Надто багато ненависті
У цьому прекрасному світі.
Заздрість стискає горло,
Злість зажимає серце,
Немов металеві щипці.
Душі людей зачерствіли,
Душі людей не співають,
Душі стали німі.
Ми розучились слухати,
Ми розучились чути
Болі близьких нам людей.
Егоїзм осідає в клітини,
Тисячі самотніх сердець,
Сотні розбитих сімей.
Надто багато болі
У цьому прекрасному світі,
В холодних дитячих очах
Ми вже не віримо в чуда,
Ми перестали літати
У мріях, фантазіях, снах.
А мало би бути у ньому,
У цьому прекрасному світі,
Багато-багато любові.
Бо дні життя неповторні,
Моменти життя без ціни,
Хіба вони не чудові?
А мало би бути у світі,
У цьому прекрасному світі,
Багато-багато тепла.
Щоб люди добрішими стали,
Щоб холод розбити між нами,
Щоб ми обігріли серця.
Надто багато ненависті
У цьому прекрасному світі.
Заздрість стискає горло,
Злість зажимає серце,
Немов металеві щипці.
А мала б безмежна Любов
Правити світом цілим,
Щоб люди не стали черстві.
ID:
1010333
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2024 16:25:05
© дата внесення змiн: 05.04.2024 16:25:05
автор: Марта Горбей
Вкажіть причину вашої скарги
|
