Гуляє жовтень опустілим пляжем
і жовте листя сипле на пісок,
а серед бурштино́вого плюма́жу
тримається ще зе́лені мисо́к.
Сосновий бір, оставлений в облозі
полів пастельно-теплих кольорів,
усу́переч блідій осінній прозі
ще зеленіє і о цій порі.
Все тулиться до літеплі́ні моря
під тихий шепіт бірюзових хвиль
і та земна ідилія «лавсто́рі»
прослалася уже на сотні миль.
У край тепла пішли весна і літо,
сезон відпусток вектор поміняв –
чекає інша половина світу,
та свій вони залишили анкла́в.
Тож за пів року без ажіотажу
до неба знов полине колосок,
а нині – осінь в бронзи антуражі
і оберіг – смарагдовий лісо́к.
17.09.2026
