Вона ішла-неначе малювала,
Своїм тілом картину чарівну.
Й енергією простір наповняла,
І дарувала світу музику свою.
Ця музика народжена струною,
Яку у грудях серце ворушить.
І пісня ця напоєна душою,
Що ніжно й трепетно бринить!
Ця композиція довершена красою,
Яку так щедро їй природа надала.
І милуватись вічно можна тою,
Яка красу природну зберегла!
