О радосте, приймаю
Тебе в свою я душу,
Хай навіть і не маю,
Хай навіть і не мушу,
Та дуже я бажаю,
Щоб ти у ній жила.
Я душу розкриваю,
Щоб в неї ти ввійшла,
Неначе до оселі,
На все моє життя,
Щоб думоньки веселі,
А також почуття
Я мав впродовж усього
Життя, яке минає.
Ціннішого ж за нього
На світі цім немає
Нічого. Тож з тобою
Його я провести
Бажаю, а з журбою
Спалити всі мости,
Щоб більше я із нею
Ніколи не тужив,
А, мовби із ріднею,
Лише з тобою жив,
Допоки не погасне
Мого життя багаття
Велике та прекрасне,
Немов весільне плаття.
Прошу тебе, щоб стала
Частиною мене
Ти, наче сніг, розтала
В мені. Журба мине
Тоді. Я певен в цьому.
Тоді я буду жить
На світі цім земному
З тобою кожну мить.
Євген Ковальчук, 30. 08. 2021
