(Валі Савелюк)
В очах
життєва сила
не згоря,
Якщо ці очі
звернуті
угору.
Не йде тут мова про
німу покору –
То все у грудях та
душа-зоря!
Я, знаєте,
з цікавості горю:
Душі в очах
не видно й
при потребі,
Як днем
не видно зір
на чистім небі,
Однак…
є спосіб
бачити
зорю
Не в ніч.
Не в ніч!
Душа –
зоря з імли,
То світанкове сяйво,
як поблажка!
Пробитись на поверхню
дуже
важко,
Коли ніхто не відає коли…
Така гучна,
як срібло на росі,
Настільки тиха,
як Велика Берта…
Це саме та
субстанція
відверта,
Яку ми так приховуємо всі.
А знаєте, от що таке
душа?
То совість,
чи,
скоріше,
засторога
Від грішного,
щоби боятись Бога?..
Чи,
може,
це багатство без гроша
Єдиного?
Бо зірку у імлі
В криниці й днем
побачиш
у глибокій…
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.
06.04.2012 р.
Мудрості Вам не займати, а твір-присвята вийшов чудовий. Дуже сподобався підсумок вірша!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую писалось мені наче й не важко, однак приходилось постійно переосмислювати написане... Може, колись я ще повернусь до цього вірша.
Будьмо, пане Віталію!
Символізм з колодязем навіть дуже зрозумілий! Тому я його і не розжовував,
бо його краса і сила на виду! А Валя може пишатися таким другом і радіти такій присвяті!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та це я радію таким друзям - як Валя, як Ви і як решта, хто ще не пам"ятає мене
Зі святом Вас сьогоднішнім
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, друже-Сергію! я от присвяту-то написав, а символізму у вірші чомусь не хоче помічати ніхто. Ви навіть оцінили вірш перший! Хотів сказати, що якщо очі й дзеркало душі, то видно їх так само, як зорі вдень зорі вдень можна побачити хіба в колодязі, от і в очі потрібно придивлятися і вдивлятися глибоко, там також зоря щось я не додумав Ганьба мені!
А ще Валі Савелюк присвятив
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.
Дуже гарні рядки
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оленко, хоча б якісь рядочки Вам припали до душі - до Вашої душі. Бережіть же свою природну чистоту, пам"ятаючи, що матеріал душі кожного з нас - кришталь.
везіння Вам!
"бо тільки та душа пізнає спокій,
ЯКА неспокій знала на землі..."НІБИ продовження прочитаного мною колись- "КОЛИ ПОБАЧИШ людину добру із щирим серцем,знай,що вона багато страждала "-ГАРНО,ГЛИБОКО,ТУТ промовляє не слово,А саме буття.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Олю, дуже дякую Вам за відгук: перший, однак вартий і цілих ста. Ви читаєте серцем і між рядків, Ви вчитуєтесь; мабуть, Ви поки і єдина людина, яка зрозуміла мене. Я писав для пані Валентини, яка, як і Ви, куди краща за мене у всьому, варта захоплення і наслідування, - а тому величезна приємність зробити щось приємне й для неї...
Ваші слова під віршем - чудове доповнення до нього, думаю, це оцінить кожен, хто й на коментарі дивитись полюбляє...
Сердечний привіт Вам у місто Калуш!