Півсвіту зникло, наче й не було,
Як півдуші, безслідно зовсім зникло!
Надворі літо, сонячне тепло,
І я без тебе знову жити звикну...
Я сильний духом, я усе стерплю,
Хоча я ні на що й не сподівався...
Ну, а про те, чому вночі не сплю,
Собі самому так і не зізнався.
Пече і коле в руки телефон...
Страх їжаком колючим в руки вп`явся...
Слів звичний безкінечний марафон
Замовк, затих, підленько заховався.
Та що слова... Не вернуться назад
Нічні розмови про усе на світі!..
З душі назавжди зникне зорепад...
Один стою у сонячному літі...
Що буде далі?.. Просто будем жити
Своїм життям... Все буде, як раніш...
Дерева віттям будуть нам шуміти
Про те, чого в душі не утаїш...
Що буде далі??. Зміни не настануть,
З тобою розминулись назавжди!
Та й спогади тихесенько розтануть
У крапельках солоної води.
Лиш іноді в холодні темні ночі,
Як сум вогнем горітиме в мені,
Мені думки щось дивне напророчать
У місячному світлі на стіні...
І спогадом усі наші розмови -
Картинками із іншого життя...
Моя душа, як і раніше, знову
У розпачі заплаче, як дитя...
Так щемно, Толю...щирість завжди зворушує, а ось така- чоловіча, завжди тамована а тут беззахисно трепетна, як оголене, забуте кимось серце, просто обеззброює!
Дуже ніжна і красива лірика кохання
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну Толю ти себе перевершив(хоча я впевнена,що буде ще краще)... з кожною наступною твоєю поезію я в приємному шоці...захопило від першого рядка і не попускає просто океан тривожно-чуттєвих переживань... сумно, трепетно...болюче... Я вражена...надзвичайно і це без перебільшень дякую Толю, за щирість душі!!! ну дуже пре дуже!!!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чим вище злетиш тим болячіше падати....та спробую й надалі не розчарувати ....Дякую Тобі щиро, Наталочко, за теплі слова!