Пекло. Пекло. Боліло…
Стискає серце міцно груди!
Щось стукотіло…
У моїх долонях її руки.
Хто ти? Недосяжна зірка?
Можливо, сонцесяйне світло серед тьмяного дня?
Солодкий біль ,солодкий біль!
Не сип на мої рани сіль!
Не разом. Шкода…
Чи можна так когось любити?
О ,трепетні твої уста…
За поцілунок твій я ладен вбити!
Ти дала крила,
До цього я не вмів літати…
Солодкий біль!!!
Не сип на мої рани сіль!
Поглинуте серце кров’ю,
спалахом почуттів,
Засліплений любов’ю,
не бачу я без тебе своїх днів.
І я ,немов той фенікс, що згорає,
воскрешаючи знов і знов,
без тебе вкриваюся попелом,
неопалима купина-моя любов!
