то бажає раю
разом із Росією, либонь,
тою, що на себе викликає
у Європі де-не-де вогонь.
Ну, звичайно, є ще ідіоти,
(звісно, що купується Іван)
та й кюре Андорри вже не проти,
з ним на пару нюхати кальян.
І Анжела (діва есесеру) –
примадонна партії ще та.
Нині сущі юні піонери –
лицарі і зірки, і хреста.
Слуху ця ідилія не ріже.
Де Кощій, там і його Яга.
І на Лугандонії нудьга,
бреше й убиває... ради їжі...
І тому усе ніяке «іже
з ними» у диявола слуга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
***
Не легко бути іноді таким
як любі друзі – і святі, і милі...
і патріоти... ніби, а між тим –
оригінальні та незрозумілі.
***
Баламути всім не по душі
як аґенти п’ятої колони
у краю (не зайві, та чужі) ,
де, неначе раки, у «коші»
варяться взаємо-епігони.
***
Себе показали новатори із неоліту.
І півень співає, йому і зозуля кує,
з якою, буває, немає про що говорити,
та лізе у душу, а вже як залізе, плює.
***
Поранені слова лишають шов.
[i]Ходя[/i] у ліс або [i]гуля[/i] у полі,
освоюємо класику поволі...
а я, дурний, до того не не дійшов
і не пишу, – [i]ув[/i] осені, [i]ув[/i] Олі.
***
Відають лелеки
і лиси із казки, –
[u]ображати легко,
а миритись тяжко. [/u]
***
Шукають правду у житті
і неофіти, і поети,
а слави і комфорту ті,
кому бракує марафету.
***
Усі ідуть до свого по своє.
Торгують і політики, й поети
собою... сальдо мало що дає,
а бульдо – як заглянути в досьє:
які кульбіти, сальто, піруети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
На тому світі і на тій планеті,
де осідає хаосу пітьма,
не буде ні надії на поетів,
ані жалю, що їх уже нема.
Тоді і заспіває півень третій
і заридає муза, що сама,
а на Парнасі засідають черті,
яким і горя мало без ума.
Ярило озирається на місяць,
на зорі, що маня́ть із висоти...
І ясно, що далеко до мети,
коли душа нічого не боїться
і їй одній не вистачає місця
у маячні хули і суєти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Проминає усе, що було і не буде
на чиємусь віку, на останній межі...
а найбільша печаль, що поховані люди
не залишать напам’ять свої міражі.
Що не знає ніхто, чим багата людина,
поки лямку свою дотягне до кінця...
Ну і що, якщо дуже любив Україну?
Це не алібі ще на суді у Отця.
Той, хто чашу свою допиває до краю,
не покаже нікому її і ніде
і ніяка душа очевидно не знає,
що дорога у рай через пекло іде.
І залишить весну серед рясту й барвінку
і це літо гаряче... сім’ю і ковіньку...
каламар і перо... і не знати чого
заридає дощами і росами осінь...
Може, чує і знає почилий у Бозі,
що узимку ніхто не зігріє його?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
В гаю уже зозуля не кує
і солов'їні арії не чутні,
у лузі одуд голос подає
та іволга загадує майбутнє.
Кигиче чайка у височині,
гуде бугай, чекають ночі сови
і горлиця, воркуючи пісні,
перебиває хори вечорові.
Озера, і левади, й береги
освоїли бузьки й лелеки босі...
а за тумани, за дощі і роси
у небі посварилися боги.
І затихають жаб'ячі акорди
луною у далекому яру.
Еол ревнує – у таку жару
Ярило б’є нечувані рекорди.
В зеніті літо і його хода
то радує, а то і душу ранить,
лишаючи зарубини напам’ять...
але йому – як із гуся вода,
чи то дощі, чи то отави в’януть,
байдужому і лихо не біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Сьогодні не прийде ще наше завтра,
хоч є бажання, та нема уміння.
Зате в серцях свободи вічна ватра
горить із покоління в покоління.
Ми не із криці, та душа іскриться,
гартуючись в нерівному двобої
і мужнє серце кров’ю освятиться
у герці із ординською юрбою.
Над нами нависає дика скеля,
де двоголовий ще довбе печінку
невинуватим дітям Прометея...
але байдужі європейські свідки.
Така нам доля випала у світі,
де вороги скажені та лукаві
украли історичну нашу славу,
яку закарбували у граніті
далекі наші пращури... а діти
сьогодні... у бою... на переправі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
[i]« А ну-ка песню нам пропой,
веселый ветер...»[/i]
В.Лебедєв-Кумач
У Лету лечу – запорожці чекають,
усе доганяє війна.
Уже добігаю до самого краю,
де сяє ясна далина.
Із далечі тої ще чую привіти
і тихо ковтаю сльозу.
Оманливе щастя минулого світу
у кузові ЗІСа везу.
Яка ностальгія за кіноекраном
у пеклі глухого села!
Які уявлялися міфи роману,
куди нас еліта вела!
Ось-ось дочалапає решта до раю.
Примара союзу усе ще блукає
у серці Європи – Русі.
Висять кумачі і линяє свобода,
у вічній опалі лихого народу
йдемо по кровавій росі.
За мотивами
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882468
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
[youtube]https://youtu.be/VPb5YqA8go0[/youtube]
Сідали ми поближче,
злітали ми все вище,
крутили на горищі
ми любов.
Була ти зовсім боса
та не крутив я носом
і кращої за тебе
не найшов.
Я арії вар’ята
співав тобі по блату
і личко конопате
цілував.
А ти, моя кубіто,
казала, – я з привітом,
коли твою гітару
поламав.
Трудився я до поту
і ти була не проти,
і пішки на роботу
я ходив.
А ти мене забула,
взяла і «бортанула»,
коли я у загулі
не блудив.
Купив я тобі шкари,
широкі шаровари,
бо ти мені до пари
у бою.
А ти, голубко мила,
мене не оцінила.
Для чого тільки шари-
ки крутила?
.
Я посилав привіти,
надію мав на діти
і рвав тобі я квіти
на траві,
а ти, голубко мила,
за іншим полетіла.
Для чого тільки
шарики крутила
в голові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882389
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
– А пам'ятаєш, на Купайла
у лісі папороть цвіла
і ти мені пообіцяла,
.................................?
– А пам'ятаєш, вечорами
свіча горіла у вікні,
а я тинявся за тинами,
.................................?
– А пам’ятаєш, аж уранці
достукався до тебе я,
коли побачив на фіранці
.................................?
– А пам’ятаєш проти ночі
фіалок дивний аромат
і їхні сині-сині очі
.................................?
– А пам’ятаєш, як ночами
ми засікали еНеЛО,
а ти гадала, що між нами
.................................?
– А пам’ятаєш сон у руку –
Земля і небо голубе,
і нашу, на віки, розлуку,
.................................?
– А пам’ятаєш, як ми знову
ішли удвох, рука в руці,
уже до вічної любові,
.................................?
– А пам'ятаєш, як до того
не їли ми чотири дні,
але казали, – слава Богу,
.................................?
...................................
А пам’ятаєте, дівчата,
походи, ралі і регати,
коли були ми молоді,
писали вила по воді
і обіцялося багато,
..................................?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
***
І винайти нічого я не міг,
і навичок ученого не маю,
та висуваю носа за поріг
і день новий,буває, відкриваю.
***
І бозна-чим забита голова,
і вітер виє і війною віє,
але, у кого спрага на слова
і є уява свіжа і нова,
мою сторінку пам'яті відкриє.
***
Могили насипа́ли небеса,
коли до сонця ще ходили рачки,
світ рятувала неземна краса,
атланти будували небеса,
а піраміди – ельфи і мурашки.
***
Надокучають пустотою дні
і зайва новина надокучає,
та уночі навіяне мені,
хоча б одне, чекаючи пісні,
хоч іноді, а все-таки читає.
***
І видива, і винаходи ці
не додають ані душі, ні серцю,
але бодай у самому кінці
не маю пучки солі у руці,
то до десерту насипаю перцю.
***
Відкрию дещо людям і собі,
хоча і темно, і напевно, пізно...
але впізнають пана по губі –
усе собі... і соло на трубі,
і не почута у польоті пісня.
[b][i]Мораль[/i][/b]
У цьому світі я не одинак.
Але не чують сови і тетері,
що́ водолій відлунює в етері...
зерно раціональне є однак –
не рипайся, здається... та ніяк
не можу до людей закрити двері.
Та поки не закриють і мене,
аби точити інші теревені,
то винайде напевне не одне,
що кожне mini – maxi на пательні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Ідуть поети. Їхня роль така –
у пору смути суще освітити,
аби платили інші менше мито,
коли життя не варте п’ятака.
Їх проводжають авгури-піїти,
у кого доля не така тяжка
на фоні оглашенного совка,
кому належить пам’ять освятити.
Колись усе робилося бігом...
не поодинці... падали гуртом,
коли на північ мчали ешелони
і лиходії нищили мільйони,
а нині – не огріють батогом,
то заведуть до п’ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Є люди, з якими приємно завжди,
далеко не треба ходити,
є й інші, з якими, куди не іди,
немає про що говорити.
На інших надійся, та сам обирай,
на кого надія в дорозі,
оточена пеклом дорога у рай,
допоки «почиєш у Бозі».
Чекати на принца – затія крута,
та, може, не той, а можливо й не та
мету спонукає до злету.
Утопить наяда вінок на ріці,
дарує удача синицю в руці,
яка і не снилась поету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Свої путі у кожної душі,
що посилає з далечі привіти.
А поки-що, якщо ми не чужі,
зберемось разом аж на тому світі.
Доп'ємо нашу чашу за усі
жалі-печалі, суєту, тривогу
і нашу неминучу перемогу,
що настояли на гіркій сльозі.
Живі і мертві об’ єднають знову
і нашу віру, й армію, і мову,
і правда запанує на землі
Руси моєї миті однієї,
коли не стане нечисті цієї,
що має опинитися в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
***
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.
***
Знаємо, що коїться:
пандемія множиться
майже до межі тієї,
поки у фармакопеї
бариші освоються.
***
А у нашій темені
глитаї упевнені.
І хоча надій немає,
майже кожен довіряє
окаянній зелені.
***
Гавкало, кувікало,
здибало, що їхало...
по дорозі у Європу
упіймали гепу й допу,
а були канікули.
***
Бацька кудкудакає,
уряд «перетрахує»...
а у Пуцьки – перемир’я...
у орла линяє пір’я –
бімбою помахує.
***
Пу лякає націю,
Зе – свою парафію,
ну, а Ме і Ко° готує
до нового сабантую
всесоюзну мафію.
***
Ідемо пустелею
за Мойсеєм-Зелею.
Каже Настя, – [i]як удасться[/i]...
Та буває, що – на щастя,
бути пустомелею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
[i]І[/i]
Їм юшку і плюю на щі,
копаю ямище глибоке...
ачей, на мене у кущі
чатує лихо косооке.
Чи то Яга, чи то Кощій –
не мають спокою народи,
то пограбує лиходій,
а то – опричники-уроди.
Де не посій, воно зійде
та ще й порадує макаку,
на ум якої не спаде,
що несумісні ми ніде
і годі вірити у казку,
яку розказує пуйло...
І не заціпить цій патяці,
що України не було,
коли історії на зло
були ахейці і данайці*.
Що не вони улус орди,
раби у Катерини-суки,
що палець в рота не клади –
по лікоть одрубає руку.
Що то не ми [i]ішли на ви[/i],
а на Батия – печеніги,
що Кожум'яка із Москви
чіпляв Гориничу чепіги.
..........................................
Ми – барани, вони орли...
Вони вовки, а ми, осли,
шукаємо тієї голки
або козачої стріли,
якою упокоять Вовку.
[i]ІІ[/i]
А наші... палії й носи..
одні угодники цареві,
шути, паяци, вірні пси
зелені й де-не-де рожеві...
О, де ти, Господи, єси,
Якого розп’яли на древі?
ІІІ
Чекаю, дами і месьє,
на українське житіє
і на нові закони мови,
які на голову здорову
не налізають, поки є
немайдануті разумкови
і наймити опезеже...
і язикаті яничари...
а я гадаю, – [i]та невже
їх не візьме за фаберже
і не скарає Божа кара? [/i]
* – різні назви одного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
(Лімерики)
***
А на мапі світу пандемія,
у Європі – голі королі,
ну, а на Росії –
істерія,
[u]їде з глузду[/u] Пиня у Кремлі.
***
А на башті Московії знову
залигали священну корову.
Та оказія ця
ще не має кінця –
Ілліча обнуляють на Вову.
***
А у Києві лізе на сцену
трохи інша корова священна,
коронована тля,
а простіше – теля,
що з обори зійшло на арену.
***
А у Пині є кум в Україні,
що не має намордника нині,
ахінею несе
і кусає усе
як холуй у великого Пині.
***
А на Пороха кляузи «б’яше»
новоспечена наймичка Раші,
та поїде і ця
волохата вівця
по етапу відомої Няші.
***
А на нас нападають зі сходу
печеніги і половці роду
без’язикого
і двоєликого
антипода одного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
***
А у офісі пишуться тези
ще і досі зеленому презу.
То і я напишу,
як на вуха лапшу
ще навішує автор поези.
***
А мені взагалі все одно,
чи вартує оцього кіно
опозиція грамоті мови.
Та не ляпайте все,
що від гички несе
у чужої по духу корови.
***
А у корови вечорами жуйка.
Таке і у поезії бува-
є, що слова
дожовує нова
коров'яча архаїка у вуйка.
***
А віршарі описують блакить,
яка вдягає зношену обнову.
У цю високу мить
поезія кишить
обрубками, що оскопляють мову.
***
А на віку очищення душі
не раз допомагає огризатись.
Які не є ми – зайві і чужі,
як мінімум, у нашому коші,
хто ображає, мусить вибачатись.
***
А поки ще катарсису нема,
що накипіло, те і повторяю.
І каюсь зокрема,
та вірю не дарма,
що nota bene доведе до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
***
Стає поезією проза.
А що удієш? Селяві.
У манії самогіпнозу,
буває, стукне в голові
що іноді і ми спінози.
***
Як діє генерація образ
показує реакція зоїла.
І думаєш, – [i]який ентузіазм...
Якби його – та на хороше діло!
[/i]
***
Коли оцінюєш своє,
не забувай, що цінять люди,
не перекреслюй те, що є,
і уповай на те, що буде.
***
Не переймаюсь за чужу вину,
та є чого, буває, сумувати.
Якщо акин кульгає на одну,
то є кому на дві ноги кульгати.
***
Є на виду і знакові
поети, й без ознаки.
Тусуються однакові,
тасуються ніякі.
***
Не розуміють ерудити, –
до того як публікувати
те, що видумують піїти,
не так важливо, що казати,
а як – те саме говорити.
[b][i]Мораль[/i][/b]
Не уродять грушки на вербі,
та біологи піки ламають
і поети млинцем по губі
вихваляють подібних собі,
а чужих не читають, а лають.
Ну не винайде неук біном,
подавай хоч до лоба напругу,
все одно – удесяте-удруге...
одиниці – творці аксіом,
ну а решта – класичні папуги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не летять із далечі привіти,
а життя виходить на пряму.
Нам би дочалапати до літа,
пережити до весни зиму.
Облетіти думкою по колу
неозорі луки та гаї
і не запізнитися у школу,
де чекає усмішка її.
Та уже не запитаю, – [i]хто ти? [/i]
І чому лишилися чужі?
І навіщо пожовтіле фото
бережу у пам'яті душі?
Мрії розбиваються об ґрати,
за якими темрява ночей
на віки роз’єднує людей...
А мені би ще дійти до парти
і навіки на льоту піймати
сяєво у погляді очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Коли прийде лиха година,
не уповай на панацею...
Буває всяке: люди – глина,
та... знати, що таке людина,
не означає бути нею.
***
Не ліпші наші депутати,
аніж доконаний совок...
але ушосте-удесяте
на шило мило поміняти...
заплаче не один пророк.
***
Коли у владі клоуни – капець...
Кіно і цирк – то і не треба хліба,
та навіть у совка мине терпець,
якщо у Раді.. доміно і риба.
***
В історії таки були слов’яни,
яких розпорошили у війні...
І не одному видиться мені –
Болгарія – це перші могікани,
що залишили Волгу... кацапні.
***
Нема ума, вважай – каліка...
але кумекаю, таки, –
[i]ординці – це бойовики,
лихі сусіди – це навіки,
а вороженьки... на віки. [/i]
***
Фіґня підігріває інтереси...
І маємо ілюзії одні,
що сила переможе у війні,
але... перемагає жовта преса.
***
Надія є у цьому світі,
що подолаємо старе...
минуть халепи і ковіти,
а Україна... не умре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
І ти одна, і я один,
а сонце гляне із-за хмари,
гадаю, – [i]що за карантин,
коли тобі немає пари?[/i]
Ані піти удвох у ліс,
ані податися у поле...
Як файно нам було колись,
коли ми бігали до школи!
Не на уроки – у поля,
де ще розкошували маки,
а ми були такі ніякі...
А як дивитися здаля,
то помагає ще Ілля
у баняку варити раки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Навідуюсь до свого краю,
коли на це ще сили є,
і не дивуюсь, що буває,
мене ніхто не впізнає.
І я не впізнаю нікого,
хоча вітаю всіх підряд.
Немає ані друга мого,
ані його й моїх дівчат.
Сумуємо за бабусями.
Не молодіють і діди.
І менше їх, і не ті самі,
якими ми були завжди.
І посивіли, й полиняли,
і пригинає до землі...
аби чуприни не блищали,
то натягаємо брилі.
Колись були такі як треба,
сміялись, не ховали рук,
не ставили поперед себе
своїх дітей або онук.
Мовляв, і ми були нівроку,
і чорнобриві, й кароокі.
Ні. Не міняється народ.
Ми не такі були високі,
але від року і до року
триває душ коловорот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
на себе приміряє буйне літо,
сідлаючи гарячого коня.
Ніколи не було у цьому світі,
аби перемагала маячня.
Нові акорди чути у зеніті
і не лякає чорне вороння.
Бо котиться по сонячному небу
непереможна колісниця Феба
у сяючій блакитній далині
і вище підіймається Ярило,
випалюючи ту нечисту силу
у ярому священному вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Зелене й короноване мине,
хоча не діє поки-що вакцина.
Єдине обнадіює мене,
що вилікує рани Україна.
Відлунює небесний камертон
усі її духовні обертони
і гасне у етері моветон
озвученого бестіями тону.
Тому моя позиція така –
у діалозі іноді уперто
апелювати не до опонента,
а до епохи драного совка.
Я не запеклий, та на все готовий.
І кредо не міняється моє:
поезія, яка лікує мову,
не експериментує, не кує
зозулею, не видає полову,
але відображає житіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Гуляє літо за лісами,
усе очікує весну,
аби явити вечорами
погоду теплу і ясну.
Але і дні такі негожі,
і ночі іноді такі,
що й соловей іще не може
співати арії п'янкі.
Калина зацвіла у лузі,
сумують одуди нічні,
заполовіла на окрузі
озимина по ярині.
Очиці котики протерли,
фіалки сяють лугові
а буйні роси, наче перли,
порозсипались у траві.
Ось-ось приїде літо п’яне,
аби цей сірий ранок щез
і поки вечір не настане,
засяє ладо із небес.
І знов уява оживає –
синиця солов’я вітає,
зозуля – сойку, а коли
дуети їхні ожили,
нехай долиною за гаєм
у небі синьому лунає
сумне лелечине, – [i]курли[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
***
А проти лома не було прийому...
тому що засвітилось еМВееС.
Колізія знайома,
якщо не всі удома,
історію очолює балбес.
***
А минуле блукає по колу,
у якому жиди-москалі –
демагогія гола
нового посолу –
облюбовує вищі щаблі.
***
А мета диявола у тому,
щоб деталі бачили сліпі.
А вони відомі.
Видно і сліпому,
що ведучі іноді тупі.
***
А у державі діють не закони,
а писані укази пахана.
У п’ятої колони
од Бені і до зони
задача – мати свого пацана.
***
А на коні... буває, і на поні...
у лайнері... літають за моря
учора і сьогодні
злодії у законі
і бойові опричники царя.
***
А на Чуді́ ще б'ють старі рекорди,
і поки обнуляються нові,
учені ідіоти
і генії блювоти
рай ойкумени мочать у крові.
***
А на зелень є іще охочі
жити у обіймах сатани,
у якого очі
навіть проти ночі
блимають загравою війни.
***
А на Раші є одна надія,
мати Україну у ясі
і як пандемія
на периферії
діє окупація Русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
[i]« Не в булаві щастя... »[/i]
Автоафоризм
Усе частіше на котурни
стає нувориш молодий,
коли виходить до трибуни
як генеральний лицедій,
коли йому уже здається,
що і воно Наполеон.
Мутуючий хамелеон
показує себе у герці
та уявляє нагаєм
само себе в руці у Бога.
Шмагає опонента свого
як пес котяру... навзаєм.
Воно само – усе ще недо...
Не досягає до висот,
аби утілювати кредо –
піарити, що ідіот
захоче – то усіх посадить,
але у лютій боротьбі,
як шолудивий псюра, вадить
державі й заодно собі.
Кутузов не доріс до раті,
хоча і має два більма...
Йому здається, що в палаті
середній мінус по оплаті,
пенсіонеру зокрема,
показує, що помирати
причини у людей нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.
Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,
тоді поганяй аж до раю.
На одрі у віщому сні
вертаю до отчої хати,
де ложе готують пенати.
Та все-таки – нащо мені,
допоки співаю пісні,
у вічності тій засинати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
[i]І[/i]
Всі, кому я винен – у Союзі.
Не вертаю на свої круги,
та і досі віддаю борги...
У минуле еміґрують друзі,
що не хочу, маю по заслузі,
що бажаю, додає снаги.
Зайвого нічого не мудрую.
Як опікся – на холодне дую.
Щирістю усі ми на виду,
та аби не горювати всує,
битою дорогою іду я,
поки ще усе-таки іду.
[i]ІІ[/i]
Не метаю бісеру нікому.
Чим багатий, тим і воздаю.
Помагаю бачити сліпому
душу непомічену мою.
Багатію на слова подяки.
Не біднію, як минає день.
Не поїду, як нема коняки...
Не співаю, як не до пісень.
Іноді буксує колимага...
Чумакую, поки сили є,
і моя велика перевага,
що зозуля ще роки кує.
І нічого, що іду до краю,
що юрма наразі оминає
і прозоре слово, і пісні
і у білі, і у чорні дні...
я усе одно недочуваю,
що співають оди не мені.
[i]ІІІ[/i]
Хай собі радіють антиподи,
маючи об'ємні тиражі.
Чорні душі все одно чужі.
Хоч усі ми, ніби, із народу,
не люблю лукавої породи
з фізією щирої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.
Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу
поширює дитячий діалект.
А що мені лишається робити?
Поезія кульгає на ходу,
хоча авторитети на виду.
Колись усі хотіли до корита,
але закрита лавочка еліти
і я туди, за оду, не піду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
***
Звеличення особи – це біда
її і за оказії цієї
велику бульку цю несе вода
за течією.
Лопає ідея,
якщо вона надута і пуста.
***
Стріляти перестали ми, таки.
І результати цього очевидні, –
[i]не так страшні оті бойовики
як ідіоти ініціативні.
[/i]
***
На екрані бачу «брата»,
що орудує щодня.
І прийдеться визнавати:
шаленіє кацапня,
ати-бати і дебати,
пропаганда і брехня.
***
Ківи... раби... новічі... амеби...
і колона армії совка...
Ой, не покладається на себе
дивовижна нація, яка
діє так як діяти не треба.
***
Тепло у лютому дає весною мінус
і це далеко не єдина дивина.
Проблема України не коронавірус,
а на її полях зелена сарана.
***
Усі – сини ми Ноєві,
але не Божий дар
рептилія Московії...
опінія історії
очікує удар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Природа не виховує людину,
а, як-не-як, і радує, і вчить
як вижити у ту лиху годину,
коли прийде її остання мить.
І, як-не-як, а другу половину
ще дожинаю... а душа болить,
що ойкумену цю і я покину,
коли полину у її блакить.
Та, як-не-як, а не кусаю лікті,
бо небо чисте, і зоря ясна,
і долітає з далечі луна,
що я не одинокий, а на світі
є попереду не одне ще літо,
коли мине опалена весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Мрію тихо-тихо я,
а поміж рядків
затамую дихання
і чекаю слів.
Музою і лірою
надихаюся,
а як Мона-Лізою,
то не каюся.
Лину до веселої
і щасливої,
та не знаю келії
тої милої.
Може, замурована
десь за мурами
і не очарована
ще амурами?
Не чекаю лиха я
від лукавої,
та на ладан дихаю...
йду отавою...
мрію заколихую...
Пахне кавою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
І
Лечу, хоча і не світає,
і не минає темнота...
Стовпи Тарасові шукаю,
бо Україна ще не та.
Не та, яку хотів узріти
він із Чернечої гори...
Не перевернуті на літо
її природні кольори.
Хоча, неначе, [i]ще не вмерла... [/i]
Он – синє небо... врожаї...
але на сході – ніби пекло...
чума винищує її.
Торгує нею кожне рило
і забуває Заповіт.
Московії чадне кадило
окурює лукавий рід.
Суди купують олігархи,
а голомозе їде дахом...
отара мекає ціну...
і доять наймити війну...
Агонізуючі монархи
готують «рашеську весну».
ІІ
[i]Дивлюся.[/i].. і своїх не бачу –
одні кацапи... а хохли –
на заході... Які ледачі!
Такими і діди були.
Мігруючі аристократи
мотаються туди-сюди...
усе лишають окупанту,
аби подалі від орди.
Ум уповає на удачу,
аби онуки ожили,
а нашу безхребетну клячу
шматують виродки-орли.
Мутує нація корони –
нагулює імунітет.
Курують юди і гордони
осоловілий Інтернет.
Чекає неня Вашингтона,
а їй потрібен Піночет.
ІІІ
Дивлюся, наче і [i]світає, [/i]
але душа не відлітає...
[i]Нема нікого. Тільки я[/i]
товчуся у хатині скраю...
В моїй землі – чужого раю
шукає братія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
[youtube]https://youtu.be/88fIJDFSNjk[/youtube]
Я вірую, що є у мене ти
і знаю, що і я ще є у тебе,
що ми не боїмося висоти,
коли пливе земля на сьоме небо,
що я буваю іноді смішним,
і не умію гратися словами,
і червонію, і п’янію в дим,
торкаючись з тобою рукавами.
Та ніколи журитися мені,
що я тебе ніколи не ревную
і не горю в пекельному вогні,
що не тебе я уві сні цілую,
що наші імена о цій порі
ніхто ніде не поминає всує
і, що у небі, і на вівтарі
не прозвучить над нами, – алілуя!..
Я дякую живій твоїй душі,
яка не знає, що була моєю,
за спокій мій, за наші міражі
під нашою вечірньою зорею.
І за мою під місяцем печаль,
за сонечко твоє над головою,
за те, що ти не вінчана, на жаль,
а я, на жаль, не буду із тобою…
…………………………………...............
що ти не мною хворієш, на жаль,
а я, на жаль, не хворію тобою.
[b][i]Мне нравится[/i][/b]
Марина Цвєтаєва
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной –
Распущенной – и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью – всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня – не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны – увы! – не мной,
За то, что я больна – увы! – не вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876517
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Читаючи, лишаюся собою,
нав'язуючи візії свої:
пиши, будь-ласка, мовою такою,
аби не покалічити її.
Нехай слова складаються у рими
прозорі як високі небеса.
Не спокушайся охами чужими,
якщо рятує, все-таки, краса.
Не гнівайся, велика поетесо.
Не за своє переживаю я.
Пильнуй національні інтереси,
коли звучить поезія твоя.
Метафори й епітети Езопа –
це дуже файно! Та не тільки це
формує наші оди та есе.
Поезія – це ідеальні тропи.
Не копіюй естетику холопа,
бо мова українська – над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876269
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
У тілі є біологічні гени.
Наука розшифровує геном.
І це уже стає не по кишені,
бо треба мати свій аеродром.
Масони явно може і не винні,
що паніка гуляє по землі.
Дурні учені випустили джина,
аби боялись голі королі.
А поки-що лякає пандемія,
яку не зупинили на межі,
бо панацея – це не фармація,
що гріє руки на біді чужій.
Усе живе бажає їсти-жерти...
Народе неприкаяний, затям, –
[i]рятує не наука, а вігвам.. [/i]
Але фіг вам оклигати до смерті.
Людині нині є коли померти,
нема куди звернутись за життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
[youtube]https://youtu.be/8Y9uj72YU78[/youtube] ***
Перо позичу у гуся
і заримую порося,
яке юрмою управляє,
але усюди заважає,
бо хоче виділятися.
***
Україна має три нещастя:
слуги, пандемія і війна.
Всякі біди однієї масті.
Є і на Московії одна –
«раше-путіноїдна страна»,
від якої лиш одні напасті.
***
А ми обрали на біду
зеленокриле какаду,
яке літає в Емірати
еміра обіграти в карти.
У нього місія така –
валяти всюди дурака.
***
Веде майбутнє у пустелю,
та «оклімаємось» раніше.
Бідою вдаримо об землю
тай будемо чекати іншу.
***
Немає віри у митця,
то й у біди немає міри,
але опалюють сонця,
які відлунюють месіри,
аби добитися вінця.
***
Не буду говорити знову,
у кого місія така –
на лихо мати язика...
Знущаються поети з мови,
то що хотіти від совка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Забуяли зеленню ліси.
Віє яблунева завірюха.
Пелюстки оазою краси
ойкумену оповили пухом.
Це уже нагадує фінал
опери... а, може, й оперети...
«Лебедине озеро» і «Бал»
зашуміли піною у Лету.
І за течією уві сні
чую ліру і далеку лютню...
Та бадьорі арії не чутні...
Кличе Мойра у минулі дні.
Віщі сни навіюють мені
не веселе, а сумне майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
У полоні не чути пісень,
а на волі немає свободи –
у минулий ховатися день
і чекати у морі погоди.
Океани вбиває жара.
Віє вітер – вода охолоне.
Не минає воєнна пора
аж до самого армагеддону.
Гея-мати змітає усе,
що Землі заважає родити.
Ні Месія людей не спасе,
ні ціловані дереворити.
Не поможуть попи-глитаї
і украдені мощі й ікони.
Божий суд не міняє закони:
на Росії ще будуть бої,
Русь козацька родила її,
Україна її й похоронить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
І
Історії заварює війна,
а нам усе, – [i]ой любо, братці, любо![/i]
Одні лягають, бо усім – хана,
а інші мають показати зуби.
ІІ
Табу не угамовує братву –
ані еліту, ані пієтети,
ані політикана чи поета...
Скипає зайва піна наяву,
якщо лихе видумує сонети,
а немічне хапає булаву.
ІІІ
Буває, що й аматори застою
ідуть у люди з легкої руки,
і носяться із торбою такою
як із передмовою, – [i]на віки. [/i]
На деякі труди немає ради,
але у тебе місія така –
лихому показати кулака,
а доброму у чомусь помагати.
І думаєш, – [i]навіщо це тобі, [/i]–
коли на слово щирої поради
як подолати непомітні вади,
лише готуєш ворога собі.
Оцінка цій опінії – зеро.
Якщо за неї ми «печемо раки»,
то краще уникати небораки.
У кожного лише своє тавро.
Пасує мові голосне перо.
Глухоніме лишається ніяке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
На Раші не міняється нічого.
Агонізує азія-ордло.
Вода у Крим вартує дорогого.
Конає до коронування свого
у бункері «[i]обнулене пуйло». [/i]
Усе завоювали яничари
і то, – «[i]одній Росії завдяки[/i]».
Героям захотілося на нари.
Охляли печеніги і хазари –
неумирущі бойові полки.
Усіх собою заміняє бацька
у ролі всесоюзного царя...
та заважає нація козацька,
якій пасує «[i]шапка мономаська[/i]»
на голові паяца-упиря.
Парафія очікує параду...
цар попереду а народ позаду.
Добилися оказії сябри –
позбутися азійської мари.
Але юрма воліє до упаду
піарити червоні прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
У полоні, у колоні Зе
нація дорогу обирає...
братія була – тепер немає,
партія вела – уже везе,
їде неупинно до корита
їсти і ділитися чужим...
сарасята – це уже еліта:
ні про що уміє говорити,
із нічого хам стає усім.
Аж усі роти пороззявляли...
Кожного дивує новина:
жерти і базікати – це мало,
на Росії падає ціна,
укри воювати перестали,
та не зупиняється війна,
обережні маски одягають,
охололі дибають до раю,
їх не помічають у юрбі...
і мені стає не по собі,
язикаті друзі оминають
і не озиваються сліпі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
[youtube]https://youtu.be/k7pJXLp2fsE[/youtube]
Сяє моє сонце у небі:
[i]– Я іще є!
– Лину до тебе...[/i]
Віє щодня вітер гарячий:
[i]– Вйо, на коня!
– Будьмо, козаче!
[/i]
Вітри, нові вітри
весняної пори
дають мені
надії осяйні.
Моя, моя весна
весела, чарівна
несе мене
у маєво ясне.
Серце живе скрипкою грає
і соловей тьохнув за гаєм.
Ладо моє знову зі мною
і навзаєм – щастя рікою.
Весна, іде весна!
Іде... і де вона?
У далині
мелодії нічні.
Але яка ясна
оця моя весна!
Мене вона
чекає ще одна.
Місяць зійшов за небокраєм –
нашу любов охороняє.
Хай промайне все, що минає,
Не омине те, що чекає.
Весні, одній весні
усі мої пісні.
Поля, гаї!
Я слухаю її.
А ти, моя зоря,
по-за ліси й моря
зійди-прийди
до мене назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
У карантині горе не біда –
і на поези вистачає часу,
і на городи, як тече вода,
а суще небо б’є у тулумбаси.
Квітує все – моє і нічиє:
вороняче, совине і лелече.
Кує зозуля – віку додає,
а соловейко арії щебече.
Лопату в руки і – відпочивай!
Нема чого на долю нарікати,
що ідемо колоною до хати...
На вулиці перемагає Май!
Гудуть рої, але не носять меду,
гуляють тучі, а дощі не йдуть.
Не свято у трудящого, а муть...
Зелене ще не застує поету –
попе́реду усе, що попере́ду,
куди отару наймити ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Сади стоять у молоці
несамовитого буяння,
неначе перші миті ці
переживають як останні.
І вишні як на виданні,
і, наче, на весіллі сливи,
зарожевіли яблуні...
На урожай чекають ниви.
Упали рятівні дощі –
усього сущого основа,
всього живучого обнова...
Живу молитвою душі,
яка подужає чужі,
бо небо чує рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874030
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2020
[youtube]https://youtu.be/fgAlCg7K5p0[/youtube]
[i]Ремейк на слова В.Інбер
під мелодію В.Висоцького[/i]
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього репутація вояки.
Він курить люльку, п’є вино і ель
І любить парію із Нагасакі.
У неї як проказа на руках,
Видніються татуювання знаки.
А вечорами джигу в кабаках
Танцює дівчина із Нагасакі.
Його п'янить її дівочий стан
І губи, що палають, наче маки.
Іде у рейс далекий капітан,
Цілує пасію із Нагасакі.
Коралі, як її гаряча кров,
І блузу оксамитового хакі,
Свою жагучу і палку любов
Везе коханій він у Нагасакі.
Вертається із рейсу капітан
І дізнається, що жиган у фраку,
Окурений гашишем [i]жентельмен[/i]
Убив любов його у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І не цілує гейшу з Нагасакі.
І у шторми, коли реве гроза,
У ночі самоти на полубаку
Він бачить карі очі і сльоза
Ятрить його путі у Нагасакі.
Її уже окутує туман,
Оплакують її дощі і мряки.
Іде у рейс далекий капітан
І забуває гейшу з Нагасакі.
В. Инбер
[i][b]Девушка из Нагасаки[/b][/i]
Он капитан и родина его - Марсель.
Он обожает споры, шумы, драки,
Он курит трубку, пьет крепчайший эль
И любит девушку из Нагасаки.
У ней следы проказы на руках,
У ней татуированные знаки,
И вечерами джигу в кабаках
Танцует девушка из Нагасаки
У ней такая маленькая грудь,
И губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь
И любит девушку из Нагасаки.
Кораллы алые как кровь
И шелковую блузку цвета хаки
И пылкую, и страстную любовь
Везет он девушке из Нагасаки.
Вернулся капитан издалека,
И он узнал, что джентельмен во фраке,
Однажды накурившись гашиша,
Зарезал девушку из Нагасаки.
У ней такая маленькая грудь,
А губы, губы алые как маки.
Уходит капитан в далекий путь,
И любит девушку из Нагасаки...
И в дикий шторм, когда ревёт гроза,
И в тихие часы на полубаке
Он вспоминает карие глаза
И бредит девушкой из Нагасаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873938
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.04.2020
Немає раю...
люди не святі...
Жура минає
і на самоті.
Самотнім добре –
жодної розлуки...
І їм не горе,
як нема біди,
що їхні долі
у юдолі муки,
і їх ніколи
не несе по колу
жаги й неволі
течія води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
[youtube]https://youtu.be/om0yv0by6_4[/youtube]
Співай, гітара моя,
пісня проста.
Не забуваю я
юні літа.
Була в нас доля одна,
та заблукала вона.
Видно наснились мені
щасливі дні.
Я пам’ятаю її
очі ясні,
як ми раділи своїй
ранній весні,
як причащались в садах
сіллю на спраглих устах,
як розгорявся і блід
вишневий цвіт.
Для нас у кронах дубів
місяць світив,
а вітер пісню без слів
нам присвятив.
Віяв акацій дурман,
ніч нас ховала в туман,
тільки дивились здаля
світлі поля.
Свідком був місяць один,
як ми клялись, –
[i]будемо разом завжди,
тільки колись, −[/i]
і потекла по щоці,
блиснула в русій косі,
як на травинці роса
її сльоза.
Співай, гітара моя,
тільки не плач,
поки чекаю я
тихе, –[i] пробач.[/i]
Впала остання зоря.
Видно прощатись пора.
Вітер шумів у саду:
[i]«…я ще прийду».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873545
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.04.2020
[i]« Закувала та сива зозуля...» [/i]
П.Ніщинський
[i]І[/i]
На березі стою,
чекаю течію,
що, може, занесе мене у Лету,
де на краю землі
у золотій імлі
є ирій одинокому поету.
У дятла є дупло,
синиця в’є гніздо,
зозуля сиротою виростає...
У неї, як на зло,–
не [i]соль-фа-мі-ре-до.[/i]..
Одне, – [i]ку-ку[/i], і ось тебе немає.
[i]ІІ[/i]
У полі ярина
посохла як стерня...
Чекає урожаю посполитий...
Нічого до ярма
хорошого нема,
хіба що – вистачає апетиту.
Але усіх веде
одна команда, де
немає того, що веде у люди.
Минаємо яри,
чекаємо пори,
коли нічого кращого не буде.
[i]ІІІ[/i]
По урвищу іду,
очікую біду,
та ангели ширяють одесную,
нагадують мені, –
[i]лунатика на дні
ніяка панацея не почує. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873270
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2020
Ще не зачиняється сезам
і на сході іноді світає...
вечоріє...
і смеркає...
нам
поки-що і цього вистачає.
У запасі є – слова... слова...
це не бісер...
і не діаманти...
у народу вистачає вати:
ватою забита голова;
обіцяє пряники Москва;
локшини на вуха...
та оскому...
І немає ради...
білий світ
не дарує прощення нікому
за гріхи Гоморри і Содому...
і покару маємо...
... – Co-vi-d.
Поки чумакуємо додому,
боїмося смерті.
Не святі...
Будемо й за це відповідати
і за те, що нами у житті
ще маніпулюють окупанти,
печеніги дикої орди,
юди –
бойова колона п’ята,
що із середини палить хату,
деморалізує Луган-Дон,
атакує з моря наші сіни...
По землі іде армагеддон
і не оминає України.
А дурко у бункері сидить...
малахольна нація куняє,
а воно...
...веде її до раю,
і радіє оборотень...
Мить –
і в уяві падає блакить.
Лиса мавпа
Feuer!
нажимає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872869
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.04.2020
[youtube]https://youtu.be/GIRlFVyRYlc[/youtube]
І
Не лунає великодня пісня…
Публіка – за брамою церков…
дихаємо сажею Полісся –
в Україні є запаси дров.
Запалили капища погани,
а природа захищає храм,
у який ідуть парафіяни
як у пекло Єва та Адам.
От і насуває Божа кара
за гріхи великі і малі.
Братія Московії і Лаври
величає хана у Кремлі.
ІІ
Ну, а я окроплюю оазу
у моєму тихому саду.
Як то файно, що до цього часу
я не у раю і не в аду.
Чую рій і Великодню месу...
бачу у барвінку первоцвіт...
і мене вітає живопліт,
де(нехай це буде не для преси)
маю меркантильні інтереси –
причащаю душу і живіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872615
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.04.2020
Живу чи виживаю – все одно
нікому на екрані не цікаво,
та іноді нашіптує лукавий,
що це остання серія кіно.
Нема удачі, то чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби уже не застувати тим,
кому у їхні сіті не попався.
Лишається єдина висота,
куди усіх веде одна дорога,
яка навчає розумінню того,
що все у цьому світі – суєта.
Почиють на обочині її
і сіячі, і слуги, і вельможі.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не зможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872243
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2020
[youtube]https://youtu.be/Rod4JvbhkQs[/youtube]
У краю червоної калини
по траві й росі
йду я до моєї України,
плаями Русі.
Поки розвиднялись дні за днями
в кожному вікні,
бачив я , що десь понад шляхами
світить і мені.
Матінка мене благословила
витерши сльозу,
щоб оберігала Божа сила
в стужу і в грозу.
Де мене по світу не носило
по чужій землі,
та не узяли мене на крила
білі журавлі.
Все, що є, і те, що мало бути,
доля віддала.
Залишилось тільки не забути
стежку до села,
де, не «скацапівши» під ордою,
я одне зумів –
чути голос пісні за рікою
мовою батьків.
Поки є коріння мого роду
по усіх краях,
не завіє віхола негоди
мій життєвий шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871898
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.04.2020
І
Воюють не халупи, а палаци...
зелене оживає навесні...
надія умирає на війні,
бо є іще нувориші-паяци.
Сюжети є, а фабули нема...
те умиває... інше гріє руки...
історія не додає науки,
що доля володіє усіма.
ІІ
Але про це – уже забуті вірші...
Поезія не пахне все одно,
коли не заглядає у вікно
бодай одна єдина наймиліша.
Коли не випромінює тепло
ні усмішка її, ні серце Кая...
Минуле за водою утекло,
а за душею іншого немає.
ІІІ
Були ми мільйонери і бомжі
і досі залишаємось чужі,
у долі не отримавши обручки...
вели нас у майбутнє міражі,
а нині стоїмо на рубежі,
доведені у відчаї до ручки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.
Піїти засівають дачі...
усі на карантині...
у резервації... одначе
це не поможе нині
начхати і не помічати
ізгоя-баламута –
у самоті ізолювати,
аби його забути.
Перелопачую оазу
і короновану заразу
міняю на салати
і хай не читане ні разу
зашиє очі віршомазу
і не дає куняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870716
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.04.2020
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
Та хочеться жити і мушу
радіти оказії цій,
що буду гадати на гущі,
чи буду до літа живий,
чи, може, в розореній пущі
очікує затишок мій.
Та поки із півночі віє
і суне із моря війна,
не гасне надія ясна.
У небі Ярило яріє,
і злаки посіє Месія,
і зі́йде зорею весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870256
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 01.04.2020
Уся компанія моя –
як не лелека, то синиця...
І де ті циніки взялися,
якщо усі такі як я?
Із далини усе одно,
кого послати до Ереба,
коли чорніюче гузно,
буває, ляпає із неба.
Бо я і є апологет
читацького імунітету,
коли задрипані сюжети
клонує нібито поет.
Аполітичні чистоплюї
одне одному сучать дулі,
але співають в унісон,
бо не багато треба тями
себе вважати павичами...
і в цьому – є таки – резон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869944
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2020
[youtube]https://youtu.be/nl3m_Ow2yUQ [/youtube]
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.
Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
поки я до осені іду.
Домінує сіре і дволике,
поки ізольований стою...
діє приморожений владика...
буря назріває у краю.
Тліє коронована зараза...
Не було такого ще ні разу,
як у високосний рік оцей.
На минуще не минає мода.
Зелень імпонує ще народу,
та зима виховує людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
І
Ну що, здавалося б, ім’я?
Ім’я – та й годі... просто, – Ліна.
А каже українське я,
що то історія моя
так само як і Україна.
Читай хоч цілу ніч і день
од палітурки і до краю
її палітру одкровень –
вінок нечуваних пісень
всеукраїнською лунає.
ІІ
Вона іще цариця мод...
І навіть ретро-діалекти –
її багатоликий код,
яким поети і поетки
«переаукують» народ.
У римі суржик «ожива»,
буває, є – нові і но́ві.
Але задумуюсь, «бува», –
а що як деякі слова
незримі рани рідній мові?
Читаю українською́
і, наче, «дома» побуваю,
чи то – посто́ю-«постою́»,
чи у раю, а чи у раї?..
«узять» і «мать» не помічаю...
Але за каліграфію́
усі недоїмки прощаю,
не редагую, не міняю...
На осучаснену мою
ще нелюбиму-нічию
чужі слова перекладаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2020
Немає перепони і табу
нацькованій агресії зі сходу,
коли ведуть зомбовану юрбу
фальшиві слуги іншого народу.
Московія увічнила чмиря.
І малороси, і паяци раді,
що захищають коміка-царя
«азірови» і «дєвочкі» у владі.
Лукаві і смішні поводирі
займають територію отари.
Вовки й шакали виють угорі,
у низині чатують яничари.
Моря і землі ділять москалі,
не забувають інтереси німця...
Аматори терору – сомалійці,
а хунта засідає у Кремлі...
Європа «коронує» українця,
аби щезав із рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2020
Кумири-поети найбільші ура-патріоти
уміють волати: люби, не убий, не кради...
Одне помагає – топити людей у болоті
та булькою інше спливає на плесі води.
Фальшиві душею зозулі і півні-писаки
шанують поезію, тільки – свою і нудну,
та надоїдає, коли надоїли доярки,
а кози співають осанну лише барану.
Слова-паразити давно уже застують мові,
але багатіє чужий словниковий запас.
Всеїдна юрма піє оди «священній корові»,
на кутні ірже гоноровий «ліхой» віршомаз.
Критичного ґлею немає... папуга усоте
нап'ялює явно чуже на свої копили.
Немає резону тягти порося із болота,
бо не із одної калюжі ми воду пили.
Пишаються авгури в наполеонівській позі
і не помічають, які вони вуйки смішні...
І я розумію, що нині не тільки мені
з цією німою елітою не по дорозі,
якщо її й досі (посмикати сіна у возі)
ведуть за собою лише фарисеї одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868251
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.03.2020
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
ще пам'ятають про Шевченка,
а особливо – москалі.
Не помиляється людина,
що розуміє заповіт, –
[i]якщо існує Україна,
то не минає білий світ.
[/i]
Ніхто у чукчі чи у німця
не виключає Божий дар.
Та у питомих українців
прироче слово – це «Кобзар» .
Але кацапія бажає
і це загарбати собі:
його хатиночку у гаї,
його могилу на горбі.
Поталанило чоловіку:
у Києві любити дідька,
а у городі – бузину...
у хаті – пісню вечорову,
в неволі – українську мову
за всіх одному та одну.
09/03/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867489
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 10.03.2020
[i]« Платон мій друг,
та істина дорожча»[/i]
Крилата фраза
***
У небес нема кінця і краю
і людині віри вистачає.
А во славу імені Його
нації дарується основа, –
[i]все, що є, було і буде – Слово
волею Отця Всевишнього.
[/i]
***
Дике поле знову
застує народу...
Поки дочекаємось месії,
пам'ятаймо: [i]мова –
воля і свобода,
а язик – агресія Росії. [/i]
***
Не вистачає іноді лікнепу,
аби була поезія чітка.
Та видно, що політика така, –
[i]коли совок оцінює дурепу,
то очі позичає у сірка. [/i]
***
Нікого не лякає маячня...
Коронавірус є, але не діє...
У півня на зозулю є надія...
Що не пиши, а радує дурня, –
[i]чекає гомерична пандемія[/i].
***
Нічого не буває випадково.
То ідемо подалі од біди,
то знову повертаємо сюди, –
[i]боліємо за українську мову,
і хворіємо язиком орди.
[/i]
***
Окопи – не надійний оберіг...
історія замішана на кро́ві...
всі за одного і один за всіх, –
[i]коли ступає ворог на поріг,
то націю рятує рідна мова[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866918
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
[i]« Обиды не страшась, не требуя венца,
Хвалу и клевету приемли равнодушно,
И не оспоривай глупца.»[/i]
О. Пушкін
***
Мені присвоєно звання
із моветоном – ТОВ,
бо і не снилися знання,
які знаходити щодня
мій друг «всегда ґотов».
***
Як не було тобі печалі,
порадь комусь розумне,
тягни верблюда із провалля,
а він на тебе плюне.
***
Були «товаріщі», авжеж.
Тепер вони Genosse.
То ж і тебе за себе теж
туди умочать носом.
***
Іду із місією друга,
та не «месія» я, таки,
бо не цікавий «журналюга»,
який не риє словники.
***
Даю останнє інтерв’ю,
що я, таки, зараза,
бо маю партію свою,
за підлабузників стою
і каюсь за образу.
***
Memento more в кожному живе
і не такі ми, як малюють, дурні.
Та є ще мудреці такі розумні,
що їм і правда – дзеркало криве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866917
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2020
***
Зашуміло в голові у мачо –
маємо і пряник, і батіг
у обіймах Рашії. Одначе,
нація ще поки-що не плаче,
та од сміху надірве живіт.
***
Ми – брати! Нас немає! Абзац...
У народу стійка параноя.
Все чекає, що неук-паяц
очарує собою ізгоя.
***
На дроті – слуги у шпагаті,
на сцені – коміки і леді,
зациклені на клоунаді,
червоні ари – на арені
і раді чучела зелені,
що їх показують у Раді.
***
В Буковелі немає обману,
що занесло шута до Оману.
На лещата міняє чалму
і нічого не буде йому.
***
У малороса є великий гонор –
куди літає, там – літальний номер,
у папи – вірус, у Європі – зло,
Гаагою залякане пуйло.
***
І у зелені є опертя.
Пацифісти блатної колони
за нові узялися закони.
А яка їх чекає стаття
за обман, що вони «за життя»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866662
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2020
[youtube]https://youtu.be/lNjpmMNIsCQ[/youtube]
Знову снилися коні червоні...
Чи на радощі, чи – на біду?
Ой ви коні, ви ще на припоні.
Почекайте мене, я іду.
Коні! Коні – загнуздані мрії
мчать алюром у інші світи,
поки є ще останні надії
на шляху до ясної мети.
Охрестила вогнем і потопом
наші душі любов до життя.
По Майдану летіли галопом
і немає назад вороття.
Одійдуть у минуле печалі
і опалений іконостас,
ну а коні все далі і далі
полетять, обганяючи час.
Пломеніють гривасті надії
на щитах бойової версти,
а мені крізь усі буревії
із небес усміхаєшся ти.
Коні, коні!Мені – у дорогу.
Не даю пережите журбі.
За ідеї подякую Богу,
а за цілі високі – тобі.
За обіцяні миті щасливі,
і за ті, що бували щодня...
Пам’ятай і тримайся за гриву
у сідлі вогняного коня.
Мрії, мрії – загнуздані коні
полетіли у інші світи.
Я тобі простягаю долоні
і до мене вертаєшся ти.
************************
Знову снилися коні вогненні
і на радощі, і на біду…
Поки небо чекає на мене,
я одна по Хрещатику йду.
Вірш відзначений першою премією всеукраїнського міжнародного Конкурсу «Коронація слова – 2018» в номінації «пісенна поезія».
Імпровізація пісні записана до днів п’ятирічного юбілею героїв небесної сотні у співарторстві з Інною Савченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866434
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.02.2020
***
Що кому дала норманська змова?
Шоумени українофіли
величали українофоба,
два на два у дурня грати сіли,
слухали написані промови.
***
Стратегія і тактика почуті.
На те вони і саміти Паризькі –
побачити очко у Ліліпуті
й помітити, що це не папа Римський.
***
Питається не перший раз, –
[i]який же ми народ один,
коли загородили тин
і залишили перелаз,
аби ви убивали нас? [/i]
***
Уже перевертаються діди
у всіх могилах на «дев’яте Мая».
Пуйло воєнні злочини вітає,
та хочуть раби-новичі туди,
де мафія фашизму убиває.
***
В Україні ще Бастилії нема.
На Московії, надіємося, буде.
І опише не один Дюма,
як перевиховує юрма
тих, кого не виховали люди.
***
У Сирії ще миру не було,
а Україну кинули на карту:
Європа має ставку на Ордло,
за шулера орудує Пуйло,
Америка реалізує нафту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866324
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.02.2020
***
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.
***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...
над Парижем як фанера
пролітає сарана...
***
Народ нуртує, та не має тями
зібрати закипаючий навар
і вилити у водозбірну яму
цю зайву піну неуків-нездар.
***
Нувориші дорвалися до влади,
паяци хочуть миру на крові...
злодії попереду, а позаду
очільники нової клоунади,
яка не має ґлею в голові.
***
У розрізі убогої спільноти
помітні глитаї-багатії
і непомітні парії її,
які стають героями Ґолґоти.
***
Ви кажете, – яка краса у небі!
А я кажу, – бери та обирай
усе, що обіцяє Божий рай.
Гадаю, що й поезії не треба
тієї, що запалює роздрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866096
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.02.2020
І
Не до революції... наразі
боїмося іншої зарази...
Є багато цілей та ідей
і критичну набирає масу
армія зомбованих людей.
ІІ
Що хвилює автора сьогодні,
те дратує завтра читача:
оди у поезії не модні
ні герою, ні небесній сотні,
тліє реноме у діяча,
слуги біомаси ще у моді,
а Майдану – наче й не було...
телеящик Рашії на сході
популяризує у народі
пугало імперії – Пуйло.
Вчора гомоніла Україна,
ну а нині армія совка
величає свого бабуїна,
а сім’ю велику і єдину
обіймає ворога рука.
Поки ми травили теревені,
ожили поводирі юрми –
агенти Московії зелені,
бігаючи голими по сцені
і маніпулюючи людьми.
ІІІ
Буйний вітер напинає парус.
Поки масі імпонує хаос,
голови окутує пітьма.
У юрми енергія буяє,
та у вищій гільдії, буває,
розуму критичного нема.
Параноя піднімає
галас,
палубу історії хитає,
пацюки дорвались
до керма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2020
Мода не міняється
і юрба не кається,
у судах єднаються зрада і совок.
Дев’яносто п'ятою
йде колона ватою.
Зашивайте, братіє, рота на замок.
Волонтери, бійтеся!
Пугало комісії
на чолі дивізії їде на війну.
Буйна охоронниця
б’є, кого їй хочеться,
Буратіно мочиться? Слава сцикуну!
Як то любо-дорого!
Удає суворого:
очі в очі ворогу дивиться в упор,
із еміром снідає,
з папою обідає...
а тилами відає горе-прокурор.
Урку одубілого,
що за Сашу Білого
уникає цілого строку у тюрмі,
на жінок натравлює,
на героїв армії
пальцями показує...
Весело юрмі!
Ожила кацапія.
Нео-дипломатія
обіцяє Рашії нашої води.
Мода зеленішає,
Вова веселішає
і на вуха вішає локшини орди.
Українізація
чи колаборація?
І не знає нація, хто куди гребе.
Здати економіку
і країну Вовіку –
це і є у коміка варіанти Бе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864887
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.02.2020
***
Ой хазяї ми, хазяї...
А хазяйнує в нашій хаті
кацаполюбіє її...
Колоною чужої раті
ідуть іуди язикаті,
раби Московії свої.
***
Козачок у Раді ляпає на люди
неокогнітивний дисонанс:
підіймемо руки і війни не буде,
Крим купує воду і тоді усюди
запанує Раша і Донбас.
***
Вівці цілі, та вовки не ситі.
Барани не розуміють, що
ворога ніяк не зупинити,
поки Русь очолює ніщо.
***
Не сховає сонце чорна хмара,
поки сяє золота блакить.
Небу українському болить
остогидла мова яничара,
що не чує, як воно звучить
моветоном, – «надо зупинить».
***
Ворога і чудо не зупинить,
поки з нами мешкає свояк,
що із комунальної квартири
на Кацапію мільйони тирить
і не зупиняється ніяк.
***
Ми не із одної випали колиски.
З чорною душею – це не білорус.
Балалайка Раші – не бандура муз.
То навіщо їхні зайві обеліски,
що як сон дурний нагадують Союз?
***
Резонує поетичне слово
як сигнали Тесли* на болід.
Хай воює українська мова
і тоді за зло і геноцид
на орду осатанілу знову
з неба упаде метеорит.
* – науковці стверджують, що Микола Тесла у своїх дослідах з гравітаційними силами природи протидіяв руйнівній силі Тунгуського метеорита при падінні останнього на Землю, використовуючи явище резонансу малих величин у світових масштабах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864773
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.02.2020
Де ви, мої нефертіті,
милі навіки жінки?
Я пам’ятаю ті миті,
сині волошки у житі
і – за водою – вінки.
Канули за течією
як силуети купав
пізні жалі за тією,
що називав – орхідея,
та не її обіймав.
І на Івана Купала
інша вела у вогонь,
вабила за оболонь...
Та, що мене обіймала,
переживає, либонь?
Гречкою пахло у просі...
Щастя минає земне
і повертає на осінь.
Та, що сумує і досі,
не забуває мене.
Часу немає на рани.
Поки живі ветерани,
маємо іншу ясу.
Пишемо міні-романи.
Коней сідлають улани,
дами роняють сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
***
Куди поділися аматори сатири?
Лишилися одні комедіанти ліри
і невпихуємі у душі і серця
хіпуючі сонця, міксуючі мессіри.
***
Поету темно, а п’яниці ясно –
поезію навіює аї.
Що́ імітує іноді прекрасне –
резону додає ґаліматьї.
***
Ніякої немає думки,
то й сенсу – думати, нема,
що слово вищого ґатунку
не від лукавого ума.
***
Адепти екзальтованих левиць,
шокуючих величиною циць
і публіки дешевої кумири, –
[i]не варто воювати ради миру,
показуючи файні морди лиць.
[/i]
***
У метри кандидати незборимі
і, ради очевидної дурні,
видумують оригінальні рими
та шепеляво глушать голосні.
***
Мімікрія мову не поборе
і не зайві КаПеДе мої.
Українська мова не прозора,
поки ЗОЯ* бовтає її.
* - змія особливо ядовита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864453
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.02.2020
***
Поки ще не закінчені курси,
а казна - це порожня сума,
має наміри влада сама
підмітати останні ресурси,
щоб лишатися біля керма.
***
Не живеться тихо чоловіку,
у якого успіхи малі.
От би цю енергію базіки
та на мирну працю у селі.
***
Що народу кулі й кулемети,
і коронавіруси планети
у колонізаторській війні?
Наступає час імунітету.
їсти не салати, а котлети
означає – вижити чи ні.
***
Вирішило всенародне віче, –
[i]є на кого вішати собак![/i]
Де за газ не заплатили двічі,
їли чи не їли,
все одно купили.
І ніде не гавкає бідняк.
***
І сліпе узріє, що не пейси
виділяють націю мою.
На базарі інші інтереси, –
[i]як продати крадене за пенси,
а рублі рубати у бою?[/i]
***
Зима переступила за поріг
і правда наші очі відкриває...
одна бабуся іншу наущає, –
[i]Зеленський краще прибирає сніг,
ніж Порошенко. [/i]
І таке буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864163
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.02.2020
***
Як не помилитися усоте,
поки клоунада наша суть?
Кожному побачити охота,
як саджають Пороха Зе-боти,
а Пуйлу оклигати дають.
***
Догоджає Зеля окупанту,
поки не уміє поміняти
коней, що линяють на скоку,
бо не знає, чи хвости рубати,
чи міняти шкуру на луску.
***
Щось пливе до берега, до мого
і на дно занурює ґузно...
і не знаю, – що то за одно?..
Чи воно вартує дорогого,
що таке не тонуче воно?
***
Намалюю контури на мапі.
Ось де Лугандонія і Крим.
Їх не вистачає у кацапів,
щоб завоювати третій Рим.
***
Що то за історія Росії,
що уже така як Русь колись?
Наша Анна – їхня? Мама мія!
Ми були братами Візантії!
А вони? Батию віддались.
***
І у нас є золоті монети,
де не закарбований кацап.
Та немає пазурів і лап.
Вирили в могилах конкуренти
княжі мощі, черепи, скелети...
а Пуйло віщає, –[i] цап-царап!.. [/i]
Ось і всі історії секрети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863807
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.02.2020
[i]« Мы все учились понемногу...»[/i]
О.Пушкін
І
Осінню, а іноді й зимою
я у школу біг без черевик,
пам'ятаю, мовою чужою
викладали там «Радной язик».
І «радной» була «літєратура» .
А коли за партою сидів,
то учив невимовно культурну
мову язикатих москалів.
ІІ
«Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
Радо танцювали краков'як,
«бариню» співали під гармошку
і не знали, що таке гопак.
Модною училися. Одначе
чуємо і досі це собаче
«драстє» іванових і марусь...
Як того не хочеться комусь,
автохтонна нація козача
заселяє Україну-Русь.
ІІІ
Не минає «бєсіє» у Рашки
і не опустіла Колима.
Розумом поїхати не важко
од її лукавого ума.
І тому од самого Дунаю
і до Дону є ще вчителі –
мовою й душею – москалі,
а з-за парти й досі вилізає
нація, яка не помічає,
що у неї голі королі.
02/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2020
І
Гуляю в основному наодинці.
Компанії немає і – зима.
Нав'язуюся кожній українці,
а їх, дивуюсь, наче і нема.
Буває, усміхаюся дівчатам
і не зважаю на флюїди дам,
які уміють посилати матом
і обіцяють тільки-но фігвам.
Мені то що? Я шпацірую мощі,
і до усього поступово звик,
і не питаю у німих заїк,
чому у лісі, як на Красній площі,
існує окацаплений язик.
ІІ
Шановні фарисеї-пацифісти,
ви бачите, – попереду нас рать?
Так учать окаянні пофігісти
і залишки російської еліти,
яку чекає «родіна» і «мать».
Сучасники мої, самаритяни,
невже і ви на службі у орди
як деякі язичники-погани?
Уже навіщо лісові цигани,
а й ті – як не кацапи, то жиди.
ІІІ
Тут ні до чого капища Сінаю.
Ахейці пам’ятають про дари
данайців. Із далекої пори
історія і досі убиває.
Це не біда, що брата я не маю,
та лихо, що немає і сестри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863278
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 01.02.2020
Не уявляю, що у світі буде
через якихось дев'яносто літ,
але гадаю, будуть інші люди
описувати невідомий світ.
Мюнхаузени-німці окаянні
освоять на Венері океан
і запанує плем’я могікан
на Місяці, Юпітері й Урані.
І фенімори купери тоді,
гойдаючись у зонді на воді,
не відаючи, що таке ординці
і викопні гурони-москалі,
повідають поетам на Землі,
що ми були останні українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862996
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 29.01.2020
***
Якщо свічу апологету
запалює Аполлінер,
це у поезії – мінер.
Свідоме збочення поета
не попадає у етер.
***
Я іще чалапаю по плаю.
І удача є, і фея є,
а копійки зайвої немає.
Що у підсвідомості дрімає,
те купує нас і продає.
***
Ей ви, заочні дуелянти,
кому усе іще охота
щаблі і сідала зайняти –
і курка може заспівати
як піє сокористий кочет.
***
І липові, і любі друзі,
не переймайтеся за мене,
що бачу небо у калюжі.
Якщо усе пасує Музі,
то і прозоре – нотабене.
***
Мої таємні візаві,
якщо моє надокучає,
то ви в єдиному праві,
що це моя хатина скраю
на бойовій передовій.
***
Дем’яни бєдні і бездомні
і нині не перевелись,
але на те вони й відомі,
аби не чули їх колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862719
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.01.2020
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
та нічого не каже душі.
Є в поезії магія слова.
Не одного лікує вона
і заквітчує засоби мови
як у лузі калину весна.
А мені усміхається літо.
Поки сонечко є у зеніті,
ліра й муза мої заодно.
Напинаю вітрило на вітрі.
Як не сяє пейзажна палітра,
а біліє моє полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
***
Вован і Вова почекали,
потисли руки й почали
ділити українське сало.
Було одного вовка мало,
то ще одного додали.
***
Кому земля дає свої плоди?
Ніщо, яке усе гребе до себе,
елітою спливає із води,
а караван людей іде у небо.
***
Царі – псарі, народи – гайдамаки.
Усі пророки все-таки праві –
коли нема царя у голові,
то це і є його ума ознаки.
***
Є хазяї, але земля гуляє
і є чого базікати щодня,
як наша Рада воза запрягає.
І їде віз попереду коня.
***
Ожили ідеї окупанта.
У «слуги народу» – епатаж.
Будемо паї анексувати
як Пуйло у мантії пірата –
«цап-царап» або на абордаж.
***
Поки резервації у шані
і ще є колонізація,
особливі статуси Кубані
і Алтаю – окупація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862302
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2020