| Сторінки (20/1990): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]« І товстий не всохне,
і худий не здохне...»[/i]
Альтернатива
І
Усе – ще, наче летаргійний сон,
і окаянне лихо не заснуло,
і не відповідає камертон
зашкаленого серця на минуле.
ІІ
Ми є уже у пам'яті людській,
але, здається, сильна Україна
нікому особливо не потрібна
на повоєнній мапі світовій.
У ворога в душі нема нічого
святого, та немає і своїх...
виконуємо роль – один за всіх
і мало хто бажає – за одного.
Китай намилив лижі за Амур,
Японія Курили забирає
і поки у Тайвані перекур,
Корея на кощія уповає.
Туреччина дарує байрактар,
Америка оточена щитами,
Європа має загрібати жар,
але найлегше – нашими руками.
Ну, що ж, таке було уже не раз.
Інерція! Але настане час
казати окупанту, – [i]надо, Фєдя,
тобі парашу, а не унітаз...[/i]
..............................................
а шкуру неубитого ведмедя
зумієте покроїти без нас?
ІІІ
А поки-що не радують новини
про перелом у ближньому бою
у боротьбі за націю мою...
минула репутація не чинна...
девіз і кредо знову – дежавю:
всі – як один... і бувші біло-сині...
колаборанти, телепні наївні
рятують шкуру засрану свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
[i]« Тримається стіна Єршалаїму,
ось-ось і запалає Вавилон...»[/i]
Автоцитата
І
Готуємо путі до перемоги,
долаємо і сумніви, й тривоги
і націю єднаємо в бою.
Назґули* зайняли усі дороги,
та є надія не лише на Бога,
але й на дужу Армію свою.
ІІ
Вмирає муза... закипіли сльози,
ревуть гармати... захолола кров
і запеклися рани, і заноза
вп'ялась у серце... вбиті і любов,
і віра... і утрачена надія,
що є ще ум у черепі кощія,
який усе руйнує до основ.
Оце і є –[i] «сугубо і тригубо»[/i]
забороняти націю одну...
війна усім розвіє пелену
і поки окаянне вріже дуба,
почуємо ієрихонські труби,
які руйнують бісову стіну.
ІІІ
Європа не ховається від бомби...
спокійно засинає чоловік...
нікому не загрожує язик...
...........................................
у бункері – агонія жадоби...
існуємо, бо є ще катакомби
і діти підземелля, і як зомбі
готові знову у печерний вік.
[i]Будь проклята, парафіє вампіра,
до сьомого і більше поколінь![/i] –
волає Київ, Буча та Ірпінь
і неофіти будь-якої віри,
бо викурити цього бузувіра
з його барлоги...
мусимо!
Амінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
[i]« Час визбирувати,
а не розкидати каміння...»[/i]
За Іоанном
І
Розбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Розплачується грішне покоління
смертями патріотів і героїв.
Погани одягли попівські ряси,
та каїну молитися запізно.
Ми ставимо на перехресті часу
велику жирну точку комунізму.
Хто як не ми? І мусимо забити
кілок осики у його могилу,
проклясти рашу і оголосити
анафему парафії кирила.
Росія розв'язала наші руки,
у черзі повились білоруси,
та ми уже мотаємо на вуса, –
поменше би оцих братів-ублюдків.
ІІ
Оговталися офіси і Рада...
на барикадах разом стоїмо!
а головне – не заважає влада
іти туди, куди ми ідемо.
ІІІ
Тому і розбиваємо колони,
і вимітаємо чуже лахміття.
Несповідима путь армагеддону,
та маємо очистити обійстя...
іде останній час тисячоліття,
коли диявол все іще на троні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
[i]« ......................
Європа мовчала...»[/i]
О. Олесь
Дрижить земля на лихо москалю,
планета зупиняє окупанта.
Словами болю, відчаю, жалю
всієї міри втрат не передати.
Тримаємось, але з останніх сил,
чекаємо, коли закриє небо
Європа змію... Україні треба
ракети – до сокири і до вил.
Аби вона дістала до Уралу,
зі сходу – до Алтаю і кремля,
аби у лігві ворога палала
до обрію дияволова тля.
Щоб раша розлетілась на кусочки...
Цивілізаціє, протри більмо,
тебе ґвалтує озвіріле чмо.
Одінь кощію гамівну сорочку...
......................................................
В останній бій ідуть сини і дочки
за націю... рубаємо ярмо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
[i]« Хочу бути самодержицею землі...»[/i]
Баба Раша
Захотіли перемовин
путіноїди-пєскови,
та палає у вогні
дипломатія і право,
а на захисті держави
ми лишаємось одні.
Де ви, Грузія, Молдова,
і вагоме ваше слово
у баталії зі злом?
Треба добивати звіра
і за мову, і за віру
зрозумілим язиком.
Батареєю гармати
треба нелюда навчати,
рвати біса на куски,
за велику Україну
Дону, Криму – за єдину
б'ють заразу вояки.
Нетямущі білоруси
вилізайте із улуса,
не ідіть проти рожна,
арештуйте свого бацьку,
вас же все-таки багацько,
бо інакше вам хана.
Світ готує колимагу
аж до самої Гааги
і коняці, і пуйлу,
а від рибки золотої –
до кобзона всі ізгої
покочують по теплу.
Ви хотіли? Ось вам! Нате!
Ми усі сьогодні НАТО!
Начувайтесь, москалі!
Поженемо вас у прірву,
і у шию, і у гриву
за окраїни землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
[i]« Вчителько моя, зоре світова,
Звідки виглядати, де тебе знайти?»[/i]
А.Малишко
І
Її ще пам’ятають молодою.
Із вогником у погляді яснім
і з довгою русявою косою –
вона являлась дітям уві сні.
А нині помічають на порозі.
Узимку і до самої весни
вона чекає щастя на дорозі
як вирію пташина восени.
Щось у подвір'ї порає уранці,
рубає дрова, відрами гримить
та час од часу дмухає на пальці,
аби зігріти руки хоч на мить.
[i]Нічого[/i], – каже, – [i]маю те, що маю[/i]...
байдуже, що посивіла уже.
Її на світі праця ще тримає,
хоча – усяке пам’ять береже.
Її таємно тероризували
за те, що вчила думати дітей,
боротися не за високі бали,
а за добро у пам'яті людей.
І як уміла захищала мову –
єдиний наш надійний оберіг,
який забороняє людолову
переступати за чужий поріг.
Не відали корисні ідіоти,
що їхнє ЗА тоді було не ПРОТИ
сьогоднішньої спільної біди...
не думали, що діями своїми
наводили понтони і до Криму,
й до Києва – сучасної орди.
ІІ
Горює серце, що немає долі,
а на зорі щемить у самоті.
Її надії – як вітри у полі,
хоча і буйні, та усе не ті.
Помолиться, буває, у зажурі
і думає, що ось... іде війна...
«а молодість – не вернеться вона...»
були літа веселі і похмурі...
а нині Ярославною на мурі
гірку сльозу втирає край вікна.
ІІІ
Згадається посіяне насіння,
утрачене зелене покоління,
історії лукавій завдяки...
..........................................
Але надія додає їй сили...
у бій ідуть за неї вояки –
бешкетники, які її любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
[i]« Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С фашистской силой темною,
С проклятою ордой!»[/i]
Дежавю
Сяє у блакиті Україна,
і сади, і ниви, і поля,
і мала, й велика Батьківщина
на планеті з іменем Земля.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
І вода цілюща у криниці,
і стежина перша за поріг,
синє небо, золота пшениця,
тризуб волі, щастя оберіг.
Не померкне, небом осіянна,
слава наших пращурів-дідів,
гетьманів Богдана та Івана
у державі вольних козаків.
І земель історія правдива,
і малята на руках матусь,
і церков неопалиме диво –
це і є первісна наша Русь.
Хай лунає світова осанна!
Будеш, нене, з іменем твоїм
для усіх – земля обітована,
а для українців – Божий дім.
Оживай, і не цурайся Сина,
і тримайся сильної руки.
Будеш і велика, і єдина,
наша берегине, на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
[i]« Теорія без практики мертва...»[/i]
Постулат
І
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, але на цій орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
ІІ
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена лише майбутня ера
і невідомо, хто туди іще дійде.
У естафеті цій поети і пророки
задіюють свої радари суєти
і в місиві ідей загальної толоки
сягають до межі кінцевої мети.
ІІІ
Надією живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
чекаючи нові поеми і пісні…
Фортунить не усім, але одного разу
іще цікаві тут аматори Парнасу
опиняться і там реактором подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
[i]« І нікого не зосталось,
тільки казочка смішна...»[/i]
Кінець
І
Не любо неприкаяній душі...
немає як «поплакати у шалик»
або, хильнувши опіуму шкалик,
розвіяти далекі міражі,
де миру і війні кінця і краю
немає, і майбутнє – у пітьмі,
і колія, яка веде до раю,
не радує на фінішній прямій.
ІІ
Почулося, – [i]душа тіка на гульки...[/i]
ну-ну... тікає... так воно і є,
так і було, і лопнуло як булька...
остання соломинка – це моє.
Але – куди одному черевику?
По цей бік Сяну є ще віршарі,
на тому боці – скоморохи віку,
а де-не-де і скальди-кобзарі.
Ще б'яшемо і славу, і догану,
аби не переводились мужі,
які шляхами віщого Бояна
ідуть обороняти рубежі.
«Суворови» затіяли маневри
і заодно перевіряють нерви...
одів броню розбійник-соловей
і що не танк – то сорок тисяч євро
за сорок тон металобрухту... певно
це буде дуже вигідний трофей.
ІІІ
Бряцаємо, але... дамо у зуби...
і виглядає це, неначе, грубо.
А що робити? Здачі даємо,
коли за Альпи лізе люте чмо,
і поки окаянне ріже дуба,
то ми його абетки навчимо.
Лишається Пегаса осідлати...
та ну його... пишу як на душі
лягає інде. Вірші чи вірші –
яка різниця? Он і у ґаранта
у голові одна суцільна вата,
але й воно планує вояжі.
..............................................
Далекого мале не помічає –
нема резону, вигоди немає...
а поки репутація моя
не висихає в течії Дунаю,
то, може, і додибаю до краю
поза межею цього житія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
[i]« Рідна мамо моя,
Ви ночей не доспали...»[/i]
Інтерпретація
Не перелічую миті щасливі.
Оберігаю ім’я,
наче у матері Божої діви...
Це – найрідніша моя.
Образ її у терновій хустині,
голос – у серці несу:
«йди-но хутенько, учися, диви-но,
тато клепає косу».
І колисала, й носила до школи
душу мою «на коська»,
і не забуду я того ніколи,
що лиш у мене така.
Може тому й додає мені сили
як прилітає у сни,
може, й мене піднімає на крила
і береже од війни.
Ще не зів'яла у лузі калина,
де колисала дитя
і виряджала у армію сина
майже на ціле життя.
Маю напам'ять і фото, і пісню.
Рано співала, а плакала пізно,
що посивіла коса.
Це і частина моєї провини –
усмішка як у малої дитини
і не утерта сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
« Рекомендую терміново
змінити головнокомандувача...»
Рапорт
Подякуємо владі за досаду
і невідомі подвиги... і зраду –
за все, що заслуговує вона,
допоки «править балом сатана»,
а особливо одіозну Раду
за войовничу і лукаву правду, –
чому не зупиняється війна?
Ще є із ким ряди свої єднати
жіночому окремому десанту,
та ціль не оправдовує мети,
коли у бій ідуть такі солдати...
та як же їм усім допомогти?
хіба-що верхотурі показати,
куди її послати... і піти.
Негоже узурпаторам народу
ховатися за тіньову свободу
і нести у майбутнє прапори,
коли вони ногами догори...
але радіймо, поки «ще не вмерла»
і поки не підкорена Говерла
останньої воєної пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
[i]« Якщо пацієнт не помре,
то одужає...»[/i]
Дуремар
***
За пандемію рішення просте
приймають ескулапи та учені, –
умійте виживати! Та зате
рятує клізма і авторитет
забутого рецепту Авіценни.
***
І думати народу ліньки,
і може, думав би, якби
не чим дурніша поведінка,
тим більші оплески юрби.
***
Народу що? Вина та хліба
і виживе як два по два,
і обере собі подібне,
таке ж дурне, тому що бідне
на ум... і скаже, – голова!
***
Держава наша – це корито,
яке обсіли неофіти,
де зіц-директор має звіт
у фірмі «Роги і копита»,
що веселить усенький світ.
***
У більшого своє найбільше важить,
у вищому кувікає цабе,
яке усе лише собі гребе
і в куражі або на епатажі
ця гідра тиражує шиї вражі,
а голови корупції – себе.
***
Нічого не бояться посполиті...
у кожного ще є вода у ситі,
і є ще не оплачені борги,
і у руці тримаємо синицю,
і щире серце маємо... із криці,
яку гартують наші вороги.
Симптоматика
Ніяк не розминутися із вовком
теляті нашому, аби на самоті
помірятися... ну, хіба-що – ростом...
і силою... кощія з малоросом...
аби у бойовому рандеву
міняти молоток на булаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
[i]« Рукописи не горять...»[/i]
Воланд
У маячні роман «Війна і мир»
нічому не навчає окупанта
і всі на дану тему фоліанти –
даремно переведений папір.
Шифроване лише дратує зір
і спалюють написане таланти,
а деяких поетів до сих пір
пояснюють учені-дилетанти
і тільки заяложують рядки,
бо і між ними – суєта, таки,
та читачі у захваті від того,
що, нібито, навіяне від Бога, –
хтось угорі запалює зірки,
а унизу визбирує каміння...
які ремінісценції палкі!
Яке неперевершене уміння
надіятись на дальні маяки,
хоча і невідомо, ради чого
палає свічка генія отого,
що не зумів зарадити біді...
і пишуть наші вила по воді
заради суєти благоговіння
усе, що за межею розуміння
посвячених
у марному
труді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
[i]« А на солодке –
хоч вдавись...»[/i]
Меню
***
Із ірокезів та із могікан
живими залишились одиниці...
так само українцю свій «фіґ вам»
показують сучасні якобинці,
що нині викорінюють слов’ян.
***
Солов'ї-розбійники в лісах
об'єднались і отаборились,
у кощія сили появились...
у народу не минає жах –
блекоти зеленої об'їлись.
***
Усе, що досягають батогами,
заточене на кінчику пера
історії... бо нинішня пора
така, що і добро із кулаками,
і пряники не додають добра.
***
Кусаються не тільки-но собаки,
але й оскаженілі посіпаки,
яким собачі премії дають,
коли на ешафоті маніяки
і фарисеї учиняють суд.
***
Як важко щось одне обрати,
коли і вибору нема,
і не минає, зокрема,
в Європі – учорашнє завтра,
а на Московії – тюрма.
***
Вегетаріанські апетити
мають два любителі корита...
українські «овочі» жують
і неутолима їхня лють,
бо крові немає,
щоб запити.
На закуску
На третє залишається забути,
що попереду і позаду – рать,
а у меню євшану і отрути
переважають прянощі цикути
і спеції солодощів гірчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
[i]« Як буде світло,
пропаде імла...»[/i]
Фізика
І
Ми лишаємо наші сліди
на землі – у бою, на орбіті –
є дорога ясна до мети
і надія на інші світи,
поки зорі у темряві світять.
ІІ
І немає сузір'їв таких,
до яких не долинуть сигнали
інших цивілізацій земних,
що раніше були і... пропали.
Їхні душі, якщо не вони,
десь освоїли екзопланету
і тепер, як сигнали від них,
до Землі долітають комети.
Може, видумали думколіт,
що літає від світла скоріше...
може, їхня ракета – болід,
що не раз уже падав раніше.
У науки немає межі
і теорії є неймовірні,
та... спускаємось... ми ще чужі
між собою в одному подвір'ї.
ІІІ
Ще кує по серпу молоток,
і убивці не сіли за ґрати...
половина народу – совок,
половина – готові вмирати.
Та надіємось на майбуття
за оралами вічної ниви,
поки віримо у неможливе –
що, хоча у юдолі буття
боягузи гальмують життя,
та прискорюють світло сміливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
[i]« Zieg Heil..»[/i]
Лякалка
***
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.
***
Ще кінця московії нема
і не буде, поки у Європі
міряє Америка сама
те, що у Берліні, зокрема,
ще не доганяють туполобі.
***
А ми герої
на передовій
і поки кожен сам собі начальник,
у кожній революції новій
обов'язково закипає «чайник».
***
Зміїне розворушене кубло...
кусаються пірати інтернету,
мов комарі, а кровососне зло –
«царапнуте» на голову пуйло
упевнено пищить, що «ихтамнету».
***
А тут – комедія!
Увесь народ на сцені
готовий до кінця сміятися.
Час істини! І шапіто зелене
продовжує «приколюватися»
***
А от у них у Думі по команді
всі вершники уже без голови,
то як протистояти дикій банді
і затулити пащу пропаганді,
яка усі віки іде на ви?
[b][i]Нарація[/i][/b]
А совок не протирає більма
на ведмежі утиски-обійми...
вірує печерний ідіот
в нібито розумні й добрі фільми
про дурний і злий чужий народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
[i]« Слова... слова... слова...»[/i]
Менестрель
***
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.
***
Як жаль, що і поети не мольфари,
і генії не мають на таксі,
і що у них немає того дару,
яким не володіли би усі.
***
Немає вже Ітаки, Спарти, Трої
і вимирають не землі герої
як і літературні імена...
паяців спокушає сатана,
аби не затихала параноя.
***
Нікого не окрилюють сюжети
поеми, оди, думи козака,
мелодії елегії, сонету
і вигасає музики ріка,
коли віщають викопні поети –
літаючі пра-ящури планети
щезаючого племені совка.
***
Летять душі живої ескулапи
за край неопалимої землі
як журавлі...
у вирій... назавжди,
і вже не повертаються сюди,
де навіть у болоті є кацапи
і квакають по селах москалі.
***
Будь-яке міняю на любе
і лунає пісня веселенька...
популяризуємо себе –
солов'ї, оплакуючи неньку.
Ексклюзія
Ніхто нікого не жене
у шию – видавати вірші,
де декларуємо одне,
а пропагуємо щось інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
[b][i]Від пропащої душі[/i][/b]
[i]« Тільки не відводь очей...»[/i]
Амур
Неуловимі ті сюжети,
що розлучили нас, коли
тебе цікавили поети,
які дорослими були.
А я ще не писав сонети,
коли амури-янголи
у небі виткати могли
таємні наші силуети.
Та наче кола на воді,
усе пішло за течією
і ти не стала однією
моєю долею тоді,
коли єдиною душею
бувають душі молоді.
[i][b]Не моєму соловейку[/b]
« А де ж воно – оте,
що не вмирає?»[/i]
Сопілка
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
любила б я не Євтушенка
і малював би ти мене.
Тоді палітрою веселки
сіяло б личко чарівне...
була б я сонечко ясне,
а ти, напевне, соловейко.
Але розвіялись літа
і наше літо промайнуло,
і не поманять у минуле
непоціловані уста...
була сопілка, та і та
свої мелодії забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
[i]« Все марнота
і суєта суєт...»[/i]
Еклізіаст
Живу чи доживаю – все одно
буває давнє оживе наразі
і як у спіритичному сеансі
переглядаю з друзями кіно.
Така була напевне їхня карма,
коли ще готувались у політ,
а нині вже ніяка телеграма
не викликає їх на білий світ.
Нема квартету. А було – до пари...
Та випала усім далека путь
і дрова одинокої гітари
уже ніколи їм не загудуть.
Останнього іще чекає щастя
розвіятися як у небі дим,
аби не сумувати хоч за тим,
чого немає у Еклізіаста.
Багато опечалених думок
ще навіває пожовтіле фото
із юності... останній наш урок,
а далі доля запитає, – хто ти?
Були надії і була мета –
пізнати до кінця усі дороги...
пізнали біля Отчого порогу, –
усе на цьому світі – суєта.
Ідуть і бідні, і багатії
до фінішу... ніщо не допоможе.
Посіви є. Чи будуть врожаї,
не відає і провидіння Боже.
Та марні думи і діла мої,
які ніхто продовжити не може.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
[i]« Всім хочеться
у вушко голки...»[/i]
Верблюд
***
Немає ані тактики, ні цілі,
ні якоря, ні палуби, ні кіля...
у морі лиха ми, таки, одні...
рабів галери позмивали хвилі,
а до Європи милі... милі... милі...
надійно сидимо на мілині.
***
Котячий рік – це не про нашу віру,
якою б не здавалася вона.
А поки-що зарядимо мортиру –
у гавань миру рухає війна,
аби зайняти хату і квартиру.
***
У юди викрали п'ятак.
Немає тридцять три проценти.
Давай... топити опонента!
Але насправді все не так
як у дурній балді клієнта.
***
Стратегію будує сатана...
реалізує плани Барбароса
дворняжка боса,
пітерська шпана,
яка на всіх наїхала
барбосом.
***
Історія фіксує як рекорд
досягнення небачених висот –
лукаві наші і лихі сусіди
формують... злуку і в часи кориди
об'єднують до опору народ.
***
А пандемія не складає ласти
і торпедує ХХІ-й вік...
аби на себе руки не накласти,
планета позбавляється баласту –
сиріт, пенсіонерів і калік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
[i]« Щось із пам’яттю людей стало,
все, що з ними не було – всує..»[/i]
Перифраз
І
Мало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
і тому напевне де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІ
Мало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
і меди, і білий коровай,
і чужу наложницю-сусідку.
А на сцену – козачків її,
із якими укладе угоду,
і тоді у неї холуї
фігурують слугами народу.
Так ото й чіпляються до нас
воші у кожусі і холопи,
щоб і ми у цей кипучий час
плавали як мухи у окропі.
Ну, аякже... ми народ один –
вівці і душителі свободи,
де у кожній ніші *** син
тиражує бісову породу.
В кондуїт записані усі –
яничари, клоуни, манкурти...
та ніякій челяді не бути
і не бути гетьманом слузі!
Козаки не коряться ясі!
Україна пам'ятає Крути!
ІІІ
Україна пам'ятає Крути...
а за сотні років божевіль
теж «ніщо... й ніхто ще не забутий»,
і Мазепа, і Богун і Хміль...
і напевне, що козак Василь
ще «пропавшу грамоту» шукає...
Угорі освоїлася міль,
а для біса не існує краю,
де його імперії немає.
Забувають тільки москалі,
як світили голими задами,
биті кримчаками й козаками.
Про́клята орда на цій землі
за її історію в імлі,
писану огидними ділами...
..............................................
поміж серіалами й піснями
дивимося з літа до весни
в очі провокатора війни...
все, що популярне у народі
лізе як на голову штани,
бо координуються на сході
дії криво різької шпани...
............................................
Ой, які ми, куме, нині в моді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
____Інклюзія пам’яті
« Тіні щезають опівдні...»
Явище
Мені, буває, заважає спати
якась нечиста сила...
то ядерні на таці крокодили,
то у мундирі дуло із гармати –
епоха миру і її етапи:
комуни і ґулаґи,
тюряги і кацапи,
розбійницькі ватаги,
ешелони,
набиті трупами товарняки-вагони,
погони ката, загребущі лапи...
О, пам'яте! А що, як сни «у руку»?
А що, як знову ті пекельні муки?
А ми ще не загоїли стигмати –
у цьому світі перші і останні
розкидані по світу могікани,
приречені до смерті виживати.
« Сон розуму породжує...» геєну.
Чудовиська імперії живі
і досі ще гадають на крові
як поділити мапу повоєнну.
Вони і досі сяють у зеніті
дурної слави, діють сили темні,
дияволові радники таємні
і їхні тіні... в пеклі б їм горіти...
....................................................
Стирають пам'ять окупанти світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
[i]« Замітає зима, замітає
все, що вчора лиш було...»[/i]
Бентега
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
човен долі і стає ясніше,
що ніхто не допоможе більше
у кінці як ми самі собі...
маємо на сльози по заслузі,
і гіркаве щастя, і нектар,
і неоцінимий Божий дар –
не лукаві і сердечні друзі.
Невідомо, що там, на межі...
за межею лиш вітри у полі
буйні і нікому не чужі
як зимою айстри і тополі –
наші із дитинства міражі.
Але – як воно, отій душі,
що із тіла вирветься на волю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
[i]« На безриб'ї і рак риба...»[/i]
Прислів'я
Союз не клеїться по швах,
усім нема куди тікати.
В електорату їде дах, –
кого й навіщо обирати?
Яка юрба – такі й вожді...
а де узяти їх, видющих,
коли й поети, по нужді,
гадають на кофейній гущі?
На Рашії дурних нема...
якщо не орки, то дебіли,
а тих, що волі захотіли,
уже очікує тюрма.
І в Україні небагато
лишається таких людей,
що і один десятка вартий,
бо їх, таки, нема ніде.
У гущі цілого народу
як на біду, одне зело...
і одне одному на зло
усе ще каламутять воду:
по духу – люті антиподи,
по суті – те, що і було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
[i]« На кожне рило
є колючий дріт...»[/i]
Примовка
Каюся і сповідаюсь,
що накопичую гріх
і не пиляю усіх,
поки за небо тримаюсь,
поки у мізках пітьма
і у совка, і в чинуші,
дряпаю вірші... і душі,
ну, і серця зокрема...
може, й журитися мушу,
тільки-що часу нема,
тай розчиняюсь у часі
болями, мріями, сном...
перевіряю наразі
заіржавілий псалом,
писаний злим язиком,
і реставрую на блясі
слово моє... наждаком,
щоб і воно говорило,
як то ідеться мені,
поки засилюю рило
кожній нахабній свині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
[i]« Країна сонця –
це не утопія...»[/i]
Кампанелла
Віримо із юності у неї –
нації, що із роси й води,
матері онуків Прометея,
берегині роду від орди.
Напинає паруси... і крила...
і – лети ж бо! Чайкою лети!
Азимути вказує Ярило
у далекі гавані-порти.
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
Майорить земля обітована
ореолом волі в далині,
невідома світу і незнана,
поки гартувалась у вогні.
Каїном рокована до смерті,
стала на передньому краю...
Україно – мати милосердя,
узаконюй місію свою!
Усім далека і близька
на хвилі світового злету
стає зорею маяка
terra incognita планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
[i]« Біжи, дівча, біжи...»[/i]
Берендей
Дійшла уже до середини
незапланована зима...
прогнозували хуртовини,
а їх усе нема й нема.
В кутку стоять готові лижі,
неначе винні без вини,
що і кутя на цьому тижні
і ти... запрошена у сни
моя майбутня половина...
про що це я? А... про зиму,
яку і досі не пойму,
а може і про ту дівчину,
що заповідана мені
як ця погода... на годину
тієї ночі... уві сні,
де ти оглянешся на мене
і усміхнешся на бігу...
згадаємо ту мить таємну,
як ми купались у снігу.
[i]« Немає у природи
поганої погоди...»[/i]
Передбачення
Я не зима, я Аеліта,
таємна Муза нічия,
але твоє майбутнє літо...
а хто ж іще, якщо не я?
Хай чують барди й менестрелі
що у зимовий час оцей
я не чекала Аріеля,
тому явився Берендей.
У рік новий старого стилю
це очевидно саме те,
що налаштовує на хвилю
через парсеки, льє і милі
ловити усмішки... зате
згадаємо обличчя милі
і наше літо золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
[i]« Любіть ворога свого
до самої смерті його...»[/i]
Заповідь
І
Невеселі світові новини
про причини хаосу і бід
і лютує братія сусід,
нібито Московія не винна,
що брехня, терор і геноцид –
це її війна за Україну.
ІІ
Вірячи у Божий Заповіт,
маємо любити і прощати
ворога як ближнього і брата
і, не обираючи сусід,
іноді молитися на схід
і на захід сонця уповати.
За віки ворожої навали
наша віра – це кипуча мідь,
що кривавить голубий зеніт
у ясному небі. Ганнібали
і саули нелюдами стали,
ідучи на волелюбний рід.
І такі ж по духу і по суті
наші одомашнені манкурти,
що поганять наше житіє
та болото хвалять не своє,
щоб чужою жабою не бути
й виглядати кращими, ніж є...
...................................................
все дається воїну у герці
за любов, за волю і життя,
за минуле і за майбуття,
і за славу... і за мить до смерті
хай свої лишаються у серці,
а чужі ідуть у небуття.
ІІІ
Ми у цьому світі не пропащі
і не кращі,
може, й непутящі
оживемо по усіх краях.
Ну, а те...
що наганяє жах...
убоїться каменю із пращі
Голіаф...
на глиняних ногах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
[i]« А ля комедія...»[/i]
Клоун
І
Пандемія гумору триває.
Коміки попереду усіх.
Як ся стало? А хіба я знаю,
як державу підняли на сміх.
ІІ
Але як ся стало, що щоразу
як ішли зі зброєю на ви,
ми не прищемили голови
ядовитій очковій заразі?
Як ся стало, що колона п'ята
постає платформою буття,
а совкове юрмище затяте
обирає виродків життя?
Де ви, Македонії герої?
Як це ми до того дожили,
що усі Гордієві вузли
нав'язала світу параноя?
ІІІ
Як не оглядатися назад
і сьогодні довіряти звіру,
і забути, як то лютий брат
убивав людей за їхню віру?
О, мої лукаві вороги,
остогидлі у моїй світлиці,
де подіти ваші пики-лиця,
де узяти сили і снаги
нації, що зітре до ноги
вас, чужинці-недоукраїнці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022
[i]« Хто добре вигострить сокиру,
не буде спати до зорі...»[/i]
Віддзеркалення
Одвічно гасло ратая було, –
готуйся до війни заради миру...
тому сталімо дідову сокиру,
аби не забувати ремесло.
Ще є коса, лопата і сапа
та інша рала від сохи до плуга,
тому ми легітимні у степах...
та нині вояків курують слуги.
А найманці – домашні вороги...
на сцені це фальшиві лицедії,
а у державі – тля і лиходії...
тому нема у нації ваги,
ні тої волі, сили і снаги,
що «ще не вмерла»...
поки є надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
[i]« Все хорошо,
прєкрасная маркізо...»[/i]
Панегірик
У паніці сусіди наші.
«Все хорошо», та ніби
запахло смаленим на Раші –
з усіх боків – таліби.
Не вистачає України,
її живого м’яса,
аби спинити бабуїнів
на перехресті часу.
Щоб захистити від навали
яранги, юрти, шатра
і не віддати, що украли
у меншенького брата.
Горить на злодієві шапка,
і кепка на Росії,
і тюбетейка Мономаха –
намісника Батия.
Все хорошо, але погано...
не вистачає раю,
коли уся тюрма палає
і від Аляски до Афгану
московія не має краю,
та є ще отамани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
[i]« Смішно,
аж плакати хочеться...»[/i]
Іронія
Не вистачає злості
узимку на весну:
то сяйво високості,
то іній на лану.
То повені, то крига,
то літо, то зима...
зі сходу – печеніги,
на заході – чума.
То криза, то зараза,
то біси, то ордло...
та як немає газу,
усе одно – тепло.
Є лижі до еміра...
оказія така –
немає на Сибірі
нацмена Єрмака.
Та пуцькало і бацька
готові до війни...
на раші є багацько
дебільної шпани.
Не ляхи, не казахи,
а Київ на меті...
то як не дати маху
і перцю до куті?
Не вистигає мода
на свіжу новину –
любителі народу
закінчують війну.
Готові засудити
і кума сатани,
а головне – «бандита»
без доказу вини.
Колись хапали Міху,
а нині, – йди сюди!
Зелена ліга сміху
очолює суди.
Реформа б'є рекорди!
Щоб не побили морди,
зав’язуймо штани...
ім'я – «слуга народу»
міняємо по ходу:
«народні брехуни».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
[i]« Грай, музико моя,
чаруй і сповідай мене ночами...»[/i]
Мольфар
І
Біжать як на пожежу куці дні,
і довгі ночі, і літа, і... всує,
бо затихає голос у мені,
а тихого ніхто ніде не чує.
ІІ
Не зійдуться ровесники мої
хоча би уві сні... і біля мене
не висповідають жалі свої,
як дістає їх мафія зелена.
І не прийдуть мої учителі
промовити бодай напутнє слово,
що я заповідаю цій землі,
як хліб насущний, українську мову.
А нації новій – Різдво нове
у храмі неба, де ще є надія
на істину і заповітну мрію,
що наш ковчег пливе іще, пливе...
і пам'яттю у серці оживе
малий Ісус... і матінка Марія.
ІІІ
Від скромності, звичайно, не умру...
і дзвони по мені не будуть бити.
скупу сльозу нікому не утру,
не по мені зажуряться кобіти,
і відьмою не явиться мені
як Фінну очарована Наїна,
коли зійде зорею у вікні
незримою іконою єдина.
Очікую не мертвих, а живих,
бо до галери я ще не прикутий
як деякі юродиві... по суті...
і – як бояни ідолів своїх –
не розписався у безсилій люті
на попелищі вірувань чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
[i]« На арені –
трупи клоунів Московії...»[/i]
Оксюморон
Їде і їде богемна орда
на Україну, а не в Україну,
щоб захопити... бодай половину
сцени... а далі – як з гуся вода...
буде брехати про нашу... руїну.
Поки їм «родіна – есесесер»,
правда – клозетні бачки мародера,
не подихає Союз у етері
і солов’їна пащека химер
все ще зміїно шипить на Бандеру.
Ми українці, ми вільний народ,
а не раби у Московії «братній»,
наші угіддя свої і приватні
ті, на які зазіхає урод,
оборонятимуть воїни ратні.
Є іще й ті, що служили орді,
й досі шурують у ногу не з нами,
і на віки залишились рабами...
хай переточують миші руді
землі Сибіру і, може, тоді
в пам’яті нашій умруть єрмаками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
[i]« З вогню та в полум'я...»[/i]
Бувальщина
Життя іде – контора пише,
хоча душа «на ладан дише»
і невідомо, далебі,
що залишає по собі
цікавого моє колишнє
майбутньому у цій добі...
у цій добі, коли навколо
усе ніяке, босе, голе
від низини і догори
руками голими бери...
але не сміємо ніколи
подумати, – та хай горить...
та хай горить воно в Еребі
все недосяжне при потребі
і не доведене ніде,
що те, що треба, нас веде...
та поки у моєму небі
контора є – життя іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
[i]« Душу й тіло ми положим
за нашу свободу...»[/i]
Гімн
На всіх дорогах житія
є і поразки, й перемоги,
та жде мене душа моя
за перехрестями дороги.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
І там... на самому краю,
буває, треба зупинитись,
аби за націю свою
хоча би Богу помолитись.
Оскаржити її жалі,
аби залікувала рани...
у цьому храмі на землі
ми є усюди християни.
І зобов’язані іти
через – не можу... але мушу
у веремії суєти...
хоч не обтяжувати душу.
Там, де розведені мости,
не зупиняється на злеті
на півдорозі до мети
паломниця – душа поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
[i]« Все можна почати спочатку,
але не горохом об стіну...»[/i]
Новела
Всіх вітаю! Будемо здорові
і щасливі у часи зимові,
і веселі протягом весни,
і успішні влітку й восени,
і неповторимі у любові,
і неперевершені у слові...
поки не тривожать наші сни
вічною примарою війни
дряхлі маразматики московій.
А бажаю те, що і завжди –
кожному своє і по заслузі:
кацапні – кар’єру у Союзі,
українцям – все з роси й води,
процвітання – нації і музі,
поки є іще іти куди...
....................................
щоб ніколи не було біди
і не розчаровували друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
[i]« Диявол – це брехун
і наклепник...» [/i]
Євангеліє
І
Ось і знову – рік новий... кутя...
і до літа засіває вітер
елементи логіки життя:
true & false – зернини цього світу.
Істиною сяють небеса...
Божі очі... зорі вечорові...
вічну ойкумену ця краса
обіймає, а рятує – слово.
ІІ
Переполошились у кремлі,
що минає сьомий день творіння,
а немає на усій землі
місця волелюбній Україні.
Зайняла окраїни біди –
Соловки, і Колиму, й Гулаги...
та усюди – оргія орди
і криваві войовничі стяги.
Розуміє парія чумна,
чим її історія святиться,
що без України їй хана,
що вона – zero без одиниці.
І нехай Московію трясе,
хай собі готує панахиду.
Україна буде над усе!
Суща правда подолає кривду.
Хай не забувають москалі, –
ми при повній силі і відвазі...
і Феміда діє у Гаазі,
і у власній хаті – на селі
і у місті – вимете нулі
наймитів диявола наразі.
ІІІ
Глипає орел на всі боки....
та якщо війна... усе-таки
вистоїмо у вогні баталій
і зітремо тлю на п’єдесталі...
Ми ж бо споконвіку вояки
не за гроші і не за медалі...
І про це народам на віки
наші предки – вільні козаки
карбували кам’яні скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
[i][b]Далеке і близьке[/b]
« На дальній станції зійду...»[/i]
Минуле
Веселкою з Божої пращі
майнула пора золота –
ота, що буває найкраща
у юні лелечі літа.
І досі караюсь нізащо,
що випала доля не та,
коли мою душу пропащу
бере у полон самота.
Та маю надію щоразу,
що пам’ять зі мною, аби
фантомами тої доби
являлись у мороці часу
вистави веселого класу
у вітті старої верби.
[i][b]Близьке й далеке[/b]
« Ми родом із дитинства...»[/i]
Автоцитата
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
одну величали – царівна,
трояндою інша цвіла.
Чекали нас лицарі вірні,
надія на долю була...
ми чули і когута, й півня,
а очі хотіли – орла!
А душі у вирій хотіли
і несли усіх журавлі
подалі від краю землі...
ми рано туди полетіли,
а чортики осиротілі
очікують нас у гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
[i]« Апетит приходить
підчас обжорства...» [/i]
Застереження
***
Жуємо суржик. За таке меню
подякувати маємо «сосєдку»...
усі віки підсовує свиню,
але розповідає, що конфетку.
***
А Пуцька й Бацька – «баловні судьби»,
останні узурпатори свободи...
обоє на галері як раби
їдять і п’ють і... каламутять воду.
***
А наш малий Наполеон
теж замутити щось не проти,
допоки на його зальоти
не реагує сам Бурбон.
***
А...
на верхотурі боротьба...
бе...
заматюкалося цабе ...
ве...
пора міняти на нове...
і...
а там усі вони такі.
***
За владу перетягують канати
то тіньові, то видні супостати
і наперед ніколи не поймеш,
кому на плаху, а кого карати.
***
Від правосуддя їде дах...
у всіх однакова потреба –
понишпорити у судах
і вийти на самого себе.
..........................................
Чого немає, того і немає,
аби дійти до ручки ...і до краю...
Не підіймайте зайвої ваги,
якщо на це снаги
не вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
[i]« Царя родженого
всюди восхваляймо...»[/i]
Колядка
За роком рік... тисячоліття
триває світле торжество –
на радощі батькам і дітям
у кожен дім іде Різдво.
У всіх з’являється надія –
напередодні іменин
за них піклується Марія
і незаконний Божий Син.
Усі гріхи собі присвоїв...
усе, що повзає на дні –
і фарисея, і ізгоя
прощає у святкові дні.
За це, вознесений за руки,
несе свій хрест багато літ,
дарує людям Заповіт
і спонукає до науки, –
лише приречені на муки
рятують божевільний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
[i]« Вимираючому племені
оскаженілих орків...»[/i]
Послання
Колись ви називалися... братами??!
а нині... пересвідчилися ми,
що стоїте наругою над нами,
бо не бували добрими людьми.
Украли історичне первородство
у вільного народу козаків,
усюди насадили віроломство
опричників, злодіїв і катів.
І лижетесь лукавими устами
із нашою «елітою», аби
оця повія стала на диби,
сповідувана вашими попами.
Плюєте ви на право і закон,
аби пройтись війною по пустині
та осквернити лаври і святині
і поздирати золото ікон.
«Бабахнути» у вас немає сили,
та їде дах у мавпи на даху,
а єзуїти бомби і кадила
уже готують світову «труху».
Надію мають ваші лжемесії
чумою прокотитись по землі,
аби бенкетувати у Кремлі.
Смертельне жало отруїло змія.
На часі – трепанація Росії...
її заріжуть голі королі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
[i]« Чим більше піску,
тим краще очищається вода...» [/i]
Природа
***
Буває, гірше – краще тим, що інше...
тлумачити найлегше білі вірші,
тому, напевне, стиль Аполлінера
поети копіюють найчастіше.
***
Оспівується іноді на сайті,
які чудові вірші пелехаті...
а що... якби на двоє поділити
і всю кострицю зайву причесати?
***
Хто має очі й вуха – бачить, чує,
як мовиться у Біблії... і всує
надіятись, що ти усім цікавий...
як є молитва – буде й алілуя.
***
Із епітафій мого житія
найцікавіше те, що я – не я...
«я не співець чудовної природи...»,
але живе поезія моя.
***
Ми ідемо і їдемо як зайці,
зациклені на мові та ерзаці,
але займають ніші і місця
зозулі й півні, коміки й паяци.
***
Не бажано плювати у криницю...
хоча усе водою освятиться,
та най відображаються у ній
живі фізіономії і лиця.
Висіяне
Чи бути, чи не бути – не дилема.
Собою будь – і висіється тема...
у топі бути – не обов’язково,
бувай усюди, але йди окремо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
« Все таємне стає явним... »
Слідопит
І
Який народ, така й еліта:
чинуші, коміки, купці,
учені, нишпорки, митці
сучліту і... круті піїти –
такий собі суспільний зріз
воюючих вовків і кіз
біля великого корита.
ІІ
І в кожній курії – кроти,
що риють ями... та у тиші
раби тупої сліпоти –
таємні слуги: сірі миші,
щурі... і з ними заодно
усі, кому усе одно.
Таке життя! Ми дуже різні...
є гумові, і є залізні,
але коли кругом воно
і тягне націю на дно,
боротися буває пізно.
ІІІ
Не зупинити карусель,
не оновити давню пам’ять...
воно пильнує і пасе,
перевіряє на лояльність,
але бажає над усе
завоювати популярність.
А їх ще є – аж гай гуде
і кожне, нібито, веде...
як партія а то й... поети
юрбу – попереду планети
тенетами енкаведе...
аби не втратити ніде
дешевого авторитету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
[i]« Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!» [/i]
Мандри
І мертві, і живі на тому й цьому світі
ще чують із небес Тарасів заповіт.
Чи хочемо, чи ні, а на його орбіті
лишає кожен свій неповторимий слід.
Духовне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.
Стирає імена нова майбутня ера
і невідомо хто туди іще дійде.
У цій азартній грі ідуть в тираж поети,
включаючи свої радари суєти…
козирні дами і тузи, а не валети
досягнуть на межі кінцевої мети.
Та вірою живе за пеленою часу
парафія земна астральної рідні,
плекаючи нові поеми і пісні…
Фортуна не для всіх, але одного разу
іще цікаві там аматори Парнасу
опиняться і тут на лаві запасній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
« Я бачив, як вітер
берізку зламав...»
Ранок
Які обереги, то й доля така,
які береги, то така і ріка...
а дні і літа, наче листя беріз,
несе течія ручаями зі сліз.
Несе і вертає у рідні краї,
осінні дощі поливають її...
і падає злива із неба туди,
де зі́йде зело із роси і води.
І поки повіє хуртеча зими,
стихію її не зупинимо ми,
а як завітає ще й осінь сама,
надії на долю щасливу нема.
У цю течію не ступає ніхто,
хоч мріє роками прожити за сто,
і в’яне як зілля його ворожби
усе, що потоне у вирі судьби.
Щезають у піні прибою човни,
опала береза оплакує сни
і душу охоплює тиха жура,
що гіллю її усихати пора,
і тільки лозина у ранок ясний
шмагатиме вітер нової весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
[i]« В житті лиш раз буває
надцять років...»[/i]
Ретро
Ми наші ролі знаємо напам’ять...
пливли човни... ламалося весло
і миті, що і радують, і ранять
як це було... і наче й не було.
Ось ми зі сцени ідемо додому
по різні боки вулиці села...
іще тоді... і сорок літ по тому
це, наче, репетиція була.
Як і на сцені в ролі тої ночі,
що викресала на останні дні
опало-карі в позолоті очі,
які ще усміхаються мені.
У мене роль аматора завіси...
Як і тоді, мені ще видно відси,
якою ти чарівною була...
які солодкі крихти зі стола...
коли я заховався за куліси,
а ти мені принесла... що могла.
[i][b]Остання роль[/b]
« Не забувай того,
що приснилось...»[/i]
Юність
Була б і я надією твоєю,
якби не залишилась назавжди
цикутою цілющої води,
якої не жаліє Панацея.
Я не була тією однією,
яка рятує душу від біди...
душею ти і досі молодий,
а я уже давно бабуся-фея.
Та буду ще у пам’яті жива
і неприступна як високі гори...
ти – лицар без догани і доко́ру,
я – незабудка, мрія, сон-трава...
на півночі тече твоя Нева,
а мій Дніпро біжить у Чорне море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
[ [i]« Валяти – не ваяти...»[/i]
Істукан
***
Людина сотворила Бога-Сина...
і капище придумала людина...
зате цілує ідола і мощі
за те, що ходить до чужої прощі.
***
Дереворити прикрашають хату,
оберігають дух її – пенати,
ікони зображають тільки те,
чим світова релігія багата.
***
Збуваються і фантастичні мрії,
і на удачу тліючі надії...
але якщо дається й не беремо,
то це слугує інде лиходію.
***
Не забувай, що за душею сохне
ота...з косою... хапне і не охне.
Та поки є надія на Аллаха,
емір живе й осел його не дохне.
***
Усе, що помічаю на окрузі,
нагадує її... одну... у лузі...
шукаю на землі її сліди.
І що? У неї – віртуальні друзі.
***
Усе найкраще кануло у Лету...
виною цьому – оди і сонети,
а ось на те, чим серцю завинив,
не реагують іноді й поети.
[b][i]Нарація[/i] [/b]
Я не римую крові і любові,
нові слова мені уже не нові,
любити і жаліти не умію,
рубаю рубаями по живому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
[i][b]Пропаща доля [/b]
« Якщо немає кебети,
то й кобіти не буде...»[/i]
Провидіння
У цьому світі жити –
треба вміти
себе втішати,
аж поки не покличуть
до кобіти
небесні шати.
А де шатро зелене
нас чекає,
ніхто не знає...
мелодія про мене
вже лунає
у пущі раю.
Лишатися на волі
не умію
у цій юдолі,
де ягода цикути
ще дозріє
у тому полі,
де іноді ще чути
тихі мрії
Анакреона
і поведе за руку –
не кебета,
то Антігона
і нібито поета
по сюжету
амур вітає,
ще наче не прикутий,
як на муки,
у неф колони,
і де його, без лука,
поміняю
на купідона.
[i][b]На грані[/b]
« Час лікує...»[/i]
Хронос
Наїзнику Пегаса
немає часу
у цьому світі
сидіти і чекати,
аби піймати
себе... у сіті...
................................
Якщо не твого поля
ягідка твоя,
хай буде нічия
і ти гуляй на волі...
.................................
ще є багато
чого уміти
і не одна кобіта
зайде у хату
тебе вітати...
але немає долі,
якщо і досі
твоя орбіта
торкається юдолі...
.................................
Та може, боса
паде на роси
небесна Аеліта
в зеніті літа
або на осінь,
коли зима на часі,
полинуть сміло
душа і тіло
до діда на Парнасі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
[i]« Брехнею світ об’їдеш,
назад не повернешся...»[/i]
Прислів’я
***
На цьому світі оминай папуг,
аби у рай не завела недуга
або тебе не охопила туга,
коли плює у душу щирий друг,
а ти не оминув такого друга.
***
Гаряче слово – це огниво!
Оце і баєчка уся.
Але говорячи правдиво, –
мені сміятися важливо,
аби не випендритися.
***
Якщо розумні у полоні
дурних ідей – це щось не те,
бо тільки ідіоти повні
єднають грішне і святе.
***
Хто має що додати, додає,
хоча й хвала лукавою буває,
коли тебе за дурника тримає
базікало про житіє твоє.
***
Жива порода ліплена із глини,
а криця – із іржавої руди
і є різниця, чи іуда ти,
чи істина у образі людини.
***
Не обіцяй чуже нікому
і не бажай своє сліпому...
не уповай на майбуття...
життя передбачає кому
і точкою стає життя.
[b][i]Резюме[/i] [/b]
Не випускай із бутля джина
Хоттабича... і Насреддіна...
а заховаєш їх на дно,
то по велінню Аладіна
подує буря все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
[i][b]Пасербицям Зевса[/b]
« Хто має вуха,
почує...»[/i]
Притча
Колись були у мене друзі,
а нині я один у хаті
не бачу ані їх у кузні,
ані вони мене у чаті.
Напевне, маю по заслузі,
що, не стою уже на чаті
поезії... служу не Музі,
а Мельпомені пелехатій.
Але ілюзії не має
ані тверезе, ні під муху,
яка у неї сила духу...
а я деінде помічаю:
комусь – це азбука Китаю,
а іншим – закладає вуха.
[i][b]Тіням Овідія[/b]
« Манить вітрило одиноке...»[/i]
Мрія
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
міхи наповнені і чани
не протікають ще, на щастя.
Вітрила є і цілі снасті,
і гавані ще не останні,
і карта вигідної масті
упала на дороги ранні.
Лише одне ім’я у мене –
не Муза я, не Мельпомена
не Ліра у руці ізгоя...
ми на одній з тобою сцені...
перо ліричного героя
служити має Ойкумені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
[i]« Це вже було...»[/i]
Полішинель
І
Помітити поезію найлегше,
допоки є крилаті фрази... і
метафори, ремінісценції,
біблійні і живучі аксіоми,
язичницької оргії фантоми,
цитати, рими, тропи, рубаї –
відомі істини... і тим не менше
усе доречне у містерії,
та ритміка кульгаючого трешу,
буває, заяложує її.
ІІ
Піїти мають інші пієтети
і є на те олія в голові,
аби імітувати ті секрети,
якими володіють візаві,
відомі за ознакою таланту,
манери, стилю, тону, словника...
і як не намагайся повторяти,
що не мели, а му́ка – не мука́.
ІІІ
Єдине розуміють дилетанти –
своє творити не така й лафа,
та не болить нікому голова,
що мухи і котлети – це окремо...
і як не захищай свої права,
птахами розлітаються слова
поміченої фабули... і теми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
[i]« Зла без добра немає...»[/i]
Прислів’я
Приснилося, – один долаю гору
високу аж до неба, льодяну
і падаю у чорну ніч як море
минулого, у моторошне вчора,
у в’яжучу його трясовину.
І знову піднімаюся уперто,
аби не опинитися на дні,
і розумію – все це уві сні...
усе одно не хочеться померти,
колись, такому юному мені.
Прочумався, а на душі ще важче...
минуле промайнуло, відійшло,
зів’яло, наче скошене зело...
помилуй, Боже, душу горопашну
за те, що нині їй уже не краще
від того, що неначе й не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
[i]« Те, що іноді повторюється...»[/i]
Фарс
На площі революція шумить...
пародія Майдану на параді,
де майже біля кожного стоїть
поліція... і майже кожну мить
відлунює овація у Раді.
Що не кажи, а це переворот
у вивернутій голові на зовні...
посереди́ні – медіа й народ:
на видноті – ідейний патріот,
а у тіні – зелені і червоні.
Девіз у параноїка, – [i]завжди![/i]
гіганти мислі на чужому боці...
кого лише не винесла сюди
юрма: пролетарі, опезежопці,
аґенти всюдисущої орди.
Але чого боятися, дивіться, –
верховний Ося, а не їхній Кіса
видумує майбутнє Newukraine,
рятує голодуючих дітей,
будує кілометри комунізму...
і Еллочка вигукує, – okey!
А декому ще й дещо перепало...
є віза... євро... коли гривні мало...
і шаровари є, а не штани,
коли займуть летовища й вокзали
клієнти шизоманії... ждуни
купюри від рубльового кварталу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
[i]« Ходить гарбуз по городу...»[/i]
Казочка
***
Виродилися аристократи
і плебеї лізуть у монархи...
із грязі у князі, у палати
і ніде злодії й олігархи
без юрми не можуть існувати.
***
Усюди сяють пики гарбузові
і в голові лунає до сих пір, –
який чудовий
наш емір черговий!
емір здихає?.. хай живе емір!
***
Ми овочі, яким уже за тридцять...
усе ще обираємо, мерсі,
опудало, яке на те годиться,
аби його футболили усі.
***
Як не суди, а ми не канібали,
щоб їсти те, що виростив народ...
але чекає повний ідіот
на те, чого і досі не саджали
у свій неперекопаний город.
***
Показує великий пієтет
до брехуна особина учена...
не важко догадатися проте,
якого роду-племені оте
воно – зелене та нікчемне.
***
Немає суду й кари на окрузі...
а як би то хотілося, аби
за ґратами сиділи не раби,
а Каїнові слуги по заслузі
та цадики лукавої юрби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
[i]« Там... за поворотом...»[/i]
Пристань
Потопами гряде тисячоліття...
рікою сліз омиємо біду...
лишаємо руїну цьому світу,
а на узвишші – зміну молоду.
Привите у епоху лихоліття,
ще розів’ється у її саду
моє весняне соковите віття...
а я у лету тихо відійду.
І попливе мій одинокий човник
до гавані, що тане у імлі,
де тонуть і ковчеги, й кораблі...
усе це сон... і я читаю сонник, –
[i]багато нас, нікому невідомих,
і мало – необхідних на землі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
[i]« Подумайте, – якщо казати чесно ,
то їх же бісить ваша висота...»[/i]
Омар Хайям
Іду на дебати, оскільки
поезія все-таки є...
її «не приперли до стінки»
у кузні мадаме-месьє.
І слави не знищили клони,
і музу не б’ють наповал
за те, що веде перегони
і має завищений бал.
Сумнівно і сумно буває,
коли щось не те угорі
і рейтинг високий кульгає,
коли засинає журі.
Оказія – щиро брехати
буває солодша халви,
та зайві у бучі дебати,
якщо «ідемо не на ви».
Навіщо та участь, увага
у чому завгодно тепер,
коли уже схрещені шпаги,
із парою півнячих пер?
До чого оці теревені?
А я реагую на звук...
колючі непройдені терни,
де неуку – не до наук...
у майстра немає Майстерні –
аматора має Facebook.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
[i]« Не хлібом єдиним..»[/i]
Притча
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
старої хати під горою, тину
і терену на нічиїй межі.
У пам’яті колючої душі
на острові квітучої долини –
мале гніздо великої родини,
що розорили родичі чужі.
Та поки є фантазія і сили,
буває, піднімаюся на крила
чи уявляю, наче уві сні,
і дикий край, і колоски у полі,
і коровай, і той пучечок солі,
що у дитинстві снилися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
[i]« А у дворі
то дощ, то сніг...»[/i]
Прогноз
Рудіє полум’ям сурьми
опалене опале листя,
у голім вітті вітер свище
осінню арію зими.
Минає ера листопаду,
нова епоха настає
і хто трудився до упаду,
надію має на своє.
Борей дає свої уроки
і... то закінчується газ,
то наші унтери високі
виходять заміж перший раз.
І це нікого не лякає...
ось-ось повіє ост... і норд...
і ясно, що із того краю,
де Ірод – явно ідіот.
Народи – вівці та отари
стоять у черзі на заряд
і скаженіє супостат...
Іуді нині мало зради,
та буйні фарисеї Ради
не оглядаються назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
[i]« Не дай, Боже, жити
у часи перемін...»[/i]
Еклізіаст
І
Зеленими очима ойкумени,
коли сіяє повня(уві сні)
крізь шибу у причільному вікні
мене гіпнотизує кіт учений,
майбутнє пророкуючи мені.
Мурликає... навіює «шедеври»,
якими й так забита голова...
і думаю, – які то мають нерви
не до кінця оголені дерева
і де-не-де сивіюча трава!
І нікуди ховатися... на ґанку
то дідько лисий, то окатий Вій,
то пика повновидого до ранку
усе одно загляне за фіранку
увидіти, чи я іще живий.
Путі суґестій сих несповідимі...
Та, може, що за обріями дня
далекий пращур їхніми очима
до мене зазирає, чи рідня
із-за Уралу, із Кубані, Криму...
.....................................................
Пора тікати... вйо і на коня...
надокучає музика хатня.
О... чуєте? Щось рипає дверима...
нехай само перезимує зиму
моє дурне учене кошеня.
ІІ
Усюди є невидиме коріння
цупкої еміграції села...
і згадую, – а чим би ще жила
конаюча епоха переміни...
і закриваю очі на видіння,
які відображають дзеркала.
Усе минає... що було раніше,
та оживають закоптілі вірші
і їхні ілюстрації живі...
чекаємо на серії нові,
та як би інше не було ще гірше,
коли усохне ґлей у голові
агонізуючого візаві.
ІІІ
І чую... бачу полум’я Майдану...
небесна сотня сяє угорі,
та не світає й досі(на зорі)
у мареві зеленого туману.
І наче охлократія линяє,
і ніби є еліта... і немає –
розп’ята окаянними людьми...
і хто у цьому винен як не ми,
і що робити?.. на афіші раю
горить тавро червоної пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
« Слава Україні це фашизм,
а слава КПРС – комунізм...»
Пропаганда
***
У кожної свекрухи є невістка,
яка у тому винна, що і їй,
буває, у воді спливає... тріска...
а от у нас такою є сусідка
і на поганий мир нема надій.
***
А грізний цар Московії за фахом
був неуком, який поїхав дахом
і диспути з ученими були...
і не одного ґенія на плаху
публічно після диспуту вели.
***
Усі поети не ледачі...
оцінюю щодня –
на розпал, все-таки, найкращі
радянські видання
***
А на... і в Україні – зрада, –
віщає на Московії
осатаніла пропаганда
фальшивої історії.
***
У москаля один девіз, –
за все, що з’їли, треба пити!
А за меню, що коле в ніс,
тобою можуть закусити.
***
Несповідимі путі
наші до спільного Бога
з паствою ворога твого,
поки у цьому житті
маєш сусіда лихого.
Епілог
Немає іншої дилеми,
чи то молитися на темне,
чи ждати як ударить грім...
а поки підкидаю теми,
аби писалося усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
[i]« Писемність – навігатор грамотності,
а неписьменних – море...»[/i]
Перифраз
Хто лише себе не додає
у мережу в образі світлини...
додаю і я моє досьє
віршами письменної людини.
Бо інакше соромно стає...
але нині у моєму краї
кожен перечитує своє,
а чужого – і не помічає.
Це йому нічого не дає...
всі виводять літери і коми,
навіть ті, кому ще не відомо,
що такі іще у мові є.
Але я пишу, хоча не знаю,
що я читачеві додаю
у самотині і на краю,
де ніхто мене не привітає...
не читають баламута зграї
як і цю поезію мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i]« І сниться нам не рокіт космодрому,
не ця заледеніла синява...»
[/i]Космонавт
Зоря ранкова посилає чари:
палітру неба, золото і мідь
об’явлення, палаючі Стожари...
і тане обрій як гарячий лід.
Ніде немає видимої кари
і Божої боятися не слід...
Його любов, посіяна у хмари,
пронизує собою білий світ.
І не потрібно протирати шкелко...
вода тече і не міняє суть –
одна й та сама – як не каламуть...
і лід, і пломінь має наша ненька –
земля людей, де кольори веселки
свою красу із білого снують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
[i][b](за мотивом Домініка Арфіста)
[/b] « Щоб здерти щось путнє,
потрібно мати хорошу козу...»[/i]
Студент
А у мене терпець урвався
нажимати на струни серця
зі сліпими шукати щастя
наче зайчика із люстерця
не пульсує любов у вірші
бо поети уже не маги
і часи їм дістались інші
і не маємо ще відваги
що веде у бої за волю
не прощає лихої зради
та як воїн один у полі
побудую я барикади
де немає пісень абсурду
ні у храмі ні на Майдані
і сміятись ніде не буде
ані перший ані останній
не ламаюся у покорі
буду важелем точці опори
що міняє земну орбіту
а якщо і не зрушу гори,
то на мапі усього світу
буду сіллю землі тієї
що лікує у неї рани
і немає вини моєї
що ніхто не піде за мною
коли якось мене не стане
і не вижму сльозу ніколи
як повернуся... «стрекозою»
або являться мною бджоли
пожалію я їхнє жало
бо і їм цього світу мало.
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
[i]« А ви ноктюрн могли б зіграти
на флейті водозбірних труб?»[/i]
Глашатай
У віковій суєті суматохи
глас вопіющий у бубони б’є...
чуємо еру чужої епохи, –
ми менестрелі, а ви скоморохи...
вас ще немає, допоки ми є!
Відповідаю... уявно... по чату, –
ви у комуні, а ми на межі,
де оминаємо ці міражі...
чую, – не можеш не бити набату,
бий, аби чули свої і чужі.
У тарарамі не зайві тотеми.
Та не поможе уже, далебі,
соло на ієрихонській трубі, –
ви аксіоми, а ми – теореми,
поки не все доказали собі.
Ви не ховали за масками лиця
і повели у пустелі нові
босий народ, але нації сниться,
як Валаам ще шмагає ослицю...
ми – скакуна без царя в голові.
Бога немає? А небо карає...
сила нечиста веде у пітьму
ще не убиту війною юрму,
що не побачила вашого раю...
...................................................
чути кімвали... і флейта лунає...
як би іще угодити Йому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
[i]« Заговори і я побачу,
хто ти...»[/i]
Мудрість
Я іще не проти
того, що буває,
ще читаю ноти,
іноді співаю.
Наді мною тучі...
ранні та зелені
кажуть, – я колючий,
роги є у мене.
І мене боїться
братія богеми,
у очах двоїться
від одної теми.
Каркає ворона,
що мені далеко
до її корони,
до її лелеки,
що мені до गुरू
як до неба пішки,
маю злу натуру –
обтинаю віжки,
на дуелі скорий...
але ще не «мачо»
і такий прозорий,
аж ніхто не бачить.
Є у мене мінус –
ні за що не каюсь,
упаду – піднімусь,
плюнуть – утираюсь.
І крокую далі...
я ще не ледащо
і себе не хвалю,
що одній – найкращий.
[i][b]Що-небудь від себе[/b]
« Хто мовчить,
той трьох навчить.»[/i]
Прислів’я
А я мовчу,
не маю слова
і не лечу,
не до любові,
немає крикнути кому, –
ей, люди, ви ще у диму
чужих ідей,
чужої мови...
всихає ґлей,
одні промови
про ювілеї
із трибун,
та не єднається табун,
немає нам
що обіцяти...
за огорожею телята,
а свині там,
де місце свято.
До перемог
усе.. про-себе*...
бо, не дай Бог,
почує небо.
* – діалект, мовчки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
[i]« Краще вмерти, стоячи,
чим жити на колінах ..»[/i]
Шухевич
Мріяли поети
про свої знамена
і за них умерти
думали напевне.
Бачимо Мазепу,
чуєм отамана, –
всі герої степу
воїни Майдану.
Щоб не майоріли
прапори ворожі,
маєм душу й тіло,
Бог нам допоможе.
Батько нам – Шевченко,
Україна – мати,
а за рідну неньку
треба воювати.
Виють московити
на щити – зі сходу,
треба боронити
волю і свободу.
Наш девіз, – Петлюра,
буде нам за брата!
Проти самодура
маєм воювати.
Ми усі «укропи»,
«разом нас багато»,
Ми уже – Європа,
будемо у НАТО.
Прапор наш – Бандера!
Віруємо свято, –
проти мародера
мусимо стояти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
[i]« Чорта вам лисого,
а не Майдан...»[/i]
Квартал95
***
Офшори є не тільки у Омані,
де не їдять «наколоті банани»,
але пасуть телятко золоте...
майстри по пандемії і обману
із пальця висисають саме те,
що девальвує акції Майдану.
***
Яка різниця – слуги чи холопи?
Усі ми в Україні живемо,
де не потрібно мовою Езопа
писати, що із ними ми більмо
на оці у «сучасної» Європи.
***
Якщо ошуканець качає права –
Феміда на боці іуди,
і поки у лапах його булава,
ніякої правди не буде.
***
Колективний розум – у комах,
це не заперечує наука,
а у влади є ще й інший фах
на імення – кругова порука.
***
Бувають у житті такі етапи,
коли ми залишаємось одні...
а я й не знав, що пощастить мені...
навколо мене – жодного кацапа...
оце так привалило... уві сні.
***
Війна іде, а криза наступає,
і дибає корупція услід,
і мафія перемагає світ,
та біс його один зелений знає,
чому б’ємо рекорди по ковід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
[i]« Анумо пісню заспівай,
веселий вітер ..»[/i]
Перфект
Уже й не намагаюсь... не умію,
явити люду небо голубе
як той поет, що ілюструє мрію,
свою любов, і віру, і надію,
а заодно, навиворіт, себе.
Іще біжу, а не лежу... не їду...
роз’їхались навколишні сусіди...
околиця суґестії моєї
навколо мене стала нічиєю,
гуляє у саду веселий вітер,
оголює дерева, їхні віти
мене вітають барвою своєю...
штахетинами із великих літер
не додаю цікавої палітри,
але за ними бачу яворину,
що обіцяє срібну павутину...
озолотили обрії берези...
ось-ось і їхня одежина щезне,
укриє пріль перина завірюхи
і, може... накопичу сили духу,
коли мене покине сива осінь,
з якою не прощаюся і досі...
аби побігти за її саньми
і обігнати вітер до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
« Думи мої, думи мої,
лихо мені з вами..»
Шевченко
Як не доганяй пропащий час,
а сьогодні догорає ватра...
ще учора біг у перший клас
і куди не відаю – до завтра.
Не перекопаю битий шлях,
а борги мої – майбутнє мито...
мрією витаю у серцях,
щоб коли піду, іще пожити.
Муза не дівається ніде,
поки не доведена до краю,
а кудою ліра поведе,
цього й автор іноді не знає.
Сновигає ява уночі,
супокою не дає до ранку,
думи перегукують сичі,
місяць заглядає за фіранку.
Вітер перевіює слова –
мовної абетки обереги,
не минає альфи і омеги.
Фабула поезій не нова...
лупає очищами сова
і щезає явище бентеги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
[i]« Ми ідемо іншим шляхом..»[/i]
Теорія
Московія у Заполяр’ї
будує газовий солярій...
усій Європі повезе...
у Пу-удава є сценарій,
як утеплити серпентарій,
але не оминути Зе.
Усе тому, що ми єдині...
яке нечуване добро!
Трубу отримує народ
одної віри... Україна
реалізує ГоЕлРо.
Та у трубі немає газу
і чорне золото Донбасу
на разі світла не дає...
зате одна надія є,
що економимо запаси...
що ми усі – одне цабе
і поведе Голобородько
в обійми іншого Володьки,
а це і є... його план Бе.
Та у кінці немає світла
і невідомо, йти куди...
......................................
лише сліпому непомітно –
монтер обрізав проводи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
[i][b]Мої мотивації[/b]
« Диваки прикрашають світ..»[/i]
Фразеологізм
Ніхто не знає достеменно,
якій кебеті завдяки
пересікаються таємно
непересічні диваки.
І чують їх у ночі темні
далекі душі крізь віки,
коли у небі ойкумени
комусь запалюють зірки.
І у жару, і в лютий холод,
де не посій – усюди родить
оцей колючий баламут...
його не помічають черті,
а він, усе одно, уперто
дивує небайдужий люд.
[i][b]Рефлексії[/b]
« Видно а понеділок
ми народилися...»[/i]
Реприза
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
якщо найбільше помилок
ми наробили між рядками.
Почую не один дзвінок,
побачу декого між нами
і не поставлю у куток,
кого вважаю диваками.
Але про це – анітелень...
У нас одні і ті ж задачі –
лукавому давати здачі.
А поки-що – не до пісень...
у дачника найтяжчий день
у понеділок – день удачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
[i]« Осінь, осінь...
в садах твоїх вже не щебече соловей...»[/i]
Переспів
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
і щодня на себе приміряє
шати золотого убрання.
Іноді на подіумі плаю
одягає у руно ягня,
то у синє-вирі біля гаю
напуває рижого коня.
Та не умивається сльозою,
що не чує пісню солов’я,
що уже зима не за горою
і борей гукає, – ти моя!
О, цією ранньою порою
пізня осінь – це іще не я.
[i][b]Норд-ост [/b]
« Танцюють осінь з вітром
білий вальс...»[/i]
Контекст
Помагаю осені як можу,
устеляю всі її путі –
гори, доли, урвища круті,
може, і зігрітися поможу.
Поспішаю на дороги ті,
де й вона готує тепле ложе
до зими... і це на неї схоже –
не журитися у самоті.
Та і я гуляю ще на волі
буревієм-козаком у полі...
хоч – шукай, а можеш, почекай,
поки сумно стане «аж за край»,
і дощами не оплакуй долі,
що недоля не дає «на чай».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
« Десь-не-десь,
в якійсь країні...»
Л.Українка
***
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.
***
Нема чого боятися війни...
вона вже є і перейшла межу
червоних ліній... слуги сатани,
старі пройдохи і нові чини
виписують фігури Ліссажу.
***
Кінця управи нечисті не видно.
У них одна задача – на віки
урівнювати люд на рівні бидла
і правити, роздаючи пайки.
***
Юрма не помічає вади,
не пам’ятаючи досьє
майбутньої своєї влади...
народ, що обирає банду,
її заручником стає.
***
Сліпому уночі
немає стиду...
йому і зі своєї каланчі
іще угодні наші діячі,
та це уже на грані суїциду.
***
На землю опадає листя,
і не ховає таїни...
урочі Янусові сни,
та є надія, що Пречиста
не покриває дій шпани.
Мораль
Малому застує велике
на тлі загальної пітьми,
а ще біда, коли дволике
володарює над людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
[i]« З тобою завжди,
надійся і жди...»[/i]
Переспів
Нехай я буду Данте Аліґ’єрі,
який прямує із аїду в рай
до Беатріче... в аурі етеру...
а ти не одягайся і чекай.
Нехай це буде у новітній ері,
коли їх не осудить рідний край...
а ти лише одне не забувай –
відкрити вікна й зачинити двері.
Удача, може, нас не омине...
і ради еротичного сеансу
я прилечу.. хоча і мало шансу
тобі, живій, увидіти мене,
та ми, як у епоху ренесансу,
відродимо упущене земне.
[i][b]Спроба відродження [/b]
« Ой, не шуми, луже,
зелений байраче...»[/i]
Арія
О, любий Данте, необачний друже,
у цьому світі вже давно не рай.
Ти у любові, бачу я – не дуже,
хоч у... сеансі – Боже, помагай!
Звичайно, я сама не надолужу
утрачене... тоді удвох... давай...
я заспіваю, – ой, не шуми, луже,
а ти... свою «Комедію» згадай.
Відродимо минуле до світанку
і ранньою весною, й восени,
але хоча б себе не обмани.
У затінку альковної альтанки
чекають нас цикути філіжанки
і потаємні спіритичні сни.
[i]* – однієї доби[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
[i]« Буду я флюгером на виду.
Тихо, коли піду..»[/i]
Лорка
Коли умру, розвіються надії,
любов і віра, радощі й жалі
лише мої... себе я не жалію,
жалію тих, у кого буде мрія
лишитись виживати на Землі.
Коли нема надій на панацею,
лишається надія на Отця,
якому із обителі своєї
ще видиться, у кого є ідея
чекати світу білого кінця.
Усіх чекає із косою пані
і неумисна на її путі
ідея-фікс, коли у самоті
лишаються сміятися останні.
О, є такі, у кого є бажання
зажити щастя на чужій біді.
Ніхто не знає, що чекає далі...
нічого не міняється, таки,
у цьому світі туги і печалі...
і радості... із легкої руки.
О, є й такі, кому ми завдяки
згадаємо неписані скрижалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
[i] « Донбаський злодій літо вкрав,
донбаський злодій...»[/i]
Інтерпретація
Відсалютували зорепади,
і тамує осінь зайву хіть,
хоч і літо, що уже позаду,
іноді вертається на мить.
І щоразу затуманить очі,
заховає сльози за вуаль,
тугу – у тогу цариці ночі
і розвіє у людей печаль.
І щороку до її палітри
додає нечуване поет,
і щоночі розбишака вітер
роздягає денний силует.
Та вона й сама... і на прощання
скине найновішу із одеж
у заграві лісових пожеж
і піде у подорож останню –
сива, одинока і печальна –
полинами зледенілих меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
[i]« Чукча писатель,
а не читатель ...»[/i]
Індивід
***
Поети нині – тамагочі
і тиражують «ценности»
вершиною модерності...
на дифірамби всі охочі,
а от відкрий на правду очі –
як мінімум, відвернуться.
***
Як не суди, а деякі поети
уже не чукчі... і лише нарцис
пишається у кожному сюжеті,
ламаючи один і той же спис.
***
І опоненти є, і є дебати,
і міражі, і дороге корито...
лишається одне урозуміти –
якщо ти Майстер,
то умій подати,
аби це оцінила Маргарита.
***
Найвищий – хто рекорди б’є,
а видаються видатніші...
на це у них і гроші є,
і критика не дістає,
і нижчі вищого не більші.
***
Піїти сюру і поетки –
наївні діти... не лихі...
ще не освоїли абетки,
а вже «пєчатают стіхі».
***
Сатира це не ліра і не муза...
у гумору – колючий олівець...
а хочеш насміятися від пуза,
читай суворі вірші гуру-туза,
аби лише не лопнув ремінець.
Мораль
Навіюють думки не янголи,
тому буває горе від ума...
це кожного стосується, коли
перо як шило, а ума нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
[i]« Стріли амура не смертельні...»[/i]
Фраза
Чекаю на щасливу мить
як панацею,
допоки серце ще болить
за однією.
Коли оновлює весна
мою ікону,
то домальовує вона
по купідону.
Тобі – за очі чарівні,
зорі у небі
за те, що сяє, а мені...
мені – за тебе.
І залікуємо оба
сердечні рани,
хоча сміятися судьба
не перестане.
Чи повезе, чи понесе –
сама не знає,
а рана стигмою усе
не заживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
[i][b]Колоритний антураж[/b]
« Наше життя не повертається назад
і час не зупиняється ніколи..»[/i]
Перифраз
Вересніє... досіває осінь
на майбутнє ниви і поля
і погоди дощової просить
врожаями стомлена земля.
Ну, а літо помандрує далі,
понесе за обрії жалі
і непереорані печалі
борозною чорної ріллі.
Йду і я тією колією
до багатоликої моєї
білою вороною у сни,
де стає і затишно, і ясно,
що зів’яну з нею одночасно
яриною для озимини.
[i][b]Біла палітра[/b]
« Ворони теж не видумка природи...»[/i]
Аргумент
Рано ще журитися, козаче,
доля не минає восени,
не одна ворона ще закряче
через перелази і тини.
Полини гіркіші молочаю,
поки щастя десь у бур’яні.
Не об’їдеш долю на коні,
поки в тебе іншої немає.
Може й усміхається удача,
та хіба сліпе її побачить,
поки та ворона не летить
і не ощасливлює на мить...
поки серце одиноке плаче,
не засяє сонячна блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
[i]« Краще б у житті
не було місця подвигу...»[/i]
Контрапункт
***
Ніяке уособлює велике,
узяте напрокат... але на вік
і особливо, як себе навіки
увічнити уміє чоловік.
***
Нікому не щастило на віку
як першій леді космосу і шуму
від вакууму у кишківнику,
аби балотуватися у Думу.
***
У будь-кого уявлення про щастя
якщо не ефемерне, то пусте,
але якщо воно не тої масті,
лише уяві дякуймо за те.
***
На нашій ниві все не те, що треба...
посів не той і врожаї не ті,
а у сусіди, наче манна з неба,
і пажиті, і гори золоті.
***
Буває, і незвана гостя їде...
усе одно готуємо обід,
а от коли у танку два сусіди,
тоді немає спасу від сусід.
***
Не дивина у тому, що край неба
є неозорі і нові світи...
очима зір подивишся на себе
і хочеться світ-заочі іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
[i][b]Запрошення[/b]
« Легко як сон...»[/i]
Сьогодні
Як там у тебе?
у мене й досі
небо як небо
осінь як осінь
бабине літо
нас оминає
і не чекає
танок сюїти
у цьому році
мені знайомі
знаки емоцій
точки і коми
чуйні поети
і поетеси
їхні сонети
та інтереси
марні старання
зайві надії
вірус кохання –
це пандемія.
[i][b] І я так можу[/b]
« Нелегко, але запросто...»[/i]
Завтра
Слухаю дощ ніччю німою
капає крапає накрапає
знаю
знущається
зі скупою сльозою
прощається
зі мною
вересень безповоротно
до самого жовтня
ритмами рим
нечутно
за вітром попутним
мрією акмеїста
тане як дим
падає листя
нотами Ліста
вересневої токати
місячної сонати
і як з плечей гора
у автора
коли пора
спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
[i](лімерики)
« Царство, роздвоєне в собі,
не устоїть...»[/i]
Еклізіаст
***
А на імперії зла
оперували орла –
шию пришили дволику
як у пуйла...
та на осла
що не поший, то велике.
***
А шуте пугало кремля –
це не таке уже й теля,
що в бункері обору має,
воно здаля,
хоча і тля,
а Україну ремиґає.
***
А на Ютубі є канал,
що орендують маніяки:
Жирьопа – сущий канібал,
Скабеїха – зливний бачок,
її скажений мужичок,
охляла Шкапа і Коняка.
***
А у Криму і в Лугандоні
у Думу – вибори народні,
та голосує не народ,
а самозваний ідіот,
акредитований у бойні.
***
А поза Лаврою попам
єпархії немає місця
і лізе хам
у кожен храм
Кирилового мракобісся.
***
А де-не-де за «третій Рим»
і за медалі воювали
усі... кого ліквідували...
дай, Боже, щоб звільнили Крим,
від себе, урки і вандали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Кому на Русі жити добре...»[/i]
М. Некрасов
***
А персоналії нон ґрата,
які із владою на «ти»,
минають ґрати
і по блату
займають вигідні пости.
***
А у нашій історії авторів – тьма,
а таких як стає Арістовіч, нема –
це новий Арістотель-месія
і немає кому
пояснити йому,
що історія – це не повія.
***
А у Євразії кордон
орди сягає за границі,
де куму шалапуту сниться:
кума, Кучум,
Єрмак і кум...
існуючі й не дуже лиця,
паяц Гордон
і хан Кобзон –
одного поля ягодиці.
***
А у ОПе усе не так
як у державі має бути...
на весь бардак
один... козак,
а решта – каїни і брути.
***
А у Америці держава
на помилки не має права...
а от у нас
що не указ,
то видає його роззява.
***
А ми й не знали, що собою
ми і багаті, і хороші...
обрали неука юрбою
що виростає над собою,
аби за це платили гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
[i]« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»[/i]
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
« Дай, Боже, нашому теляті
вовка з’їсти...»
Прислів’я
Цікаво, дивно, підозріло, –
за що совкова пропаганда
так неуміло, отупіло
за кожну дію(а не діло)
ґарує нашого ґаранта?
І аж не віриться, – невже
за те, що оплював чуже?
По-перше, все-таки, цікаво,
як умудрялися гієни,
любителі дурної слави
не помічати, що лукаве
воно було іще на сцені,
коли затюканий народ
любив про себе анекдот.
По-друге, це, таки-що, дивно...
бо апеляції єхидни
не корелюють зі статтею,
що ми одне й те саме плем’я,
хоча й писаці очевидно:
« усі засвоїли урок –
народ один лише совок».
По-третє, дуже підозріло,
чому теляті закортіло,
як недотепі проти ночі,
заглянути у вовчі очі,
а не у... вічі гамадрили,
бо розуміє світ увесь,
що у очах еНКаВееС.
І взагалі, чого їм треба,
чому не лупають на себе
або на свого самурая,
який усе ще йде до раю,
але прямує до Ереба...
а наш зелений отаман
лижню намилює в Оман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
_____Етапи просвітління
« Добрими намірами
устелений шлях в пекло...»
Притча
Не думаю... але гадаю,
що із чистилища до раю
не поспішає фарисей...
не випадково потрапляє
із Трої у аїд Еней,
а із Ітаки Одіссей
по морю до чужого краю.
І досі ще немає від
цієї напасті відбою.
Така історія героїв...
та не дарує білий світ
ані руно, ані свободу
ізгою іншого народу...
який не є у тебе рід,
чи ти учений, чи піїт,
усе одно – чужого роду.
Ще є надія на своїх,
та ця ідея теж пропаща,
коли душею чуєш їх.
Із «добрими людьми» найважче...
коли шукаєш, де найкраще,
однаково і в сих, і в тих,
коли тебе якесь ледащо
або ніщо та ще й нізащо
із усмішкою б’є у дих.
Тому й розвіяні по світу
моя сім’я, моя рідня...
тому від літа і до літа,
коли лікую вороння,
очікують далекі діти
не дорогого заповіту,
а вісточку...
скупу...
щодня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
[i]« Думка матеріальна..»[/i]
Трактат
Не Бог один формує ойкумену
і думкою пронизує пітьму...
це і мене стосується.... тому
секрет Полішинеля достеменно
ідеєю являється у мене,
а далі вже належить будь-кому.
Усе, що ми плануємо уранці,
до вечора збувається, либонь...
записані на лініях долонь
всі азимути гаваней і станцій...
і жевріє у розумовій праці
душі животворящої вогонь.
Сміливо фантазуйте, шалапути,
такі ж сьогодні, як недавно я,
коли ще мріяв, ким я маю бути...
і втілилась фантазія моя
на фініші дороги житія
за атестатом зрілості в майбутнє.
Я – Робінзон... у мене карантин...
ніхто не заглядає через тин
і пандемія оминає дачу.
І ясно – ця оказія веде
кривою синусоїдою, де
нема-нема... і ось вона – удача.
Усе буяє, іноді цвіте
і де-не-де затьмарює зелене...
мене це не стосується... проте
записую відоме нота бене –
у цьому світі грішне і святе
ніде не відбувається без мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
[i][b]Покорительці сердець[/b]
« Все дається в порівнянні...»[/i]
Мораль
Нема сьогодні, що було учора,
у юності та у літа мої,
коли співали інші солов’ї,
а в небесах сіяли наші зорі.
І журавлі летіли у краї,
де є тепло і далі неозорі,
і грає за горою синє море ,
а ми обоє й досі нічиї.
А що було, те й досі не минає
і азбукою Морзе долітає
у наші душі... точки і тире...
і ті слова, які зачарували,
і нотами високими звучали,
які ніякий голос не бере.
[i][b]Вічному менестрелю[/b]
« Кінець – це тільки початок
того, що буде...»[/i]
Настанова
А я не оглядаюся назад,
у часі чумакую помаленьку,
навчаю жовторотих пташенят
тій музиці, що ти на кобзі бренькав.
Про те, як наші зорі мерехтять
і їде Віз Великий... і Маленький,
і тьохкає у грудях соловейко,
і душі увертюрою звучать.
Та ми герої не цієї казки...
сьогодні я одна... на місяці
купаюся у зоряній ріці
і не чекаю на телячі ласки,
і не боюся зайвої поразки...
біжать ще за возами молодці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
[i][b](Лімерики)[/b]
« Знай наших..»[/i]
Новація
***
А чорту лисому не стидно
за біснувате реноме...
на розум бідне
очевидно,
але хіба воно пойме.
***
А на паші не нашої Раші
є помішане буйне теля...
і не видно здаля
ліліпута кремля
ні у бункері, ні на параші.
***
А у нас появилися миші,
що поїли усеньке зерно...
і не знає Махно,
де поділось лайно,
від зерна того купою вище.
***
А у Вагнера є конкуренти,
та у ...ОПі не знають, коли
ці агенти
діждались моменту
і наябе-бе-бе-дничали.
***
А інтернет освоїли злодії
і на екрані від реклами тісно...
працюють лицедії,
корупція у дії
і кримінал пронизує суспільство.
***
А в Америці наші паяци
подивилися їхні палаци,
показали себе,
хто кого... оскубе
у такій актуальній співпраці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
[i]« Повторення – мати навчання...»[/i]
Настанова
Почалося... плескає в долоні
і сідлає парти юна рать,
у якої іспити сьогодні –
вчитися у самообороні
вічному і доброму на «п’ять»:
не молоти суржик і полову,
не ковтати диму за кутом
і не прикидатись бараном,..
полюбити українську мову
як надійну зброю і основу
нашої війни із язиком;
бачити учительську указку,
мапу України на стіні
і своє майбутнє у кіні...
говорити іноді, – [i]будь-ласка,
вибачте за пустощі мені;[/i]
пам’ятати, що минуло літо,
і забути, як усі батьки
файно декламують матюки...
не копіювати їх як діти
і великороси-малюки.
Літо попрощалося по-царськи...
треба знову одягати маски
як глухонімі учителі
де-не-де червоні... і зелені...
на уроці іноді непевні,
що одна історія землі
і не та, що хочуть у кремлі...
бо у класі, наче, і модерні,
а на коридорі – москалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
[i]« Гуртом буває легше
перейти поле по стерні...»[/i]
Прелюдія
На довгій ниві житія
ми вічні ратаї, скитальці
і сонячні протуберанці,
коли зникає наше я.
І за поводирями націй
(неначе ми одна сім’я)
веде заручниками праці
усіх надія нічия.
Шукаємо, чого немає...
і, нібито, ніхто не знає –
ані шути, ні королі,
що за воротами Синаю
геєна душі очищає
і випиває сіль землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
[i]« Чиркай, чиркай, Гомельдрев...»[/i]
Хатопал
Як жадала Раша, так ся й стало...
кража і жадо́ба – вічне зло.
Ласому на шмат чужого сала,
що лежить погано, завжди мало
поки цим завідує пуйло.
Пам’ятають душі Іловайська
і гарячі, і печальні дні,
і кому горіти у вогні...
цьому бісу зайва Божа ласка,
поки упокоять у лайні.
Думає кремлівський недоносок,
що не промине його пора,
поки є сябри і малороси
і затліє в кожного під носом
ядерного попелу жара.
Тліє, тліє світова пожежа
у кремлі, а бахне у Криму...
і напевне по пуйлу йому,
що упа́де вавилонська вежа,
наче головешка у диму.
Кримці-русофіли, що вам треба?
Що просили аспида, – подай! –
він дає... дає... дає... і – край...
маєте і камінці із неба,
і пряму дорогу до Ереба,
і криву – із бункера у рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
[i]« Сон – то коротка смерть,
що компенсує наші втрати...»[/i]
Утопія
Реально... ілюзорно... а у снах
життя не зупиняється у крузі,
де залишились і любов, і друзі,
і ти ще юний, і не «їде дах»,
що одночасно ти отой монах,
що воду, і вогонь, і мідні труби
уже пройшов... і дорого, і любо
твоїй душі, що в пеклі не гориш,
а як проснешся, подивує лиш
тебе, що ти насправді інший –
сміливий і безумний... і добріший...
в тобі перебуває Донкіхот
і Санчо, Лао-цзи і Ніцше,
і з ними уживаються да-Вінчі
і Ла́ура... і Гуд... і Ланселот...
......................................................
а як охопить за любов’ю туга,
узрієш крізь освітлену пітьму,
що істина на тому світі друга
і ворога нещасного як друга...
не обійме́ш, але простиш йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
[i]« Скоро осінь,
за вікнами серпень...»[/i]
Переспів
Блякне день і тінями на воду
падає, лягає на дахи...
і серпом, зрізаючи верхи,
йде окраєць місяця зі сходу.
І Ярило не жаліє дня,
вписує оздоби у палітру
осені, гаптує убрання,
щоб вона подобалася вітру.
Пріє переорана земля.
Сівачі очікують моменту
з’яви тої пані на поля
у свої нові апартаменти.
А вона прямує у ліси
і дощі за нею – чередою...
осінь задоволена собою –
має у запасі гарбузи...
і не ради пізньої краси
укриває обрій пеленою.
[i][b]Літня естафета[/b]
« Не об’їдеш долю на коні...»[/i]
Прислів’я
« Я ще літо...» – осені не пара,
та ніяк її не омину,
і не заховаюся за хмари
обрієм у сиву далину.
Он і місяць звечора до ранку
має меркантильний інтерес –
устеляє росяні серпанки
пеленою зоряних небес.
Озолочує зелені шати
і кидає осені на шлях...
хай не ходить до моєї хати,
і шукає вітер у полях.
У самотині не одинокий...
білий світ попереду широкий
і сьогодні – як було торік.
Як не є, а я іще на волі
почекаю на завзяту долю,
що не оминає зрілий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
[i]« Будь-яка причина має наслідок...»[/i]
Логіка
І
Життя – театр, екзамени – парад,
політика – весела клоунада...
не виживає люд без клоунад,
які показує безверха Рада.
ІІ
І весело, і сумно водночас.
Народ стоїть і падає держава,
не додає снаги, – героям слава!
бо славослів’я не рятує нас.
Зате усіх Московія спасає
потоками то газу, то крові...
а у Європи ґлею в голові
як не було, то й досі ще немає...
і Цицерон оказії чекає
із булавою йти на візаві.
ІІІ
Історію мінують «геродоти»,
якщо не говорити, – ідіоти...
а їм, аби лише,– гіп-гіп-ура!..
та умирали воїни добра...
усе рахують, хто іще не проти,
аби тривала ігрища пора.
Але пора уже знімати маски
антигероям оцієї казки
і то бігом, а не в її кінці,
коли усі побачимо, що буде,
і як на барикади вийдуть люди
питати, хто веде на манівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
« Відлік часу незворотній ...»
Постулат
Минає все... а регулярно – ночі,
дощі... і особливо уві сні...
тоді й літа третиною коротші
і ближчає до келії на дні.
І як не уповати, – аве, Отче,
ця чаша не докучила мені,
не угамовуй водопади днів,
аби летіти якомога довше.
Але не зупинити течію
ріки цієї у кипучу дельту
іще не вичерпаного десерту...
немає часу, на біду мою,
з останніх сил триматися уперто
за соломинку віри на краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021
[i]« Ми родом із Русі ...»[/i]
Факт
Ми незалежні ні від кого –
і розум є, і сила є,
а от Московія ще цього
не розуміє... і снує,
снує ЗМІїну павутину,
тому що, нібито, брати...
але обрубують єдину
гілляку дерева кати,
кати свободи, віри, мови
в усі часи, у всі віки...
і досі неуки готові
чекати їхньої любові,
любові ворога, таки,
як і тоді, коли нацмени
і дикі юрмища орди
заполонили ойкумену
і замітали всі сліди,
сліди історії таємні
і явні, що були завжди...
були і є... але окремо
від нашої...
ми інше плем’я...
ми – нація,
народ!
...один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
[i]« Душа все чує...»[/i]
Журба
Не співаю і гнізда не в’ю
ні своїй, ані чужій жар-птиці
і не маю у руці синиці
як і подобає солов’ю,
поки доживає в дежавю
те, що й досі дістає усюди
і не відпускає, «б’є у груди»
у моєму... у її краю,
де ночує горобець у стрісі,
і зозуля кукає у лісі,
та немає пари журавлю...
а почую горлицю мою,
що воркує у чужім горісі,
то сльоза умиє від жалю.
[i] [b]На крилах преображення[/b]
« Не відлітаючи, не повернешся...»[/i]
Радість
Заспівай і пісня понесе
у краї далекі, заповідні
тої, що цінує над усе
голоси і трелі солов’їні.
Залітай і, може, обійму,
не чекай, що іншого почую
і не воркуватиму йому...
і не обіцяй нічого всує...
я ночую в небі у раю
і літаю ви́соко-висо́ко,
а коли сідаю у гаю,
аж тоді виказую свою
сагу про недолю одиноку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
« Чудеса в решеті...»
Приказка
І
Казочки веселі і сумні
всіх часів і деяких народів
на екрані нині не у моді.
Ми і наяву – як уві сні.
А дивами радують лукаві
лицедії, клоуни й шути...
живемо із ними у державі,
із якої мріємо втекти.
А куди? У видуману казку,
до Аліси у її палац...
ще існує... коли ваша ласка,
цей культури нашої ерзац...
тільки на хіба ці шоу-маски,
що усім показує паяц?
. ІІ
На сумне не вистачає часу,
на веселе досить і пісень,
умираємо одного разу,
а життя триває кожен день.
І хоча далеко до завіси,
а воно, усе-таки, веде
нас усіх зі сцени за куліси,
де у яму кожне упаде,
то аби устояти, інде
треба бігти...
і біжу...
на місці.
ІІІ
Я у цій країні новосел
і не заперечую на разі –
те, що не побачив Оруел,
ми опереджаємо у часі.
Та вертаю на круги свої
і усе ще бігаю по колу...
дякуючи зайцеві Керолла,
оминаю болісні краї,
поки сни забудуться мої,
а казки,
усе-таки,
ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021