Сонце сяє,
І буяє
Світ увесь навкруг.
Серце б’ється
Та сміється.
Сонце – серця друг,
Бо торкає
І впускає
Світлі почуття
В нього сонце
Крізь віконце
Неба, щоб життя,
Наче квітка,
Мов лелітка,
В світі цім цвіло
І навіки,
Ніби ріки,
В безвість протекло
З серця темне
Та нікчемне
Горе-почуття
Й лиш прекрасне
У сучасне
І у майбуття
Уселилось
Й залишилось
Вже на цілий вік,
Щоб раділо
Й молоділо
Серце кожен рік.
Євген Ковальчук, 31. 08. 2021
