| Сторінки (20/1989): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
І
Пам’ятаю чи не пам’ятаю,
а усе минає, що було,
поки юне серце забуває
та буяє молоде зело.
Будемо-не будемо – умремо...
І куди полине та душа,
що була від іншої окремо?
Суще і живе поб’є іржа.
ІІ
Чуєш, чи не чуєш, а озвешся,
знаючи, що вірую і жду.
Може і до мене підіймешся,
поки я до тебе упаду?
Хоч-не хоч, цілую-обнімаю...
Як не є – обоє не святі.
Поки теплі руки відчуваю,
не загину я у самоті.
ІІІ
Вірую-не вірую, а Богу
уночі, тамуючи тривогу,
помолюся. Ми ще не самі.
Любиш чи не любиш, а одного,
що уже не перейде дорогу,
нагадають очі у юрмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
І
Юрмою ідемо у маси,
п’ємо отруту як вино
і подаємо нуль на фазу –
душі байдужій все одно.
Нема коли... немає часу...
як у комедії кіно.
Несе до ирію судно,
яке ніколи і ні разу
не опускалося на дно.
А ми на палубі обоє
у суєті, й самотині...
Немає миру на війні.
А героїні і герою
удача є. Не за горою
її блукаючі вогні.
ІІ
Але... не вистачає джазу...
і кутюр’є... і кімоно...
А щастя наше? А воно
не реагує на образу.
Не переймаємось. Ріка
життя – за обрієм. Далеко
ще сяє око маяка.
А ми за милі і парсеки
ще уявляємо лелеку
і у капусті – малюка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
[i]« Душа страждає,
Звук трембіти лунає...» [/i]
Гуцулка Ксеня
І
І плаями, і долами хода
моя за обрій... Та і цього разу
загадує циганка молода
мені як не тини, то перелази,
а їй, допоки горе не біда,
усе, на що уже немає часу.
ІІ
Вона і я, у світі не одні,
лишаємося у самотині
як при дорозі явір і тополя –
однакові дві ягоди із поля,
із того, що навіяне мені,.
коли удачу ворожила доля.
Усе не те, усе нема коли,
усе не так, але одне хвилює.
Мої літа у Лету загули,
а їй уже лунає алілуя.
Та най ся буде. Богові хвала,
що і її, й моя вина мала,
і не боюся ролі Квазімодо...
Вона ще є, але якщо й була,
усе, що мала, те і віддала
моя фортуна – Есмеральда горда.
ІІІ
І обнімає, і чекає мить,
коли луною щастя полетить
до іншого сіяючого серця.
У неї неопалені уста,
а наша доля все одно сміється.
Нема Рахилі у мої літа,
А Лія... Лія може і знайдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2019
Журою і надією живу
і за тобою, й за її душею.
Її уже немає наяву,
а ти існуєш мрією моєю.
Тією, що осяяні літа
збагачує новими почуттями,
а прилітає іноді ночами
ще не забута, та уже не та.
Життя дає, буває, насолоду,
буває, і жаліє, і скубе...
Я обираю душу і тебе,
але ступаю у ту саму воду.
Іще живі ілюзії надій.
Навіяне у маєві подій
заманює твоїми голосами.
Немає антипатії між нами.
Вона і ти – у пам’ять моїй,
а ролі поміняємо місцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2019
Диктує небо, а пильнує око...
і те, що сивина у бороді,
і біси – у ребро... і не тоді
цінуємо і вишнє, і високе,
що вилами писали по воді.
Утішені собою одинокі
юнони-феї, перуни-гуру...
У падаючу віримо зорю,
цитуємо і Пушкіна, і Блока,
а чуємо омріяну муру.
Осміяні і випиті ордою,
у каламар мокаємо перо...
і пишемо не кров’ю, а водою,
ачей - «ми не лукавили з тобою...»
як видавали на гора зеро.
Римуємо таке оригінальне
із кухні архаїчного меню,
що мимоволі уявляєш ню
особи, що виписує моралі,
аби усім підсунути свиню.
Немила публікує ахінею.
Нелюба оприлюднює любов.
Ніяка не хвилює казанов...
Єдина залишається тією
високою вечірньою зорею,
аби ночами закипала кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843327
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2019
Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
Такі оказії урочі,
буває, личать козаку.
І я подякувати хочу
хай не востаннє на віку
за ту єдину мить п’янку
і щиру усмішку жіночу.
Усе минає і тече
і дотик ніжний не пече,
а одиноке серце гріє.
Хоча це, може, і не те
як має бути тет-а-тет,
коли ще жевріє надія.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843129
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 26.07.2019
Було колись: бродили по отаві,
літа летіли, літепло текло,
носило нас у заводі лукаві..
На бистрині зламалося весло.
Не утопився я у тому вирі,
вона сухою вийшла із води...
Її несе на інший берег віри,
а я уже не плаваю туди.
Ще маю сили і плекаю мрії,
що видибаю проти течії,
тенета оминаючи її...
Вогонь душі чуже не обігріє.
Ідеї буйні темної стихії
хай оминають гавані мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842982
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 24.07.2019
Не заживає пиляна емаль,
але душа готова і на згубу.
Я бачу Ваші очі крізь вуаль
і обожаю чарівницю любу
неофіційну пасію, на жаль,
яка поету доглядає зуби.
Не я цілую, ой, яка печаль,
і ніжні щічки, і жагучі губи.
Оце і весь у фабулі сюжет –
живий , але далекий силует
і погляди, що у душі не в’януть.
Наївний і почесний пацієнт –
дарую стоматологу сонет
на довгу-довгу у розлуці пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842952
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.07.2019
[i]«Засоби маніпуляції
ідіотами»[/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на..., і в Україні не було.
ІІ
Чого недобачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842892
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
[i] «Засоби маніпуляції
ідіотами» [/i]
ЗМІ
І
Нема коли сміятися, панове.
Усе, що мали, в Лету загуло.
Іще такого радісного шоу
і на і в Україні не було.
ІІ
Чого не добачали, те почули.
І ось вона оказія яка –
іде телепортація в минуле
сучасної свідомості совка.
Колись телемузеї озадачать –
показувати істину юрбі.
Нащадки не зомбовані побачать,
які були ми іноді тупі,
коли такі опудала обрали
Європі та Америці на сміх.
Усі заангажовані канали
вітають з перемогою усіх.
ІІІ
Ой заживемо! Наші буратіни
і папи карли виграють війну,
якщо очолять «рашеську весну»...
На заході намуляють коліна,
на сході об’єднають Україну
у мать свою – тайгу і цілину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2019
Що не написано у небі,
то є табу. От є! І – край.
Якщо кебеті не до тебе,
то і кубіту оминай.
У Феї не проси авансу,
у Геї щастя не проси.
Нема удачі, мало шансу –
зате не буде і яси.
Усьому є свої ліміти.
Зозуля кукає про це.
Не мотивує – обігріти,
оберігай своє лице.
Усе, що буде і не буде –
оказії чи пересуди –
ніхто не знає до кінця.
Іще згадає. Не забуде.
Надію не рятує чудо,
але загоює серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
[b][i]І[/i][/b]
До світанку – урочиста мить.
На орбіті тане двоєликий,
обіцяє – буде день великий!
Розбудили зоряну блакить
лісові і польові музики.
Ирій синім полум’ям горить.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Душу надривають солов’ї,
буйне різнотрав’я ронить роси,
по отаві заходили коси...
І земного поту ручаї
потекли сльозою у покоси.
Витирають чола косарі.
Їх уже помітили наяди
і тікають у свої левади.
І ясніє небо угорі,
поки чує соло і рулади.
Голуби воркують у дворі,
гуси не курей заґелґотіли,
[i]чаєнята при дорозі[/i] сіли...
Опускає неба якорі
у тумані вирію Ярило.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
І ніщо мене не омине...
Уявляю бойові колони
тихого, за обріями, Дону.
І війна із далечі війне
залпами у небо осяйне
і луною – черги полігону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Щасливі миті і путі
у суєті не пропадають
і неодмінно є і ті,
які минуле нагадають.
Ідуть літа у самоті,
а залишаються на пам’ять
часи і миті золоті,
які із лети виринають.
Були і щастя, і мета,
І сила духу молода,
яка пасує молодому.
І наче радує життя,
але бракує почуття,
що зайве і собі самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842541
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 20.07.2019
***
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.
***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...
Ой, Україно, ти таки повія:
квартал... семіти... урки і – ...Сіон?
***
Ще покається гола і боса
смердоносна держава совка.
Як не є, а на тлі малороса
Україна моя не така.
***
Кацапія, не слухайте базік
і, знайте, – по великому рахунку
моя дитяча мова – це язик,
але багато вищого ґатунку.
***
А на коні уже команда Зе.
Усі пегаси видохли на сайті,
а дохла кляча у імлу везе.
Чого хотіли, те собі і майте.
***
І я туди, і ви у той же блуд –
у вушко голки, що веде до раю.
Електорат – це той таки верблюд,
який плює на те, що обирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842436
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.07.2019
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.
І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить
людину.
Та пояснити не дано
нікому,
чому у небо, все одно –
додому.
Надію май на тятиву
і парус,
але останнє рандеву –
у хаос.
Усе, що є іще у тій
безодні,
несповідиме як путі
Господні.
Як на війні не довіряй
нікому,
хоча і є путі у рай
святому .
Усе обіцяне гряде
у небі,
але ніколи і ніде
для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842391
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.07.2019
[i]« Учення – світло,
а невчених – тьма»[/i]
Афоризм
[i]І[/i]
За волю – це неначе за «Свободу»,
але нехай живе порохобот,
аби у войовничого народу
явився на арені патріот.
Дивуюся, ну як воно ся стало,
що у мішку кота не помічали,
який війні будує телеміст.
І як таке опудало обрали,
аби не те що мову одібрало
у нації, а все – коту під хвіст?
[i]ІІ[/i]
Що не кажи – науку і освіту
корупція уже перемогла.
Невігласами виховані діти
не помічають ні добра, ні зла.
Бо у сім’ї ачей немає тата,
а баба-мама – темна і сліпа
то хоче із кацапії солдата,
то слухає гундяєва-попа.
І клятої спокуси не побореш,
і запити у ящику малі,
коли віщають голі королі, –
дамо народу їсти і видовищ!
[i]ІІІ[/i]
Усі роки у місті, у селі
за партами вирощували «овоч»
пейсаті русаки-учителі.
Ще де-не-де і є один у полі,
але передові – ті самі тролі...
Ніде не дівся юний піонер...
Все, що було, те й маємо тепер.
І виборчі комісії у школі
ті самі, що були у СеРеСеР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2019
Нема нічого, що минає марно.
Людей парує доля у житті.
Обоє відпрацьовуємо карму,
та іноді не вистачає шарму
утримати себе на висоті.
І розумію, що іду до тризни,
але буває – зопалу в огонь
і опікає теплота долонь.
Химерою являється харизма
і забирає душу у полон.
Приймаємо усе як Божу кару
і Єві, і Адаму у раю.
І сонечко ховається за хмари,
і у очах її немає жару,
і цього я від себе не таю.
Рятує і поезія, і ліра,
та не її лікує, а мене...
І не минає літо затяжне..
Наївному ніде немає міри –
і не уперше є остача віри,
і не востаннє доля омине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2019
[i]« Дяяякую... »[/i]
Ліга сміху
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.
Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?
Тобі сьогодні поки-що – на дно.
Ти обираєш іншого месію
і забуваєш істинне добро,
міняючи копійку на зеро,
не маючи ні клепки, ні надії.
За тебе нині думає не Зе,
а Пе, який у якості холопа
ініціює санкції Європи.
Тобі лише на клоуна везе.
Воно іще азів не розуміє,
а пхається туди, де – «нє альо».
Але йому сьогодні комільфо,
що плюнути на націю уміє,
допоки ще насилує Росію
висяче і лисіюче х...ьо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841912
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.07.2019
Не цілую, але обнімаю
як давно і недавно було.
Забуваю, але пам’ятаю
як дощі пам’ятає зело.
Уявляються радісні очі
і розкрилені руки твої,
наче скучила, ніби щоночі
наші душі іще нічиї.
І неначе піде́мо у парі
коротати ясні вечори
до жагучої тої пори
як єднаються сині і карі
і шукають у небі Стожари,
поки падає щастя згори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
ідуть у раду фарисеї
від «голосу» і до «удару»
найголовніші – це євреї
а найхоробріші – гусари
і ліберали-емісари
а найтупіші – бандерлоги
які ідуть до перемоги
бо голованови й гордони
їм надають мости й кордони
вбивати віру будуть бойки
а мову – зе-голобородьки
і рабіновичі-жидяри
тому від імені народу
усі бодаємо «свободу»
і юлю кинемо на нари
а що із порохом робити
рішає ас біля корита
чи у тюрму чи на канари
аби була європа сита
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841628
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 12.07.2019
[i]« Божий дар не яєчня» [/i]
Афоризм
І
Не хоч війни, то не бажай і миру
своєму опоненту, та однак
не зачіпай публічного кумира
і спи собі спокійно як хом’як.
Не редагуй, не реагуй, не лайся,
хвали зозулю, не полюй на зайця
і ти – найневідоміший поет!
Із іншими когутами не бийся,
а от на очі публіки явися
і це – найідеальніший дует.
ІІ
Якщо не роджений поетом,
то не рони даремно сліз,
а як душа не має лету,
то у поезію не лізь.
Не допоможе ані мова,
ані талан, ані язик.
Якщо не володієш словом,
то і поезії – гаплик.
І ні на що не сподівайся...
Як не радій і як не кайся,
якої ради не проси –
немає більшої яси
як уночі шукати щастя
або у немочі – краси.
ІІІ
Не зарікаюсь, що і я сьогодні,
а то і завтра, будучи на споді,
усім пернатим муляти почну.
Усе буває завдяки свободі!
Але досаду маємо одну –
якщо нахаба все іще у моді
і не даємо ляпаса на сході,
то ясно, що програємо війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841516
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.07.2019
Чи фіксує побачення наші
те, що й досі єднає серця?
Ідемо в куражі-епатажі
і немає уже каяття.
Нас вінчає у сивому небі
буйний вітер, що сіє дощі,
і нічого неначе й не треба,
поки чуємо, – [i]Гірко! Мерщій![/i]
Ти біжиш по калюжі до мене,
щоб упасти в обійми таємні
і гукати, – [i]Літаю! Лови![/i]
Полетіли у Лету обоє
і за миті мої із тобою
не зносити мені голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Романтики усі чоловіки,
аби собі завоювати Жінку.
І любимо, буває, на віки,
і легко забуваємо навіки.
Нікого не чіпаю ні за що
і нікого образити нізащо.
Нікому не ікається, якщо
нема кого винити, що ледащо.
І нічого жалітися мені,
що я і ти усе ще не герої.
І це – нічого. У гарячі дні
і під гарячу руку удостою.
І ти мені ніколи не пиши,
що ніколи журитися даремно,
і особливо не горюй за мене.
Переживай за рани на душі,
за те, що ми буваємо чужі,
зате не обіймаємось таємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
За мотивом
Й. Бродського
Я обійняв за плечі силует,
а за цією тінню неживою
помітив необ'ємний табурет,
який зливався з білою стіною.
Свіча горіла десь у висоті.
Внизу -– потерті меблі, а навпроти –
старий диван у темному куті
і плями шкіри то руді, то жовті.
Порожній стіл спирався на паркет,
темнів камін, у сепії багету
дрімав пейзаж і лиш один буфет
мені здавався ще живим предметом.
Незримий дух цикадою явивсь
і відволік мій погляд нерухомий.
Цей привид може й існував колись,
та щезло все живе у цьому домі.
И. Бродский
Я обнял эти плечи и взглянул
на то, что оказалось за спиною,
и увидал, что выдвинутый стул
сливался с освещенною стеною.
Был в лампочке повышенный накал,
невыгодный для мебели истертой,
и потому диван в углу сверкал
коричневою кожей, словно желтой.
Стол пустовал, поблескивал паркет,
темнела печка, в раме запыленной
застыл пейзаж, и лишь один буфет
казался мне тогда одушевленным.
Но мотылек по комнате кружил,
и он мой взгляд с недвижимости сдвинул.
И если призрак здесь когда-то жил,
то он покинул этот дом. Покинул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841240
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.07.2019
І
Пишу тобі, а читачу шифрую
усе, що є, було і не було.
А що чекає, то гадати всує,
якщо нема надії на крило.
ІІ
Не легко стаєру, напевне,
даються кроси до небес.
Якщо надієшся на мене,
чекаю у сузір’ї Пес.
Міняй матерію на масу
і обганяй інертний час,
та не рішай усе за нас...
У мене теж немає часу,
коли очікую Пегаса,
аби летіти на Парнас.
ІІІ
Ні, це не те, що Фанські гори –
крутий і недосяжний пік
і у мою не кращу пору
твоя стезя у інший бік.
А я на іншу почекаю
тай залишаюся на плаї,
якому є один кінець –
раптовий фініш. Не до раю
і не до неї поспішаю,
та в’яне, в’яне мій вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840905
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 05.07.2019
Заведу собі собаку,
а тобі кота
і любитиму монашку,
що як ти – свята.
Я на поводі у неї
у її саду,
ради пасії моєї,
буду на виду.
Хай і кіт іде по колу
на її цепу.
Не почуємо ніколи,
що і я сопу.
У раю або на прощі
босі й нічиї –
ти мої обіймеш мощі,
ну а я – твої.
А мораль така у байці –
думаю собі, –
[i]кіт не пара цій собаці
як і я тобі. [/i]
***
Дорога моя кубіто,
май усе, аби любити,
не вагатися,
і ночами не тужити,
а «відкинувши копита»,
висипатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840831
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2019
[i]« Єпіфаній – незаконно народжений отрок» [/i]
Фейк РПЦ
[i]І[/i]
Всі грішники, лукаві і не дуже,
не пам’ятають, де вони взялись.
Історії релігії байдуже,
від кого ми народжені колись.
Та не байдуже Духу на амвоні,
які у кого серце і душа
і чи помісна у Його долоні
парафія в парафії чужа.
Ну хоч убийте, а не розумію,
якої чаші, місії, події
не вистачає ласому попу?
А може цей очільник мімікрії
чекає індульгенцію месії,
коли у Київ завітає Пу?
[i]ІІ[/i]
І на холодне дує, і на мокре,
упав у єресь і «несе пургу».
Але навіщо ставити укотре
і Богу свічку, й чорту кочергу?
Не помогла анафема Кирила,
не помагає і її зняття.
Гіркою буде будь-яка кутя,
якщо в макітрі є нечиста сила.
Помазане, та не умите рило,
отримає у пеклі каяття.
[i]ІІІ[/i]
У Храмі Єпіфанія немає,
тому що Філарета вистачає
у ролі патріаршого цабе.
Та чули не одні дереворити,
у кого риза плямою покрита
таємного агента КаГеБе.
***
Несповідима ані путь Господня,
ані стезя Люцифера по ній.
Хто не питає, як іти сьогодні,
опиниться один у западні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2019
Як не є, а іноді буває,
що не настає цілюща мить.
Час лікує, але серце крає
і душа не гоїться, болить.
Доброта виборює у герці
віру і надію на тепло.
Що не залишилося у серці,
того й за душею не було.
І немає, і не буде ради,
де кому на щастя повезе
і куди недоля занесе.
Щире серце умирає ради
тої миті, що гамує вади,
а душа витримує усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Літа не додають до віку,
а віднімають те, що є.
А як рокам немає ліку,
то й інтересу не стає.
Немає часу у людини,
коли ще дибає за двох,
а до лихої йде години -
то ось тобі і епілог.
Тоді і видавай негайно
томи, поему напиши
або велику сагу файну...
Але нікуди не спіши.
Рони як дуб весною листя
свої останні сторінки
і... не барися у ярки...
Під полинами є ще місце...
А як нічого не боїшся,
проси у милої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840332
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2019
« [i]Сміється божевільна Україна
у смертнім леті на чужім крилі»[/i]
В.Стус
Мішок уже розв’язаний. Європа
побачила у величі й красі
із булавою у руці холопа
малої і чумазої Русі.
Велике Пу взуває лабутени,
а Зе – свої котурни по нозі.
Одне одному рівні сюзерени,
але не підходящі по вазі.
Поопускали очі і васали,
і авгури пропащої Руси,
аби не засміятися у залі,
де одягають шорти і труси.
Оце і все нечуване – уголос,
куди ВеЗе і що гальмує віз
та лає Мову, Армію і Томос
і не використовує безвіз.
Не добачає ні хвоста, ні рила,
ні ратиць у данайського коня.
Що не посада – чергова свиня.
Йому і зрозуміти не під силу,
яке лайно зелене оточило
це миле і мале жи...
кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2019
[i]І[/i]
Граблі пора міняти на лопату,
яка і закопає, й загребе
оте, що найнялось агітувати,
що і зелене – жовто-голубе.
Та й сапою уміємо полоти
і полину, і пирію зело...
На часі бути – за,
але не проти,
міняючи і фізії, і тло.
Палає суще, і яріє біле,
і лінії веселки не чужі.
А от патріотичне обідніло
яскравою палітрою душі.
І де її лукавому узяти?
Не багатіє мовою цабе
і будь-яке, а іноді й «любе»...
За язики усілися примати...
уже уміють говорити...
мати...
І маємо
оновлене
рябе.
[i]ІІ[/i]
Та є ще й інше.
Мати – це Вітчизна
і те, що називають оберіг,
і тисячі порогів і доріг,
кудою видибає Україна.
Усе, що наче маємо, дає
оточуюче душі житіє –
і дольне, і невидимо високе,
але і те, що нібито ще є,
пильнує Боже
небайдуже
око,
аби було
і наше,
і моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2019
На пасіці дзуміє і гуде,
а я у літній келії куняю.
І наче і ніколи, і ніде
ще не було ошатнішого раю.
Полум’яніє у зеніті день,
який і я з роями коротаю.
І поки ще до осені іде,
не сиротіє хата біля гаю.
Літає трутень, поки не зима.
Йому уже й нема чого літати...
Ночами місяць проситься до хати.
У нього свого вулика нема,
і котиться між зорями дарма,
і нікому його заколисати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.
Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене
не дуже помічає, як на мене,
і пхається непрошене туди,
де діє проституція таємна.
Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
де тиснуть лапу кавалери й леді
і лижуть ню «тайожному» ведмедю
від низу тіла і до бороди.
Кому у хаті не дають води,
той грюкає дверима спересердя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2019
Іще обіймуться не раз
жура з журбою.
Люблю я витрачати час,
але з тобою.
Але з тобою, геній мій,
душевні рани
не залікує ще не твій
герой роману.
Герой роману, міфу, мрій,
де героїня
фантасмагорії подій –
моє видіння.
Моє видіння, що летить,
у небі тане –
фата Моргана... А за мить
уже й не гляне.
Уже й не гляне, бо у нас
нема героя.
Але обіймуться не раз
жура з журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839939
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.06.2019
І
Уже готова мафія нових
облич і лиць нуворишів у Раді
із пиками хирляво-молодих.
І вови ситі, і овечки раді.
Є лісапета і одне цабе,
педалі є і очмана рулює,
а ми уже очікуємо дулю
і у клітинку небо голубе.
Які миряни, то такі й пророки.
Ті самі гасла вигаслих ідей...
Все як було і буде у людей
і не клює ворона круку око.
На ладан економіка ірже,
корупції неміряної – море,
а їм усе ще, – [i]хто кого поборе... [/i]
Гуляють королі у негліже...
Питається, – навіщо це чуже
у перспективі як і апріорі?
ІІ
Електорату все іще «ВеЗе»,
але війна не зачиняє двері.
Її реінкарнація повзе,
а шухеру немає у етері.
У Раді – тихо... В Думі – суєта!
Линяє Зе і Пу його не «мочить».
Уже немає у мішку кота,
але Європа протирає очі.
ІІІ
Розхитуємо маятник біди.
Уже на часі скасувати мову
і незагойні болячки орди
нап’ялити на голову здорову.
І цього мало! На кону піар –
живуча топоніміка Росії.
А далі буде – за один удар
перерубати вузлики Гордія.
Во славу визволителів-катів
оздобити іржаві п’єдестали
щурами тилу, рилами штабів,
які Союз тілами трамбували.
І п’ятою колоною іде
парафія конаючої ери,
очорнюючи місію ідей
у нації Шухевича-Бендери.
І фарисеї знову ожили,
і моїсеї збіглися до кучі –
очолити невидимі тили
і дочекатись видимої бучі.
О! Нащо нам такий печальний гімн?
І у команді точаться дебати, –
усе, що є, на інше поміняти
і захопити Український Дім.
О, дорогі і прези, і прем’єри,
як докучає ваша суєта:
і це не те, і місія не та...
Але зайняти кулуари мера,
осміяного вами у партері –
оце уже фатальна сміхота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839693
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.06.2019
Салют, моя зоре! Я – у дорозі,
а ти сіяй, не забувай, пиши.
І я тобі, і ти мені у змозі
побути половинкою душі.
Одному і одній у цьому світі
одна відрада – ладо і листи.
Роби як я, пиши мені привіти
і будьмо разом 👫 як волієш ти.
Відредагуй мої думки у вірші
і прозою поета забавляй 😊.
Дверей у свій [i]фіґвам[/i] не зачиняй.
Пиши частіше, обіймай міцніше...
Ніхто як ти не розуміє більше,
яка стежина поведе у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.
Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу
до осені такої не найду.
Хіба що уві сні, у хороводі
ідуть знайомі пасії – і горді,
і ті, що не жаліли полину...
Усіх імен уже й не пригадати
і майже кожну можна обіймати,
але у кожній впізнаю одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838929
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.06.2019
[i]«Я ж попереджав,
не толочіть жито...»[/i]
Козак Василь
***
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?
***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...
Я! Яскрава зоря Оріону,
мене кожен і зна’, і чита’!
***
Уже даю дорогу молодому,
надійно оминаю забіяк...
Ну то і що? Римуємо солому...
І до тоґо́ а іноді й по тому
поети не міняються ніяк.
***
Осла навчати явно не на часі.
Якщо й співає, все одно співа’...
В поезію повзе культура маси,
коли культура мови ще, – іа!
***
Усі поети гострі на язик,
а їхні знаки якості умовні.
Малює кожен те, до чого звик:
зоря уповні – ладо молодик...
любов! – сивуха і пітні долоні.
***
Опали крила рідно-краю,
куняє істина на дні.
« Ні дать, ні взять», – осел співає.
Немає правди у вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838817
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.06.2019
Не застую юрбі,
іду собі та й годі.
Долаю саме те,
що й іншим по плечу.
Не відаю, коли
опинюся на споді,
але не я один
у рай не полечу.
І бігаємо, і
повземо як мурахи
по тій же мураві
у лоно споришу...
Ще дихаю – пишу...
і до своєї плахи
попереду усіх
нікуди не спішу.
Полохають сичі
і грає синє море.
Оце й уся краса,
яка рятує світ.
Не за горами вже
чатує сиве горе,
вичікує, адже
стою на схилі літ.
Ідуть у небеса
поети і герої...
Їх – пам’яті людей
Всевишній удостоїв,
а я один усіх
нікуди не веду.
Долаю уночі
уявні косогори,
якщо не упаду,
то ще почую хори,
хоча нічого цим
юрмі не доведу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
***
Релігія – це опіум совка.
Якби не це, не мали би халепи.
Немає на Московію Сірка.
Та може бути, що його рука
рубає ще залиті кров’ю «скрєпи».
***
Коли ніякого немає,
то і чуже стає своє.
Перун усе не видибає,
а віра в чудо все ще є.
***
Питання віри – це не, прошу пана,
таке собі жахаюче, -[i] ой, Бо! [/i]
Кого лиш не обожнюють погани –
явилися чужі пани і хани
тай замінили Ладо і Дажбо.
***
Язичники усе іще ведуть
до комунізму, у його тенета.
На капища поділена планета,
а кривослав’є обирає путь
Московії у віру Магомета.
***
У небі зорі – тисячі думок,
дволикий Янус – місяця проява,
а сонце – всюдисущий колобок,
у яві вимальовується нава,
але яріє у зеніті Бог.
***
Це може зайві видумки поета,
що на олімпі лиш одні цабе
і Томосу не помічає секта,
і думи патріарха Філарета
заполонили біси кагебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838518
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.06.2019
Ще не плює на обране народ
і не кусає лікті у надії,
що вистачає нації свобод.
А те, що русофіл не ідіот,
не означає, що і він месія.
Кацапії великій завдяки,
наїлась «Лугандонія» од пуза.
Але воюють... не бойовики...
І захищають їх медведчуки,
які раніше убивали Стуса.
І знову, замітаючи сліди,
вилазять тарганами із «помойки»
ті ж самі гепи-гурвичі орди,
злодії рабиновичі-жиди
та одіозні нестори і бойки.
Дають сигнали командори Зе,
кудою Україна поповзе
в тісні обійми уркагана-брата...
Усіх лякає ядерна зима
і нація не відає й сама,
кого пора історії навчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838178
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2019
У міражі омріяного лету
до ирію готові журавлі,
метафорами піють опоненти
єлейні епітафії Землі.
Найбільше чути півня і зозулю
та п’яного, буває, павича.
Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
орел шанує люто деркача.
Хореї, ямби файно і прозоро
наповнюють поезії сувій,
аби любові неозоре море
запінило мелодії прибій.
Із луками літають купідони,
метає блискавицями Зевес.
Оспівуються дони і мадонни –
нарциси і півонії небес.
І поетеси, і поети раді
показувати зопалу жука,
бо є у нас історія така,
що де-не-де, неначе на параді,
гуляє комашня і колоради
голодною колоною совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838077
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.06.2019
Пишеться як чується. Гадаю,
є удача – Богові хвала.
То орел решітку затуляє,
то решітка ляже на орла.
Як немає щастя і кебети,
то й життя солоне як ропа.
А фортуна випаде поету,
то й монета стане «на попа».
Генії ще водяться. Буває,
і не помічає какаду,
як своє ніяке захищає,
а чуже хапає на ходу.
Та не буде творчої удачі,
поки у солоному поту
не піймаєш думку на льоту
і її у пам’яті остачі.
А тоді й дійде, – [i]шукай, козаче,
іншу середину золоту.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837672
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.06.2019
[b][i]І[/i][/b]
Юрмі байдужій не пасують вірші,
а небайдужим випадає більше
іти в атаку на ворожий дот.
За мир уже воюють наші діти.
А от якби мені помолодіти,
то був би там, де й кожен патріот.
Нема кому інакше як народу
відстоювати волю і свободу.
Але немає щастя на землі.
Були більшовики і комуністи,
колаборанти і сепаратисти,
а нині - – українські москалі.
[b][i]ІІ[/i][/b]
Якщо ізгої запалили хату,
не забуваймо місію свою.
Московію ніяк не подолати
інакше як у рівному бою.
Не подарує доля як на таці
і ложку меду, і любов до праці,
і карму серця, і тепло долонь...
Не дай то, Боже, жодному бурлаці
за пайку їжі гинути в атаці
і йти за Україну у вогонь.
[b][i]ІІІ[/i][/b]
Не ганю тих, у кого карта бита,
але не граю за «команду Зе»,
яка таємно в Рашію повзе...
Не допікайте, пацифісти ситі.
Я каюсь, що і Жукова валити,
а заодно і Гепу – не везе.
Мене такого народила мати.
І може й мушу дітям нагадати,
які то є герої на війні.
Але даруйте чесному мені,
що й досі я не міг завоювати
почесне право на свої пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837540
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2019
[i]І[/i]
Майже тиша у музі еліти –
ні Езопа, ні міні-поем...
Не чіпають зоїли-піїти
заяложених іншими тем.
Неповторного не повторяю –
не почують аматора дня.
І галоп на алюр не міняю –
є Пегас, та немає коня.
Так би й жити у тихій оазі
і не чути ні, – [i]браво[/i]! ні, – [i]фас[/i]!
Та у сфері реалій наразі
віртуальне чіпляє не раз.
Як, буває, не заримувати
холостий емпіричний рядок?
«[i]Десь у Африці є Емірати...»[/i]
Ну, а далі – напам’ять урок:
[i]«У Елладі немає героїв,
до Ітаки подався Еней,
одіссеї ограбили Трою,
а Росію... нехай – Соловей...»
[/i]
Уявили метафори преси –
сь і є поезійна строфа...
І об’єднують нас інтереси,
за які воювати – лафа.
[i]ІІ[/i]
Майже тиша на вежі Олімпу –
ані до-ре-мі, ні мі-ре-до...
заримую до музики німфу,
а до неї зійде й Посейдон.
Не повторюю неповториме.
Не притягую ритми і рими
ні за вуха, ані за узду...
Ось такі заяложені думи.
Критикуйте, бо я не розумний.
Обганяйте! А я ще іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837426
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2019
Я опишу жагу надій,
оману у нірвані,
а ти малюй у сазі цій,
оази у тумані.
І не сумуй, і не радій,
що я на тебе гляну...
Ачей одному і одній
уже – не до роману?
Якщо не клеїться дует,
не поєднає і сонет
поета й поетесу.
Наяду милує сатир.
А що не ляже на папір –
не має інтересу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837268
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.06.2019
Людей не знати – то лиха біда,
а знаєш, не здивуєшся ніколи,
коли чиясь осяяна хода,
покаже, що й король буває голий.
Якась особа намалює тло,
а силует наляпає у сажі.
На те і є заточене стило,
аби його тупили душі вражі.
Але не нарікай на суєту
ченця пера і гуру плагіату,
коли за світлі цілі і мету
тобі бажають без чеки гранату.
Зійде полуда. Немочі очей
не ти лише і зцілював, і гоїв,
ще є і аріони, і герої...
Не переймайся. Ще живий ачей?
У цій юрмі, у наготі ночей
не ти один у цьому полі воїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
Не зів’яла у лузі калина,
а у пам`яті – ті чагарі,
де чекає одна і єдина...
Ми із нею іще школярі.
Я біжу і зриваю для неї
находу запашні чебреці.
Аж дивлюся – у феї моєї
є такий же букет у руці.
Я вручаю їй, ледве помітні,
у своїй наготі зірочки,
а вона мені – жовто-блакитні,
на любов і розлуку, братки.
Не минає іронія долі.
Помінялися квітами в полі
тай радіємо, що не одні...
Понесемо ті квіти до хати,
щоб і долі свої поміняти,
і усе, що було уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
***
А на Чуді нація – месія,
місії високій завдяки.
Це така нечувана подія!
У безсмертя
нацики і черті
повели усі свої полки.
***
А реноме кацапії – злодії.
Кощій усе ламає до основ.
Ачей очима змія
тиранія –
це у народу віра і любов.
***
А у кіно перемагає Раша,
тому що це одні більшовики
і по усій землі бойовики.
Тому і наші -
в епатажі.
Перемагають бабу мужики.
***
А у нашій крайній хаті
не далеко до біди,
поки таті
волохаті
мають візії сюди.
***
А в Україні все - з роси й води.
І це хвилює найманця орди.
Все, що у жмені
і в кишені,
освоюють нувориші-жиди.
***
А в ролі хунти
ті самі брути
осоловіли
і п’ють меди.
Бажають жити
біля корита,
а інші – бути,
але завжди.
***
А у нашій Раді
знову раді Наді...
І ніхто про те не розповість,
на якій палаті
психіатри раді
знову написати номер шість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836703
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.05.2019
***
Аврал триває. Чубимося знову.
Російське чудо, і немає див.
Зшиваємо державу по-новому,
а націю – як Вова заповів.
***
Ґарантувати – це ще не подія,
яка усе вирішує за раз,
а обіцяти – це лише надія,
яка паралізує волю мас.
***
Учітеся, – наказував Шевченко.
Але – не помагає булава...
[i]у руки не береться голова..[/i].
Фігури поміняти дуже легко,
а от розумно – це не два по два.
***
У Вавилоні будували вежі –
дивитися, куди путі ведуть.
А в Україні поділили межі –
смертями утрамбовуємо путь.
***
Були адольфи і наполеони,
приходять інші в ролі воєвод,
та все, що наступає на закони,
з ґарантією вимете народ.
***
Наївні читачі чекають месу,
яку ще репетирують отці.
А їхні меркантильні інтереси
утілюють поети й поетеси,
аби і їх вписали у святці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.05.2019
Уперте серце не зворушу,
а доля милує мене...
У неї небо ще ясне,
а я уже чекаю стужу.
Якщо недоля омине,
то завоюю юну душу,
зігрію ♥ кам'яне.
Хоча і каюся, а мушу.
Упала карта із небес
і я уже умію – без
такої милої, моєї...
а з нею — цінувати час.
Але нікому не до нас,
якщо і я один у неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836178
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.05.2019
Надійне серце і плече –
не ти і я, а ми з тобою.
У кого не було такої,
що так і гріє, і пече?
І у твої, й мої покої
усяка всячина тече...
Та обнімають гаряче
гарячі руки молодої.
О! Як не спопелити дні,
коли стаємо ми одні
одною спільною душею?
Писали вила по воді,
яка ми пара, ще тоді,
коли ти не була моєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835954
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.05.2019
Ідуть дощі. Яка то благодать!
Небесне море землю поливає,
надією засіяні у маї,
озимина і вруна шелестять.
А пажиті – од краю і до краю,
де я, мов ратай, сію іншу рать.
Чекаючи нового урожаю,
мої поля чорнилами горять.
Роздмухую ще жевріючу ватру.
У дочки Прометея, візаві,
запитую повторно: « А чи варто?»
І чую: « Варто, поки ми живі».
Іду як дощ полями-сторінками,
нікого не залякую громами,
що я найперша скрипка і соліст,
який уміє помежи рядками
нанизувати речення словами,
що озонують логікою зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Усе, що мали, це – до хліба сало.
Що маємо? Дорогу у Союз.
Що мало бути¿ Карта не упала,
але циганка лиса загадала, –
[i]червова дама і виновий туз.[/i]
А те, що буде, обирали люди,
сліпі душею. А тупі серця
завісила із ящика полуда.
І поки ще оказії не буде,
Кассандра не показує лиця.
Пороблено, напевне, нашій нені.
В історії такого не було,
щоб одуріло місто і село.
Якщо її очолює Зе-Ленін,
то це якомусь бісові на зло.
У нації єдине і найкраще
медійне чудо уркоговоряще.
Обрали найрідніше і своє...
Богдан сміється, а Мазепа плаче.
Та не ховай очей, воюй, козаче,
на перемогу ще надія є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2019
Перемога Раші у війні
є і нині тема ейфорії,
бо без України у вогні
мало що кацапію зігріє.
І колона п’ята йде на ви,
і у Інтернеті поторочі
фейками масоно-жидорви
ветерану округляють очі.
Куций фюрер «ксіви» видає...
Кожному скаженому собаці,
вписаному у його досьє
у Гаазі буде по гілляці.
Глядачі і теле, й cinema
буйно реагують на події.
І «побєдобєсіє» Росії
чує і тюрма, і Колима.
Ну, а хто не бачить і не чує,
Путя напуває і годує,
обіцяє пенсію совку...
Колоради і рашисти раді,
будуть крокувати на параді.
Перемога! Ать твою таку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834932
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2019
Минає все у цьому світі
і пропадає у імлі
моя весна. А наше літо
стартує на чужій землі.
Воно у Африці, Єгипті
дарує радощі й жалі.
Журою душі оповиті
несуть додому журавлі.
Із ними і тебе чекаю.
А засумую аж за край,
то не барися, прилітай.
У тебе сонечко сіяє.
У мене місяць – із-за гаю
ще усміхається. Нехай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834752
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 07.05.2019
І
Моря й озера – очі України,
а води рік – її кипуча кров
і у вінку червоної калини
ніхто за неї кращу не найшов.
Якби не це, то я і не писав би,
які у неї очі восени
або які її чарівні зваби
несуть усіх у кольорові сни.
Бували карі, майоріли чорні
і заясніли жовто-голубі...
Усі мої світи із нею – горні,
а дольними завдячую юрбі.
Із кобзою блукала сиротою,
з бандурою стомилася іти
у вигадані сяючі світи.
Арей і Ліра нерозлийводою
тасуються у вічному двобої,
у пошуку кінцевої мети.
ІІ
Її минуле чорне і червоне
присвоїли лукаві вороги.
Орли, гієни, круки і ворони
на цій путі не додають снаги.
Орда карає, а юрма воює,
осліплена загравою ночей,
і кров’ю упивається Арей.
Катівня узурпатора працює...
Але її, – Ура! – лунає всує,
завішане полудою очей.
ІІІ
Європу і не чую, і не бачу.
Так видається іноді мені
у темні ночі і гарячі дні.
Вкриваються китайкою – юначі,
а каламутні очі ще незрячі.
Арей гартує Ліру у вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834425
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2019
[i][b]І[/b][/i]
Іронізую і від сміху плачу.
Нема Пегаса – запрягаю клячу...
Розмінною монетою плачу,
коли мені буває по плечу
недоїмкою роздавати здачу.
Не падаю, коли один лечу.
Нікого і нічому не учу,
вирішую не задану задачу,
і не міняю щастя на удачу,
коли перо дорівнює мечу.
А як і що – догадуйся, читачу,
чому немає місця деркачу.
Ну, не умію як великі мачо.
Дієслова римую досхочу
і не боюся. Я іще побачу,
кудою і куди я долечу.
[i][b]ІІ[/b][/i]
Нехай самозакохані поети
і поетеси видають буклети,
а я ще не доконаний поет.
Іду собі дорогою своєю
і фішкою мінорною моєю
хай буде незакінчений сонет.
Та критикуйте, прошу, ради Бога.
Вичитуйте до самої зорі
і те, що нижче, й те, що на горі...
Тоді я зрозумію, ради чого
із «Ріднокраю» три богатирі
не редагують ну, хоча б одного?
Опонувати у мої роки,
нехай воно і з легкої руки,
але, даруйте – не моя стихія.
У небі не міняю зодіак.
У мене ексклюзивний після-смак,
якщо тепліє у душі надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834234
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.05.2019
[i]« А и БЕ
сидели на трубе» [/i]
Считалочка
Ми заблукали із варяг у греки...
І на одному березі ріки
обоє ми уміємо, таки,
любити так, аби побити глеки.
На відстані і серця, і руки
мені – на прощу, а тобі – у Мекку...
У часі розминулись на віки,
У просторі – на милі і парсеки.
У цьому ще трагедії нема.
Показує, буває, cinema
ще не такі у повісті сюжети.
Аби не переводилися дні,
наповнюються марення нічні
романами у юної Джульєтти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833944
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 30.04.2019
[youtube]https://youtu.be/EDqH70QzNrg[/youtube]
Я уявляв берізкою тебе.
А нині, на майбутнє не колишня,
ти у саду моєму – дика вишня,
а наді мною – небо голубе.
[i]– Я не святий, а ти іще не грішна, –[/i]
обманюємо іноді себе.
Навіщо – [i]«А»[/i], коли немає [i]«Бе»[/i]?
А доля... доля не буває вічна.
Дороги наші на усі боки
заплутані, і далі навпрошки
куди не йди, а їм кінця немає.
Але нехай надія об’єднає
усі іще не пройдені стежки
на лоні воскресаючого краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833868
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.04.2019
[i]« Поэзия должна быть глуповатой»[/i]
О. Пушкін
Не поб’єш орду юрбою.
Бо орда проклята
всіх потягне за собою...
Не показуй п’яти.
Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем
як із Голіафом.
У парафії Кирьохи
є ще істукани.
Та і ми у цю епоху
били Чингісхана.
Хоч співаємо до смерті,
ми [i]ще не помремо,[/i]
поки є у владі черті –
не до Віфлеєму.
На Голгофі розіпнути
не давайся брату
і не дай собі забути,
як палили хату.
На майбутнє – як ся стане,
зарубай на лобі,
не витримують погани,
поки ми хоробрі.
Бий із криївки, із доту,
як бійці ОУНу.
Май позицію розумну,
дану патріоту.
І не бігай у атаку.
А на «колорада»,
як свою покаже с... у,
бий його по заду.
І прикладом, і багнетом,
кегебіста – піруетом,
можна й булавою.
А від імені поета
пожалій його дуплетом
і погладь ногою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833401
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.04.2019
[i]« Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу» [/i]
І. Франко
[i]« Сон розуму породжує чудовиськ» [/i]
Ф. Гойя
–[i] Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.[/i]
Вухо народу туге і не чує:
[i]– О, мій народе, почуй мене! Sorry
за наобіцяне і за офшори...
Я недороблене маю робить*...
Хто ще зеленого змія поборе?[/i]
А за кулісами нація спить.
Націю наче цунамі накрило,
не помічає нечистої сили.
Люди шанують кота у мішку.
Хліб і видовища шпаги схрестили...
Фейкає голови теле-ку-ку.
[i]– Я поважаю уже опонента
і не вважаю його за агента...
Кума і Юлю, буває, не хо*
буду за Савіка, Надю й Міхо...
– За Україну[/i]!!! – волають поети.
Можна сміятись і плакати можна.
Бені й ренати усе ще заможні,
поки своє обирає кацап
і атакує корито порожнє...
Не вистачає обрубаних лап.
Як же ся стало, що нашому Петі
альтернатива – паяци і черті?
Хто у дебатах парафії люб?
Чом не блокуємо ботів Інету?
Шоу шізи атакує ютуб.
Карма Росії витає над нами
і обіймає вона пазурами...
Це ми спимо!
Задовбали слова,
що покарає усіх булава
і наобіцяне не за горами...
Розум народу дрімає, бува*.
* – народний поетичний суржик – [i]для убєдітєльності[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833161
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2019
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.
Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час
свої оази і пенати.
Та як не перейти ту грань,
коли минає таємниця
і понесе у світ жар-птиця
цю наготу недомовлянь?
Ми помилялися. Поглянь,
яка вузька стає границя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832978
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.04.2019
Гойдає вітер хмари, гай
і заколисує берези.
Йдемо до себе як по лезу,
обоє п'яні... аж за край.
А розлучаємось тверезі.
І як ся стало, не питай.
У тебе свій домашній рай,
у мене – магія поезій.
Ти щезла як моя луна
у шумі молодого гаю
і цілу ніч тебе немає...
І знову – проза. Ти одна
і я один у склі вікна
тебе із весен виглядаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832193
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 10.04.2019
Блукаю іноді до раю
дитячих літ. Немає див,
як і стежок уже немає,
якими в юності ходив.
Згадаю верби, осокори,
іще не зрізані дуби,
що підпирали «наші гори»
в літа казкової доби...
А нині – пуща над водою
із лісового джерела,
що жебонить під осокою
широким яром до села.
На косогорі – хащі глоду,
кущі ожини, бузини,
На місці пасіки – болото,
на місці хати – терени.
Сади затінює омела,
а очерети – мураву.
Нові пейзажі невеселі...
Та уві сні, як наяву,
почую тихий голос мами
із голубої далини
і оживають за літами
усе ті самі ясени,
тини і – стріха біля стріхи,
весною білені хати
і голоси луни і сміху
із неземної висоти.
Ще пам’ятаю перелази,
дубову кладку до гори
і до найвищої оази
моєї юної пори.
Веде з минулого стежина
у володіння нічиї,
де із криничної цямрини
текли цілющі ручаї.
Але за синьою рікою
не випити води ковток.
Час огортає пеленою
мій умираючий куток.
І плачу, і плачу як мито
за ту колиску із лози,
за віз і сіно для кози,
за пам’ять, що уміє гріти,
за образи-дереворити
і миро чистої сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832087
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2019
Вертаємо у ті часи,
коли були ми селюками
і майоріло перед нами
майбутнє в маєві краси.
Минають весни і літа
і юні роки відлетіли,
та не досягнута мета,
угодна і душі, і тілу.
Нема нікого на посту,
аби не лізли до корита
свинячі рила неумиті...
Не оминути суєту.
Не зрозуміти каламутне,
що вимагає одкоша.
Наляпане і недоступне
нехай викреслює душа.
А що порадує? Нічого
немає іншого як ці
слова... Та ще дорога,
яка веде на манівці.
А скоєне не поміняти.
Діла говорять за слова.
Усе обіцяне – халва,
тому і оцету багато.
Та агітують пустомелі
за недолуге казна-що...
У рейтингу – або ніщо,
або паяци-менестрелі.
Успішні – коміки-шути
та перехвалені поети –
очільники-авторитети...
І думаєш, – кудою йти,
якщо ознаки висоти
церковні миші інтернету?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831997
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2019
До заручин я на Росі росла,
іменуюсь Україною,
нареченою у Кия була
і вірною, і єдиною.
Діва-мати – то хрещена моя.
У Дніпрі і я хрестилася,
а на Січі гартувалася
і волею окропилася.
Віру-правду захищала одна,
не одного мала ворога.
І хоча моя броня не міцна,
а орда платила дорого.
Мала я і воєвод, і князів,
та царями розпиналася,
і мій Київ од навали горів,
поки сили набиралася.
А гетьмани спокушали мене
і ризами, і турботою...
І ясніло моє небо ясне
голубою позолотою.
Частувала воріженьків своїх,
научена і одурена...
В Конотопі напувала я їх
за кровавицю Батурина.
Не всі воли мають ясла свої.
Не всі вівці окотилися.
Убивали мене гості мої...
Удовою залишилася.
Та рятують мої діти мене
і лихе не пам’ятається,
і Америка іще пом’яне,
а Європа ще покається.
..............................................
Не всі люди мають хати свої,
не всі діти народилися.
Ой любили мене гості мої,
поки Богу я молилася.
Та ніколи не загину я,
хоч і досі є ще зрадники.
Іменують берегинею,
бо сини мої – не пасинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831730
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 05.04.2019
Засутеніло у дворі
і, наче контури на мапі,
у небі – зорі до зорі...
І свято-місце – на канапі.
О! Білолиций угорі
серпом по другому етапу...
У буді – пес. О цій порі
нема кому подати лапу.
Весна! І закипає кров.
І дідусі-пенсіонери,
«дорізавши козла» у сквері,
оповідають «за любов»...
І рима оживає знов:
– [i]Лаура! Урія! Ромео![/i]
..........................................
Розвиднилося кацапні,
уже не мучає холера,
та не яснішає мені:
– [i]Петро чи Юлія – Бандера? [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831507
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2019
Ну ось і фініш. Іншого не буде.
Усе, що буде, маємо уже.
У вушко голки пхаємо верблюда,
в якого олігархи – протеже.
Корупція очолює кориду.
Усі хапають, що де не даси.
Пінгвіни у далекій Антарктиді
дописують фальшиві голоси.
Із варіантів маємо найгірші,
які і заслуговує народ.
Перемагає дурнувата більшість
і виграє заумний ідіот.
Два гетьмани ідей не об'єднали
і опинились оба у кінці.
А та, що між каналами літала,
так і не сіла на оба стільці.
І знову вилітаємо за межі
в останньому, можливо, віражі...
Європа залишає рубежі...
Упали башти і маліють вежі.
Пірати соціальної мережі
оцінюють фатальні міражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2019
Ось і тиша... Можна одпочити
і язик тримати на замку,
як і хто наповнює корито
локшинами челяді й совку.
Нумо заглядати у майбутнє,
хто ми є та ідемо куди.
Поки ум та логіка відсутні, –
[i]гиля-гиля, гуси, до води.
[/i]
Ми – адами, каїни і хами
видумали Єву із ребра,
ходимо молитися у храми
і не помічаємо тавра.
Ще й і Музу хоче мати кожне,
та небесне плутає й земне.
Авгури оспівують порожнє,
клірики малюють потайне.
Коміки й сатирики чатують
на усе, що лізе в небеса.
Застує поезії краса...
Зі святими грішні одесную
і нічого всує не існує,
ну, хіба що, пекло і яса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831102
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2019
І
Ночі темної, ранку Божого
силуетами у вікні,
що було мені любо-дорого,
увижається уві сні.
Поза обрії – біло-зелено.
Буде ранньою ця весна,
та не нашою... ще не велено,
щоб явилася і вона.
Все лишається у минулому...
У майбутньому – це нова
та омріяна... не забули ми,
поки віримо, що жива.
Набирається диво-силою...
Розвивається. Молода.
І любуюсь я тою милою
як іконою у свята.
Ой не раз було сповідався я
у любові їй на віки,
та не велено сподіватися,
любій братії завдяки.
ІІ
Неділимою і єдиною
побажаємо бути їй.
Іменуємо Україною,
що крокує у світ новий.
.....................................
Я і вірую, і не вірую, –
Ти обрав Її, Боже мій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830870
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2019
[i]« Не хлібом єдиним» [/i]
Притча
–[i] У людей найцінніше – родина,
а герої – лише на війні,
а у серці – жива Україна,
що до смерті належить мені.
Як умію її захищаю
і як можу – за неї стою,
за правдиву історію краю
і за волю, добуту в бою.
[/i]
Так міркують ліричні герої
не ліричних сучасних пісень
у вогні революцій і воєн,
наближаючи радісний день.
Живемо! – і не хлібом єдиним,
і не славою. Щастя людини
у державі – найвища мета.
Є одна Батьківщина і мати.
Поки маємо що обирати,
то єдина стає саме та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2019
Напишуть поети
пісні, і сонети,
та білого вальсу рядки
про дівчину милу і тиху могилу,
де мирно лежать вояки.
Співаємо пісню одну,
на інші не маємо часу.
Та не зупиняє війну
мелодія білого вальсу.
Були ми ліричні,
та іноді звично
ішли у одному строю
або у атаку за цінності вічні
і рідну Вітчизну свою.
Не чули ми, – [i]браво[/i]! –
коли воювали
за кожну щілину і п'ядь,
але у окопі ми теж танцювали,
де кулі і досі летять.
А нині ми зрілі,
міцні, задубілі
спочинемо у споришах.
Танцюють над нами акації білі
і лине у небо душа.
Немає у пісні кінця
і пауз у білого вальсу,
аби пам'ятали серця
мелодії іншого часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
***
А ми живучі, та на разі
електорату не стає,
коли на часі
і заразі
голосувати за своє.
***
А у Раді не їли цукерок
і ніхто не питає америк –
чи говіти пора,
чи нема у Петра
на парафію Юлі цукерок.
***
А у казні украдено немало,
а піймано... і кожному везе!
Петра піймали?
Дайте сала,
то й азіата Путю загризе.
***
А кому не чути, повторяю, –
злодію ікається «весна».
Є пророки раю
у своєму краї,
та годує бестію війна.
***
А на горі усі – партійні боси.
Готуйте булаву і ятаган.
Я Барбаросу
утираю носа
і не чіпаю шоу-балаган.
***
А на олімпі кругова порука.
Усі тузи готуються до злуки.
І кожна сука
умиває руки
і не минає кругова порука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829969
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.03.2019
І
Живу, здається, кількома життями:
одне – у сниві, інші наяву
запитують німими голосами,
заради чого я іще живу.
Існую... Багатію – маю вірші,
плекаючи надію, що серця
стають у бучі все-таки чистіші –
живі і непідкупні до кінця.
І не жалію. Ріжу «правду-матку»,
освітлюю невидиму пітьму,
даю зарядку тілу, і уму,
знімаю шляпу і стираю маски.
Але кому видумуємо казку
на цьому світі, й досі не пойму.
ІІ
А десь на тому світі біля раю
у черзі душ заплакало дитя...
Яке воно пекельне це життя,
де люди є і нелюди бувають.
Одне собі нап'ялює вінець,
а іншого тримає ще на світі
не списаний до краю олівець
на тлі палітри охри і блакиті.
Ще є уява про усе земне
і є надія на життя небесне.
І все-таки очікую на весни,
коли земля очікує мене.
Бо як не жаль, нікого не мине
найвища міра – умирати чесно.
ІІІ
І як то помирати сироті?
А як лишити квіти не политі?
Куди подіти неозорі миті?
Але не закудикую путі.
Якщо сьогодні падаю у тінь,
то, може, завтра буду ще світити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
***
А на Росії сіло еНеЛО!
На Раші гуманоїди – це круто!
Європі та Америці – hello
покаже ВеВеПе. А ПеПеО
уявно ублажає
ліліпута.
***
А на війні, як і усюди,
воюють з нелюдами люди.
Гуде огудою Земля.
Але манкурти
і приблуди
чекають карлика
кремля.
***
[i]А орел уміє воювати[/i], –
це із вікіпедії слова.
Запалити хату,
красти, убивати –
це у двоєглава
два по
два.
***
А Македонія – у НАТО
і правди нікуди дівати,
що й наші шанси не малі.
Але відомо
цьому дому,
що українці –
москалі.
***
А у країні все – усе дорожче.
Постуємо на салі і воді,
аби і мощі
бігали до прощі
і обирали – вигідне
орді.
***
А говіють: юні комсомольці,
олігархи, юди в оборонці...
Їх би – пакувати...
І не воювати,
а в Гаагу слати
полководця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829223
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.03.2019
Тяжка тривога огортає душу.
Окраїни оази – у вогні.
І ось тому я говорити мушу,
як іноді невесело мені.
Печалюся, – невже і цього разу
майбутнє мого краю у руці
нової новороської зарази?
А де шляхетні нації отці?
Дивуюся, що є іще й поети,
що не перечать «рашеській весні»
і потайки сприяють естафеті
із рук у руки буйній сарані.
Немає до лукавого довіри,
до манії – єднати у союз,
в якому недолуге, нице й сіре
очолює нікчема й боягуз.
Іще у голові: товариш Сталін,
зоря на лобі, гасла ізгори,
два Павлики – Морозов та Корчагін,
вожаті ланок, зеки й табори.
Які учителі, такі і учні.
І насуває хмарою пітьма –
усе зоологічне і бундючне,
яке не виправляє і тюрма.
Таке уже й історії не треба.
Та домінує туфелька-амеба –
разюче уособлення совка,
то як його не слати до Ереба
і не апелювати аж до неба,
що неугодна візія така.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829077
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2019
Кому – творити, а кому – спожити.
Такий розподіл праці на землі.
Комусь – дереворити оживити,
а іншому молитись до зорі.
Ще є умільці красти і брехати.
Уже й не помічаємо, чого
навчаємось у самозванця-брата
та віримо історії його.
Ми їм – освіту, віру, наші бренди,
а сарана зжирає рубежі
і потайки поширює легенди,
які ми схожі і які чужі.
Вже і язик міняємо на мову,
щоб відчепився клятий сатана.
Та поки їхню віємо полову,
всихають наші зародки зерна.
Не вистачає Іроду зі сходу
Дніпрової цілющої води...
І на Азові не питає броду...
Однакові усі царі орди.
Але уже гуртом і поодинці
Кощієві даємо відкоша,
що дуже хоче нашого книша.
Не відає опариш на Неглинці*,
що і язик творили українці,
аби у хаті мріяла душа.
[i]* – Неглинка – древня назва річки Москва. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Почулося, берези шелестять,
а може то мені шепоче Муза,
що у бомонді братія союзу
моє життя оцінює на п'ять.
У суєті юдолі за собою
не помічаю смертного гріха,
невгодного отарі пастуха,
і наступаю на змію п'ятою.
Не відаю, на щастя чи біду
веде дорога серця у Пальміру,
якщо мої поезії та Ліра,
як ті колеса п'яті на ходу.
Аматору не місце у повозці,
якою їдуть ідоли юрби.
Але мені на передку гарби
усе ще м'яко і на п'ятій точці.
Усі, що їдуть, все одно сидять
і в лімузині на одному місці.
І од богеми мало ще кори́сті,
що черепаху обійде на п'ядь.
А я стою. Стою на обороні
за сиву матір і її дитя.
Але іду по лінії життя
і не ховаю п'ятірні долоні.
Ще вистачає міці і годин,
щоб обійти передові загони.
І не лякають довгі перегони.
Мене іще почує не один,
хто і за позолочений алтин
не пристає до п'ятої колони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2019
Наді мною летять
журавлині ключі.
Відчиняють ворота весні.
І удень, і вночі
ясени шелестять,
що побачу її уві сні.
І напевне вона –
це любов, і весна...
Є у пам'яті образ її.
І кому як не їй
і не мрії моїй
защебечуть іще солов'ї?
Буйний вітер-бунтар
очищає від хмар
вечори у моєму вікні.
Наступає пора
і стила, і пера...
І не спиться ночами мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
[i] « Не шукай дурної слави
на чужому полі»[/i]
Автоафоризм
[i] І[/i]
Ангели нікого не карають –
є така презумпція у зла.
та ворота пекла, а не раю,
іноді, буває, відкривають
«геніям» брехливого стила.
Хто хапає від чужої слави –
і не хоче, а дурну найде.
І тому буває де-не-де –
рано чи пізніше, а лукаве
від меча Феміди упаде.
[i] ІІ[/i]
Ще іти й іти нам до поета —
образу живого юнака,
а не до примарного божка,
що карбують на боку монети
у кожусі й шапці «кріпака» .
«Добрі люди» помагають злету.
Видно доля пішого така,
що ніхто не подає карету,
а труди не варті мідяка,
поки не завіємось у Лету,
де одному – кулю й тумака,
іншому – довічні пієтети,
поки є поезія така,
що усім освітлює планету
як ночами сяйво маяка.
[i]ІІІ[/i]
Чуємо елегії в ефірі,
знаємо, кому, коли, за що
помагає братія по вірі...
А зринає іноді ніщо.
І суди, і вироки важливі,
поки ще прикутий Прометей.
Ну, а Божі – явно справедливі,
поки є ще юди між людей.
Жаль кумира публіки лихої,
що у пекло йде без каяття.
І не жаль, що зло і параною
іноді викреслює життя.
Вурдулак винюхує і знає,
як йому обляпати святе.
Але синє небо пам'ятає,
хто плює у сяйво золоте.
І прийде покара за провину.
За гординю і зміїну слину
небо оголошує війну
і корчує у лиху годину
ядовиту діями личину –
зайву у городі бузину.
__________________________
Муха липне до іконостаса.
Хай собі... А ми у час лихий
ідемо до нашого Тараса,
сповідатись за свої гріхи.
Діє таємниця Заповіту.
Не мараймо пера у крові
і дай, Боже, будемо живі
і на цьому, і на тому світі.
Із лихої келії совка
алілуя не веде до раю,
а нечиста сила маньяка
імені поета не стирає.
Видавайте стосами книжки,
а ясне уже не буде темне...
Поки тиражуються бульки,
забуває публіка богему,
а поета за одну поему
пам'ять закарбує на віки.
Воздається кожному по чину.
І несамовитий сатана
все своє отримає сповна.
А у битві за ім' я людини
Україна має свого сина,
відає, яка йому ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828345
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2019
[i] « На те й буває першою любов,
аби за нею чергова явилась»[/i]
Невідомий автор
Мені колись циганка ворожила,
що доживу до ста, як не умру,
і що тоді нова чекає мила,
коли забуду першу і стару.
І ось тому, як незабутня казка,
явилась ти, аби у серці знов
заворушилась ластівкою ласка.
І що то є, якщо це не любов?
Подякуй долі, що і це немало,
коли приходить перша і остання.
За всі мої печалі і жалі,
за те, що я не перший на землі,
ти обняла мене й поцілувала,
а я й не знав,
що це вже –
на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
[i] « На світі вже давно ведеться,
що нижчий перед вищим гнеться...» [/i]
Л. Глібов
***
А у лікнепі є іще піїти,
але немає ще кому узріти,
куди подіти
їхні кондуїти,
бо і в Інеті є іще піїти.
***
А у ліриці є ще новатори,
що виписують, наче аматори.
Є обрубок – бува’,
Буде й рима нова,
бо аматори – це ще й новатори.
***
А порноєресь типу – дать
асоціюється із ...ядь,
бо краще – дати
й пам'ятати,
що куца форма в мові – ..ядь.
***
А у генія є наратив
і немає такої цитати,
на яку є пісенний мотив.
Залишаються мати...
А де їх узяти,
поки мати чужий наратив?
***
А профі у фаворі не дарма.
Несуть таке, що годі зрозуміти,
де ні ума,
ні логіки нема,
коли і профі – вигадки еліти.
***
А на рану насипали солі
і ятріють болючі жалі.
І летять у Малі
солов’:ї й журавлі,
бо на рану насипали солі.
***
А зоїли наїлись від пуза
усього, що накоїла Муза.
Уявімо на мить,
що у неї болить,
поки неуки пишуть від пуза.
***
А живий Тадейович Максим
не одного приучав до рим.
Є чого радіти –
деякі піїти
як живий Тадейович Максим.
***
А цабе-тамада із Вапнярки
учиняє нечувані сварки.
І побили, таки,
віршарі баняки
за великого гуру Вапнярки.
***
А соколи, орли і журавлі –
це найпалкіші птиці на землі.
Займуть у світі
всі орбіти
лиш соколи, орли і журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827982
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.03.2019
***
А я цупкий та ще й колючий,
А іноді ще й, кажуть, – злючий.
Але подякуйте мені,
що я з лихими у війні,
такий цупкий
та ще й
колючий.
***
А орлу признатися не легко,
що йому до чаплі не далеко,
куцому – до зайця,
зайцю – до паяца,
а мені – до вирію
лелеки.
***
А коли у мене є хвилини,
то міняю миті на години,
вечори – на ночі,
дні – на тамагочі*,
а чужу кубіту
на єдину.
***
А на мені, говорячи на ідіш
або на мові ішака-совка,
далеко не заїдеш,
де сядеш, там і злізеш
як не у терен,
то на їжака.
***
А я такий, що море по коліна,
коли й тону, усе одно гребу.
Тоді ніяка піна
й переміна
мені і не указ,
і не табу.
***
А по мені – що дзвони, що кімвали,
аби іще дожити до весни.
Усе одно весільні генерали
подивляться на хобі небувале
як на нові ворота
барани.
***
А у мені живе своя людина,
але моя душа не те, що глина.
Зелена мурава
ще донесе слова,
які перекладе
своя людина.
* – виключно про себе;
** – улюблена справа японця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827742
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2019
Націоналісти – не брати
колоністу п'ятої колони.
Ідемо до світлої мети
як усі передові загони.
Кажуть, що у нашому строю
затесались вороги народу.
Тільки, хто – у кожному бою
захищає волю і свободу?
Хто поклав свої життя до ніг
на бруківці лютого Майдану,
а на сході зупинити зміг
найманців кривавого тирана?
Ми жадали кращої пори,
а не «кузню» й торбу шоколаду.
Наші гасла, наші прапори
на віки озброїли громаду.
Ще лякає факельна хода
проводу Шухевича й Бандери,
та не боїтеся, що орда
поведе в обійми есесеру.
Бійтесь у собі ярма совка.
У юрмі шукайте супостата.
Є мета і місія тяжка
по дорозі у ЄС та НАТО.
Ми не обираємо, а нас
обирає незворотній час,
що розворушив інертні маси.
Нація майбутнього гряде.
Б'ють набатом, аж луна іде,
долі і свободи тулумбаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2019
Усе частіше сняться карі очі
та усмішка симпатії моїх
далеких літ – веселих і сумних
у таїні немеркнучої ночі.
І я літаю, як раніше міг.
Зелений вітер ласкою лоскоче.
Це означає: сни мої урочі,
весна переступає за поріг.
Та це не означає, що й вона,
як неминуча повінь і весна,
прилине знову казкою до мене.
Хоча, звичайно, іншої не жду,
та у чиїсь обійми упаду,
аж поки сниться маєво зелене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
І
Воюємо, аж тирса облітає.
Хто опинився вище, той і пан...
Папуга озивається із гаю, –
[i] сатира не лікує, а вбиває.
Виною тому – підлий графоман.
Ату його! –[/i] за те, що каже правду
і так багато, що ніякі пні
не доганяють, де чиї пісні...
Важливо інше – ідучи позаду,
нема фасону на очах рідні.
ІІ
І скаляться лукаві любі друзі,
і убивають щирі вороги...
Поезія – вода, бульки й круги.
Де істина конає у нарузі,
там шолудиве надриває пузо,
аби й на пісню не було снаги.
Журі вітієватої сердючки,
маруфи із російської попси,
де не посій, уміють гріти ручки...
Дурні-дурні, а хочуть ковбаси.
А як же пити-їсти не даси?
І їдуть найбідніші білоручки
афішувати вражі голоси.
ІІІ
А що хотіти? Еталони – валом.
Імперії, союзи і спілки
очолюють геракли та амбали,
засушені й пузаті вояки.
Війна і сарана... А на підсосі
і телепні нової еРПеЦе,
і юрмища типових малоросів...
Набиті дурні – нації лице.
Вони ще є – опори і оплоти,
дурної сили браві патріоти.
У оглашенних місія така –
очолити одурену піхоту.
Єднаються корисні ідіоти
із п'ятою колоною совка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2019
***
А у Патагонії – війна.
Дикуни не поділили каву.
Ліві і не праві
дзьобають роззяву,
бо у Патагонії – війна.
***
А інакше не заробиш євро
як у власній хаті на крові.
Злі і неправі
б’ють по голові,
бо інакше не заробиш євро.
***
А у баби Ярини на дачі
два собаки, але не ледачі.
Не одному вони
полатали штани,
захищаючи Ясю на дачі.
***
А у діда Макара з Яремчі
чоловічі діла – не лелечі.
І ні те, і ні се,
і телят не пасе,
бо немає корів у Яремчі.
***
А у Амазонці не дарма
пощезали зайві крокодили.
У Дніпрі та Нілі
їх даремно з’їли,
а у Амазонці
не дарма.
***
А по радіо чути, – [i]Ура![/i]
А на телеку – соло Щура:
[i]узурпація стеле,
корупція меле,
а війна убиває.
Ура!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Ой живемо! Радіємо, що наче,
попереду і наша ще весна.
Шукаємо дівоче і юначе
химерне щастя, аж іде луна.
Ой, не літай. Нікому не годиться
виманювати ласощі малі.
Коли у тебе у руці синиця,
нехай тебе шукають журавлі.
А то найдеш те саме шалапутне.
І тільки й того, що чуже – своє,
яке душі нічого не дає.
Ой, не прийде нечуване майбутнє.
Любімо і сьогоднішнє, й насущне,
щасливі тим, що іноді ще є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Одні слова, та істина нова
не оживає. Що не голова –
то маємо стару номенклатуру.
І напинає неук лаври гуру,
якого урятує булава.
А люду хоч би що і трин-трава,
аби свою отримати натуру.
І чуємо на поприщі культури
одні слова.
Але і не качаємо права,
і не причетні до макулатури,
яку несемо в урну верхотури...
Аж поки не почуємо, – [i]овва!
Одні слова. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826635
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.02.2019
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?
І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,
чому немає нашого ніде.
І наче обираємо не здуру,
і ніби не із п'яні до керма...
А пролізають в урну ще до туру
усі, по кому плакала тюрма.
Але чому не націоналісти,
а коміки і рашеські нацисти,
що апріорі нації чужі,
ідуть у ногу до казни і трону
як сателіти п'ятої колони,
яким байдужі наші рубежі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826356
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.02.2019
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
[i]зима минає.[/i]
Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.
І хай це називається війна –
зима минає.
Пора надій. Я іншої не знаю,
що кличе до утраченого раю,
де оживає мрія чарівна.
І салютує, падає луна –
зима минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825526
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 15.02.2019
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, й без вина,
коли приходить щастя і весна.
І навіть лютий майже не лютує,
зими уже не видно із вікна,
мороз на шибі іній не малює
і гніватися на погоду всує,
адже вона усюди чарівна,
коли приходить щастя і весна.
А на зорі, коли ще місяць вповні,
за обрії спадає пелена,
ясніє на лісистій оболоні,
і сонцю підставляємо долоні,
і явиться ось-ось вона одна,
коли любов чекає і весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
У нас немає вищої мети
як об'єднати вільну – у єдину
і незалежну нашу Україну,
спокійну і достойну висоти.
Але даремно не дається воля.
Її ми захищаємо в боях,
і разом обираємо той шлях,
де нам ще усміхнеться наша доля.
На те і дана Богом ойкумена
на теренах прадавньої землі,
куди не сунуть носа москалі.
На те і є держава суверенна.
Куємо незалежність: від сусід,
од їхньої опіки вікової,
від участі в розв'язуванні воєн,
од бід, які несе лукавий рід.
А спокій...
Де той спокій?
Може й сниться
і, може...
Може не лише мені,
але й усім полеглим на війні,
що мріяли, із рідної криниці
напитися цілющої водиці
і не перевернутись у труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825398
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2019
[i] « Життя – це боротьба» [/i]
К. Маркс
Ліричні поети – прості і цабе
за істину б'ються до крові,
а їхні герої шукають себе
у кожному щирому слові.
Хотів би усіх похвалити за те,
які вони файні, хороші
і де-не-де мудрі, цікаві, проте
лукаві, хоча й не за гроші.
Упертому знань не дають батоги,
а розуму – дереворити.
Випалюють горщики, ой, не боги,
та є що, буває, розбити.
Коли научає не сват і не кум,
а іноді ворог зачаєних дум,
що взує тебе у котурни,
то всує його піднімати на глум,
бо ліпше з розумним утратити ум,
ніж з дурнем ліпити розумне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825311
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.02.2019
Не суди, не знаючи нічого
про людину і її діла,
не висовуйсь всує вище Бога,
бо не збувається хула.
Не шукай крамоли, криміналу
там, де апріорі їх нема.
Зачекай! Розсіється помалу
навколо невинного пітьма.
Не сміши людей, розбивши лоба
у молитві ідолу. Жадоба
хаяти – то горе від ума...
Зле ім'я не досягне узвишшя...
Не одна гора родила мишу...
І не все – тяп-ляп, аби скоріш.
Не одна анафема ще діє.
Омофором ще зійде Марія
і тоді від сорому згориш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825149
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2019
Коли обнятися не годні,
усе життя – у боротьбі.
Я сповідаюся сьогодні
лише Йому... але й Тобі.
Як не живи у цьому світі,
що не роби або роби,
усе одно ми – неофіти
і грішні, як усі раби
своєї пристрасті і честі,
чужої похоті і зла,
всього, що доля не дала
і прирікає нас до смерті.
Але на те і є любов,
аби пізнати й цю неволю
наперекір зрадливій долі.
І поки дух не охолов,
ніщо не угамує кров
одного воїна у полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
(лімерики)
***
А на Європу Рашія плює...
Те саме – на Америку Європа...
І як воно не є,
а Пу усім дає
лише собі вилизувати ...пу.
***
А по Венесуелі є указ,
що у Мадуро й Путі нині сказ.
Укушені гієною обоє.
Качає нафту й газ
на Рашу Каракас...
А долари куди? Само собою.
***
А Сирії далеко до Курил,
але і ця у мафії горил...
Японія жадає Сахаліну...
І думати пора, –
яка погана гра
у сильних світу при хорошій міні.
***
А у кремлі наклали вето
на явну істину та суть
і на таємну накладуть.
По всій планеті
«іхтамнєти»
зелені душі продають.
***
А де-не-де ще жевріє надія,
що не карає небо голубе.
Є істерія
по усій Росії,
що самураї вишкребуть себе.
***
А на Прєсні вся нечиста сила
шамана орди оголосила.
Відьми прислуговують попу!
Б'ють його Плєшивості поклони,
шлють усьому світові прокльони
за звання, присвоєні Клопу,
Крабу, і Недопалку, і Пу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824819
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.02.2019
[i]« Ще один раз
і більше не буду» [/i]
Сізіф
А деякі поети
тупі як школярі.
І як мені за єто
писать коментарі?
Усічені ґлаґоли
сто років на слуху.
Та впертюхи ніколи
не чують, – ху із ху.
І ніби є таланти,
а в серці – наче тать
якісь чужі мутанти
не припиня писать.
Їм туго слухать фрази,
а то, бува, й слова.
Але ж тобі, заразо,
ця тема не нова.
І хочеться такого
або таку узять
та за совкові роги
і у, і на послать.
Аби запам'ятало,
якщо не доганя –
коли папуг чимало,
не щезне кацапня.
Коротка інструкція: [i]скопіювати цей опус у середовищі сучасного (вивіреного і опрацьованого розумними професійними людьми) word. docx, і впевнитись у тому, що підкреслені червоним кольором неживі слова – це русизми, покручі(карочє – суржік), і пам'ятати, що ця хуторянська класика своє вже віджила.
Прімєчаніє: якщо, наприклад, слово тужИть не підкреслене, то можна сообразіть, що словник розпізнав його як правильне слово з наголосом на у.
Це не переворот у граматиці, це правила здорового глузду. Але якщо хочеться і далі калічити свої творіння, то з Богом, Парасю. Лопати, якою копаєте собі яму, із рук ніхто не вириває.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824474
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.02.2019