Відбите вовченя з нічної зграї —
В сім’ї прийомній щастя не знайшло.
Тягло в безлюддя, в хижу темінь краю…
Там, де дитинство нелегке пройшло.
Не витримав родинного зростання —
З батьківських радостей отримував удар.
Палала ревність руйнівним бажанням,
Розбити магію крихких сімейних чар...
Я згадую весь час ті дивні очі,
Які в житті не бачили добра,
Озлоблені недолею… щоночі
Життя для них — жорстка смертельна гра.
